Оцінювання потреб дорослого населення України у сфері охорони здоров’я: звіт за результатами опитування, вересень 2022 року

Оцінювання потреб дорослого населення України у сфері охорони здоров’я Звіт за результатами опитування Вересень 2022 року Оцінювання потреб дорослого населення України у сфері охорони здоров’я Звіт за результатами опитування Вересень 2022 року РЕЗЮМЕ Повномасштабне вторгнення в Україну призвело до зниження рівня доступу до послуг із охорони здоров’я та лікарських засобів у країні, особливо для людей, які проживають у регіонах, наближених до лінії фронту, і на територіях, які є частково або повністю непідконтрольними Уряду України, а також для внутрішньо переміщених осіб. Вартість, обмеження, пов’язані з часом, необхідним для того, щоб дістатися закладів охорони здоров’я і назад, та обмеження транспортного сполучення були основними перешкодами для доступу до основних послуг із охорони здоров’я. Водночас результати свідчать про те, що система охорони здоров’я в Україні залишається стійкою, а загальний рівень доступу до послуг із охорони здоров’я є досить високим. Цей звіт ґрунтується на даних щодо потреб населення України у сфері охорони здоров’я, зібраних за допомогою кількісного поперечного опитування зі слів респондентів. У ньому представлені результати першого раунду опитування, проведеного у вересні 2022 року, які можуть допомогти задовольнити специфічні потреби відповідних груп населення у сфері охорони здоров’я. Ключові слова UKRAINE EUROPE HEALTH CARE QUALITY, ACCESS, AND EVALUATION HEALTH SERVICES WAR EXPOSURE SURVEYS AND QUESTIONNAIRES Номер документа: WHO/EURO:2023-6904-46670-68751 © World Health Organization 2023 Деякі права захищені. Ця публікація доступна на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 3.0 IGO (CCBY-NC-SA 3.0 IGO; https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/3.0/igo). Зазначена ліцензія дозволяє копіювання, розповсюдження й адаптацію публікації для некомерційних цілей за умови належного зазначення бібліографічного посилання на неї згідно з наведеним нижче зразком. Під час будь-якого використання цієї публікації не має бути жодних припущень щодо того, що ВООЗ підтримує будь-яку конкретну організацію, продукти чи послуги. Використання логотипу ВООЗ не дозволяється. Адаптація цієї публікації вимагає ліцензування адаптованого документа на умовах такої самої чи еквівалентної ліцензії Creative Commons. Якщо Ви робите переклад цієї роботи, Вам слід додати такий дисклеймер разом із запропонованою цитатою: «Цей переклад не був виконаний Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). ВООЗ не несе відповідальності за зміст і точність цього перекладу. Справжнім і автентичним текстом є оригінальне видання англійською мовою: Health needs assessment of the adult population in Ukraine: survey report September 2022. Copenhagen: WHO Regional Office for Europe; 2023». Будь-яке врегулювання спорів, що виникають через ліцензійні умови, проводиться відповідно до правил врегулювання спорів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (http://www.wipo.int/amc/en/mediation/rules/). Зразок бібліографічного посилання. Оцінювання потреб дорослого населення України у сфері охорони здоров’я: звіт за результатами опитування, вересень 2022 року. Копенгаген: Європейське регіональне бюро ВООЗ; 2023. Ліцензія: CC BY-NC-SA 3.0 IGO. Дані для каталогування перед опублікуванням (СІР). Дані для CIP доступні за посиланням: http://apps.who.int/iris. Придбання, права та ліцензування. Щоб придбати публікації ВООЗ, див.: http://apps.who.int/bookorders. Щоб подати заявку на комерційне використання та запит щодо прав і ліцензування, див.: http://www.who.int/about/licensing. Матеріали третіх сторін. Користувач, який бажає використовувати матеріали з цієї публікації, що належать третій стороні, такі як таблиці, рисунки або зображення, повинен визначити, чи потрібен для цього дозвіл власника авторського права і, за необхідності, отримати такий дозвіл. Ризик висування претензій внаслідок порушення прав на будь-які компоненти цієї публікації, що належать третій стороні, несе виключно користувач. Загальні застереження. Позначення, що використані, та матеріали, що наведені в цій публікації, не означають вираження з боку ВООЗ будь- якої думки щодо правового статусу тієї чи іншої країни, території, міста або району, або їхніх органів влади, або щодо розмежування їхніх кордонів. Пунктирні лінії на картах позначають приблизні кордони, щодо яких повну згоду поки ще може бути не досягнуто. Згадування конкретних компаній або продуктів певних виробників не означає, що вони схвалені або рекомендовані ВООЗ у противагу іншим аналогічним компаніям та продуктам, які не були згадані в тексті. Назви запатентованих продуктів, окрім тих випадків, коли допущено помилку чи упущення, виділяються початковими великими літерами. ВООЗ вжила всіх розумних запобіжних заходів для перевірки інформації, що міститься в цій публікації. При цьому опубліковані матеріали поширюються без будь-яких — прямих чи опосередкованих — гарантій. Відповідальність за тлумачення і використання матеріалів покладається на користувачів. ВООЗ за жодних обставин не може нести відповідальності за збитки, пов’язані з використанням цих матеріалів. Фото на обкладинці: ©WHO ЗМІСТ ПОДЯКИ ........................................................................................................................................ v КОРОТКИЙ ОГЛЯД ...................................................................................................................... vi МЕТОДОЛОГІЯ ............................................................................................................................. 1 Загальна інформація ............................................................................................................... 1 Цілі та завдання дослідження ................................................................................................ 1 Дизайн дослідження ............................................................................................................... 2 Стратегія формування вибірки............................................................................................... 2 Інструмент для збору даних ................................................................................................... 3 Збір даних ................................................................................................................................ 3 Управління даними та аналіз даних ...................................................................................... 3 Етичні міркування ................................................................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. ПОРТРЕТ РЕСПОНДЕНТА ............................................................................................ 5 РОЗДІЛ 2. ДОСТУП ДО СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ .............................................................................. 7 РОЗДІЛ 3. ДОСТУП ДО ПОСЛУГ ІЗ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я .......................................................... 8 ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА ........................................................................................ 8 МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ............................................. 10 ПОСЛУГИ НЕВІДКЛАДНОЇ (ЕКСТРЕНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ...................................... 12 МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ ................................................................................ 12 МЕДИЧНА ДОПОМОГА ДЛЯ ДІТЕЙ ...................................................................................... 13 МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ У ЗВ’ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ ...................................................................... 15 РОЗДІЛ 4. ДОСТУП ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ......................................................................... 16 РОЗДІЛ 5. ДОСТУП ДО ВАКЦИНАЦІЇ ......................................................................................... 18 РОЗДІЛ 6. МЕДИЧНІ ВИТРАТИ .................................................................................................. 19 РІВЕНЬ ДОХОДУ ..................................................................................................................... 19 ВИТРАТИ ДОМОГОСПОДАРСТВ НА ПОСЛУГИ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ................................................................................................................................... 19 СПРОМОЖНІСТЬ ОПЛАТИТИ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ТА ПЛАТНІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ .......... 20 РОЗДІЛ 7. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ ..................................................................... 21 РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗДОРОВ’Я .................................................................................. 22 ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗДОРОВ’Я, ЯКУ ШУКАЛО НАСЕЛЕННЯ .................................................. 22 КАНАЛИ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗДОРОВ’Я ................................................................................. 23 ДОВІРА ДО КАНАЛІВ ІНФОРМАЦІЇ ....................................................................................... 24 РОЗДІЛ 9. ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ................................................................................................ 25 ПІДСУМКИ .................................................................................................................................. 25 ОБМЕЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ................................................................................................... 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................................................... 29 v ПОДЯКИ Цей звіт був підготовлений Бюро ВООЗ в Україні: Aron Aregay, Спеціаліст із управління медичною інформацією та оцінювання ризиків, і Alyona Mazhnaia, Консультантка з соціальних наук та поведінкових досліджень, забезпечували розробку протоколу дослідження, управління аналізом, написання та рецензування підсумкової версії звіту. Nam-Mykhailo Nguien, Спеціаліст у галузі соціології, і Denys Dmytriiev, Спеціаліст із аналізу даних опитування, були залучені до очищення й аналізу даних та написання звіту. Д-р Jarno Habicht, Представник Бюро ВООЗ в Україні, Emanuele Bruni, Тимчасовий менеджер з питань врегулювання інцидентів), Tomas Roubal, Консультант із питань політики у сфері охорони здоров’я, Kateryna Fishchuk, Фахівчиня з питань розробки політик у сфері охорони здоров’я, рецензували підсумковий звіт. Автори висловлюють подяку соціологічній групі «Рейтинг» (Київ, Україна), яка проводила збір даних у надзвичайно складних через війну, що триває, умовах. Цей звіт було підготовлено за фінансової підтримки Уряду Німеччини для реагування на надзвичайну ситуацію у сфері охорони здоров’я в Україні. vi КОРОТКИЙ ОГЛЯД Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні (Бюро ВООЗ в Україні) провело кількісне серійне крос-секційне дослідження з метою оцінювання потреб у сфері охорони здоров’я та рівня доступу до послуг із охорони здоров’я серед дорослого населення України на основі даних, самостійно повідомлених респондентами. Загальна вибірка 1 раунду (вересень 2022 року) включала 4 000 респондентів. Дані були зібрані соціологічною групою «Рейтинг» на основі анкети за допомогою комп’ютерної системи телефонного опитування (CATI) з 9 по 14 вересня 2022 року. Результати опитування свідчать про те, що половина осіб, які зверталися за різними видами медичної допомоги, стикалися принаймні з однією перешкодою. Основними перешкодами для доступу до послуг із охорони здоров’я були вартість, обмеження, пов’язані з часом, необхідним для того, щоб дістатися закладів охорони здоров’я і назад, та обмеження транспортного сполучення. Водночас результати свідчать про те, що система охорони здоров’я в Україні залишається стійкою, а загальний рівень доступу до послуг із охорони здоров’я певного рівня все ще є високим. 95% людей, які зверталися по допомогу, повідомили, що отримали послуги первинної медичної допомоги; до 90% людей мали доступ до послуг із охорони здоров’я у зв’язку з хронічними захворюваннями. Крім того, 93% респондентів мали доступ до сімейного лікаря — переважно особисто (83%) або по телефону (81%). Кожен п’ятий респондент не зміг знайти потрібні йому лікарські засоби. Трьома основними перешкодами були підвищення цін, відсутність ліків у найближчій аптеці та великі черги в місцевих аптеках. Сорок шість відсотків респондентів зіткнулися з відсутністю необхідних ліків в аптеках. Мешканці областей, частина територій яких непідконтрольні Уряду України та територій, на яких тривають активні бойові дії, мають нижчий рівень доступу до медичної допомоги. Серед них менша частка людей має доступ до сімейного лікаря (85%), намагалися отримати послуги первинної медичної допомоги та допомоги у зв’язку з хронічним захворюванням, змогли отримати медичну допомогу для дитини або у зв’язку з травмою, а також отримати необхідні ліки (третина респондентів має проблеми з отриманням ліків). Внутрішньо переміщені особи також стикалися з більшою кількістю проблем. Лише 80% із них мають доступ до сімейного лікаря. Серед переміщених осіб більша частка людей зверталася за невідкладною та первинною медичною допомогою, а також за медичною допомогою у зв’язку з травмами, ніж серед осіб, які залишилися у своїх рідних громадах. Люди, які стали переміщеними особами, також повідомили про нижчий рівень доступу до лікарських засобів (кожен третій має проблеми з отриманням ліків) та вакцинації проти COVID-19 (23% не змогли отримати щеплення). 1 МЕТОДОЛОГІЯ Загальна інформація 24 лютого Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Розпочата під час пандемії COVID-19 широкомасштабна війна створила додаткові безпрецедентні виклики для і без того перевантаженої системи охорони здоров’я в Україні, у тому числі для кадрових ресурсів у сфері охорони здоров’я. Масштабні атаки, що спричинили значне переміщення населення всередині країни та за її межі, у поєднанні з безпрецедентними атаками на заклади охорони здоров’я, створили гуманітарну кризу в країні, що призводить до короткострокових та довгострокових наслідків для громадського здоров’я. Швидка ескалація конфлікту в Україні в лютому 2022 року призвела до нестачі медичних працівників, особливо у східній частині країни. Також вторгнення, що триває, ймовірно, загострило раніше наявні проблеми у сфері громадського здоров’я (1). Після дев’яти місяців війни ВООЗ повідомила, що система охорони здоров’я країни продовжує перебувати під сильним тиском: в районах активних бойових дій здатність системи охорони здоров’я надавати послуги знизилася, потреба в послугах із охорони здоров’я на територіях із меншою інтенсивністю бойових дій зросла. Станом на кінець листопада було підтверджено понад 700 атак на охорону здоров’я (2). Згідно з ситуаційним звітом ВООЗ, із 24 лютого 2022 року в результаті ескалації війни в Україні постраждали приблизно 18 мільйонів людей (3). Результати нещодавнього опитування загального населення демонструють, що станом на 23 серпня 2022 року 16% населення країни (близько семи мільйонів людей) були внутрішньо переміщеними особами (4). Однак, незважаючи на численні швидкі оцінювання потреб, які проводяться з 24 лютого, достовірну інформацію про потреби у сфері охорони здоров’я та доступ до медичної допомоги отримати складно. Міжнародна організація з міграції (МОМ) провела десять раундів репрезентативного експрес-оцінювання загального населення України для збору інформації стосовно внутрішнього переміщення та мобільності, а також повний спектр потреб (4). Згідно зі звітами за результатами такого оцінювання, станом на кінець серпня 30% внутрішньо переміщених осіб мали потребу в ліках та медичних послугах. Серед непереміщеного населення рівень таких потреб оцінювався у 25% (4). Ситуація залишається дуже нестабільною з огляду на такі фактори, як висока мобільність населення, відновлення контролю над територіями, які певний час перебували під тимчасовим контролем військових Російської Федерації, та відновлення роботи державних і приватних закладів охорони здоров’я (аптек). З огляду на це, моніторинг динаміки потреб населення у сфері охорони здоров’я є надзвичайно важливим як для Уряду України, так і для міжнародної гуманітарної спільноти. Бюро ВООЗ в Україні проводить це серійне крос-секційне дослідження з метою оцінювання та моніторингу пріоритетних потреб у сфері охорони здоров’я та рівня доступу до різних категорій послуг у сфері охорони здоров’я (пакетів) серед переміщених осіб та громад, що їх приймають, а також із метою екстраполяції отриманих результатів на населення в цілому. Метою такого оцінювання потреб у сфері охорони здоров’я є забезпечення інформації для ефективного та належного реагування з боку системи охорони здоров’я та здійснення заходів із відновлення, у тому числі негайних втручань, розроблення політик, послуг, комунікації та інших заходів для населення України. Цілі та завдання дослідження Мета цього дослідження — отримати уявлення про основні потреби у сфері охорони здоров’я переміщених осіб та громад, що їх приймають, на національному і макрорегіональному рівнях зі слів респондентів, зокрема про доступ до первинної та спеціалізованої медичної допомоги, лікарських засобів та інших основних послуг із охорони здоров’я, з метою надання інформації 2 Уряду України та міжнародним агентствам у сфері розвитку для планування та вжиття заходів із реагування на надзвичайні ситуації та відновлення після поточних порушень, спричинених війною, що триває в Україні. Специфічними завданнями цього дослідження є: • моніторинг потреб у сфері охорони здоров’я загального населення України, у тому числі переміщених осіб та громад, що їх приймають, зі слів респондентів; • моніторинг рівня доступу до послуг первинної медичної допомоги, сімейних лікарів, основних лікарських засобів та перешкод для доступу до таких послуг на рівні макрорегіонів та/або пріоритетних областей на основі даних, повідомлених респондентами; • моніторинг рівня доступу до спеціалізованих послуг та лікарських засобів на рівні макрорегіонів, особливо в центральній та західній частинах України, на основі даних, повідомлених респондентами; • документування змін таких факторів у часі задля забезпечення розуміння впливу постійного переміщення населення, активних бойових дій, змін, подій, що відбуваються, або вжитих заходів; • визначення підгруп із найбільш незадоволеними потребами серед внутрішньо переміщених осіб та громад, що їх приймають, із метою визначення пріоритетних дій; • дослідження географічних відмінностей у потребах у сфері охорони здоров’я та рівні доступу до послуг первинної і спеціалізованої медичної допомоги; та • оцінювання джерел інформації про здоров’я та рівня довіри до різних джерел інформації про здоров’я. Дизайн дослідження Проведене дослідження є кількісним серійним крос-секційним. Для проведення чотирьох хвиль збору даних у період із вересня 2022 року до червня 2023 року буде використано анкету для опитування. Оцінювання одних і тих самих основних змінних протягом кількох раундів збору даних забезпечить можливість здійснювати моніторинг ситуації та визначати критичні потреби населення у сфері охорони здоров’я в умовах нестабільної ситуації, а також спрямовувати належні заходи з реагування з боку Уряду та партнерів. При цьому зазначена анкета буде оновлюватися залежно від програмних потреб без вилучення основних змінних. Стратегія формування вибірки Загальна вибірка складається з 4 000 дорослих українців. Розмір вибірки був обраний таким чином, щоб забезпечити прийнятний рівень відповідності між розподілом поточних демографічних характеристик у вибірці та серед дорослого населення, що наразі проживає в України (вік, стать, проживання в сільській місцевості/місті, макрорегіон), що відповідає розрахунковому поточному складу населення України згідно з різними доступними джерелами даних. Згідно з результатами попередньої роботи, проведеної дослідною групою, різні оцінки вказують на те, що приблизно 30% населення мало принаймні одного члена сім’ї, який намагався отримати доступ до загальних послуг у сфері охорони здоров’я з 24 лютого 2022 року (5). Хоча такі оцінки не є репрезентативними, вони вказують на необхідний розмір вибірки для дослідження доступу до послуг у сфері охорони здоров’я. Екстраполяція даних, отриманих від 4 000 учасників, може дати приблизно 1 200 спостережень, які дозволять дослідити основні виклики на рівні населення. Критерії включення: особи віком від 18 років, які проживають в Україні на момент збору даних. Критерії виключення: особи віком до 18 років або особи, які не проживають в Україні на момент збору даних. Метод CATI, використаний в опитуванні, ґрунтується на 100% випадковій 3 вибірці номерів мобільних телефонів. Номери генеруються спеціальним програмним забезпеченням, яке використовує 12 кодів трьох найбільших мобільних операторів України: «Київстар», «Vodafone Україна» і «lifecell». Кожен пакет випадково згенерованих номерів містить однакову кількість номерів із кожним із кодів (050, 063, 066, 067, 068, 073, 093, 095, 096, 097, 098, 099). Інструмент для збору даних Інструмент для збору даних (анкета) був розроблений на основі інструмента, розробленого для використання в надзвичайних ситуаціях, і адаптований до поточної ситуації в Україні. Анкета була розроблена і затверджена Бюро ВООЗ в Україні та внесена в систему CATI соціологічною групою «Рейтинг». Анкету було перекладено українською та російською мовами, які розуміють понад 99% дорослого населення України. Зворотний переклад для цього проєкту не виконувався, але під час дотестової перевірки було внесено кілька змін, щоб наблизити переклад до значення оригінального тексту англійською мовою. Збір даних Збором даних займається соціологічна група «Рейтинг» — неурядова та незалежна дослідницька організація, що спеціалізується на проведенні різних видів соціологічних досліджень із дотриманням міжнародних стандартів, затверджених кодексами ESOMAR та WAPOR. У рамках 1 раунду (вересень 2022 року) було залучено 66 інтерв’юерів. Усі інтерв’юери мали щонайменше повну загальну середню освіту; приблизно 87% із них були жінками. Усі інтерв’юери мали щонайменше шість місяців досвіду проведення телефонних інтерв’ю. Для інтерв’юерів були проведені короткі тренінги. Робота на місцях тривала з 9 до 15 вересня 2022 року. Середня тривалість інтерв’ю становила приблизно 18 хвилин. Група для роботи на місцях складалася з 66 інтерв’юерів, трьох супервайзерів (аудіоконтроль), одного коуча та одного керівника. Кожен супервайзер здійснював щоденний моніторинг появи на лінії, часу початку та закінчення інтерв’ю, а також проводив щоденне вибіркове прослуховування записів інтерв’ю. За результатами перевірок відхилень від методики виявлено не було. Управління даними та аналіз даних Отримані за результатами опитування дані були зважені за регіональними характеристиками (область проживання, тип населеного пункту), статтю та віком із використанням даних Державної служби статистики України станом на 1 січня 2021 року. Після етапів збору та контролю якості дані передають для опрацювання та звітування через захищені електронні канали із забезпеченням неможливості ідентифікації респондентів до Бюро ВООЗ в Україні у форматах .csv і .sav. Усі файли зберігаються на захищених паролем комп’ютерах. Доступ до вихідних даних мають лише члени дослідної групи Бюро ВООЗ в Україні. Результати дослідження та дані, зібрані в рамках цього проєкту, належать Бюро ВООЗ в Україні. ВООЗ може використовувати дані в анонімізованій формі з метою підготовки висновків для національних органів влади у сфері охорони здоров’я в Україні та інших країнах і майбутніх дослідницьких проєктів. Анонімізовані результати можуть бути поширені серед технічного персоналу ВООЗ і партнерських організацій, які беруть участь у реагуванні на надзвичайні ситуації. На основі набору заздалегідь підготовлених кодів для анкети дані аналізуються з використанням статистичного пакету SPSS. Під час першого раунду збору даних було підготовлено автоматизований скрипт (код) для аналізу даних. Для опису результатів дослідження використовувалася переважно описова статистика. Довірчий інтервал 95% використовувався як міра точності розрахункових параметрів і відмінностей між цільовими групами (макрорегіон, тип населеного пункту, вік, стать, статус переміщення тощо). 4 Етичні міркування Цей тип опитування, в принципі, вважається дослідженням із низьким рівнем ризику. Проте люди, які живуть в умовах війни або тікають від неї, можуть переживати багато емоцій і бути чутливими до деяких тем, тому ми враховували багато аспектів, щоб зробити це дослідження безпечним для учасників і пом’якшити вплив потенційних несприятливих реакцій або подій. У дослідженні використовуються лише ті дані про людей, за якими їх неможливо ідентифікувати. Змінні та інформація, яку респондентів просили надати, не дають змоги ідентифікувати конкретні етнічні або вразливі групи населення. Запитання для інтерв’ю були розроблені на основі стандартизованих запитань для оцінювання потреб в умовах надзвичайних ситуацій із урахуванням чутливого стану учасників. Ми уникали будь-яких можливих суперечливих або емоційно забарвлених запитань, а також запитань про досвід учасників під час війни або переміщення, за винятком запитань, що безпосередньо стосуються потреб у послугах із охорони здоров’я, доступу до них та досвіду учасників, пов’язаного з такими послугами. Інтерв’юерів також проінструктували про індивідуальне перенаправлення для отримання захисту у випадках, коли учасники розголошують конфіденційну інформацію та потребують спеціальних підтримки і послуг. Дослідження не передбачає введення в оману; учасники були проінструктовані перед початком інтерв’ю, а наприкінці інтерв’ю був проведений відповідний дебрифінг. Участь у цьому дослідженні не пов’язана з жодними фізичними чи соціально-економічними ризиками. У рамках дослідження не передбачено несприятливих подій. Участь є виключно добровільною. У дослідженні брали участь лише учасники, які надали інформовану згоду. Вони були проінструктовані про те, що вони можуть закінчити інтерв’ю в будь-який час без ризику для себе або близьких їм людей. Учасники надають інформовану згоду перед початком опитування. Це включає згоду на участь у дослідженні. Інструмент для збору даних розроблений таким чином, щоб не збирати жодної інформації, яка дає змогу ідентифікувати особу і у рамках дослідження не збирається жодна інформація, яка дозволяє ідентифікувати особу. Якщо учасники самі згадують таку інформацію під час, до або після інтерв’ю, вона вилучається з усіх письмових документів, пов’язаних із дослідженням. Усім опитуванням учасників присвоюється унікальний код, який не може бути пов’язаний із конкретною особою. Учасники отримують контактну інформацію відповідного дослідника Бюро ВООЗ в Україні, до якого вони можуть звернутися, якщо вони потребуватимуть будь- яких роз’яснень щодо дослідження, якщо у них виникнуть запитання чи занепокоєння, або якщо вони захочуть отримати інформацію про результати дослідження. Участь у цьому дослідженні пов’язана з мінімальними етичними проблемами. Участь є добровільною. Результати будуть анонімізовані. Протокол дослідження був поданий до Комісії БО «УІПГЗ» (FWA №00029648) та затверджений нею. Крім того, дослідження отримало етичне схвалення від Комісії з питань етики досліджень ВООЗ (ERC ВООЗ) як таке, що ґрунтується на збиранні неконфіденційних даних, які збираються анонімно та звільняються від розгляду ERC. Перед початком збору даних від усіх учасників було отримано інформовану згоду на участь у дослідженні. Респондентам надається інформація про опрацювання їхніх даних у рамках дослідження відповідно до вимог Загального регламенту про захист даних та національного законодавства про захист персональних даних. Детальна інформація надається за запитом. Респонденти можуть отримати доступ до відповідного документа й ознайомитися з ним. Перед наданням відповідей на запитання опитування всіх респондентів просять надати згоду на участь в опитуванні та на запис обговорення (для цілей контролю якості). У рамках процедури отримання інформованої згоди респондентів інформують про те, що вони можуть відмовитися від участі в дослідженні в будь-який момент і це не призведе до жодних штрафних санкцій і не вплине на послуги у сфері охорони здоров’я чи інші послуги, які вони отримують. Їм повідомляють, що якщо вони хочуть відкликати згоду на використання їхніх 5 даних, вони можуть зробити це до закінчення дзвінка. РОЗДІЛ 1. ПОРТРЕТ РЕСПОНДЕНТА Загалом було опитано 4 000 респондентів. Їх розподіл за статтю та географією відповідає національній статистичній інформації: 66,7% проживають у містах, 33% — у сільській місцевості, 45,3% є чоловіками, 54,6% — жінками (рис. 1, 2). Обласний центр Інше місто області Село Чоловік Жінка Рис. 1. Розподіл респондентів за типом населеного пункту, N = 4 000 Рис. 2. Розподіл респондентів за статтю, N = 4 000 Охоплення усіх вікових груп було достатнім для проведення аналізу. Дані про рівень освіти свідчать, що більшість респондентів мають базову вищу (38,7%) та середню спеціальну освіту (37,2%) (рис. 3, 4). Початкова/неповна середня освіта Повна середня освіта Середня спеціальна освіта Неповна вища освіта Базова або повна вища освіта Рис. 3. Розподіл респондентів за рівнем освіти, N = 4 000 Рис. 4. Розподіл респондентів за віковою групою, N = 4 000 Дані про склад домогосподарств демонструють, що 40% респондентів проживають з дітьми віком до 18 років. Тридцять відсотків домогосподарств включають членів віком 65 років і старше; 30% включають осіб із хронічними захворюваннями. Частка домогосподарств із жінками в період вагітності та годування груддю становить 4%. Середня кількість членів домогосподарств становить три особи (IQR: 2–4). Опитуванням було охоплено респондентів із більшості областей, окрім Луганської та Херсонської, які на момент збору даних були здебільшого непідконтрольні Уряду України. 6 Набирати респондентів у цих двох областях було складно через дуже обмежений доступ до послуг телефонного зв’язку або інтернету у період проведення інтерв’ю (рис. 5, 6). Рис. 5. Розподіл респондентів за областю, N = 4 000 Рис. 6. Розподіл респондентів за статусом області, N = 4 000 Хоча багато людей втекли від війни за межі України і стали біженцями, більшість українців залишилися у країні і стали внутрішньо переміщеними особами. Так, 72,8% респондентів не залишали свого постійного місця проживання після 24 лютого, 25% переїхали в межах країни, а 3,4% виїхали за кордон. Нещодавно звільнені території Області, частина територій яких непідконтрольна Уряду/території, де відбуваються активні бойові дії Київ Решта країни 7 На момент проведення інтерв’ю (вересень 2022 року) 82,1% респондентів перебували у тому ж місці проживання, що й до 24 лютого. Серед 17,9% респондентів, які залишили своє попереднє місце проживання, 44,2% винаймають житло, 35,4% мешкають у сім’ї/друзів, 9,7% живуть у притулку/таборі, а 9,8% не мають постійного місця проживання. РОЗДІЛ 2. ДОСТУП ДО СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ Загалом, більшість респондентів (91%) були добре поінформовані та знали про місце розташування закладу первинної медичної допомоги. 95% із них підтвердили, що їхній заклад первинної медичної допомоги наразі працює. Вісімдесят три відсотки респондентів зазначили, що можуть звернутися до сімейного лікаря особисто, тоді як 81% респондентів можуть звернутися до сімейного лікаря телефоном за допомогою онлайн-дзвінків (22%) та месенджерів (31%). Лише 7% респондентів не мали доступу до сімейного лікаря (рис. 7). Особисто Телефоном За допомогою месенджерів За допомогою онлайн-дзвінків Не мають доступу до сімейного лікаря Рис. 7. Доступ до сімейного лікаря, N = 3 623 Дев’яносто два відсотки респондентів на нещодавно звільнених територіях та решті території країни були поінформовані про місце розташування найближчого закладу первинної медичної допомоги. Для порівняння, у місті Києві та в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, цей показник становив 85%. Дещо нижчий рівень доступу до закладів первинної медичної допомоги, що працюють, також зареєстровано в Києві та на непідконтрольних Уряду територіях/територіях, де тривали активні бойові дії. Особистий прийом у сімейного лікаря був доступний для 85% респондентів на нещодавно звільнених територіях та для 86% респондентів у решті країни. Сімдесят три відсотки респондентів у Києві мали доступ до особистих прийомів. Для порівняння, в областях, частина територій яких непідконтрольна Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, цей показник становив 67%. Нижчий рівень доступу до лікаря телефоном також переважно спостерігається у Києві та в областях, частина територій яких непідконтрольна Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії. П’ять відсотків респондентів на нещодавно звільнених територіях та 6% респондентів на решті території країни не мали доступу до сімейного лікаря. Про відсутність доступу також повідомили 14% респондентів у Києві та 15% респондентів в областях, частина територій яких непідконтрольна Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії. Мешканці сільської місцевості мають кращий доступ до закладів первинної медичної допомоги, що працюють. Основним каналом для звернення до сімейного лікаря для них є 8 телефон (88%). Суттєвих відмінностей у знаннях щодо місця розташування закладу первинної медичної допомоги залежно від статі і віку виявлено не було. Однак, що стосується способів звернення до сімейних лікарів, молодші респонденти віком 18–29 років частіше використовують месенджери та онлайн-дзвінки, щоб зв’язатися зі своїм сімейним лікарем. Очікувано, що переміщені особи гірше знали місце розташування закладів первинної медичної допомоги, ніж люди, які залишилися в своїх рідних громадах. Серед них також було зареєстровано меншу частку осіб, які могли потрапити до лікаря на особистий прийом. Основним способом зв’язку з сімейним лікарем для переміщених осіб був телефон (64%); 20% не мали доступу до сімейного лікаря. Розподіл респондентів за рівнем доходу демонструє, що респонденти з нижчим рівнем доходу мали нижчий рівень доступу до сімейних лікарів - 9% не мали доступу взагалі та рідше використовували для цього месенджери й онлайн-дзвінки. Загальна поінформованість про місце розташування закладів первинної медичної допомоги була вищою серед домогосподарств із середнім місячним доходом у 10 000–20 000 гривень (95%). РОЗДІЛ 3. ДОСТУП ДО ПОСЛУГ ІЗ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА Понад третина (36%) усіх респондентів зверталася по послуги первинної медичної допомоги (рис. 8). Приблизно половина з них (53%) повідомили, що стикалися з різними перешкодами в процесі (рис. 9). Основні перешкоди були пов’язані з вартістю (27%), часом, необхідним для доступу до послуг (24%), та транспортною інфраструктурою, необхідною, щоб дістатися до місця отримання послуг (19%) (рис. 11). Чотири відсотки респондентів, які зверталися за первинною медичною допомогою, не змогли її отримати (рис. 10). Рис. 8. Частка респондентів, які зверталися за первинною медичною допомогою, N = 4 000 Рис. 9. Частка респондентів, які стикалися принаймні з однією проблемою при зверненні за медичною допомогою, N = 1 433 Рис. 10. Частка респондентів, які не отримали первинної медичної допомоги, N = 1 433 9 Вартість Час Транспорт Безпекові проблеми Послуга була недоступна Відмова у наданні послуги Відсутність документів Інші причини Рис. 11. Основні проблеми, з якими стикалися респонденти при зверненні за первинною медичною допомогою, N = 1 433 З моменту вторгнення Росії в Україну мешканці регіонів, до складу яких входять непідконтрольні Уряду території, або регіонів, де тривають активні бойові дії, значно рідше звертаються за первинною медичною допомогою (27%), ніж мешканці інших регіонів (35– 41%). Люди, які були внутрішньо переміщені, частіше зверталися за первинною медичною допомогою (39%), ніж люди, які залишилися у своїх рідних громадах (35%). При цьому рівень доступу до послуг первинної медичної допомоги не залежить від регіону проживання або статусу переміщення. Рівень доступу до первинної медичної допомоги також де в чому відрізняється залежно від статі. Жінки звертаються за медичною допомогою частіше, ніж чоловіки (38% у порівнянні з 33%, що є статистично значущою різницею). Це може бути пов’язано із загальною тенденцією до більш відповідального ставлення до власного здоров’я серед жінок. Існує також чіткий зв’язок між рівнем доступу до послуг первинної медичної допомоги та рівнем доходу. Що нижчим є рівень доходу респондентів, то менша ймовірність того, що вони звернуться по медичні послуги та отримають необхідну допомогу (рис. 12). Зверталися по допомогу Не отримали допомоги 0–10 000 гривень 10 000–20 000 гривень > 20 000 гривень Рис. 12. Рівень доступу до первинної медичної допомоги за рівнем доходу 10 МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ Загалом, 30% усіх респондентів повідомили, що вони самі або члени їхніх домогосподарств живуть із хронічними захворюваннями. Основними хронічними захворюваннями, про які повідомляли респонденти, були серцево-судинні захворювання (61%) (рис. 13). Серцево-судинні захворювання Діабет Хронічна ниркова недостатність Проблеми з психічним здоров’ям Рак Інше Рис. 13. Хронічні захворювання, про які повідомили респонденти та/або члени їхніх домогосподарств, N = 1 211 Приблизно половина людей із хронічними захворюваннями (52%) зверталася по медичну допомогу у зв’язку з такими захворюваннями (рис. 14). Десята частина тих, хто звертався за допомогою, не змогла її отримати (рис. 16). Водночас понад половина респондентів (57%) повідомила про те, що при отриманні медичної допомоги вони стикалися з різними проблемами, основною з яких є вартість (про цю проблему повідомили 35% учасників) (рис. 15, 17). Важливо зазначити, що в порівнянні з іншими видами медичної допомоги серед людей, які отримували допомогу у зв’язку з хронічними захворюваннями проблеми, пов’язані з вартістю, були найбільш вираженими. Рис. 14. Частка респондентів, які зверталися по допомогу у зв’язку з хронічним захворюванням, N = 1 211 Рис. 15. Частка респондентів, які стикалися принаймні з однією проблемою при зверненні по медичну допомогу, N = 632 Рис. 16. Частка респондентів, які не отримали допомоги у зв’язку з хронічним захворюванням, N = 632 11 Вартість Час Транспорт Безпекові проблеми Послуга була недоступна Відмова у наданні послуги Відсутність документів Інші причини Рис. 17. Основні проблеми, з якими зіткнулися респонденти при зверненні по допомогу у зв’язку з хронічним захворюванням, N = 632 Респонденти в областях, частина територій яких непідконтрольна Уряду/територій, де тривали активні бойові дії, значно рідше (38%) зверталися по медичну допомогу у зв’язку з хронічними захворюваннями, ніж мешканці інших регіонів України (53–56%). Рівень доступу до цього виду медичної допомоги не відрізнявся залежно від місця проживання. Як і за первинною медичною допомогою, жінки зверталися за допомогою у зв’язку з хронічними захворюваннями частіше, ніж чоловіки (54% у порівнянні з 49%). Крім того, жінки рідше, ніж чоловіки, не отримували необхідної медичної допомоги (8% у порівнянні з 12%). Що стосується рівня доходу, люди з нижчим рівнем доходу зверталися по медичну допомогу у зв’язку з хронічними захворюваннями рідше, ніж люди з вищим рівнем доходу. Крім того, відсоток людей, які не отримали медичної допомоги, як правило, був обернено пропорційним до рівня доходу (рис. 18). Зверталися за допомогою Не отримали допомоги 0–10 000 гривень 10 000–20 000 гривень > 20 000 гривень Рис. 18. Доступ до допомоги у зв’язку з хронічним захворюванням за рівнем доходу 12 ПОСЛУГИ НЕВІДКЛАДНОЇ (ЕКСТРЕНОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ Загалом п’ята частина респондентів потребувала невідкладної медичної допомоги після 24 лютого (рис. 19). Вісім відсотків респондентів, які зверталися по невідкладну медичну допомогу, не змогли її отримати (рис. 20). Рис. 19. Частка респондентів, які зверталися по невідкладну медичну допомогу, N = 4 000 Рис. 20. Частка респондентів, які не отримали невідкладної медичної допомоги, N = 745 Переміщені особи частіше потребували невідкладної медичної допомоги (23%), ніж люди, які залишилися у своїх рідних громадах (18%). Інші цільові групи не відрізняються за рівнем потреби в послугах екстреної допомоги, але мають певні відмінності в рівні доступу до них. Так, про неможливість отримати допомогу повідомила значно менша частка мешканців обласних центрів (4%) у порівнянні з мешканцями інших типів населених пунктів. Крім того, не мала доступу до невідкладної медичної допомоги значно менша частка респондентів із Києва (3%) у порівнянні з респондентами з інших регіонів (7–11%). МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ТРАВМАХ Загалом, 15% усіх респондентів повідомили, що зверталися за медичною допомогою у зв’язку з травмами (рис. 21). Сорок шість відсотків респондентів, які потребували допомоги, стикалися з проблемами в доступі до допомоги у зв’язку з травмами (рис. 22). Сім відсотків респондентів узагалі не змогли отримати необхідну допомогу (рис. 23). Рис. 21. Частка респондентів, які зверталися по медичну допомогу у зв’язку з травмами, N = 4 000 Рис. 22. Частка респондентів, які стикалися принаймні з однією проблемою при зверненні по медичну допомогу, N = 583 Рис. 23. Частка респондентів, які не отримали медичної допомоги у зв’язку з травмами, N = 583 13 Три найпоширеніші проблеми, з якими стикалися респонденти — вартість, транспорт та час, необхідний для отримання послуги — були подібними до тих, з якими стикалися люди при зверненні по інші види медичної допомоги (рис. 24). Вартість Транспорт Час Безпекові проблеми Послуга була недоступна Відмова у наданні послуги Відсутність документів Інші причини Рис. 24. Основні проблеми, з якими стикалися респонденти при зверненні по медичну допомогу у зв’язку з травмами, N = 583 Доступ до медичної допомоги при травмах суттєво не відрізняється за географією, але переміщені особи частіше зверталися по таку допомогу (17%), ніж люди, які залишилися на постійному місці проживання (14%). Втім, різниці в рівні доступу до послуг між такими групами немає. Чоловіки зверталися по допомогу у зв’язку з травмами частіше, ніж жінки (17% і 13% відповідно). МЕДИЧНА ДОПОМОГА ДЛЯ ДІТЕЙ У період із 24 лютого до 14 вересня третина (33%) респондентів, які мають дитину, зверталися по медичну допомогу для своєї дитини (рис. 25). Трохи менше ніж половина респондентів (48%) стикалися з різними труднощами (рис. 26), основною з яких є транспорт, необхідний для того, щоб дістатися до місця надання послуг (через меншу частку респондентів, які стикалися з проблемами, пов'язаними з вартістю,, ніж у випадках послуг рутинної та невідкладної медичної допомоги) (рис. 28). Результати аналізу вказують на те, що 8% респондентів, які зверталися по медичну допомогу для дитини, не змогли отримати необхідну медичну допомогу (рис. 27). Рис. 25. Частка респондентів, які зверталися по медичну допомогу для дитини, N = 1 564 Рис. 26. Частка респондентів, які стикалися принаймні з однією проблемою при зверненні по медичну допомогу, N = 523 Рис. 27. Частка респондентів, які не отримали медичну допомогу для дитини, N = 523 14 Вартість Транспорт Час Безпекові проблеми Послуга була недоступна Відмова у наданні послуги Відсутність документів Інші причини Рис. 28. Основні проблеми, з якими зіткнулися респонденти при зверненні по медичну допомогу для дитини, N = 523 Мешканці нещодавно звільнених територій та територій, частково непідконтрольних Уряду, а також територій, де тривали активні бойові дії, повідомили про нижчий рівень доступу до послуг із охорони здоров’я дітей, ніж респонденти в інших частинах країни (включно з Києвом). Частка респондентів, які не отримали необхідних послуг, є значно вищою на нещодавно звільнених територіях, частині непідконтрольних Уряду територіях та територіях, де тривали активні бойові дії (рис. 29). Зверталися за допомогою Не отримали допомоги Нещодавно звільнені території Області, частина територій яких непідконтрольна Уряду/території, де відбуваються активні бойові дії Місто Київ Решта країни Рис. 29. Доступ до медичної допомоги для дітей за регіоном Суттєвих відмінностей у попиті на послуги з охорони здоров’я для дітей або доступі до них порівняно з іншими цільовими групами немає. 15 МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ У ЗВ’ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ Що стосується медичних послуг, пов’язаних із вагітністю, 2% усіх респонденток повідомили, що потребували їх протягом досліджуваного періоду (рис. 30). П’ятдесят шість відсотків усіх учасників, які зверталися за такими послугами, стикалися з певними проблемами під час отримання допомоги (рис. 31). Як і у випадку з медичними послугами для дітей, дві найпоширеніші проблеми пов’язані з транспортом (28%) та вартістю (27%) (рис. 33). Десять відсотків респондентів повідомили, що не змогли отримати медичну допомогу у зв’язку з вагітністю (рис. 32). Рис. 30. Частка респондентів, які зверталися по медичну допомогу у зв’язку з вагітністю, N = 4 000 Рис. 31. Частка респондентів, які стикалися принаймні з однією проблемою при зверненні по медичну допомогу, N = 94 Рис. 32. Частка респондентів, які не отримали медичної допомоги у зв’язку з вагітністю, N = 94 Транспорт Вартість Час Безпекові проблеми Відмова у наданні послуги Послуга була недоступна Інші причини Рис. 33. Основні проблеми, з якими стикалися респонденти при зверненні по медичну допомогу у зв’язку з вагітністю, N = 94 16 РОЗДІЛ 4. ДОСТУП ДО ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ Доступ до ліків був згаданий як одна з основних проблем, пов’язаних зі здоров’ям. 22% респондентів повідомили, що не змогли отримати необхідні лікарські засоби в період із 24 лютого до вересня 2022 року. Лікарськими засобами, на які існував найбільший попит, були препарати для контролю високого тиску (49%), серцеві (49%) та знеболювальні препарати (41%) (рис. 34). Основними проблемами, що перешкоджали отриманню лікарських засобів, були підвищення цін (84%), відсутність препаратів в аптеках (46%) та великі черги в аптеках (45%). Близько третини респондентів (35%) повідомили, що їм не вистачало грошей на придбання лікарських засобів, навіть якщо ціна на них не зросла (рис. 35). Від гіпертонії Серцеві Знеболювальні Седативні Антибіотики Антисептики Для лікування діабету Жарознижувальні Для лікування респіраторних захворювань Для лікування порушень психічного здоров’я Протизаплідні Інше Ціна на препарат зросла Препарат був відсутній в аптеці В аптеці були великі черги Не вистачало грошей на купівлю препарату Аптеки були закриті Поблизу не було аптеки Безпекові проблеми Дістатися до аптеки було неможливо Рис. 34. Основні типи лікарських засобів, які складно знайти, N = 875 Рис. 35. Основні проблеми, що перешкоджали отриманню лікарських засобів, N = 4 000 Нещодавно звільнені території Області, частина територій яких непідконтрольна Уряду/території, де відбуваються активні бойові дії Місто Київ Решта країни Рис. 36. Розподіл респондентів, які повідомили про неспроможність отримати лікарські засоби, за місцевістю, N = 4 000 17 Основні проблеми з доступом до лікарських засобів фіксувалися в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, де кожен третій респондент (32%) не зміг отримати лікарські засоби. В інших частинах країни ситуація була значно кращою: лише кожен п’ятий респондент (18%) повідомляв про проблеми з доступом до лікарських засобів (рис. 36). Відмінностей у трійці лікарських засобів, на які існував найбільший попит, за типом місцевості виявлено не було. Однак респонденти на нещодавно звільнених територіях стикалися з меншими проблемами з доступом до антисептиків (14%), ніж мешканці Києва (23%), а респонденти з областей, до складу яких входять непідконтрольні Уряду території, або де тривають активні бойові дії, частіше не могли отримати жарознижувальні препарати (25%). Жінки частіше, ніж чоловіки, не могли отримати лікарські засоби (23% і 21% відповідно). Крім того, більша частка жінок, ніж чоловіків, не могла отримати три типи лікарських засобів, на які існував найбільший попит: 53% і 46% відповідно — препарати для контролю тиску, 53% і 43% відповідно — серцеві препарати, 44% і 37% відповідно — знеболювальні препарати. Що стосується відмінностей між віковими групами, молодші респонденти віком 18–29 років назвали антибіотики найбільш необхідним типом лікарських засобів, які вони не могли отримати (37%). Препарати для контролю тиску шукали люди віком 30–39 років (40%), 40– 49 років (48%), 50–59 років (61%) та 60+ років (65%). Внутрішньо переміщені особи повідомляли про нижчий рівень доступу до лікарських засобів, ніж респонденти, які залишилися в своїх рідних громадах: 29% та 20% відповідно. Слід також зазначити, що переміщені особи частіше, ніж особи, які залишилися в рідних громадах, не могли отримати жарознижувальні препарати (21%) або препарати для лікування порушень психічного здоров’я (14%). Що стосується рівня доходу, очікувано, що люди з нижчим рівнем доходу мали нижчий рівень доступу до лікарських засобів. Однак трійка основних типів лікарських засобів, які респонденти не могли отримати, була однаковою незалежно від рівня доходу. Розподіл за територіями демонструє, що основною перешкодою для отримання необхідних лікарських засобів були вищі ціни. Проте, у порівнянні з нещодавно звільненими територіями та територіями, де тривали активні бойові дії, респонденти з інших частин країни повідомили про меншу кількість проблем із наявністю лікарських засобів в аптеках (42%), великими чергами (36%) та зачиненими аптеками (18%). Однією з головних перешкод для респондентів із Києва були зачинені аптеки: більше ніж половина респондентів (51%) назвали це перешкодою. Кожен п’ятий мешканець нещодавно звільнених територій (20%), областей, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії (18%), зазначив, що не міг дістатися аптеки. Сорок відсотків людей, що проживають у сільській місцевості, стикалися з проблемою нестачі коштів на придбання лікарських засобів та відсутністю аптек поблизу, тоді як міське населення обласних центрів та інших міст стикалося з проблемою великих черг: 48% та 47% відповідно. Підвищення цін вплинуло на жінок більше, ніж на чоловіків: 88% і 78% відповідно; при цьому 40% жінок і 28% чоловіків не мали достатньо грошей. Підвищення цін вплинуло на 92% респондентів віком від 60 років. При цьому 50% із них повідомили, що їм не вистачає грошей на лікарські засоби. Більше ніж половина респондентів віком 18–29 років (53%) та 30–39 років (53%) стикалися з великими чергами. Підвищення цін, проблеми з наявністю лікарських засобів та великі черги вплинули як на переміщених осіб, так і на людей, які залишилися у своїх рідних громадах, але переміщені особи частіше не могли дістатися до аптеки (18%) і частіше стикалися з безпековими проблемами (27%). 18 РОЗДІЛ 5. ДОСТУП ДО ВАКЦИНАЦІЇ Двадцять два відсотки домогосподарств із дітьми намагалися отримати доступ до рутинної вакцинації дітей. Лише 8% із них не змогли отримати щеплення в період із 24 лютого до серпня 2022 року. Три відсотки всіх респондентів намагалися отримати доступ до вакцини проти правця/дифтерії для дорослих, але 19% респондентів, які зверталися за такою вакциною, не змогли її отримати. За вакциною проти COVID-19 зверталися 14% респондентів; 15% із них не змогли її отримати. Аналіз у розрізі цільових груп не демонструє значних відмінностей у відсотках респондентів, які зверталися за будь-якою вакциною, за винятком показників серед респондентів, які проживають в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, 13% яких не змогли отримати вакцину для своєї дитини. Запит на доступ до вакцини проти COVID-19 для дорослих не був поширений в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії: лише 7% усіх респондентів намагалися отримати доступ до такої вакцини. При цьому люди, які проживають у Києві та на нещодавно звільнених територіях, частіше повідомляли про неможливість отримати вакцину проти COVID-19, ніж респонденти в інших частинах країни. Виявлена значна різниця в рівні доступу до вакцини проти правця/дифтерії в сільській місцевості та в інших містах: 23% респондентів повідомили, що не змогли її отримати. Респонденти, які були переміщені, частіше не могли отримати вакцину для дитини (14%) або вакцину проти COVID-19 для дорослих (23%), ніж респонденти, які залишилися в своїх рідних громадах (6% і 13% відповідно). У ході аналізу даних не було виявлено суттєвих відмінностей у рівні доступу до вакцинації за статтю та віковою групою. 19 РОЗДІЛ 6. МЕДИЧНІ ВИТРАТИ РІВЕНЬ ДОХОДУ Дві третини респондентів повідомили, що їхній щомісячний дохід домогосподарства не перевищує 20 000 гривень, при цьому майже половина респондентів (49%) зазначили, що заробляють менше ніж 10 000 гривень, 28% зазначили, що заробляють 10 000–20 000 гривень (рис. 37). Рівень доходу респондентів різнився залежно від місця проживання. У місті Київ та серед міського населення було зареєстровано вищий рівень доходу порівняно з іншими групами. Також про вищий рівень доходу повідомили чоловіки і представники молодших вікових груп. Суттєвих відмінностей залежно від статусу переміщення виявлено не було. < 10 000 Незначна (< 10%) 10 000–20 000 Середня (10–25%) 20 000–30 000 Суттєва (26–50%) > 30 000 Велика (51–75%) Минулого місяця не отримували доходу Витратили майже весь дохід (76–100%) Витрати на послуги з охорони здоров’я та лікарські засоби відсутні Рис. 37. Щомісячний рівень доходу домогосподарства, N = 4 000 Рис. 38. Частка доходу, яку домогосподарства витрачають на послуги з охорони здоров’я та лікарські засоби, N = 4 000 ВИТРАТИ ДОМОГОСПОДАРСТВ НА ПОСЛУГИ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ Тридцять сім відсотків респондентів повідомили, що витрачають незначну (< 10%) частку доходу на охорону здоров’я; 8% респондентів (рис. 38) повідомили про великі витрати, які становлять майже весь їхній дохід. Аналіз із розбивкою свідчить про зростання витрат в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, і в сільській місцевості, а також серед жінок. Відмінності у вікових групах демонструють, що через нижчий рівень доходу та більші потреби в лікарських засобах і послугах із охорони здоров’я старші групи населення витрачають більшу частину свого щомісячного доходу на послуги з охорони здоров’я та лікарські засоби. Суттєвих відмінностей залежно від статусу переміщення виявлено не було. 20 СПРОМОЖНІСТЬ ОПЛАТИТИ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ТА ПЛАТНІ МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ Що стосується цінової доступності лікарських засобів та платних медичних послуг, загалом 48% респондентів можуть дозволити собі необхідні лікарські засоби, і лише 28% можуть дозволити собі платні медичні послуги. Така ж тенденція спостерігається і в розрізі географічних районів. Респонденти з Києва частіше повідомляли, що можуть дозволити собі лікарські засоби (60%) та платні медичні послуги (35%), ніж респонденти з інших областей (рис. 39, 40). Нещодавно звільнені території Області, частина територій яких непідконтрольна Уряду/території, де відбуваються активні бойові дії Місто Київ Решта країни Нещодавно звільнені території Області, частина територій яких непідконтрольна Уряду/території, де відбуваються активні бойові дії Місто Київ Решта країни Можуть дозволити собі лікарські засоби Можуть дозволити собі платні медичні послуги Не можуть дозволити собі лікарські засоби Не можуть дозволити собі платні медичні послуги Рис. 39. Можливість придбання лікарських засобів, за місцевістю, N = 4 000 Рис. 40. Можливість отримання платних медичних послуг, за місцевістю, N = 4 000 Такий самий розподіл спостерігався між мешканцями міст і сільської місцевості, причому респонденти в обласних центрах та інших містах із більшою ймовірністю могли дозволити собі лікарські засоби та послуги. Молодше населення частіше могло дозволити собі лікарські засоби та платні медичні послуги (рис. 41). Суттєвих відмінностей залежно від статусу переміщення виявлено не було. Можливість придбання лікарських засобів Можливість отримання платних медичних послуг Рис. 41. Можливість придбання лікарських засобів і отримання платних медичних послуг, за віком, N = 4 000 21 РОЗДІЛ 7. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ Основною перешкодою для доступу до послуг із охорони здоров’я, з якою наразі стикаються домогосподарства респондентів, є вартість ліків/лікування (53%). Основними проблемами зі здоров’ям, про які повідомляли респонденти, були стоматологічні проблеми (46%), серцево- судинні захворювання (45%) та проблеми з зором (42%). Якщо говорити про доступ до медичних послуг, 25% респондентів стикалися з перешкодами, пов’язаними з наявністю лікарських засобів, 19% — із доступністю лікування (рис. 42). Вартість лікарського засобу/лікування Наявність лікарського засобу Доступність лікування Доступ до вакцинації Стоматологічні проблеми Серцево-судинні захворювання Проблеми з зором Проблеми з опорно-руховим апаратом Проблеми зі шлунково-кишковим трактом Алергії Гострі респіраторні захворювання Діабет Проблеми зі здоров’ям у дітей Проблеми з психічним здоров’ям Проблеми з сексуальним та репродуктивним здоров’ям Проблеми зі зловживанням психоактивними речовинами Ускладнення вагітності Інші проблеми Рис. 42. Основні проблеми зі здоров’ям, N = 4 000 Якщо розбити дані за місцевістю, вони вказують на те, що основні перешкоди, пов’язані з охороною здоров’я, є однаковими для всіх частин країни, але про проблеми із загальною доступністю ліків (33%) та послуг із лікування (29%) повідомила більша частка респондентів із областей, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, у порівнянні з респондентами з інших районів. У цьому аспекті не було виявлено суттєвих відмінностей між міським та сільським населенням. Що стосується розбивки за статтю, більш ніж половина респонденток (57%) назвали вартість основною перешкодою для доступу до послуг із охорони здоров’я. Загалом, жінки частіше, ніж чоловіки, повідомляли про інші проблеми, пов’язані зі здоров’ям. Існують суттєві відмінності між віковими групами: старші респонденти повідомляють про більшу кількість проблем зі здоров’ям, ніж молодші. Така тенденція пов’язана з усіма згаданими проблемами, частка яких зростає зі збільшенням віку. Сорок відсотків респондентів віком 18–29 років назвали стоматологічні проблеми основною проблемою для своєї вікової групи. Вартість є перешкодою для більшості респондентів віком від 60 років (67%). При розподілі за статусом переміщення суттєвих відмінностей у розрізі основних проблем зі здоров’ям виявлено не було. Однак розподіл за рівнем доходу демонструє таке: респонденти з рівнем доходу 10 000–20 000 гривень та понад 20 000 гривень повідомляли про стоматологічні проблеми як основну (44% і 41% відповідно), тоді як у групі з доходом 0– 10 000 гривень (52%) основною проблемою були серцево-судинні захворювання. Вартість є основною перешкодою для груп із рівнем доходу 0–10 000 гривень та 10 000– 20 000 гривень, про що повідомили 65% і 46% респондентів відповідно. 22 РОЗДІЛ 8. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗДОРОВ’Я ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗДОРОВ’Я, ЯКУ ШУКАЛО НАСЕЛЕННЯ Лікування хронічних захворювань (26%), доступ до послуг із охорони здоров’я (24%) та лікування травм (17%) були одними з найпоширеніших видів інформації про здоров’я, яку шукало населення. При цьому майже половина (48%) населення не була зацікавлена в отриманні такої інформації (рис. 43). Лікування хронічних захворювань Доступ до загальних послуг із охорони здоров’я Лікування травм Вакцинація для дорослих Симптоми та лікування інфекційних захворювань Де можна знайти лікарські засоби Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка Як укласти декларацію з сімейним лікарем COVID-19 Охорона здоров’я матері та дитини Вакцинація дітей Інше Не зацікавлені/не знають Рис. 43. Інформація про здоров’я, яку шукали респонденти, N = 4 000 Що стосується географічного розподілу, слід зазначити, що 18% респондентів в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, також шукали інформацію про те, де знайти лікарські засоби. Цей показник є значно вищим, ніж на інших територіях. Респонденти в Києві частіше зазначали, що вони потребували інформації про вакцинацію для дорослих (24%) та укладення декларації з сімейним лікарем (21%). Загалом, необхідну інформацію про здоров’я було легко отримати в усіх частинах країни, окрім частини територій непідконтрольних Уряду/територій, де тривали активні бойові дії (62%) (рис. 44). Нещодавно звільнені території Області, частина територій яких непідконтрольна Уряду/території, де відбуваються активні бойові дії Місто Київ Решта країни Легко знайти Складно знайти Рис. 44. Легкість отримання інформації про здоров’я за місцевістю, N = 4 000 23 Традиційно жінки частіше, ніж чоловіки, ознайомлюються з інформацією про здоров’я. Також молодші респонденти віком 18–29 років вказували, що вони шукали інформацію про послуги у сфері психічного здоров’я та психологічної підтримки (15%), частіше, ніж інші вікові групи. Двадцять один відсоток переміщених осіб потребували інформації про укладання декларації з сімейним лікарем, а 30% — про загальний доступ до медичних послуг. КАНАЛИ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗДОРОВ’Я Найпопулярнішими каналами отримання інформації про здоров’я в Україні є інтернет (66%), сімейні лікарі (62%) та медичні працівники (55%). Населення також часто використовує місцеві ЗМІ та офіційні джерела інформації, такі як Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) або Центр громадського здоров’я (ЦГЗ) (44%). При цьому заклади/центри для переміщених осіб (9%) та волонтери (11%) не є ключовими джерелами інформації про здоров’я (рис. 45). Пошук інформації в інтернеті Сімейний лікар Медичні працівники Телебачення/радіо/друковані видання Групи або канали в соціальних мережах Вебсайт чи сторінки у соціальних мережах МОЗ або ЦГЗ Вебсайт чи сторінки у соціальних мережах місцевих органів влади Міжнародні організації Плакати і листівки в громадських місцях Волонтери Центри для тимчасового проживання переміщених осіб Не зацікавлені/не знають Рис. 45. Канали отримання інформації, N = 4 000 Інтернет був найпопулярнішим джерелом інформації у Києві (75%) та на територіях, де тривали активні бойові дії (70%). Показник його використання складав 63% на нещодавно звільнених територіях та 64% на решті території країни. У той самий час сімейні лікарі та інші медичні працівники є більш популярним каналом на нещодавно звільнених територіях (66% і 57% відповідно) та в решті країни (66% і 58% відповідно). Різниця у відповідях за типом населених пунктів підкреслює той факт, що міське населення обласних центрів та інших міст частіше використовує інтернет для пошуку інформації про здоров’я (71% і 66% відповідно), а населення сільської місцевості звертається за інформацією про здоров’я до сімейних лікарів та інших медичних працівників (70% і 62%). Молодше населення частіше, ніж інші вікові групи, зазначало, що використовує офіційні соціальні мережі МОЗ і ЦГЗ (66%) та медичних працівників (63%) як джерело інформації, але рідше покладається на сімейних лікарів (59%). Для людей віком 18–39 років інтернет залишається основним каналом отримання інформації про здоров’я (74%). Відмінності в каналах, якими користуються переміщені особи і люди, які залишилися в своїх рідних громадах, свідчить про те, що через брак особистих контактів у місці переміщення переміщені особи звертаються до публічних груп у соціальних мережах (50%) та офіційних 24 вебсайтів (51%) для отримання інформації про здоров’я. Розподіл за рівнем доходу не демонструє суттєвих відмінностей у результатах. ДОВІРА ДО КАНАЛІВ ІНФОРМАЦІЇ Серед каналів інформації, яким найбільше довіряє населення, були названі медичні працівники (77%), працівники аптек (60%), МОЗ та ЦГЗ (59%). Крім того, позитивний баланс довіри мали члени сім’ї та друзі (58%), а також ВООЗ (57%). Інші джерела інформації отримали менш позитивні оцінки (рис. 46). Медичні працівники Працівники аптек Міністерство охорони здоров’я та Центр громадського здоров’я Сім’я і друзі Всесвітня організація охорони здоров’я Місцеві органи влади області/міста респондента Засоби масової інформації (телебачення, радіо, газети) Волонтери Групи або канали про здоров’я в соціальних мережах Церковні чи духовні лідери Блогери/інфлюенсери в соціальних мережах Не довіряють Довіряють Рис. 46. Довіра до каналів інформації, N = 4 000 Дані з розбивкою за місцевістю не демонструють суттєвих відмінностей між містами і сільською місцевістю, окрім показників щодо церковних чи духовних лідерів, які, як правило, мають більший вплив серед сільського населення. Люди, які проживають в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, більш схильні довіряти місцевим органам влади або працівникам місцевих аптек, ніж офіційним каналам інформації. Молодше населення загалом більш схильне довіряти офіційним каналам інформації та медичним працівникам, ніж люди старшого віку. Ступінь довіри до інформаційних каналів суттєво не відрізнявся залежно від рівня доходу або статусу переміщення респондентів. 25 РОЗДІЛ 9. ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я Оцінювання включало одне запитання, пов’язане з психічним здоров’ям учасників: «Чи є у вашому домогосподарстві люди, які зараз занадто засмучені або схвильовані, щоб виконувати свої звичні повсякденні справи?». Загалом 14% респондентів відповіли на це запитання ствердно. За результатами аналізу розподілу відповідей на це запитання серед цільових груп було виділено три вразливі категорії населення у розрізі потенційних проблем із психічним здоров’ям: • люди старшого віку — серед людей віком понад 60 років частка людей, які зараз занадто засмучені або стурбовані, щоб виконувати свої звичні повсякденні справи, була найбільшою (20%). Для порівняння, серед людей віком 30–59 років цей показник складав 12–13%, а серед людей віком 18–19 років — 7%); • мешканці сільських населених пунктів (17% у порівнянні з 12–13% серед мешканців обласних центрів та інших міст); та • люди з низьким рівнем доходу (17% серед людей, рівень доходу яких становить 0–10 000 гривень, 12% серед людей, рівень доходу яких становить 10 000– 20 000 гривень, і 7% серед людей, рівень доходу яких становить понад 20 000 гривень). Серед інших груп суттєвих відмінностей у розрізі проблем із психічним здоров’ям виявлено не було. ПІДСУМКИ Доступ до первинної медичної допомоги і сімейних лікарів Загалом понад 90% респондентів із України (крім Луганської і Херсонської областей та Автономної Республіки Крим) знають про місце розташування відповідного закладу первинної медичної допомоги, і такі заклади здебільшого працюють (95%). Більшість респондентів (93%) повідомили, що вони мають доступ до свого сімейного лікаря — переважно особисто (83%) або телефоном (81%). Однак повномасштабна війна має значний негативний вплив на доступ до сімейних лікарів. Тому про місце розташування відповідного закладу первинної медичної допомоги знає значно менша кількість мешканців регіонів, які частково перебувають під тимчасовим контролем військових Російської Федерації, або на території яких тривають активні бойові дії (лише 85%). Крім того, 15% людей, які проживають на таких територіях, повідомляють, що не мають доступу до сімейного лікаря. Серед переміщених осіб також менше людей, які знають про місце розташування найближчого до них закладу охорони здоров’я (лише 83%). Більш того, майже половина опитаних переміщених осіб повідомили, що не мають доступу до сімейного лікаря особисто (46%), а кожен п’ятий не має доступу до сімейного лікаря в жодній формі. Доступ до рутинних медичних послуг По послуги первинної медичної допомоги зверталася більше ніж третина респондентів. Більш ніж половина осіб, які зверталися по такі послуги, стикалися принаймні з однією перешкодою в їх отриманні. Трьома найпоширенішими перешкодами були вартість, час і транспорт. Лише 4% респондентів не змогли отримати допомогу, якої потребували. Понад половина респондентів, які живуть із хронічним захворюванням, зверталися за медичною допомогою у зв’язку з таким хронічним захворюванням, і 57% із них стикалися принаймні з однією перешкодою. Основною проблемою, актуальною для 35% учасників, була 26 вартість (проблеми, пов’язані з вартістю, були найбільш вираженими серед людей, які отримували допомогу у зв’язку з хронічним захворюванням, у порівнянні з іншими видами медичної допомоги). Кожен десятий респондент не зміг отримати необхідну медичну допомогу, коли потребував її. Люди, які проживають в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, як правило, рідше звертаються за обома типами рутинних послуг із охорони здоров’я (первинною медичною допомогою та медичною допомогою у зв’язку з хронічними захворюваннями), ніж люди, які проживають в інших частинах країни. Водночас, переміщені особи зверталися по послуги первинної медичної допомоги значно частіше, ніж люди, які залишилися у своїх рідних громадах. Доступ до послуг невідкладної медичної допомоги П’ята частина респондентів потребувала невідкладної (екстреної) медичної допомоги; 8% із них не отримали необхідної допомоги. По медичну допомогу у зв’язку з травмами зверталися 15% респондентів. Рівень доступу до неї є близьким до рівня доступу до послуг невідкладної допомоги: 7% людей не змогли отримати необхідну допомогу. Переміщені особи повідомляли, що потребували послуг невідкладної медичної допомоги значно частіше, ніж люди, які залишилися у своїх рідних громадах: 23% і 18% відповідно потребували послуг екстреної допомоги та 17% і 14% відповідно потребували допомоги у зв’язку з травмами. Доступ до медичної допомоги для дітей Кожна третя людина, яка має дітей, повідомила, що зверталася по медичну допомогу для своєї дитини. Вісім відсотків із них не отримали необхідної допомоги, а 4% не мали доступу до первинної медичної допомоги. Рівень доступу до цього виду допомоги є нижчим на нещодавно звільнених територіях та в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, де 15% та 9% респондентів цієї категорії відповідно не змогли отримати послуги (у порівнянні з 3% у м. Києві та 7% у решті країни). Доступ до лікарських засобів Кожен п’ятий респондент повідомив, що після 24 лютого потрапляв у ситуації, коли не міг знайти лікарські засоби. Трьома основними перешкодами були підвищення цін, відсутність ліків у найближчій аптеці та великі черги в місцевих аптеках. Люди, які проживають в областях, частина територій яких непідконтрольні Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії, та переміщені особи мають значно вищий ризик не отримати потрібні їм лікарські засоби, ніж респонденти з інших груп. Рівень доходу Більшість респондентів (83%) мають щомісячний рівень доходу домогосподарства менше ніж 20 000 гривень. Водночас для двох третин учасників (65%) на покриття витрат на медичну допомогу та лікарські засоби йшло до чверті їхнього сімейного бюджету. Третина респондентів не можуть дозволити собі лікарські засоби, а більше ніж половина — отримання платних медичних послуг. Цей показник є ще нижчим серед мешканців областей, частина територій яких непідконтрольна Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії: 41% не можуть дозволити собі лікарські засоби, 67% — платні медичні послуги. Рівень доходу домогосподарств суттєво впливає на рівень доступу до медичних послуг: що нижчий рівень доходу мають учасники, то нижчим є їхній рівень доступу до послуг первинної медичної допомоги, невідкладної допомоги, лікування хронічних захворювань та лікарських засобів. 27 Гендерні аспекти Гендерна специфіка пов’язана насамперед з більшою вразливістю жінок (особливо домогосподарств, що складаються повністю з жінок), які, як правило, мають значно нижчий рівень доходу і витрачають вищу частку загального бюджету на медичні послуги та лікарські засоби, ніж чоловіки. Крім того, жінки частіше, ніж чоловіки, звертаються за рутинними медичними послугами (первинної медичної допомоги та допомоги у зв’язку з хронічними захворюваннями). Чоловіки ж, у свою чергу, частіше, ніж жінки, звертаються за медичною допомогою у зв’язку з травмами. Доступ до інформації про здоров’я Понад половина респондентів (52%) повідомили, що шукали загальну інформацію про здоров’я протягом досліджуваного періоду. Основним каналом отримання інформації респонденти назвали інтернет (66%), але медичні працівники були зазначені як джерело, якому вони найбільше довіряють (77%). Кожен четвертий респондент шукав інформацію про лікування хронічних захворювань (26%) та доступ до загальних медичних послуг (24%). Пошук лікарських засобів увійшов до трійки найпопулярніших категорій інформації, яку шукали респонденти в областях, частина територій яких непідконтрольна Уряду/територіях, де тривали активні бойові дії (18%). ОБМЕЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідна група визнає, що контекст надзвичайної ситуації накладає певні обмеження на дослідження. Попри те, що запропонована стратегія формування вибірки використовується для забезпечення максимальної репрезентативності, очікується, що деякі групи населення не будуть охоплені, зокрема люди похилого віку, деякі люди в сільській місцевості, які мають обмежений доступ до телефонів або проблеми зі зв’язком, вразливі групи населення, такі як мігранти, бездомні люди або люди з порушеннями психічного здоров’я. Такі групи населення можуть нести більший тягар унаслідок поточної надзвичайної ситуації, ніж середньостатистичний громадянин України. Опитування не може претендувати на представлення їхніх поглядів, тому соціальна користь дослідження може бути обмеженою. Результати опитування необхідно тлумачити в контексті таких обмежень. Можна розглянути доцільність проведення додаткового, більш адаптованого, цілеспрямованого збору даних серед специфічних груп населення. Оскільки результати, що стосуються населення в цілому, можуть не поширюватися на конкретні вразливі групи населення, це впливає на можливість узагальнення результатів дослідження. Щоб подолати такі обмеження, вплив рекомендацій, розроблених на основі цього дослідження, на конкретні групи населення буде ретельно вивчатися перед їх широкомасштабним впровадженням. Це можна реалізувати, наприклад, за допомогою специфічних повідомлень або комунікаційних ініціатив, планування надання послуг або виїзних ініціатив. Крім того, дані можуть бути обмежені територіями, на яких був доступний мобільний зв’язок під час їх збору. За поточних обставин складно передбачити, яка з областей країни не буде достатньою мірою представлена в опитуванні. Однак дослідна група сподівається подолати деякі з перелічених обмежень шляхом збільшення розміру вибірки до 4 000 учасників (у рамках попередніх репрезентативних національних опитувань в Україні збиралися відповіді 1 000–2 000 учасників). Крім того, складність поточної кризи та реагування громадськості на неї є неймовірною, тому CATI може слугувати лише для моніторингу кількох ключових тем, а 28 не для їх глибокого вивчення. Важливо, що це опитування може виявити проблеми, які, можливо, потрібно буде дослідити іншими способами, наприклад, шляхом додаткового збору якісних даних. Іншим обмеженням дослідження є те, що пункти, включені до інструмента, широко використовуються в умовах надзвичайних ситуацій. Однак лише деякі з них були валідовані в рамках ретельного процесу в контексті війни. Це пов’язано з етичними принципами збору даних під час надзвичайних ситуацій і визначенням пріоритетів для зусиль, тому зазначений аспект потрібно розглядати як обмеження при тлумаченні результатів. Відомо, що поведінка, про яку повідомляють самі респонденти, іноді відрізняється від реальної поведінки, не в останню чергу через ефект соціальної бажаності, тому результати, пов’язані з поведінкою, слід тлумачити з урахуванням такого обмеження достовірності. Набір учасників по телефону та проведення інтерв’ю з використанням CATI має певні обмеження, на відміну від інших, більш прямих методів набору учасників та особистих інтерв’ю. Однак під час пандемії COVID-19 було проведено багато таких досліджень. Соціологічна група «Рейтинг», яка на сьогодні проводить численні опитування для відстеження громадської думки в Україні, використовуючи однакову стратегію набору учасників та збору даних, дійшла висновку, що люди в Україні готові ділитися даними, особливо коли дізнаються, що вони можуть зробити свій внесок у суспільне благо. З огляду на поточну надзвичайну ситуацію, переваги такого підходу значно переважають можливі обмеження. Незважаючи на згадані обмеження, швидке оцінювання потреб у сфері охорони здоров’я може допомогти зібрати важливі думки, які стануть основою для планування заходів із реагування та відновлення. 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1 1. Patel SS, Erickson TB. The new humanitarian crisis in Ukraine: Coping with the public health impact of hybrid warfare, mass migration, and mental health trauma. Disaster medicine and public health preparedness 2022 (doi:10.1017/dmp.2022.70). 2. Statement – Winter in Ukraine: people’s health cannot be held hostage. Statement by Dr Hans Henri P. Kluge, WHO Regional Director for Europe. Copenhagen: WHO Regional Office for Europe; 2022 (https://www.who.int/europe/news/item/21-11-2022-statement---winter-in- ukraine--people-s-health-cannot-be-held-hostage). 3. War in Ukraine: situation report from WHO Ukraine country office. Issue No. 32, 16 November 2022. Copenhagen: WHO Regional Office for Europe; 2022 (https://apps.who.int/iris/handle/10665/364532). 4. International Organization for Migration (IOM), Ukraine Internal Displacement Report, Round 8, August 2022”. International Organization for Migration; 2022 (https://reliefweb.int/report/ukraine/iom-ukraine-internal-displacement-report-general- population-survey-round-8-23-august-2022). 5. External Situation Report #12. Reporting period: 12–18 May 2022. Copenhagen: WHO Regional Office for Europe; 2022 (https://apps.who.int/iris/handle/10665/354407). 1 Доступ до всіх джерел було здійснено 13 грудня 2022 року. Європейське регіональне бюро ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) - спеціалізоване агентство Організації Об’єднаних Націй, яке було створене в 1948 р, і чия головна функція полягає у вирішенні міжнародних проблем охорони здоров’я і охорони здоров’я населення. Європейське регіональне бюро ВООЗ є одним із шести регіональних бюро в різних частинах світу, кожне з яких має свою власну програму діяльності, спрямовану на вирішення конкретних проблем охорони здоров’я країн, якими Європейське регіональне бюро ВООЗ опікується. Країни-члени Австрія Азербайджан Албанія Андорра Бельгія Білорусь Болгарія Боснія і Герцеговина Вірменія Греція Грузія Данія Естонія Ізраїль Ірландія Ісландія Іспанія Італія Казахстан Киргизстан Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Монако Нідерланди (Королівство) Німеччина Норвегія Північна Македонія Польща Португалія Республіка Молдова Російська Федерація Румунія Сан-Марино Сербія Словаччина Словенія Сполучене Королівство Таджикистан Туреччина Туркменістан Угорщина Узбекистан Україна Фінляндія Франція Хорватія Чеська Республіка Чорногорія Швейцарія Швеція World Health Organization Regional Office for Europe UN City, Marmorvej 51 DK-2100, Copenhagen Ø, Denmark Тел: +45 45 33 70 00 Факс: +45 45 33 70 01 Ел. адреса: eurocontact@who.int Веб-сайт: www.who.int/europe WHO/EURO:2023-6904-46670-68751