Organization for Security and Co-operation in Europe The Representative on Freedom of the Media Dunja Mijatović
Communiqué 06/2014
Communiqué by the OSCE Representative on Freedom of the Media on the impact of laws countering extremism on freedom of expression and freedom of the media
OSCE participating States are responding to threats from extremists by creating laws that include provisions which might seriously limit free expression and free media online and offline.
To address potential threats to free expression and free media, the Representative issues this communiqué with the following recommendations to OSCE participating States:
Anti-extremism laws only should restrict activities which necessarily and directly imply the use of violence. Limits to free expression and free media imposed by anti-extremism laws should respect OSCE commitments and international law, notably article 19 of the International Covenant on Civil and Political Rights. Hate speech can be addressed if it directly incites to violence and leads to hate crimes, particularly targeting minorities and other vulnerable groups.
According to several international documents, extremist activities can be subject to legal restrictions by States when they imply the use of violence and represent a direct and imminent threat to basic constitutional pillars and, particularly, human rights, for the purpose of severe political upheaval.
Mere expression of controversial and provocative political views must therefore be respected and protected as part of pluralistic and democratic debates.
Anti-extremism laws can be particularly dangerous for free media when they fail to clearly define the notion of extremism, and use a heterogeneous, wide or open list of offences that are generally grouped as extremist. These offences may include “public explanation and justification of terrorism,” “agitation of social enmity,” “propaganda of religious superiority,” “libelous accusations of extremism against public officials,” “provision of information services to extremists,” and “hooliganism” motivated by hatred.
Anti-extremism laws also are problematic when they fail to properly define the criteria and safeguards which are necessary to guarantee their fair interpretation and enforcement. In several cases enforcement and interpretation of anti-extremism laws were put in the hands of politically controlled bodies without independent judicial oversight.
It is dangerous to empower public officials such as prosecutors or police officers to define an extremist act and exert leverage on the judicial system to impose their understanding of these “crimes against the State.” This opens the way to curtailing legitimate political debate and may have a chilling effect on journalists reporting on matters of public interest.
Wallnerstrasse 6-6a Telephone Telefax E-mail A - 1010 Vienna, Austria +43-1-514 36 6800 +43-1-514 36 6802 pm-fom@osce.org Calls for genocide and hate speech targeting minorities and vulnerable groups that may lead to hate crimes may be proscribed in line with international legal instruments and with full respect for OSCE commitments without imposing disproportionate limits on free expression. However, it should not be forgotten that controversial words are best fought with more factual, reasonable speech and not by repression and restrictions.
As stressed by the OSCE Ministerial Council in Bucharest in 2001, increased attention should be paid to manifestations of aggressive nationalism, racism, xenophobia, anti-Semitism and violent extremism. However, this should be always consistent with their commitments regarding freedom of expression and the free flow of information.
Dunja Mijatović OSCE Representative on Freedom of the Media Vienna, 7 October 2014
Wallnerstrasse 6-6a Telephone Telefax E-mail A - 1010 Vienna, Austria +43-1-514 36 6800 +43-1-514 36 6802 pm-fom@osce.org
Заявление Представителя ОБСЕ по вопросам свободы СМИ о влиянии законов о борьбе с экстремизмом на свободу выражения мнения и свободу СМИ
В ответ на угрозы, исходящие от экстремистов, государства-участники ОБСЕ принимают законы, в которых содержатся положения, способные серьёзно ограничить свободу выражения мнения и свободу СМИ онлайн и офлайн.
Обращая внимание на потенциальные угрозы свободе выражения мнения и свободе СМИ, Представитель публикует настоящее заявление, содержащее следующие рекомендации государствам-участникам ОБСЕ:
· Законы, направленные на борьбу с экстремизмом, могут ограничивать только ту деятельность, которая неизбежно и прямо подразумевает использование насилия.
· Ограничения свободы выражения мнения и свободы СМИ, налагаемые законами о борьбе с экстремизмом, не должны идти вразрез с обязательствами в рамках ОБСЕ и международным правом, в частности статьёй 19 Международного пакта о гражданских и политических правах.
· Противодействие языку ненависти может оказываться в том случае, если он прямо побуждает к насилию и ведёт к совершению преступлений на почве ненависти, в особенности в отношении меньшинств и иных уязвимых групп.
В соответствии с рядом международных документов, экстремистские действия могут становиться предметом законодательных ограничений со стороны государства в тех случаях, когда они подразумевают использование насилия и создают прямую и неотвратимую угрозу основам конституционного строя, в частности, правам человека, с умыслом вызвать серьёзные политические потрясения.
Собственно выражение неоднозначных или провокационных политических взглядов должно, соответственно, уважаться и защищаться как часть плюралистической демократической дискуссии.
Законы, направленные на борьбу с экстремизмом, могут представлять особую опасность для свободных СМИ, когда в них отсутствует чёткое определение понятия экстремизма и используются разнородные, широкие или открытые списки правонарушений, объединённых в целом как экстремистские. Среди таких нарушений могут присутствовать «публичное объяснение и оправдание терроризма», «пропаганда социальной вражды», «пропаганда религиозного превосходства», «клеветнические обвинения в экстремизме в отношении должностных лиц», «предоставление информационных услуг экстремистам», «хулиганство на почве ненависти».
Законодательство о борьбе с экстремизмом также проблематично в случае, если в нём отсутствуют чётко определённые критерии и положения, гарантирующие его справедливую интерпретацию и применение. В ряде случаев обеспечение соблюдения и интерпретация антиэкстремистских законов поручались органам власти, находящимся под политическим контролем, при отсутствии независимого судебного надзора.
Опасно также наделять функцией определения того, является ли действие экстремистским, таких должностных лиц, как прокуроры или полицейские, давая им возможность оказывать воздействие на судебную систему и навязывать ей своё понимание «преступлений против государства». Это открывает путь к ограничению закономерной политической дискуссии и может приводить к самоцензуре среди журналистов, освещающих общественно важные вопросы.
Призывы к геноциду и язык ненависти в отношении меньшинств и уязвимых групп граждан, которые могут привести к совершению преступлений на почве ненависти, могут быть запрещены в рамках инструментов международного права и в полном соответствии с обязательствами в рамках ОБСЕ без применения непропорциональных ограничений свободы выражения мнения. Однако не следует забывать, что неоднозначным высказываниям лучше всего противопоставлять контраргументы, обоснованные фактами, а не репрессии и ограничения.
Как подчеркнул Совет министров ОБСЕ в 2001 г. в Бухаресте, повышенное внимание следует уделять проявлениям агрессивного национализма, расизма, ксенофобии, антисемитизма и воинствующего экстремизма. Однако это всегда должно делаться в соответствии с обязательствами, касающимися свободы выражения мнения и свободного потока информации.
Дунья Миятович Представитель ОБСЕ по вопросам свободы СМИ
Вена, 7 октября 2014 г.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі Представниця з питань свободи ЗМІ Дунья Міятович
Комюніке 06/2014
Комюніке Представниці ОБСЄ з питань свободи ЗМІ щодо впливу законодавства про боротьбу з екстремізмом на свободу вираження думок та свободу ЗМІ
Країни-учасниці ОБСЄ відповідають на загрози з боку екстремістів шляхом створення законів, які включають в себе положення, що можуть серйозно обмежувати вільне вираження думок та вільні ЗМІ онлайн і офлайн.
Звертаючи увагу на потенційні загрози свободі вираження думок та свободі ЗМІ, Представниця оприлюднює це комюніке з наступними рекомендаціями державам-учасницям ОБСЄ:
Законодавство про боротьбу з екстремізмом має обмежувати лише ту діяльність, яка обов'язково і безпосередньо передбачає застосування насильства. Обмеження для вільного вираження думок та вільних медіа, які встановлюються законодавством про боротьбу з екстремізмом, повинні відповідати зобов'язанням в рамках ОБСЄ та міжнародному праву, зокрема статті 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Заходи стосовно висловлювань ненависницького характеру можуть вживатися, якщо вони прямо підбурюють до насилля та призводять до злочинів на ґрунті ненависті, особливо коли об’єктами для нападу обираються меншини або інші вразливі групи.
Відповідно до низки міжнародних документів, екстремістська діяльність може підлягати правовим обмеженням з боку держав, якщо вона передбачає застосування насильства і становить безпосередню й неминучу загрозу основним конституційним засадам, зокрема правам людини, з метою серйозних політичних заворушень.
Таким чином, просте вираження суперечливих і провокаційних політичних поглядів слід поважати та захищати як складову частину плюралістичної і демократичної дискусії.
Закони про боротьбу з екстремізмом можуть бути особливо небезпечними для вільних ЗМІ, коли в них не чітко визначено поняття екстремізму та застосовується неоднорідний, широкий або відкритий перелік правопорушень, які загалом класифікуються як екстремістські. Серед таких порушень можуть бути присутніми «публічне пояснення і виправдання тероризму», «розпалювання суспільної ворожнечі», «пропаганда релігійної вищості», «наклепницькі звинувачення в екстремізмі відносно посадових осіб», «надання інформаційних послуг для екстремістів», «хуліганство з мотивів ненависті».
Законодавство про боротьбу з екстремізмом також є проблемним, коли у ньому належним чином не визначено критерії та положення, які необхідні для забезпечення його справедливого тлумачення та застосування. У ряді випадків застосування та тлумачення законодавства про боротьбу з екстремізмом було покладено на політично контрольовані органи без незалежного судового нагляду.
Небезпечно надавати право державним посадовим особам, наприклад, прокурорам або правоохоронцям, визначати, що таке екстремістський акт, та чинити тиск на судову систему для нав’язування свого розуміння цих «злочинів проти держави». Це відкриває шлях до обмеження закономірної політичної дискусії і може приводити до самоцензури серед журналістів, які висвітлюють питання, що становлять суспільний інтерес.
Заклики чинити геноцид та висловлювання ненависницького характеру стосовно меншин та вразливих груп, що можуть призвести до злочинів на ґрунті ненависті, можуть бути заборонені у відповідності з міжнародними правовими інструментами та з повним дотриманням зобов’язань в рамках ОБСЄ без встановлення непропорційних обмежень на свободу вираження думок. Проте не слід забувати, що суперечливим висловлюванням найкраще протиставляти контраргументи, обгрунтовані фактами, аніж репресії та обмеження.
Як підкреслила Рада міністрів країн-учасниць ОБСЄ в Бухаресті в 2001 році, слід надавати більше уваги проявам агресивного націоналізму, расизму, ксенофобії, антисемітизму і насильницького екстремізму. Тим не менш, це має бути завжди у відповідності з їх зобов'язаннями щодо свободи вираження думок і вільного плину інформації.
Дунья Міятович
Представниця ОБСЄ з питань свободи ЗМІ
Відень, 7 жовтня 2014 року