Журналістика в умовах конфлікту – передовий досвід та рекомендації

Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Kyiv 2016 УДК 341.64(4):347.9(477) ББК 67.9(4)412+67.9(4Укр)7 Ф94

BUROMENSKY Mykhailo, SHTURKHETSKY Serhiy, BEALS Emma, KAZANJI Zoya, BETZ Michelle, SCHUEPP Chris

Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations: Посібник рекомен- дацій для працівників ЗМІ. - К.: «Компанія ВАІТЕ», 2016. - 118 с.

ISBN 978-966-2310-52-8

This handbook is a compilation of recommendations for media professionals on how to cover conflict and its consequences. The book includes several sections highlighting such topics as journalists’ safety in a conflict environment, international standards and practices of conflict-sensitive journalism, tips on working with conflict-affected groups, etc. The book is designed for journalists, freelancers, fixers, editors, university professors and students – all those interested in conflict-sensitive journalism.

The publishing is made within the project “Supporting Conflict-Sensitive Journalism in Ukraine” implemented by the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine with the financial support of the British Embassy in Kyiv. Handbook is published with support of the International Media Support (IMS) NGO.

© Buromensky Mykhailo, Shturkhetsky Serhiy, Beals Emma, Kazanji Zoya, Betz Michelle, Schuepp Chris, 2016

The views expressed herein are solely those of the authors and contributors and do not necessarily reflect the official position of the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine.

This publication was produced with assistance from the International Media Support (IMS). The ideas and opinions expressed in this publication are those of the attributed persons and editors. They are not necessarily those of the International Media Support (IMS). www.mediasupport.org

This publication is a part of the project “Supporting Conflict Sensitive Journalism in Ukraine”, supported by the UK government and implemented by the OSCE Project Coordinator in Ukraine. The views expressed in it are those of the authors and may not coincide with the official position of the UK government.  Table of contents

TABLE OF CONTENTS

Authors . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Introduction . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

Section 1. Safety of Journalists Working in Conflict-affected Areas and Covering Combat Operations . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Section 2. Internally Displaced Persons (IDPs) . . . . . . . . . . . . . . 39

Section 3. Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups. Humanitarian communications . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

Section 5. The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

Section 5. Glossary of terms . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81

Annexes: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

3  Authors

AUTHORS

Mykhailo Buromensky

Mykhailo Buromensky is JD, Professor at the International Law Department, National Yaroslav Mudry Law Academy. Mr. Buromensky has authored over 180 academic articles, monographs, manuals in international law, the most significant ones being “Ukrainian Doctrine of Correlation between International and National Law” (2013); “Ukraine’s International Cooperation in Preventing and Combating Crime” (2013); “Theory and Practice of International Criminal Law Formation and Ukrainian Criminal Legislation” (2012); “Implementation of the International Law Provisions in Ukraine’s Constitutional Law” (2011); “European Convention on Human Rights: Key Provisions, Case Law, Ukrainian Context”; “Social and Legal Challenges to Prevention of Immigration-related Crimes”; “Compatibility of Ukrainian Law and Practices with the Requirements of the European Convention on Human Rights (Articles 3,5,6, 10, 13 and 1 and 3 of Protocol #1” (2001); “Political Regimes of States in International Law (Influence of International Law on States’ Political Regimes)” (1997); “Fundamentals of the International Law Concept of Democracy” (1995); “Human Rights” (co-author, 1997); “International Law. Handbook” (2005, 2009); “International Protection of Human Rights and Rights of Refugees. Handbook” (2012); “International and National Protection of Human Rights and Rights of Refugees” (2004).

5 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Mr. Buromensky has cooperated as an international or national expert with various international organizations (UNDP, UNHCR, WHO, EU, OSCE). As a UN legal expert he participated in the UN Mission to Georgia (Abkhazia) – UNOMIG. In 2009-2013, Mr. Buromensky represented Ukraine in the European Court of Human Rights as an ad hoc judge. In 2006-2012 he was a member of Ukraine’s delegation to the Council of Europe Group of States against corruption – GRECO, and from 2007 to 2013 – of the Special ad hoc Group of Experts on navigational and hydrographical support to navigation during negotiations between Ukraine and the Russian Federation.

He has regularly chaired steering committees and working groups of researchers and experts to support and promote the legal and judicial reforms in Ukraine. Mr. Buromensky is an active member of the Constitutional Commission.

Serhiy Shturkhetsky

Journalist and media expert, Serhiy Shtirkhetsky is a member of the Independent Media Trade Union of Ukraine, member of the Journalist Ethics Commission, and Associate Professor of the Journalism Department at the National University of Ostroh Academy. In journalism since 1999, he has worked as a newspaper deputy editor- in-chief and author of television programmes. For more than 10 years he has been dealing with journalist safety, for the last two years – at the Joint Journalist Safety Centre, where, assisted by the International Federation of Journalists, he has trained over 200 journalists to work in extreme conditions. He has co-authored 5 training manuals for journalists and numerous training programmes. He undertook internships in the US, UK, Poland, Germany, Russian Federation, Belgium, and Slovakia.

6  Authors

Emma Beals

Journalist/freelancer from New Zealand/UK, Emma Beals spends most of her time in Southern Turkey, focusing on Syria. Emma has worked as a freelancer since 1998, successfully combining it with the job of a UK Government consultant on media relations (2005 through 2011) and being active in the sphere of journalist safety development. It all started with the establishing of a Frontline Freelance Register. The organisation helped more than 500 journalists to advance their professionalism, and built their capacity to work safely in hot spots. Miss Beals’ main focus has been the world’s hottest spots – Syria and Iraq. She has been actively covering conflict development in these countries since 2011, cooperating as a photographer and journalist with the Guardian, USA Today, Al Jazeera English, VICE, The Daily Beast, Foreign Policy, Fairfax NZ, Grazia Magazine, Newsweek, The Atlantic, National Post, Arab News, and Huffington Post, and as a special live reporter for the Yahoo News, HuffPost Live, Arise News, TV3 Frontline, and Radio New Zealand. This experience has prompted Emma to help other journalists and staff of humanitarian organisations – she participated in the search for all the journalists taken prisoner in Syria.

Today, Emma continues working on journalist safety and helps to provide information and develop operational plans for addressing crisis situations in Egypt, Central African Republic, Ukraine, and Syria. In 2014, Emma co-founded ACOS Alliance designed to develop training programmes on safety and conduct conferences on enhancement of standards in journalism.

7 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Zoya Kazanji

Journalist and communications expert, Zoya Kazanji has worked in the media for over 20 years. She has made her career from a reporter to the editor-in-chief of a weekly newspaper. She has got experience of working in the government institutions related to communications. Now she is a communications consultant within a programme implemented by the Communication Reform Group (Cabinet of Ministers of Ukraine).

Since 2003 she has worked as a media trainer and media consultant. Zoya has developed two training curricula on media content, PR and government communications.

Ms Kazanji authored and published three methodology guides – two on interactive trainings in journalism, and one on communications in central public agencies and local self-governments.

Ms Kazanji studied at Kyiv Taras Shevchenko National University, Institute of the World Bank with financial support of the British Ministry for International Development, Chartered Institute of Public Relations (CIPR).

In 2014-2015, she worked as an advisor to the Head of Odessa Oblast State Administration, focusing on communications and humanitarian policies. Odessa oblast was the first to face the problem of accepting and integrating IDPs from the Crimean Autonomous Republic, including military personnel and their family members. At that time, Ukrainian authorities and society lacked understanding of the scope and nature of the problem at hand, formal approaches to addressing it, necessary resources and regulatory framework. All these things had to be learnt in the process – from setting up reception centres, to databases of needs and capacities, and control systems.

While working on the project of reforming government communications, Zoya took part in a Situation Room designed to deal with IDPs’ issues. Ms Kazanji actively contributed to various programmes of analysing needs of and providing support to IDPs.

8  Authors

Michelle Betz

Michelle Betz is a senior media development consultant with more than 20 years of experience as a journalist, educator and international media development consultant. Her areas of specialism include the role of media in conflict, peace building and conflict resolution. She is an active researcher and is a co- author of numerous books.

After six years of teaching at the University of Central Florida, where she also launched and managed an award- winning radio station, Ms Betz moved overseas to pursue media development and spent most of the past ten years in Ghana, Egypt and Austria. She recently moved back to the United States.

Ms Betz has consulted for OSCE, UNESCO, the U.S. State Department, International Media Support, Open Society Institute and numerous other organizations. In 2003, Ms Betz was awarded a Knight International Journalism Fellowship and spent four months working with journalists in Rwanda. Ms Betz was awarded a second Knight International Press Fellowship in 2005 and spent five months in Morocco training journalists.

Ms Betz received a Bachelor of Arts in International Relations from the University of British Columbia in Vancouver, Canada (1990). She then achieved a Master of Journalism from Carleton University in Ottawa, Canada (1994).

Chris Schuepp

Chris Schuepp studied journalism in Dortmund (Masters Degree in 2000), worked as a journalist for TV and radio stations before joining the International Media Support NGO as Country Director in Kyrgyzstan (2000/2001). He worked as a consultant for UNICEF on youth and media issues, as participatory story-telling trainer and social media manager from 2002 to 2015. Mr Schuepp organized and facilitated media workshops with children and young people on children’s issues and development issues in 50+ countries worldwide, including Afghanistan, South Sudan and Bangladesh. He worked as Humanitarian Liaison Officer with Internews in Ukraine from September 2015 to March 2016, bringing together the international humanitarian sector and the local Ukrainian journalists to improve information for the conflict-affected population in Eastern Ukraine. Now he is back with UNICEF as Youth Empowerment Consultant in Eastern Ukraine. Speaks German, English and Russian.

9  INTRODUCTION

INTRODUCTION

You can only hope to find a lasting solution to a conflict if you have learned to see the other objectively, but at the same time to experience his difficulties subjectively. Dag Hammarskjold

In countries affected by conflict and severe human insecurity, such as Ukraine, the media have an important role to play as an active promoter of human rights and democratisation, as well as a facilitator of conflict reduction and resolution through the gathering and dissemination of non-partisan information.

The traditional role of “good” journalism is to enable the public to make well- informed decisions. However, good journalism is difficult work at the best of times. In a society threatened by violent conflict, journalists face much greater difficulties. They operate in a climate of fear and threats and with opposing sides seeking to control the media.

But covering a conflict is also when good journalism is most important. In conflict situations, the role of the media is critical in providing the public with full, reliable and non-partisan information. The approaches and methods of conflict sensitive journalism allow the media to provide the public with more comprehensive, neutral and accurate information on the conflicts.

Ultimately, our job as journalists is to tell stories: stories of people, real people who are often living in horrific situations. But how can we do so in extremely

11 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

challenging, emotionally and dangerous contexts? What international standards and best practices exist for journalists covering conflict?

Many of these standards are based on the most essential of journalism ethical standards such as accuracy, impartiality, fairness and balance while others have grown from an increasing awareness of the tenets of conflict sensitive journalism. Good journalism should be accurate, impartial, balanced and responsible so that: Accuracy + Impartiality + Responsibility = Reliability. Reliability comes down to our own credibility. Our credibility as media during conflict is our currency…if we destroy that credibility we have nothing and may as well stop doing our jobs. We need to earn that credibility and then maintain it.

Conflict sensitive journalism empowers reporters to report conflicts professionally without feeding the flames of conflict. Conflict sensitive journalism means that we report in depth, cover all sides and allow for an opportunity for those involved to ventilate all issues related to the conflict. In his important work on conflict sensitive journalism, Ross Howard outlined the responsibilities we, as journalists have, in reporting conflict.

They include: • Duty to understand conflict • Duty to report fairly • Duty to report background and causes of conflicts • Duty to present the human side • Duty to report on peace efforts • Duty to recognize our influence

Ross Howard, Conflict-sensitive journalism. International Media Support (IMS) and IMPACS: http://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ ims-csjhandbook-2004.pdf

How to cover the battlefield responsively, remembering about safety of your team, your own as well as that of your sources?

How should a journalist work with communities that suffer as the result of the conflict, abnd how to interview vulnerable groups such as internally displaced persons, children, etc.?

How a journalist can help to find and distribute important humanitarian information?

How to avoid manipulations in your work, and how to avoid being manipulated?

In this handbook we try to look at best international standards, and practices that are applied in Ukrainian realities.

12  Safety of Journalists

Section 1 SAFETY OF JOURNALISTS WORKING IN CONFLICT- AFFECTED AREAS AND COVERING COMBAT OPERATIONS Authors: Serhiy Shturkhetsky, Mykhailo Buromensky, Emma Beals

1.1. International Standards and Practices

In a time of armed conflict, whether international or local, the media has got a crucial role to play. Given that in wartime there are practically no operational civil society organizations to control public authorities and armed forces, journalists become the main (if not the only) source of unbiased and objective information. As a result, a lot of journalists today practice military journalism - a dangerous occupation that requires being in the centre of events connected with deaths, violence, risk to their own lives. An international organization “Committee to Protect Journalists” keeps sad statistics on media professionals killed on duty. In 2014, the majority of such cases were registered in Syria, Iraq, Ukraine, Israel, Somalia, and Pakistan.

13  Although in the armed conflict zones journalists are protected by international and national law, one should not rely solely on this protective mechanism. Protection could be guaranteed only if the conflicting parties adhere to the internationally recognized rules of warfare – which is not always the case. One should also consider psychological and mental condition of the armed persons engaged in the conflict. At the same time, the importance of the international humanitarian law must never be underestimated, because it stipulates the journalists’ rights and protects them in the armed conflict zone.

Journalists’ rights and duties in the armed conflict zones are laid down by the International Humanitarian Law (IHL) (or International Law of Armed Conflict) recognized, for the most part, by all countries of the world. The Hague Conventions and Declarations of 1899 and 1907 (the so-called Hague Law), the 1949 Geneva Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War and the 1977 Additional Protocols to it (Geneva Law), pertinent UN General Assembly Resolutions are key documents in this domain. In a broader sense, the Hague Law addresses the rules and customs of warfare, and sets restrictions to the use of weapons. The Geneva Law establishes protections for those who are in and around a conflict zone, but do not participate in the conflict – civilian population, the wounded, prisoners of war, etc. Of special importance is the customary international humanitarian law, the main provisions of which were collected in a study sponsored by the International Committee of the Red Cross in 2005: https://www.icrc.org/eng/assets/files/other/ukr-irrc_857_henckaerts.pdf

Journalists’ rights in the armed conflict area are specified in the 1907 Convention respecting the Laws and Customs of War on Land, the 1949 Convention relative to the Treatment of Prisoners of War, and in the 1st Additional Protocol to the Geneva Convention relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_222; http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

There are three categories of journalists who can work in the armed conflict areas and who are protected under the international humanitarian law: • War correspondents; • Journalists on dangerous professional missions in armed conflict zones; • Journalists who are embedded with military units.

According to the 1st Additional Protocol to the Geneva Convention of 12 August 1949, the document that attests to an individual’s status as a journalist is a press card issued by the government of the State of which the journalist is a national or in whose territory they reside or in which the news medium employing them is located.

According to Article 4 А (4) of the 1949 Convention relative to the Treatment of Prisoners of War [1], war correspondents are representatives of the mass media who have accreditation with the armed forces, accompany military formations without actually being members thereof. The legal status of war  Safety of Journalists

correspondents is special in that they accompany military units in this official status, which is certified by the accreditation document. By issuing this document, the government takes up the responsibility to ensure the journalist’s safety as long as the latter observes the accreditation rules. The accreditation document also stipulates the military commander’s obligation to cooperate with the journalist exercising their professional duty.

As per the 1st Additional Protocol to the Geneva Convention, in the case of capture, war correspondents enjoy all the rights of prisoners-of-war (POW), due to their formal right to accompany military formations. Should any doubt arise as to the status of a person claiming the POW status, such persons should enjoy the protection of the international humanitarian law until such time as their status has been determined by a competent tribunal (1949 Convention relative to the Treatment of Prisoners of War, Article 5).

The concept of a journalist embedded with a military unit is very similar to the one mentioned above. This concept is believed to have emerged during the 2003 Iraqi War, though it has not yet been clearly defined in legal terms. In fact, it is just a means to get the war correspondent status, i.e. to be accredited and, thus, entitled to protections under Article 4 A (4) of the 1949 Convention relative to the Treatment of Prisoners of War.

Screenshot of the website “Committee to Protect Journalists”. Sad statistics on the journalists who died on duty during 2014. http://cpj.org/killed/2014/

15 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

The 1st Additional Protocol of 8 June 1977 to the Geneva Convention of 12 August 1949 relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts treats journalists on dangerous professional missions in the armed conflict areas as civilians in the context of Paragraph 1, Article 50 thereof. As such, they are protected under the Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War, provided they take no action adversely affecting their status as civilians, i.e. do not participate in combat operations, do not use weapons, and do not engage in intelligence activities. However, even if a journalist turns out to be involved in such activities, it does not mean that they acquire a status of “combatant” — “the one who fights”. Strict requirements to combatants are clearly specified in the 1949 Geneva Conventions and 1977 Additional Protocols. Most probably, such activities would lead to lifting the journalist’s protection under the international humanitarian law for the period of their engaging in such activities. They could also be accused of committing a crime since, according to the international humanitarian law, only combatants may participate in combat operations.

The international humanitarian law makes no provisions regarding individuals who are not employed by any media agency and work as freelancers, although it does not explicitly prohibit freelance reporters to work in conflict zones. Presumably, by virtue of their profession, freelance journalists also may enjoy general protections applicable to civilian population in the combat zone.

Importance of accreditation. It is advisable to have accreditation for working in the Anti-terrorist Operation (ATO) zone. Ukrainian legislation does not require mandatory accreditation in the armed conflict zone, but it would be too difficult to work in the conflict zone without it. Journalists should better get accredited for security reasons as well. The authority in charge of journalist accreditation in the ATO zone is the Security Service of Ukraine (SBU).

Of late, it has been a growing trend for governments to toughen their accreditation requirements. For example, the US armed forces introduced stricter rules during the 1990-1991 Gulf War, which in a way restricted journalists’ work, but as a result not a single media professional was killed then, in contrast to the Vietnam War. On the other hand, there should be a reasonable balance between satisfying the wartime needs and observing the norms that guarantee proper fulfilment by the media of its functions in a democratic society. Strict terms of the press accreditation imposed by military commanders make it very difficult for the journalists to cover the conflict from the standpoint of their professional culture and ethical standards.

Article 15 of the Law of Ukraine “On State Support for the Media and Social Protection of Journalists” (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр) and Article 25 of the Law of Ukraine “On Information” (http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/2657-12) have similar provisions entitling media agencies to send journalists “to the zones of armed conflicts, terroristic attacks, liquidation of dangerous criminal groups”, and stipulating the journalists’ obligations regarding the use of information obtained in such zones, namely:

16  Safety of Journalists

non-disclosure of special forces’ plans or pre-trial investigation data; avoiding propaganda of terrorist and other criminal groups’ activities and statements specially designed for the media; never acting as an arbitrator or intruding into an incident; never creating artificial psychological tensions in the society.

The media agencies that have sent journalists to the conflict zones or got them embedded with military units bear full responsibility for them, which however does not deny the journalists a right to act on their own initiative.

NB: The Ministry of Defence of Ukraine in cooperation with the Ministry of Information Policy is currently running an «Embedded Journalists» programme. The journalists are attached to certain military units. The programme covers 4 locations with weekly rotation. Both Ukrainian and international journalists can apply for participation. http://www.mil.gov.ua/news/2015/06/ 25/minoboroni- prodovzhuyut-proekt-embedded-journalists--11119/

Issues Related to Journalist Protection While the Red Cross Committee considers that journalists are fully protected by the Geneva Conventions and Additional Protocols to it, a number of experts and media-protecting NGOs – e.g. Committee to Protect Journalists, International Federation of Journalists, Reporters Without Boarders, International Press Institute, etc – insist on the necessity to set up separate provisions to ensure media professionals’ protection in the combat operations zones. They have put forward a number of proposals aiming to set up better safety standards, and to ensure a more efficient enforcement of relevant provisions of the Additional Protocols. No agreement on this matter has been reached so far.

In this context, it is worth mentioning that infringement on life, health, freedom and property of the civilian population (including journalists) in an international or non-international armed conflict is a gross violation of the international humanitarian law. If intentional, such actions could be deemed tantamount to war crime. Should Ukraine recognise the jurisdiction of the International Criminal Court and ratify the Rome Statute, there will be a real chance for that Court to consider allegations that such crimes were committed in Ukraine.

There are two disputable issues regarding the IHL definitions. First, some experts would argue that Article 79 of the 1st Additional Protocol, which is the principal document specifying measures or protections for journalists who work in the conflict zone, stipulates that “journalists shall be considered as civilians”, whereas they are civilians in the conflict. So the above language nuances do not allow for any preferences for journalists as the IHL provides

17 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

for the two distinct categories: combatants and non-combatants (including civilians).

Second, they would maintain that in the absence of a clear definition of the term «journalist», the scope of the Geneva Conventions and Additional Protocols becomes vague. Indeed, given the ever growing numbers of public journalists and bloggers, as well as the opportunities provided by the social media, it is very hard to determine who is a journalist and who is a media-active citizen. After all, it does not matter much from the humanitarian law perspective as it treats the media professionals, with the only exception of war correspondents enjoying a special status, as falling within the category of civilian population. Therefore, this debate would become really important and meaningful only if the journalists obtain a special status, different from that of the other civilians.

1.2. Specifics of Journalists’ Work in the Conflict Zone: General Rules and Recommendations

The main recommendation is «Come back alive!» Only if a journalist returns alive from the assignment, will they be able to make a good report or material. It seems natural and logical, but for a lot of media people there is no hard and fast answer to the question: which is more important – your life or your report?

“Not a single report is worth the journalist’s life,” – these are the opening and/or the closing words of every safety-training workshop hosted by the International Federation of Journalists (IFJ), Ukrainian creative and professional associations, other organisations that have abundant experience of training journalists to work in “hot spots”.

From the personal safety standpoint, the statement “journalist’s work is to head for trouble” could be applied to any type of journalism. Therefore, risk assessment is a key concept in journalism given that no single news coverage is worth the journalist’s life. Yosri Fouda, “Al-Jazeera”

18  Safety of Journalists

Photo credit: Vitaliy Gryniov

REFERENCES: 1. School of Journalism – the art of unbiased reporting - BBC Academy (RU) https://www.youtube.com/watch?v=yKU-glE20UM 2. Nolan Peterson Media in conflict: changes and challenges (ENG) https://www.youtube.com/watch?v=IMvOYxaJyns 3. Anastasia Stanko: Journalism in times of military conflict (UA) https://www.youtube.com/watch?v=wymOZI1njxI 4. Diana Dutsyk: The role of the media in conflict reporting (UA) https://www.youtube.com/watch?v=eSlOuBfv0Zs 5. How social media kindles conflict in Israel (ENG) http://www.dw.com/en/world-in-progress-how-social-media-kindles- conflictin-israel/av-18858443 6. Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (ENG) https://news.vice.com/video/selfie-soldiers-russia-checks-in-to-ukraine 7. Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (RU) https://www.youtube.com/watch?v=5PXQtnLM1M8

19 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

What a Journalist Should Know about War

To be against war is the same as to be against a hurricane To be against war is the same as to be against a hurricane

In modern conflicts, the information component has acquired a special significance, which is a fairly logical result of shifting from an industrial to an informational society. Therefore, the role of journalists and information in general has grown considerably.

Journalists may influence the process of stopping a war by reporting facts of violence and humanitarian disasters or by attracting the international community’s attention to the acts of war. Similarly, journalists could be used to escalate a conflict. Often there are no rules or moral restrictions in manipulating the journalists in this regard. Information could be “fed” to journalists to misguide the public opinion, or some intelligence information could be “extracted” from the journalists. The journalists’ life gets reduced to collateral damage – from banal ransom payment to demonstrative shooting for the sake of terror.

Very often all the other components of the so-called “hybrid war” are subordinated to the information component. During the active confrontation phase in Eastern Ukraine, locals provided evidence about the cases when shelling of the peaceful areas started after cameramen had arrived at the site. As a result, locals are fearful of or even hostile towards journalists. Too often have the journalists’ identity cards been used to hide other type of activities – and therefore the military are also very suspicious when they see journalists.

In the interconnected world of today, conflicts seldom remain local for a long time, very quickly growing into global ones. Therefore, journalists could be interested in conflicts occurring quite far away from their potential target audience – by highlighting an event for their spectators/readers the journalists prove the “nearness” of that problem and the necessity to solve it. The conflicting parties, in their turn, may treat international journalists as a channel through which they can promote their agenda to the international community and shape the global audience’s perception of the conflict, as well as of the parties involved.

20  Safety of Journalists

Work in a “Grey Zone” and the Necessity to Rely on Oneself

When you look through the camera lens, at some point you get a feeling that you are watching a movie, and once you switch off the camera, everything will stop. As if you control the situation. Very often you may see journalists who run towards shootings covering themselves with the camera as a shield or with the tag “press” on their front/back. The understanding that you are just an “actor” in somebody else‘s movie, the script of which has been written by fate, comes later. The next bullet could be yours. There is no frame, which could be worth your life. Yefrem Lukatsky

One should be ready to accept the fact that usual norms and rules do not apply in the armed conflict zone. One should not rely on unconditional observance of the national legislation and international law. At the same time, it does not mean that we should not know those norms. Sooner or later wars come to an end and war crimes get investigated, and those who are found guilty are prosecuted. It is worth keeping that in mind.

Military commanders are not always capable of ensuring journalists’ safety on territories that are hard to control. The government may not always use its diplomatic or other potential to protect its nationals in another country, let alone in situations where the use of official channels is impossible or extremely difficult. The latest developments have demonstrated that such skills and competences as swift and responsible decision-making; clear, unbiased and critical thinking; ability to adequately respond to the situation, self-reliance in critical situations, are especially relevant for modern journalism.

The new International Declaration on the Protection of Journalists published in December 2015 in Geneva by 70 media organisations – including Al Jazeera Media Network, Article 19, Associated Press, Association of European Journalists, BBC, BuzzFeed CNN Committee to Protect Journalists, Dart Centre, Ethical Journalism Network, Institute of Mass Information, Ukraine OSCE Representative on Freedom of the Media, UN Special Rapporteur on Freedom of Opinion and Expression, UNESCO Division on Freedom of Expression and Media Support – introduces a new approach to responsibility for journalists’ safety, and emphasises the importance of raising awareness of journalists, editorial boards and media organisations of the best practices related to safety, policies and mechanisms aimed at assessing and managing risks faced by journalists.

http://ipi.freemedia.at/safety-of-journalists/international-declaration-on- the-protection-of-journalists.html

21 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Before the Assignment

Planning the activities before going to a High Risk Zone (HRZ) is an extremely important element of the journalist’s work because this is probably the only way, in which you can manage risks of travelling to the high risk zone. For Western journalists, preliminary planning is often a mandatory precondition to get an insurance policy or their honorarium.

Although Ukrainian journalists treat the planning exercise with a certain degree of scepticism, we encourage you to dedicate some time to planning before the travel. International companies that conduct trainings on the safety of journalists working in conflict zones advise to plan the trip using the following algorithm: • Climate and fauna specifics; • Specifics of combat operations conducted by the conflicting parties; • Types of machinery they use; • Diseases and medication; • Religious and cultural differences.

Each conflict zone has its own unique set of risks, and it is a matter of common sense to consider those risks when preparing for the assignment. For every situation one should also have a contingency plan (or plan “B”), because in the conflict zone the situation may change any time.

NB: In the end of our handbook you can find templates and forms Rory Peck Trust experts recommend to fill before going to the dangerous assignment: risk assessment, communication plan, proof of life.

Ranking Risks (illustrative example)

The best way to rank the risks is to draw a matrix with the likelihood of an event (ranging from “very low” to “very high”) shown on the Y (vertical) axis, and the impact of different risks (ranging from “very low” to “very high”) – on the X (horizontal) axis. Looking at a specific geographic area, one can see in what risk zone – “red”, “orange” or “green” – it is in respect of a certain risk or set of risks. Thus one can decide whether or not to go on a mission to that very area. In assessing the risks, one should use one’s own information sources, open sources, news agencies’ report data so as to ascertain if there has been any shelling lately, with what intensity, with what weapons, etc.

Description of Safety Conditions Safety Level Presence of all major threats 6 – extreme Constant multiple threats 5 – high Frequent multiple threats 4 – considerable

22  Safety of Journalists

Occasional multiple threats 3 – medium Occasional limited threats 2 – low Rare limited threats 1 – low

Safety experts also advise to include the following stages into the planning process: 1. Research (historical, geographic, cultural and political data about the country/territory); 2. Review of the conflict history; study of cultural and religious specifics; gathering up-to-date information about the current situation; 3. Map study (including the location of hospitals, schools, administrative buildings; note that it is common practice to have mobile hospitals in conflict zones); 4. Planning logistics (routes and road conditions, places to spend nights, a place for the “base” and a meeting point if anyone gets lost, etc.); 5. Contact information (list of phones of everyone with whom you will be in contact); 6. Full medical examination: if you travel to the conflict zone sick, you jeopardise your co-travellers. You must know your own and your team- mates’ blood type, allergic reactions, chronic diseases, high/low blood- pressure levels, etc.; 7. Packing right clothes: suitable for the weather and climatic zone! Avoid synthetic fabrics (they are highly inflammable) and camouflage (you may be mistaken for a combatant); 8. Keeping your passport and permitting documents in a place where they will not be lost but will be easily taken out per the armed military request. The package should be formed as recommended by the accrediting agencies (in Ukraine, it is the Security Service of Ukraine (SBU)); 9. Preparing technical equipment and protective gear

Risks should be assessed and reassessed on a regular basis!

23 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Digital Security and Social Media Behaviour The social media does not only provide an opportunity to communicate with your colleagues, target audience, and develop your own journalistic reputation, but it is also a very convenient way to access information. At the same time, your account could be a source of information for a dossier on you, your preferences and even your travel history. Through the social media it is easy to identify your relatives, friends, people you are in communication with and your preferred communication channels. The social media may provide data on your telephone numbers and addresses, and the physical coordinates of your colleagues and friends. Your posts and opinions could be the reason for your detention or even for a manhunt on you.

At the same time, a journalist cannot avoid publicity. Publicity is a natural environment for media professionals, therefore everyone should decide for themselves how to use social media.

Recommendation: create a “working” and a “private” accounts, maybe even under different names, to have access to the news and to communicate with your friends.

REFERENCES: How social media kindles conflict in Israel (ENG) http://www.dw.com/en/world-in-progress-how-social-media-kindles-conflict- in-israel/av-18858443 Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (ENG) https://news.vice.com/video/selfie-soldiers-russia-checks-in-to-ukraine Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (RU) https://www.youtube.com/watch?v=5PXQtnLM1M8

24  Safety of Journalists

Working in the Zone of Combat Operations: Practitioner’s Advice Emma Beals

From 2011, Emma works in Syria and Iraq as a photographer and a journalist for the Guardian, USA Today, Al Jazeera English, VICE, The Daily Beast, Foreign Policy, Fairfax NZ, Grazia magazine, Newsweek, The Atlantic, National Post, Arab News, Huffington Post, and also as a special corresponded to Yahoo News, HuffPost Live, Arise News, TV3 Frontline, Radio New Zealand. This experience lead Emma to help other journalists and humanitarian workers – she assisted in search for journalists kidnapped in Syria.

Working in an active conflict is hard. It is no place to hone your journalistic skills. The best advice and first rule is always this: practice your craft elsewhere, before heading into a conflict situation. Trying to perfect your shutter speeds or interviewing skills while trying to also keep yourself and your team safe is far from ideal.

The first question to ask yourself when going to work in an active conflict zone on any given assignment is that of risk versus reward. The risks involved in getting the story must be outweighed by the story itself and the journalistic rewards you will reap from the work. We all wish to cover the important stories of the day, and never more so than in an active conflict, where the public has an urgent need to understand what is happening. But we can’t report if we are detained, injured or dead, and so we must put our own safety first. It might be entirely appropriate to cover the frontlines and push into conflict areas for a breaking news story or one of national significance, but it may not be appropriate to go into the same area for a “lighter” story.

If you can tell the story without taking the risk, or in a different way, it might be better. Going into a warzone to prove yourself, simply to make money, to impress or look tough or any other reason that is not a well-considered journalistic weighing of the story versus risk, will increase the chances of you making bad decisions and taking stupid, fatal risks. Really think through why you are going.

Once you have decided to cover a story, the first thing to do when working in active warzones is to prepare. Prepare yourself with the relevant hostile environment and first aid training as well as risk assessments, communications plans, equipment checks, and so on and so forth. These things, planned in advance, can save your life.

First aid and hostile environment training are an important part of preparing. Making sure you get the right training before you go. Refreshing it every few years if you continue to work in the field is important. This first aid training

25 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

covers everything from CPR to combat injuries, while the hostile environments training covers scenarios and planning for the kinds of events you will face in the field. It helps to cover in advance things that might happen, so when they occur in the field, you can refer back to the teaching and respond quickly.

In training, I’ve been taught how to deal with being detained or questioned in a hostile manner. This enabled me to think quickly when this happened to me in the field. At one late night border crossing, I was forced off a bus and detained for no reason. The training helped me think fast and ensure the bus drivers stayed outside and did not leave me behind. It also meant I thought to jam the door with my foot when the male guards tried to take me into a bathroom to search me, talking loudly so the others who were waiting for me knew I was there. I was then sure I didn’t want to give them my passwords or information about sources that they asked for. I stood my ground and ensured I had allies waiting for me and eventually, after a couple of hours, they let me go as they realized they could not make trouble for me without making more trouble for themselves in the process by causing further incident. I don’t think I would have been so calm if I have not worked through some of those things in scenarios beforehand so I was very grateful for my training.

On any particular assignment, prepare by understanding the risks you might face intimately. Speak to colleagues who have reported in the same area recently, ask them for the most up-to-date information they have on what you might face once you arrive. You don’t want to be taken by surprise. Using this information to put together a risk assessment is key. Rather than simply another form or piece of boring administrative jargon, a risk assessment is an essential document that allows you to understand, and then, most importantly, to mitigate the risks you might face on the assignment. The mitigation aspect is the most important part.

Mitigating risk can be done in many ways. You’ll never mitigate away all of the risk. The only way to do so would be to stay home. Once you have decided to go, ensuring that you minimize and/or prevent as many of the risks as possible is key. This mitigation is done in different ways for each risk, but some examples are: • If the risk is kidnapping: you would avoid using social media while in the area, especially posting photographs and location check-ins, since these could be used to build up a map of where you are, who you are with, and where you are going next; you might dress in a way that makes you blend in with the population to avoid an opportunistic crime against an obvious outsider; only stay in each area for a short time (45 minutes to 1 hour) so that mobilising people to come and kidnap you is difficult; and have a frequent and clear check-in protocol with a contact who has a list of VIPs to start contacting if you miss a check-in, so that in the event of kidnap a team can be deployed as fast as possible and extract you before the situation gets more difficult. • If the risk is firearms-related: take the correctly weighted PPE with you (do not forget it back at base!) and wear it at all times; ensure you and your

26  Safety of Journalists

team know combat first aid; embed with a military group that observes some minimum safety standards because a group that rushes you to the frontline without much preparation on their end is probably not going to have a plan to get you to safety if things go south once there; find out where the most active frontlines are and limit your time at them; ensure you understand the weapons being used and their range; ask locals for where snipers or similar are and avoid sniper alleys or vantage points; and stay only as long and as close as absolutely needed for your work. • If the risk is illness: make note of local medical options in the event of a crisis; any shots or pills you might need to get or take while there should be researched in advance; have a medevac plan even if there is a low risk of contracting some known disease endemic to the place like malaria or dysentery – the flu, kidney stones, sprains or breaks, severe food poisoning, appendicitis, etc. etc. can occur without warning and you don’t want to be laid up.

On a job in Karachi, we did risk assessment and realized that one of the major risks we faced was a petty crime gone wrong. A simple robbery or carjacking could turn fatal if they saw a van of journalists with expensive equipment and presumed we had cash as well. We decided to mitigate the risk by carrying our equipment in another car while driving, so we could ensure that in case of robbery, the thieves took the equipment or our personal belongings on-hand, but not both at the same time. We also took burner phones and fake wallets with small sums of cash in them, which we kept handy, hiding larger sums of money and our more expensive phones with contacts in them so they wouldn’t get taken. Then we could confidently offer up some money and electronics in the event of a robbery to prevent us stalling and escalating a simple crime into something more violent. Fortunately we didn’t face any robberies, but we were prepared and assured in our own minds, should anything have occurred. We were mentally prepared for the possibility of losing (sacrificing) some of our gear in order to prevent escalation.

Also, when carrying advanced communications gear with you, including satellite phones, be aware of any local laws about their use and/or registration. Pakistan, for instance, has some restrictions about the importation of satellite phones and their use on counterterrorism grounds. You should be aware of permit requirements for your media gear, and also for body armour where applicable.

Once you have prepared for the risks, you need to plan for what will happen back at “base” in a crisis situation. One thing I have learned the hard way is how important it is to have a good team behind you. This is as true for conflict as it for slightly less dangerous stories where you are in the field and could become increasingly vulnerable if action isn’t taken swiftly to alleviate the danger or crisis you find yourself in.

It is hard to overstate the importance of identifying the people who will be in charge of things if something goes wrong for you in the field. So often

27 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

we don’t have a clear idea of who that is and what rights and responsibilities we may have bestowed on them by choosing them. You should pick someone yourself, in advance, rather than hoping someone steps in. The person should be an editor or friend, colleague or family member you trust. It is good to have an idea of how they cope under pressure and how well they understand your job and the area you are working in. Sometimes parents and romantic partners don’t make the best decisions when you are in trouble because they are so worried, or because they work in another field and do not know your job and it takes a long time to understand the issues at play. Think about how long it took you to become an expert in your area and how much time you spend each day reading about and talking to people to understand the conflict situation you’re working in, then imagine your contact person trying to do that but with the added stress of knowing you’re in trouble. That should give an idea of the sort of person you’re after.

Speak very frankly with your contact person about the risks you are facing and your views on what to do in a crisis. As well as furnishing them with your contacts and risk assessment, also give them a sense of whether you believe in blackouts for kidnap or publicity for a detention or arrest, how much risk you’re happy for others to take to secure your safety and other things that might come up. Also, even though it’s uncomfortable, give them your social media passwords, they may need to scrub or shut your accounts because some kidnappers will get those off of you and use them to learn your sources or even try to entrap others by posing as you. Help them to help you.

There is no set definition for what kind of contacts you should have, but it is ideal to have people who are well-connected locals like fixers. It is good to know the names and contact details of the heads of the local bar and journalists’ associations, since they have the connections, knowledge, and legal expertise to help you in case you are detained. If you have relatives in the country, consider if it is worth involving a cousin or an aunt as an emergency contact who you may not know very well, and who might not understand your work. It is also good to have “outsiders” with connections based in your area of operations: other reporters in the place, your home country’s embassy there, reliable NGO workers, etc. etc. They may not be as networked in as some of the locals, but have some protection from the local security forces on account of their foreign passports. This is where you must again consider who, how, and to what extent you will put your emergency VIPs at risk to get you out of a jam. Will they risk expulsion from their post if they are called upon, or is this something they do all the time? Will they likely face worse than that – perhaps even jail time and harassment – for stepping up to help you when you call for aid? People who are at high risk of such treatment may not make good VIPs in an emergency because of the risks to their own safety. And calling upon them could backfire on you, the reporter, with the bad guys using your association with them to trump up charges or vilify you in public.

Having the right person in play, furnished with the right contacts, will save time and energy if something goes wrong. They will be able to quickly identify

28  Safety of Journalists

the trouble you’re in and send the right help. I often help other colleagues out by performing this role and it has meant we have been able to get them out of prison fairly quickly by seeking legal counsel and keeping the arrest under wraps or help to smuggle them over a closed border by calling in the right authorities. A great communications plan between yourself and your contact person, or someone who will inform them if you miss a check-in, will ensure this person is of most use and can mobilize quickly if you run into trouble. Also, do note the time zone differences in play (if any): 24/7 coverage is ideal so someone is awake and ready to act even at 3AM local time when you yourself are sound asleep.

Now that all your safety and security concerns are taken care of, there are some things to remember when reporting in conflict.

Remember that in a conflict, truth is the first victim. For obvious reasons, tensions are high. People pick sides. You can ask three people what happened somewhere and get three different answers – more if you go back and ask them again later. As a journalist this can be tough. It is tough to do your job properly and it is tough personally because you have to establish a sliding scale for when and how you can trust a source on certain things (and perhaps, not others). Fighting for your right to be impartial can compromise your safety and security, personal relationships and even your freedom as a conflict grinds on. Being mindful that you’re likely not getting the whole story is so important. Understanding the point of view of the people you’re talking to can help you to empathize but also can mean you become biased. This is especially true when you are working constantly in the same conflict, you are embedding with troops with whom you have become friendly, or the conflict has personal ties. We begin to undergo a process of “identifying” with those in the conflict, or essentially becoming a player in the conflict ourselves. Resisting this can be very difficult.

In Syria, this was especially difficult, as we often had to embed with one side or the other in order to report and some of the groups were hostile to one another, even some nominally on the same side of the conflict. Remember that there are opportunity costs when you embed with one group and not another. Consider if those costs will include outright hostility from some groups directed against you, either in public statements – i.e., being denounced as a “shill” or falsely labelled a spy – or actual physical incidents and travel bans. All of my safety and security concerns were in the hands of the people I was reporting on and while living with them and working with them, their concerns became my concerns. It is very difficult to push hard on the ethical decisions or skills of the military commander who is making sure you are safe and getting you access to a frontline. Reporting on this becomes trickier. Sometimes this means you aren’t able to access all the information from both sides, but have to qualify that in your writing and seek additional viewpoints once you are in a safe place.

The people you embed with will feed you propaganda and it takes many forms. Controlling what you can report, giving you inflated successes or

29 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

deflated death tolls, giving quotes that are racist or antagonistic or that talk about “the enemy,” and performing functions for the camera only are all forms of propaganda. As journalists, it is our job to try to wade through this propaganda and find the truth, or at least qualify when we have struggled to find the truth in a story by being transparent about the fact the information is hard to verify due to the reporting circumstances. Ensuring we don’t become simply a conduit for propaganda is difficult.

Reporting on some of the battles in Syria between the Kurdish forces and the Islamic State has been an excellent example of this. Many times we weren’t able to access the battles themselves and the social media information coming from each side gave contradictory information that couldn’t possibly all be true. Military and territorial successes were vastly inflated on both sides and deaths were inflated and deflated, depending on whether they were talking about themselves or the other side. For much of the Battle of Kobane, it was very difficult to clarify who controlled which areas over the course of the battle in real-time. Social media verification was very important, as was making contact with as many activists and civilians outside of the military apparatus as it was possible, and looking at as many sources of information as possible to weigh up what was most likely. Then we had to be transparent about the fact a finite answer about progress was almost impossible. Cutting through this “fog of war” is one of your main jobs reporting on conflicts.

And make sure to explain to the people you are a journalist who has ethical standards to meet and the responsibility to be impartial and fair in your reporting. Practice this in the way you interview people and the reports you write. Stay as independent as possible and firmly explain that that’s your job when challenged. It is not always easy, but if you’re consistent it is simpler to follow this ethical line and journalistic responsibility.

The language you use in reporting can also have an influence on the impartiality of your reporting. Calling lands “occupied” or “liberated” has a connotation. Calling someone an enemy outside of a quotation has an impact. Using sensational or antagonistic language also has an impact. As a journalist you should try to report the facts and not add to the story with your reporting methods. This is especially true in a conflict where things are heated already.

When you are reporting on conflict, looking after yourself is number one. Whether it is by keeping yourself safe and preparing properly, or by taking other steps once you are in the conflict and afterward, it is the top of the agenda.

Making sure you don’t stay too long can help in this process. Being in active conflict for long periods is very stressful. You need time to decompress in between trips. Keep up relationships with your friends and family and people outside of what is going on. Take time to keep doing the things you love, listening to music, cooking, walking, whatever it is. Don’t lose yourself. And take care of your mental health. You’ll see lots of things that are upsetting and making sure you can process them properly will help you in many ways. But you’ll

30  Safety of Journalists

also help avoid PTSD or bad decision-making that can lead you into trouble in a dangerous environment. Self-care is massively important for journalists working frequently in conflict situations. It’s so easy to forget when you are in the moment, working hard or when you compare yourself to those you see who are suffering, but it is an essential element.

Self-care is also one of the hardest lessons to learn. Of all the methods I have described here, it took me the longest to understand! When I started reporting on conflicts, it was exciting and all-consuming and I wanted to go back time and time again. I didn’t decompress and began to neglect relationships with friends and family and to forget about old pastimes. It took a few tragic events to shock me out of this, but not until I had made some bad decisions because I was too focused on the job and not looking after myself. Now I try to factor in holidays and breaks between field reporting, I make more of an effort with friends and family who aren’t involved in conflict reporting and I try to take more care of my mental and physical health. Rotate yourself out of the line of fire.

This self-care also extends to care for the people you are interviewing, especially in a conflict situation where they may be innocent victims of conflict, be it injured civilians, IDPs and refugees or traumatized individuals. Sometimes you need to make a judgement call about the appropriateness of speaking to someone at that time about what they have endured, especially questions of physical and sexual assault. Try not to re-traumatize them. Also, try not to put them in further danger by pressing for details that could cause future problems. If identifying them will endanger them, maybe you can hide their identity or obscure who they are, and get the news out without placing your interviewees at further risk.

Be honest in what you can do for them. Giving someone the impression that speaking to you will end the war or gain them justice in a direct manner can be misleading and is unfair: you yourself cannot actually do these things. Be clear and realistic about what an interview may achieve. They may simply want people to know what has happened and to be heard. When interviewing them, be sensitive to their feelings and needs. A lot of what happens to the victims of war is hugely traumatizing: earn their trust and be kind and considerate in your approach. Try to finish in a positive way and don’t leave them visibly upset with no support. Sometimes having a support person nearby during the interview to help them after you have gone can be beneficial.

Female journalists have it easier and harder in the field, depending on the situation. There’s so much to consider. For most of us, being singled out for our gender is uncomfortable, so we make allowances for it and work harder to prove it’s not a problem. Especially in conflict, where it’s a bit of a boys club sometimes. There are certain risks and considerations we as women should take into account though. For many female journalists, assault and harassment comes with the territory. This isn’t okay. Sometimes we are shy to report these things for fear we won’t be assigned to the next job or we will be seen as lesser,

31 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

or more vulnerable, than our male counterparts. Assault is never an acceptable reality, whether it’s online harassment, verbal harassment, sexual harassment or physical abuse.

There are many guides for female journalists working in the field. We don’t have to reiterate that absolutely no one asks or deserves to be sexually or physically harassed, but the sad and horrible truth is that sexual violence and harassment against female journalists is a real and present risk in conflict zones. This is often an intimidation tactic or more broadly an underlying societal problem. Some pragmatic advice that may be helpful in protecting yourself when on assignment: • Know if sexual violence is a risk in the areas you are working, and prepare accordingly. This includes notifying your editors of the risk and pushing them to provide you with proper protective resources. • Take self-defence training. • Crowds can be especially dangerous for sexual violence. Be aware of this at all times, always make sure that you are constantly aware of your surroundings/if anyone is watching or following you. Always have a plan of escape and how to exit the area if need be. • In areas risky for women in this regard, try to never work alone. Try to have a “bodyguard” figure with you, including male colleagues, etc. • Mace, power knives, and stun guns can be tempting to have but consider carefully whether they are appropriate. Self-defence weapons like these can easily be taken and used against you, or confiscated by security forces. Prioritise investment in physical self-defence skills and maybe a personal alarm. If you do take self-defence paraphernalia, be sure to find out the local laws about possessing such gear. • Wearing extra layers might help buy you some time to get away from assaulters.

As a female journalist, or a male journalist, the help and support of your fellow journalists is going to be hugely important, especially in a conflict situation. Being able to share safety information and detailed up-to-date intelligence about hot spots will mean you are safer. Being able to share information about who is paying and who is not is especially vital for freelancers. Having colleagues who understand what you are going through to talk through journalistic or ethical issues with is an irreplaceable resource. Joining a press club or creating informal or formal journalist associations or groups can really help you cope with the struggles of reporting in a conflict.

A few years ago I helped start the Frontline Freelance Register, http://www.frontlinefreelance.org/ which allows us, as freelancers working in risky environments outside of our home countries, to share all of this intelligence and even just to meet up for drinks. Though you should absolutely, always decompress with people outside of your conflict reporting circle, it is also good to decompress within that circle sometimes – but not solely, as bad experiences and personal problems recounted by others can feed into your own and each other’s. This, along with my own local journalists’ union and some

32  Safety of Journalists

more informal online security groups, has enabled me to get the support I need to do my job. I know for a fact I wouldn’t have been able to do the work I do or help colleagues and friends without these networks.

Talking to your editors and support teams in the office can really help as well. If your desk doesn’t normally cover large or dangerous events and you’re off to a conflict zone, give them some reading. Make sure they understand the dangers you face and the risks you’re running to get the news. Push them to adequately equip you to do your job safely and effectively by giving you protective gear, insurance, communications equipment, and if possible support staff back home to be on call. Ensure that they’re not pushing you too hard or too far and that you’re getting time off between conflict assignments.

Reporting on conflict can be greatly rewarding and meaningful if you do it in a considered and sensible way. This information is just a primer for you, the reader. There are so many resources available out there and I’d advise you to keep learning and keep improving your craft.

33 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

1.3. Journalist Ethics and Combat Operations

Freedom of speech disappears when journalists become “combatants of the information war” Maxim Eristavi, co-founder of Hromadske International

In any armed conflict, the issue of complying with ethical and professional standards gets especially topical and complex for the journalist community. It took the international journalist community hundreds of deaths and thousands of war injuries to fully appreciate the value of following these standards, particularly in times and conditions of conflict.

In this section, we make an overview of the generally accepted journalistic standards and analyse how they are applied in times of war – sometimes following the standards of journalism may protect the journalist’s life much better than international conventions and body armour.

The main international instruments spelling out these standards are: the IFJ Declaration of Principles on the Conduct of Journalists (available at: http:// www.ifj.org/about-ifj/ifj-code-of-principles/) and the International Principles of Professional Ethics in Journalism (available at: http://ethicnet.uta.fi/international/ international_principles_of_professional_ethics_in_journalism).

The principles declared in the above documents lay the foundation for the Ukrainian Code of Journalist Ethics. They are as follows: • Balance of opinions; • Timeliness of information

NB: : Some experts suggest that the timeliness standard is more applicable to the news reporting than to analytical publications or feature articles, because the latter require a more detailed fact-checking and in-depth study of an issue, which affects the promptness of response. • Authenticity of information (verifying information and referencing the sources); • Separation of facts from comments; • Accurateness and fullness in presenting facts and information about an issue at hand.

Important aspects of journalists’ ethical professional behaviour are non- discrimination and clarity of presentation as a courtesy to their audience.

Media expert Igor Kulyas explains the specifics of applying major standards of journalism in his article “Standards and Ethics in Times of Undeclared War”, available at:

http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/standarti_y_etika_ zhurnalistiki_v_umovakh_neogoloshenoi_viyni/ (UKR only)

34  Safety of Journalists

Timeliness of information. In the combat environment, information about certain events may become known much later than the day of the event. Under the standard of timely presentation, information should be presented when it becomes known. It is necessary to make it clear for the spectator that the event occurred earlier that the day of reporting, and that it just became known on that day. When reporting about a past event, the journalist should do their best to find out the exact date and time of the event with the help of its participants and witnesses. When this is not possible, they should at least try and determine the approximate time period when the event could have occurred, and make this fact known to the audience.

It could be problematic for ENG crews to work in the combat operation zone, with the reporter having no opportunity to go on the air for a long period of time. In this case, as soon as the reporter gets a chance to broadcast live, they could cover all the events that have happened on the ground since their last session, indicating clearly the date and time of each of those events.

Information authenticity (verifying information and referencing the sources) In their reports, journalists should provide information the origin of which they know, clearly indicate their information sources and name the experts who made comments or provide details of the research/investigations mentioned in the report and verified for their authenticity.

Where journalists have no direct access to the events in the combat zone, factual information should be sought from their participants or witnesses. The journalists should do their best to interview as many participants and witnesses as possible to collect facts and impressions of a specific event. The more people can confirm the fact, the more authentic the information about the fact is. At the same time, one should not ignore the evidence that runs counter to that provided by most people involved. In such cases, different versions of the same fact/event should be offered, with mandatory referencing to their sources.

IMPORTANT: : When informing the audience about the events connected with the occupation and combat operations, it is essential to protect the information sources that could not be disclosed for safety reasons. Under the circumstances, identifying the information source could have more fatal implications than in a usual peaceful environment. Whereas in peaceful conditions the information source could risk losing their job, in the conditions of occupation or combat operations their life could be jeopardised. Yet one should bear in mind that the common practice would be to provide a full and clear reference to the information source. The journalist should analyse the information source’s desire to remain anonymous and decide whether it could be put down to their natural fear or to their intention to spill non-authentic or distorted information.

The main journalistic rule is to check all the information and diversify its sources. It is considered sufficient to check information with two independent

35 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

sources. During combat operations, their direct participants could be such sources (even if a journalist is in the rear, they may ascertain which of their fellow countrymen is in combat at that time and set contact with them), as well as other journalists, who may be in the conflict zone on either side.

Information from official authorities. News reporters could present information provided by officially authorised public agencies or their authorised representatives. However, it does not mean they should not seek alternative evidence to confirm or disprove that information by talking to direct participants or witnesses of the events. One should remember that, for different reasons, official agencies often provide edited or not quite accurate information.

Authenticity of pictures from a conflict zone. When using somebody else’s pictures of the events in the conflict zone, the journalists should do their best to verify their authenticity – did the event really happen in that place and at that time as claimed by the authors of the picture or those who shared it? It is also a must to clearly indicate the source, from which the picture was borrowed.

European Journalism Centre developed a Verification Handbook – an innovative tool for journalists and media organisations. The handbook includes a step-by-step instruction regarding the ways, in which journalists can work with the content obtained from a wide circle of people, as well as recommendations on how to organize a newsroom to work in emergencies.

http://verificationhandbook.com/book_ua/

Information about the killed, wounded, gone missing and taken hostage

Information about the people who were killed or wounded, went missing or were taken prisoners should be verified with special care and exclusively from the competent sources. These are, first and foremost, direct participants or eye-wit- nesses of the event who were present on the ground with the person in question.

One should be aware that false information on what happened to a certain person could do serious and irreparable harm to the person’s friends and fami- ly; that publicised specific details could be detrimental to the people in captiv- ity. One should also realize the consequences of giving away specific names.

36  Safety of Journalists

This can only be acceptable when the reporter is 100% sure the information is accurate and authentic (coming from a reliable and competent source) and the person’s identification will not put this person at risk in their current circum- stances. In many countries journalists follow the rule whereby relatives of the killed person are entitled to learn about their loss from official sources rather than from news releases. Thus, the media agencies and reporters refrain from identifying the killed: showing their bodies and naming them.

Information about a specific wounded person can only be released with their consent. If a wounded person is not capable of giving conscious consent or does not give such consent, their story should be anonymous, and the re- porter should make sure the person’s identity cannot be established from the broadcast picture.

Using video-archives It is strictly forbidden to use archive pictures as illustrations for reporting on current events in the combat operations zone or on the occupied territory. If you need to show a previously shot picture to illustrate today’s event because it was shot at the same place or engaged the same people you are featuring at the mo- ment – voice-over should be used to explain that the picture is of the same place but shot some time ago, or the “Archive” sub-title should appear on the screen.

Anonymity of the participants and witnesses of events in a conflict zone It is very important to understand that people in the conflict zone are ex- tremely vulnerable, and they may be or, in fact, are in real danger. Showing and identifying these people by name in the situations of exposure (e.g. interview- ing a civilian when passing a checkpoint or queuing to receive humanitarian aid, etc.) is unacceptable unless you are sure their lives and the lives of their relatives would not be endangered even more.

Specifics of using the standard of presenting balanced information Representatives or leaders of terrorists or occupants, as well as their sup- porters should not be given a voice in the media to justify their actions in violation of the country’s sovereignty and territorial integrity. Moreover, any promulgation of separatist ideas, propaganda of violence and war or inciting of mutual hatred should be banned from the media. Promoting such opinions in news reports should be deemed a gross violation of international and Ukrain- ian law. So the representatives or leaders of terrorists or occupants, and their supporters can only be given an opportunity to speak to provide factual data.

At the same time one shouldn’t forget that a significant number of civilians

37 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

who are not combatants and are not involved in the armed conflict support the ideas promoted by the occupants. The opinions of such people should be reported, albeit with great caution. It will take years to achieve national recon- ciliation. Yet we have to begin somewhere – these people would not watch the news if they are not given any voice at all.

Accuracy and fullness of presenting facts and information about an issue The international Declaration of Principles on the Conduct of Journalists stipulates the journalist’s duty to respect the right of the public to know the truth. According to Paragraph 6 of the Ukrainian Code of Journalist Ethics, journalists writing on any topic should provide a full range of related facts and opinions. It is the journalist’s task to get them from competent sources (http://www.cje.org.ua/ua/code). For the online media, the absence of back- ground information in the news report is considered substandard.

It is important to understand that truly full coverage of certain events in the conflict zone could be unachievable due to military secrecy considerations.

Journalistic reports on combat operations should not disclose the following information: exact data on deployment and movements of the troops or their units; number of military personnel in different combat sectors; exact data on types and number of weapons in specific units; information about command- ers’ plans and about combat tactics, etc.

When filming locations of military units, journalists should remember not to shoot panoramic views or to show staging posts of manpower and machinery. They should be careful not to film signposts that can help identify the location of checkpoints. Sometimes it is better not to shoot weapons or machinery to avoid exposing avail- ability of some specific types of armament. The servicemen have complained about such news broadcasts and standuppers, which undermine their trust to the media.

A way to avoid mistakes could be showing all the filmed material to the unit commanders and cut out frames they consider unacceptable: sometimes seem- ingly innocent frames could be potentially damaging. Moreover, one should al- ways be attentive to soldiers’ requests if they ask not to show their faces (it is a rule and good practice for the cameraman to get permission from all service- men they are going to film. Oftentimes, the military who do not want to be in the frame move away or simply ask not to film them).

38  Internally Displaced Persons (IDPs)

Section 2 INTERNALLY DISPLACED PERSONS (IDPS)

Author – Zoya Kazanji

2.1. Background

According to international standards, internally displaced persons are defined as people or groups of people who have been forced or compelled to flee or to leave their homes or places of habitual residence, in particular as a result of or in order to avoid the effects of armed conflict, situations of generalized violence, violations of human rights or natural or human-made disasters, and who have not crossed an internationally recognized State border.

http://unhcr.org.ua/en/2011‑08‑26‑06‑58‑56/news-archive/2‑uncategorised /1293‑vnutrishno-peremishcheni-osobi

Due to the armed conflict and occupation of a part of the country, Ukraine has been confronted with new challenges and issues that have affected various processes inside the country and the lives of a great number of people.

Conflict coverage has always been a challenging task for journalists as it requires special approaches, special training and humane attitude, on top

39 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

of professional skills and competences. In fact, the information, which is provided by the media and influences audiences, shapes the attitude towards one another. It can perpetuate stereotypes and deepen the rift in the society if the media people act irresponsibly and neglect their professional duty. Media materials shape the public sentiment vis-à-vis numerous people who have become “outcasts against their own will”. The journalists’ work, among other things, can either contribute to or complicate the IDPs’ safe and fulfilling life away from home.

The pertinent international practice differentiates between refugees, i.e. persons who decided to seek help and safety beyond their state, and internally displaced persons (or IDPs) – citizens who chose not to leave their state.

According to the UN, Ukraine had some 1.438 million IDPs as of August 2015. Unfortunately, Ukraine does not have exact statistics, and concerned public agencies and NGOs use different data.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемі- щеArticle 1, paragraph 1, of the Law of Ukraine “On Ensuring the Rights and Freedoms of Internally Displaced Persons” provides the following definition of an “internally displaced person”:

“An internally displaced person is a citizen of Ukraine who has changed their

40  Internally Displaced Persons (IDPs)

place of habitual residence to avoid negative consequences of an armed conflict, violence against them or their family members or other forms of persecution or real threat of persecution based on citizenship, race, ethnicity, religion, language, as well as belonging to a particular social group or political affiliation that have given rise to hostile campaigns against this specific person or group of people, mass unrest, violations of human rights and fundamental freedoms; or because of famine, epidemics, or natural or man-made emergencies.

Under the circumstances provided for in paragraph 1 of this Article, an Internally Displaced Person shall be: 1. a citizen of Ukraine forced to leave their place of habitual residence in a foreign state and having arrived in Ukraine; 2. a citizen of Ukraine forced to leave their place of habitual residence in one region of Ukraine and having arrived in another region of Ukraine; Internally Displaced Person shall also be a foreigner or a stateless person who permanently and legally resides in Ukraine and has changed their place of habitual residence in Ukraine due to the circumstances provided for in paragraph 1 of this Article.”

Journalists should use generally accepted terminology to avoid ambiguity and contextual inconsistency in their coverage of the topics that immediately concern IDPs or are relevant to them.

The journalist’s main working technique is asking questions, finding facts and getting information. In the times of conflict, their work becomes a lot more complex and demanding as it requires responsible and thorough attitude both to information and to the facts that confirm or refute it.

German social psychologists have come up with recommendations that help to understand public policy on IDP integration and non-discrimination. These recommendations can also be of use to the mass media in terms of comprehending the government’s strategic approaches to resolving its citizens’ problems: 1. Citizens should have a clear understanding of what is going on and what plans the government has for the future. Uncertainty breeds mistrust, anxiety and resentment; 2. Political parties should not be allowed to exploit this sensitive subject, use it for egoistic purposes or incite antagonism; 3. The discourse of confrontation between IDPs and hosting communities and vying for access to resources (housing, medicines, subsidies, schools or kindergartens, etc.) should be avoided, as it will invariably lead to the growth of tensions, struggle and, eventually, hatred. 4. In the mid-term and long-term perspective, an acute issue of today could be the key to addressing other serious issues. In the case of IDPs, it allows obtaining a new quality of the new labour force and eliminating the shortage of qualified workforce in different sectors;

41 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

5. People are afraid of the unknown, different, unusual. Direct contacts with the “others”, or “aliens”, help to relieve tensions and overcome prejudice; 6. Damaged social cohesion in communities affects local environments and undermines readiness to help one another. It is necessary to jointly seek solidarity, to unite and find solutions to problems.

Internally Displace Persons need information of two types:

1. Practical life-saving information • passes; • checkpoint crossings; • safe exits and roads; • new legislation; • contacts (persons and organisations) of those who can help with leaving; • experience of those who have already left.

2. Practical resettlement information after displacement: • contacts (of a person and organisation) to approach for first aid; • registration and informing on the rights; • legal aid of all kinds; • all information on receiving humanitarian aid – from sanitation items to food, clothing and furniture; • information on accommodation and employment; • inquiries about lost persons – how to find relatives, friends and neighbours.

Understanding of IDPs’ information and communication needs helps the media to contact and interact with them more efficiently.

It is advisable to know the sources of information available to citizens of Ukraine in the temporarily occupied territories (not controlled by the government) and in the territory of Ukraine.

People living in the territory uncontrolled by the Government of Ukraine receive information: • by word of mouth – from their neighbours, relatives and friends; • via mobile telecommunications; • from the local mass media published by the territorial authorities; • from social media; • from news sites; • from Ukrainian radio and television if broadcast in these territories; • from international and Ukrainian humanitarian missions.

In the other part of the country, the most common sources of information include: • people who previously left the temporarily occupied territories; • volunteers who work in the sphere of IDP assistance and help them settle down;

42  Internally Displaced Persons (IDPs)

• hotlines established specifically to inform and help IDPs; • social media and specially established web-pages of the groups that assist IDPs; • churches and religious institutions; • local television channels; • local news sites; • national television channels; • national news sites; • NGOs that provide targeted help to IDPs and assist them in addressing various issues; • international and Ukrainian charity funds.

It has been noted that with time the mass media interest in the IDP-related subjects subsides.

The mass media mainly focuses on the following: • statistical data in different interpretations; • statement of IDPs’ problems; • politicisation of the issue and its active exploitation by political leaders, especially on the eve of elections at all levels; • extremes in the IDP life description – the broadcast images are those of either victims or loafers; • stereotypes in relation to IDPs – e.g., “they are all separatists and traitors, but claim the same social benefits as others”, “the state spends a lot of money on the displaced persons; because of them urban residents cannot find work and rent housing”; • prejudices that a lot of IDPs do not want to work, wishing to sponge on the state and other people, although in fact they often cannot find work due to the need of job retraining.

In these circumstances, journalists often practice: • the use of lexical manipulation, banal archetypes; • describing predominantly tragic stories of individual IDP groups – children, women; • the use of inadmissible and insulting language; • carelessness in selecting visual images; • little respect for legal standards when covering topics on children, especially in conflict situations.

43 Приклади матеріалів, що порушують принципи відповідального висвітлен- ня тематики вимушено переміщених осіб.

Meanwhile people lack: • information on what they can do to remedy their situation; • representation in the media by spokespersons who would speak on behalf of IDPs, communicate their concerns and frame of mind as insiders; • accurate and credible local information on various spheres of life.

Remember: the have the potential to either help settle conflicts in the country or aggravate them.  Internally Displaced Persons (IDPs)

2.2. Things to Remember when Covering IDP Issues

Language matters

It is correct to refer to the people who were forced to move from one part of Ukraine to another as IDPs, not as refugees. IDPs are citizens of Ukraine. We all have equal rights. Internal displacement is a tragedy for everyone who was forced to move. It is a very painful experience, and the victims need comfort, support and understanding.

The Ukrainian media, when writing on IDP-related topics, tend to use the following definitions: migrant, emigrant, immigrant, refugee, asylum seeker, displaced person, internally displaced persons and exile.

Sometimes facts are intentionally distorted to create a negative image and attribute bogus traits and stereotypes to some people. Artificially coined definitions are manipulated so as to split the society: e.g., interpretation of “patriotism” based on the place of birth; speaking of “true” and “false” Ukrainians.

Safety and privacy are above all An interviewee may not realise the consequences: they may not be fully aware of the situation and incapable of appreciating the level of danger. Many of those who fled for safety still have relatives residing in the temporarily occupied territories. Journalists’ press or television reports are also read and watched by the people who can later inflict harm on the civilians who stayed behind.

Do not increase stigmatisation and do not discriminate The mass media should not increase but rather reduce stigmatisation, i.e. social and psychological discrimination of a group of people. Distorted description of the IDPs’ problems or life typically misrepresents the state of affairs and, thus, discriminates against people involved in them. Avoid pitting IDPs against locals as this inflates discriminatory attitudes in the local environments.

People can become hostages to certain circumstances The state of mind of a person who was forced to leave their place of habitual residence is that of a tragedy and trauma. Do not view the people who had to flee their homes urgently under the pressure of circumstances as the ones who “invited the war” and “did nothing”.

45 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Every human story is individual

Do not use clichés like “supporters of Russia”, “pro-Ukrainian displaced persons”, “latent separatists” etc. Every story of the people who left the occupied territories under the pressure of circumstances or direct threat to their life is singular. It would be a mistake to paint everyone with the same brush. During armed conflicts, the media makes active use of fairly trite images in such situations: the Hero, the Traitor, and the Victim.

Do not facilitate political manipulations around the subject There is nothing new in the fact that the situation with IDPs becomes a bargaining chip in political struggle and is used by politicians of different level to achieve their political goals. When covering the subject of IDP support by charity funds established by politicians, one should be mindful of it, and view their activities through the prism of the benefactors’ political interests. The mass media should not contribute to political promotion or buffing up politicians’ image. The mass media role is to inform, rather than be a PR tool.

All the parties should have a say When the mass media covers a conflict, the floor should be given to all the parties involved and an “above-the-fray” posture should be taken. One should be very thorough when describing a conflict – words and definitions should be selected carefully. Of course, the facts supplied by the conflicting parties should be carefully verified.

Do not oversimplify or overgeneralise IDPs do not form a homogeneous group. There are inherent feelings in all the people who find themselves in a difficult situation: fear, anxiety, frustration, resentment, etc. Yet people’s characters and needs (such as, for instance, religious needs and property interests) are different for each individual. When speaking of IDPs, the mass media should not oversimplify, trying to present IDPs as a homogeneous mass, with exactly the same needs, requirements, wishes, and values. One should not extrapolate individual citizens’ actions or words to the entire group. Everyone has a different life story, experience, education, level of knowledge, behaviour model, responsiveness to challenges, fears, illusions and so on. Overgeneralising is unacceptable.

Do not distort reality for the sake of a nice picture and sensational text Journalists can offer no justification for twisting the facts, inventing inexistent things, or using footage that does not reflect the reality.

46  Internally Displaced Persons (IDPs)

Think about the consequences of your materials

Always try to estimate the social consequences that your material is likely to have. If you describe a negative situation featuring an IDP, do not overgeneralise and do not draw far-fetched analogies. Sometimes journalists make unfounded conclusions. Featuring a crime story, for example, they would underscore that “an IDP from Donetsk robbed a car”, without mentioning that on the very same day “native residents of Kyiv robbed 10 cars”. Does it really matter that the crime was committed by a “Donetsk IDP”? Would we write in the same manner of a suspect from Kharkiv or, say, Lviv?

Speak about issues from specific people’s perspective In the information space, there are very few materials about what happened and continues happen to the IDPs’ lives. Look for real people and let everybody hear their voices.

Explore subjects ignored by other media channels IDPs have virtually no access to the local community decision-making. Nor do they have any information about these decisions. This situation is of special concern to the categories of citizens without access to the Internet. One should understand that the displaced persons and long-time residents of Ukraine have similar problems and face similar challenges, such as poor living standards, limited access to healthcare and education, underdeveloped infrastructure, safety of business operations and corruption. One should find subjects that unite rather than stir up dissension. Journalists are more willing to describe tragedies that to draw attention to the humanitarian crisis. They rarely write on IDPs’ rethinking themselves, reconsidering the state, their role or a change in their values. There are few materials with examples of social solidarity, combining the government’s capacities with public initiatives along these lines.

Do not point fingers IDPs are made responsible for all the mishaps in the country and in its local territories: the armed conflict, a drop in the quality of life, labour market competition, increased housing rent, etc. There are few materials on IDPs’ successful social adaptation.

Remember about possible personal tragedies of those who did not leave One often comes across materials, in which Ukrainian citizens who have not fled from the temporarily occupied territories are called traitors, their

47 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

authors appearing to ignore the circumstances that prompted those people to stay behind. Citizens of Ukraine had to stay in the occupied territories for various reasons. Some had to go through personal tragedy unable to leave sick parents or other relatives behind. Among other reasons are: fear of going into the unknown, loss of relatives during hostilities, financial considerations, poor health, hope that the conflict was short-termed, fear of being despised or condemned, confidence that one has to stay in the occupied territories to see everything with one’s own eyes and bring the victory closer.

Personal stories help to understand one another There is a need for a lot of everyday personal stories with a good deal of detail, various situations, and vented ideas. Do not embarrass your characters. Do not show them in situations of weakness.

Do not promise what is beyond your control Never promise that the material will be published or aired. It is up to your editor to decide. Trying to establish a contact, never promise to solve the concerned IDP’s problems or facilitate assistance. Never do that, unless you can actually be of help. Differentiate between what you promise as a journalist and what you can offer as a private person, therefore –

Help whenever you can One of the key advantages of the journalist profession is possessing information, and often you can help a person by sharing it. Contacts of a humanitarian mission representative interviewed by you while preparing the material, shelter location where medication or humanitarian aid can be obtained, or the news on relevant decisions of government agencies could be of help. Always, when you have a chance, inform the public authorities or NGOs on the IDP-related issues. It is advisable to notify those who can assist in addressing these issues.

Cover sensitive topics only if you know why you are writing about them Sensitive topics – sexual abuse, suffering of children and women, distressful situation of the elderly –can be easily used to manipulate audiences, usually, to foment hatred towards a party in the military conflict. During conflicts, the level of violence in general, and sexual violence in particular, goes up. To emphasize the sufferings of the civil population in the armed conflict area, the media often uses emotionally loaded language and similar footage,instead of providing information that will help people survive or protect themselves.

48  Internally Displaced Persons (IDPs)

Do not go to extremes when describing life in the occupied territories

The Ukrainian media, often for objective reasons, offers virtually no balanced and truthful reports on the life of people who have stayed in the occupied territories. There is more coverage on Crimea but almost no coverage (for various reasons) on the occupied territories of Donetsk and Luhansk Regions. It is important to understand what is happening there to those people, what they are thinking about, how they live, what access to health care and education they have. One should bear in mind that the closer the conflict area, the fewer people are ready and willing to discuss things openly, let alone pose for pictures or videos.

Do not forget about useful news IDPs want to get useful news that will help them find their way around, integrate, and see prospects.

Let the voices of those who say “uncomfortable” things be heard The media allows for extreme points of view, however, independent voices of those who are not mainstream, who can raise new subjects and give differing examples are not heard. These voices, if carefully listened to, can help journalists, as well as their audiences, to get a holistic picture of what is actually happening in such environments.

Do not evaluate everything from the standpoint of your own preferences It is unprofessional for journalists to evaluate people subjectively, based on their own feelings, emotions or knowledge, relying on impressions, comments and assessments rather than on facts.

Verify everything that can be verified Verify even if you think there is no point doing it, even if everything seems clear and unambiguous.

Do not engage in propaganda Propaganda is often based on true facts; it does the trick by enhancing the desired characteristics and belittling the unwanted ones. Trust reliable neutral sources. Speak to people in the street and to officials.

49 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Do not get emotionally skewed

It is very easy to step up the intensity in the IDP-related materials. It is easy to knock together people with different, often opposing views. It deepens the rift.

Hate speech is a mark of unprofessionalism Hate speech can never be the language of objective statement of facts. Therefore using negativism, especially towards a certain group of people with shared characteristics (IDPs, an ethnic or religious group, women, LGBTI, etc.) immediately turns a journalist into a propagandist.

Do not search for confirmation of your own opinion Try to hear and understand someone else’s opinion to get nuggets of truth from there. Take any information with a pinch of salt.

Follow the IDP-related news If you cover the IDP-related subjects, follow everything you can. Being in the picture is not a whim, but an element of your job security and a guarantee that you will be able to produce a high-quality text.

Do not disseminate myths Each journalist has a great deal of information sources and communicates a lot. Beware of hearsay and myths; do not let them become your point of view, opinion or conviction.

Help society understand the nature of the conflict Journalism is a quest for truth. Search for the truth and tell the truth. Remind your audiences about the causes of the conflict.

50  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

Section 3 JOURNALISTS’ INTERACTION WITH CONFLICT-AFFECTED GROUPS. HUMANITARIAN COMMUNICATIONS

Authors: Chris Schuepp, Michelle Betz, Serhiy Shturkhetskiy

3.1. How to Interview a Person Affected by the Conflict – Tips from Psychologists It is important to understand how to interview people who suffered from serious trauma – wounded and maimed soldiers, people who survived captivity, families of the killed or refugees. It is hard for them to talk about their experience. And it is hard for journalists to write about such things. Very often, journalists are the first people who question the victims and the first to hear their stories.

51 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

The best thing to do is to let a person you are going to interview to select a place and time for the interview. Probably, you should better not start asking ques- tions right away. Invite the person to discuss what they want. Several meetings could be required. Please, remember that the person might have lost confidence in people and may need to learn anew how to trust people, including journalists. Do not appeal to justice, do not promise that after the broadcast everything would be settled and the guilty would be punished, etc. If you do that, you may inflict even more trauma on the person. Do not give idle promises unless you are sure you can deliver. Do not let your emotions have command over you.

It is better to interview people not immediately after the experienced trauma but after some time, because the person’s mental health might not have recovered yet. The person may have problems remembering things that happened to them as their mind might not have adopted the traumatic experience. Be careful when “digging” too deep: the person might not find an appropriate answer and make things up in order to meet your expectations. Be attentive. Ask yourself whose the ultimate responsibility for the interview is – yours (as a journalist who will narrate the story) or the interviewee’s (given their mental condition some time ago).

It is important to structure the interview. For example, if you talk about a fire, then you’d better ask about the person’s life before the fire first: general things like where the person studied, what they did for a living. This is a safe springboard for the interview. Then you may pass over to the traumatic events: “What exactly happened on that day? What did you see?”

Photo: Yevgen Maloletka, for the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine.

52  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

Do not ask too many questions. It is better to formulate questions in a sim- ple way: “Tell me, please, about….” And then you would let a person talk. When you want to stop, bring the person back from their memories to the present day reality. Ask how their life goes now, what the person is going to do next week or something like that.

Do not ask: “How did you feel then?” but rather: “If you could cast your thoughts back on that day and recollect what you felt then…”

Psychologists working with people who suffered in a conflict give the following advice: 1. Find the right words to describe things that people have difficulty expressing. A journalist must describe what the victims cannot. Yet you, the journalist, should differentiate between your own emotions and those of the people about whom you are reporting – it will enable you to analyse the situation. Emotional involvement with the subject of your material would narrow your perspective. How can this be achieved? Ask yourself what your material would be about. What is the goal? What message are you going to convey? Describe what you see, not what you feel about the things you see and hear. Give space to the people’s stories, let them talk but do not make them describe from the outset what they feel or remember.

2. Before asking questions, think what you are going to communicate to your readers or listeners. Very often journalists make mistakes asking questions for their own sake, trying to understand the situation better. Psychologists who work with the military and journalists pay attention to such aspects. The servicemen who had been in action, under fire or in captivity were thrown off center with journalists’ questions like: “Did you have to kill people? How did you feel about it?” It took them huge effort and willpower to curb reactive aggression. Of course, killings may occur during an armed conflict but one should not focus on the subject in chase of sensation or emotional news report.

3. Be compassionate. When preparing for the assignment, think what feelings you may encounter (grief, pain of loss, sadness, fear, helplessness, etc.). It is important to keep distance and realise that the sufferings are not yours but somebody else’s. Show empathy but not pity. You have to hear the per- son, not pity them. You will be able to hear them only if you separate your emotions from those of your interviewee. You should be prepared for the situations when you can get emotionally engaged, because we all have our own stories with traumas that may get reactivated while working with the sufferer. Therefore, the media management should be careful not to send to an emotional assignment connected with human losses the journalists who suffered a personal tragedy (loss of a relative or a friend, etc.) in the near past.

Remember: the better you understand your emotions, the better you can control your journalistic work.

53 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

4. Communicating with people who suffered from violence is always very difficult. Generally, journalists have a higher level of stress after interviewing such people than when they deal with “distressing” news in the newsroom.

The reality is complex and ambiguous. Working with traumatic stories, the journalist also works with the perception of that story by the survivor. Hence a risk of relying on one person’s “truth” (semi-truth), of missing the opportunity to analyse. It is dangerous to think in black-and-white and create stereotypes. Adopting the war psychology – i.e. dividing the world into black and white, foe and friend, just and unjust – the journalist risks to start taking sides.

5. Journalists tend to look for ideal victims: someone who suffers extremely badly, or who managed to overcome grief. However, people who suffer do not always perceive themselves as victims. Heroes very often do not consider themselves heroes. For instance, those who saved many of their friends in combat may feel guilty for failing to save more of their comrades in arms. Real human stories are not as simple as they may seem. A story of an ordinary person who survived shelling or any other threat to their life, or witnessed the killing of other people could be as interesting and worthy of attention as the story of a hero.

6. Appearance may be deceitful. One should never judge a book by its cover. Even people who look strong could lose their temper because of a wrong question or a slightest hint. Psychological trauma is about losing control of the situation. It is about helplessness. If you want to hear the person’s story, give them a choice, let them control the story. In fact, fear, powerlessness, frustration, aggression are normal reactions. And once we start thinking what has happened to us, start naming our emotions with words and telling somebody our story, it means we can control those emotions as we control the process of storytelling, we have managed to take an active stance on the traumatic event, which helps to overcome it psychologically.

54  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

3.2. Useful Tips from Bruce Shapiro, Executive Director, Dart Centre for Journalism and Trauma, Project of Columbia Journalism School (who continues working as a journalist):

http://nmpu.org.ua/2015/12/9032/

1. Each case should be presented in a wider context than the story. It is worth tracing a trend; understand why exactly that story would be important for the community. It would differentiate a well-prepared, meaningful material from usual breaking news or sensations.

2. A violence victim, despite all things that happened to them, should look dignified in a journalist text. One should remember that the sufferers used to live a usual life – work, colleagues, friends – before the emergency or disaster. Their lives would continue after the traumatic event and after the publication of your material.

3. When you start describing the crime against the person, think twice how many details to include in your material. Consider if those details would be important to support the message you want to communicate. Too much detail of a homicide or atrocities could have excessively traumatising impact on certain members of your audience. You have to be extremely attentive when describing suicides, because a detailed story could be provocative and perceived by somebody as guidance.

4. Generally speaking, interview with traumatised people and further preparation of the material is a big challenge for journalists, therefore one should be very attentive to those people’s feelings and careful in expressions.

5. People who have suffered from stress connected with the armed conflict in Ukraine grow in number. Each of them has their own tragedy, which eventually could become a global stress disorder for the whole society. Therefore, journalists should cover the war through the prism of human stories.

6. Always consider the consequences of the events you report. You may treat the occurring events as the first act of a drama. Usually, journalists do not go any further, recounting just this first act – a fire, accident, earthquake, war. But you have to understand that there will be a second act, and sometimes we have to bring that second act to the front page. If the journalist fails to think about traumas, the war would be the generals’ story. But if you consider the associated traumas, the war then would be a story of numerous veterans and civilians, and their stories would continue long after the hostilities cease, that is, long after the first act is over.

55 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

3.3. Advice for Journalists Reporting Hot News Do not show dead bodies and blood. Explain what has happened. If possible, do not even use the word “corpse”, replacing it with “the killed” or “bodies”. Concentrate on human stories. Show what is being done to save people, report about survivors and let people speak: tell their stories of how they got saved, what helped them to survive. Show what is being done to avoid similar things happening in future, it should not be repeated. First of all, talk about life, in which, naturally, there is room for sufferings and death. It is important to provide hope for people.

Сover sparingly the burial of the killed unless it is a public memorial service for the victims or for a prominent public figure. We could condole with the relatives upon their loss; but if we cannot help and the report bereaves the audience of hope, think if it is worth broadcasting at all.

Do not show the combatants’ faces, even if they say they are not afraid of being filmed. In your reports, never give the numbers or names of military units, especially do not reference them to specific locations.

Our experience proves that hope for future gives people strength to overcome stress with less pain. We can all contribute to that: public authorities and diplomats, journalists, photographers, TV cameramen or editors.

REFERENCES A 40-page guide to help journalists, photojournalists and editors report on violence while protecting both victims and themselves http://dartcenter.org/content/tragedies-journalists-6 Ross Howard. Conflict-sensitive Reporting. Handbook published by the International Media Support (IMS) in cooperation with IMPACS https://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf

56  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

3.4. Working with Children Affected by the Conflict Ukraine, like almost all countries in the world, signed the UN Convention on the Rights of the Child (UN CRC). On 27 February 1991, the Parliament of Ukraine ratified the Convention and it took effect on 27 September 1991. In 2003 and 2005, two Optional Protocols to the UN CRC (“on the Sale of Children, Child Prostitution and Child Pornography“ and “on the Involvement of Children in Armed Conflict” – were ratified by the Parliament of Ukraine and thus became integral parts of Ukraine’s national legislation.

According to the UN Convention on the Rights of the Child, every person under the age of 18 is considered a child. Under the UN CRC, children have special protection rights and special participation rights. It means they should be given special protection from all forms of abuse, neglect and exploitation, and at the same time they enjoy special participation rights enabling them to play an active role in their communities and societies. Children have the right to their own opinion including the right to voice these opinions in the media.

For any publication of materials identifying a child, you are required by law to get a permission from their parents or legal guardians. While it is sometimes difficult to obtain this permission, especially in writing, it is nevertheless always part of the journalist’s responsibility to do their best to inform the parents/guardians of the interviewed child about the purpose and the content of the interview.

In addition to this, the best interests of the child should always have the highest importance. If the interview and/or the publication of the pertinent materials (print, photo or film) have any potential of jeopardising the child’s

Interview with Alina, a Ukrainian IDP girl, for Hromadske Donbas in Sviatohirsk in November 2015 – @ Chris Schuepp / 2015

57 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

physical or psychological well-being, the journalistic ethics forbids holding the interview and/or publishing the material.

Children in conflict regions are especially vulnerable. They may be traumatised and psychologically instable and the interviews, especially when the topic of the interview is the conflict and how they witnessed it, should be very well considered. Ask yourself if it is necessary to ask these questions of the children. Could an adult give you the same answers instead? If so, why expose the children to these questions? Sensational reporting, showing children as victims or vulnerable “objects”, should be prevented by all means.

When there are no formal or ethical barriers to speaking with the child, make sure that you meet the child on eye-level. Treating children as equals and listening carefully to what they have to say is the most effective way of understanding their opinions.

Save the Children has published a guidebook “Interviewing Children” that gives detailed instructions on how journalists should approach children.

The main guidelines can be summarized as follows: • Put yourself in the children’s place and treat them with respect. • Explain how you will use the material and what you are going to ask them. • Be honest about your plans and don’t raise expectations (money, food, medical help, etc.). • Find a suitable place for the interview; try to make the child feel as comfortable as possible. If necessary, interview a group of children rather than a single child to boost their confidence. • Allow yourself and the children extra time; don’t rush through the interview. Don’t interrupt the children too often; let them tell their stories in their own words. • Use easy language, but don’t try to sound childish or patronising. • Ask open questions and avoid “yes/no” questions. • When you realise that the children feel uncomfortable or you touch upon an issue that is too sensitive, stop the interview or divert their attention to less sensitive matters. • Always finish the interview on good terms and thank the children for their time and their efforts. Assure them that you will incorporate their views in your reports.

58  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

FURTHER LINKS / REFERENCES UN CRC in Ukrainian: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/convention_small_final.pdf UN CRC in English: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/crc(1).pdf UN CRC in Russian: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/ru_ru_childrights_190707.pdf The media and child rights (UNICEF & MediaWise) In English: http://www.unicef.org/ceecis/The_Media_and_Children_Rights_2005.pdf In Russian: http://www.unicef.org/ceecis/mediachildrightsrussian.pdf Interviewing children – Save the Children guidebook for journalists and others: http://www.savethechildren.org.uk/resources/online-library/interviewing- children-guide-journalists-and-others http://osvita.mediasapiens.ua/content/files/deti_v_media_web_new.pdf

3.5. Facilitating Effective Communication: Rules and Guidelines Facilitating effective communication during conflict and post-conflict and ensuring and protecting our credibility as reporters mean that it is imperative for journalists to understand what conflict is and what causes conflict. We as journalists need to be well grounded in conflict theory as it touches on almost every aspect of our work. Journalism is always about change and the impact that change has on individuals, groups, nations, the economy and the environment. These changes seldom happen without conflict as people seek to meet unfulfilled needs, enhance their influence, defend their identities, increase their access to resources, and reduce inequalities and injustice.

Conflict is a situation where two or more individuals or groups try to pursue goals or ambitions which they believe they cannot share. As Howard writes, “not all conflict is violent. Conflict is normal when there is change. Some peo- ple want change, but others disagree. If their disagreement or their conflict is managed peacefully, it can be a positive process. But when conflict is not man- aged properly, it becomes violent. In violent conflict, people fear for their safety and survival. When we say conflict, we are usually referring to violent conflict.”

There are many causes of conflict. They are varied, and often it is not simply one cause or one reason for a particular conflict; conflicts are often multi- faceted. Some causes include: • Resources are scarce or not shared fairly, as in food, housing, jobs or land.

59 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

• There is little or no communication between the two (or more) groups in conflict. • The groups have incorrect ideas and beliefs about each other. • There exist unresolved grievances exist from the past. • Power is unevenly distributed.

Reporting on conflict, one should carefully examine the perceived, possible and real causes of the conflict, for such examination and discussion will enable those affected and those in a position to bring about change to communicate effectively with their various opponents.

We as journalists tend to tell the story of conflict as a zero-sum game with only one winner. But such reporting is dangerous and often means we have only done a part of our job, for we cannot forget the context of the conflict (be it history, the environment, etc.) or the players and the actors involved.

We also must not forget that peace may not necessarily be the objective, because the term itself is fluid and suggests a process just as conflict is a process or a cycle. Whose peace are we talking about? What does it mean to each side? Finally, if peace ensues it is not necessarily good for the news cycle, so what can the media do to serve both the interests of facilitating peace and doing its job at the same time?

So what are the rules and guidelines to facilitate effective communication? We first need to identify who we are communicating with – is it our audience? Our sources? The military? Government? In some cases when we talk about facilitating effective communication we need to recall that we, the media, are mediators in a sense. For more discussion of this very particular role, see section 3.4.

In general, we can facilitate effective communication by ensuring that we: • Seek out other parties and other points of views, which should not simply repeat old grievances by the old elites. • Examine what the various parties to the conflict or affected by the conflict are seeking. • Examine the various possibilities for withdrawal, compromise or resolution (whatever that might look like) and write about these various possibilities. • Resist the temptation to report the conflict as a zero-sum game. • Are aware of the critical language we both receive and disseminate. • Remember that we as media have the power to set the tone, to legitimize or delegitimize and influence public opinion simply by the words we choose.

60  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

3.6. How to Avoid Being Manipulated We as journalists covering conflict face many challenges, not least of all that of being manipulated either by our sources or by various parties to the conflict. First we need to understand how we might be manipulated. There are numerous techniques used by governments and those with agendas, which include: • Paying journalists to promote certain issues without the journalist acknowledging this, or without the media mentioning the sources http:// original.antiwar.com/justin/2005/01/28/payola-pundits-for-war/; • Governments and individuals contracting public relations firms to sell the war or various issues associated with it http://www.newyorker.com/ magazine/2004/06/07/the-manipulator • Providing disinformation or partial information to journalists who then report this as news or fact without attributing sources that might be questionable; • Fear mongering or intimidating journalists so that they will self-censor; • Using smear tactics to discredit or destroy the reputation of someone, including journalists.

So how do we avoid such manipulation? • Don’t accept payment or in-kind favours from anyone. Not only will this make you prone to manipulation (even if you think you can resist) but, perhaps, more importantly it could create the perception of manipulation. • Ask questions. Be sceptical and never take anything at face value. Ask the questions everyone else is afraid to ask or believes it unpatriotic to ask. That is our job. To ask questions! • Understand what you are covering. • Avoid self-censorship. Often when we are afraid of something we will self-censor. • Maintain distance from politicians so that you can do your job effectively.

3.7. 7 Journalist as Mediator

In addition to reporting responsibly and telling the real people’s stories, we need to be particularly conscious of the fact that our audience is filled with policy-makers. As such, we journalists often play an unconscious role of a mediator. What does that mean? It means we need to understand what diplomats and negotiators are trying to do and report it reliably. It means we need to recognise the fact that policy-makers watch our coverage and read our paper to see what “the other” side is saying and doing and they will respond or react accordingly. As such, we need to get it right! We need to verify information. Social media is fine for leads but we need to follow those leads to the end and confirm and double-source them. We must not report rumours as others may act on this information as fact. This will only exacerbate the conflict.

61 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

We must also understand that the media’s role today extends beyond serving as the means of communication between the government and the governed. Boundaries have extended and, in fact, the media no longer operates from within clear boundaries, largely thanks to various technologies. As a result, “when nations are themselves parties to a conflict, the content of one nation’s media systems sometimes becomes part of the content in the media system of the other nation… Communication directly between governments is still of primary importance, but public participation through mass media is becoming more and more an important factor in international conflict management.”1

During periods of armed conflict, as governments make decisions affecting war and peace and people’s lives, the media plays a role in shaping these decisions. The media is often able to cut through bureaucracy and reach government leaders directly with information about the situation at hand and, in so doing, can affect official priorities and help mobilise public opinion. The media thus acts as a vital channel of communication and thereby often serves, unwittingly, as mediator.

Whether we like it or not, we as journalists need to understand that the government leaders rely on our reporting and the information we share. Reportage has become a factor in decision-making as extensive and instantaneous coverage is not part of the decision environment for a variety of interests and audiences. We no longer simply report but, in fact, we act as a conduit or even a participant.

Ultimately, the news media plays numerous roles in serving as an important channel of communication. The media helps to build confidence among antagonists; correct misconceptions; identify underlying interests, provide an emotional outlet and encourage a balance of power.

But to do this effectively we also need to understand the other side. We need to make a concerted effort to give a comprehensive picture of those involved in the conflict and to accurately represent them and their opinions, even if that entails stepping out of our comfort zone.

Finally, in this age of ever changing technology environment, which includes drones, the Internet and social media, we as media practitioners need to understand and adapt to our changing role, given these changing technologies. While the traditional role of reporting may not change, there will be ample opportunity for new techniques to be used and how we choose to do this is perhaps more important than ever as people are inundated with more information than ever before and so need the media to mediate, to tell them what is important and what is not.

1 A. Arno & W. Dissanayake, eds., The News Media in National and International Conflict. Boulder: Westview Press, 1984. P.11.

62  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

3.8. Media Manipulations (how journalists are manipulated and how journalists manipulate)

“A classic journalistic conflict … is the clash between a reporter’s duty to learn what he can about a story and tell it, and the danger of being used as a propaganda tool.”

There is also the issue of media manipulation, which takes several forms: journalists may be manipulated by sources such as the government and the military while the media themselves may also choose to manipulate what and how they report due to a sense of patriotic duty or self-censorship. But it is also important to remember that manipulation may also come in the form of human rights violations, which are common in conflict or post-conflict countries. Journalists therefore need to know about their rights and means of protection, and the safety of journalists must also be addressed by international organizations. On the other hand, journalists often support hatred propaganda and war journalism, which ignores ethical and independent reporting. They are part of corruption in the media and do not stick to an ethical code of conduct for journalists.

Conflict coverage often reduces the number of parties to two, so anyone who is not friend is automatically the enemy. Such coverage requires clear winners and losers and ignores or conceals peace initiatives from the other side or third parties, particularly any option for a non-violent outcome, which does not give total victory to its own side. Ethical reporting of conflicts does not only question the possibility of “objectivity” of journalism, but underlines the positive role journalists can play in order to prevent violent conflicts and to promote peaceful settlements and reconciliation.

During conflict, journalists face the possibility of manipulation on a number of fronts. On the one hand, the military tends to have a policy of withholding information in hopes of not only maintaining secrecy about their operations but to garner a certain amount of support for their military operations, which can also lead to a sense of patriotism on the part of the journalist reporting. It is important to note that the military maintains the belief that without support at home military actions are surely doomed.

It is often said that the first casualty of war is truth. Accurate, impartial media reports conveyed from conflict zones serve a fundamental public interest: in the information era, images and news can have a decisive impact on the outcome of armed conflicts. As a consequence, the obstruction of journalistic tasks in times of armed conflict is alarmingly frequent. The spectrum of interference is wide: it ranges from access denial, censorship, disinformation and harassment to arbitrary detention and direct attacks against media professionals.

On the other hand, there is the media. Not unlike the military, the media too has its own interests to promote. Most journalists strive to seek out the truth

63 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

and satisfy what they feel is the public’s right to know. But the media is also driven by commercial pressures to increase circulation and audience figures and to beat the competitor to the story. Indeed, much of what happens in the news industry is based on a narrative of conflict.

The nature of the media today means that we are preoccupied with images, soundbites and brief 140-character narratives. Government leaders consequently have come to rely on pictures and emotions rather than argument, and thoughts are expressed in soundbites while rational discourse is avoided. Information is moved but rarely explained or analyzed. There is an abundance, perhaps an over-abundance, of messages making it that much more challenging for policy-makers to make their way through the fray.

As such, it is incumbent on journalists to ensure they are not subject to manipulation but also must ensure they present clear, factual information to their communities. Although the media’s job is to cover conflict, the circumstances of the conflict are making it hard for the media to do its job. Crossing through checkpoints can take hours longer than necessary, entire regions are blocked off at times, and governments are not transparent with information. Ultimately, such limiting (and manipulative) conditions should be challenged.

3.9. Journalistic Taboos or What Journalists Should Never Do in a Post-conflict Environment Covering conflict and post-conflict environments are fraught with danger both physical as well as that tied to implications of your reporting. As such, there are a number of tips that every reporter should bear in mind, what we’ll call here “journalistic taboos”. Perhaps the most important point here is that no story, absolutely none, is worth losing your life.

In his manual on conflict sensitive journalism, Ross Howard provides a number of such journalistic taboos when it comes to covering conflict. They include: • Avoid reporting a conflict as consisting of two opposing sides. Find other affected interests and include their stories, opinions, goals. • Avoid defining the conflict by always quoting the leaders who make familiar demands. Go beyond the elites and give to ordinary people who also have a stake in this conflict. • Avoid only reporting what divides the sides in conflict. Ask the opposing sides questions that may reveal common ground. Report on interests or goals they may share. • Avoid always focusing on the suffering and fear of only one side. Treat all sides’ suffering as equally newsworthy. • Avoid words like devastated, tragedy and terrorised to describe what has been done to one group. These kinds of words put the reporter on one

64  Journalists’ Interaction with Conflict-affected Groups

side. Only quote someone else who uses these words. • Avoid emotional and imprecise words. Assassination, for example, is the murder of a head of state and no one else. Massacre is the deliberate killing of innocent, unarmed civilians. • Avoid words like terrorist, extremist or fanatic. • Avoid making an opinion into a fact. If someone claims something, state their name, so it is their opinion and not your fact. • Avoid waiting for leaders on one side to offer solutions. Explore peace ideas wherever they come from. Put these ideas to the leaders and report their response.

But there are others as well: • Avoid the tendency to favour official (government and military) sources. • Avoid finding the point of coverage that fits only one side’s narrative. Cover the conflict in its entirety and all its complexity. • Avoid inserting opinion into news coverage. News should present information that then allows the public to decide how it feels. Inserting opinion only serves to fuel distrust, misunderstanding, and resentment toward the media and between those involved in the conflict. • Avoid oversimplification. Every conflict, even those between siblings, usually has some kind of history. Ensure that you and/or your media outlet provide a variety of coverage that can illustrate the bigger picture. • Avoid resorting to mostly human interest stories that rely on emotion to illustrate weighty issues, or using a zero-sum debt approach that ignores the complexities of the situation.

https://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf

65 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

66  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

Section 4 THE ROLE OF THE MEDIA IN DISTRIBUTING VITAL HUMANITARIAN INFORMATION Authors: Chris Schuepp, Michelle Betz

4.1. Definition and Classification of Humanitarian Information For decades, humanitarian organisations around the world have almost completely neglected communications in their response to humanitarian disasters. Their focus was always on search and rescue as well as on short- term emergency aid, recovery and resilience-building mechanisms. Only recently has the international humanitarian community understood how vital communication is in the response to natural and manmade disasters.

67 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

http://www.bbc.co.uk/mediaaction/publications-and-resources/research/ reports/Humanitarian-broadcasting-in-emergencies-synthesis-report-2015

In October 2015, the BBC Media Action published a research report Humanitarian Broadcasting in Emergencies: A Synthesis of Evaluation Findings. The 65-page strong report acknowledges that “rec- ognition of the need for critical information and communication in crisis came out of costly learning about what happens in its absence. A lack of infor- mation, as well as poor or non-existent communi- cation with beneficiaries and between aid agencies, has resulted in poor or inappropriate delivery of aid that has harmed local people and systems.”2

There are, according to the above-mentioned research report, different labels that exist today for communication in crisis such as “beneficiary com- munication”, “communicating with communities” and “community engagement”. In an attempt to find more accurate and more elaborate explanations, the report draws upon the definitions of the Interna- tional Federation of Red Cross and Red Crescent Societies (IFRC). The IFRC makes a distinction between beneficiary information and beneficiary commu- nication:

“Beneficiary information (one-way) can also deliver content using a range of channels. This information contains messages that suggest protective be- havioural change, or safety warnings. (...) Beneficiary information does not gen- erally engage beneficiaries in a process of consultation.” Since the definition of communication always includes a two-way traffic of information, the IFRC describes beneficiary communication as “communication (two-way) delivered through a number of different channels, which should prioritise feedback from the beneficiary. Most importantly, beneficiaries participate in the process of improving their situation. Beneficiary communication or two-way communica- tion engages communities in dialogue, by managing the information both sent to and received from beneficiaries and integrating beneficiary feedback into the decision-making process of programmes.”3

IFRC, Beneficiary Communication and Accountability A responsibility, not a choice, Geneva, 2011, - http://www.ifrc.org/PageFiles/94411/IFRC%20BCA%20 Lesson%20Learned%20doc_final.pdf

In simple words: any humanitarian organisation active in an emergency 2 Hannides, Theodora, BBC Media Action, October 2015, Humanitarian Broadcasting in Emergencies: A Synthesis of Evaluation Findings. Page 9 3 IFRC, Beneficiary Communication and Accountability: A responsibility, not a choice, Geneva, 2011, page 8, http://www.ifrc.org/PageFiles/94411/IFRC%20BCA%20Lesson%20 Learned%20doc_final.pdf (10 December 2015)

68  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

should have mechanisms in place that allow them to communicate with their beneficiaries in both ways. They should incorporate the beneficiaries’ feedback, concerns and suggestions into their work and should shape their humanitarian response accordingly. Informing beneficiaries about your humanitarian work is one thing, but communicating with them successfully is another thing.

The aim of beneficiary communication therefore is, according to IFRC, “to save and improve lives through the provision of timely, relevant and accurate information and support an environment of transparency and accountability through the creation of feedback mechanisms.”

Responsible for all these forms of communication that take place between the humanitarian organisations and the beneficiaries are, in the first place, the humanitarian organisations. However, they could and should be supported by local and regional media, given the humanitarian organisations have estab- lished direct contacts with them.

As a result of this conclusion, it is vital for all humanitarian organisations to first analyse the communication structures in a country. When talking about Ukraine, the aid organisations active here have to identify the region they work in, the demographics of the people they want to target with their help and then find out exactly how they can be reached. In many villages in the buffer zones of Donetsk and Luhansk oblasts, for example, there are many elderly people who do not have access and/or the skills to gather their information from the Internet. In this case, using social media and websites to inform or communi- cate with beneficiaries is likely to be of limited success only.

As Jacobo Quintanilla from the ICRC puts it in his blog for the Humanitarian Practice Network: “Understanding local information ecosystems includes un- derstanding what people want to know about, what communication channels they currently use and trust, how they use them and how information flows. It also requires understanding how the local media and telecommunications in- frastructure are coping. How are women or the elderly accessing information? How much access to technology do they have?”

Quintanilla, Jacobo, Ten lessons on communicating with communities in complex emergencies, 23 October 2015, Humanitarian Practice Network - http://odihpn.org/blog/ten-lessons-on-communicating-with-communities- in-complex-emergencies/

69 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

4.2. The Role of the Media in Distributing of Important Humanitarian Information

A comprehensive and thorough analysis of the information ecosystem re- quires local experts on the ground who speak the language of the beneficiaries and understand how they communicate. Only with these simple preconditions met, a humanitarian organisation will have the necessary depth of understand- ing how to reach out to the people. At this stage, the media can be of critical support to the humanitarian organisations.

People in Ukraine receive their information through different channels. There are several (central) national TV stations, there are national, regional and sometimes even local radio stations and there are many print publications (daily national and mostly weekly local and regional newspapers) as well as hundreds of local, regional and national news websites.

In addition to this, word-of-mouth should not be neglected in this context, since it is a form of communication that has become very important in the country, especially in the last two years through the emergency in eastern Ukraine and the interruption of vital communication lines due to the conflict. Newspapers have suffered tremendously because they have been physically and economically disconnected from their old printing presses and have to pay higher prices for lower quality now, on top of increased transportation fees. In villages without stable supply of electricity and telecommunications, infor- mation through websites and social media as well as television and radio is virtually impossible. All these factors have to be considered when designing a communication strategy for humanitarian organisations.

The media can and should support the humanitarian sector wherever they can. Providing accurate and timely information is at the core of what journal- ists should do. In an emergency, this coincides with one of the guidelines put out by the IFRC for communicating with communities: “Communication with beneficiaries is more effective when the information is relevant, accessible, clear and timely.”4 Basically, this means that the media and the humanitarian actors share a common desire to inform the people in an accurate and timely manner. Therefore it seems only logical that the media and the humanitarian sector work together and help each other in delivering these vital messages.

The media have different options for their involvement in humanitarian re- porting. They can simply inform their audience about what the humanitarian sector does, who the actors are and why and how they deliver the aid to their beneficiaries. As an example, local newspapers could simply use the press re- leases they receive from the different humanitarian organisations active in their local communities to create informative content. This would multiply 4 IFRC, Beneficiary Communication and Accountability: A responsibility, not a choice, Geneva, 2011, page 18, http://www.ifrc.org/PageFiles/94411/IFRC%20BCA%20Lesson%20 Learned%20doc_final.pdf (10 December 2015)

70  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

the outreach and would inform a potentially large audience. Press releases are therefore an important tool for the aid organisations to reach out to the people. The media in this case function as the vehicle to transport the information.

Journalists could also report about upcoming events and therefore directly support the humanitarian organisations in their “beneficiary information” (see Definition and Classification of Humanitarian Information).

And thirdly, the media could provide necessary feedback for the humanitarian organisations by communicating with the beneficiaries through interviews and investigative journalism. Wherever humanitarian support is delivered in Ukraine, a local journalist should be present to observe the process, speak to the people and to the humanitarian aid providers and should report on this through the local me- dia. This will inform the general public and also the humanitarian organisations on how their aid was delivered, who was served by it and whether or not there are issues that need to be solved or mechanisms that need to be improved.

When these different communication lines are linked, they actually lead to a communication cycle initiated by the humanitarian sector and facilitated and enhanced by the media with the beneficiaries (i.e. the population) at the centre of attention.

Source: Internews It is also necessary to take a look at the different responsibilities and approaches of international versus local journalists. Internews explain in their publication “Reporting on International Crises: A Manual for Trainers & Journalists and an Introduction for Humanitarian Workers” it as follows: “The roles of local media and international media in an emergency response, while they overlap in some areas, are for the most part radically different.

71 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

International media serve international awareness, telling audiences across the world what has happened and what the impact has been on the local population. Pic- tures and testimonies from the ground thus help aid organisations to raise the profile of the crisis and to garner funding for the response effort. There are many studies and commentaries on how well, or how poorly, international media fulfil this role.

Local media, in contrast, must meet the immediate, detailed information needs of local audiences – the very people who have been affected by the emergency, including neighbouring communities close enough to deliver immediate help. Where local media perform this role effectively, they can save lives and help local recovery take place much faster.”

https://www.internews.org/sites/default/files/resources/IN140220_ HumanitarianReportingMANUAL_WEB.pdf

4.3. How to Find and Distribute Humanitarian Information

Information about humanitarian organisations and their interventions in Ukraine is readily available online and through direct communication with the many active organisations. Most international and national NGOs have their own websites and a simple Google search will lead journalists in the right direction in most cases.

Ukraine: 3W Overview by Partners as of 16 November 2015

72  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

However, journalists should always make sure they double-check the information found online directly with the respective organisations so there is a guarantee that the information they pass on to their audience is accurate and up-to-date.

In Ukraine and in several other countries with humanitarian emergencies, the United Nations Office for the Coordination of Humanitarian Affairs (UNOCHA) leads the coordination of the humanitarian response. Most of the content in their information portal is open to public and can therefore be accessed by journalists who wish to use the materials posted on the website in their journalistic work.

There are hundreds of documents, maps, infographics and datasets that can be used and the only precondition is that the source has to be credited. The materials are frequently updated and give a very comprehensive overview of what is being done by the UN and its partners in Ukraine.

Additionally, the NGO Forum, a network of national and international non- governmental organisation active in Ukraine, can be contacted to establish contacts with the member organisations.

It should be noted in this context that the relationship between journalists and humanitarian actors can vary a lot “from close collaboration on shared mandates (in rare cases), to mutual ignorance or misunderstanding of each other’s work (which is more common), to outright hostility and suspicion, particularly in locations where disasters take place within a political conflict”.

https://www.internews.org/sites/default/files/resources/IN140220_ HumanitarianReportingMANUAL_WEB.pdf

Social media have become extremely important in Ukraine in recent months. Dedicated groups on Facebook, vKontakte and Odnoklassniki have in some places gathered numbers of people much higher than the number of users of the local websites. Just to give an example of the numbers: the vKontakte group Typical Kharkov - https://vk.com/only_kharkov has more than 176,000 followers as of December 2015 while the number of daily visits on the leading local news website http://www.057.ua/ is around 30,000.

Social media therefore are a great place for journalists to do story-mining. When people have local knowledge about humanitarian needs and/or humanitarian services, they usually share this knowledge online. Social media are an essential part of social networks these days and are the virtual extension of the more traditional word-of-mouth communication between people. To inform the population but also to communicate with them and to get information from them, journalists need to be active in the social media sphere.

For those journalists who want to dig deeper and find more information, 5 Ukraine: 3W Overview by Partners as of 16 November 2015. Humanitarian Response. https://www.humanitarianresponse.info/en/operations/ukraine/infographic/ ukraine-3w-overview-partners-16-november-2015 (10 December 2015)

73 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

especially in social media, Global Voices offers an Open-Source Research Guidebook that is full of good advice for journalists on how to fact-check and story-mine in the Russian-language Internet sphere.

https://globalvoices.org/specialcoverage/how-to-conduct-open-sourceresearch- on-the-russian-internet/

4.4. Things to Consider during the Dissemination of Humanitarian Information In the current political situation in Ukraine, any information has to be handled with care. There is a lot of false information and straight-out propaganda spread by different actors, especially on the Internet. Since journalists are responsible for their publications, fact-checking is even more important in emergencies and conflicts than in times of calm and peace.

Information coming from humanitarian organisations is generally trustworthy since most humanitarians work under the Code of Conduct for the International Red Cross and Red Crescent Movement and Non-Governmental Organizations (NGOs) in Disaster Relief https://www.icrc.org/eng/assets/files/ publications/icrc-002-1067.pdf

and follow the four basic humanitarian principles of humanity, neutrality, impartiality and independence https://docs.unocha.org/sites/dms/Documents/ OOM-humanitarianprinciples_eng_June12.pdf

The Code of Conduct of the IFRC also has a separate section on information that puts emphasis on the human dimension of communication. “In our information, publicity and advertising activities, we shall recognise disaster victims as dignified humans, not hopeless objects. Respect for the disaster victim as an equal partner in action should never be lost. In our public information we shall portray an objective image of the disaster situation where the capacities and aspirations of disaster victims are highlighted, and not just their vulnerabilities and fears. While we will cooperate with the media in order to enhance public response, we will not allow external or internal demands for publicity to take precedence over the principle of maximising overall relief assistance. We will avoid competing with other disaster response agencies for media coverage in situations where such coverage may be to the detriment of the service provided to the beneficiaries or to the security of our staff or the beneficiaries.” https://www.icrc.org/eng/assets/ files/publications/icrc-002-1067.pdf

While the signatories of this Code of Conduct are mainly humanitarian organisations and not the media / journalists, most of the points should also be obeyed by journalists and are reflected in the Code of Ethics of Ukrainian journalists. http://ethicnet.uta.fi/ukraine/code_of_ethics_of_ukrainian_journalists

74  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

There are several humanitarian organisations that choose not to work with journalists in order not to put their mission in jeopardy. The main focus of humanitarian organisations is always on their beneficiaries and anything that puts them under threat or at danger needs to be prevented. Therefore, journalists should accept a humanitarian organisation’s choice not to communicate through the media and act accordingly.

However, the vast majority of NGOs, volunteer organisations and UN agencies welcomes media interest in their work and will be happy to coordinate their efforts with journalists. When communicating with humanitarian organisations, journalists should always try to build trust and understanding between both parties so future communication is easier and mutually beneficial.

Not only journalists are trying to find the right approach to the developing situation of the country. As of mid-2015, UNDP and the government of Ukraine have been jointly working on the design of a national communication strategy to address the situation of the IDPs in Ukraine. In a recent analysis of media and communication, UNDP found that word-of-mouth and social media are the most important ways of communication in Ukraine today.

Further into the details of this UNDP presentation, local newspapers, face-to-face communication with service providers and “social networks” are identified as important means of getting vital information about local services and humanitarian support to the population.

Source: UNDP in Ukraine

75 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

However, communication in this case again means two-way communication and answering people’s questions in the social media is of critical importance. Whenever people ask a question, they demand and deserve an answer. Any unanswered question will result in frustration and distrust, which are counter-productive, especially in times of emergencies. This is true for both humanitarian organisations and the media.

A very important responsibility of journalists that is frequently neglected is to quote the source of information. In the given circumstances in Ukraine this is even more important since many pieces of information get forwarded by word-of-mouth and can hardly be verified. When journalists use information received from humanitarian organisations, they should quote their sources and thus make sure that the audience has a chance to see where the information comes from. This includes also the date/time when the information was obtained, e.g. “Source: Press release from ICRC, sent to Vesti via email on 5 December 2015”. In this case, the beneficiaries not only know who initiated the communication but also when. This special focus on accuracy and timeliness of the information builds trust and gives the potential beneficiaries of the humanitarian aid security in times of uncertainty.

Internews outline the main reporting skills and principles in a set of handout materials that go with their “Manual for Trainers & Journalists and an Introduction for Humanitarian Workers”. These skills and principles are basically the same as in regular journalism and urge the media to cover the 5 Ws. “For example, a story aimed at affected communities immediately after a crisis should be able to respond to these questions on the story topic, whether that topic is health care, food aid, shelter, and so on: • What do people need to ensure safety for themselves and their families? • Who is delivering that assistance (i.e. government / humanitarian agencies / others)? • Why is this assistance being delivered in a particular way? (For example, food may be distributed by vouchers, cash may be given for work, women may have separate health services; the reasons are important to understand.) • Where can people seek that assistance? • When can they go and get it?”

An additional question should be asked (and answered): • “How can they get it (e.g., do they need to register, and how do they do that)?”

Internews. Reporting on International Crises: A Manual for Trainers & Journ3alists and an Introduction for Humanitarian Workers, Manual handouts (written by Jacobo Quintanilla, Jesse Hardman, Matt Abud, Alison Campbell and Deborah Ensor). 2014. — https://www.internews.org/sites/default/files/ resources/IN140220_HumanitarianReportingHANDOUTS_WEB.pdf

76  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

The Internews handout for journalists also stresses that “in a humanitarian crisis, when the situation is urgent and many people are suffering, ethical treatment of stories becomes especially sensitive.”

This said, it must also be stated that there are massive challenges journalists in emergencies have to deal with. In the Ukrainian context that has, in the first place, been the physical danger of being killed during combat situations. Since the focus of the reporting in the country has continuously changed from the mere war reporting to crisis reporting and humanitarian reporting, this difficulty has moved to the background, but for those who still report from the conflict line, it remains unchanged. Taking sides in a conflict situation should be avoided by journalists by any means, but when, for example, on assignment as embedded journalist with the Ukrainian forces, there are limitations to the coverage that come naturally with the circumstances. Another challenge is that the situation in a conflict environment can change quickly. Access problems are preventing journalists from entering the non-government controlled areas in the east of Ukraine, permits have to be obtained for certain regions and the procedure for this also changes periodically. Word-of-mouth due to incorrect or incomplete information can lead to the spreading of rumours, which in turn can create panic and fear among an already traumatised population.

Journalists also need to take conflict-sensitive reporting guidelines to heart in order to minimise the conflict potential that their articles or reports might hold. The responsibility of the media and every single journalist cannot be mentioned often enough and their role in the distribution of humanitarian information should certainly not be underestimated.

In a handbook for journalists on conflict-sensitive reporting, IMPACS and International Media Support call this the “unconscious role of the journalists”. They can channel communication, they have the power to educate, they can build confidence by debunking lies and rumours and they can correct misperceptions and get rid of stereotypes. And further: “The media can provide important outlets by allowing both sides to speak. Many disputes can be fought out in the media, instead of in the streets, and the conflict can be addressed before it turns violent.”

Good journalistic work should suggest alternative solutions and contribute to the improvement of the situation. In Ukraine, this also includes conflict- sensitive reporting about IDPs and host communities to break down barriers and improve the integration of the many people who have lost their homes.

Main takeaways for journalists for successful information gathering and distribution of humanitarian issues: • Establish direct links with humanitarian organisations (communication officers or other staff responsible for PR/communications). • Keep contacts updated, i.e. schedule frequent “housekeeping” exercises to maintain your list of contacts. • Frequently re-visit news sources and websites of humanitarian

77 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

organisations relevant to your region. • Subscribe to newsletters and email-list on websites relevant to your work. • Keep professional accounts in social networks (Facebook, vKontakte, Odnoklassniki, twitter) and use them actively (two-way communication). • Always try to verify your information. Trace information back to its source before forwarding it any further. • Quote your sources and make it possible for the public to trace the information back to its source. • Add more details on the background of the information: who sent it to whom and when? • Imagine yourself in the position of your audience: what kind of information would you like to receive if you were them? • Do no harm. Stay neutral, stay objective, do not take sides. • Search for alternative solutions and success stories. Communicate good news whenever you can.

78  The Role of the Media in Distributing Vital Humanitarian Information

Fictional article.

IDPs from Avdeevka left out in the cold Красноармійськ, 27 листопада 2015 р. – 120 ВПО з Авдіївки сьогод- ніKrasnoarmiisk, 27 November 2015 - 120 IDPs from Avdeevka arrived in Krasnoarmiisk today to receive cash funds from the international NGO Helping for all. At the cinema “Mir” they had to stand in line for several hours at freezing temperatures and complained about the process of the humanitarian aid distribution.

Mariya Kravchuk, 67, from Avdeevka: “We had to take the elektrichka in the morning from Avdeevka. We read about the Help for all event here today on the Internet. We think we will be given cash funds, but we don’t know yet. We cannot get inside, the door is too small, there is no order here. And they close at 2 pm. We don’t even know if we can get in before that. Why don’t they keep it open longer so we all can get in?”

Oleg Petrov, 57, also from Avdeevka, added: “When we get money, we can go straight to the pharmacy and buy medicine because we are all getting sick. It’s freezing cold, but at least it doesn’t rain. And by the way, why do we have to go here in the first place. Can they not come to Avdeevka?”

According to the IDPs waiting outside the cinema, the information about the event was spread a few days ago on Моя Авдеевка в огне (https://ok.ru/ moyaavdeev), one of the main portal sites for Avdeevka on Odnoklassniki. The administrator of the site, when asked by our newspaper, confirmed that all the information they post is taken from official news sites or the official city council portal website http://avdeevka.dn.ua.

We approached the Help for all office in Kyiv with the comments made by the IDPs from Avdeevka and received the following answer: “Help for all tries to make the aid distribution to IDPs in Ukraine as convenient for the people as possible. Unfortunately, the security situation at the moment does not allow us to do the distribution in Avdeevka, so we cooperated with a local NGO in Krasnoarmiisk. We were overwhelmed by the amount of people coming to the aid distribution and were only given the entrance hall of the cinema “Mir” for a few hours. We will work with the local NGO and the city council to make sure that in the future, our aid distribution will take the complaints of the population into account. We sincerely regret the inconvenience and hope that all those IDPs who came out to Krasnoarmiisk were able to receive the funds they had lined up for.”

The communication officer for Help for all also mentioned that she will send a short letter to the city council in Avdeevka so they can inform the public about the changes that will be made in the future.

79 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

The next aid distribution for IDPs from Avdeevka will take place in Krasnoarmiisk again next week. More information on eligibility and all details on time and venue will, according to Help for all, be posted on http://avdeevka. dn.ua in the next couple of days.

Egor Kravets, freelance journalists, Novosti Krasnoarmiiska

Note: This is a fictional article. Some of the background and the websites mentioned are real, but the names and the letter from the NGO are all fictional.

Explanation: • Firstly the article gives answers the to 5Ws and the H (how?): • What happened? • Who was there? • Why did it happen? • When did it happen? • Where did it happen?

Moreover, it gives a voice to the people. The journalist went to the scene of the action and got a first-hand impression of what was happening and how things were handles. He asked people questions and then he went to find the answers for them. He did research on how the communication lines from the NGOs to the IDPs were established and what went wrong. The main NGO involved was given a chance to reply and their answer was given space in the article.

In short: the journalist facilitated the two-way communication between the people and the NGOs and also mentioned the responsibility of the city council to find a better venue for the next round of aid distribution. He reported, he looked for answers, he contacted the right people, received answers and forwarded them through the article, giving all parties involved the opportunity to reflect upon what happened and to make adjustments and improvement for the future.

80  Glossary of terms

Section 5 GLOSSARY OF TERMS

International armed conflict means an armed attack and warfare of one state on the territory of another. According to the Additional Protocol of 8 June 1977 to Geneva Conventions of 12 August 1949 relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts, national liberation wars and wars for self-determination are also considered international armed conflicts. For an international armed conflict to be recognised as such, it is not necessary for its parties to declare a state of war. Nor is it necessary for all parties to the conflict to admit there is a state of war. The duration of conflict and the number of victims do not matter. All parties to the international armed conflict shall adhere to the norms of international humani- tarian law, in particular the internationally recognised rules and customs of war.

State of war means a nature of relations between states, which are parties to the armed conflict, obliging them to adhere to the norms of international humanitarian law, in particular internationally recognised rules and customs of war. The state of war is determined by factual circumstances as, in legal terms, it might not be declared. For example, the start of Russia’s aggressive war against Ukraine on 20 February 2014 resulted in the state of war between the two states, even though the war had not been declared and neither party imposed martial law in its territory. Generally, a state would have special national legislation in place to determine specifics of exercising state power and local governance under conditions of an- nounced martial law. In Ukraine, it is the Law of Ukraine “On Martial Law”.

Self-defence means an unalienable right of each state to put up armed re- sistance against its aggressor. The right to self-defence is stipulated in Article 51 of the UN Charter. Self-defence can be individual (the state resists the attack

81 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

independently) or collective (other states help to meet the aggression based on special international agreements or upon request of the state targeted by aggression). The state shall inform the UN Security Council about the armed attack on its territory; according to the UN Charter, the Council is authorised to apply sanctions against the aggressor. The right to self-defence does not be- long to the aggressor when its victim uses force against it.

Aggression means illegal direct or indirect use of armed forces by one state against the sovereignty, territorial integrity or political independence of another state. According to the international law, the act of aggression is an international crime and must result in international law liability both for the aggressor state and the politicians who started the aggressive war. The territory and property of the state and citizens suffering as the result of aggression are under protection of the international law. All acquisitions of the aggressor state as the result of aggressive war are considered unlawful according to the international law.

The ban on aggressive warfare is included in a range of international agree- ments, first and foremost, in the UN Charter: “All Members shall refrain in their international relations from the threat or use of force against the territorial in- tegrity or political independence of any state, or in any other manner inconsi- stent with the Purposes of the United Nations.” (para. 4 of Article 2, UN Char- ter). The Rome Statute of the International Criminal Court defines aggression as “one of the most serious crimes of concern to the international community as a whole.” The crime of aggression will fall under the jurisdiction of the Inter- national Criminal Court starting from 2017 after the final approval by the states, which are parties to the Statute.

The most respected internationally recognised definition of aggression is contained in Resolution #3314 of the UN General Assembly of 14 December 1974; it includes but is not limited to the following:

(a) The invasion or attack by the armed forces of a State of the territory of another State, or any military occupation, however temporary, resulting from such invasion or attack, or any annexation by the use of force of the territory of another State or part thereof,

(b) Bombardment by the armed forces of a State against the territory of ano- ther State or the use of any weapons by a State against the territory of another State;

(c) The blockade of the ports or coasts of a State by the armed forces of ano- ther State;

(d) An attack by the armed forces of a State on the land, sea or air forces, or marine and air fleets of another State;

(e) The use of armed forces of one State which are within the territory of another State with the agreement of the receiving State, in contravention of the

82  Glossary of terms

conditions provided for in the agreement or any extension of their presence in such territory beyond the termination of the agreement;

(f) The action of a State in allowing its territory, which it has placed at the disposal of another State, to be used by that other State for perpetrating an act of aggression against a third State;

(g) The sending by or on behalf of a State of armed bands, groups, irregulars or mercenaries, which carry out acts of armed force against another State of such gravity as to amount to the acts listed above, or its substantial involve- ment therein.

Non-international armed conflict means all armed conflicts happening on the territory of any state “between its armed forces and dissident armed forces or other organized armed groups which, under responsible command, exercise such control over a part of its territory as to enable them to carry out sustained and concerted military operations and to implement this Protocol.” (Protocol Additional to the Geneva Conventions of 12 August 1949, and Relating to the Protection of Victims of Non-International Armed Conflicts (Protocol II)).

Actions causing the situation of internal tension, internal riots, certain spo- radic outbreaks of badly organized groups are not armed conflicts (non-inter- national). The stay of “insurgents” on the occupied territory if they are maintai- ned by the aggressor state in the conditions of continuing international armed conflict questions the nature of such armed conflict as non-international. Non- international armed conflicts are, for example, civil wars. In the conditions of non-international armed conflict, the civil population remains under the same international law protection from the consequences of the conflict as in the conditions of international conflict.

International Committee of the Red Cross (ICRC) is a non-governmental hu- manitarian organisation registered in Geneva, Switzerland. According to the ICRC Statutes, the goal of the organisation is to maintain and disseminate the funda- mental principles of the Red Cross movement (humanity, impartiality, neutrality, independence, voluntary service, unity and universality), to undertake the tasks incumbent upon it under the Geneva Conventions, to work for the faithful appli- cation of international humanitarian law applicable in armed conflicts, to ensure the operation of the Central Tracing Agency, to work for the understanding and dissemination of knowledge of international humanitarian law applicable in ar- med conflicts among concerned ministries and agencies. ICRC is the founder of the Red Cross Movement, the main objective of which is to ensure the execution of the 1949 Geneva Conventions provisions on protection of victims of international conflict and Protocols Additional thereto by parties at war.

The mandate of the International Committee of the Red Cross during armed conflicts is stipulated in the international humanitarian law. ICRC provides protection and assistance to the victims both among the military and among the civil population, in particular it has the right to initiate and facilitate activi-

83 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

ties of the Central Tracing Agency, to visit all places where prisoners of war and persons under protection are staying, to transport and to distribute packages and other humanitarian aid, to help the creation of sanitary and safe zones and locations, to protect the victims of non-international armed conflicts, to offer goodwill services, and to perform the functions of the Protecting Power.

The Hague Conventions on international humanitarian law are internatio- nal agreements on laws and customs of war adopted at the 1st (1899) and 2nd (1907) peace conferences in The Hague. In total, 16 conventions and 4 declarati- ons were approved; they serve as the foundation of international humanitarian law for regulating warfare.

The following international conventions were approved: Convention for the Pacific Settlement of International Disputes; Convention with respect to the Laws and Customs of War on Land; Convention for the Adaptation to Maritime Warfare of the Principles of the Geneva Convention of 22 August 1864; Conven- tion for the Pacific Settlement of International Disputes; Convention respecting the Limitation of the Employment of Force for Recovery of Contract Debts; Con- vention relative to the Opening of Hostilities; Convention respecting the Laws and Customs of War on Land; Convention relative to the Rights and Duties of Neutral Powers and Persons in case of War on Land; Convention relative to the Legal Position of Enemy Merchant Ships at the Start of Hostilities; Convention relative to the Conversion of Merchant Ships into War-ships; Convention rela- tive to the Laying of Automatic Submarine Contact Mines; Convention concer- ning Bombardment by Naval Forces in Time of War; Convention for the Adapta- tion to Maritime Warfare of the Principles of the Geneva Convention (of 6 July 1906); Convention relative to Certain Restrictions with regard to the Exercise of the Right of Capture in Naval War; Convention relative to the Establishment of an International Prize Court; and Convention concerning the Rights and Duties of Neutral Powers in Naval War.

At the peace conference in The Hague, the following declarations were ad- opted, which are still valid today: Declaration concerning the Prohibition of the Use of Projectiles with the Sole Object to Spread Asphyxiating Poisonous Gases; Declaration concerning the Prohibition of the Use of Bullets which can Easily Expand or Change their Form inside the Human Body such as Bullets with a Hard Covering which does not Completely Cover the Core, or containing Indentations.

Geneva Conventions on international humanitarian law are international agreements on protection of victims of armed conflicts adopted at the Diplo- matic Conference in Geneva on 12 August 1949. In total, 4 conventions were ad- opted, which are an integral part of international humanitarian law: Conventi- on for the Amelioration of the Condition of the Wounded in Armies in the Field; Convention for the Amelioration of the Condition of Wounded, Sick and Ship- wrecked Members of Armed Forces at Sea; Convention Relative to the Treat- ment of Prisoners of War; and Convention relative to the Protection of Civilian Persons in Time of War. In 1977, at the Diplomatic Conference in New York two

84  Glossary of terms

Additional Protocols to the Geneva Conventions were adopted: Protocol I rela- ting to the Protection of Victims of International Armed Conflicts and Protocol II relating to the Protection of Victims of Non-International Armed Conflicts.

Combatants are persons who are part of the armed forces of international armed conflicts and directly engaged in warfare. According to the 1949 Geneva Convention Relative to the Treatment of Prisoners of War and to the Additional Protocol of 8 June 1977 to the Geneva Conventions of 12 August 1949 Relative to the Protection of Victims of International Armed Conflicts, combatants include: members of the armed forces of a party to the conflict as well as members of militias or volunteer corps forming part of such armed forces; members of other militias and members of other volunteer corps, including those of organized resistance movements; crew members of commercial ships and civil aviation helping parties to the conflict; civilians taking up arms seeing the approaching enemy, if they bear arms openly and abide by laws and customs of war.

In conditions of armed conflict, only combatants have the right to directly participate in warfare (part 2, Article 43 of Additional Protocol of 8 June 1977 to the Geneva Conventions of 12 August 1949 Relative to the Protection of Vic- tims of International Armed Conflicts). A captured combatant has the rights of a prisoner of war.

Non-combatants are persons who are members of the armed forces of par- ties to the international armed conflict but do not participate in the warfare directly. Non-combatants include war correspondents, chaplains, military doctors, supply officers, etc. A non-combatant has the right to carry own arms for self-defence; their use is not considered direct participation in the armed conflict. International humanitarian law prohibits attacks on non-combatants and violence against them. If a non-combatant starts directly participating in warfare, they acquire the status of combatant exclusively during the warfare.

If captured, non-combatants have the rights of prisoners of war. An excepti- on is made to medical staff and chaplains who “using the benefits and protec- tion” of the 1949 Convention Relative to the Treatment of Prisoners of War “will continue to exercise their medical and spiritual functions.”

International Criminal Court (ICC) is the first permanent international court institution for imposing international criminal liability on persons guilty of the most severe international crimes. Currently, the court is authorised to review cases initiated upon accusations of three types of crimes: genocide, crimes against humanity, and war crimes. Starting from 2017, ICC may include the cri- me of aggression onto this list.

Genocide is an international crime involving actions with the intention to destroy, in whole or in part, a national, ethnical, racial or religious group as such. The features of genocide are stipulated in Article 2 of Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (9 December 1948) and in Article 2 of the Rome Statute of International Criminal Court (17 July 1998).

85 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Examples of genocide include the extermination of Jews (Holocaust) and Roma by Nazi Germany; extermination of Armenians in 1915 by the Turkish authori- ties; extermination of Ukrainians in 1933‑1934 (Holodomor) by the USSR autho- rities; mass killing of Cambodians in 1975‑1980 by the Khmer Rouge authorities (Cambodia); extermination of Tutsi people by Rwanda authorities in 1994.

International Criminal Court Statute (Rome Statute of the International Cri- minal Court) is an international agreement concluded on 17 July 1998 at the Diplomatic Conference in Rome (entered into force on 1 July 2002). As of 2015, the Statute was ratified by 125 countries. On the basis of this Statute, the Inter- national Criminal Court was created. The Statute determines the legal status of the Court, its jurisdiction, the laws it applies (in particular, general principles of the criminal law), procedural regulations used during investigation and court trials, the procedure for enforcing Court rulings, terms of cooperation with in- ternational organisations and states, terms of financing, etc. The Rome Statute is one of the principal legal acts guiding the International Criminal Court pro- ceedings.

Crimes against humanity are international crimes that are especially dan- gerous due to their mass nature. Crimes against humanity can be committed both in the times of peace and during armed conflict. In the ICC Statute, a “cri- me against humanity” means any of the following acts when committed as part of a widespread or systematic attack directed against any civilian population, with knowledge of the attack: murder; extermination; enslavement; deportation or forcible transfer of population; imprisonment or other severe deprivation of physical liberty in violation of fundamental rules of international law; torture; rape, sexual slavery, enforced prostitution, forced pregnancy, enforced sterili- zation, or any other form of sexual violence of comparable gravity; persecution against any identifiable group or collectivity on political, racial, national, eth- nic, cultural, religious, gender or other grounds that are universally recognized as impermissible under international law, in connection with any act referred to in this paragraph or any crime within the jurisdiction of the Court; enforced disappearance of persons; the crime of apartheid; other inhumane acts of a si- milar character intentionally causing great suffering, or serious injury to body or to mental or physical health.

War crimes are violations of laws and customs of warfare (international hu- manitarian law) regulating the behaviour of parties to the armed conflict du- ring the war. The contemporary interpretation of “war crimes” notion is based on The Hague (1899, 1907) and Geneva (1949) Conventions, as well as on the ICC Statute (1998).

According to part 2, Article 8 of the ICC Statute, war crimes include: (a) Severe breaches of the Geneva Conventions of 12 August 1949, namely, any of the following acts against persons or property protected under the provisions of the relevant Geneva Convention: (i) Wilful killing; (ii) Torture or inhuman treatment, including biological experiments;

86  Glossary of terms

(iii) Wilfully causing great suffering, or serious injury to body or health; (iv) Extensive destruction and appropriation of property, not justified by military necessity and carried out unlawfully and wantonly; (v) Compelling a prisoner of war or other protected person to serve in the forces of a hostile party. (vi) Wilfully depriving a prisoner of war or other protected person of the rights of fair and regular trial; (vii) Unlawful deportation or transfer or unlawful confinement; (viii) Taking of hostages.

(b) Other serious violations of the laws and customs applicable in international armed conflict, within the established framework of international law, namely, any of the following acts: (i) Intentionally directing attacks against the civilian population as such or against individual civilians not taking direct part in hosti- lities; (ii) Intentionally directing attacks against civilian objects, that is, ob- jects which are not military objectives; (iii) Intentionally directing attacks against personnel, installations, material, units or vehicles involved in a humanitarian assistance or peacekeeping mission in accordance with the Charter of the United Nations, as long as they are entitled to the protection given to civilians or civilian objects under the international law of ar- med conflict; (iv) Intentionally launching an attack in the knowledge that such at- tack will cause incidental loss of life or injury to civilians or dama- ge to civilian objects or widespread, long-term and severe damage to the natural environment which would be clearly excessive in relation to the concrete and direct overall military advantage anti- cipated; (v) Attacking or bombing, by whatever means, towns, villages, dwel- lings or buildings which are undefended and which are not milita- ry objectives.

Besides, Article 3 of the Geneva Convention also applies to non-internatio- nal armed conflicts.

The State-parties to the Convention undertook an obligation whereby, in the event of non-international armed conflict within their territory, each conflic- ting party should apply at least the following provisions:

1. The persons taking no active part in the hostilities, including members of armed forces who have laid down their arms and those placed hors de combat by sickness, wounds, detention or any other cause, shall be entitled to humane treatment without any discrimination on the basis of race, colour, religion or faith, sex, origin, material standing or any other similar grounds.

To enforce this, the following actions against the above persons are and will

87 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

always be prohibited: a) violence to life and person, in particular murder of all kinds, mutilation, cruel treatment and torture; b) taking of hostages; с) committing outrages upon personal dignity, in particular humiliating and degrading treatment; d) passing of sentences and the carrying out of executions without pre- vious judgement pronounced by a regularly constituted court, affording all judicial guarantees which are generally recognized as indispensable.

2. The wounded and sick will be taken care of and provided assistance.

Due to their exceptional danger, crimes against humanity are not covered by the statute of limitations.

SEE ALSO:

http://www.panoseurope.org/sites/default/ files/production_files/UNAOC-Panos-Europe- I ns t i t u te _ Me di a-Fr i end l y - G lo s s a r y - o n - Migration.pdf

88  ANNEXES

ANNEXES:

ANNEX I

RISK ASSESSMENT FORM-Template

Confidential – Guidance only

Date of Risk Assessment COUNTRY: Name DATES OF TRAVEL/ASSIGNMENT: Dates [Refer to Risk Assessment Notes 1 on our site for the following] ASSIGNMENT OUTLINE: Include a travel plans, interviews, story outline LOCATIONS AND BRIEF SCHEDULE Provide your information here.

89 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

ASSIGNMENT DETAILS (Give specific details of what you intend to cover to complete your assignment) Provide your information here. PROJECT SPECIFIC RISKS (Name and describe main risks) 1. Are you working on a sensitive topic? Yes/No. What is it, and why is it sensitive? 2. Are you covering a high risk location, activity or event? Yes/no. Describe the location, activity or event. 3. Who will you be meeting, are they potentially under surveillance, and might they be at risk if they talk to you? 4. Is your security threatened by talking to specific people, visiting or working in a specific area? Circle or underline any of the following risks you may face: abduction/ kidnapping, violent and organized crime, abusive state security forces, corruption (bribery), riots/demonstrations, armed conflict, terrorist attack, road side bombs/IEDS/body traps, landmines and unexploded ordinance (UXO), low intensity warfare/guerrilla war, cultural hostility, petty crime/theft, car- jacking, road accidents and other transport (aircraft, boat), crossing borders/ checkpoints, political instability, outbreak of hostilities, death squads, militia, gangs, natural disaster (flood, earthquake), extreme weather, environmental hazards/toxins/poisons, physical and/or electronic surveillance, infectious diseases. Details on risks you may face: Create as many entries as you need. Each should cover the following: 1. Name and describe the risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity? 2. Name and describe the risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity? 3. Name and describe the risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity? 4. Name and describe the risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity? 5. Name and describe the risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

Continue adding as many risks as you can think of in this format. [Refer to Risk Assessment Notes 2 on our site for the following]

90  ANNEXES

PASSPORT, VISAS, PRESS ACCREDITATION AND COVER STORY Passort Passport number: Date of issue: Expiring date: Country of issue/Nationality:

Visa information Provide details here, and attach relevant documents and correspondence to this document.

Press accreditation and/or cover story How will you obtain this? If you are travelling undercover or as a tourist, give details of your cover story.

TRAVEL RISKS: What are the risks involved in your travel arrangements?

1. Name and describe the travel risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious

2. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely a. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

3. Name and describe the travel risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

4. Name and describe the travel risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

Continue adding as many risks as you can think of in this format.

HEALTH AND MEDICAL 1. Do you need to take any vaccinations? a. Which vaccines do you need? b. What are the risks in not having them? c. Where have/will you get them? You may want to attach copies of any vaccine files to this document.

2. Do you (or anyone else on your team, if relevant) have any medical condition that you and others need to take into account and/or pose a risk? List each medical condition: a. What are the risks of travelling with each medical condition? b. How severe are the risks?

91 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

c. How likely is it? d. What are you doing to reduce the chance and severity of the risk? 3. List any prescription medication you must take a. Medication name: b. Dosage amount and frequency: List as many items here similar fashion. You may want to attach copies of prescription information or related medical details to this document.

4. Would you have access to a hospital with international standards? a. How far and how difficult it would be for you to reach this hospital? 5. How will you be evacuated in an emergency? a. From where to where, by whom and at what cost? b. Does your insurance provide cover for this?

INSURANCE Do you have insurance that covers you while on assignment? Yes/No What kind (s) of insurance cover to you have? Give the policy name and a description here for each: Who is/are the insurance provider (s)? For each, give the provider’s name, address and contact details here: Give details about what each insurance policy covers:

You may want to attach copies of relevant insurance papers to this document. It may be helpful to consult the Insurance resource at www.rorypecktrust.org.

[Refer to Risk Assessment Notes 3 on our site for the following]

PROFILE RISKS: Is there an increased risk as a result of your gender, age, ethnicity, religious beliefs or nationality? How about those accompanying you?

1. Name and describe the travel risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

2. Name and describe the travel risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity? Continue adding as many risks as you can think of in this format.

FIXERS AND OTHER LOCALLY HIRED FREELANCERS 1. What are the risks related to your locally hired professional support?

2. What are the credentials and experience of local fixer/driver/translator that make them suitable for this assignment?

92  ANNEXES

3. Name and describe another risk in this area: a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

Continue adding as many risks as you can think of in this format.

EQUIPMENT AND CARNET What professional kit are you taking with you? List it here. (consider and adapt to your specific needs and potential risks)

What are the import regulations/restrictions in your destination country? List them here.

Do you require a carnet?

Provide a detailed equipment list with serial numbers here: 1. Item: a. Make and model: b. Serial number: 2. Item: a. Make and model: b. Serial number: 3. Item: a. Make and model: b. Serial number:

Continue adding as many risks as you can think of in this format. Consider attaching relevant equipment receipts or other information to this document.

What are the risks related to the equipment you need to take?

1. Name and describe the risk d. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious e. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely f. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

2. Name and describe the risk g. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious h. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely i. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

3. Name and describe the risk a. How serious is it? Not very/Somewhat/Extremely serious b. How likely is it? Not very/Somewhat/Extremely likely c. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

93 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Continue adding as many risks as you can think of in this format.

PERSONAL PROTECTION EQUIPMENT 1. What safety equipment do you need? (flak jacket, tear gas goggles, helmet, etc)

2. How will you obtain it?

3. Can you get this equipment to the location? How will you do so?

4. What is the risk of travelling with this equipment? a. How likely is it that a problem will arise? Not very/Somewhat/ Extremely likely d. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

5. What is the risk of obtaining this equipment at the location? a. How likely is it that a problem will arise? Not very/Somewhat/ Extremely likely b. What measures are you taking to reduce the chance and severity?

List any other risks here in a similar fashion.

RUSHES/RECORDINGS/NOTES AND MATERIALS 1. How will you store information and /or your material? a. What are the risks in doing this? b. How likely are the risks? c. What measures are you taking to reduce the chances and severity of the risks?

2. Would loss or confiscation put you or other people at risk? a. How likely is this risk? b. What measures are you taking to reduce the chances and severity?

3. How will you get your material out of the country/Location? a. What are the risks in doing this? b. How likely are the risks? c. What measures are you taking to reduce the chances and severity of the risks?

4. What data-wrangling and back-up regime will you be operating? a. What could go wrong? b. How likely are the risks? c. What measures are you taking to reduce the chances and severity of the risks?

94  ANNEXES

ACCOMMODATION What are the main risks related to your lodging (s)?

1. Name and describe the Risk a. How likely would the risk be? b. How serious would the risk be? c. What measures are you taking to reduce the chances and severity of the risk?

2. Name and describe the Risk a. How likely would the risk be? b. How serious would the risk be? c. What measures are you taking to reduce the chances and severity of the risk?

3. Name and describe the Risk a. How likely would the risk be? b. How serious would the risk be? c. What measures are you taking to reduce the chances and severity of the risk?

List any other risks here in a similar fashion.

A checklist about your lodgings. Answer the following:

1. Are there already some security measures in place (e.g. guards)?

2. Who else is staying there (e.g. diplomats, other journalists, tourists)?

3. How close are you to potential terrorist targets (e.g. embassies, tourist destination, barracks, etc.)?

4. How might your accommodation affect your profile?

5. How easy would access and egress be in the event of an emergency?

6. How able is the building to withstand attack, do you need to tape the windows, is there a basement?

7. Does the building, area, have a history of problems/incidents?

95 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

COMMUNICATIONS This section will be helped by completing your Communications Plan.

How will you communicate with your safety contacts, sources, colleagues and others? Email? Mobile? Land line phone? Postal system? Voice over internet or online chatting? Filesharing?

Could any of these methods be compromised or compromise your safety and/or that of others?

Go through your communication methods below:

1. Type of communication: a. The potential risks of this method: b. The likelihood of this risk happening: (not likely/somewhat likely/ Extremely likely) c. The severity of this risk: (not very/somewhat/extremely severe) d. What steps are you taking to reduce the chance and severity of the risk?

2. Type of communication: a. The potential risks of this method: b. The likelihood of this risk happening: (not likely/somewhat likely/ Extremely likely) c. The severity of this risk: (not very/somewhat/extremely severe) d. What steps are you taking to reduce the chance and severity of the risk?

3. Type of communication: e. The potential risks of this method: a. The likelihood of this risk happening: (not likely/somewhat likely/ Extremely likely) b. The severity of this risk: (not very/somewhat/extremely severe) c. What steps are you taking to reduce the chance and severity of the risk?

List as many items as you need here similar fashion. You may want to refer to the Digital Security resource at www.rorypecktrust.org for ideas.

How will you be able to reassess your main risks while on assignment?

Include here how you plan to asses changes in the situation and communicate them to your safety contact (s).

96  ANNEXES

CLOSING This document and all its attached files should accompany your Communications Plan and Proof of Life documents. These should be kept with reliable contacts who will be available to you and will have your contact details.

The Risk Assessment, Communications Plan and Proof of Life Questions are the key documents for your Emergency File, a folder that contains important personal safety information like copies of your passport and visa and a copy of your vaccination book. Your risk Assessment will also contain personal information such as your blood type and any other relevant medical information like allergies and medical conditions, insurance policy details, flight details and your itinerary/schedule.

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ Risk-Assessment-Notes-1

97 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

ANNEX II

PROOF OF LIFE Template Confidential – Guidance only Date goes here Write down four questions known only to you or someone close to you Question 1: . . . . . . . . . . . . . . . . . Answer 1: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Question 2: . . . . . . . . . . . . . . . . . Answer 2: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Question 3: . . . . . . . . . . . . . . . . . Answer 3: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Question 4: . . . . . . . . . . . . . . . . . Answer 4: . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Personal details Name . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Surname . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Maiden name (s) . . . . . . . . . . . . . Nick names . . . . . . . . . . . . . . . . . Place of birth . . . . . . . . . . . . . . . . Town and country . . . . . . . . . . . . . Nationality . . . . . . . . . . . . . . . . . Religion . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Home phone number . . . . . . . . . . . Mobile number . . . . . . . . . . . . . . . Email address and password . . . . . . Home address . . . . . . . . . . . . . . . .

Personal Procedures Personal emergency contact (first person to be contacted in case of emer- gency, not necessarily NOK) Name . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Surname . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Relationship . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Home phone number . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Mobile number . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Email address . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Home address . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Which family member should be contacted first and by whom? Provide details here. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Any special requests or instructions for the family? Provide details here. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ proof-of-life

98  ANNEXES

ANNEX III

RISK ASSESSMENT FORM-Template Confidential – Guidance only

Date goes here This is the communications plan for staying in communication with your key safety contact (s). You and your contacts should agree to the information you’ve provided here and stick with it.

How often do you need to be in touch with your key contact?

Through what methods? (be as specific as possible)

Failure to do so: 1) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . etc.

Failure to make contact and confirm you and your team are fine will result in emergency preparations being considered, after XX hours, and activated, after xx hours.

Emergency Communications Plan: 1) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . etc.

Emergency Contacts List: Name . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Role / Relationship . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Contact Details . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Location . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Time zone . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Phone number (include dialling code and language instructions) . . . . . . . . . Name . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Role / Relationship . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Contact Details . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

99 Conflict sensitive journalism: best practices and recommendations

Location . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Time zone . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Phone number (include dialling code and language instructions) . . . . . . . . . Create as many of these as you need in this format

PERSONNEL DETAILS (Form needs to accommodate one set for each person on location) Name . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Position . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Mobile phone . . . . . . . . . . . . . . . Home phone number . . . . . . . . . . . Address . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Email . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Skype . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . DoB . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Blood group . . . . . . . . . . . . . . . . . Personal circumstances and dependents . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Name of partner (with details) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Next of keen (with details) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Brief biography (credentials and why are this person is suitable for this assignment) If you’re travelling with others, create this for each person.

Itinerary/Schedule Give details of travel, vehicles and departure and arrival times, routes and anything else necessary.

Communications Code if communications are monitored or compromised, come up with a pass code that will alert the other person. Create pass codes for different kinds of information that you may need to communicate.

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ Creating-Your-Communications-Plan

100  ANNEXES

За цим кодом міститься:

Список додаткових ресурсів

Список відеоджерел до перегляду

101

Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Посольство Организация по безопасности и Великобритании сотрудничеству в Европе в Украине Координатор проектов в Украине Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Киев 2016 УДК 341.64(4):347.9(477) ББК 67.9(4)412+67.9(4Русс)7 Ф94

БУРОМЕНСКИЙ Михаил, ШТУРХЕЦКИЙ Сергей, БИЛЗ Эмма, БЕТЦ Мишель, ШЮПП Крис, КАЗАНЖИ Зоя

Перевод: ДАНИЛЕНКО Денис, ИВАНЧЕНКО Анна, ИВКИНА Елена, РЫХЛО Алек- сандр, ПРОСТАК Александр

Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации: Пособие с рекомендациями для работников СМИ. – К.: «Компания ВАИТЭ», 2016. – 118 с.

ISBN 978-966-2310-56-6

Пособие является сборником рекомендаций для сотрудников СМИ относительно того, как освещать развитие конфликта и его последствия; пособие включает не- сколько разделов, охватывая такие темы, как безопасность журналистов в усло- виях конфликтов, международные стандарты и практики конфликтно-чувстви- тельной журналистики, советы при работе с группами, пострадавшими вследствие конфликта и др.

Книга рассчитана на журналистов, фрилансеров, фиксеров, редакторов, препо- давателей и студентов высших учебных заведений, всех тех, кто интересуется вопросами журналистики в условиях конфликта.

© Буроменский Михаил, Штурхецкий Сергей, Билз Эмма, Бетц Мишель, Шюпп Крис, Казанжи Зоя, 2016

Посольство Организация по безопасности и Великобритании сотрудничеству в Европе в Украине Координатор проектов в Украине

Это пособие разработано в рамках проекта «Поддержка развития конфлик- тно-чувствительной журналистики», который осуществляет Координатор про- ектов ОБСЕ при поддержке Посольства Великобритании в Украине. Пособие из- дано при содействии международной организации «Международная поддержка медиа» (International Media Support).

Взгляды и выводы, высказанные в той публикации, принадлежат авторам и не обязательно отражают официальную позицию Правительства Великобритании, Координатора проектов ОБСЕ в Украине и международной организации «Между- народная поддержка медиа» (International Media Support).  Содержание

СОДЕРЖАНИЕ

Авторы . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Вступительное слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Раздел 1 Безопасность журналиста во время работы в зоне конфликта и освещение боевых действий . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Раздел 2 Внутренне перемещенные лица (ВПЛ) . . . . . . . . . . 47

Раздел 3 Работа журналиста с группами пострадавших в результате конфликта. Гуманитарные коммуникации . . . . . . . 59

Раздел 4 Роль СМИ в распространении жизненно важной гуманитарной информации . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Раздел 5 Термины международного гуманитарного права . . . 89

Приложения . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97

3  АВТОРЫ

АВТОРЫ:

Михаил Буроменский

Буроменский Михаил Всеволодович – доктор юридических наук, профессор кафедры междуна- родного права Национального юридического уни- верситета имени Ярослава Мудрого. Автор более 180 научных статей, монографий, научных посо- бий по международному праву. Среди них наи- более весомые: “Українська доктрина співвідно- шення міжнародного і національного права” (2013); “Internatuinal Cooperation of Ukraine in the Prevention of and Struggle against Criminality” (2013); “Теория и практика становления международного уголовно- го права и украинское уголовное законодательство” (2012); “Имплементация норм международного права в конституционное право Украины” (2011); «Європейська конвен- ція з прав людини: основні положення, практика застосування, україн- ський контекст»; «Соціальні та правові проблеми попередження злочи- нів у сфері міграції»; «Compatibility of Ukrainian Law and Practice with the Requirements of the European Convention on Human Rights (Articles 3, 5, 6, 10, 13 and 1 and 3 of Protocol No 1)» (2001); “Политические режимы государств в международном праве. (Влияние международного права на полити- ческие режимы государств)” (1997); «Основы международно-правовой концепции демократии (постановка вопроса)» (1995); «Права людини»

5 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

(в соавт., 1997); «Міжнародне право. Навчальний посібник» (2005, 2009); «Міжнародний захист прав людини та права біженців. Навчальний по- сібник» (2002); «Міжнародний і національний захист прав людини та права біженців» (2004).

Неоднократно привлекался в качестве международного или нацио- нального эксперта международными межправительственными орга- низациями (ПРООН, УВКПЧ ООН, УВКБ ООН, ВООЗ, ЕС, РЕ, ОБСЕ). В каче- стве правового эксперта ООН принимал участие в деятельности Миссии ООН в Грузии (Абхазии) – UNOMIG. Судья ad hoc Европейского Суда по правам человека от Украины (2009-2013 гг.). Член постоянной делегации Украины в Группе государств Света Европы против коррупции – GRECO (2006-2012 гг.). Член Специальной ad hoc группы по вопросам навига- ционно-гидрографического обеспечения мореплавания на переговорах Украины и Российской Федерации ( 2007-2013 г.).

Неоднократно возглавлял рабочие группы по проведению науч- но-практических исследований, имеющих существенное значение для продолжения правовой и судебной реформы в Украине. Член Конститу- ционной комиссии.

Сергей Штурхецкий

Журналист, медиа-эксперт. Член Комитета Не- зависимого медиа-профсоюза, член Комиссии по журналистской этике, доцент кафедры журнали- стики Национального университета «Острожская академия». В журналистике – с 1999-го года – ра- ботал заместителем главного редактора газеты, автором телепрограмм. Проблемами безопасности журналистов занимается более 10 лет, последние два года – в Объединенном Центре безопасности журналистов, где, при поддержке Международной федерации журналистов, подготовил более 200 жур- налистов для работы в экстремальных условиях. Соавтор 5 научных пособий для журналистов, мно- гих тренинговых программ. Стажировался в США, Великобритании, Польше, Германии, Российской Федерации, Бельгии, Словакии.

6  АВТОРЫ

Эмма Билз

Журналист-фрилансер из Новой Зеландии/Вели- кобритании, которая большую часть своего време- ни проводит в Северной Турции, фокусируясь на Си- рии. Эмма работает фрилансером с 1998 года, удачно сочетая это с работой в качестве консультанта пра- вительства Великобритании по медиа-отношени- ям (с 2005 по 2011 год) и активной деятельностью в сфере развития журналистской безопасности. Все началось с основания Frontline Freelance Register (Реестр журналистов, работающих на передовой). Эта организация помогла более чем 500 журнали- стам повысить свой профессионализм и дала им необходимые знания относительно безопасности работы в горячих точках. Главным фокусом мисс Билз всегда остава- лись самые горячие точки мира – Сирия и Ирак. Она активно освещала развитие конфликтов в тих странах, начиная с 2011 года, сотрудничая в качестве фотографа и журналиста из The Guardian, USA Today, Al Jazeera English, VICE, The Daily Beast, Foreign Policy, Fairfax NZ, Grazia magazine, Newsweek, The Atlantic, National Post, Arab News, Huffington Post и как спе- циальный корреспондент с места событий для Yahoo News, HuffPost Live, Arise News, TV3 Frontline, Radio New Zealand. Этот опыт подтолкнул Эмму помогать другим журналистам и сотрудникам гуманитарных органи- заций – она принимала участие в розыске всех журналистов, которые были взяты в плен в Сирии.

Сейчас Эмма продолжает работать в сфере журналистской безопас- ности и помогает в предоставлении информации и разработке опера- тивных планов во время кризисных ситуаций в Египте, Центральной Африканской Республике, Украине и Сирии. Также в 2014 году Эмма ста- ла соучредителем ACOS Alliance, целью которого является разработка научных программ по безопасности и проведение конференций по по- вышению стандартов журналистики.

7 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Зоя Казанжи

Журналистка, эксперт по коммуникациям.

Проработала более 20 лет в СМИ – от репортера до главного редактора еженедельника. У нее есть опыт работы на государственной службе в структу- рах, связанных с коммуникациями. Сейчас работа- ет консультантом по коммуникациям в программе The communication reform group при Кабинете Мини- стров Украины.

С 2003 года работает как медиа-тренер и ме- диа-консультант. Разработала авторские тренинги по медиа-контенту, PR и коммуникациям в государ- ственном секторе.

Написала и издала три методических пособия – два по обучению журналистике в условиях тренинга, один – по коммуникациям в орга- нах государственной власти и местного самоуправления.

Училась в Киевском национальном университете имени Т.Г. Шевчен- ко, Institute of the World Bank with financial support of the British Ministry for International Development, Chartered institute of public relations (CIPR).

В 2014-2015 гг. работала советником главы Одесской ОГА, сфера ответ- ственности – коммуникации и гуманитарная политика. Одесская об- ласть первой столкнулась с проблемами приёма и размещения пере- мещённых лиц из Автономной Республики Крым, а также военных и членов их семей в частности. На тот момент не существовало ни пони- мания, ни подходов, ни ресурсных возможностей, ни законодательно- го обоснования решения возникших проблем. Все эти вещи пришлось осваивать в процессе работы – от создания пунктов приёма до баз дан- ных потребностей и возможностей и систем контроля.

Во время работы в проекте по реформированию правительственных коммуникаций, принимала участие в работе Ситуационной комнаты по решению проблем внутренне перемещённых лиц (ВПЛ). Привлекалась к работе различных программ, направленных на понимание нужд и оказание помощи внутренне перемещённым лицам.

8  АВТОРЫ

Мишель Бетц

Мишель Бетц – старший консультант по раз- витию медиа с 20-летним опытом в качестве журналиста, педагога по журналистике и между- народного консультанта по вопросам развития медиа. Фокусом её работы является роль журна- листики в конфликтах, разрешение конфликтов и миротворчество. Мишель продолжает активную исследовательскую деятельность в этих сферах и является соавтором многих книг. После шести лет преподавательской деятельности в университете Центральной Флориды, где она также основала ра- диостанцию, отмеченную наградой, и руководила ею, Мишель Бетц переехала заграницу, чтобы зани- маться развитием медиа и провела последние десять лет в Гане, Египте и Австрии. Недавно она вернулась в Соединённые Штаты. Мишель Бетц работала консультантом с ОБСЕ, ЮНЕСКО, Государственным департа- ментом Соединённых Штатов, Организацией международной медиа-по- ддержки, Фондом Возрождения и многими другими организациями.

Госпоже Бетц присвоена степень бакалавра по международным от- ношениям от Университета Британской Колумбии в Ванкувере, Канада (1990), а также степень магистра журналистики от Карлтонского уни- верситета в Оттаве, Канада (1994).

Крис Шюпп

Изучал журналистику в Дортмунде (получил сте- пень магистра в 2000 г.), работал журналистом на те- левидении и радио перед тем как присоединиться к международной общественной организации по по- ддержке медиа в качестве директора в Киргизста- не (2000/2001). Работал консультантом с ЮНИСЕФ по вопросам молодежи и проблемам медиа в качестве тренера по сторителлингу и менеджером по социаль- ным медиа з 2002 по 2015. Крис организовал и проводил воркошопы по вопросам проблем детей и развития с детьми и молодежью в более чем 50 странах мира, в том числе в Афганистане, Южном Судане и Бангладеш. Он также работал сотрудником по вопросам гумани- тарной связи с Интерньюз в Украине с начала сентября 2015 по март 2016, собирая вместе международный гуманитарный сектор и украинских журналистов относительно улучшения качества информации, предоставляемой населению, пострадавшему вследствие конфликта на юге страны. На данный момент Крис вернулся к работе с ЮНИСЕФ в качестве консультанта по расширению прав и возможностей молодежи в Восточной Украине. Он свободно владеет немецким, английским и русским языками.

9  ВСТУПительноЕ СЛОВО

ВСТУПИТЕЛЬНОЕ СЛОВО

Рассчитывать на долгосрочное разрешение конфликта можно только тогда, когда научишься понимать точку зрения другого объективно, но в то же время, ощущая его трудности субъективно. Дег Хаммакилйолд

В странах, которые, как сейчас Украина, страдают от конфликтов и серьёзной незащищенности человека, средства массовой информации играют важную роль как активный защитник прав человека и демокра- тизации, а также как медиатор для деэскалации и урегулирования кон- фликтов посредством сбора и распространения непредвзятой информа- ции.

Традиционная роль «хорошей» работы журналиста заключается в предоставлении общественности возможности принимать осознан- ные решения. Но даже в лучшие времена хорошая журналистика яв- ляется сложной работой. В обществе, которому угрожает вооруженный конфликт, журналисты сталкиваются с намного большими трудностя- ми. Они работают в атмосфере страха и угроз, а также в условиях, когда конфронтирующие стороны постоянно стремятся установить контроль над СМИ.

Но именно при освещении конфликтов хорошая журналистика имеет ключевое значение. В конфликтных ситуациях роль средств массовой информации имеет решающее значение для предоставления обще- ственности полной, правдивой и непредвзятой информации. Надлежа- щие подходы и методы журналистики, связанной с освещением кон- фликтов, позволяют средствам массовой информации предоставлять общественности более полную, объективную и достоверную информа- цию о конфликтах.

В конце концов, наша работа как журналистов заключается в освеще- нии событий: новостей про людей, реальных людей, которые часто жи- вут в ужасных условиях. Но как этого достичь в чрезвычайно сложных, эмоционально-напряженных и опасных обстоятельствах? Какие суще- ствуют международные стандарты и опыт для журналистов, которые освещают конфликт?

11 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Многие из этих стандартов основаны на самых важных этиче- ских нормах профессии журналиста, таких как точность, непредвзя- тость, справедливость и баланс, тогда как другие сформировались из возрастающего осознания норм соответствующих журналистике конфликта. Хорошая журналистика должна быть точной, непредвзя- той, сбалансированной и ответственной, чтобы в результате вышло: Точность + Непредвзятость + Ответственность = Надежность.

Надежность сводится к нашему собственному уровню доверия. Уро- вень доверия к нам, как к СМИ, в ходе любого конфликта является нашим капиталом. Если мы разрушим это доверие, у нас ничего не останется, и нам просто не стоит дальше выполнять свою работу. Это доверие необхо- димо заслужить, а потом поддерживать его на соответствующем уровне.

Роль СМИ заключается именно в том, чтобы разобраться в конфликте, объяснить его, сообщить обстоятельства и отыскать другие точки зре- ния, а не просто в том, чтобы обратиться к тем самым старым источни- кам и повторить те же причины недовольства.

Журналисты должны понимать, к чему стремятся все стороны кон- фликта, и каковы возможные варианты для деэскалации, компромисса или даже возможного урегулирования конфликта.

Журналистика конфликта дает корреспондентам возможность гото- вить профессиональные репортажи о конфликтах, не подливая масла в огонь. Журналистика конфликта означает, что мы готовим подробные репортажи, освещаем мнение всех сторон и предоставляем им возмож- ность обсудить все вопросы, связанные с конфликтом. В своей важной работе относительно журналистики конфликта Росс Говард определил обязанности, которые мы, как журналисты, должны выполнять во время освещение конфликта.

Они состоят из: • обязанности понимать конфликт; • обязанности честно освещать; • обязанности освещать предпосылки и причины конфликтов; • обязанности представлять человеческую сторону; • обязанности освещать усилия относительно достижения мира; • обязанности признавать наше влияние.

((Журналистика конфликта. Пособие Росса Говарда изданное организацией Международная поддержка медиа (International Media Support (IMS) и IMPACS: http://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf)

Как освещать события на передовой боевых действий ответственно, заботясь при этом о безопасности – собственной, членов команды и (что не менее важно) – источников?

12  ВСТУПительноЕ СЛОВО

Как журналисту работать с общинами, пострадавшими от последствий конфликта и интервьюировать уязвимые группы, такие как: перемещен- ные лица, дети и другие?

Как помогать находить и распространять важную гуманитарную ин- формацию во время кризиса?

Как журналисту избежать манипуляций в репортажах и самому не стать объектом манипулирования?

В этой книге мы попробуем систематизировать как лучшие междуна- родные практики и принципы журналистики конфликта, так и практики, применяемые в украинских реалиях.

13  Безопасность журналиста

Раздел 1 БЕЗОПАСНОСТЬ ЖУРНАЛИСТА ВО ВРЕМЯ РАБОТЫ В ЗОНЕ КОНФЛИКТА И ОСВЕЩЕНИЕ БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЙ Авторы: Михаил Буроменский, Сергей Штурхецкий, Эмма Билс

1.1. Международные стандарты и практика

Основная часть Во время вооруженных конфликтов, либо международных, либо вну- тренних, роль средств массовой информации приобретает особенное значение. Учитывая то, что во время войны фактически отсутствуют организации гражданского общества, которые могли бы контролиро- вать органы власти и вооруженные силы, журналисты становятся глав-

15 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

ным (если не единственным) источником непредубежденной и объек- тивной информации. Как следствие – сегодня для многих журналистов военная журналистика превратилась в опасную профессию, которая требует быть в центре событий – рядом со смертями, насилием, – ри- скуя собственной жизнью, ведь в зоне вооруженного конфликта жизнь и здоровье журналиста может подвергаться большой опасности. Меж- дународная организация Комитет по защите журналистов (Committee to Protect Journalists, CPJ) ведет грустную статистику работников СМИ, по- гибших при выполнении своих профессиональных обязанностей.

В 2014 году, во время активной фазы конфликта на Востоке, на терри- тории Украины погибли при исполнении своих обязанностей 5 журна- листов. Это стало основанием для CPJ внести Украину вместе с Сирией, Ираком, Израилем, Сомали и Пакистаном по итогам 2014 г. в список стран, самых опасных для работы сотрудников масс-медиа. Это сделало вопрос владения навыками физической безопасности и правилами ра- боты в зонах боевых действий особенно приоритетным для украинских журналистов.

Несмотря на то, что журналисты находятся в зоне вооруженного конфликта под протекцией международного и национального права, не следует рассчитывать исключительно на такую защиту. Она гаран- тирована только в случае исполнения стороной конфликта междуна- родно признанных правил ведения войны – что бывает не всегда; также следует обращать внимание на психологическое и психическое состоя- ние вооруженных участников конфликта. Но не стоит и недооценивать значение норм международного гуманитарного права, которое опреде- ляет права журналиста и защищает его в зоне вооруженного конфликта.

Права и обязанности журналистов в зоне вооруженного конфликта определяет международное гуманитарное право (МГП) (или междуна- родное право вооруженных конфликтов), большая часть норм которого признана всеми государствами мира. Ключевыми документами явля- ются Гаагская конвенция и декларации 1899 и 1907 годов (так называе- мое Гаагское право), Женевские конвенции о защите жертв войны 1949 года и Дополнительные протоколы к ним в 1977 году (Женевское пра- во), резолюции Генеральной Ассамблеи ООН. В широком понимании Гаагское право применяется к правилам и обычаям ведения войны и устанавливает ограничения на применение оружия. Женевское пра- во содержит нормы о защите тех, кто находится в зоне конфликта, но не принимает в нем участия – гражданское население, раненные, во- еннопленные и т.д. Особое место занимает обычное международное гуманитарное право, основные нормы которого были собраны в одном исследовании Международным комитетом Красного Креста в 2005 году.

https://www.icrc.org/eng/assets/files/other/ukr-irrc_85следовании7_ henckaerts.pdf

16  Безопасность журналиста

Права журналистов в зоне вооруженного конфликта непосредствен- но закреплены в Конвенции о законах и обычаях сухопутной войны (1907 г.), Конвенции об обращении с военнопленными (1949 г.) и в І До- полнительном протоколе к Женевским конвенциям относительно за- щиты жертв международных вооруженных конфликтов. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_222; http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

NB: Обратите внимание! Эти документы и много других ма- териалов доступны по ссылкам, зашифрованным в QR-ко- дах, размещенных в конце пособия.

Различают три категории журналистов, которые могут работать в зоне вооруженного конфликта и которые находятся под защитой меж- дународного гуманитарного права: • военные корреспонденты, • журналисты, которые находятся в опасных профессиональных командировках в зонах военного конфликта и • журналисты, командированные в войсковые части.

Документом, удостоверяющим личность журналиста, является, согласно І Дополнительного протокола к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, удостоверение журналиста, выданное властью госу- дарства, гражданином которого является журналист, или государства, на территории которого он постоянно проживает или где находится средство массовой информации, к которому относится журналист.

В соответствии со ст. 4 А (4) Конвенции об обращении с военноплен- ными 1949 г., военными корреспондентами являются представители средств массовой информации, имеющие аккредитацию в вооружен- ных силах, сопровождающие военные формирования, но не являющие- ся их членами. Особенность правового статуса военных корреспонден- тов заключается именно в сопровождении ими военных формирований в официальном статусе, о чем свидетельствует аккредитационный до- кумент, который выдает правительство государства и тем самым берет на себя обязанность обеспечивать безопасность журналиста, пока тот соблюдает правила аккредитации. Наличие документа об аккредита- ции предусматривает обязанность военного командования сотрудни- чать с журналистом в рамках его профессии.

В соответствии с І Дополнительным протоколом Женевских конвен- ций, в случае попадания в плен, военные корреспонденты пользуются всеми правами военнопленных, что связано с наличием у военного корреспондента формального права сопровождать военные формиро- вания. В случае возникновения сомнений относительно статуса лица,

17 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

претендующего на статус военнопленного, это лицо остается под защи- той международного гуманитарного права до разрешения вопроса ком- петентным судом (Конвенция об обращении с военнопленными 1949 г., ст. 5).

Cкриншот с вебсайта организации Committee to Protect Journalists. Печальная статистика журналистов погибших при исполнении своих профессиональных обязанностей за 2014 год. Украина на третьем месте. https://cpj.org/killed/2014/

Близким является понятие журналист, откомандированный в вой- сковую часть (embedded journalism). Появление этого понятия связыва- ют с войной в Ираке 2003 года, хотя оно пока и не имеет четкого право- вого закрепления. Собственно, это один из способов получения статуса военного корреспондента, поскольку связано с получением аккредита- ции. Следствием этого стала возможность для журналиста пользовать- ся правами, предусмотренными ст. 4 А (4) Конвенции об обращении с военнопленными 1949 г.

Журналисты, которые находятся в опасных профессиональных ко- мандировках в районах вооруженного конфликта, определяются І Допо- лнительным протоколом к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года, который касается защиты жертв международных вооруженных кон-

18  Безопасность журналиста

фликтов от 8 июня 1977 года, как гражданские лица в значении пункта 1 статьи 50 указанного документа. Как таковые, они пользуются защитой, согласно Конвенции о защите гражданского населения во время войны, при условии, что они не совершают действий, несовместимых со статусом гражданских лиц, а именно: не принимают участия в боевых действиях, не применяют оружие, не занимаются разведывательной деятельностью. В то же время, даже если журналист прибегнул к указанной деятельности, это не означает, что он получает статус комбатанта («сombatant» – «тот, кто воюет»). Жесткие требования к комбатантам четко выписаны в Женевских конвенциях 1949 года и Дополнительных протоколах 1977 года. Вероятнее всего, такие действия повлекут за собой потерю журналистом защиты в соответствии с международным гуманитарным правом, на период со- вершения таких действий, и его обвинение в совершении преступления, поскольку, в соответствии с нормами международного гуманитарного права, только комбатанты могут принимать участие в боевых действиях.

Что касается лиц, которые не связаны трудовыми или контрактны- ми отношениями с редакциями СМИ и работают как частные лица (фри- ланс), то, хотя и не существует международно-правового запрета таким журналистам заниматься профессиональной деятельностью в зоне конфликта, международное гуманитарное право такой вид журнали- стики не упоминает. Очевидно, по роду своей деятельности, они также подпадают под общую защиту гражданского населения.

Для работы в зоне АТО целесообразно получить аккредитацию. Украинское законодательство не требует обязательной аккредитации в зоне вооруженного конфликта, но при ее отсутствии работа в зоне конфликта существенно осложнится; к тому же она очень желательна, учитывая требования безопасности. Аккредитацию журналистов в зоне АТО осуществляет Служба безопасности Украины.

Последняя мировая практика свидетельствует о введении более жесткой процедуры аккредитации. Армия США, например, ввела подо- бные правила во время войны в Персидском заливе 1990-1991 гг., что в определенной мере ограничивало работу журналистов, но ни один из медийников тогда не погиб, в отличие от вьетнамской войны. С другой стороны, должен существовать разумный баланс между обеспечением нужд военной необходимости и соблюдением норм, гарантирующих выполнение средствами массовой информации их функций в демокра- тическом обществе. Жесткие условия аккредитации представителей прессы со стороны военного командования делают сложным освеще- ние конфликта именно с этих позиций, обусловленных профессиональ- ной культурой и совестью журналиста.

Ст. 15 Закона Украины «О государственной поддержке средств мас- совой информации и социальной защите журналистов» http://zakon0. rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр и ст. 25 Закона Украины «Об информа- ции» http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 содержат одинаковую

19 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

норму, которая дает право средству массовой информации откоманди- ровывать журналистов «в места вооруженных конфликтов, совершения террористических актов, ликвидации опасных преступных групп» и определяет обязанности журналистов относительно пользования по- лученной там информацией, а именно: соблюдать требования относи- тельно неразглашения планов специальных подразделений, сведений, являющихся тайной досудебного расследования, не допускать факти- ческой пропаганды действий террористов и других преступных групп, их поступков и заявлений, специально инспирированных для средств массовой информации, не выступать в роли арбитра, не вмешиваться в инцидент, не создавать искусственного психологического напряже- ния в обществе.

При этом вся ответственность за откомандированных журналистов ложится на средства массовой информации, которые их отправляют в командировку. В то же время, это не исключает права журналистов дей- ствовать по собственной инициативе.

NB: В Украине действует программа «Embedded journalists», которая осуществляется Министерством обороны Украины совместно с Министерством информационной политики – закрепление журналиста за военной частью. Программой предусматриваются 4 точки с еженедельной ротацией, подавать заявки могут как украинские, так и зарубежные журналисты.

Детали по ссылке – http://www.mil.gov.ua/news/2015/06/ 25/minoboroni-prodovzhuyut-proekt-embedded-journalists--11119/

Дискуссионность определенных моментов относительно защиты журналистов В то время, как Комитет Красного Креста считает, что журналисты полноценно защищены Женевскими конвенциями и их Дополнитель- ными протоколами, ряд экспертов медиа- и правозащитных НПО, таких как: Комитет по защите журналистов (Committee to Protect Journalists), Международная федерация журналистов (International Federaiton of Journalists), Репортеры без границ (Reporters Without Boarders), Междуна- родный институт прессы (International Press Institute) и др. – заявляют о необходимости отдельных положений, которые бы усиливали защиту сотрудников СМИ в зонах боевых действий. Они выдвинули ряд предло- жений, направленных на установление лучших стандартов относитель- но безопасности, с более жестким применением положений Дополни- тельных протоколов включительно, но в данный момент согласия по этому вопросу достичь не удалось.

20  Безопасность журналиста

В этом контексте следует отметить, что посягательство на жизнь и здоровье, свободу, имущество гражданского населения (а значит и жур- налистов) в условиях международного или немеждународного воору- женного конфликта является серьезным нарушением международного гуманитарного права. Если такие действия являются умышленными, то они могут быть признаны военным преступлением. В случае призна- ния Украиной юрисдикции Международного уголовного суда и ратифи- кации Римского статута появится реальная возможность рассмотрения этим Судом обвинений в совершении таких преступлений в Украине.

Два основных дискуссионных момента относительно определений МГП. Во-первых, отмечается, что в соответствии со ст. 79 Дополнитель- ного протокола, который, напомним, является основным документом, который определяет специфику защиты журналистов, работающих в зоне конфликта, утверждает, что «журналисты рассматриваются как гражданские лица», в то время, как они являются гражданскими лица- ми в конфликте. Нюансы этой формулировки не предоставляют журна- листам никаких преференций, поскольку МГП выделяет две категории: комбатантов и некомбатантов (включая гражданских).

Во-вторых, утверждается, что при отсутствии четкого определения, кто является журналистом, границы применения Женевских конвен- ций и Дополнительных протоколов становятся размытыми. И действи- тельно, учитывая возрастающее количество общественных журнали- стов, блогеров и принимая во внимание возможности, предоставляемые соцсетями, непросто четко определить, кто является журналистом, а кто – медийно активным гражданином. В то же время, это снова-таки не имеет решающего значения для норм гуманитарного права, посколь- ку, кроме военных журналистов, которые имеют специальный статус, остальные сотрудники средств массовой информации подпадают под категорию гражданского населения. Итак, эти дебаты станут важными только при условии, если будет решено предоставить журналистам осо- бенный статус по сравнению с гражданскими.

21 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

1.2. Специфика работы журналиста в зоне конфликта: общие правила и рекомендации

Самая главная рекомендация – возвращайтесь живыми! Только вернувшись живым с задания, журналист может сделать хо- роший репортаж или материал. Кажется, это слишком понятно и просто, чтобы об этом еще раз вспоминать, но все-таки многим медийникам сложно дать однозначный ответ на вопрос: что важнее – ваша жизнь или репортаж?

«Ни один репортаж не стоит жизни журналиста» – такими словами начинаются и заканчиваются любые тренинги по безопасности Меж- дународной федерации журналистов (МФЖ), украинских творческих и профессиональных союзов, других организаций, которые обладают огромным опытом подготовки журналистов к работе в «горячих точ- ках».

С точки зрения личной безопасности, утверждение, что «работа журналиста – это лезть на рожон», применимо к любому виду журналистской деятельности. Потому оценка рисков является ключевым понятием в журналистике, с учетом того, что никакой репортаж не стоит жизни журналиста. Йошри Фоуда (Yosri Fouda), «Аль-Джазира»

22  Безопасность журналиста

Фото: Виталий Гринёв

ДЛЯ ПРОСМОТРА: 1. Школа журналистики: беспристрастность в освещении новостей – BBC Academy (RU) https://www.youtube.com/watch?v=yKU-glE20UM 2. Нолан Петерсон (Nolan Peterson) Медіа в умовах конфліктів: зміни і ви- клики (ENG) https://www.youtube.com/watch?v=IMvOYxaJyns 3. Анастасія Станко: Журналістика в умовах військового конфлікту (UA) https://www.youtube.com/watch?v=wymOZI1njxI 4. Діана Дуцик: Роль медій у висвітленні конфлікту (UA) https://www.youtube.com/watch?v=eSlOuBfv0Zs 5. How social media kindles conflict in Israel (ENG) http://www.dw.com/en/world-in-progress-how-social-media-kindles-conflict- in-israel/av-18858443 6. Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (ENG) https://news.vice.com/video/selfie-soldiers-russia-checks-in-to-ukraine 7. Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (RU) https://www.youtube.com/watch?v=5PXQtnLM1M8

23 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Что нужно знать журналисту о войне

Быть против войны – то же самое, что быть против урагана. Елиот Акерман, писатель, бывший военный

Особенностью конфликтов современности стало обретение особен- ного влияния информационной составляющей, что является логиче- ским результатом перехода человечества от индустриального к ин- формационному строю. Соответственно, чрезвычайно возросла роль журналистов и информации.

Как журналисты могут влиять на прекращение войны, публикуя факты насилия и гуманитарных катастроф и привлекая внимание меж- дународной общественности, так и журналистов могут использовать для дальнейшей эскалации конфликта. И правил этого использования или каких-то моральных ограничений часто не существует. Журнали- стам могут «скормить» информацию с целью обмана общественного мнения, с журналистов могут «снять» разведывательные данные, жиз- нь журналистов становится разменной монетой – от банального выку- па до показательной казни ради террора.

Нередко все другие составляющие так называемой «гибридной войны» подчиняются информационной. Во время активной фазы про- тивостояния на востоке Украины были свидетельства местных жите- лей о случаях, когда обстрелы мирных объектов не начинались, пока не прибывали на место события камеры. Как следствие – использова- лись для прикрытия другой деятельности, в результате мы имеем по- дозрительное отношение к журналистам со стороны военных.

В современном взаимосвязанном мире конфликты редко когда оста- ются локальными, мгновенно выходя на глобальный уровень. Потому и журналистов интересуют конфликты, расположенные как будто и да- леко от их аудитории – показывая объемную картинку для своих чита- телей/зрителей, журналисты доказывают «близость» этой проблемы и необходимость ее решения. Для сторон конфликта же, в свою очередь, международные журналисты являются тем каналом, через который они могут представить свою позицию международной общественно- сти, формируя как образ противостояния, так и образ задействованных в нем сторон.

24  Безопасность журналиста

Работа в серой зоне и необходимость полагаться на себя

«Когда ты смотришь через объектив камеры, на какой-то миг возникает ощущение, что ты смотришь кино, достаточно выключить камеру, и все закончится. Ты как будто контролируешь ситуацию. Часто можно увидеть журналистов, которые бегут навстречу выстрелам, прикрываясь, как щитом, камерой или надписью на спине/груди «пресса». Осознание того, что ты такой же «актер» в чьем-то кино, сценарий которого написан судьбой, приходит позднее. Следующая пуля может быть твоей. Нет такого кадра, который бы стоил жизни». Ефрем Лукацкий

Нужно быть готовым к тому, что в зоне военного противостояния не будут действовать обычные нормы и правила. На безусловное соблю- дение норм национального законодательства и международного права тоже не стоит полагаться – хотя это не означает, что эти нормы не нуж- но знать. Рано или поздно войны заканчиваются и военные преступле- ния расследуются, виновные привлекаются к ответственности. Так что напоминать об этом стоит.

Военное руководство тоже далеко не всегда может обезопасить жур- налистов на трудно контролируемых территориях. Государство не всег- да может использовать свой дипломатический и другой потенциал для защиты своего гражданина в другой стране, не говоря уже о ситу- ации, когда такое решение по официальным каналам невозможно или чрезвычайно затруднено. Последние годы показали, что умение быстро принимать ответственные решения, адекватно реагировать, думать трезво и независимо и надеяться в критической ситуации преимуще- ственно на собственные силы – особенно востребованные современной экстремальной журналистикой компетенции.

Международная декларация по безопасности журналистов, обна- родована в начале декабря 2015 года в Женеве 70 медийными органи- зациями, среди которых: Al Jazeera Media Network, Article 19, Associated Press, Association of European Journalists, BBC, BuzzFeed CNN Committee to Protect Journalists, Dart Centre, Ethical Journalism Network, Institute of Mass Information, Ukraine OSCE Representative on Freedom of the Media UN Special Rapporteur on Freedom of Opinion and Expression UNESCO Division Freedom of Expression and Media Support – базируется на новом подходе к ответ- ственности за безопасность журналистов и отмечает важность повы- шения осведомленности самих журналистов, редакций и медиа-орга- низаций относительно передовых практик, связанных с безопасностью и с политиками и механизмами, направленными на оценку и контроль рисков, с которыми сталкиваются журналисты.

http://ipi.freemedia.at/safety-of-journalists/international-declaration-on- the-protection-of-journalists.html

25 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Перед заданием

Планирование своей работы в зоне с повышенным риском (ЗПР) – чрезвычайно важный элемент работы журналиста, поскольку это чуть ли не единственный способ, благодаря которому мы можем управлять рисками, связанными с командировками в зоны повышенной опас- ности. В работе западных журналистов предварительное планирование часто является необходимым условием получения страхового полиса или гонорара.

И хотя украинские журналисты часто относятся к планированию с определенной долей скептицизма, мы советуем вам посвятить этому время перед поездкой. Международные компании, которые проводят тренинги по безопасности для журналистов, работающих в зонах кон- фликта, советуют планировать поездку по такому алгоритму: • климатические условия и специфика фауны, • особенности ведения боевых действий сторонами, • виды техники, которые они используют, • болезни и лекарства, • религиозные и культурные отличия.

Для каждой зоны конфликта набор рисков по-своему уникален, и вопрос здравого смысла просчитать их во время подготовки к коман- дировке, и к каждой ситуации иметь план В – ведь в зоне конфликта события могут в любой момент пойти иначе, чем запланировано.

NB: В приложениях, размещенных в конце нашего пособия, вы сможете найти образцы документов, которые эксперты Rory Peck Trust Fund рекомендуют составлять перед каждой поездкой: оценка рисков, доказательство жизни, план ком- муникаций.

Ранжирование рисков

Лучше всего помогает расставить по очередности (ранжировать) создание таблицы-графика, с одной стороны которого (на оси абсцисс, по вертикали) мы определяем вероятность наступления того или иного случая по шка- ле от «очень редко» до «очень часто», а с другой стороны (на оси ординат, по горизонтали) мы определяем последствия поражения тем или иным фактором риска также по условной шкале от «очень легкие» до «очень тя- желые». В конкретной географической зоне, мы можем определить, в какой зоне – «красной», «оранжевой» или «зеленой», вона находится относительно того или иного риска (или относительно совокупности всех рисков), таким образом можем определиться с нашим пребыванием в этой зоне в связи с выполнением редакционного задания. Для определения степени рисков

26  Безопасность журналиста

пользуемся собственными источниками информации, открытыми источни- ками, мониторим сообщения информагентств – были ли в последнее время там, например, обстрелы, когда в последний раз, какой интенсивности, из какого оружия? Описание условий безопасности уровень безопасности Наличие всех основных угроз 6 – экстремальный Постоянные множественные угрозы 5 – высокий Частые множественные угрозы 4 – значительный Периодические множественные угрозы 3 – средний Периодические ограниченные угрозы 2 – низкий Нечастые ограниченные угрозы 1 – низкий

Эксперты по безопасности советуют включать в процесс планирова- ния такие этапы: 1. исследование (историческая, географическая, культурная и поли- тическая справки о стране/территории); 2. изучение истории конфликта, культурных и религиозных особен- ностей, сбор самой актуальной информации о текущей ситуации; 3. изучение карты (включая размещение больниц, школ, админи- стративных строений. Учитывайте, что передвижение госпиталей является обычным для зон конфликта); 4. планирование логистики (маршруты передвижения и состояние дорог, места для ночевки, определение безопасного места «базы», определение точки сбора, если кто-то потерялся и т.д.); 5. контактная информация (список телефонов всех, с кем будете на связи); 6. пройти полное медицинское обследование. Отправляясь в коман- дировку в зону конфликта в нездоровом состоянии, вы подверга- ете опасности тех, кто путешествует с вами. Знайте группу крови, аллергические реакции, хронические болезни, повышенное/пони- женное давление и т.п. свои, а также других членов команды; 7. одежда – по погоде и соответствующая климатическим услови- ям! Избегать синтетических тканей (они легко воспламеняются) и камуфляжа (вас могут принять за комбатанта); 8. паспортно-разрешительные документы, которые держать так, чтобы не потерять, но быстро достать по требованию вооружен- ных военных. Пакет формируется в соответствии с рекомендация- ми органов, которые дают аккредитацию (в Украине это СБУ); 9. подготовка технического оборудования и защитного снаряжения. Оценка и переоценка рисков должна проводиться постоянно.

27 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Цифровая безопасность и поведение в соцсетях Соцсети – это не только возможность общаться с коллегами и ауди- торией и нарабатывать собственный журналистский авторитет, но и удобный способ получать любую информацию. Но так же ваш аккаунт может быть источником информации для досье о вас – ваши предпочте- ния и даже история ваших передвижений. При помощи соцсетей также легко вычислить ваших родных, близких, основные коммуникации и круги общения. Через соцсети получают выходы и на телефоны, адре- са, физические координаты вас, ваших коллег и близких. Ваши мысли и записи могут быть причиной задержания и даже целенаправленной охоты на вас.

Но не быть публичным журналист не может. Публичность – это есте- ственная среда для сотрудника СМИ, поэтому решения принимает каж- дый сам для себя.

Совет: создать «рабочий» и «приватный», возможно, даже под другим именем, аккаунты, чтобы иметь возможность общаться с друзьями и иметь доступ к новостям.

ДЛЯ ПРОСМОТРА: How social media kindles conflict in Israel (ENG) http://www.dw.com/en/world-in-progress-how-social-media-kindles-conflict- in-israel/av-18858443 Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (ENG) https://news.vice.com/video/selfie-soldiers-russia-checks-in-to-ukraine Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (RU) https://www.youtube.com/watch?v=5PXQtnLM1M8

28  Безопасность журналиста

Работа в зоне боевых действий: советы практика Эмма Билз

С 2011 года Эмма Билз работает в Сирии и Ираке как фотограф и журналист для Guardian, USA Today, Al Jazeera English, VICE, The Daily Beast, Foreign Policy, Fairfax NZ, Grazia magazine, Newsweek, The Atlantic, National Post, Arab News, Huffington Post и как специальный корреспондент с места событий для Yahoo News, HuffPost Live, Arise News, TV3 Frontline, Radio New Zealand. Этот опыт подтолкнул эмму помогать другим журналистам и сотрудникам гуманитарных организаций – она принимала участие в розыске всех журналистов, которые были взяты в плен в Сирии.

Работать в активном конфликте трудно. Это не место для оттачи- вания журналистских навыков. Самый лучший совет и самое первое правило всегда: практикуйте свое мастерство в других местах, прежде чем отправиться в зону конфликта. Стараться работать над скоростью затвора в фотоаппарате или навыками ведения интервью, в то же вре- мя следя за безопасностью собственной и команды, в таком случае не кстати.

Первый вопрос, который следует задать себе, отправляясь работать в зоне активного конфликта над любым заданием – это соотношение риска и награды. Риск, на который придется пойти, чтоб получить нуж- ную информацию, должен компенсироваться самой информацией и журналистской наградой, которую вы получите за работу. Мы все хотим освещать важные для современности события, особенно в активных конфликтах, когда у общественности есть неотложная проблема понять, что происходит. Но мы не сможем работать, если нас арестуют, ранят или убьют, поэтому наша безопасность всегда должна быть первым приоритетом. Работа на линии огня и выход к конфликтным зонам мо- гут быть целиком приемлемыми для сенсационных репортажей или новостей общегосударственного значения, но в случае новостей мень- шего масштаба такой выбор не всегда целесообразен.

Если вы можете рассказать историю, не рискуя, по-другому, это мо- жет быть даже лучше. Если вы идете на войну, чтоб самоутвердиться, просто заработать денег, произвести на кого-то впечатление или выгля- деть крутым – это не является трезвым сравнением риска и награды, которое должен сделать журналист. Вместо этого вы просто увеличи- те собственные шансы на принятие неудачных решений и непроду- манный, иногда фатальный риск. Нужно действительно хорошо по- размыслить, почему вы туда идете.

Только вы решили заняться материалом, первое задание перед рабо-

29 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

той в зонах активных боевых действий – подготовка. Идеально – про- йти специальный тренинг по безопасности в зонах конфликта (hostile environment and first aid training). Попрактикуйте навыки оказания пер- вой помощи. Оцените риски, составьте планы коммуникаций, проверь- те функционирование оборудования и т.д. Если вы запланируете все это заранее, то можете потом спасти собственную жизнь.

Тренинги по безопасности и первой медицинской помощи – важная часть предварительной работы. Обеспечьте себе надлежащую подготовку, прежде чем ехать на место событий. Важно повторять обучение каждые несколько лет, если вы и в дальнейшем будете заниматься полевой работой. Курс первой медицинской помощи включает все – от искусственного ды- хания до боевых ранений, в то время как тренинг по пребыванию в агрес- сивной среде предлагает сценарии укрытия и планирования в случае наступления разных возможных ситуаций. Всегда полезно знать о том, что может случиться, заранее; если соответствующая ситуация наступит, вы вспомните изученное и сможете быстро среагировать.

Например, на одном курсе меня научили, как себя вести в случае ареста или агрессивного допроса. Это помогло мне быстро сориентироваться, когда такая ситуация реально случилась. Однажды во время пересечения границы посреди ночи меня заставили выйти из автобуса и арестовали без единой на то причины. Тренинг помог мне держать себя в руках и убедиться, что водители автобуса тоже вышли наружу, и что они не пое- дут, оставив меня. Я также додумалась заблокировать дверь ногой, когда охранники пытались запихнуть меня в туалет, чтобы обыскать, и громко говорила, чтоб другие, кто меня ждал, знали, что я там. Я также приняла все возможные меры, чтобы не выдать свои пароли и не раскрыть источ- ники, про которые они расспрашивали. Я стояла на своем, убедилась, что меня ждут союзники, и, в конце концов, через несколько часов они меня отпустили, поняв, что не могут создать мне проблемы, не создав еще больших проблем для себя в процессе. Не думаю, что я была бы такой спокойной, если бы не проработала кое-что из этого в сценариях заранее, потому я была действительно благодарна за это обучение.

Готовясь к любому заданию, старайтесь как можно лучше понять во- зможные риски. Пообщайтесь с коллегами, которые недавно работали на той же территории, узнайте у них самую свежую информацию, какая у них есть, о том, с чем вы можете столкнуться после прибытия. Вам точно не нужны неприятные сюрпризы. Главное – использовать эту информацию, чтобы составить оценку рисков. Оценка рисков – это не просто еще один нудный административный термин, а очень нужный документ, который позволяет понимать и, что самое важное, уменьшить риски, с которыми вы можете столкнуться на задании.

Уменьшить риск можно несколькими способами. Избавиться от него полностью невозможно, разве что если вы просто останетесь дома. Как только вы решите ехать, необходимо свести к минимуму и / или пре-

30  Безопасность журналиста

дупредить как можно больше видов риска. Это можно сделать разными способами. Вот только несколько примеров: • Если существует риск похищения: избегать использования со- циальных сетей, когда вы находитесь на территории конфлик- та, особенно публикации фотографий и чек-инов, поскольку их могут использовать для составления карты вашего местонахо- ждения, выяснения, с кем вы находитесь и куда направляетесь дальше; одеваться так, чтоб не отличаться от местного населе- ния, чтоб избежать преступления против очевидного аутсайдера; оставаться на каждой территории в течение короткого времени (от 45 минут до 1 часа), чтоб было трудно собрать людей, которые могут прибыть на место и похитить вас; иметь четкий протокол частоты контактов с согласованным лицом, которое имеет список людей, каким нужно будет сообщить, если вы не выйдете на связь в определенное время – тогда, в случае похищения, можно будет как можно быстрее собрать команду и вырвать вас из рук похити- телей, прежде чем ситуация станет еще хуже. • Если риск касается огнестрельного оружия: взять с собой пра- вильно подобранные индивидуальные защитные средства (не за- будьте их на базе!) и всегда носить их; убедиться в том, что вы и ваша команда знакомы с оказанием первой медицинской помо- щи в боевых условиях; работать с военной группировкой, которая придерживается минимальных стандартов безопасности, потому что группировка, которая тянет вас на передовую без подготовки со своей стороны, скорее всего, не имеет плана доставки вас на бе- зопасную территорию, если станет жарко; узнать, где находятся места самых активных боевых действий и ограничить время своего пребывания там; убедиться в том, что знаете, какие виды оружия используются на этой территории и какова дальность их действия; спросить местных, где размещаются снайперы и избе- гать простреливаемой местности; находиться в опасных местах только тогда, когда это абсолютно необходимо для вашей работы. • Если существует риск заболевания: подготовить список мест- ных медицинских учреждений, куда можно будет обратиться в соответствующем случае; заранее узнать, какие вам могут по- надобиться таблетки или уколы во время пребывания в соответ- ствующей местности; подготовить план медицинской эвакуации, даже если риск заражения болезнью, свойственной определен- ной местности, таким как малярия или дизентерия, является низким – грипп, камни в почках, растяжения, переломы, сильные отравления, аппендицит и т.п. могут случиться без предупрежде- ния, а застревать в опасном месте больным не стоит.

Работая в Карачи, мы провели оценку рисков и поняли, что одним из основных рисков является мелкое преступление, если что-то пойдет не так. Простое ограбление или угон машины могут стать роковыми, если преступники увидят машину с журналистами и дорогим оборудо- ванием и предположат, что у нас также есть деньги. Мы решили умень-

31 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

шить этот риск, перевозя оборудование в другой машине, когда мы были за рулем, чтоб если нас и решили бы ограбить, то забрали бы либо только оборудование, либо личные вещи, какие у нас были при себе, но не то и другое одновременно. Мы также взяли одноразовые телефоны и нена- стоящие кошельки с небольшими суммами наличных, которые всегда держали при себе, спрятав большие суммы денег и более дорогие теле- фоны с контактами, чтоб их не забрали. Тогда мы могли с уверенностью отдать немного денег и электроники в случае ограбления, чтоб не прои- зошла эскалация бытового преступления до более насильственных дей- ствий. К счастью, в результате нас никто не ограбил, но мы были к этому готовы и чувствовали себя уверенно, если бы что-то и случилось. Мы в мыслях приготовились к возможной потере (пожертвованию) кое-чего из того, что имели, чтоб не произошла эскалация конфликта.

Кроме того, когда вы носите с собой продвинутое коммуникацион- ное оборудование, включая спутниковые телефоны, изучите местные законы об их использовании и / или регистрации. Например, в Пакиста- не есть определенные ограничения на импорт спутниковых телефонов и их использование с целью борьбы с терроризмом. Вы также должны знать о необходимых разрешениях на использование медийного обору- дования, а также бронежилетов, где это является актуальным.

Как только вы подготовились к рискам, вам нужно спланировать, что будут делать «на базе» в кризисной ситуации. Чему я научилась на соб- ственном горьком опыте – так это тому, насколько важно иметь у себя за плечами хорошую команду. Это верно как для военных конфликтов, так и для не таких опасных ситуаций, когда вы находитесь на месте со- бытия и можете стать уязвимым, если не будут приняты срочные меры для устранения опасности, в которой вы оказались.

Трудно переоценить важность знания, какие именно люди будут отве- чать за вас, если с вами что-то случится на месте события. Очень часто мы не имеем четкого представления, что это за люди и какими правами и обязанностями мы их наделили, выбрав их. Вам следует выбрать кого-то самостоятельно и заблаговременно, а не надеяться, что кто-то вызовется сам. Этот человек должен быть редактором или другом, коллегой или чле- ном семьи, которому вы доверяете. Хорошо, если вы представляете, как они ведут себя в стрессовой ситуации, насколько хорошо понимают вашу работу и сферу, в которой вы работаете. Иногда родители или любимые не принимают лучшие решения, когда вы в беде, поскольку слишком пе- реживают или, работая в другой сфере, не понимают вашей работы, и им нужно слишком много времени, чтоб осознать, что происходит. Вспомните, сколько времени вам понадобилось, чтоб стать экспертом в своей сфере, и сколько времени вы проводите каждый день, читая и общаясь с людьми, для того чтоб осознать конфликтную ситуацию, в которой вы работаете. А теперь представьте, как ваше контактное лицо будет стараться сделать то же самое, но с дополнительным стрессом от того, что вы в беде. Это даст вам приблизительное представление, какой именно человек вам нужен.

32  Безопасность журналиста

Поговорите очень откровенно со своим контактным лицом о рисках, с которыми вы сталкиваетесь, и ваших соображениях о том, что делать в случае кризиса. Кроме предоставления собственных контактных дан- ных и оценки риска, также объясните этому человеку, что ему делать, если вас похитят или арестуют – давать этому огласку или избегать публичности; насколько сильно должны рисковать другие ради вашей безопасности, – обсудите эти и другие возможные сценарии. К тому же, хотя это и не очень комфортно, поделитесь с этим человеком паролями от ваших аккаунтов в соцсетях, чтоб он мог их быстро почистить или закрыть в случае необходимости. В определенных случаях похищения жертву заставляют выдать пароль к соцсетям, чтобы узнать о ее источ- никах, или даже устроить ловушку для других, публикуя записи от име- ни владельца страницы. Помогите людям помочь вам.

Четкого определения необходимых контактов нет, но идеальный ва- риант – это хорошо осведомленные местные, например фиксеры. Когда вы выходите работать «в поле», хорошо бы знать фамилии и контактные данные глав местных юридической и журналистской ассоциаций, пото- му что они имеют необходимые связи, информацию и правовые знания, чтоб помочь вам в случае ареста. Если у вас есть родственники в той стране, хорошо подумайте, прежде чем записывать контактным лицом для экстренных случаев двоюродного брата или тетку, которых вы мо- жете не достаточно хорошо знать и которые могут не понимать, чем именно вы занимаетесь. Хорошо, когда на территории, где вы работае- те, также есть «аутсайдеры» со связями: например, другие журналисты, посольство вашей страны, надежные сотрудники международных орга- низаций и т.д. Возможно, у них не столько контактов, как у некоторых местных, но они определенным образом защищены от местных служб безопасности благодаря наличию иностранных паспортов. Тут вы до- лжны опять взвесить кого, как и насколько вы будете ставить под удар как контактное лицо для экстренных случаев, которое должно будет вызволять вас из неприятной ситуации. Рискованна ли такая ситуация для самого этого лица или же ему не впервой прикрывать других? Не грозят ли ему намного худшие опасности – возможно, даже заточение и преследования или иные притеснения, если он придет вам на помощь? Людей, которые очень рискуют стать мишенью для такого обращения, лучше не выбирать контактными лицами, поскольку их собственная безопасность оказывается под значительной угрозой. Кроме того, если вы обратитесь к ним, это может ударить и по вас как журналисту; «пло- хие парни» могут использовать вашу связь с ними против вас.

Наличие соответствующего человека с нужными контактами сэко- номит вам время и энергию, если что-то пойдет не так. Этот человек сможет быстро понять, в какую ситуацию вы попали, и отправить к вам адекватную помощь. Я часто выручаю коллег, выступая в этой роли – нам удавалось довольно быстро вытянуть их из тюрьмы, полу- чив правовую поддержку, держать арест под контролем или провозить коллег контрабандой через закрытую границу, привлекая к процессу

33 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

соответствующих представителей власти. При наличии эффективного плана коммуникаций между вами и контактным лицом или кем-то, кто проинформирует то контактное лицо, если вы в определенное вре- мя не выйдете на связь, этот человек будет максимально полезным и сможет быстро мобилизоваться, если у вас будут проблемы. Кроме того, обратите внимание на отличие в часовых поясах (если они есть): иде- альным будет круглосуточное покрытие, чтоб кто-то не спал и был го- тов действовать даже в три часа ночи по местному времени, когда вы сами крепко спите.

Теперь, когда вы позаботились обо всех вопросах безопасности, вам нужно запомнить еще кое-что для репортерской работы в зоне конфлик- та.

Помните, что во время конфликта первой жертвой становится исти- на. По очевидным причинам напряжение в обществе становится очень высоким. Люди выбирают, на какую сторону стать. Вы можете спросить трех людей, что случилось, и получить три разных ответа – и даже боль- ше, если вы вернетесь и зададите им тот же вопрос позже. Для журнали- ста это может быть тяжело. Тяжело для надлежащего выполнения ра- боты и в личном плане, поскольку вам приходится создавать для себя гибкую шкалу – когда и как вы можете доверять своему источнику по определенным вопросам (и, возможно, совсем не доверять по другим). Отдавая предпочтение непредвзятости, вы можете поставить под удар безопасность свою или членов команды, личные отношения и даже соб- ственную свободу во время разворачивания конфликта. Очень важно осознавать, что скорее всего вы не получаете всю информацию. Если вы понимаете точку зрения людей, с которыми вы говорите, – да, это помо- гает вам сочувствовать, но также может означать, что вы становитесь предубежденным. Это особенно актуально, когда вы постоянно работае- те над одним и тем же конфликтом, начинаете дружить с воинскими по- дразделениями, с которыми вы взаимодействуете, или конфликт имеет для вас персональное измерение. Мы начинаемо проходить процесс са- моидентификации с теми, кто находиться в конфликте, или фактически сами становимся участниками конфликта. Противостоять этому может быть крайне сложным.

Особенно нелегко это было в Сирии, где журналистам часто приходи- лось работать на стороне того или другого участника конфликта, а не- которые группы враждебно относились друг к другу – даже те, что но- минально находились на той же стороне конфликта. Помните, что когда вы присоединяетесь к одной группе, а не к другой, это может повлечь за собой определенные последствия. Подумайте, не будет ли среди этих последствий открытой враждебности к вам определенных групп – в пу- бличных заявлениях (например, вас будут называть «информатором», «колаборационистом» или выдвигать фальшивые обвинения в шпиона- же) или в реальной физической агрессии и запрете на передвижение. Моя безопасность находилась в руках людей, про которых я делала ре-

34  Безопасность журналиста

портажи, и пока я с ними жила и работала, их проблемы становились моими. Очень сложно противостоять этическим решениям или подвер- гать сомнению навыки военного командира, который следит за вашей безопасностью и предоставляет вам доступ по линии огня. Работа ре- портера становится неоднозначной. Иногда это приводит к отсутствию доступа ко всей информации с обеих сторон, но вы должны это осозна- вать в своих статьях и искать дополнительные точки зрения о событи- ях, как только окажетесь в безопасном месте.

Члены вооруженных формирований и войсковых частей, к которым вы будете прикреплены, будут кормить вас пропагандой в разных фор- мах. Это может быть и из-за контроля содержания ваших материалов, предоставления преувеличенных данных об успехах или уменьшенно- го количества погибших, расистские или исполненные враждебности цитаты, разговоры о «враге», работа «на камеру» – все это разные виды пропаганды. Поскольку мы журналисты, то наше задание — продраться через эту пропаганду и дойти до истины или, если это не удастся, от- крыто заявить в статье, что информацию трудно проверить из-за обсто- ятельств, в каких вы совершали репортерскую работу.

Не стать обычным проводником пропаганды – действительно очень трудно. Отличным примером этого стало написание материалов о неко- торых боях в Сирии между курдскими войсками и Исламским государ- ством. Очень часто у нас не было доступа к самим боям, а информация из социальных сетей, которая поступала с обеих сторон, была спорной и в любом случае не могла вся быть истинной. Военные достижения и успехи по захвату территорий преувеличивались обеими сторонами, а количество погибших преувеличивалось или преуменьшалось – в зависимости от того, говорили источники о себе или о другой стороне. Почти постоянно во время боев за Кобани было очень сложно понять, кто какую территорию контролирует в течение самих боев в реальном времени. Проверка информации в социальных сетях была очень важ- ной, так же как и контакты с максимальным количеством активистов и мирного населения за пределами военного аппарата. Мы рассматрива- ли как можно больше источников информации, взвешивая, какие све- дения являются наиболее правдоподобными. Но, в конце концов, прихо- дилось откровенно говорить, что дать окончательный ответ о ходе боев невозможно. Одно из ваших основных заданий во время работы в зоне конфликта – пробираться через «туман войны».

Вы должны четко объяснять людям: вы – журналист с этически- ми стандартами, обязаны быть непредубежденным и справедливым в своей работе. Четко придерживайтесь этих принципов, когда берете интервью и пишете статьи. Сохраняйте независимость и четко объяс- няйте тем, кто ставит вашу деятельность под сомнение, в чем заключа- ется ваша работа как журналиста. Это не всегда легко, но если вы будете последовательны, намного легче следовать этическим принципам и журналистским обязанностям.

35 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Формулировки, которые вы употребляете в статьях, также могут по- влиять на непредубежденность репортажа. Если вы называете терри- тории «оккупированными» или «освобожденными» – это оценочные суждения. Если вы называете кого-то врагом, не делая прямых цитат – это тоже имеет свое влияние. Ваше задание как журналиста – сообщать факты, а не прибавлять к материалу лишнее, используя определенные методы манипуляций во время написания статьи. Это особенно акту- ально для конфликтов, когда ситуация уже и так распалена.

Работая журналистом в зоне конфликта, вы должны помнить, что ос- новное для вас – следить за собой. Это может означать соблюдение соб- ственной безопасности, надлежащую подготовку или принятие других мер внутри конфликта и после него – такие вопросы всегда являются наиболее приоритетными.

Если вы не будете оставаться в зоне конфликта слишком долго, это может помочь. Нахождение в зоне активного конфликта в течение дол- гого времени является большим стрессом. Вам нужно время для «пе- резагрузки» между поездками. Поддерживайте отношения с друзьями, семьей и другими людьми, которые не принимают участия в процессе. Находите время на любимые занятия: музыку, приготовление еды, про- гулки – что бы это ни было. Не теряйте себя. И следите за душевным здоровьем. Вы увидите много неприятного, и надлежащая «обработка» увиденного много в чем вам поможет. Во-первых, вы будете и в даль- нейшем выполнять свою работу! Кроме того, вы сможете избежать по- сттравматического стрессового расстройства или принятия неудачных решений, которые могут поставить вас под удар в опасной среде. Уход за собой очень важен для тех журналистов, которые часто работают в зо- нах конфликта. Об этом так легко забыть в разгар момента, во время работы или сравнения себя с теми, кто страдает больше чем вы, но зна- чимость ухода трудно переоценить.

Заботится о себе – один из самых трудных уроков, какой вам придется усвоить. Изо всех методов, что я тут описала, к пониманию этого я шла дольше всего! Когда я начала работать журналистом в зонах конфликта, это было волнующе и захватывающе. Я хотела возвращаться туда снова и снова. Я не «перезагружалась» и начала игнорировать отношения с дру- зьями и семьей, забывать, чем я любила заниматься раньше. Чтоб выйти из этого состояния, понадобилось несколько трагических событий, но еще до того я приняла несколько неудачных решений, потому что слишком сосредотачивалась на работе и не следила за своим душевным равнове- сием. Теперь я стараюсь устраивать отпуска и перерывы в работе между полевыми заданиями, больше общаться с друзьями и родными, которые далеки от военной журналистики, и тщательнее следить за собственным психическим и физическим здоровьем. Нужно вовремя уйти с линии огня.

Кроме этого, следует также заботливо относиться к людям, у которых вы берете интервью – особенно в ситуации конфликта, когда они мо-

36  Безопасность журналиста

гут быть его невинными жертвами. Например, это раненые мирные жители, внутренне перемещенные лица (ВПЛ), беженцы и люди с пси- хической травмой. Иногда лучше воздержаться от разговора с кем-то, поскольку в определенный момент общаться с человеком о том, что он пережил, может быть некстати, особенно когда речь идет о физическом и сексуальном насилии. Старайтесь не травмировать этих людей пов- торно. Кроме того, не подвергайте их большей опасности, выпытывая у них детали, которые могут спровоцировать проблемы в будущем. Если идентифицировать их рискованно, попробуйте скрыть лицо интервью- ируемого, размыть данные о них – так, чтобы не подставить под удар.

Будьте честными, говоря о ваших возможностях. Не создавайте у лю- дей впечатление будто общение с вами завершит войну или что вы до- бьетесь для них справедливости. Это нечестно, поскольку сделать это не в вашей власти. Четко и реалистично объясните, какими могут быть последствия интервью. Возможно, ваши собеседники просто хотят, чтобы другие узнали, что произошло, и чтобы голос пострадавших был услышан. Во время интервью будьте осторожны с их чувствами и по- требностями. Многое из того, что происходит с жертвами войны, ста- новится очень травматичным опытом: завоюйте их доверие добротой и умеренностью подхода. Старайтесь завершить интервью на положи- тельной ноте и не оставляйте их растерянными без какой-либо поддер- жки. Иногда стоит привлечь к интервью третьего человека, который бы остался на какое-то время с вашим собеседником после интервью, ког- да вы уйдете.

Женщинам-журналистам работать «в поле» одновременно и легче, и труднее – это зависит от ситуации. Необходимо много чего взвесить. Большинство из нас чувствует себя некомфортно, когда нас выделяют по гендерному признаку, и много кто из журналисток работает еще и еще больше, лишь бы доказать свой профессионализм по сравнению с муж- чинами. Это утверждение особенно справедливо для зон конфликта, ко- торые иногда напоминают «мужской клуб». Однако есть определенные риски и факторы, на которые мы должны обращать внимание. Многие женщины-журналистки воспринимают нападки и домогательства как что-то само собой разумеющееся, как неизбежное зло. Так не должно быть. Бывает, мы стыдимся сообщать о таких случаях, боясь, что в сле- дующий раз нас не отправят на задание или будут воспринимать нас, как второсортных или более уязвимых, чем коллеги-мужчины. Такое поведение неприемлемо, независимо от того, это онлайн-троллинг или словесные запугивания, сексуальные домогательства или физическое нападение.

Для женщин-журналистов, которые работают «в поле», есть много источников с рекомендациями. Нет необходимости лишний раз гово- рить, что никто не ищет себе лишних «приключений» и не заслуживает сексуальных домогательств или физических нападений. Но грустная и страшная правда заключается в том, что сексуальное насилие и домога-

37 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

тельства к женщинам-журналистам является реальной угрозой в зонах конфликта. Часто это входит в тактику запугивания или вообще являет- ся проблемой местного общества. Вот несколько практических советов, которые могут помочь вам защитить себя на задании: • Перед поездкой узнайте, является ли сексуальное насилие факто- ром риска на территориях, где вы будете работать, и подготовьтесь к этому соответствующе. Обязательно сообщите своим редакто- рам об этом риске и настаивайте на том, чтобы они предоставили вам соответствующие ресурсы для защиты. • Пройдите курс по самообороне. • Особенно опасными в плане сексуального насилия могут быть толпы. Помните об этом всегда, всегда убеждайтесь, что знаете, где вы находитесь, а также наблюдает ли кто-то или идет за вами. Всегда имейте план побега и способ выхода с территории, если возникнет такая необходимость. • На территориях, являющихся в этом аспекте рискованными для женщин, старайтесь никогда не работать в одиночку. Попро- буйте иметь с собой «охранника», включая коллег-мужчин и т.п. • Хорошо подумайте, стоит ли носить с собой перцовый баллончик, нож или электрошокер. Такие орудия самообороны нападающий может легко отобрать и использовать против вас. Кроме того, их могут конфисковать службы безопасности. Лучше инвестируйте в навыки физической самообороны и, возможно, персональную сигнализацию. Если вы все-таки берете с собой орудия для само- защиты, проверьте местное законодательство относительно но- шения таких вещей с собой. • Наличие дополнительной одежды может выиграть вам немного времени, чтобы убежать от нападающих.

Несмотря на то, мужчина вы или женщина, помощь и поддержка ко- ллег-журналистов будет очень важной, особенно в ситуации конфлик- та. Возможность поделиться сведениями о безопасности и подробными инсайдерскими данными о горячих точках будет означать, что вы ока- жетесь более защищенными. Информация типа «кто платит за работу, а кто нет» является особенно важной для фрилансеров. Наличие коллег, которые понимают, что вы переживаете, с которыми можно поговорить о журналистских или этических вопросах, иногда представляет собой незаменимый ресурс. Если вы присоединитесь к пресс-клубу, создади- те неофициальные или официальные журналистские объединения или группы, это действительно может помочь вам справиться с проблема- ми работы в зонах конфликта.

Несколько лет назад я принимала участие в создании Frontline Freelance register (http://www.frontlinefreelance.org/), который позволяет нам как фрилансерам, которые работают в рискованных местах за пре- делами родных стран, делиться инсайдерской информацией и просто встречаться за кружкой пива. Хотя вам точно всегда нужно «перезагру- жаться» с людьми, которые не принадлежат к вашему кругу военных

38  Безопасность журналиста

журналистов, также хорошо расслабляться с кем-то в пределах этого круга – но не только, потому, что плохой опыт и личные проблемы, о ко- торых будут рассказывать другие, могут добавить к вашим собствен- ным и чужие проблемы. Тем не менее, общение с моим собственным объединением местных журналистов и неформальными онлайн-груп- пами, оказало мне поддержку, необходимую для работы. Я точно знаю, что не смогла б эффективно работать или помогать коллегам и друзьям без контактов.

Общение с редакторами и командами поддержки в офисе также может реально помочь. Если ваш отдел обычно не работает с важны- ми и небезопасными событиями, а вы отправились в зону конфликта, дайте им что-то прочитать на эту тему. Убедитесь, что они понимают опасности, с которыми вы сталкиваетесь, а также риски, какие вы бере- те на себя для получения новостей. Настаивайте на том, чтоб они пре- доставляли вам адекватные ресурсы для безопасной и эффективной работы – орудия индивидуальной защиты, страхование, коммуника- ционное оборудование и, при необходимости, помощников на родине, к которым можно будет обратиться в проблемной ситуации. Убедитесь, что на вас не давят и не заставляют делать слишком много, а также что у вас есть выходные между выездами в зоны конфликта.

Журналистская работа в зонах конфликта может быть действитель- но результативной и значимой, если вы будете ее выполнять умеренно и разумно.

Этот опыт – только «затравка» для вас, мой читатель. Вокруг есть столько ресурсов, что мне остается только посоветовать вам постоянно учиться и улучшать свое мастерство.

39 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

1.3. Журналистская этика и боевые действия

Свобода слова исчезает, когда журналисты становятся «бойцами информационной войны». Максим Эристави, Hromadske International

Вопрос соблюдения стандартов этики и профессионализма остро стано- вится перед общественностью во время любого вооруженного конфликта. Ответ, который международное журналистское товарищество нашло через сотни смертей и тысячи увечий журналистов на войне – однозначен. Соблюдать стоит, в особенное время и в особых условиях – особенно.

Рассмотрим общепризнанные журналистские стандарты и попытаемся проанализировать их на предмет особенностей применения в немирное время – ведь иногда соблюдение журналистских стандартов надежнее международных конвенций и бронежилетов защищает жизнь журналиста.

Главными нормативным источником, где отражены данные нормы, является Декларация принципов поведения журналистов Международ- ной федерации журналистов (англ.) http://www.ifj.org/about-ifj/ifj-code-of- principles/

Перевод на украинский язык – https://docs.google.com/document/d/1w drl4V4VKAdGSWQJ2cjwwXPN37uNa53McBkrIGbOzYk/edit

Международные принципы профессиональной этики в журнали- стике (англ)) http://ethicnet.uta.fi/international/international_principles_of_ professional_ethics_in_journalism

Перевод на украинский язык – https://docs.google.com/document/ d/1xpZk_xjFksflRdG8SOGMFfQml3ECWofQKjTvVrr-WdY/edit?usp=sharing

На принципах, задекларированных в этих документах, построен и Кодекс этики украинского журналиста. Они таковы: • баланс мыслей и точек зрения; • оперативность информации; NB: по мнению некоторых специалистов, стандарт оперативности в большей мере применим к новостной информации, чем к аналитиче- ским и публицистическим материалам, поскольку последние требуют более тщательной проверки фактов и глубинного изучения вопроса, ко- торый, соответственно, влияет на оперативность их подачи. • достоверность (проверка информации и ссылки на источники); • отделение фактов от комментариев; • точность, полнота представления фактов и информации относи- тельно проблемы.

40  Безопасность журналиста

Важной составляющей этической профессиональной деятельности журналиста является также доступность материалов для понимания его аудитории и запрет дискриминации.

Медиаэксперт Игорь Куляс в своей статье «Стандарты и этика в ус- ловиях необъявленной войны» разъясняет особенности применения основных журналистских стандартов. http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/standarti_y_etika_ zhurnalistiki_v_umovakh_neogoloshenoi_viyni/

В условиях боевых действий информация об определенных событиях может становиться известной не в день самого события, а со временем, часто – намного позже. С точки зрения стандарта оперативности подачи информации, она и должна быть обнародована тогда, когда становится изве- стной. Обязательно при этом следует подчеркивать для зрителя, что событие произошло раньше (а не сегодня), просто только сегодня про него стало изве- стно. При сообщении о таком событии в прошлом нужно приложить усилия для выяснения точной даты и времени события при помощи ее участников или очевидцев. Если установление точной даты невозможно – нужно хотя бы установить приблизительный часовой интервал, в который это событие могло произойти, и сообщая о нем зрителям, подчеркивать эту приблизительность.

В связи с возможными сложностями работы съемочных групп в зоне военных действий, когда у репортера нет возможности выходить на связь в течение длительного времени, целиком допустимо в прямом включении рассказывать обо всех событиях на месте работы репортера, какие произошли в промежутке времени от последнего сеанса связи с редакцией. При этом в рассказе следует четко обозначать время каждого события, поскольку такое включение может содержать повествование о значительном количе- стве событий, что происходили в течение довольно длительного времени.

Достоверность (проверка информации и ссылки на источники) Журналист обязан подавать информацию, ссылаясь на факты, про- исхождение которых он/она знает, и четко указывать свои источники информации и называть экспертов, у которых брался комментарий, или название и другие детали исследований, которые упоминаются у мате- риале, и есть возможность проверить их достоверность.

В условиях, когда сами события в зоне боевых действий являются недо- ступными для журналистов, фактическую информацию об этих событиях следует искать у их непосредственных участников или очевидцев. При этом стоит прилагать усилия для расширения количества участников и очевид- цев, которые могут подавать факты относительно конкретного события. Чем больше людей подтверждают определенный факт, тем выше достоверность этого факта. Но при этом не стоит игнорировать свидетельства отдельных людей, которые противоречат всем другим свидетельствам. В подобных

41 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

случаях так и следует подавать эти разные версии одного и того же факта, с обязательной ссылкой на тех, кто эти факты сообщал журналисту.

ВАЖНО! ЗАЩИТА ИСТОЧНИКОВ ИНФОРМАЦИИ. В информировании зрителей о событиях, связанных с оккупацией и боевыми действиями, чрезвычайно важной становится защита журналистами тех источников информации, которые не могут быть идентифицированы, учитывая их персональную безопасность. В этих условиях обнародование источника информации может иметь для него более фатальные последствия, чем это бывает в обычных, мирных условиях. Если в мирных условиях источник информации может рисковать своей работой, то в условиях оккупации и боевых действий чаще всего речь идет о риске для жизни. Но также следует помнить, что нормой является полная и четкая ссылка на источник. Журналист должен анали- зировать требование источника информации относительно анонимности и понимать, что это: обоснованные переживания за свою безопасность или попытка «слить» недостоверную или искаженную информацию.

Информация официальных структур. Журналисты новостей, конечно, могут излагать информацию, которую подают официальные государствен- ные уполномоченные структуры или их конкретные уполномоченные представители. Но это совсем не исключает поиск альтернативных подтвер- ждений или опровержений этой информации у непосредственных участ- ников событий или их очевидцев. Следует иметь в виду, что официальные структуры по разным причинам часто дают недостоверную информацию.

Достоверность изображений из зоны конфликта. Используя не соб- ственную, отснятую кем-то другим картинку событий в зоне конфликта, стоит прилагать максимальные усилия для установления ее достоверно- сти – на самом ли деле это событие происходило в том месте и в то время, как об этом говорят авторы фото/видео, и те, кто ее распространяет. Также обязательным условием является четкая ссылка на источник, откуда взята эта картинка.

РЕКОМЕНДУЕМ: Европейским центром журналистики было разработано Посо- бие по верификации контента – инновационный ресурс для журналистов и организаций, которые оказывают помощь. Пособие содержит пошаговые инструкции относительно того, как во время чрезвычайных ситуаций работать с контентом, полученным от читателей. Пособие дает лучшие практические советы относительно того, каким образом проверять и использовать информацию, полученную от широкого круга людей, а также действенные рекомендации по организации под- готовки ньюзрумов к работе во время несчастья.

http://verificationhandbook.com/book_ua/

42  Безопасность журналиста

Информация о погибших, раненых, пропавших без вести, заложниках Информацию о гибели или ранении, исчезновении без вести или попа- дании в плен конкретных людей следует проверять тщательно и исклю- чительно у компетентных источников. К таким относим, прежде всего, тех участников события, которые с этим человеком были непосредственно на месте и в момент события видели его собственными глазами.

Нужно понимать, что ошибочная информация о такой беде конкрет- ного человека нанесет серьезный или даже непоправимый вред род- ным и близким этого человека, а точная информация вполне может на- нести реальный вред пленному. Поэтому, с озвучиванием конкретного имени и фамилии человека в этих ситуациях нужно быть чрезвычайно осторожными и выдавать в эфир только в случае, когда мы абсолютно уверены в точности и достоверности этой информации (то есть в ком- петентности и правдивости наших источников) и когда мы точно убеж- дены, что озвучивание имени и фамилии этого человека не нанесет ему вреда в сложной ситуации. Во многих странах журналисты соблюдают норму, в соответствии с которой родственники погибшего имеют право узнать о своей утрате из официальных источников, а не из выпусков но- востей. Таким образом, они избегают идентификации погибших, показа их тел и называния имен.

О ранении конкретного человека сообщаем исключительно с согла- сия самого раненого. В случае, если раненый не в состоянии дать нам такое осознанное согласие или не дает такого согласия, – можем рас- сказывать о нем, не называя имени и фамилии и избегая возможности идентификации этого человека по изображению.

Использование архивных материалов Категорически запрещается использовать архивную картинку для свободной иллюстрации рассказа о сегодняшнем событии в зоне боевых действий или в оккупированной зоне. Если важно показать кар- тинку, которая может иллюстрировать сегодняшнее событие, посколь- ку она была снята раньше на этом же месте или снимались те же самые люди, про сегодняшние действия которых мы рассказываем – обяза- тельно за кадром объясняем, что это то же самое место, но снятое рань- ше, или сопровождаем показ титром «Архив».

Анонимность участников и очевидцев событий в зоне конфликта. Очень важно понимать, что люди в зоне конфликта чрезвычайно уяз- вимы, для них может существовать или существует реальная опас- ность. Показывать и идентифицировать по имени и фамилии челове- ка в таких ситуациях (интервью гражданского во время прохождения блок-поста, в очереди за гуманитарной помощью и т.д.) можно, только

43 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

если вы уверены в том, что мы не подвергаем их или их родных еще большей опасности.

Особенности применения стандарта сбалансированности подачи информации В новостных материалах представителям или главарям терро- ристов или оккупантов, а также тем, кто им симпатизирует, не может предоставляться слово для озвучивания обоснования (аргументации) позиций, которые базируются на нарушении суверенитета и террито- риальной целостности.

Тем более не может предоставляться слово для любой агитации за идеи сепаратизма, пропаганды насилия, войны и разжигания вза- имной ненависти. Подобные мысли, включенные в материалы ново- стей, будут грубым нарушением как международного, так и украин- ского законодательства. Таким образом, слово представителям или главарям террористов или оккупантов, а также симпатизирующим им в материалах новостей может предоставляться только для озвучива- ния фактических данных.

Вместе с тем, не стоит забывать, что есть значительное количество людей среди гражданского населения, которые, не будучи комбатанта- ми и не принимая участия в боевых действиях, поддерживают идеи, которые пропагандируют последние. Мнение этих людей стоит озвучи- вать, но с чрезвычайной осторожностью. Вопрос национального согла- сия, к сожалению, будет решаться годами, а может и десятилетиями. И всегда с чего-то надо начинать – но эти люди просто не будут смотреть новости, в которых журналисты вообще не будут предоставлять им сло- ва.

Точность и полнота представления фактов и информации по пробле- ме. Международная декларация принципов поведения журналистов закрепляет обязанность журналиста уважать право общественности на правду. Согласно п. 6 Кодекса этики украинского журналиста http:// www.cje.org.ua/ua/code, любая тема требует максимально полного набо- ра фактов и мнений. Для Интернет-СМИ стандарт считается не соблю- денным при отсутствии бекграунда в сообщении.

ВАЖНО: Понимать, что настоящая полнота в освещении многих событий, свя- занных с конфликтом, может быть недостижимой самое меньшее из со- ображений военной тайны.

44  Безопасность журналиста

Журналистские материалы, которые освещают боевые действия, не могут раскрывать такие данные, как: точная информация о пере- мещении и местах дислокации войск или отдельных подразделений, количество военных на разных участках боевых действий, точные дан- ные о видах и количестве вооруженных конкретных подразделений, ин- формация о планах командиров, о тактике ведения боевых действий.

Снимая расположение войсковых частей, журналисты должны по- мнить, что нельзя показывать панорамные кадры, сосредоточение жи- вой силы и техники. Необходимо следить, чтоб в кадр не попали зна- ки, которые могут указать на местность, в результате чего можно будет вычислить расположение блок-поста. Иногда лучше вообще не снимать оружие или технику, чтоб не раскрыть наличие в армии некоторых ти- пов оружия. Военные уже жаловались на подобные кадры в эфире, и из- за этого ухудшается их отношение к СМИ вообще.

Один из способов не ошибиться – показывать весь отснятый мате- риал командованию части и изымать кадры, какие оно посчитает не- приемлемыми: иногда небезопасными являются на первый взгляд очень невинные кадры.

Кроме того, обязательно нужно прислушиваться к просьбам сол- дат, если они просят не снимать их лиц (по правилам, оператор должен спрашивать позволения у всех военных перед съемкой, но на практике те, кто не хочет попасть в кадр, отходит или сам просит не снимать).

45  ВНУТРЕННЕ ПЕРЕМЕЩЕННЫЕ ЛИЦА

Раздел 2 ВНУТРЕННЕ ПЕРЕМЕЩЕННЫЕ ЛИЦА (ВПЛ) Автор – Зоя Казанжи

2.1. Общая информация

В соответствии с международными стандартами, лица, перемещен- ные внутри страны, определяются как люди или группы людей, ко- торые были вынуждены спасаться бегством или оставить свои места проживания, чтоб избежать последствий вооруженного конфликта, си- туации общего насилия, нарушения прав человека или стихийных бед- ствий/техногенных катастроф, и которые не пересекли международно признанную государственную границу страны. http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/2-uncategorised/1293- vnutrishno-peremishcheni-osobi Украина вследствие вооруженного конфликта и оккупации части страны столкнулась с новыми вызовами и проблемами, которые по- влияли и продолжают влиять на процессы внутри страны и на жизнь большого количества людей.

47 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Освещение конфликтов всегда было сложным заданием для жур- налистов, поскольку требовало особенных подходов, специальной по- дготовки и, кроме профессионализма, еще и гуманности. Информация, которая подается медиа и имеет влияние на аудитории, формирует от- ношение друг к другу, может порождать стереотипы и углублять раскол в обществе в случае безответственности и пренебрежительного отно- шения к профессиональным обязанностям. Журналистские материалы формируют отношение к большому количеству людей, которые стали «изгнанниками не по собственному желанию». И от работы журналиста, в том числе, зависит, насколько безопасной и полноценной будет жизнь вынужденных переселенцев за пределами их дома.

Международная практика различает беженцев – граждан, которые решили искать безопасности за пределами своего государства, и вну- тренне перемещенных лиц (или вынужденных переселенцев) – граж- дан, которые решили не выезжать с территории своего государства.

По данным ООН на август 2015 года, в Украине – около 1,438 миллио- нов вынужденных переселенцев. К сожалению, Украина не владеет точ- ными цифрами, а разные государственные органы и общественные ор- ганизации оперируют разными статистическими данными.

48  ВНУТРенне ПЕРЕМеЩеНные лица

Закон Украины «Об обеспечении прав и свобод внутренне переме- щенных лиц» в пункте 1 статьи 1 дает такое определение понятия «вы- нужденный переселенец»:

«Вынужденный переселенец является гражданином Украины, ко- торый сменил место проживания, чтобы избежать негативных послед- ствий вооруженного конфликта, учиненного относительно него или чле- нов его семьи насилия или других форм преследования или реальной опасности подвергнуться преследованию по признаку гражданства, расовой или этнической принадлежности, вероисповедания, языка, а также по признаку принадлежности к определенной социальной группе или политических убеждений, которые стали поводом для про- ведения враждебных кампаний относительно конкретного лица или группы лиц, массовых нарушений общественного порядка, нарушений прав человека и основных свобод, вследствие голода, эпидемии или чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера.

В соответствии с обстоятельствами, предусмотреными пунктом 1 этой статьи, вынужденным переселенцем признается: 1. гражданин Украины, вынужденный покинуть место проживания на территории иностранного государства и прибыл на территорию Украины; 2. гражданин Украины, вынужденный покинуть место проживания на территории одного субъекта Украины и прибыл на территорию другого субъекта Украины. Вынужденным переселенцем также признается иностранный гражданин или лицо без гражданства, которые постоянно проживают на законных основаниях на территории Украины и сменили место про- живания в пределах территории Украины в соответствии с обстоятель- ствами, предусмотренными пунктом 1 этой статьи».

Журналисты должны пользоваться общепринятой терминологией, чтоб избегать двузначности и несоответствия контекста при освещении тем, которые непосредственно касаются вынужденных переселенцев.

Основной способ работы журналиста – задавать вопросы, искать фак- ты, получать информацию. А работа во время конфликтов осложняется в разы, поскольку требует ответственности и тщательного отношения и к информации, и к фактам, которые ее подтверждают или опровергают.

Немецкие социальные психологи сформулировали советы, которые помогают понять стратегию работы на уровне государства по интеграции вынужденных переселенцев и предотвращения дискриминации. Эти ре- комендации могут быть также ориентиром для СМИ с точки зрения пони- мания подходов государства к решению проблем своих граждан: 1. У граждан должно быть четкое понимание того, что происходит и планы руководства на будущее. Неопределенность порождает неу-

49 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

веренность, тревогу и возмущение; 2. Не нужно допускать эксплуатацию острой темы политическими пар- тиями, разжигать или использовать ее в эгоистических целях; 3. Нужно избегать формирования дискурса противостояния вынуж- денно перемещенных лиц и принимающих их общин через доступ к определенным материальным ресурсам (жилой фонд, лекарства, субсидии, места в школах или детсадах и т.п.). Это гарантированно приводит к росту конфликтов, борьбы и, как следствие, к ненависти; 4. Острая проблема в средне- и долгосрочной перспективе может ока- заться ключом к решению других серьезных проблем. В случае с ВПЛ – позволяет получить новое качество новой рабочей силы и снять проблемы квалифицированных работников в разных сферах; 5. Люди бояться неизвестного, иного, непривычного. Прямые контак- ты с так называемыми «чужими», «иными» снимают напряжение и развеивают предубеждения; 6. Уменьшение солидарности общин наносит вред локальным средам и подрывает готовность помогать друг другу. Необходимо вместе искать солидарность, объединяться и находить решения проблем. Вынужденно перемещенные лица нуждаются в информации двух видов:

1. Практической информации для спасения жизни: • все, что касается выезда с небезопасных территорий: • пропуски; • пересечение блок-постов; • безопасные выезды и дороги; • новые законы; • контакты (лица и организации) тех, кто может помочь выехать; • опыт тех, кто уже выехал.

2. Практической информации для устройства жизни после вынуж- денного переезда: • контакты (лица и организации), куда можно обращаться за перво- очередной помощью; • регистрация и информирование о правах; • юридическая помощь любого вида; • все, что касается получения гуманитарной помощи – от предме- тов гигиены до продуктов питания, одежды, мебели; • информация по поводу жилья и трудоустройства; • запросы о разыскиваемых лицах – как найти своих родственни- ков, друзей, соседей.

Понимание информационных и коммуникационных проблем выну- жденных переселенцев помогает медиа эффективнее контактировать и сотрудничать. Следует знать источники, какими пользуются граждане Украины на временно оккупированных территориях (неподконтроль- ные Украине) и на территории Украины.

50  ВНУТРенне ПЕРЕМеЩеНные лица

Жители территорий неподконтрольных правительству Украины ин- формацию получают: • друг от друга – соседи, родственники, знакомые; • через мобильную связь; • через локальные средства массовой информации, которые издает действующая власть этих территорий; • через социальные сети; • через новостные сайты; • через украинское радио и ТВ, в случае вещания на этих террито- риях; • через международные и украинские гуманитарные миссии.

В другой части страны наиболее распространенными источниками информации являются: • люди, ранее выехавшие с временно оккупированных территорий; • волонтеры, работающие в сферах помощи и обустройства ВПЛ; • горячие линии, созданные специально для информирования и помощи ВПЛ; • социальные сети и специально созданные страницы групп, ко- торые помогают ВПЛ; • церкви и религиозные учреждения; • местные телеканалы; • местные новостные сайты; • национальные телевизионные каналы; • национальные новостные сайты; • общественные организации, которые занимаются решением про- блем и адресной помощью ВПЛ; • международные и украинские благотворительные фонды.

Замечено, что с течением времени интерес СМИ к темам, связанным с ВПЛ снижается.

В основном медиа фокусируются на такой информации: • статистические данные в различной интерпретации; • констатация проблем ВПЛ; • политизация проблемы и активное ее использование политиче- кими лидерами, особенно накануне выборов любого уровня; • крайности при описании жизни ВПЛ – транслируются образы либо жертв, либо дармоедов; • стереотипы по отношению к вынужденным переселенцам – мол, «все они сепаратисты и предатели, а претендуют на такие же со- циальные блага, как и другие», «государство тратит большие сред- ства на переселенцев, так что из-за них и жители городов не мо- гут найти работу и арендовать жилье»; • мнение, что много внутренне перемещенных лиц не хотят рабо- тать, а лишь жить за счет государства и других людей – хотя на самом деле очень часто они не могут найти работу в связи с необ- ходимостью переквалификации.

51 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Чаще всего при освещении тем, связанных с внутренне перемещен- ными лицами журналисты допускают следующее: • используют лексическое манипулирование, банальные архетипы; • описывают в основном трагические истории из жизни отдельных категорий – дети, женщины; • пользуются недопустимой и обидной лексикой; • не всегда волнуются о визуальном изображении; • не соблюдают правовых стандартов при освещении темы детей, особенно в ситуации конфликта.

Примеры материалов, что нарушают принципы ответственного освещения тематики вынужденно перемещенных лиц

Людям же не хватает: • информации о том, что им делать; • точек зрения спикеров, которые могли бы говорить от имени ВПЛ, доносить настроения и проблемы со средины; • именно локальной – местной – точной, достоверной информации о разных сферах жизни.

Украинские медиа могут помочь разрешать конфликты в стране или же заострить и углубить их.

52  ВНУТРенне ПЕРЕМеЩеНные лица

2.2. О чем следует помнить, освещая проблемы вынужденных переселенцев

Лексика имеет значение Корректно называть людей, которые вынуждены были переехать из одной части Украины в другую, переселенцами, а не беженцами. Вынуж- денные переселенцы – граждане Украины. У каждого из нас равные пра- ва. Вынужденное переселение – трагедия для тех, кто выехал не по сво- ей воле. Это состояние переживается очень болезненно, и потерпевшие нуждаются в успокоении, поддержке, понимании.

Украинские медиа, когда пишут о проблемах ВПЛ, пользуются чаще всего такими определениями: мигрант, эмигрант, иммигрант, беженец, искатель приюта, переселенец, внутренне перемещенное лицо, изгнан- ник.

Встречается намеренное использование неправдивых фактов с целью создания негативного образа, приписывание отдельным людям надуманных черт и стереотипов. Манипулирование искусственно соз- данными дефинициями, которые разделяют общество. Например, тол- кование патриотизма по месту рождения, речь о «настоящих» и «нена- стоящих» украинцах.

Принципы безопасности и приватности – прежде всего Человек, который дает вам интервью, может не осознавать послед- ствий: он может плохо ориентироваться в ситуации и не понимать уровня опасности. Многие из тех, кто выехал в безопасное место, имеет родственников на временно оккупированных территориях. Журналист- ские тексты или телевизионные сюжеты читают и смотрят и те, кто по- том может наносить вред людям, которые там остались.

Не усиливайте стигматизацию и не дискриминируйте СМИ должны не усиливать, а уменьшать стигматизацию. Стигмати- зация – социально-психологическая дискриминация какой-либо груп- пы людей. Искажение ситуаций, которые описывают проблемы или жи- знь ВПЛ, как правило, приводит к искажению состояния дел и, таким образом, дискриминирует людей. Избегайте также противопоставле- ния ВПЛ и местных жителей – это приводит к возрастанию в локальных средах дискриминационных настроений.

Люди становятся заложниками определенных обстоятельств Состояние человека, который вынужденно покинул свое место про- живания – это всегда трагедия и травма. Не стоит рассматривать лю-

53 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

дей, которые под давлением определенных обстоятельств вынуждены были срочно покидать свои дома как таких, кто «призывал войну» и «ничего не делал».

Каждая людская история – индивидуальна Не стоит пользоваться клише типа «сторонники России», «проукраин- ские переселенцы», «скрытые сепаратисты» и другие. Каждая история людей, которые под давлением определенных обстоятельств или пря- мой угрозы жизни покинули оккупированные территории, – индиви- дуальна. И ошибочной является попытка причесать под одну гребенку всех. Во время вооруженных конфликтов медиа активно используют довольно распространенные в таких случаях образы: Героя, Предателя, Жертвы.

Не способствуйте политическим манипуляциям вокруг темы Нет ничего нового в том, что ситуация с вынужденными пересе- ленцами становится разменной монетой в политической борьбе и используется политиками разного уровня для достижения своих поли- тических целей. Освещая тему оказания помощи ВПЛ разного рода бла- готворительными фондами, основанными политиками, стоит об этом помнить и воспринимать их деятельность сквозь призму политиче- ских интересов политиков. СМИ не нужно заниматься политическим продвижением или созданием определенного имиджа для политиков. СМИ должны информировать, а не быть PR-инструментом.

Всем сторонам должно быть предоставлено слово Когда темой материала СМИ является конфликт, стоит предоставить слово всем сторонам, найти точку зрения, какая была бы «над потасовкой». Также следует быть особенно тщательными, описывая конфликт – подби- рать слова и определения нужно осторожно. Конечно, тщательно проверять факты, которые предоставляются сторонами конфликта.

Не упрощайте и не обобщайте ВПЛ – не гомогенная среда. Есть чувства, свойственные практически всем людям, что оказались в сложной жизненной ситуации – это страх, тревога, непонимание перспектив, обида и другие. Но черты, характе- ристики – разные, начиная от религиозных и заканчивая имуществен- ными потребностями. СМИ, рассказывая о ВПЛ, не нужно упрощать, ста- раясь представить ВПЛ однородной средой с абсолютно одинаковыми потребностями, требованиями, желаниями, ценностями. Не стоит пере- носить на всех действия или слова отдельных жителей. У всех людей разными являются: жизненная история, опыт, образование, уровень знаний, поведенческая модель, реакция на вызов, характер, нужды, страхи, иллюзии. Обобщать – недопустимо!

54  ВНУТРенне ПЕРЕМеЩеНные лица

Не искажайте реалии ради красивых картинок и сенсационных текстов

Для журналиста нет оправдания тому, чтоб перекручивать факты, придумывать несуществующие вещи или использовать визуальный ряд, который не соответствует действительности.

Думайте о последствиях своих материалов Всегда старайтесь оценить, какие социальные последствия может иметь ваш материал. Если вы описываете негативную ситуацию, где фигурирует ВПЛ, не обобщайте и не уподобляйте. Иногда журналисты делают безосновательные выводы. Рассказывая о преступлении, по- дчеркивают – «донецкий переселенец ограбил автомобиль», вместе с тем, не сообщая, что в тот день, например, «коренные киевляне огра- били 10 автомобилей». Имеет ли значение, что преступление совершил именно «донецкий переселенец»? Пишем ли мы также о подозреваемом из Харькова, например, или из Львова?

Рассказывайте о проблемах через призму жизни конкретных людей В информационной среде очень мало материалов, которые рас- сказывали бы о том, что произошло и продолжает происходить с жиз- нью ВПЛ. Ищите реальных людей и дайте всем услышать их голоса.

Исследуйте темы, на которые не обращают внимания другие медиа ВПЛ практически не имеют доступа к принятию решений местных общин. И часто не имеют информации об этих решениях вообще. Особен- но эта тема актуальна для тех категорий граждан, у которых нет доступа к сети Интернет. Следует понимать, что проблемы у тех, кто выехал и у тех, кто давно живет в Украине, очень похожи. Часто общие – качество жизни, доступ к медицинским услугам, образование, уровень инфраструктуры, безопасное ведение бизнеса, уровень коррупции. Стоит находить темы, которые объединяют, а не сеют раздоры. Журналисты с большим желанием описывают трагедии вместо того, чтоб привлекать внимание к гуманитар- ному кризису. Они мало пишут на темы переосмысления себя ВПЛ, пере- осмысление государства, страны, своей роли, об изменении своих ценностей; мало материалов с примерами социальной солидарности, объединения возможностей государства и общественных инициатив в том направлении.

Не ищите виноватых На ВПЛ списывают все неприятности, которые сейчас происходят и в стране, и на локальных территориях – вооруженный конфликт, паде- ние уровня жизни, создание конкуренции на рынке труда, повышение цен на рынке аренды жилища. Мало материалов об успешной социальной адаптации ВПЛ.

55 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Помните о возможных личных трагедиях тех, кто не выехал Часто встречаются материалы, где тех граждан Украины, которые остались на временно оккупированных территориях, называют исклю- чительно предателями, не принимая во внимание обстоятельства, ко- торые побудили их к тому, чтоб не выезжать. Граждане Украины оста- лись на оккупированных территориях по разным причинам. Часть из них пережила личные трагедии, связанные с невозможностью оста- вить больных родителей или других родственников, со страхом ехать в неизвестность, с потерей родных во время боевых действий, по фи- нансовым причинам, из-за физического нездоровья, из-за веры, что трагедия ненадолго, и из-за страха получить презрение и осуждение, из-за уверенности, что надо оставаться на оккупированной территории, чтоб видеть все своими глазами и приближать победу.

Много людских историй помогают понять друг друга Нужно много обычных, людских историй, с деталями, подробностя- ми, ситуациями, мыслями вслух. Не ставьте своих героев в некомфорт- ные ситуации. Не стоит, например, демонстрировать случаи, когда че- ловек выглядит слабым.

Не обещайте то, что от вас не зависит Никогда не обещайте, что материал будет напечатан или показан в эфире. Решение об этом принимает ваш редактор. Желая наладить контакт, никогда не обещайте решать проблемы ВПЛ или содействовать какой-то помощи. Никогда, кроме случаев, когда у вас есть возможность это сделать. Но различайте вещи, которые вы обещаете как журналист с теми, что вы можете себе позволить как частное лицо, обычный чело- век, поэтому –

Помогайте всегда, когда можете помочь Одно из главных преимуществ профессии журналиста – это владе- ние информацией, и зачастую вы действительно можете помочь чело- веку, если поделитесь ею. Контакты представителя гуманитарной мис- сии, которого вы интервьюировали в процессе подготовки материала, место расположения приюта, где выдают лекарства или гуманитарную помощь, новости о соответствующих решениях органов управления. Всегда, когда будете иметь возможность, сообщайте органам власти или общественным организациям о проблемных ситуациях, связанных с ВПЛ. Следует информировать тех, кто может помочь в решении про- блем.

Сложные темы освещайте лишь тогда, когда знаете, зачем вы об этом пишете Сложные темы – сексуальное насилие, страдания детей и женщин,

56  ВНУТРенне ПЕРЕМеЩеНные лица

бедствование пожилых людей – это темы, при помощи которых доста- точно легко манипулировать аудиториями. Как правило, для того, чтоб способствовать повышению уровня ненависти к одной из сторон воен- ного конфликта. Во время конфликтов уровень насилия вообще, и сек- суального в частности, повышается. Для того, чтоб подчеркнуть стра- дания мирного населения в зоне вооруженного конфликта, достаточно часто медиа используют эмоционально окрашенную лексику и соответ- ствующий видеоряд. Вместо того, чтоб предоставлять информацию, ко- торая поможет людям выжить или обезопасить себя.

Не бросайтесь в крайности, когда пишете о жизни на оккупированных территориях В украинских медиа, по объективным причинам в том числе, прак- тически нет сбалансированных и правдивых рассказов о жизни людей, которые сейчас находятся на оккупированных территориях. Больше ма- териалов про Крым, и почти отсутствуют (по разным причинам) мате- риалы из оккупированных территорий Донецкой и Луганской областей. Важно понимать, что там происходит с людьми, о чем они думают, как живут, какой имеют доступ к медицине или образованию. Следует по- мнить: чем ближе к зоне конфликта, тем меньше желающих говорить откровенно. Не говоря уже о фото или видеосъемке.

Не забывайте о полезных новостях ВПЛ хотят получать полезные новости, которые помогут им ориен- тироваться, интегрироваться и видеть перспективу.

Дайте услышать голоса тех, кто говорит «неудобные» вещи В медиа присутствуют крайние точки зрения, не слышно незави- симых голосов, тех, кто не в мейнстриме, кто способен озвучивать новые темы, давать другие примеры. Все это может помочь журналис- ту, прежде всего, составить целостную картину того, что происходит на самом деле в таких средах.

Не оценивайте все с точки зрения собственных предпочтений Субъективная оценка журналистами людей, которая базирует- ся на собственных чувствах, эмоциях или знаниях с использованием не фактов, а впечатлений, комментариев, оценок – это непрофессио- нально.

Проверяйте все, что можете проверить Проверяйте даже тогда, когда вам кажется, что не стоит, что все по- нятно и однозначно.

57 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Не будьте пропагандистами Пропаганда часто базируется на правдивых фактах, она только уси- ливает нужные для себя характеристики и приуменьшает ненужные. Доверяйте авторитетным нейтральным источникам. Разговаривайте с людьми, с должностными лицами.

Не делайте эмоциональных перекосов В материалах о ВПЛ довольно легко повысить градус. Легко столк- нуть лбами людей с разными, зачастую противоположными точками зрения. Это усиливает раскол.

Язык ненависти – признак непрофессиональности Язык ненависти никогда не может быть языком объективного изло- жения фактов. Поэтому использование негатива, особенно по отноше- нию к определенной группе людей с общим признаком (ВПЛ, этниче- ская или религиозная группа, женщины, ЛГБТ и т. д.) сразу превращает вас из журналиста в пропагандиста.

Не ищите подтверждения собственной точки зрения Попробуйте услышать и понять чужую, чтоб вытянуть оттуда кусоч- ки правды. Будьте недоверчивыми скептиками по поводу любой ин- формации.

Следите за новостями, касающимися темы ВПЛ Если вы пишете на темы ВПЛ, отслеживайте все, что сможете. Быть в курсе – не каприз, это – профессиональная безопасность и гарантия того, что вы сможете написать качественный текст.

Не распространяйте мифы Каждый журналист имеет множество источников информации, мно- го общается. Будьте внимательны, чтоб некоторые сплетни и мифы не стали вашей точкой зрения, мнением, убеждением.

Помогайте обществу понять природу конфликта Журналистика – это поиски правды. Ищите правду и рассказывайте правду. Напоминайте о причинах.

58  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

Раздел 3 РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ В РЕЗУЛЬТАТЕ КОНФЛИКТА. ГУМАНИТАРНЫЕ КОММУНИКАЦИИ Авторы: Крис Шюпп Мишель Бетц Сергей Штурхецкий

3.1. Как проводить интервью с пострадавшими в результате конфликта – советы психологов Важно понять, как брать интервью у людей, переживших серьезные травмы – раненых и изувеченных солдат, людей, переживших плен, семей погибших или беженцев. Ведь о том опыте, который они пережили, тяжело

59 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

говорить. Часто журналисты являются первыми людьми, которые расспра- шивают, и первыми, кому эти люди расскажут свою историю.

Лучше всего позволить человеку, у которого вы хотите взять интервью, выбирать место и время для разговора. Возможно, не стоит начинать с вопросов. Предложите ему рассказать то, что он хочет. Может, понадобится несколько встреч. Помните, что человек мог утратить доверие ко всему, и ему нужно заново учиться доверять, в том числе и журналисту. Не апел- лируйте к справедливости, к тому, что после материала все будет решено и все будут наказаны и т.д. Этим вы можете еще больше в будущем трав- мировать человека. Не давайте пустых обещаний, в которых не уверены. Не позволяйте собственным эмоциям взять верх – ваше задание слушать.

Лучше брать интервью не сразу после пережитой травмы, а через неко- торое время, поскольку психика человека может быть еще в неадекватном состоянии. Люди могут иметь проблемы с памятью, потому что их сознание не вписало травмирующий опыт. Будьте осторожны, копая глубоко — чело- век может не найти элемент и, чтоб оправдать ваши ожидания, придумает его. Будьте внимательными. Ведь, в конце концов, вопрос в том, чья это ответственность: ваша, как журналиста, который перескажет эту историю, или человека, который находился в определенном психическом состоянии.

Для интервью важно создать структуру. Например, если разговор будет о пожаре, расспросите сначала о жизни до: общие вещи, где человек учился, чем занимался. Это безопасная платформа для интервью. Потом переходи- те к травмирующим событиям: «Что произошло в тот день? Что вы видели?»..

Фото – Евгений Малолетка, для Специальной мониторинговой миссии ОБСЕ в Украине

60  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

Не задавайте много вопросов. Лучше всего формулировать просто: «Расскажите…» и тогда вы позволите человеку говорить. Когда захотите закончить, верните человека из воспоминаний в настоящее – расспро- сите, как теперь жизнь, чем он займется на следующей неделе.

Не спрашивайте, «как вы себе чувствовали». Можно сформулировать по-другому: «Если б вы могли вернуться в тот день и вспомнить, что тогда ощущали…»

Психологи, которые оказывают помощь пострадавшим вследствие конфликта, дают такие советы: 1. Найти слова, чтоб описать то, что люди не могут сказать. Журна- листу нужно описать то, что не могут описать пострадавшие. И тут важно отделить собственные эмоции и переживания от эмоций и переживаний людей, о которых вы делаете материал – это даст вам возможность анализировать ситуацию. Эмоциональная привязка к герою вашего материала сузит 4. ваше сознание. Как это мож- но сделать? Задавайте себе вопросы: о чем вы готовите материал, какова цель и о чем вы хотите рассказать. Описывайте то, что вы видите, а не то, что вы переживаете от увиденного. Дайте простор историям самих людей, пусть говорят они. Не заставляйте гово- рить сразу о том, что человек чувствует или переживает.

2. Перед тем, как задать вопрос, подумайте о том, что вы хотите доне- сти вашим читателям или слушателям. Ведь часто ошибка журна- листов заключается в том, что они задают вопросы «свои», для себя, чтоб что-то понять. Эксперты-психологи, которые работают с вое- нными и журналистами, обращают внимание на такие аспекты. Военных, которые побывали в бою, под обстрелом или в плену, во- просы журналистов типа: «А вы убивали? И что вы чувствовали?» – выводили из равновесия, им приходилось с огромным усилием воли сдерживаться от агрессии. Очевидно, что во время военно- го конфликта возможны такие ситуации, как убийство. Но это не стоит подчеркивать, часто стараясь сделать из этого эмоцио- нально привлекательную новость или сюжет.

3. Будьте готовыми сопереживать. Готовясь к заданию, подумай- те над тем, с какими переживаниями вы можете встретиться (горе, боль утраты, печаль, страх, беспомощность и т. п.). Важно соблюдать дистанцию и понимать, что это чьи-то страдания – не ваши собственные. Сопереживайте, но не жалейте. Необходимо услышать а не жалеть, а услышать вы их сможете, если отделите свои эмоции от эмоций собеседника. Нужно осознавать то, что во время разговора могут включиться ваши личные переживания, ведь у каждого есть своя личная история, и в ней есть место соб- ственным травмам, которые могут реактивизироваться во время работы з пострадавшими. Руководство СМИ должно помнить, что

61 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

в случае, когда журналист недавно пережил какую-то личную тра- гедию (утрату родного человека или друга и т.п.), лучше не отправ- лять его на сложные эмоциональные задания, которые связаны с утратами.

4. Возьмите за правило: чем лучше вы понимаете свои эмоции, тем лучше контролируете свою журналистскую работу.

5. Говорить с людьми, которые пережили насилие, очень сложно. Обычно журналисты имеют больший уровень стресса после ин- тервьюирования таких людей, чем когда работают с трудными но- востями в редакции.

6. Реальность сложная и неоднозначная. Работая с травмирующими историями, журналист работает с восприятием той ситуации по- страдавшим. Поэтому существует угроза поверить в одну правду (полуправду), опустив возможность анализировать. Опасно ду- мать в черно-белых тонах и создавать стереотипные образы. Пси- хология войны – разделение на черное и белое, на друга и врага, на справедливость и несправедливость несет для журналиста опасность вплестись в одну из позиций.

7. Журналисты имеют тенденцию искать идеальных жертв: кого-то, кто очень страдает, или того, кто справился с горем. В тот же время, люди, которые страдают, не всегда воспринимают себя жертвами. Герои часто не считают себя героями. Например, те, кто спас жизнь многим товарищам в бою, чувствуют себя виноватыми за то, что не спасли других. Настоящие людские истории не так просты, как может показаться. История обычного человека, который пережил обстрел, угрозу собственной жизни или видел гибель других, мо- жет быть не менее интересной, чем история героя.

8. Внешность может быть обманчивой. Глядя на поверхность, ни- когда нельзя знать, что внутри. Даже люди, внешне кажущиеся сильными, могут сорваться от неправильного вопроса или даже наименьшего намека. Психологическая травма – это потеря кон- троля над ситуацией. Это беспомощность. Если вы хотите услы- шать историю человека, его рассказ – дайте ему выбор, пусть он контролирует свой рассказ. На самом деле, страх, бессилие, угне- тенность, агрессия – это нормальные проявления. И когда мы на- чинаем думать о том, что с нами происходит, начинаем называть словами свои эмоции, рассказываем свою историю, то это значит, что мы контролируем эти эмоции, ведь мы контролируем этот рас- сказ, итак, мы смогли занять активную позицию относительно травматического события, что, собственно, помогает психологиче- ски преодолеть его.

62  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

3.2. Советы исполнительного директора Дартовского центра журналистики и травмы при Колумбийском университете Брюса Шапиро http://nmpu.org.ua/2015/12/9032/

1. Каждый случай нужно подавать в более широком контексте, чем сама история. Стоит прослеживать тенденцию, понимать, почему именно эта история будет важной для общества. Это то, что будет отличать добротный, содержательный материал от обычных экстренных но- востей или сенсаций.

2. Жертва насилия вопреки всему, что с ней произошло, должна выгля- деть в журналистском тексте достойно. Стоит не забывать, что у по- страдавших была обычная жизнь – работа, коллеги, друзья до этого случая. А также их жизнь будет продолжаться и после травматического случая, и после выхода вашего материала.

3. Приступая к описанию преступления, совершенного над человеком, хорошо подумайте, сколько деталей целесообразно включать в ма- териал. Подумайте, важны ли все эти детали для основной мысли, которую вы хотите донести. Чрезмерная детализация убийства или жестокости может кого-то слишком травмировать. Особенно вни- мательным следует быть в описании самоубийств, ведь чрезмерно детализированная история может стать для кого-то инструкцией.

4. В целом интервью с травмированными людьми и дальнейшее напи- сание материала является чуть ли не наибольшим вызовом для жур- налистов, поэтому в работе над такими текстами нужно быть крайне внимательными к чувствам героев и осторожными в высказываниях.

5. Людей, которые пережили стресс на фоне вооруженного конфликта, в Украине становится все больше. Каждый из них переживает свою личную трагедию, что в конечном счете рискует стать глобальным стрессовым расстройством для всего общества. Таким образом, журна- листы должны освещать войну именно сквозь призму человеческих историй.

6. Всегда думайте о последствиях тех событий, которые освещаете. Вы можете думать о происходящих событиях, как о первом акте драмы. Обычно журналисты освещают именно это первое событие – пожар, аварию, землетрясение, войну. Но нужно понимать, что есть и второй акт, и иногда нам стоит именно этот второй акт вынести на первую полосу. Если журналист не будет думать о травме, то война будет историей генералов. Но если помнить о травме, то война уже будет историей ветеранов, историей мирных жителей, и их история длится в течение многих лет после завершения военных действий, собственно, после завершения первого акта.

63 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

3.3. Советы для журналистов при освещении экстремальных событий

Не показывайте мертвые тела и кровь. Скажите, что произошло. По возможности, не употребляйте слово «труп», заменяя его на «погиб- ших», «убитых» или «тела». Сосредоточьтесь на истории людей. Покажи- те, что делается для спасения людей, расскажите о тех, кто выжил, дайте говорить людям – рассказывать истории о том, как они спаслись, что помогло им выжить. А также показывайте, что делается для того, чтобы в будущем такое не повторилось. Говорите, прежде всего, о жизни, в ко- торой, конечно же, присутствуют страдания и смерть. Важно показать людям надежду.

Не злоупотребляйте показом похорон тех, кто погиб, если это не пуб- лично резонансные личность или похороны. Мы очень сочувствуем, но, если не можем ничем уже помочь и репортаж не дает надежды, поду- майте, стоит ли его давать на полосы газеты или в эфир?

Не показывайте лица участников боевых действий. Даже тогда, когда они говорят, что не боятся этого делать. Не называйте номеров частей и названий подразделений, особенно в привязке к местам дислокации.

Опыт свидетельствует, что нацеленность на надежду в будущем по- зволяет людям проходить через стресс с меньшими потерями. И много в этом зависит не только от власти и дипломатов, но и от каждого из нас: журналиста, фотографа, телеоператора или редактора СМИ.

ДОПОЛНИТЕЛЬНО: Журналистам, фотокорреспондентам и редакторам, что освещают темы насилия. Гид, как защитить и жертву, и себя. Dart Centre for Trauma and Journalism (перевод на украинский язык) http://dar tcenter.org/global/%D0%B4%D0%B6%D0%BE%D1%85%D0%B 0%D0%B9%D1%82-%D1%96-%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA- %D1%81%D0%BC%D1%96%D1%82 Журналистика конфликта. Пособие Росса Говарда изданное организа- цией Международная поддержка медиа (International Media Support (IMS) и IMPACS https://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf

64  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

3.4. Работа с группами, пострадавшими вследствие конфликта – Дети

Украина, как и большинство стран мира, подписала Конвенцию ООН о правах ребенка. 27 февраля 1991 года Верховная Рада Украины ратифици- ровала Конвенцию, а 27 сентября 1991 года документ вступил в силу. В 2003 и 2005 годах соответственно украинский Парламент ратифицировал два факультативных протокола к Конвенции о правах ребенка относительно торговли детьми, детской проституции и детской порнографии и относи- тельно участия в вооруженных конфликтах, которые с того времени стали неотъемлемой частью национального законодательства.

В соответствии с Конвенцией ООН о правах ребенка, каждый человек в возрасте до 18 лет считается ребенком. Согласно данной Конвенции, дети имеют особенные права защиты и особенные права участия. Это означает, что необходимо обеспечивать особенную защиту детей от всех форм жесто- кого обращения, пренебрежения та эксплуатации, и в то же время они также пользуются особенными правами, которые позволяют им играть активную роль в своих общинах и обществах. Дети имеют право на собственное мнение, включая право высказывать это мнение в средствах массовой информации.

Для публикации любых материалов, которые идентифицируют ребен- ка, необходимо , согласно с требованиями права, получить разрешение от родителей или законных опекунов. Хотя иногда трудно получить такое разрешение, особенно в письменной форме, ответственность журналиста частично заключается и в попытке как можно лучше проинформировать родителей или опекунов ребенка о целях и содержании интервью.

Интервью с Алиной, украинской переселенкой для «Громадський Донбас» («Общественный Донбасс») в Святогорске в 2015 – @ Крис Шуепп (Chris Schuepp)/2015

65 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Кроме этого, интересы ребенка всегда должны иметь первоочеред- ное значение. Если интервью и/или публикация материалов (текст, фото или видео) может в какой-то мере поставить под угрозу физиче- ское или психологическое благополучие ребенка, журналистская этика запрещает проведение интервью и/или публикацию материала.

Дети в конфликтных регионах особенно уязвимы. Они могут быть травмированы и психологически нестабильны, поэтому необходимо хорошо продумать интервью, особенно если его темой является кон- фликт и свидетельство ребенка о нем. Спросите себя, необходимо ли за- давать детям такие вопросы. Может ли кто-то из взрослых дать вам те же самые ответы вместо ребенка? Если так, зачем опрашивать детей? Всеми способами необходимо избегать сенсационных репортажей, в ко- торых дети изображаются как жертвы или уязвимые «объекты».

Когда нет никаких формальных или этических барьеров для разгово- ров с ребенком, убедитесь, что глаза ребенка и ваши находятся на одном уровне. Относитесь к детям как к равным себе и внимательно слушайте то, что они говорят – это самый эффективный способ понять их мысли.

Международная организация «Спасем детей» (Save the children) выпустила справочник «Интервью с детьми» с подробными инструкци- ями о том, как журналистам общаться с детьми.

Основные принципы можно подытожить так: • Поставьте себя на место ребенка и относитесь к нему с уважением. • Объясните, как вы будете использовать материал, и что вы будете у него спрашивать. • Честно сообщите о своих планах и намерениях, и не генерируйте нереалистические ожидания (получение денег, продуктов пита- ния, медицинской помощи и т.д.). • Найдите подходящее место для интервью и попробуйте помочь ребенку почувствовать себя максимально комфортно. При необ- ходимости, возьмите интервью у группы детей, а не у одного ре- бенка, чтоб повысить их уверенность. • Не ограничивайте себя и ребенка во времени; не спешите закон- чить интервью. Не стоит часто перебивать ребенка – пусть рас- сказывает свою историю собственными словами. • Используйте легкий язык, старайтесь не выглядеть по-детски, но и не относиться снисходительно. • Задавайте открытые вопросы и избегайте вопросов, на какие ре- бенок может ответить «да» или «нет». • Когда вы поняли, что ребенок чувствует себя неудобно или вы затронули слишком чувствительную тему, остановите интервью или сосредоточьте внимание на менее чувствительных вопросах. • Всегда заканчивайте интервью на хорошей ноте и благодарите ре- бенка за его время и усилия. Заверьте, что его мнение будет вклю- чено в ваш репортаж.

66  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

ССЫЛКИ НА ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ РЕСУРСЫ: Конвенция ООН о правах ребенка на украинском языке: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/convention_small_final.pdf Конвенция ООН о правах ребенка на английском языке: ttp://www.unicef.org/ukraine/ukr/crc(1).pdf Конвенция ООН о правах ребенка на русском языке: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/ru_ru_childrights_190707.pdf Медиа и права ребенка (ЮНИСЕФ и МедиаВайс) на английском языке: http://www.unicef.org/ceecis/The_Media_and_Children_Rights_2005.pdf на русском языке: http://www.unicef.org/ceecis/mediachildrightsrussian.pdf «Интервью с детьми» – справочник для журналистов и не только от ор- ганизации «Спасем детей» (Save the hildren): http://www.savethechildren. org.uk/resources/online-library/interviewing-children-guide-journalists-and- others Специальный отчет «Дети в медиа: как освещать и соблюдать правила» http://osvita.mediasapiens.ua/content/files/deti_v_media_web_new.pdf

3.5. Способствование эффективной коммуникации: правила и рекомендации Способствование эффективной коммуникации в ходе конфликта и после конфликта, а также обеспечение и защита доверия к нам, как к журналистам, означает, что журналисты просто обязаны понимать суть конфликта и его причины. Мы, как журналисты, также должны до- сконально владеть теорией конфликта, поскольку она касается практи- чески всех аспектов нашей работы. Журналистика всегда имеет дело с изменениями и влиянием, какое эти изменения оказывают на людей, группы, государства, экономику и окружающую среду. Эти изменения редко проходят без конфликтов, поскольку люди стремятся удовлетво- рить неудовлетворенные нужды, усилить свое влияние, защитить свою идентичность, расширить свой доступ к ресурсам и уменьшить нера- венство и несправедливость.

Конфликт – это ситуация, в которой два или более лица или групп стараются отстоять цели или стремления, которые по их убеждению, они не могут разделять с другими. Как пишет Росс Говард в издании «Журналистика конфликта»: «Не все конфликты являются насильствен- ными. Конфликт является нормальным, если происходят изменения. Некоторые люди стремятся к изменениям, а другие с этим не соглаша- ются. Если их разногласия во мнениях или их конфликт можно уладить мирным путем, этот процесс можно считать позитивным. Но когда кон- фликт не вдается уладить надлежащим образом, он становится насиль-

67 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

ственным. В насильственных конфликтах люди боятся за свою безопас- ность и жизнь. Когда мы говорим «конфликт», мы, как правило, имеем в виду насильственный конфликт».

Существует немало причин для конфликта. Они разнообразны, и в большинстве случаев речь идет не просто об одном основании или об одной причине для определенного конфликта – природа конфликтов обычно многогранна. Некоторые из причин включают: • дефицит ресурсов или когда происходит несправедливое распреде- ление таких ресурсов, как продукты питания, жилье, рабочие места или земля; • между двумя (или больше) группами, находящимися в конфликте, отсутствует коммуникация или ее очень мало; • у групп ошибочные идеи и убеждения относительно друг друга; • между ними существуют неразрешенные обиды из прошлого; • происходит неравномерное распределение власти.

Во время освещения конфликта должны тщательно изучаться пред- положительные, возможные и фактические причины конфликта, по- скольку такое изучение и обсуждение позволит тем, чьи интересы были затронуты, и тем, кто старается внедрить изменения, эффективно об- щаться со своими оппонентами.

Мы, как журналисты, склонны рассказывать об истории конфликта как об игре с нулевым счетом и только с одним победителем. Однако та- кое освещение является небезопасным и часто означает, что мы испо- лнили лишь часть своей работы, поскольку нельзя забывать об обстоя- тельствах конфликта (то ли это история, то ли окружающая среда и т.п.) или о его участниках.

Мы также не должны забывать, что мир не обязательно может быть целью, поскольку сам термин является нестойким и означает опреде- ленный процесс так же, как и конфликт, который является определен- ным процессом или циклом. О чьем мире идет речь? Что он означает для каждой из сторон? В конце концов, когда наступает мир, это не обя- зательно хорошо для цикла новостей, а значит, что СМИ могут сделать, чтоб способствовать установлению мира и одновременно делать свою работу?

Итак, какие существуют правила и рекомендации для способствова- ния эффективной коммуникации? Нам в первую очередь необходимо изучить, с кем мы общаемся – наша ли это аудитория? Наши источни- ки? Военнослужащие? Правительство? В некоторых случаях, когда мы говорим о содействии эффективной коммуникации, нам следует вспо- мнить, что мы, представители СМИ, являемся в каком-то смысле по- средниками, а иногда и медиаторами. Более подробный обзор именно той роли изложен в разделе 3.7.

68  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

В целом, мы можем содействовать эффективной коммуникации, если: • Будем отыскивать другие стороны и другие точки зрения, ко- торые не должны просто повторять старые обиды старых элит. • Будем выяснять, к чему стремятся разные стороны конфликта или пострадавшие в результате конфликта. • Будем изучать разные возможности для прекращения, компро- мисса или урегулирования (в любом виде) и будем писать об этих разных возможностях. • Не будем поддаваться искушению освещать конфликт как игру с нулевым счетом. • Будем осознавать критичные формулировки, которые мы получа- ем и которые распространяем. • Будем помнить, что мы, как средства массовой информации, имеем право задавать тон, легитимизировать и делегитимизиро- вать, а также влиять на общественное мнение лишь при помощи слов, которые мы подбираем.

3.6. Как избежать манипуляций

Мы, как журналисты, которые освещают конфликты, сталкиваемся со многими проблемами, которые не в последнюю очередь связаны с манипуляциями как со стороны наших источников, так и со стороны разных участников конфликта. Сначала мы должны понять, как нами могут манипулировать. Существует множество приемов, которые используют правительства и заинтересованные лица, а именно: • Выплата средств журналисту для продвижения определенных моментов без признания этого факта самим журналистом или без указания источников средствами массовой информации. • Когда правительство и частные лица нанимают специализи- рованные фирмы по связям с общественностью для выгодного представления войны или разных аспектов, связанных с ней. • Дезинформация или предоставление неполной информации жур- налистам, которые потом сообщают такую информацию как но- вости или факты, без ссылки на источники, которые могут быть сомнительными. • Нагнетание страха или запугивание журналистов так, чтоб они прибегали к самоцензуре. • Применение тактики обливания грязью для дискредитации или уничтожения чьей-то репутации, в том числе журналистов.

Итак, как же нам избежать такого манипулирования? • Ни от кого не принимайте деньги либо подарки. Это не только сделает вас склонным к манипуляции (даже если вы думаете, что сможете ей противостоять), но, что более важно, это может соз- дать у вас ощущение манипуляции.

69 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

• Задавайте вопросы. Оценивайте все скептически и никогда ниче- го не принимайте за чистую монету. Задавайте вопросы, которые другие боятся или считают непатриотичным задавать. Это ваша работа. Задавать вопросы! • Понимайте то, что освещаете. • Избегайте самоцензуры. Часто, когда мы чего-то боимся, мы включаем самоцензуру. Изучайте тему и глубинно разбирайтесь в ней. Уверенность в собственном владении материалом и пони- мании своей роли также позволит избежать ограничений. • Сохраняйте дистанцию с политиками, чтоб эффективно выпол- нять свою работу.

3.7. Журналист как медиатор

Кроме ответственных репортажей и рассказов о реальных людях, мы должны особенно четко осознавать тот факт, что среди нашей аудитории есть и политики. Именно поэтому мы, журналисты, часто подсознательно играем роль посредника. Что это значит? Это значит, что мы должны понимать, что именно дипломаты и переговорщики стараются сделать, и сообщить об этом достоверным способом. Это значит, что мы должны признать тот факт, что политики смотрят и читают наши репортажи, чтоб понять, что «другая» сторона говорит и делает, и реагировать или действовать соответствующим образом. Именно поэтому нужно действовать правильно! Мы должны проверять информацию. Социальные медиа – неплохой источник для того, чтоб ориентироваться в делах, но мы должны их отслеживать, подтверждать и проверять информацию через другие источники. Мы не должны передавать слухи, поскольку другие могут воспринимать эту информацию как факты. Это только заострит конфликт.

Мы также должны понимать, что сегодня СМИ фактически больше не работают в пределах четких границ благодаря разным технологиям. В результате, «когда государства сами являются сторонами конфликта, содержание систем СМИ одной страны иногда становится частью содержания систем СМИ другой страны… Непосредственная связь между правительствами, как и раньше, имеет первоочередное значение, но участие общественности через СМИ становится все более важным фактором в урегулировании международных конфликтов».

Во время вооруженных конфликтов, когда правительства принимают решение о войне, мире и жизни людей, средства массовой информации играют роль в формировании этих решений. Средствам массовой информации часто удается прорваться сквозь бюрократию и напрямую донести государственным лидерам информацию о текущей ситуации; такие действия могут повлиять на расстановку государственных приоритетов и помочь мобилизовать общественное мнение. Таким

70  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

образом, средства массовой информации выступают как важный канал связи и поэтому часто невольно служат посредником.

Нравится нам это или нет, но нам, как журналистам, необходимо понимать, что государственные лидеры полагаются на наше освещение событий и на информацию, которую мы подаем. Медиарепортаж стал фактором в процессе принятия решений. Подробное и быстрое освещение в современных условиях является частью среды относительно принятия решений для разных интересов и аудиторий. Мы уже не просто сообщаем, а фактически действуем как канал или даже как участник.

В конечном счете, новостные средства массовой информации играют множество ролей, выступая как важный канал связи. СМИ помогают повышать уровень доверия между оппонентами; исправлять ошибочные представления; определять скрытые интересы, обеспечивать эмоциональную разгрузку и поощрять баланс сил.

Однако для того, чтоб делать это эффективно, мы также должны понять другую сторону. Мы должны приложить согласованные усилия для создания комплексной картины о тех, кто принимает участие в конфликте, и четко представить их и их мнение, даже если это заставляет вас покинуть свою зону комфорта.

В конце концов, в настоящее время постоянно изменяющейся технологичной среды, с его беспилотниками, интернетом и социальными сетями, мы как работники средств массовой информации, должны понимать и адаптироваться к нашей изменчивой роли, учитывая такие изменения технологий. Учитывая то, что традиционная роль репортерства может не измениться, будет достаточно много возможностей для новых методов, и то, как мы решим это делать, возможно важнее чем когда-либо, поскольку люди сейчас намного более переполнены информацией чем когда-либо раньше, и потому им необходимы средства массовой информации как посредник который поможет им принять осознанное, информированное решение.

3.8. Манипуляции СМИ (как манипулируют журналистами и как манипулируют журналисты) «Классический журналистский конфликт… это противоречие между обязанностью репортера узнать о событии все, что можно, и рассказать об этом и опасностью быть использованным как инструмент пропаган- ды».

Существует также проблема манипуляции СМИ, которая приобре- тает разные формы: журналистами могут манипулировать правитель- ственные и военные источники, в то время как сами СМИ также могут

71 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

манипулировать тем, о чем и как они будут сообщать из-за чувства па- триотического долга или самоцензуры. Однако важно также помнить, что манипуляции могут случаться и в виде нарушений прав челове- ка, которые часто наблюдаются в охваченных конфликтом странах и в постконфликтных странах. Потому журналистам необходимо знать свои права и средства защиты, кроме того, о безопасности журналистов также должны заботиться международные организации. С другой сто- роны журналисты часто поддерживают пропаганду ненависти и жур- налистику, которая игнорирует этическое и независимое освещение событий. Они являются частью коррупции в средствах массовой ин- формации и не соблюдают этических норм и правил журналистов.

Освещение конфликта часто сокращает количество сторон до двух, поэтому любой, кто не является другом, автоматически становится вра- гом. Такое освещение требует наличия четко определенных победите- лей и побежденных, и игнорирует или скрывает мирные инициативы от другой стороны или третьих лиц, в частности любые варианты не- насильственного урегулирования конфликта, которые не отдают общую победу своей собственной стороне. Этичное освещение конфликтов не только ставит объективность в работе журналиста в центр проблемы, но и подчеркивает положительную роль, которую журналисты могут сыграть для предотвращения насильственных конфликтов и способ- ствования мирному урегулированию и примирению.

Во время конфликта журналисты сталкиваются с возможностью ма- нипуляции на нескольких фронтах. С одной стороны, военные склонны придерживаться политики удерживания информации в надежде на то, чтоб не только сохранить тайну о своих операциях, но и заручиться оп- ределенной поддержкой для своих военных операций, что также может вести к «чрезмерному» патриотизму со стороны журналистов. Важно отметить, что военные убеждены, что без поддержки внутри страны их военные действия, безусловно, обречены на поражение.

Часто говорят, что первой жертвой войны становится правда. Точ- ные, непредубежденные сообщения СМИ, которые передаются из зон конфликтов, служат основному интересу общества: в теперешнюю ин- формационную эру изображения и новости могут иметь решающее влияние на результат вооруженных конфликтов. Как следствие, частота случаев препятствования журналистской деятельности во время воо- руженных конфликтов вызывает тревогу. Спектр препятствий широк: начиная от отказа в доступе, цензуры, дезинформации и преследова- ний до безосновательного задержания и непосредственных нападений на сотрудников средств массовой информации.

С другой стороны – сами СМИ. Почти также как и у военных, у средств массовой информации тоже есть свои интересы, которые они продвигают. Большинство журналистов стремятся искать правду и удовлетворять, по их мнению, право граждан знать. Но средства мас-

72  РАБОТА ЖУРНАЛИСТА С ГРУППАМИ ПОСТРАДАВШИХ

совой информации также руководствуются коммерческим давлением для увеличения тиража и аудитории и опережения конкурентов в осве- щении событий. Действительно, много из того, что происходит в инду- стрии новостей, базируется на освещении конфликта.

Природа современных СМИ такова, что наше внимание захвачено изобра- жениями, «саундбайтами» заявлений политиков и сжатыми сообщениями длинной в 140 символов. Как следствие – государственные лидеры начали полагаться на изображения и эмоции, а не на аргументы; свое мнение выражают «саундбайтами», а рациональной дискуссии избегают. Инфор- мация передается, но редко объясняется или анализируется. Существует множество, возможно, слишком большое количество сообщений, которые еще больше осложняют жизнь политиков.

Учитывая вышесказанное, журналисты должны заботиться о том, чтоб не поддаваться манипуляциям, и в то же время они должны давать четкую, актуальную информацию. Несмотря на то, что работа средств массовой информации заключается в освещении конфликта, обстоя- тельства конфликта чрезвычайно осложняют для СМИ выполнение их работы. Пересечение пропускных пунктов может длиться на несколь- ко часов дольше, чем обычно, время от времени перекрываются целые регионы, и правительства не предоставляют прозрачной информации. В конечном счете, с такими ограничивающими (и манипуляционными) условиями следует бороться.

3.9. Журналистские табу, или Чего журналистам никогда нельзя делать в постконфликтных зонах Освещение конфликтов и постконфликтных событий связано как с физической опасностью, так и с опасностью последствий ваших сооб- щений. В связи с этим существует целый ряд советов, о которых должен помнить каждый репортер, и мы будем называть их тут «журналистски- ми табу». Возможно, наиболее важным моментом тут является то, что ни одна новость, абсолютно ни одна, не стоит утраты своей жизни.

В своем пособии «Журналистика конфликта» Росс Говард отмечает ряд таких журналистских табу, когда дело доходит до освещения кон- фликтов. В частности: • Избегайте освещения конфликта, как состоящего из з двух проти- востоящих сторон. Найдите других пострадавших лиц и включи- те в сообщение их истории, мнения, цели. • Избегайте определения конфликта через цитаты лидеров. Выйди- те за пределы элит и дайте информацию от простых людей, ко- торые также имеют свой интерес в конфликте. • Избегайте освещения только того, что разделяет стороны кон- фликта. Задавайте противоположной стороне вопросы, которые

73 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

могут выявить точки соприкосновения. Сообщайте об интересах или цели, которые они могут разделять. • Избегайте постоянного фокусирования на страдании и страхе лишь одной стороны. Освещение страданий всех сторон должно быть одинаковым. • Избегайте таких слов, как опустошение, трагедия и террор, для освещения действий по отношению к одной стороне. Такие слова ставят репортера по одну сторону конфликта. Можно лишь ссылаться на кого-то, кто использует такие слова. • Избегайте эмоциональных и неточных слов и определений. • Избегайте высказывания собственного мнения о том или ином факте. Если кто-то что-то утверждает, укажите его имя, и это будет его мнение, а не ваш факт. • Избегайте ожидания лидеров с одной стороны, которые предло- жат решение. Исследуйте мирные варианты, откуда бы они ни по- ступали. Предложите эти варианты лидерам и сообщите об их ре- акции.

Но также есть и другие табу: • Избегайте склонности поддерживать официальные (правитель- ственные и военные) источники. • Избегайте точки освещения, которая заключается в изложении событий лишь с точки зрения одной стороны. Освещайте кон- фликт во всей его полноте и сложности. • Избегайте собственной оценки в освещении новостей. В новостях должна быть представлена информация, которая потом позволит общественности принимать собственное решение относительно того, как к ней относиться. Вставка собственного мнения лишь больше распаляет недоверие, непонимание и чувство обиды на СМИ и между участниками конфликта. • Избегайте чрезмерного упрощения. Каждый конфликт, даже тот, что возникает между братьями и сестрами, как правило, имеет какую-то историю. Позаботьтесь о том, чтоб вы и/или ваше инфор- мационное агентство показывало разные точки зрения, которые смогут проиллюстрировать более широкую картину. • Избегайте сентиментальных рассказов, в основе которых лежат эмоции, когда освещаете важные вопросы. Также стоит воздер- живаться от освещения конфликта как игры с нулевым счетом, при котором игнорируется сложность ситуации.

https://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf

74  Роль СМИ в распространении информации

Раздел 4 РОЛЬ СМИ В РАСПРОСТРАНЕНИИ ЖИЗНЕННО ВАЖНОЙ ГУМАНИТАРНОЙ ИНФОРМАЦИИ Авторы: Крис Шюпп Мишель Бетц

4.1. Определение и классификация гуманитарной информации В течение многих десятилетий гуманитарные организации по все- му миру почти полностью пренебрегали коммуникацией в своей реак- ции на гуманитарные катастрофы. Они всегда концентрировали свое внимание на поиске и спасении, а также на короткосрочном оказании неотложной помощи и механизмах восстановления. Лишь недавно

75 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

международное гуманитарное сообщество поняло, насколько важной является коммуникация во время реагирования на природные и техно- генные катастрофы.

http://www.bbc.co.uk/mediaaction/publications-and-resources/research/ reports/Humanitarian-broadcasting-in-emergencies-synthesis-report-2015

Согласно отчету организации BBC Media Action, сегодня существуют разные ярлыки для обмена информацией в кризисных ситуа- циях, как например «коммуникация с получа- телями помощи», «коммуникация с граждана- ми» и «привлечение общин». В попытке найти более точные и более сложные объяснения, отчет основывается на определении Междуна- родной федерации общества Красного Креста и Красного Полумесяца (МФОКК и КП). МФКК раз- личает понятия инструментов «Информация для получателей помощи» и «Обмен информа- цией с получателями помощи».

При помощи инструмента «Информация для получателей помощи» (одностороння) мож- но также передавать содержание, используя разные каналы. Эта инфор- мация содержит сообщения, которые предлагают защитную смену по- ведения, или предупреждение о соблюдении техники безопасности. (…) Информация для получателя помощи, как правило, не привлекает его к процессу обсуждения». Поскольку определение коммуникации всегда предусматривает двухсторонний обмен информацией, МФКК описыва- ет коммуникацию с получателем помощи как «связь (двухстороннюю), что осуществляется через большое количество разных каналов для по- лучения приоритетной обратной связи от получателя помощи. Самое главное то, что получатели помощи принимают участие в процессе улучшения своего положения. Коммуникация с получателем помощи или двухсторонняя связь привлекает к диалогу общины, посредством управления информацией, которая отсылается и получается от получа- телей помощи и с учетом пожеланий получателей помощи в процессе принятия решений».

IFRC, Beneficiary Communication and Accountability A responsibility, not a choice, Geneva, 2011, page 8, http://www.ifrc.org/PageFiles/94411/IFRC%20 BCA%20Lesson%20Learned%20doc_final.pdf

Простыми словами: любая гуманитарная организация, которая дей- ствует в чрезвычайной ситуации, должна иметь механизмы, которые позволяют ей держать двустороннюю связь с получателями помощи. Они должны включать отзывы, проблемы и предложения получателей помощи в свою работу и формировать свою гуманитарную деятельно-

76  Роль СМИ в распространении информации

сть соответствующим образом. Информирование получателей помощи о вашей гуманитарной деятельности – это одно дело, а налаживание с ними эффективной связи – другое.

Итак, цель коммуникации с получателями помощи, согласно МФКК, «заключается в сохранении и улучшении жизни путем предоставления своевременной, актуальной и точной информации, а также в обеспече- нии условий прозрачности и ответственности путем создания механиз- мов обратной связи».

Ответственность за все эти формы связи, которые существуют меж- ду гуманитарными организациями и получателями помощи, в первую очередь, лежит на гуманитарных организациях. Но их могут и должны поддерживать местные и региональные СМИ, при условии, если эти гу- манитарные организации установили с ними прямой контакт.

Таким образом, вывод заключается в том, что для всех гуманитар- ных организаций чрезвычайно важно прежде всего проанализировать структуры связи в стране. Когда мы говорим об Украине, то организа- ции по оказанию помощи которые тут действуют должны определить регион, в котором они работают, демографические показатели людей, каким они хотят оказать помощь, а потом выяснить, как именно они это могут выполнить. Во многих селах в буферных зонах Донецкой и Луган- ской областей, например, есть много пожилых людей, которые не име- ют доступа к Интернету и/или навыков получения информации из него. В этом случае использование социальных медиа-ресурсов и веб-сайтов для информирования или обмена информацией с получателями помо- щи, вряд ли будет иметь успех.

Представитель МККК, Хакобо Кинтанилья в своем отчете пишет: «Понимание местной информационной среды включает понимание того, о чем люди хотят знать, какими каналами связи они пользуются и каким доверяют, как они ими пользуются и как осуществляется обмен информацией. Также необходимо понять, как с этим справляются мест- ные СМИ и телекоммуникационная инфраструктура. Как женщины или люди преклонного возраста получают информацию? В какой мере и ка- ким образом используются технологии?»

Quintanilla, Jacobo, Ten lessons on communicating with communities in complex emergencies, 23 October 2015, Humanitarian Practice Network, http://odihpn.org/blog/ten-lessons-on-communicating-with-communities-in- complex-emergencies/

77 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

4.2. Роль средств массовой информации в распространении важной гуманитарной информации Всесторонний и тщательный анализ информационной среды требует наличия местных экспертов, которые разговаривают на языке получате- лей помощи и понимают, как они обмениваются информацией. Только при условии выполнения этих простых предпосылок, любая гуманитар- ная организация будет иметь необходимую глубину понимания того, как наладить связь с людьми. На этом этапе средства массовой информации могут оказывать решающую поддержку гуманитарным организациям.

Люди в Украине получают информацию через разные каналы. Тут есть несколько (центральных) национальных телеканалов, есть национальные, региональные, а также местные радиостанции, и есть много печатных из- даний (ежедневные национальные и, в основном, еженедельные местные и региональные газеты), а также сотни местных, региональных и нацио- нальных новостных сайтов. В добавок к этому, в данном контексте не сле- дует игнорировать наличие «сарафанного радио», поскольку оно является одной из форм общения, которая стала очень важной в стране, особенно в последние два года из-за чрезвычайной ситуации в Восточной Украине и уничтожения важных каналов связи в результате конфликта. Чрезвычай- но пострадали газеты, потому что они были физически и экономически отключены от своих старых печатных машин и сейчас должны платить большую цену за более низкое качество вследствие повышения стоимости транспортирования. В селах без постоянного электроснабжения и работы телекоммуникационных систем обмен информацией через веб-сайты и социальные медиа, а также телевидение и радио, практически не возможен. Все эти факторы необходимо учитывать при разработке коммуникационной стратегии для гуманитарных организаций.

Средства массовой информации могут и должны поддерживать гу- манитарный сектор при первой возможности. Предоставление точной и своевременной информации лежит в основе того, что должны делать журналисты. В случае чрезвычайной ситуации, это согласуется с одним из принципов МФКК для налаживания связи с общинами: «Связь с по- лучателем помощи более эффективна, когда информация актуальна, до- ступна, понятна и своевременна».

По сути, это значит, что средства массовой информации и гуманитарные организации разделяют общее желание сообщить людям необходимую ин- формацию четко и своевременно. Потому кажется логичным, чтобы средства массовой информации и гуманитарная сфера работали вместе и помогали друг другом относительно передачи этих жизненно важных сообщений.

У средств массовой информации есть немало вариантов принимать участие в освещении гуманитарной деятельности. Они могут просто ин-

78  Роль СМИ в распространении информации

формировать свою аудиторию о том, что делает гуманитарный сектор, кто ответственный и почему и как они оказывают помощь своим полу- чателям. Как пример, местные газеты могут делать материалы на основе пресс-релизов, которые они получают от разных гуманитарных организа- ций, которые работают на местах, и создавать информативный контент. Это могло бы расширить информационные мероприятия и проинформировать намного большую аудиторию. Именно потому пресс-релизы являются важ- ным инструментом для организаций по оказанию помощи в проведении разъяснительной работы среди населения. Средства массовой информации в этом случае функционируют как средство для передачи информации.

Журналисты также могут сообщать о будущих мероприятиях и, та- ким образом, непосредственно будут поддерживать гуманитарные ор- ганизации в «информировании получателей помощи» (см. раздел «Оп- ределение и классификация гуманитарной информации»).

Средства массовой информации могут предоставлять необходимую обратную связь для гуманитарных организаций через налаживание связи с получателями помощи путем проведения интервью и журналистских расследований. Независимо от того, где предоставляется гуманитарная помощь в Украине, местный журналист должен всегда наблюдать за про- цессом, общаться с людьми и с поставщиками гуманитарной помощи и сообщать об этом через местные средства массовой информации. Таким способом будет происходить информирование широкой общественности и гуманитарных организаций о том, как предоставлялась помощь, кто ее получил и есть ли вопросы, которые требуют решения или механизмы, которые нужно улучшить.

Источник: Интерньюз

79 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

После установления связи между этими линиями, они фактически создают коммуникационный цикл, инициированный гуманитарным сектором и который поддерживается СМИ, в котором получатели помо- щи (то есть население) находятся в центре внимания.

Уместным будет также рассмотреть разные обязанности и подходы международных и местных журналистов. Агентство Интерньюз дает разъяснения в своей статье «Освещение международных кризисов: Пособие для инструкторов и журналистов и Вступительный курс для сотрудников гуманитарных организаций»: «Роли местных СМИ и международных средств массовой информации в чрезвычайных ситуациях, несмотря на то, что час- тично совпадают в некоторых сферах, в основном радикально отличаются.

Международные СМИ информируют международное сообщество, рас- сказывая людям во всем мире, что случилось и какими были последствия для местного населения. Фотографии и свидетельства с места событий, таким образом, помогают гуманитарным организациям повысить значение кризиса и собрать средства для принятия мер реагирования. Существует много исследований и комментариев о том, как хорошо или плохо между- народные средства массовой информации выполняют эту роль.

Местные СМИ, в отличие от этого, должны удовлетворить неотложные, подробные информационные нужды местной аудитории – тех людей, ко- торые пострадали в результате чрезвычайной ситуации, включая сосед- ние общины, которые нуждаются в срочной помощи. Если местные СМИ эффективно будут исполнять эту роль, они могут спасти жизнь и помочь местному населению восстановиться намного быстрее».

Internews. Reporting on international crises: A Manual for Trainers & Journalists and an Introduction for Humanitarian Workers (written by Jacobo Quintanilla, Jesse Hardman, Matt Abud, Alison Campbell and Deborah Ensor). 2014. Pages 8/9. https://www.internews.org/sites/default/files/resources/IN140220_ HumanitarianReportingMANUAL_WEB.pdf

4.3. Как находить и распространять гуманитарную информацию Информацию о гуманитарных организациях и их мероприятиях в Украи- не можно легко найти в интернете и через непосредственное общение с многими организациями, которые осуществляют тут свою деятельность. Большинство международных и местных неправительственных органи- заций имеют свои собственные веб-сайты, и простой поиск через Google в большинстве случаев предоставит журналистам соответствующие кон- тактные данные. Но журналистам всегда следует повторно проверять ин- формацию о соответствующих организациях, которую они непосредственно

80  Роль СМИ в распространении информации

нашли в Интернете, чтоб информация, какую они передают своей аудитории, была точной и актуальной.

В Украине и в ряде других стран с чрезвычайными ситуациями гумани- тарного характера, Управление по координации гуманитарных вопросов ООН (УКГВ) осуществляет координацию гуманитарной помощи. Большая часть контента на их информационном портале открыта для общественности, и его могут найти журналисты, которые желают использовать материалы, размещенные на сайте для своей журналистской работы.

Там есть сотни документов, карт, инфографиков и наборов данных, ко- торые можно использовать, но обязательно нужно указывать источник использованной информации. Эти материалы регулярно обновляются и дают достаточно комплексный обзор того, что делает ООН и ее партнеры в Украине.

В этом контексте следует отметить, что отношения между журналиста- ми и представителями гуманитарных организаций могут существенно отличаться «от тесного сотрудничества с общими полномочиями (в исклю- чительных случаях), к взаимной неинформированности или непониманию работы друг друга (что встречается чаще), неприкрытой враждебности и подозрительности, особенно в местах, где катастрофы происходят в рамках политического конфликта».

Украина: 3W Обзор Партнерами состоянием на 16 ноября 2015 года

81 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

В последние месяцы социальные медиа стали чрезвычайно важ- ными в Украине. Закрытые группы в Facebook, вКонтакте и Одноклас- никах в некоторых местах собрали намного большее количество лю- дей, чем число пользователей местных сайтов. Как пример приведем цифры: в группе вКонтакте «Типичный Харьков» насчитывается боль- ше, чем 176 тыс. читателей состоянием на декабрь 2015 года, а количе- ство ежедневных посещений на ведущем местном новостном сайте http://www.057.ua/ составляет около 30 тыс.

Именно потому социальные сети являются отличным источником новостей для журналистов. Если люди владеют местной информацией о гуманитарных нуждах и/или гуманитарных услугах, они, как прави- ло, делятся этой информацией в интернете. Сегодня социальные СМИ являются неотъемлемой частью социальных сетей, и они фактически являются продолжением более традиционного «сарафанного радио». Для информирования населения, а также для общения с людьми и для получения от них информации журналистам необходимо быть ак- тивными в социальных сетях.

Для тех журналистов, которые хотят копнуть глубже и найти более подробную информацию, особенно в социальных медиа, ресурс Global Voices предлагает пособие по исследованию открытых источников ин- формации (Open-Source Research Guidebook), в котором есть немало дель- ных советов для журналистов о том, как проверять факты и отыскивать новости в Интернет-сфере.

https://globalvoices.org/specialcoverage/how-to-conduct-open-source- research-on-the-russian-internet/

4.4. Что следует учитывать при распространении гуманитарной информации В текущей политической ситуации в Украине, с любой информацией не- обходимо обращаться осторожно. Существует много неправдивой информа- ции и откровенной пропаганды, которую распространяют разные субъекты, особенно в Интернете. Поскольку журналисты несут ответственность за свои публикации, проверка фактов становится еще более важной в чрезвычайных ситуациях и конфликтах, чем во времена спокойствия и мира.

Информация, которая поступает от гуманитарных организаций, как правило, достоверна, поскольку большинство гуманитарных организа- ций работают согласно Кодексу поведения Международного движения Красного Креста и Красного Полумесяца и неправительственных орга- низаций (НПО) во время ликвидации последствий стихийных бедствий и соблюдают четыре основных гуманитарных принципа – гуманности, нейтралитета, непредвзятости и независимости.

82  Роль СМИ в распространении информации

Кодекс поведения МФКК также имеет отдельный раздел, посвященный информации о человеческом измерении коммуникации. «В наших инфор- мационных, разъяснительных и рекламных мероприятиях мы призна- ем жертвы стихийных бедствий, как достойных людей, а не безнадежные объекты. Никогда нельзя терять уважение к жертвам стихийных бедствий и катастроф, поскольку они являются равноправными партнерами. В нашей информации для общественности мы должны давать объективную кар- тину ситуации, подчеркивая возможности и стремления, людей, которые пострадали вследствие стихийного бедствия или катастрофы, а не только говорить об их уязвимости или страхе. Мы будем сотрудничать со средствами массовой информации для того, чтоб усилить соответствующую реакцию общественности, но при этом недопустимо, чтоб желание привернуть к себе внимание, как со стороны самой гуманитарной организации, так и за ней, взяло верх над принципом предоставления гуманитарной помощи в мак- симально возможном объеме. Мы будем избегать соперничества с другими организациями, предоставляющими помощь во время стихийного бедствия или катастрофы, за освещение в средствах массовой информации, если последнее может нанести вред деятельности в интересах жертв или безо- пасности наших сотрудников или тех, кто является получателем помощи».

Учитывая то, что стороны, подписавшие этот Кодекс поведения, в основ- ном являются представителями гуманитарных организаций, а не СМИ / журналистами, большинство пунктов также должны соблюдать журналисты и быть отражены в Кодексе этики журналистов Украины.

Существует несколько гуманитарных организаций, которые отказыва- ются работать с журналистами, чтоб не подвергать свою миссию опасности. Основное внимание гуманитарных организаций всегда сосредоточено на получателях помощи и все, что ставит их под угрозу или подвергает опасности, необходимо предотвратить. С учетом указанного, журналисты должны принять выбор гуманитарной организации не общаться через средства массовой информации и действовать соответствующим образом.

Но преобладающее большинство НПО, волонтерских организаций и учреждений ООН приветствуют интерес СМИ к своей работе и будут рады координировать свои усилия с журналистами. При общении с гу- манитарными организациями, журналисты всегда должны стараться построить доверие и понимание между обеими сторонами, чтоб обеспе- чить простой и взаимовыгодный обмен информацией.

Не только журналисты стараются найти правильный подход к событи- ям, развивающимся в стране. Начиная с середины 2015 года, ПРООН и пра- вительство Украины совместно работают над проектом национальной коммуникационной стратегии относительно урегулирования ситуации ВПЛ (внутренне перемещенных лиц) в Украине. В недавнем анализе СМИ и коммуникаций представители ПРООН выявили, что на сегодня «сарафанное радио» и социальные медиа являются наиболее важными путями обмена информацией в Украине.

83 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Источник: ПРООН в Украине Более подробные результаты исследования ПРООН подтверждают, что местные газеты, личное общение с поставщиками услуг и «социаль- ные сети» являются наиболее важными средствами получения важной информации о местных услугах и гуманитарной помощи населению.

Но связь в этом случае снова означает двухстороннюю связь, и отве- чать на вопросы людей в социальных медиа критически важно. Каж- дый раз, когда люди задают вопросы, они ожидают и получают ответ. Любой вопрос, оставшийся без ответа, приведет к разочарованию и не- доверию, а это нецелесообразно, особенно во время чрезвычайных ситу- аций. Это касается как гуманитарных организаций, так и средств массо- вой информации.

Этот скриншот со страницы вКонтак- те Восток-SOS демонстрирует, как одно- сторонняя связь может пойти не так и запутать и разочаровать людей.

Очень важной ответственностью жур- налистов, которой часто пренебрегают, является указание источника использо- ванной информации. При сегодняшних обстоятельствах в Украине этот вопрос стал еще более важным, поскольку мно- го фрагментов информации получается устно, и ее очень трудно проверить. Когда журналисты используют информацию,

84  Роль СМИ в распространении информации

полученную от гуманитарных организаций, они должны ссылаться на их источники и, таким образом, предоставлять общественности возможность увидеть, откуда поступила эта информация. Это также касается даты/вре- мени получения информации, например, «Источник: Пресс-релиз от МККК, присланный по электронной почте для «Вести» 5 декабря 2015 года». В этом случае, получатели информации не только знают, кто прислал сообще- ние, но и когда оно было прислано. Этот особенный акцент на точности и своевременности информации создает доверие и придает получателям гуманитарной помощи больше уверенности в периоды неопределенности.

Агентство Интерньюз определяет основные навыки и принципы в инфор- мационных материалах издания «Пособие для инструкторов и журналистов и Вступительный курс для сотрудников гуманитарных организаций». Эти навыки и принципы, в основном, такие же, как и в обычной работе журнали- ста и призывают работников средств массовой информации дать ответ на 5 вопросов. «Например, репортаж касается пострадавших общин сразу после кризиса, и журналисты должны ответить на эти вопросы по сюжетной ли- нии, или об охране здоровья, продовольственной помощи, жилье и так далее: • Что необходимо людям для обеспечения личной безопасности и безопасности своих семей? • Кто предоставляет эту помощь (то есть государственные/гумани- тарные учреждения/другие)? • Почему эта помощь оказывается именно таким образом? (Напри- мер, еду могут выдавать по талонам, за работу могут платить на- личными, женщинам могут предоставлять отдельные медицин- ские услуги; важно понимать основания) • Где люди могут искать эту помощь? • Когда они могут ее получить?»

Следует задавать дополнительные вопросы (и отвечать на них): • «Как они могут ее получить (например, нужно ли им регистриро- ваться, и как это делать)?»

В пособии Интерньюз для журналистов также подчеркивается, что «в условиях гуманитарного кризиса, когда ситуация является неотлож- ной и много людей страдают, этическое отношение к освещению со- бытий становится крайне чувствительной темой».

Вместе с тем, необходимо также отметить, что существует множество проблем, с которыми журналистам приходится иметь дело в чрезвычайных ситуациях. В украинском контексте, это, в первую очередь, было связано с физической опасностью быть убитым во время боевых действий. По- скольку центр внимания освещения событий в стране постоянно изме- няется от обычного освещения военных действий к освещению кризиса и гуманитарной проблемы, этот сложный вопрос отошел на второй план, но для тех, кто до сих пор готовит репортажи с линии столкновения, он остается неизменным. Занимать одну позицию в конфликтной ситуации журналистам нельзя ни в коем случае, но когда, например, журналист

85 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

«встроен» в украинские вооруженные силы, на освещение событий, ко- нечно, действуют соответствующие ограничения. Еще одним из вызовов является то, что ситуация в условиях конфликта может быстро изменяться. Проблемы доступа мешают журналистам въезжать на неподконтрольные правительству территории на востоке Украины; для въезда в определенные регионы необходимо получать разрешения, и процедура их получения также периодически изменяется. Устная передача неправильной или неполной информации может привести к распространению слухов, которые, в свою очередь, могут вызвать панику и страх среди уже пострадавшего населения.

Журналисты также должны серьезно воспринимать руководящие прин- ципы освещения событий конфликта для минимизации ухудшения ситу- ации, из-за их статей или репортажей. Ответственность средств массовой информации и каждого отдельного журналиста, и их роль в распространении гуманитарной информации, конечно, нельзя недооценивать.

В пособии Росса Говарда «Журналистика конфликта», изданном организа- цией IMPACS (Агентство по предотвращению преступлений и обеспечению безопасности) и международной неправительственной организацией Меж- дународная поддержка медиа (International Media Support) это называется «неосознанная роль журналистов». Они могут передавать информацию, они способны обучать, они могут выстраивать доверие, путем изобличения обмана и слухов, и они могут исправлять ошибочные мнения и избавляться от стереотипов. Кроме того, «средства массовой информации могут предо- ставлять площадки, где обе стороны могут выссказать свои позиции. Много споров можно вести в средствах массовой информации, а не на улицах, и конфликт можно разрешить, прежде, чем он перерастет в насилие».

Хорошая журналистская работа должна предлагать альтернативные решения и содействовать улучшению ситуации. В Украине это также касается репортажей о ВПЛ и местных общинах, чтоб сломать барьеры и улучшить интеграцию многих людей, которые потеряли свое жилье.

Ключевые выводы, которые должны усвоить журналисты для успеш- ного сбора информации и распространения гуманитарных вопросов: • Устанавливать прямые контакты с гуманитарными организаци- ями (должностными лицами по связям или другими сотрудника- ми по работе с общественностью); • Поддерживать список актуальных контактов, то есть регулярно «поддерживать чистоту» в своем списке контактов; • Регулярно посещать новостные источники и веб-сайты гумани- тарных организаций, имеющих отношение к вашему региону; • Подписываться на информационные бюллетени и списки рас- сылки на веб-сайтах, которые имеют отношение к вашей работе; • Поддерживать профессиональный уровень.

86  Роль СМИ в распространении информации

Придуманная статья

ВПЛ из Авдеевки оставили на произвол судьбы Красноармейск, 27 ноября 2015 г. – 120 ВПЛ из Авдеевки сегодня при- были в Красноармейск для получения наличных средств от междуна- родной организации «Помощь для всех». Людям пришлось мерзнуть в очереди возле кинотеатра «Мир» несколько часов, так что они жалова- лись на процесс раздачи гуманитарной помощи.

«С утра нам пришлось ехать электричкой из Авдеевки, – рассказыва- ет 67-летняя Мария Кравчук. – Мы прочитали о мероприятии от «Помо- щи для всех» сегодня в Интернете. Думаем, что получим деньги, но пока точно не знаем. Мы не можем попасть во внутрь, дверь слишком мала, процесс не организован. И они закрываются в два часа. Мы даже не зна- ем, сможем ли зайти внутрь до этого времени. Почему они не продлят время работы, чтоб все могли попасть туда?»

«Когда мы получим деньги, то можем сразу пойти в аптеку за лекар- ствами, потому что мы все заболеем, – добавляет 57-летний Олег Пе- тров из Авдеевки. – На улице очень холодно, но хотя бы не идет дождь. И кстати, почему мы должны были вообще сюда ехать? Почему они не мо- гут поехать в Авдеевку?»

Согласно информации, полученной от ВПЛ, которые ждали возле ки- нотеатра, объявление об этом мероприятии появилось несколько дней назад на странице «Моя Авдеевка в огне» (https://ok.ru/moyaavdeev), од- ной из основных страниц Авдеевки на сайте Odnoklassniki. На наш за- прос администратор страницы подтвердил, что вся информация, какую они публикуют, берется с официальных новостных сайтов или офи- циального веб-сайта городского совета http://avdeevka.dn.ua.

Мы обратились в киевский офис «Помощи для всех» с коммента- риями от ВПЛ из Авдеевки и получили такой ответ: «Наша организа- ция старается сделать распространение гуманитарной помощи ВПЛ в Украине как можно более удобным для людей. К сожалению, тепе- решняя ситуация с безопасностью не позволяет нам привозить помо- щь непосредственно в Авдеевку, потому мы сотрудничали с местной общественной организацией в Красноармейске. На раздачу помощи пришло огромное количество людей, а воспользоваться холлом ки- нотеатра «Мир» нам разрешили только на несколько часов. Мы будем работать с местной общественной организацией и городским советом, чтобы в будущем учесть жалобы населения во время раздачи помощи. Очень извиняемся за неудобство и надеемся, что все ВПЛ, которые прибыли в Красноармейск, смогли получить деньги, за которыми они стояли в очереди».

87 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Пресс-секретарь «Помощи для всех» также добавила, что отправит короткое письмо в Авдеевский городской совет, чтоб они могли инфор- мировать общественность об изменениях в будущем.

Следующая раздача гуманитарной помощи для ВПЛ из Авдеевки со- стоится в Красноармейске на следующей неделе. Подробная информа- ция о критериях оказания помощи, время и место мероприятия будут опубликованы на веб-сайте http://avdeevka.dn.ua за несколько дней, со- общает «Помощь для всех».

Егор Кравец, независимый журналист, «Новости Красноармейска»

Примечание: Это придуманная статья. Некоторая базовая информация и упомянутые веб-сайты реальны, но имена и письмо от международной организации придуманы.

Пояснения:

Сначала статья дает ответ на «5W и H»: • Что случилось? (What) • Кто там был? (Who) • Почему это случилось? (Why) • Когда это случилось? (When) • Где это случилось? (Where)

Более того, она дает высказаться людям. Журналист прибыл на ме- сто событий и получил собственное впечатление от того, что и как про- исходило. Он задал людям вопросы, а потом пошел, чтоб найти для них ответы. Он провел исследование относительно цепочек коммуникации от общественных организаций до ВПЛ и узнал, что пошло не так. Основ- ная организация получила возможность ответить, и для ее ответа наш- лосьместо в статье.

Подводя итоги: журналист способствовал двусторонней коммуни- кации между людьми и общественными организациями, а также вспо- мнил об обязанности городского совета найти лучшее место для сле- дующей раздачи гуманитарной помощи. Он сообщил о событиях, искал информацию, связался с нужными людьми, получил ответы и распро- странил их через свою статью, дал возможность всем привлеченным сторонам высказаться о событии, а также улучшить ситуацию в буду- щем.

88  Термины международного гуманитарного права

Термины международного гуманитарного пра- ва

Раздел 5 ТЕРМИНЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ГУМАНИТАРНОГО ПРАВА Автор – Михаил Буроменский

Международный вооруженный конфликт (вооруженный конфликт международного характера) – вооруженное нападение одного государ- ства на территорию другого государства и ведение войны. В сответствии с Дополнительным протоколом к Женевским конвенциям от 12 авгус- та 1949 года о защите жертв международных вооруженных конфлик- тов, международными вооруженными конфликтами также считаются национально-освободительные войны и войны за самоопределение. Для определения наличия международного вооруженного конфликта не обязательным является объявление его сторонами состояния вой- ны. Также не является обязательным признание состояния войны все- ми сторонами конфликта. Не имеют значения продолжительность кон- фликта и количество жертв. Все стороны международного вооруженного конфликта обязаны соблюдать нормы международного гуманитарного права, в частности, межнародно признанных правил и обычаев войны.

Состояние войны – характер отношений между государствами-участ- никами вооруженного конфликта, что обязывает соблюдать нормы меж- дународного гуманитарного права, в частности, межнародно признанных

89 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

правил и обычаев войны. Наличие состояния войны связывают с фактиче- скими обстоятельствами, поскольку юридически состояние войны может не быть объявленным. Например, последствием начала агрессивной войны России против Украины 20 февраля 2013 года стало возникновение между государствами состояния войны, хотя война не была объявлена, и ни одно из государств не вводило режим военного состояния. Обычно в государствах существует специальное законодательство, которое определяет особенно- сти осуществления государственной власти и местного самоуправления в условиях объявленного состояния войны. В Украине это Закон Украины «О правовом режиме военного состояния».

Самооборона – неотъемлемое право каждого государства оказывать вооруженное сопротивление агрессору. Право на самооборону закрепле- но в ст. 51 Устава ООН. Самооборона бывает индивидуальной (государ- ство самостоятельно отражает нападение) или коллективной (нападе- ние помогают отбивать другие государства на основании специальных международных договоров или по просьбе государства-жертвы агрес- сии). О факте вооруженного нападения на него государство обязано уве- домить Совет Безопасности ООН, который имеет полномочия, согласно Уставу ООН, применить санкции против государства-агрессора. Право на самооборону не принадлежит государству-агрессору, в отношении которого применяет силу жертва агрессии.

Агрессия – противоправное, прямое или косвенное применение воору- женной силы одним государством против суверенитета, территориальной целостности или политической независимости другого государства. Со- гласно международному праву, акт агрессии является международным преступлением, и это должно повлечь международно-правовую ответ- ственность, как для государства-агрессора, так и для политиков, которые развязали агрессивную войну. Территория и имущество государства и граждан, пострадавших в результате агрессии, находятся под защитой меж- дународного права. Все приобретения государства-агрессора в результате агрессивной войны признаются международным правом ничтожными. Запрет на ведение агрессивной войны содержится в ряде международных договоров, прежде всего, в Уставе ООН: «Все члены организации Объединен- ных Наций воздерживаются в их международных отношениях от угрозы или применения силы как против территориальной неприкосновенности или политической независимости любого государства, так и каким-либо другим образом, несовместимым с Целями Объединенных Наций» (п. 4 ст. 2 Устава ООН). Римский статут Международного уголовного суда определяет преступление агрессии, как «одно из самых серьезных преступлений, которое вызывает обеспокоенность международного сообщества». Преступление агрессии будет подпадать под юрисдикцию Международного уголовного суда с 2017 года после окончательного согласования государствами-участ- никами Устава.

Наиболее авторитетное международно признанное определение агрес- сии содержится в Резолюции Генеральной Ассамблеи ООН № 3314 от 14

90  Термины международного гуманитарного права

декабря 1974 года и включает перечень таких действий, но не является исчерпывающим:

а) вторжение или нападение вооруженных сил государства на тер- риторию другого государства или любая военная оккупация, какой бы временный характер она не носила, являющаяся результатом такого вторжения или нападения, или любая аннексия с применением силы территории другого государства или части ее;

b) бомбардировка вооруженными силами государства территории другого государства или применение любого оружия государством про- тив территории другого государства;

с) блокада портов или берегов государства вооруженными силами другого государства;

d) нападение вооруженными силами государства на сухопутные, морские или воздушные силы или морские и воздушные флоты другого государства;

e) применение вооруженных сил одного государства, находящихся на территории другого государства по соглашению с принимающим государством, в нарушение условий, предусмотренных в соглашении, или любое продолжение их пребывания на такой территории после пре- кращения действия соглашения;

f) действие государства, позволяющего, чтобы его территория, кото- рую оно предоставило в распоряжение другого государства, использо- валась этим другим государством для совершения акта агрессии про- тив третьего государства;

g) засылка государством или от имени государства вооруженных банд, групп, иррегулярных сил или наемников, которые осуществляют акты применения вооруженной силы против другого государства, но- сящие столь серьезный характер, что это равносильно перечисленным выше актам, или его значительное участие в них.

Немеждународный вооруженный конфликт (вооруженный кон- фликт немеждународного характера) – это вооруженное противосто- яние между правительственной властью и негосударственными воо- руженными группировками или между только негосударственными вооруженными группами. Вооруженное противостояние в этом случае должно достигнуть минимального уровня интенсивности, а стороны конфликта должны характеризоваться минимальным уровнем.

В условиях немеждународного вооруженного конфликта гражданское население находится под такой же международно-правовой защитой от последствий конфликта, как и в условиях международного конфликта.

91 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Международный комитет Красного Креста (МККК) – неправитель- ственная гуманитарная организация, зарегистрированная в Женеве (Швейцария). Согласно Уставу МККК, целью Организации является отстаивание и распространение основополагающих принципов Дви- жения Красного Креста (гуманность, нейтральность, универсальность и т. п), выполнение возложенных Женевскими конвенциями задач по обеспечению соблюдения норм международного гуманитарного права во время вооруженных конфликтов, обеспечение работы Центрально- го агентства по розыску, а также ведение разъяснительной работы по применению гуманитарного права во время вооруженных конфликтов среди причастных министерств и ведомств. МККК является основате- лем Движения Красного Креста, основная задача которого – обеспече- ние соблюдения воюющими сторонами положений Женевских конвен- ций 1949 г. о защите жертв вооруженных конфликтов и Дополнительных протоколов к ним.

Права Международного комитета Красного Креста во время воору- женных конфликтов закреплены в международном гуманитарном пра- ве. МККК предоставляет защиту и помощь жертвам как среди военно- служащих, так и среди гражданского населения, в частности – имеет право создавать и обеспечивать деятельность Центрального спра- вочного агентства, посещать все места, где находятся военнопленные и лица, находящиеся под защитой, перевозить и проводить распределе- ние посылок и другой гуманитарной помощи, способствовать созданию санитарных и безопасных зон и местностей, защищать жертв вооружен- ных конфликтов немеждународного характера, предлагать добрые услу- ги, выполнять функции Государства-Покровителя.

Гаагские конвенции международного гуманитарного права – меж- дународные договоры о законах и обычаях войны, принятые на 1-й (1899 г.) и 2-й (1907 г.) мирных конференциях в Гааге. Всего было принято 16 конвенций и 4 декларации, которые составляют основу международ- ного гуманитарного права в вопросах регламентации ведения войны.

Женевские конвенции международного гуманитарного права – международные договоры о защите жертв вооруженных конфликтов, принятые на Дипломатической конференции в Женеве 12 августа 1949 года.

Комбатанты – лица, входящие в вооруженные силы участников меж- дународного вооруженного конфликта и непосредственно участвующие в боевых действиях. Согласно Женевской конвенции об обращении с во- еннопленными 1949 года и Дополнительным протоколам к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 г., касающихся защиты жертв между- народных вооруженных конфликтов, от 8 июня 1977 г., к комбатантам относятся: личный состав регулярных вооруженных сил; ополчение, добровольческие отряды как входящие, так и не входящие в состав ре- гулярных вооруженных сил; личный состав движений сопротивления

92  Термины международного гуманитарного права

и партизанских формирований; население, которое при приближении противника взялось за оружие, если оно открыто носит оружие и со- блюдает законы и обычаи войны.

В условиях вооруженного конфликта только комбатанты имеют право принимать непосредственное участие в боевых действиях (ч. 2 ст. 43 До- полнительного протокола к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 г., касающегося защиты жертв международных вооруженных конфликтов, от 8 июня 1977 г.). Комбатант, попавший в плен, имеет права военнопленного.

Некомбатанты – лица, входящие в состав вооруженных сил участни- ков международного вооруженного конфликта, но непосредственно не принимающие участия в боевых действиях. Некомбатантами считают военных корреспондентов, капелланов, военных врачей, интендантов и т.п. Некомбатант имеет право на собственное оружие для самообороны, его применение не считается непосредственным участием в вооружен- ном конфликте. Международное гуманитарное право запрещает напа- дение на некомбатантов, применение к ним насилия. Если некомбатант начинает принимать непосредственное участие в боевых действиях, он лишается защиты на то время, когда принимает непосредственное участие в вооруженном конфликте.

В случае захвата в плен, некомбатанты имеют права военноплен- ных. Исключением является медицинский персонал и капелланы, ко- торые «пользуясь преимуществами и покровительством» Конвенции об обращении с военнопленными 1949 года «будут продолжать выполнять медицинские и духовные обязанности».

Международный уголовный суд (МУС) – первое постоянно дей- ствующее международное судебное учреждение для привлечения к международной уголовной ответственности лиц, виновных в соверше- нии наиболее тяжких международных преступлений. В настоящее вре- мя суд имеет полномочия рассматривать дела по обвинениям в трех видах преступлений: геноцид, преступления против человечности, во- енные преступления. С 2017 года МУС в этот перечень может включить преступление агрессии.

Геноцид – международное преступление, заключающееся в совер- шении действий с намерением целиком или частично истребить на- циональную, этническую, расовую или религиозную группу как тако- вую. Признаки преступления геноцида закреплены в ст. 2 Конвенции о предупреждении преступления геноцида и наказания за него (9 дека- бря 1948 г.) и в ст. 6 Устава Международного уголовного суда (17 июля 1998 г.). Геноцидом является уничтожение евреев (Холокост) и цыган на- цистской Германией, уничтожение армян в 1915 году властями Турции, уничтожение украинцев в 1933-1934 гг. (Голодомор) властью СССР, унич- тожение кампучийцев в 1975-1980 гг. властью Красных Кхмеров (Кампу- чия), уничтожение народа тутси властями Руанды в 1994 году.

93 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Устав Международного уголовного суда (Римский статут Между- народного уголовного суда) – международный договор, заключенный 17 июля 1998 года на дипломатической конференции в Риме, (вступил в силу 1 июля 2002 года). По состоянию на 2015 год Устав ратифициро- вало 125 государств. На основании этого Устава был создан Междуна- родный уголовный суд. В Уставе определен правовой статус Суда, его юрисдикция, право, которое он применяет (в частности, общие принци- пы уголовного права), процессуальные нормы, применяемые во время следствия и судебного разбирательства, порядок исполнения решений Суда, условия сотрудничества суда с международными организациями и государствами, условия финансирования и тому подобное. Римский статут остается одним из основных юридических актов, на основании которых осуществляется судопроизводство в Международном уголов- ном суде.

Преступления против человечности – международные преступле- ния, имеющие особую опасность вследствие их массового характе- ра. Преступления против человечности могут быть совершены как в мирное время, так и во время вооруженного конфликта. В Уставе МУС «преступление против человечности» означает любое из следующих деяний, когда они совершаются в рамках широкомасштабного или систематического нападения на любых гражданских лиц, если такое нападение совершается сознательно: убийство; массовое истребление; порабощение; депортация или насильственное перемещение населе- ния; помещение в тюрьму или другое жестокое лишение физической свободы в нарушение основополагающих норм международного права; пытки; изнасилование, сексуальное рабство, принуждение к прости- туции, принудительная беременность, принудительная стерилизация или любые другие формы сексуального насилия подобной тяжести; преследование любой идентифицируемой группы или общности по политическим, расовым, национальным, этническим, культурным, религиозным, гендерным или другим мотивам, которые повсеместно признаны недопустимыми согласно международному праву, в связи с любыми действиями или любыми преступлениями, подпадающими под юрисдикцию Суда; насильственное похищение людей; преступле- ние апартеида; другие бесчеловечные деяния аналогичного характера, заключающиеся в умышленном причинении сильных страданий или серьезных телесных повреждений, а также такие, которые вызывают негативное влияние на психическое или физическое здоровье.

Военные преступления – нарушения законов и обычаев ведения войны (международного гуманитарного права), регулирующих поведе- ние сторонами вооруженного конфликта во время войны. Современное понимание понятия «военные преступления» базируется на Гаагских (1899, 1907 гг.), Женевских (1949 г.) конвенциях и Уставе МУС (1998 г.).

Согласно ч. 2 ст. 8 Устава МУС, к военным преступлениям относятся: a) серьезные нарушения Женевских конвенций от 12 августа 1949 года,

94  Термины международного гуманитарного права

а именно, одно из следующих деяний против лиц или имущества, охраняемых согласно положениям соответствующей Женевской конвенции: 1. умышленное убийство; 2. пытки или бесчеловечное обращение, включая биологиче- ские эксперименты; 3. умышленное причинение сильных страданий или серьезных телесных повреждений или ущерба здоровью; 4. незаконное, бессмысленное и крупномасштабное уничтоже- ние и присвоение имущества, не вызванное военной необхо- димостью; 5. принуждение военнопленного или другого охраняемого лица к службе в вооруженных силах вражеской державы; 6. умышленное лишение военнопленного или другого охра- няемого лица права на справедливое и нормальное судопро- изводство; 7. незаконная депортация или перемещение или незаконное ли- шение свободы; 8. взятие заложников; b) другие серьезные нарушения законов и обычаев, применяемых в международных вооруженных конфликтах в установленных рам- ках международного права, а именно любое из следующих деяний: 1. преднамеренные нападения на гражданское население как таковое или отдельных гражданских лиц, не принимающих непосредственного участия в военных действиях; 2. умышленные нападения на гражданские объекты, т. е. объек- ты, которые не являются военными целями; 3. умышленное нанесение ударов по персоналу, объектам, мате- риалам, подразделениям или транспортным средствам, задей- ствованным в оказании гуманитарной помощи или в миссии по поддержанию мира в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций, пока они имеют право на защиту, кото- рой пользуются гражданские лица или гражданские объекты в соответствии с международным гуманитарным правом; 4. умышленное совершение нападения, когда известно, что та- кое нападение станет причиной случайной гибели или увечья гражданских лиц или ущерба гражданским объектам или обширного, долгосрочного и серьезного ущерба окружающей природной среде, который будет явно несоразмерным не- посредственно ожидаемому военному преимуществу; 5. нападение на незащищенные и не являющиеся военными це- лями города, деревни, жилища или здания или их обстрел с применением каких-либо средств.

Кроме того, ст. 3 Женевской Конвенции предусматривает, что ее дей- ствие распространяется и на конфликты немеждународного характера.

Государства, подписавшие Конвенцию, приняли на себя обязатель-

95 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

ства в случае вооруженного конфликта, возникшего на своей терри- тории и носящего немеждународный характер, каждая из сторон кон- фликта будет обязана применять, как минимум, следующие положения: 1. Лицам, которые непосредственно не принимают участия в воен- ных действиях, включая тех лиц из состава вооруженных сил, ко- торые сложили оружие, а также тех, которые перестали принимать участие в военных действиях вследствие болезни, ранения, за- держания или по любой другой причине, должны при всех обсто- ятельствах обеспечивать гуманное обращение без всякой дискри- минации по признаку расы, цвета кожи, религии или веры, пола, происхождения или имущественного положения, или любых дру- гих аналогичных критериев.

Для этого запрещаются, и всегда и всюду будут запрещаться, следую- щие действия в отношении вышеуказанных лиц: a) посягательство на жизнь и физическую неприкосновенность, в частности всякие виды убийства, увечья, жестокое обращение, пытки и истязания, b) взятие заложников, с) посягательство на человеческое достоинство, в частности оскорбительное и унизительное отношение, d) осуждение и применение наказания без предварительного су- дебного решения, вынесенного надлежащим образом учрежден- ным судом, при наличии судебных гарантий, которые цивилизо- ванные нации признали необходимыми. 2. Раненых и больных будут подбирать, и им будет оказана помощь.

К преступлениям против человечности, несмотря на их исключи- тельную опасность, не применяется срок давности.

ДОПОЛНИТЕЛЬНО::

http://www.panoseurope.org/sites/default/ files/production_files/UNAOC-Panos-Europe- I nst it u te _ Me di a-Fr iend l y - G lo s s a r y - o n - Migration.pdf

96  приложения

приложения

ПРИЛОЖЕНИЯ:

Приложение I

НЕЗАИСИМЫЙ МЕДИЙНЫЙ СОВЕТ Вывод №3 о недопустимости распространения языка ненависти, ксенофобии и дискриминации по расовому, этническому или религиозному признаку в СМИ (на основании нарушений, допущенных при освещении информации о пункте временного размещения беженцев в городе Яготине)

г. Киев «4» апреля 2016 г.

І. Обстоятельства дела 1. 16 марта 2016 года члены Независимого медийного совета Наталья Гуменюк, Диана Дуцик и Антонина Черевко предложили обсудить во- зможность рассмотрения дела в отношении потенциальных наруше- ний, допущенных рядом украинских медиа при освещении информа- ции о деятельности пункта временного размещения беженцев в городе Яготине Киевской области.

97 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

2. 21 марта 2016 года Независимый медийный совет, в соответствии с пунктами 4 и 12 Положения о Независимом медийном совете, решил по собственной инициативе рассмотреть дело.

3. Проблемы освещения информации о беженцах в течение конца фев- раля – начала марта 2016 года чрезвычайно актуализировались в свете начала деятельности временного убежища беженцев в городе Яготине Киевской области. Национальные телеканалы с самой большой аудито- рией, а также ведущие онлайн-медиа подготовили материалы, в которых преимущественно в негативном свете представлена информация об от- ношении местных жителей к открытию убежища. Также характерным для большинства сюжетов было искривление терминологии, создание беженцам имиджа неблагополучных лиц, которые лишь наносят вред и несут болезни, и распространения подобных негативных стереотипов.

4. 18 марта 2016 года на портале «Детектор медиа» был опубликован анализ освещения информации о беженцах авторства Сергея Лефтера «Запугать сирийскими беженцами. Мастер-класс украинских СМИ»1. Результаты мониторинга, представленные в данном материале, взяты за основу для подготовки этого заключения Независимым медийным советом в соответствии с пунктом 10 Положения о Независимом ме- дийном совете.

ІІ. Регулирование

1. Международный пакт о гражданских и политических правах

Статья 20

2. Любое выступление в пользу национальной, расовой или рели- гиозной ненависти, представляющее собой подстрекательство к дис- криминации, вражде или насилию, должно быть запрещено законом.

2. Конституция Украины

Статья 24. Граждане имеют равные конституционные права и сво- боды и являются равными перед законом.

Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, эт- нического и социального происхождения, имущественного состояния, места жительства, по языковым или другим признакам.

Статья 34. Каждому гарантируется право на свободу мысли и слова, на свободное выражение своих взглядов и убеждений. 1 http://detector.media/kritika/article/113658/zaliakati_siriijskimi_bizhenciami_maijster- klas_ukrayinskih_zmi/

98  приложения

Каждый имеет право свободно собирать, хранить, использовать и ра- спространять информацию устно, письменно или другим способом – по своему выбору.

Осуществление этих прав может быть ограничено законом в интересах национальной безопасности, территориальной целостности или обществен- ного порядка с целью предотвращения беспорядков или преступлений, для охраны здоровья населения, для защиты репутации или прав других людей, для предотвращения разглашения информации, полученной конфи- денциально, или для поддержания авторитета и непредвзятости правосудия.

Статья 68. Каждый обязан неуклонно соблюдать Конституцию Украины и законы Украины, не посягать на права и свободы, честь и до- стоинство других людей.

3. Уголовный Кодекс Украины

Статья 161. Нарушение равноправия граждан в зависимости от их ра- совой, национальной принадлежности, религиозных убеждений, инва- лидности и по другим признакам

Умышленные действия, направленные на разжигание национальной, расовой или религиозной вражды и ненависти, на унижение национальной чести и достоинства или оскорбление чувств граждан в связи с их рели- гиозными убеждениями, а также прямое или косвенное ограничение прав или установление прямых или косвенных привилегий граждан по призна- кам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, инвалидности, этнического и социального происхождения, имущественного состояния, места жительства, по языковым или другим признакам –

наказываются штрафом от двухсот до пятисот необлагаемых мини- мумов доходов граждан или ограничением свободы на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового.

…..

Действия, предусмотренные частями первой или второй этой статьи, которые были совершены организованной группой лиц или повлекшие тяжкие последствия, –

наказываются лишением свободы на срок от пяти до восьми лет.

4. Закон Украины «О телевидении и радиовещании»:

Статья 6. 2. Не допускается использование телерадиоорганизаций для: • пропаганды исключительности, превосходства или неполноцен- ности лиц по признакам их религиозных убеждений, идеологии,

99 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

принадлежности к той или иной нации или расе, физического или имущественного состояния, социального происхождения; • распространение информации, которая нарушает законные пра- ва и интересы физических и юридических лиц, посягает на честь и достоинство лица.

Статья 59. 1. Телерадиоорганиизация обязана: в) распространять объективную информацию; е) с уважением относиться к национальной чести, национальному своеобразию и культуре всех народов.

Статья 60. 1. Творческий работник телерадиоорганизации обязан: б) проверять достоверность полученной им информации; в) не допускать распространения информации, предусмотренной частью второй статьи 6 этого Закона; г) не допускать случаев распространения в телерадиопрограммах сведений, которые нарушают права и законные интересы граждан, унижающие их честь и достоинство.

5. Закон Украины «О беженцах и лицах, нуждающихся в дополнитель- ной или временной защите»

Статья 1. 1) беженец – лицо, которое не является гражданином Украины и вследствие обоснованных опасений стать жертвой прес- ледований по признакам расы, вероисповедания, национальности, гражданства (подданства), принадлежности к определенной социаль- ной группе или политических убеждений находится вне страны своей гражданской принадлежности и не может пользоваться защитой этой страны, или не желает пользоваться этой защитой вследствие таких опасений, или, не имея гражданства (подданства) и находясь за преде- лами страны своего предыдущего постоянного проживания, не может или не желает вернуться в нее вследствие указанных опасений.

6. Закон Украины «Об иммиграции»

Статья 1. 1) иммиграция – это прибытие в Украину или оставле- ние в Украине в установленном законом порядке иностранцев и лиц без гражданства на постоянное проживание;

иммигрант – иностранец (или лицо без гражданства), который получил разрешение на иммиграцию и прибыл в Украину на постоянное проживание, или, пребывая в Украине на законных основаниях, получил разрешение на иммиграцию и остался в Украине на постоянное проживание.

7. Кодекс профессиональной этики украинского журналиста

4. Журналист должен избегать в своих публикациях и передачах оскорблений по поводу национальных, расовых, этических и рели-

100  приложения

гиозных взглядов и чувств людей, противостоять экстремизму и огра- ничению гражданских прав по любым признакам.

ІІІ. Оценка соблюдения требований законодательства и стандартов освещения информации 1. Начинать анализ соответствия освещения информации необходи- мо с установления надлежащих понятий, которыми должны пользо- ваться медиа. Из результатов мониторинга, осуществленного Сергеем Лефтером, следует, что СМИ преимущественно оперируют понятиями «беженцы», «мигранты», «искатели убежища», «беглецы», «иностранные беженцы» для освещения информации об одной и той же категории лиц. Такое упрощение свойственно журналистам, однако является абсолют- но некорректным с юридической точки зрения.

2. Термины, упомянутые выше, преимущественно закреплены в на- циональном законодательстве (в Законах Украины «О беженцах и лицах, нуждающихся в дополнительной или временной защите» и «Об имми- грации») и, по мнению Независимого медийного совета, должны упо- требляться в соответствии со значениями, данными им законодателем.

3. Соответственно, беженцами следует называть лиц, которые: • не являются гражданами Украины; • имеют обоснованные опасения стать жертвами преследований по различным признакам; • не могут вернуться в собственную страну или пользоваться ее правовой защитой; • получили убежище в Украине согласно нормам национального законодательства.

Примерами беженцев могут быть не только сирийцы, вынужденные покинуть свою родину из‑за собственных религиозных, политических взглядов или вследствие военных действий, но и, к примеру, российские оппозиционеры, вынужденные покинуть свое государство из‑за риска быть преследуемыми за свою антивластную позицию. Учитывая такое определение, принятие термина «иностранные беженцы» является тав- тологией.

Кроме того, обязательство по невыдворению (non-refoulement) та- ких беженцев относится к международным обязательствам Украины согласно Конвенции о статусе беженцев 1951 года. Именно для обеспе- чения выполнения этого долга и появляются центры, подобные тем, что создается в Яготине и уже работают в Одессе и Мукачево.

4. В то же время, термины «искатель убежища» и «мигрант» обознача- ют другие группы лиц. Искателями убежища являются лица, которые просят о защите и заявляют о преследовании или страхе преследова- ния в понимании Конвенции 1951 года и ожидают результата рассмот-

101 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

рения заявления; фактически таковым является статус лица, которое уже прибыло в государство, однако еще не получило формализованного решения о получении статуса беженца.

5. Мигрантами же являются лица, которые: • не являются гражданами Украины; • получили разрешение на иммиграцию; • постоянно проживают на территории Украины до или после полу- чения разрешения на иммиграцию.

Такие люди могут иметь преимущественно экономическую моти- вацию, ведь они могут прибывать в новую страну в поисках экономи- ческой стабильности и новых рынков труда. Именно поэтому распро- страненным является термин «экономические мигранты»2. К этой категории лиц относятся, в частности, украинские заробитчане в Евро- пе. В отношении таких лиц государство не имеет особых обязательств по обеспечению им надлежащих условий существования.

6. При освещении тематики, связанной с обеспечением прав бежен- цев и искателей убежища, необходимо употреблять корректные термины и придавать словам правильное значение. Целесообразным является также разъяснение того, кем именно являются искатели убежища и беженцы, что заставило их покинуть свою страну и почему им необходимо обеспе- чивать минимальный жизненный уровень. Такое терминологическое разъяснение является надлежащей превентивной мерой во время подачи информации, поскольку может помочь устранить негативные коннотации, часто стереотипно возникающие при любых упоминаниях о лицах, которые прибывают в Украину из‑за границы по различным причинам.

7. Тема беженцев явно привлекла внимание украинских СМИ из‑за так называемого миграционного кризиса в Европе, куда в течение 2015 года при- было более миллиона мигрантов и искателей убежища3. Значительная часть мигрантов прибыла из Сирии, где с 2011 года продолжается сокрушительная война, которая уже унесла жизни более 300 000 человек и вынудила около 12 000 000 покинуть собственные жилища4 А отчет от 3 февраля 2016 года, подготовленный для Совета ООН по правам человека, свидетельствует, что сирийское правительство прибегает к целенаправленному и системно- му истреблению гражданского населения, которое одновременно страдает и от действий радикальных группировок, как ИДИЛ5. В то же время абсо- лютно ошибочным является мнение, что Европа – основное направление 2 http://noborders.org.ua/wp-content/uploads/2015/11/guidelines_hatespeech_media.pdf 3 http://www.bbc.com/news/world-europe-34131911 4 https://thesyriacampaign.org/ та https://www.amnesty.org/en/latest/news/2016/03/from-hope-to-horror-five-years-of- crisis-in-syria/ 5 http://www.theguardian.com/world/2016/feb/08/un-report-syrian- government-actions­-amount-to-extermination-crime-humanity та http://www.ohchr.org/Documents/HRBodies/HRCouncil/CoISyria/A-HRC-31‑CRP1_en.pdf

102  приложения

для искателей убежища из Сирии. Так, для сравнения, Турция приняла 2,6 миллиона человек, а Ливан – больше миллиона6.

8. Наиболее существенной проблемой освещения информации, свя- занной с беженцами, является ксенофобия и язык ненависти (hate speech), распространенные в этом контексте не только в Украине, но и кое‑где в Европейском Союзе. Язык ненависти является одной из немногих прямо запрещенных правом форм выражения взглядов; запрет выступлений в пользу национальной, расовой или религиозной ненависти, представляющее собой подстрекательство к дискримина- ции, вражде или насилию, предусмотрено статьей 20 Международного пакта о гражданских и политических правах.

9. «Они наступают. Встречайте – сирийские беженцы переезжают в Украину», «Неужели со дня на день Украину накроет арабское наше- ствие?» – такими словами сопровождается сюжет о центре в Яготине, показанный телеканалом «1+1» (передача «Деньги»)7.

«И насилие может быть, болезней нанесут», «Местные на самом деле боят- ся кочевников, потому что верят – они дикие и натворят беды», «Украинцев предупреждают о высокой террористической угрозе от таких гостей» – это слова ведущей и других участников (местной жительницы Яготина и пре- зидента сирийской диаспоры в Украине) сюжета на канале ICTV (передача «Чрезвычайные новости»)8. Кроме того, ведущая вспоминает последний случай с «узбекской няней-головорезом» в Москве, хотя последнюю следует относить к категории экономических мигрантов, а совершение престу- пления этим лицом ни коим образом не может оправдывать негативных обобщений относительно целой группы людей.

«Беженцев еще не заселили, но люди напуганы не на шутку: говорят о вспышке преступности и новых болезней» – эта фраза звучит из уст ведущей 5‑го канала9.

Такие упоминания заостряют внимание на воображаемом потен- циальном насилии и создают стереотипное видение представителей сирийской национальности и/или исламской религии как террористов, насильников и т. д., что не соответствует действительности. Обычный здравый смысл говорит, что противоправные действия совершаются людьми всех религий и национальностей во всех странах мира, поэто- му совершенно недопустимо создавать подобные негативные обобще- ния и руководствоваться такими стереотипами, ведь это приравнива- ется к распространению ксенофобии и языка ненависти.

6 https://www.mercycorps.org/articles/iraq-jordan-lebanon-syria-turkey/quick-facts- what-you-need-know-about-syria-crisis 7 https://www.youtube.com/watch?list=PLzg4Ge9VHZEwqoLEcToXT_L3FA_YBjean&v=pJ2fcbEJLSM 8 https://www.youtube.com/watch?v=ns96nA54xPU 9 https://www.youtube.com/watch?v=oPdjt9IvcHQ

103 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Так, как отметил Европейский суд по правам человека по делу Norwood v United Kingdom, ни одна общая атака против определенной группы лиц, в рамках которой целостная группа населения связывает- ся с террористическими актами, не может соответствовать ценностям Европейской конвенции по правам человека, прежде всего толерантно- сти, социальной гармонии и недискриминации10. К такому выводу Суд пришел и в деле Pavel Ivanov v Russia, которое касалось отождествления заявителем всех бед в России с представителями еврейского народа11.

10. Выше приведенные тезисы подаются в контексте общего негатив- ного мнения общины Яготина относительно возможности открытия приюта. Такой контекст, совмещенный с ассоциированием беженцев (преимущественно сирийцев и афганцев, которые упомянуты как на- циональности групп беженцев) с болезнями, терроризмом, насилием, грязью, а также войнами при почти полном отсутствии предоставле- ния альтернативных взглядов, персональных историй искателей убе- жища, без объяснения международных обязательств Украины относи- тельно этих лиц, а также без выражения нормального человеческого сочувствия тем, кто вынужден был покинуть родину в результате вой- ны, создает существенный риск разжигания вражды в обществе отно- сительно искателей убежища, беженцев и мигрантов – а, следовательно, представляет собой язык ненависти.

11. Кроме того, отдельно стоит отметить методы, к которым СМИ при- бегают ради манипулирования общественным мнением. Во-первых, большинство рассматриваемых сюжетов содержит линию разлома «свой – чужой». Такое противопоставление проблем беженцев, с одной стороны, и ветеранов АТО и внутренне перемещенных лиц – с другой, а также постоянное упоминание о том, что это является «требованием Европейского Союза для предоставления безвизового режима», спо- собствует потенциальному расколу в обществе, полностью игнорирует ценности прав человека и в очередной раз безосновательно очерняет евроинтеграционное направление развития Украины.

Во-вторых, распространенным является и обращение к интересам детей и их риску стать жертвами нападений со стороны беженцев. Апе- ллирование к интересам детей и угрозам, связанным с ними, является дополнительной манипулятивной технологией, ведь направлена она на наиболее уязвимое для большинства граждан место, что создает ат- мосферу страха без никакого фактического обоснования. При этом ме- диа совершенно игнорировали тот факт, что значительная часть искате- лей убежища являются несовершеннолетними, ведь именно женщины и дети больше всего страдают во время вооруженных конфликтов. Про- стое исследование покажет, что в настоящее время 36% искателей убе- жища и мигрантов в Европе являются детьми, а с сентября 2015 года 10 http://hudoc.echr.coe.int/app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=001‑67632&filena me=001‑67632.pdf 11 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001‑79619

104  приложения

в среднем по два ребенка в день тонули при попытке пересечь Среди- земное море в надежде на мирную жизнь12.

В-третьих, большинство сюжетов обходит истории самих беженцев, не углубляясь в детали их жизненных трагедий, чем делает объект дис- куссии невидимым, лишает его права голоса, дискриминирует вслед- ствие своего уязвимого положения без всякого шанса на понимание и сочувствие со стороны украинского общества. Как отмечает Сергей Лефтер, исключениями являются только телеканалы СТБ (передача «Окна»)13 и «Украина» (передача «События недели»)14. Среди прочего, эти телеканалы показали и опыт других центров, действующих в Одессе и Мукачево, а также подали альтернативное мнение, которое показало беженцев в положительном свете.

В-четвертых, при освещении тематики в передачах не было предо- ставлено достаточного количества экспертных позиций известных спе- циалистов в области защиты прав беженцев. Таким образом, не были достаточным образом прокомментированы и проанализированы при- чины возникновения именно такой позиции местных граждан относи- тельно создания пункта временного размещения беженцев.

12. Независимый медийный совет вынужден констатировать, что большинство медийных сюжетов, связанных с такой уязвимой группой, как люди, вынужденные бежать от преследований и ужасов войны, характеризовалось элементарным правовым, политическим и культурным невежеством, созданием и навязыванием негативных стереотипов, манипуляциями, направленными на распространение ксенофобии и сеяние паники среди местного населения, а также по- разительным отсутствием сочувствия к человеческим страданиям и уважения к ценностям прав человека. Такое безответственное пове- дение медиа является недопустимым не только в стране, являющейся членом ООН и стремящейся утвердиться как активный и независимый субъект международных отношений, не только в стране, которая сама пострадала в результате агрессии и необъявленной войны, но и в любом цивилизованном обществе, которое не утратило гуманности и с уваже- нием относится к человеку, его жизни, правам и свободам.

IV. Выводы Независимый медийный совет, рассмотрев освещение рядом украинских медиа деятельности пункта временного размещения бе- женцев в городе Яготине Киевской области, пришел к таким выводам: большинство украинских медиа, которые освещали тему беженцев и искателей убежища, допустили нарушения международных и нацио- нальных правовых норм о недопустимости дискриминации и распро- 12 https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=09000016805c5ee7 13 https://www.youtube.com/watch?v=IdnLRGjUqnI 14 https://www.youtube.com/watch?v=CngE_oeX8UM

105 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

странения языка ненависти, а также существенные нарушения соответ- ствующих профессиональных и этических стандартов. Независимый медийный совет решительно осуждает такие практики в украинских медиа и надеется, что в дальнейшем украинские журналисты будут воз- держиваться от дискриминации, распространения ксенофобии и языка ненависти, а взамен станут проводниками толерантности и гуманизма и таким образом способствовать нахождению не только эффективных, но и моральных ответов на такие вызовы современности, как конфлик- ты и миграционный кризис.

106  приложения

ДОДАТОК ІІ

Разработано Rory Peck Trust – https://rorypecktrust.org/

ОЦЕНКА РИСКОВ – Формуляр Конфиденциально – Исключительно для ознакомления

Дата оценки рисков: СТРАНА: Название

ДАТЫ ПУТЕШЕСТВИЯ/ЗАДАНИЕ: Даты [См. следующее в Пояснительной записке по оценке рисков 1 на нашем сайте]

КРАТКОЕ ОПИСАНИЕ ЗАДАНИЯ: Включает план путешествия, интервью, краткое освещаемой темы

МЕСТА ПОСЕЩЕНИЯ И КРАТКИЙ ГРАФИК Внесите сюда вашу информацию.

СВЕДЕНИЯ О ЗАДАНИИ (укажите подробно, какие события вы собирае- тесь освещать для выполнения вашего задания) Внесите сюда вашу информацию.

СПЕЦИФИЧЕСКИЕ РИСКИ ПРОЕКТА (Укажите и опишите основные ри- ски)

1. Вы работаете над политически деликатной темой? Да/Нет. Како- ва ваша тема и почему она является политически деликатной?

2. Вы освещаете зону, деятельность или события повышенного ри- ска? Да/Нет. Опишите зону, деятельность или событие.

3. С кем вы будете встречаться? Имеется ли вероятность того, что эти люди могут находиться под надзором, и подвергаются ли они риску, разговаривая с вами?

4. Подвергаете ли вы угрозе свою безопасность, разговаривая с оп- ределенными людьми, посещая определенные зоны или работая в них?

107 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Обведите кружком или подчеркните любые из следующих рисков, ко- торым вы можете подвергнуться: насильственное похищение/похищение с целью выкупа, преступления с применением насилия и организованная преступность, коррумпи- рованные службы госбезопасности, коррупция (взяточничество), вос- стания/демонстрации, вооруженный конфликт, террористический акт, фугасы направленного действия, выставленные на обочине дороги/само- дельные взрывные устройства/мины-ловушки, фугасы и неразорвавшие- ся боеприпасы, малоинтенсивные боевые действия/партизанская война, культурный антагонизм, мелкая преступность/воровство, угон автомоби- лей, дорожно-транспортные происшествия и прочие транспортные про- исшествия (авиа, морские), пересечение границ/контрольно-пропускных пунктов, политическая нестабильность, начало военных действий, дей- ствия эскадронов смерти, вооруженных формирований, банд, стихийные бедствия (наводнения, землетрясения), погодные катаклизмы, экологиче- ская опасность/токсины/яды, физическая слежка и/или слежка с исполь- зованием радиоэлектронных средств, инфекционные заболевания.

Детали рисков, которым вы можете подвергнуться: создайте необходи- мое количество записей. Каждая запись должна включать следующее: 1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 3. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 4. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 5. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть. [См. следующее в Пояснительной записке по оценке рисков 2 на нашем сайте]

108  приложения

ПАСПОРТ, ВИЗЫ, АККРЕДИТАЦИЯ И ПРИКРЫТИЕ Паспорт Номер паспорта Дата выдачи: Срок действия: Страна выдачи/гражданство:

Визовая информация Приведите подробные данные и приложите соответствующие доку- менты и переписку к данному документу.

Журналистская аккредитация и/или прикрытие Как вы ее получите? Если вы путешествуете под прикрытием или как турист, опишите здесь ваше прикрытие.

РИСКИ ПУТЕШЕСТВИЯ: какие риски вовлечены в организацию вашей поездки? 1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 3. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 4. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 5. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

109 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

ЗДОРОВЬЕ И МЕДИЦИНСКОЕ ОБСЛУЖИВАНИЕ

1. Нуждаетесь ли вы в каких‑либо прививках? a) Какие вакцины вам требуются? b) Какие риски возникают при отсутствии вакцинации? c) Где вы сделали/будете делать вакцинацию? Вы можете приложить копии сертификатов вакцинации к данному до- кументу.

2. Страдаете ли вы (или любой член вашей команды, если примени- мо) какими‑либо заболеваниями, которые вы и другие должны принять во внимание и/или которые представляют риск? Перечис- лите все заболевания: a) Каковы риски путешествия, связанные с каждым заболеванием? b) Насколько серьезны эти риски? c) Насколько они вероятны? d) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

3. Перечислите все рецептурные препараты, которые вы должны принимать a) Название препарата: b) Дозировка и частота приема: Перечислите подобным образом все медикаменты. Вы можете прило- жить к данному документу копии рецептов или другую информацию медицинского характера.

4. Будет ли у вас возможность обратиться в больницу, отвечающую международным стандартам? a) Насколько далеко находится эта больница и насколько трудно вам будет в нее добраться?

5. Как будет организована ваша эвакуация в аварийной ситуации? b) Откуда, куда, кем и каковы будут затраты? c) Покрываются ли эти затраты вашей страховкой?

СТРАХОВКА 1. Имеете ли вы страховку на период выполнения задания? Да/Нет

2. Какое страховое обеспечение вы имеете? Приведите название вашей страховки и сведения по следующим пунктам:

3. Кто является поставщиком страховых услуг? Укажите наименование, адрес и контактные данные каждого по- ставщика:

110  приложения

4. Укажите данные страхового обеспечения по каждому страховому полису: Вы можете приложить к данному документу копии ваших страховок. Может быть полезным просмотреть раздел по страхованию на сайте www.rorypecktrust.org. [См. следующее в Пояснительной записке по оценке рисков 3 на нашем сайте]

РИСКИ, СВЯЗАННЫЕ С ПЕРСОНАЛЬНЫМИ ДАННЫМИ: Присутствуют ли повышенные риски, связанные с вашим полом, возрастом, этнической принадлежностью, религиозными убеждения- ми или гражданством? Для сопровождающих вас лиц?

1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть.

ПОСРЕДНИКИ И ПРОЧИЕ МЕСТНЫЕ НАЕМНЫЕ ФРИЛАНСЕРЫ

1. Какие риски связаны с местным наемным персоналом?

2. Какой квалификацией и опытом обладают местные посредники/ водители/переводчики, доказывающими их пригодность к выпол- нению данного задания?

3. Назовите и опишите другой риск в данной сфере: a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть.

ОБОРУДОВАНИЕ И КАРНЕТ ДЛЯ ВРЕМЕННОГО ВВОЗА ТОВАРОВ Какое профессиональное оборудование вы собираетесь взять в поездку? Приведите здесь список. (пересмотрите и адаптируйте в соответствии с вашими специфическими потребностями и потенциальными рисками)

111 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Какие импортные правила/ограничения действуют в стране назна- чения? Приведите здесь список.

Нужен ли вам карнет для временного ввоза товаров?

Приведите подробный список оборудования с серийными номерами: 1. Позиция: a) Марка и модель: b) Серийный номер: 2. Позиция: a) Марка и модель: b) Серийный номер: 3. Позиция: a) Марка и модель: b) Серийный номер:

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть. Рассмотрите возможность приложить к данному документу квитанции на оборудо- вание и прочие соответствующие документы.

Какие риски связаны с оборудованием, которое вы должны взять с собой? 1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 3. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 4. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть.

112  приложения

СРЕДСТВА ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ 1. Какие средства индивидуальной защиты вам требуются? (бронежи- лет, маска для защиты от слезоточивого газа, защитный шлем и т. д.)

2. Как вы их получите?

3. Сможете ли вы провезти данные средства защиты до места назна- чения? Как вы это сделаете?

4. Каковы риски путешествия с данным оборудованием? a) Какова вероятность их возникновения? Не очень/довольно/ чрезвычайно высокая b) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

5. Каковы риски приобретения данного оборудования на месте назна- чения? a) Какова вероятность возникновения проблем? Не очень/довольно/ чрезвычайно высокая b) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков? Перечислите подобным образом любые другие риски.

СЪЕМОЧНЫЕ МАТЕРИАЛЫ/АУДИОЗАПИСИ/ЗАМЕТКИ И МАТЕРИАЛЫ 1. Как вы будете сохранять информацию и/или другие материалы? a) Какие с этим связаны риски? b) Насколько вероятны эти риски? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

2. Приведет ли потеря или конфискация к возникновению риска для вас и других людей? a) Насколько вероятен такой риск? b) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

3. Как вы вывезете собранные вами материалы из страны? a) Какие с этим связаны риски? b) Насколько вероятны эти риски? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

4. Как вы будете осуществлять резервирование и архивирование данных? a) Какие проблемы могут возникнуть? b) Насколько вероятны эти риски? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

113 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

ПРОЖИВАНИЕ 1. Каковы основные риски, связанные с жильем? a) Назовите и опишите риск b) Насколько вероятен такой риск? c) Насколько серьезен такой риск?

2. Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? a) Назовите и опишите риск b) Насколько вероятен такой риск? c) Насколько серьезен такой риск? d) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

3. Назовите и опишите риск a) Насколько вероятен такой риск? b) Насколько серьезен такой риск? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Перечислите подобным образом любые другие риски.

Вопросник по организации проживания. Ответьте на следующие вопросы: 1. Предусмотрены ли какие‑либо меры по обеспечению безопасности (например, охрана)?

2. Кто еще проживает в данном месте (например, дипломаты, другие журналисты, туристы)?

3. Насколько близко вы будете находиться к потенциальным мише- ням террористических актов (например, посольства, достоприме- чательности, военные казармы и т. д.)?

4. Как может сказаться ваше место проживания на вашей профессио- нальной репутации?

5. Насколько легким будет вход и выход в случае аварийной ситуации?

6. Выдержит ли здание террористический акт, придется ли вам за- клеивать окна, есть ли в здании подвал?

7. Случались ли уже в этом здании, зоне трудные ситуации/происше- ствия?

114  приложения

СВЯЗЬ Данный раздел дополняется заполнением Плана связи.

Как вы будете держать связь с вашим контактным лицом при чрезвычайных ситуациях, с вашими источниками информации, коллегами и другими лицами? По электронной почте? По мобильному телефону? По стационарному телефону? По почте? По интернетной голо- совой связи или с помощью программ обмена текстовыми сообщениями в реальном времени? Обмен файлами?

Присутствует ли угроза утечки информации при использовании какого‑либо из этих способов связи или угроза вашей безопасности и/ или безопасности других людей?

Оцените выбранные вами способы связи:

1. Способ связи: d) Каковы потенциальные риски данного способа: e) Вероятность возникновения данного риска: (не очень высокая/ достаточно высокая/очень высокая) f) Серьезность данного риска: (не очень высокая/достаточно высо- кая/очень высокая) g) Какие шаги вы предпринимаете по сокращению вероятности и серьезности риска?

2. Способ связи: d) Каковы потенциальные риски данного способа: e) Вероятность возникновения данного риска: (не очень высокая/ достаточно высокая/очень высокая) f) Серьезность данного риска: (не очень высокая/достаточно высо- кая/очень высокая) g) Какие шаги вы предпринимаете по сокращению вероятности и серьезности риска?

3. Способ связи: d) Каковы потенциальные риски данного способа: e) Вероятность возникновения данного риска: (не очень высокая/ достаточно высокая/очень высокая) f) Серьезность данного риска: (не очень высокая/достаточно высо- кая/очень высокая) g) Какие шаги вы предпринимаете по сокращению вероятности и серьезности риска?

Перечислите подобным образом любые другие риски. Может быть полезным просмотреть раздел по обеспечению безопасности данных на сайте www.rorypecktrust.org.

115 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

Как вы сможете произвести переоценку основных рисков в ходе выполнения задания?

Опишите, как вы планируете оценивать изменения обстановки и со- общать о них вашему контактному лицу при чрезвычайных ситуациях.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ Данный документ и все его приложения подается вместе с вашим планом связи и документом Proof of Life. Эти документы должны хра- ниться надежными контактными лицами, с которыми вы можете свя- заться и которые имеют ваши контактные данные.

Оценка рисков, План связи и документ Proof of Life являются ос- новными документами в вашей папке инструкций по действиям в чрезвычайной обстановке, содержащей такую важную информацию по обеспечению личной безопасности, как копию паспорта и визы, ко- пию прививочного сертификата. Ваш документ по оценке рисков также включает личные данные, как, например, вашу группу крови и другие важные медицинские данные, как аллергии и прочие заболевания, дан- ные медицинской страховки, данные по авиабилетам, маршрут поезд- ки.

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ Get-the-Documents-and-Get-Started

116  приложения

ДОДАТОК ІІI

Разработано Rory Peck Trust – https://rorypecktrust.org/

ПЛАН КОМУНИКАЦИЙ – Формуляр Конфиденциально – Исключительно для ознакомления

Этот план коммуникаций предназначен для того, чтобы помочь вам поддерживать контакт с вашими ключевыми контактными лицами по мерам безопасности. Вы и ваше контактное лицо должны согласить- ся с указанной ниже информацией и действовать в соответствии с ней.

Как часто вы должны связываться с вашим контактным лицом?

Каким методом связи вы пользуетесь? (укажите как можно больше де- талей)

В случае невозможности выхода на связь: 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . и пр.

В случае, если вы не выйдете на связь и не подтвердите, что ваша группа в порядке, спустя ХХ часов в силу вступят правила подготовки к чрезвычайной ситуации, и оперативный ответ на чрезвычайную си- туацию будет приведен в действие спустя xx часов.

План экстренных коммуникаций: 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . и пр.

Список экстренных контактов: 1. Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. Должность/Родственная связь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. Контактные данные . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

117 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

4. Местоположение . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. Часовой пояс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. Телефон (включая код страны и язык общения) . . . . . . . . . . . . . .

1. Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. Должность/Родственная связь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. Контактные данные . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. Местоположение . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. Часовой пояс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. Телефон (включая код страны и язык общения) . . . . . . . . . . . . . .

Вставьте нужное число контактных лиц по образцу

Данные персонала (В форме должны содержаться данные на каждого человека, отправляюще- гося по месту назначения) Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Должность . . . . . . . . . . . . . . Мобильный телефон . . . . . . . . . . . . . Домашний телефон Адрес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Электронная почта . . . . . . . . . . . . . . Skype . . . . . . . . . . . . . . . . . . Дата рождения . . . . . . . . . . . . . . . . . Группа крови . . . . . . . . . . . . . Семейное положение и зависимые члены семьи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Имя супруга (и)/партнера (с данными) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ближайший родственник (с данными) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Краткая биографическая справка (личные характеристики и мотива- ция назначения на данное задание) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Если вы отправляетесь на задание с другими сопутствующими ли- цами, напишите данные на каждого участника.

Маршрут/Расписание

Предоставьте данные маршрута, передвижных средств, времени отправ- ления и прибытия, пунктов назначения, и другие нужные детали.

Код коммуникаций

Если коммуникации находятся под наблюдением или скомпромети- рованы, воспользуйтесь кодовым словом, чтобы дать знать вашим кол- легам. Задайте кодовые слова для разных типов информации, которую вы хотите передавать своим контактным лицам.

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ Creating-Your-Communications-Plan

118  приложения

ДОДАТОК ІV

Розроблено Rory Peck Trust – https://rorypecktrust.org/

ДОКАЗАТЕЛЬСТВО ЖИЗНИ – Формуляр Конфиденциально – Исключительно для ознакомления

Этот план коммуникаций предназначен для того, чтобы помо

Укажите дату

Запишите четыре вопроса, ответы на которые знаете только вы или близкий вам человек Вопрос 1: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 1: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вопрос 2: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 2: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вопрос 3: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 3: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вопрос 4: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 4: . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Личные данные Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Фамилия . . . . . . . . . . . . . . . . . . Девичья фамилия . . . . . . . . . . . Псевдонимы . . . . . . . . . . . . . . . . Место рождения . . . . . . . . . . . . . Город и страна . . . . . . . . . . . . . . . Гражданство . . . . . . . . . . . . . . . Вероисповедание . . . . . . . . . . . . . Домашний номер телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Номер мобильного телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Адрес электронной почты и пароль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Домашний адрес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Контактные лица при чрезвычайных ситуациях

Персональное контактное лицо при чрезвычайных ситуациях (лицо, с которым связываются в первую очередь при чрезвычайных ситуаци- ях, не обязательно ближайший родственник) Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Фамилия . . . . . . . . . . . . . . . . . . В каких отношениях вы состоите . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Домашний номер телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Номер мобильного телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Адрес электронной почты . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Домашний адрес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

119 Журналистика в условиях конфликта: передовой опыт и рекомендации

С каким членом семьи следует связаться в первую очередь и кто до- лжен связаться? Укажите здесь детали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Особые просьбы и инструкции для семьи? Укажите здесь детали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ proof-of-life

120  По этому коду размещены:

Список дополнительных ресурсов

Список видеоисточников для просмотра

Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Київ 2016 УДК 341.64(4):347.9(477) ББК 67.9(4)412+67.9(4Укр)7 Ф94

БУРОМЕНЬСКИЙ Михайло, ШТУРХЕЦЬКИЙ Сергій, БІЛЗ Емма, БЕТЦ Мішель, ШЮПП Кріс, КАЗАНЖИ Зоя

Переклад: ДАНИЛЕНКО Денис, ІВАНЧЕНКО Ганна, ІВКІНА Олена, РИХЛО Олександр, ПРОСТАК Олександр

Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації: Посібник рекомендацій для працівників ЗМІ. - К.: «Компанія ВАІТЕ», 2016. - 118 с.

ISBN 978-966-2310-52-8

Посібник є збірником рекомендацій для працівників ЗМІ щодо того, як висвіт- лювати перебіг конфлікту та його наслідки; посібник включає декілька розділів, охоплюючи такі теми, як безпека журналістів в умовах конфліктів, міжнародні стандарти та практики конфліктно-чуттєвої журналістики, поради при роботі із групами, постраждалими внаслідок конфлікту та інші.

Книга розрахована на журналістів, фрілансерів, фіксерів, редакторів, викладачів і студентів вищих навчальних закладів, всіх тих, хто цікавиться питаннями жур- налістики в умовах конфлікту.

© Буроменьский Михайло, Штурхецький Сергій, Білз Емма, Бетц Мішель, Шюпп Кріс, Казанжи Зоя, 2016

Цей посібник розроблено в рамках проекту «Підтримка розвитку конфлік- тно-чуттєвої журналістики», який здійснюється Координатором Проектів ОБСЄ в Україні за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Погляди та висновки, висловлені у цій публікації, належать автору (-ам) і можуть не відо- бражати офіційну позицію Уряду Великої Британії, Координатора проектів ОБСЄ в Україні та міжнародної організації Міжнародна Підтримка Медіа ( International Media Support).  Зміст

ЗМІСТ

Автори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Вступне слово . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Розділ 1 Безпека журналіста під час роботи у зоні кон- флікту та висвітлення бойових дій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Розділ 2 Внутрішньо переміщені особи (ВПО) . . . . . . . . . . . . 45

Розділ 3 Робота журналіста з групами що постраждали внаслідок конфлікту. Гуманітарні комунікації . . . . . . . . . . . . . 57

Розділ 4 Роль ЗМІ у поширенні життєво важливої гумані- тарної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

Розділ 5 Терміни міжнародного гуманітарного права . . . . . . 87

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95

3  АВТОРИ

АВТОРИ:

Михайло Буроменський

Буроменський Михайло Всеволодивич - доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародно- го права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Автор понад 180 наукових статей, монографій, навчальних посібників з міжна- родного права. Серед них найбільш вагомі: “Україн- ська доктрина співвідношення міжнародного і на- ціонального права” (2013); “Internatuinal Cooperation of Ukraine in the Prevention of and Struggle against Criminality” (2013); “Теория и практика становления международного уголовного права и украинское уголовное законодательство” (2012); “Имплемен- тация норм международного права в конститу- ционное право Украины” (2011); «Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст.»; «Соціальні та правові проблеми попередження злочинів у сфері мігра- ції»; «Compatibility of Ukrainian Law and Practice with the Requirements of the European Convention on Human Rights (Articles 3, 5, 6, 10, 13 and 1 and 3 of Protocol No 1).» (2001); “Политические режимы государств в между- народном праве. (Влияние международного права на политические режимы государств.)” (1997); «Основы международно-правовой концеп- ции демократии (постановка вопроса)» (1995); «Права людини» (у співав.,

5 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

1997); «Міжнародне право. Навчальний посібник» (2005, 2009); «Міжна- родний захист прав людини та права біженців. Навчальний посібник.» (2002); «Міжнародний і національний захист прав людини та права бі- женців» (2004).

Неодноразово залучався в якості міжнародного або національного експерта міжнародними міжурядовими організаціями (ПРООН, УВКПЛ ООН, УВКБ ООН, ВООЗ, ЄС, РЄ, ОБСЄ). У якості правового експерта ООН при- ймав участь у діяльності Місії ООН в Грузії (Абхазії) – UNOMIG. Суддя ad hoc Європейського Суду з прав людини від України (2009-2013 рр.) Член постійної делегації України до Групи держав Ради Європи проти коруп- ції – GRECO (2006-2012 рр.) Член Спеціальної ad hoc групи з питань на- вігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства на переговорах України та Російської Федерації ( 2007-2013 р.).

Неодноразово очолював робочи групи з проведення науково-прак- тичних досліджень, які мають суттєве значення для продовження пра- вової та судової реформи в Україні. Член Конституційної комісії.

Сергій Штурхецький

Журналіст, медіа-експерт. Член Комітету Не- залежної медіа-профспілки, член Комісії з журна- лістської етики, доцент кафедри журналістики На- ціонального університету «Острозька академія». У журналістиці – з 1999-го року - працював заступни- ком головного редактора газети, автором телепро- грам. Проблемами безпеки журналістів займається понад 10 років, останні два роки – у Об’єднаному Центрі безпеки журналістів, де за сприяння Між- народної Федерації Журналістів підготував більше 200 журналістів до роботи в екстремальних умовах. Співавтор 5 навчальних посібників для журналіс- тів, багатьох тренінгових програм. Стажувався у США, Великобританії, Польщі, Німеччині, Російській Федерації, Бельгії, Словаччині.

6  АВТОРИ

Емма Білз

Журналіст-фрілансер з Нової Зеландії/Велико- британії, яка більшу частину свого часу проводить у південній Туреччині, фокусуючись на Сирії. Емма працює фрілансером з 1998 року, вдало поєднуючи це з роботою в якості консультанта уряду Вели- кобританії з медіа-відносин (з 2005 по 2011 рік) та активною діяльністю у сфері розвитку журналіст- ської безпеки. Все почалося з заснування Frontline Freelance Register (Реєстр журналістів, працюючих на передовій). Ця організація допомогла більш ніж 500 журналістам підвищити свій професіоналізм та дала їм необхідні знання з безпеки по роботі у гарячих точках. Головним фокусом місс Білз завж- ди залишались найгарячіші точки світу - Сирія та Ірак. Вона активно висвітлювала розвиток конфліктів у цих країнах, починаючи з 2011 року, співпрацюючи в якості фотографа та журналіста з The Guardian, USA Today, Al Jazeera English, VICE, The Daily Beast, Foreign Policy, Fairfax NZ, Grazia magazine, Newsweek, The Atlantic, National Post, Arab News, Huffington Post та як спеціальний кореспондент з місця подій для Yahoo News, HuffPost Live, Arise News, TV3 Frontline, Radio New Zealand. Цей дос- від підштовхнув Емму допомагати іншим журналістам та працівникам гуманітарних організацій - вона приймала участь у розшуку усіх журна- лістів, яких було взято у полон у Сирії.

Зараз Емма продовжує працювати у сфері журналістської безпеки та допомагає у наданні інформації та розробці операційних планів під час кризових ситуацій в Єгипті, Центральній Африканській Республі- ці, Україні та Сирії. Також у 2014 році Емма співзаснувала ACOS Alliance, який має на меті розробку навчальних програм з безпеки та проведен- ня конференцій з підвищення стандартів журналістики.

7 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Зоя Казанжи

Журналістка, експерт з комунікацій.

Пропрацювала більше 20 років в ЗМІ – від ре- портера до головного редактора щотижневика. Має досвід роботи на державній службі в структурах, пов’язаних з комунікаціями. Зараз працює консуль- тантом з комунікацій в програмі The communication reform group при Кабінеті Міністрів України.

З 2003 року працює як медіа-тренер та меді- а-консультант. Розробила авторські тренінги з ме- діа-контенту, PR та комунікаціям в державному секторі.

Написала та видано три методичні посібники – два з навчання жур- налістики в умовах тренінгу, один – з комунікацій в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Навчалась в Київському національному університеті імені Т. Г. Шев- ченка, Institute of the World Bank with financial support of the British Ministry for International Development, Chartered institute of public relations (CIPR).

В 2014-2015 рр. працювала радником голови Одеської ОДА, сфера від- повідальності – комунікації та гуманітарна політика. Одещина першою стикнулася з проблемами прийому та розміщення переміщених осіб із Автономної Республіки Крим, а також військових і членів їхніх сімей зокрема. На той час не існувало ні розуміння, ні підходів, ні ресурсних можливостей, ні законодавчого обґрунтування вирішення проблем, які виникли. Всі ці речі довелося опановували в процесі роботи – від ство- рення пунктів прийому до баз даних потреб і можливостей та систем контролю.

Працюючи в проекті по реформуванню урядових комунікацій, брала участь в роботі Ситуаційної кімнати по вирішенню проблем внутріш- ньо переміщених осіб. Було залучена до роботи різноманітних програм спрямованих на розуміння потреб та надання допомоги внутрішньо пе- реміщеним особам.

8  АВТОРИ

Мішель Бетц

Мішель Бетц - старший консультант з медіа роз- витку з 20ти річним досвідом у якості журналіста, педагога з журналістики та міжнародного консуль- танта з питань розвитку медіа. Фокусом її роботи є роль журналістики в конфліктах, вирішення кон- фліктів та миротворчість. Мішель продовжує ак- тивну дослідницьку діяльність у цих сферах та є співавтором багатьох книг.

Після шістьох років викладацької діяльності в університеті Центральної Флориди, де вона також започаткувала та керувала відзначеною нагородою радіостанцією, Мішель Бетц переїхала закордон, щоб займатись розвитком медіа та провела останні десять років у Гані, Єгипті та Австрії. Нещодавно вона повернулась до Сполучених Штатів. Мішель Бетц працювала консультантом з ОБСЄ, ЮНЕСКО, Державним департаментом Сполучених Штатів, Організацією міжнародної медіа підтримки, Фондом Відродження та багатьма іншими організаціями.

Пані Бетц отримала ступень бакалавра з міжнародних відносин від університету Британської Колумбії у Ванкувері, Канада (1990) та магістра журналістики від Карлтонського університету в Оттаві, Канада (1994).

Кріс Шюпп

Вивчав журналістику у Дортмунді (отримав ступень магістра у 2000), працював журналістом на телебаченні та радіо перед тим як приєдна- тись до міжнародної ГО з підтримки медіа у якості директора у Киргизстані (2000/2001). Працював кон- сультантом із ЮНІСЕФ над питаннями молоді та проблем медіа у якості тренера зі сторітелінгу та менеджером з соціальних медіа з 2002 по 2015. Кріс організовував та проводив воркошопи з питань проблем дітей та розвитку з дітьми та молоддю у більш ніж 50 країнах світу, у тому числі Афганістані, Південному Судані та Бангладеш. Він також працю- вав співробітником з питань гуманітарного зв’язку з Інтерн’юз в Україні з початку вересня 2015 по бере- зень 2016, збираючи разом міжнародний гуманітар- ний сектор та українських журналістів щодо покра- щення якості інформації, яка надається населенню постраждалому внаслідок конфлікту на сході країни. На даний момент Кріс повернувся до роботи з ЮНІСЕФ у якості консультанта з розширен- ня прав та можливостей молоді на східній Україні. Він вільно володіє німецькою, англійською та російською мовами.

9  ВСТУПНЕ СЛОВО

ВСТУПНЕ СЛОВО

Розраховувати на довгострокове вирішення конфлікту можна лише тоді, коли навчишся розуміти точку зору іншого об’єктивно, але в той же час, відчуваючи його труднощі суб’єктивно. Дег Хаммакілйолд.

У країнах, які, як зараз Україна, потерпають від конфліктів та серйозної незахищеності людини, засоби масової інформації відіграють важливу роль як активний захисник прав людини та демократизації, а також як медіатор для деескалації і врегулювання конфліктів шляхом збирання та поширення неупередженої інформації.

Традиційна роль «гарної» роботи журналіста полягає в наданні громад- ськості можливості приймати усвідомлені рішення. Проте навіть у кращі часи гарна журналістика є складною роботою. У суспільстві, якому загрожує збройний конфлікт, журналісти стикаються з набагато більшими трудно- щами. Вони працюють у атмосфері страху і погроз, а також в умовах, коли конфронтуючі сторони постійно прагнуть встановити контроль над ЗМІ.

Однак саме при висвітленні конфліктів гарна журналістика має клю- чове значення. У конфліктних ситуаціях роль засобів масової інформації має вирішальне значення для надання громадськості повної, правдивої та неупередженої інформації. Належні підходи та методи журналістики, пов’язаної з висвітленням конфліктів, дозволяють засобам масової ін- формації надавати громадськості більш повну, об’єктивну та достовірну інформацію про конфлікти.

11 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Зрештою, наша робота як журналістів полягає у висвітленні подій: новин про людей, реальних людей, які часто живуть у жахливих обста- винах. Але як цього досягти у надзвичайно складних, емоційно-напру- жених і небезпечних обставинах? Які існують міжнародні стандарти та досвід для журналістів, які висвітлюють конфлікт?

Багато з цих стандартів засновані на найважливіших етичних нормах професії журналіста, таких як точність, неупередженість, справедливість і баланс, тоді як інші сформувалися із зростаючого усвідомлення норм на- лежної журналістики конфлікту. Гарна журналістика повинна бути точною, неупередженою, збалансованою і відповідальною, щоб в результаті вийшло: Точність + Неупередженість + Відповідальність = Надійність. Надійність зводиться до нашого власного рівня довіри. Рівень довіри до нас, як до ЗМІ, в ході будь-якого конфлікту є нашим капіталом. Якщо ми зруйнуємо цю довіру, у нас нічого не залишиться, і нам просто не варто буде далі виконувати свою роботу. Цю довіру необхідно заслужити, а потім підтримувати її на відповідному рівні.

Роль ЗМІ полягає саме в тому, щоб розібратися у конфлікті, пояснити його, повідомити обставини та відшукати інші точки зору, а не просто в тому, щоб звернутися до тих самих старих джерел і повторити ті самі причини невдоволення.

Журналісти повинні розуміти, чого прагнуть всі сторони конфлікту, і які є можливі варіанти для деескалації, компромісу або навіть можли- вого врегулювання конфлікту.

Журналістика конфлікту дає кореспондентам можливість готувати професійні репортажі про конфлікти, не підливаючи олії у вогонь. Жур- налістика конфлікту означає, що ми готуємо докладні репортажі, ви- світлюємо думки всіх сторін і надаємо їм можливість обговорити всі питання, пов’язані з конфліктом. У своїй важливій роботі щодо журна- лістики конфлікту Росс Говард окреслив обов’язки, які ми, як журналіс- ти, повинні виконувати під час висвітлення конфлікту.

Вони складаються з: • обов’язку зрозуміти конфлікт; • обов’язку чесно висвітлювати; • обов’язку висвітлювати передумови та причини конфліктів; • обов’язку представляти людську сторону; • обов’язку висвітлювати зусилля щодо досягнення миру; • обов’язку визнавати наш вплив.

(Журналістика конфлікту. Посібник Росса Говарда виданий організацією Міжнародна Підтримка Медіа (International Media Support (IMS) та IMPACS: http://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf)

12  ВСТУПНЕ СЛОВО

Як висвітлювати події на передовій бойових дій відповідально, дба- ючи при цьому про безпеку власну, членів команди та – що не менш важливо, - джерел?

Як журналісту працювати із громадами, які постраждали від наслід- ків конфлікту та інтерв’ювати вразливі групи такі як переміщені особи, діти та інші?

Як допомагати знайти та розповсюдити важливу гуманітарну інфор- мацію в час кризи?

Як журналісту уникнути маніпуляцій у репортажах та самому не ста- ти об’єктом маніпулювань?

У цій книзі ми спробуємо систематизувати як кращі міжнародні практики та принципи журналістики конфлікту, так і практики які за- стосовувані в українських реаліях.

13  Безпека журналіста

Розділ 1 БЕЗПЕКА ЖУРНАЛІСТА ПІД ЧАС РОБОТИ У ЗОНІ КОНФЛІКТУ ТА ВИСВІТЛЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ Автори: Михайло Буроменський, Сергій Штурхецікий, Емма Білз.

1.1. Міжнародні стандарти і практика

Основна частина Під час збройних конфліктів, чи то міжнародних, чи то внутрішніх, роль засобів масової інформації набуває особливого значення. Врахову- ючи те, що під час війни фактично відсутні організації громадянського суспільства, які могли б контролювати органи влади та збройні сили, журналісти стають головним (якщо не єдиним) джерелом неупере- дженої та об’єктивної інформації. Як наслідок – сьогодні для багатьох журналістів військова журналістика перетворилася на небезпечну про- фесію, яка вимагає бути в центрі подій – поряд зі смертями, насиль-

15 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ством, – ризикуючи власним життям, адже в зоні збройного конфлікту життя і здоров’я журналіста може піддаватися великий небезпеці. Між- народна організація Комітет із захисту журналістів (Committee to Protect Journalists, CPJ) веде сумну статистику працівників ЗМІ, які загинули при виконанні своїх професійних обов’язків.

У 2014 році, під час активної фази конфлікту на Сході, на території України загинуло під час виконання своїх обов’язків 5 журналістів. Це стало підставою CPJ включити Україну разом із Сирією, Іраком, Ізраїлем, Сомалі та Пакистаном за підсумками 2014 до списку країн які є найне- безпечнішими для роботи працівників мас-медіа. Це поставило питан- ня володіння навичками фізичної безпеки та правилами роботи у зонах бойових дій у особливу пріоритетність для українських журналістів.

Незважаючи на те, що журналісти знаходяться в зоні збройного кон- флікту під протекцією міжнародного і національного права, не варто розраховувати виключно на такий захист. Він гарантований лише в разі дотримання стороною конфлікту міжнародно визнаних правил веден- ня війни – що буває не завжди; також слід зважати на психологічний і психічний стан озброєних учасників конфлікту. Але не варто і недооці- нювати значення норм міжнародного гуманітарного права, що визна- чає права журналіста та захищає його в зоні збройного конфлікту.

Права і обов’язки журналістів у зоні збройного конфлікту визначає міжнародне гуманітарне право (МГП) (або міжнародне право збройних конфліктів), більшість норм якого визнані всіма державами світу. Клю- човими документами є Гаазькі конвенції і декларації 1899 і 1907 років (так зване Гаазьке право), Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року і Додаткові протоколи до них 1977 року (Женевське право), ре- золюції Генеральної Асамблеї ООН. У широкому розумінні Гаазьке право застосовується до правил і звичаїв ведення війни і встановлює обме- ження на застосування зброї. Право Женеви містить норми про захист тих, хто знаходиться в зоні конфлікту, але не бере в ньому участі – ци- вільне населення, поранені, військовополонені тощо. Особливе місце займає звичаєве міжнародне гуманітарне право, основні норми якого були зібрані в одному дослідженні Міжнародним комітетом Червоного Хреста у 2005 році. https://www.icrc.org/eng/assets/files/other/ukr-irrc_857_henckaerts.pdf

Права журналістів у зоні збройного конфлікту безпосередньо закрі- плені у Конвенції про закони і звичаї суходільної війни (1907 р.), Конвен- ції про поводження з військовополоненими (1949 р.) і у І Додатковому протоколі до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_222; http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

16  Безпека журналіста

NB: Зверніть увагу! Ці документи та багато інших матеріа- лів доступні за посиланнями, зашифрованих у QR кодах, що містяться в кінці посібника.

Розрізняють три категорії журналістів, які можуть працювати в зоні збройного конфлікту, та які знаходяться під захистом міжнародного гу- манітарного права: • військові кореспонденти, • журналісти, які перебувають у небезпечних професійних відряд­ женнях до зон збройного конфлікту та • журналісти, відряджені до військової частини.

Документом, що посвідчує особу журналіста є, згідно з І Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, посвід- чення журналіста, видане владою держави, громадянином якої є жур- наліст, або держави, на території якої він постійно проживає або де зна- ходиться засіб масової інформації, до якого відноситься журналіст.

Відповідно до ст. 4 А (4) Конвенції про поводження з військовополо- неними 1949 р. військовими кореспондентами є представники засобів масової інформації, які мають акредитацію в збройних силах, супрово- джують військові формування, але не є їх членами. Особливість право- вого статусу військових кореспондентів полягає саме в супроводжен- ні ними військових формувань в офіційному статусі, про що свідчить акредитаційний документ, який видає уряд держави і тим самим бере на себе обов’язок забезпечувати безпеку журналіста, поки той дотриму- ється правил акредитації. Наявність документа про акредитацію перед- бачає обов’язок військового командування співпрацювати з журналіс- том в межах його професії.

Відповідно до І Додаткового протоколу Женевських конвенцій, у разі потрапляння в полон, військові кореспонденти користуються всіма правами військовополонених, що пов’язано з наявністю у військового кореспондента формального права супроводжувати військові форму- вання. У разі виникнення сумнівів щодо статусу особи, яка претендує на статус військовополоненого, ця особа залишається під захистом міжнародного гуманітарного права до вирішення питання компетент- ним судом (Конвенція «Про поводження з військовополоненими» 1949 р, ст. 5).

Близьким є поняття журналіст, відряджений до військової частини (embedded journalism). Появу цього поняття пов’язують з війною в Іраку 2003 року, хоча воно поки і не має чіткого правового закріплення. Влас- не, це є одним із способів отримання статусу військового кореспонден- та, оскільки пов’язане з отриманням акредитації. Наслідком цього є ко- ристування журналістом правами, передбаченими ст. 4 А (4) Конвенції про поводження з військовополоненими 1949 р.

17 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Журналісти, що перебувають у небезпечних професійних відряджен- нях у районах збройного конфлікту, визначаються І Додатковим протоко- лом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується за- хисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року, як

Cкріншот із вебсайту організації Committee to Protect Journalists. Сумна ста- тистика журналістів загиблих під час виконання своїх професійних обов’яз- ків за 2014 рік. Україна на третьому місці. https://cpj.org/killed/2014/

цивільні особи у значенні пункту 1 статті 50 згаданого документу. Як такі, вони користуються захистом згідно з Конвенцією про захист цивільного населення під час війни за умови, що вони не чинять дій, несумісних зі статусом цивільних осіб, а саме: не беруть участь у бойових діях, не засто- совують зброю, не займаються розвідувальною діяльністю. В той же час, навіть якщо журналіст вдався до зазначеної діяльності, це не означає що він набуває статусу комбатанта («Combatant» – «той, що воює»). Жорсткі вимоги до комбатантів чітко виписані у Женевських Конвенціях 1949 року і Додаткових протоколах 1977 року. Найімовірніше такі діяння матимуть результатом втрату журналістом захисту за міжнародним гуманітарним правом на період вчинення таких дій та його звинувачення у скоєнні злочину, оскільки відповідно до норм міжнародного гуманітарного права лише комбатанти можуть брати участь у бойових діях.

18  Безпека журналіста

Що стосується осіб, які не пов’язані трудовими чи контрактними відносинами з редакціями ЗМІ і працюють як приватні особи (фріланс) то, хоча і не існує міжнародно-правової заборони таким журналістам займатися професійною діяльністю в зоні конфлікту, міжнародне гума- нітарне право такий вид журналістики не згадує. Очевидно, за родом своєї діяльності, вони також підпадають під загальний захист цивіль- ного населення.

Для роботи в зоні АТО доцільно отримати акредитацію. Українське законодавство не вимагає обов’язкової акредитації в зоні збройного конфлікту, але за її відсутності робота в зоні конфлікту суттєво усклад- ниться; до того ж вона є дуже бажаною з огляду на вимоги безпеки. Акредитацію журналістів в зоні АТО здійснює Служба безпеки України.

Остання світова практика свідчить про запровадження більш жор- сткої процедури акредитації. Армія США, наприклад, запровадила подіб- ні правила під час війни у Перській затоці 1990‑1991 років, що певною мірою обмежувало роботу журналістів, але жоден з медійників тоді не загинув, на відміну від в’єтнамської війни. З іншого боку, повинен існувати розумний баланс між забезпеченням потреб воєнної необхід- ності і дотриманням норм, які гарантують виконання засобами масової інформації їх функцій в демократичному суспільстві. Жорсткі умови акредитації представників преси з боку військового командування ро- блять важким висвітлення конфлікту саме з тих позицій, які обумовле- ні професійною культурою і совістю журналіста.

Ст. 15 Закону України «Про державну підтримку засобів масової ін- формації та соціальний захист журналістів» http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/540/97‑вр

і ст. 25 Закону України «Про інформацію» http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/2657‑12 містять однакову норму, що надає право засобу масової інформації ві- дряджати журналістів «у місця збройних конфліктів, вчинення терорис- тичних актів, ліквідації небезпечних злочинних груп» та визначають обов’язки журналістів щодо користування отриманою там інформа­цією, а саме: дотримуватися вимог щодо нерозголошення планів спеціаль- них підрозділів, відомостей, що є таємницею досудового розслідування, не допускати фактичної пропаганди дій терористів та інших злочинних груп, їхніх вчинків і заяв, спеціально інспірованих для засобів масо- вої інформації, не виступати в ролі арбітра, не втручатися в інцидент, не створювати штучної психологічної напруги в суспільстві. При цьому вся відповідальність за відряджених журналістів покла- дається на засоби масової інформації, що їх відряджають. В той же час, це не виключає права журналістів діяти за власною ініціативою.

19 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

NB: В Україні діє програма «Embedded journalists», яка здійс- нюється Міністерством Оборони України спільно з Мініс- терством Інформаційної політики – закріплення журналіс- та за військовою частиною. Програмою передбачається 4 точки із щотижневою ротацією, подавати заявки можуть як українські та і іноземні журналісти.

Деталі за посиланням – http://www.mil.gov.ua/news/2015/06/ 25/minoboroni-prodovzhuyut-proekt-embedded-journalists--11119/

Дискусійність певних моментів щодо захисту журналістів В той час як Комітет Червоного Хреста вважає що журналісти пов- ноцінно захищені Женевськими конвенціями та їх Додатковими про- токолами, низка експертів та медіа- правозахисних НУО, таких як: Комі- тет із Захисту Журналістів (Committee to Protect Journalists), Міжнародна Федерація Журналістів (International Federaiton of Journalists), Репортери без Кордонів (Reporters Without Boarders), Міжнародний Інститут Преси (International Press Institute) та ін. – заявляють про необхідність окремих положень, які б посилювали захист працівників ЗМІ у зонах бойових дій. Вони висунули ряд пропозицій, спрямованих на встановлення кращих стандартів з безпеки, із більш жорстким застосуванням положень До- даткових протоколів включно, але наразі згоди з цього питання дійти не вдалося.

У цьому контексті варто зазначити, що посягання на життя і здоров’я, свободу, майно цивільного населення (а отже і журналістів) в умовах міжнародного чи неміжнародного збройного конфлікту є серйозним по- рушенням міжнародного гуманітарного права. Якщо такі дії є навмис- ними, то вони можуть бути визнані воєнним злочином. У разі визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду та ратифікації Римського статуту буде створено реальну можливість розгляду цим Су- дом обвинувачень у скоєнні таких злочинів в Україні.

Два основних дискусійних моменти щодо визначень МГП. По-перше, зауважується, що відповідно до ст. 79 Додаткового протоколу, який, на- гадаємо, є основним документом, що окреслює специфіку захисту жур- налістів, які працюють у зоні конфлікту, стверджує що «журналісти роз- глядаються як цивільні особи», в той час як вони є цивільними особами у конфлікті. Нюанси цього формулювання не надають журналістам жод- них преференцій, оскільки МГП виділяє дві категорії: комбатантів та не- комбатантів (включно із цивільними).

По-друге, стверджується, що за відсутності чіткого визначення, хто є журналістом, межі застосування Женевських конвенцій та Додаткових протоколів стають розмитими. І дійсно, враховуючи зростаючу кіль-

20  Безпека журналіста

кість громадських журналістів, блогерів та беручи до уваги можливості, які надають соцмережі, непросто чітко визначити, хто є журналістом, а хто – медійно активним громадянином. У той же час, це знову ж таки не має вирішального значення для норм гуманітарного права, оскіль- ки, крім військових журналістів, які мають спеціальний статус, решта співробітників засобів масової інформації підпадають під категорію ци- вільного населення. Отже, ці дебати набудуть важливості лише за умо- ви, якщо журналістам буде вирішено надати особливий статус у порів- нянні з цивільними.

1.2. Специфіка робота журналіста у зоні конфлікту: загальні правила та рекомендації

Найголовніша рекомендація – повертайтеся живими! Тільки повернувшись живим із завдання, журналіст може зробити хороший репортаж чи матеріал. Здається, це надто зрозуміло і просто, щоб про це ще раз згадувати, але все ж таки для багатьох медійників складно дати однозначну відповідь на запитання: що важливіше – ваше життя чи репортаж?

«Жоден репортаж не вартує життя журналіста» – такими словами по- чинаються і закінчуються будь-які тренінги з безпеки Міжнародної фе- дерації журналістів (МФЖ), українських творчих і професійних спілок, інших організацій, котрі мають величезний досвід підготовки журна- лістів до роботи у «гарячих точках».

З точки зору особистої безпеки, твердження, що «робота журналіста – це лізти на рожен» застосовне до будь-якого виду журналістської діяльності. Тому оцінка ризиків є ключовим поняттям у журналістиці, з урахуванням того, що ніякий репортаж не вартує життя журналіста. Йошрі Фоуда (Yosri Fouda), «Аль-Джазіра»

21 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Фото: Віталій Гриньов

ДО ПЕРЕГЛЯДУ: 1. Школа журналистики: беспристрастность в освещении новостей – BBC Academy (RU) https://www.youtube.com/watch?v=yKU-glE20UM 2. Нолан Петерсон (Nolan Peterson) Медіа в умовах конфліктів: зміни і ви- клики (ENG) https://www.youtube.com/watch?v=IMvOYxaJyns 3. Анастасія Станко: Журналістика в умовах військового конфлікту (UA) https://www.youtube.com/watch?v=wymOZI1njxI 4. Діана Дуцик: Роль медій у висвітленні конфлікту (UA) https://www.youtube.com/watch?v=eSlOuBfv0Zs 5. How social media kindles conflict in Israel (ENG) http://www.dw.com/en/world-in-progress-how-social-media-kindles-conflict- in-israel/av-18858443 6. Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (ENG) https://news.vice.com/video/selfie-soldiers-russia-checks-in-to-ukraine 7. Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (RU) https://www.youtube.com/watch?v=5PXQtnLM1M8

22  Безпека журналіста

Що потрібно знати журналісту про війну

Бути проти війни – те саме що бути проти урагану Еліот Акерман, письменник, колишній військовий

Особливістю конфліктів сучасності стало набуття особливого впли- ву інформаційною складовою, що є логічним результатом переходу людства від індустріального до інформаційного ладу. Відтак, роль жур- налістів та інформації надзвичайно зросла.

Як журналісти можуть впливати на припинення війни, публікуючи факти насилля та гуманітарних катастроф і привертаючи увагу міжна- родної спільноти, так і журналістів можуть використовувати для по- дальшої ескалації конфлікту. І правил цього використання чи якихось моральних застережень часто не існує. Журналістам можуть «згодува- ти» інформацію з метою обману громадської думки, із журналістів мо- жуть «зняти» розвідувальні дані, життя журналістів перетворюється на розмінну монету – від банального викупу до показової страти задля терору.

Нерідко всі інші складові так званої «гібридної війни» підпорядко- вуються інформаційній. Під час активної фази протистояння на Сході України були свідчення місцевих мешканців про випадки, коли обстрі- ли мирних об’єктів не розпочиналися, поки не прибували на місце події камери. Як наслідок – мирні мешканці до цих пір з острахом і вороже ставляться до журналістів. Документи, які посвідчують належність до журналістського співтовариства часто використовувались для при- криття іншої діяльності – в результаті ми маємо підозріле ставлення до журналістів з боку військових.

У сучасному взаємопов’язаному світі конфлікти рідко коли зали- шаються локальними, миттєво виходячи на глобальний рівень. Тому і журналістів цікавлять конфлікти, розташовані ніби й далеко від їхньої аудиторії – показуючи об’ємну картинку для своїх читачів/глядачів журналісти доводять «близькість» цієї проблеми і необхідність її вирі- шення. Для сторін конфлікту ж, у свою чергу, міжнародні журналісти є тим каналом, через який вони можуть представити свою позицію між- народній спільноті, формуючи як образ протистояння, так і образ задія- них у ньому сторін.

23 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Робота у сірій зоні та необхідність покладатися на себе

«Коли ти дивишся через об’єктив камери, на якусь мить виникає відчуття, що ти дивишся кіно, достатньо виключити камеру і все припиниться. Ти наче контролюєш ситуацію. Часто можна побачити журналістів, які біжать назустріч пострілам, прикриваючись, як щитом, камерою чи написом на спині/грудях «преса». Усвідомлення того, що ти такий же «актор» в чиємусь кіно, сценарій якого написаний долею, приходить пізніше. Наступна куля може бути твоєю. Немає такого кадру, який би коштував життя». Єфрем Лукацький

Треба бути готовими до того, що у зоні військового протистояння не діятимуть звичні норми і правила. На безумовне дотримання норм національного законодавства та міжнародного права теж не варто по- кладатися – хоча це не означає, що ці норми не потрібно знати. Рано чи пізно війни закінчуються і військові злочини розслідуються, винні притягаються до відповідальності. Тож нагадувати про це варто.

Військове керівництво теж далеко не завжди може убезпечити жур- налістів на важко контрольованих територіях. Держава не завжди може використати свій дипломатичний та інший потенціал для захисту сво- го громадянина в іншій країні, не кажучи вже про ситуацію, коли це ви- рішення за офіційними каналами неможливе або надзвичайно утрудне- не. Останні роки показали, що вміння швидко приймати відповідальні рішення, адекватно реагувати, думати тверезо та незалежно і сподіва- тися у критичній ситуації переважно на власні сили – особливо затре- бувані сучасною екстремальною журналістикою компетенції.

Міжнародна декларація з безпеки журналістів, оприлюднена на по- чатку грудня 2015 року в Женеві 70 медійними організаціями, серед яких: Al Jazeera Media Network, Article 19, Associated Press, Association of European Journalists, BBC, BuzzFeed CNN Committee to Protect Journalists, Dart Centre, Ethical Journalism Network, Institute of Mass Information, Ukraine OSCE Representative on Freedom of the Media UN Special Rapporteur on Freedom of Opinion and Expression UNESCO Division Freedom of Expression and Media Support – базується на новому підході до відповідальності за безпеку журналістів та зазначає важливість підвищення обізнаності самих журналістів, редакцій та медіа-організацій з передовими практи- ками, пов’язаними з безпекою та з політиками і механізмами, спрямо- ваними на оцінку і контроль ризиків, з якими стикаються журналісти.

http://ipi.freemedia.at/safety-of-journalists/international-declaration-on- the-protection-of-journalists.html

24  Безпека журналіста

Перед завданням

Планування своєї роботи у зоні з підвищеним ризиком (ЗПР) – над- звичайно важливий елемент роботи журналіста, оскільки це чи не єди- ний спосіб, завдяки якому ми можемо керувати ризиками, пов’язаними із відрядженням до зони підвищеної небезпеки. У роботі західних жур- налістів попереднє планування часто є необхідною умовою отримання страхового полісу чи гонорару.

І хоча українські журналісти часто ставляться до планування із певною долею скептицизму, ми заохочуємо вас присвятити цьому час перед поїздкою. Міжнародні компанії, які проводять тренінги з безпе- ки для журналістів, що працюють в зонах конфлікту, радять планувати поїздку за таким алгоритмом: • кліматичні умови та специфіка фауни, • особливості ведення бойових дій сторонами, • види техніки, які вони застосовують, • хвороби та ліки, • релігійні та культурні відмінності.

Для кожної зони конфлікту набір ризиків по‑своєму унікальний, і питання здорового глузду прораховувати їх під час підготовки до від- рядження, і до кожної ситуації мати план В – адже у зоні конфлікту події можуть піти іншим від запланованого шляхом будь-якої миті.

NB: В додатках, розміщених наприкінці нашого посібника ви зможете знайти зразки документів, які експерти Rory Peck Trust Fund рекомендують складати перед кожною по- їздкою: оцінка ризиків, доказ життя, план комунікацій.

Ранжування ризиків.

Найкраще допомагає розставити за черговістю (ранжувати) створення таблиці-графіку, з одного боку якого (на осі абсцис, по вертикалі) ми визнача- ємо вірогідність настання того чи іншого випадку за шкалою від «дуже рідко» до «дуже часто», а з іншого боку (на осі ординат, по горизонталі) ми визначає­ мо наслідки ураження тим чи іншим чинником ризику також за умовною шкалою від «дуже легкі» до «дуже тяжкі». Беручи конкретну географічну зону, ми можемо визначити, в якій зоні – «червоній», «помаранчевій» чи «зеленій», вона перебуває стосовно того чи іншого ризику (або стосовно сукупності усіх ризиків), відтак можемо визначитися із нашим перебуванням у цій зоні у зв’язку з виконанням редакційного завдання. Для визначення ступеню ризиків користуємося власними джерелами інформації, відкритими джере- лами, моніторимо повідомлення інформагенцій – чи були останнім часом там, наприклад, обстріли, коли востаннє, якої інтенсивності, з якої зброї?

25 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Опис умов безпеки рівень безпеки Наявність усіх основних загроз 6 – екстремальний Постійні множинні загрози 5 – високий Часті множинні загрози 4 – значний Періодичні множинні загрози 3 – середній Періодичні обмежені загрози 2 – низький Нечасті обмежені загрози 1 – низький Експерти з безпеки радять включати до процесу планування такі етапи: 1. дослідження (історична, географічна, культурна і політична довід- ки про країну/територію); 2. вивчення історії конфлікту, культурних та релігійних особливос- тей, збір найактуальнішої інформації про поточну ситуацію; 3. вивчення карти (включно із розташуванням лікарень, шкіл, адмі- ністративних будівель. Враховуйте, що пересування шпиталів є звичним для зон конфлікту); 4. планування логістики (маршрути пересування та стан доріг, міс- ця для ночівлі, визначення безпечного місця «бази», визначення точки збору, якщо хтось загубився тощо); 5. контактна інформація (список телефонів усіх, з ким будете на зв’язку); 6. пройти повне медичне обстеження. Вирушаючи у відрядження до зони конфлікту у нездоровому стані ви наражаєте на небезпеку тих, хто подорожує з вами. Знайте групу крові, алергічні реакції, хронічні хвороби, підвищений/занижений тиск тощо свої й інших членів команди; 7. одяг – по погоді та відповідний до кліматичних умов! Уникати синтетичних тканин (є легкозаймистими) та камуфляжу (вас мо- жуть прийняти за комбатанта); 8. паспортно-дозвільні документи, які тримати так, щоб не загубити але швидко дістати на вимогу озброєних військових. Пакет фор- мується відповідно до рекомендацій органів, які видають акреди- тацію (в Україні це СБУ); 9. підготовка технічного обладнання та захисного спорядження. Оцінювання і переоцінювання ризиків має проводитися постійно

26  Безпека журналіста

Цифрова безпека та поведінка в соцмережах Соцмережі – це не лише можливість спілкуватися із колегами та аудиторією і напрацьовувати власний журналістський авторитет, а й зручний спосіб отримувати будь-яку інформацію. Але так само ваш аккаунт може бути джерелом інформації для досьє про вас, ваші упо- добання та навіть історію ваших пересувань. За допомогою соцмереж так само легко визначити ваших рідних, близьких, основні комунікації і кола спілкування. Через соцмережі отримуються виходи і на телефони, адреси, фізичні координати вас, ваших колег та близьких. Ваші думки та дописи можуть бути причиною затримання та навіть цілеспрямовано- го полювання на вас.

Але не бути публічним журналіст не може. Публічність – це природ- нє середовище для працівника ЗМІ, тому рішення приймає кожен сам для себе.

Порада: створити «робочий» та «приватний», можливо навіть під ін- шим ім’ям аккаунти, щоб мати можливість спілкуватися з друзями і мати доступ до новин.

ДО ПЕРЕГЛЯДУ How social media kindles conflict in Israel (ENG) http://www.dw.com/en/world-in-progress-how-social-media-kindles-conflict- in-israel/av-18858443 Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (ENG) https://news.vice.com/video/selfie-soldiers-russia-checks-in-to-ukraine Vice News, Selfie Soldiers: Russia Checks in to Ukraine (RU) https://www.youtube.com/watch?v=5PXQtnLM1M8

27 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Робота у зоні бойових дій: поради практика. Емма Білз.

З 2011 року Емма Білз працює у Сирії та Іраці як фотограф та журналіст для Guardian, USA Today, Al Jazeera English, VICE, The Daily Beast, Foreign Policy, Fairfax NZ, Grazia magazine, Newsweek, The Atlantic, National Post, Arab News, Huffington Post та як спеціальний кореспондент з місця подій для Yahoo News, HuffPost Live, Arise News, TV3 Frontline, Radio New Zealand. Цей досвід підштовхнув Емму допомагати іншим журналістам та працівникам гуманітарних організацій – вона приймала участь у розшуку усіх журналістів, яких було взято у полон у Сирії.

Працювати в активному конфлікті важко. Це не місце для відточу- вання журналістських навичок. Найкраща порада і найперше правило завжди: практикуйте свою майстерність в інших місцях, перш ніж від- правитися до зони конфлікту. Намагатися працювати над швидкістю затвору у фотоапараті чи навичками ведення інтерв’ю, у той же час слід- куючи за безпекою власною та команди, у такому випадку недоречно.

Перше питання, яке слід поставити собі, ідучи працювати в зоні активно- го конфлікту над будь-яким завданням – це співвідношення ризику та на- городи. Ризик, на який доведеться піти, щоб отримати потрібну інформацію, має компенсуватися самою інформацією та журналістською винагородою, яку ви отримаєте за роботу. Ми всі хочемо висвітлювати важливі події сьо- годення, особливо в активних конфліктах, коли в громадськості є нагальна проблема розуміти, що відбувається. Але ми не зможемо працювати, якщо нас арештують, поранять чи вб’ють, тому наша безпека завжди має бути першим пріоритетом. Робота на лінії вогню та вихід до конфліктних зон можуть бути цілком прийнятними для сенсаційних репортажів чи новин загальнодержавного значення, але у випадку новин меншого масштабу такий вибір не завжди доцільний.

Якщо ви можете розповісти історію не ризикуючи, іншим шляхом, це може бути навіть краще. Якщо ви йдете на війну, щоб самоствердитися, просто заробити грошей, справити на когось враження чи виглядати кру- тим – це не є тверезим порівнянням ризику та винагороди, яке має зроби- ти журналіст. Замість того ви просто збільшите власні шанси прийняття невдалих рішень та вдавання до непродуманого, часом фатального ризику. Треба справді добре поміркувати, чому ви туди йдете.

Щойно ви вирішили зайнятися матеріалом, перше завдання перед ро- ботою в зонах активних бойових дій – підготовка. Ідеально – пройти спе- ціальний тренінг із безпеки у зонах конфлікту (hostile environment and first aid training). Попрактикуйте навички надання першої допомоги. Оцініть ризики, складіть плани комунікацій, перевірте функціонування обладнання

28  Безпека журналіста

тощо. Якщо ви заплануєте все це заздалегідь, то можете потім врятувати власне життя.

Тренінги із безпеки та першої медичної допомоги – важлива частина попередньої роботи. Забезпечте для себе належну підготовку, перш ніж їхати на місце подій. Важливо повторювати навчання кожні декілька років, якщо ви й надалі займатиметеся польовою роботою. Курс першої медичної допомоги містить усе – від штучного дихання до бойових по- ранень, у той час як тренінг з перебування в агресивному середовищі пропонує сценарії укриття та планування у випадку настання різних можливих ситуацій. Завжди корисно знати про те, що може трапитися, заздалегідь; якщо відповідна ситуація настане, ви згадаєте вивчене і зможете швидко зреагувати.

Наприклад, на одному курсі мене навчили, як поводитися у випадку арешту або агресивного допиту. Це допомогло мені швидко зорієнтува- тися, коли така ситуація реально трапилася. Під час одного перетину кордону посеред ночі мене змусили вийти з автобусу і заарештували без жодної на те причини. Тренінг допоміг мені тримати себе в руках і переконатися, що водії автобусу теж вийшли назовні, та що вони не по- їдуть, залишивши мене. Я також додумалася заблокувати двері ногою, коли охоронці намагалися запхнути мене до туалету, щоб обшукати, і голосно говорила, щоб інші, хто на мене чекав, знали, що я там. Я також вжила всіх можливих заходів, аби не видати свої паролі та не викрити джерела, про які вони розпитували. Я стояла на своєму, переконалася, що на мене чекають союзники і врешті-решт за декілька годин вони мене відпустили, зрозумівши, що не можуть створити мені пробле- ми, не створивши ще більше проблем для себе у процесі. Не думаю, що я була б такою спокійною, якби не пропрацювала дещо з цього у сценарі- ях заздалегідь, тому я була справді вдячною за це навчання.

Готуючись до будь-якого завдання, намагайтеся якомога краще зро- зуміти можливі ризики. Поспілкуйтеся з колегами, які нещодавно пра- цювали на тій самій території, дізнайтеся в них найновішу інформацію, яку вони мають, щодо того, з чим ви можете зіткнутися після прибуття. Вам точно не потрібні неприємні сюрпризи. Головне – використати цю інформацію, щоб скласти оцінку ризиків. Оцінка ризиків – це не просто ще один нудний адміністративний термін, а дуже потрібний документ, який дозволяє розуміти і, що найважливіше, зменшити ризики, з якими ви можете зіткнутися на завданні.

Зменшити ризик можна декількома способами. Позбавитися його цілком неможливо, хіба що якщо ви просто залишитеся вдома. Щойно ви вирішите їхати, треба звести до мінімуму та / або попередити якомо- га більше видів ризику. Це можна зробити різними способами. Ось лише декілька прикладів: • Якщо існує ризик викрадення: уникати використання соціаль- них мереж, коли ви знаходитеся на території конфлікту, особливо

29 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

публікацій фотографій та чек-інів, оскільки їх можуть використа- ти для складання карти вашого місцезнаходження, з’ясування, з ким ви перебуваєте і куди направляєтеся далі; вдягатися так, щоб не відрізнятися від місцевого населення, для уникнення злочи- ну проти очевидного аутсайдера; залишатися на кожній терито- рії протягом короткого часу (від 45 хвилин до 1 години), щоб було важко зібрати людей, які можуть прибути на місце і викрасти вас; мати чіткий протокол частих контактів із погодженою особою, що має список людей, яких потрібно буде повідомити, якщо ви не вийдете на зв’язок у визначений час – тоді у випадку викра- дення можна буде якомога швидше зібрати команду та вирвати вас із рук викрадачів, перш ніж ситуація стане ще гіршою. • Якщо ризик стосується вогнепальної зброї: взяти з собою правиль- но підібрані індивідуальні захисні засоби (не забудьте їх на базі!) і завжди носити їх; переконатися в тому, що ви і ваша команда обізнані з наданням першої медичної допомоги в бойових умо- вах; працювати з військовим угрупованням, яке дотримується мінімальних стандартів безпеки, тому що угруповання, яке тягне вас на передову без підготовки зі свого боку скоріше за все не має плану доставлення вас на безпечну територію, якщо стане гаряче; дізнатися, де знаходяться місця найактивніших бойових дій і об- межити час свого перебування там; переконатися в тому, що зна- єте, які види зброї використовуються на цій території та яка в них дальність дії; спитати місцевих, де розташовуються снайпери та уникати прострілюваної місцевості; перебувати в небезпечних місцях тільки тоді, коли це абсолютно необхідно для вашої роботи. • Якщо існує ризик захворювання: підготувати список місцевих медичних закладів, куди можна буде звернутися у відповідному випадку; заздалегідь дізнатися, які вам можуть знадобитися пі- гулки чи уколи під час перебування у відповідній місцевості; під- готувати план медичної евакуації, навіть якщо ризик зараження захворюванням, притаманним певній місцевості, таким як маля- рія чи дизентерія, є низьким – грип, каміння в нирках, розтягнен- ня, переломи, сильні отруєння, апендицит тощо можуть статися без попередження, а застрягати в небезпечному місці хворим не варто.

Працюючи в Карачі, ми провели оцінку ризиків і зрозуміли, що одним із основних ризиків є дрібний злочин, якщо щось піде не так. Просте по- грабування чи угон машини можуть стати фатальними, якщо злочинці побачать машину з журналістами і дорогим обладнанням і припустять, що в нас також є гроші. Ми вирішили зменшити цей ризик, перевозячи обладнання в іншій машині, коли ми були за кермом, щоб якщо нас і вирі- шили пограбувати, то забрали б або тільки обладнання, або особисті речі, що ми мали при собі, але не те і інше разом. Ми також взяли одноразові телефони та несправжні гаманці з невеликими сумами готівки, які завжди тримали при собі, сховавши великі суми грошей та більш дорогі телефони з контактами, щоб їх не забрали. Тоді ми могли з упевненістю віддати трохи

30  Безпека журналіста

грошей та електроніки у випадку пограбування, щоб не відбулася ескалація побутового злочину до більш насильницьких дій. На щастя, в результаті нас ніхто не пограбував, але ми були до цього готові та почувалися впевнено, якби щось і сталося. Ми подумки приготувалися до можливості втрати (по- жертвування) дечого з того, що мали, щоб не відбулася ескалація конфлікту.

Крім того, коли ви носите з собою просунуте комунікаційне обладнання, включно з супутниковими телефонами, вивчіть місцеві закони про їхнє використання та / або реєстрацію. Наприклад, у Пакистані є певні обмеження на імпорт супутникових телефонів та їхнє використання з метою боротьби з тероризмом. Ви також повинні знати про необхідні дозволи на викори- стання медійного обладнання, а також бронежилетів, де це є актуальним.

Щойно ви підготувалися до ризиків, вам потрібно спланувати, що бу- дуть робити «на базі» у кризовій ситуації. Чого я навчилася з власного гіркого досвіду – так це те, наскільки важливо мати в себе за плечима хорошу команду. Це вірно як для військових конфліктів, так і для не таких небезпечних ситуацій, коли ви знаходитеся на місці події і можете стати вразливим, якщо не буде вжито термінових дій для усунення небезпеки, в якій ви опинилися.

Важко переоцінити важливість знання, які саме люди будуть відпо- відати за вас, якщо з вами щось трапиться на місці події. Дуже часто ми не маємо чіткого уявлення, що це за люди і якими правами та обов’язками ми їх наділили, вибравши їх. Вам слід обрати когось самостійно та заз- далегідь, а не сподіватися, що хтось визветься сам. Ця людина має бути редактором чи другом, колегою або членом сім’ї, якому ви довіряєте. До- бре, якщо ви уявляєте, як вони поводяться у стресовій ситуації, наскільки добре розуміють вашу роботу та галузь, у якій ви працюєте. Часом батьки чи кохані не приймають найкращих рішень, коли ви в біді, тому що надто переживають або працюють в іншій галузі, не розуміють вашої роботи і їм потрібно забагато часу, щоб збагнути, що відбувається. Подумайте, скільки часу вам знадобилося, щоб стати експертом у своїй галузі, і скільки часу ви проводите щодня, читаючи про неї та спілкуючись із людьми, для того щоб усвідомити конфліктну ситуацію, у якій ви працюєте. А тепер уявіть, як ваша контактна особа намагатиметься зробити рівно те саме, але з до- датковим стресом від того, що ви в біді. Це дасть вам приблизне уявлення, яка саме людина вам потрібна.

Поговоріть дуже відверто зі своєю контактною особою про ризики, з якими ви стикаєтеся, і ваші думки щодо того, що робити на випадок кризи. Крім надання власних контактних даних і оцінки ризику, також поясніть цій людині, що їй робити якщо вас викрадуть або заарештують – надавати цьо- му розголосу чи уникати публічності; наскільки сильно мають ризикувати інші заради вашої безпеки, – обговоріть ці та інші можливі сценарії. До того ж, хоча це і не дуже комфортно, поділіться з цією людиною паролями від ваших аккаунтів у соцмережах, щоб вона могла їх швидко почистити або закрити у разі потреби. В певних випадках викрадення жертву вимагають

31 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

видати пароль до соцмереж, щоб дізнатися про її джерела, або навіть влаш- тувати пастку для інших, публікуючи записи від імені власника сторінки. Допоможіть людям допомогти вам.

Чіткого визначення необхідних контактів немає, але ідеальний варіант – це добре обізнані місцеві, наприклад фіксери. Коли ви виходите працювати в поле, добре знати прізвища та контактні дані голів місцевої юридичної та журналістської асоціації, тому що вони мають необхідні зв’язки, інформацію та правові знання, щоб допомогти вам у випадку арешту. Якщо ви маєте родичів у цій країні, добре подумайте, перш ніж записувати контактною особою для екстрених випадків двоюрідного брата чи тітку, яких ви можете недостатньо добре знати і які можуть не розуміти, чим саме ви займаєтеся. Добре, коли на території, де ви працюєте, також є «аутсайдери» зі зв’язками: наприклад, інші журналісти, посольство вашої країни, надійні працівники міжнародних організацій тощо. Можливо, у них не стільки контактів, як у де- яких місцевих, але вони певним чином захищені від місцевих служб безпеки через наявність іноземних паспортів. Тут ви маєте знову зважити кого, як і наскільки ви будете ставити під удар як контактну особу для екстрених випадків, яка повинна буде визволяти вас із неприємної ситуації. Чи несе така ситуація ризики для самої цієї особи, або ж їй не вперше прикривати інших? Чи загрожують їй набагато гірші небезпеки – можливо, навіть ув’яз- нення та переслідування чи утисків у інший спосіб якщо вони прийдуть вам на допомогу? Людей, які дуже ризикують стати мішенню для того поводження, краще не обирати як контактних осіб, оскільки їхня власна безпека опиняється під значною загрозою. Крім того, якщо ви звернетеся до них, це може вдарити і по вас як журналісту; «погані хлопці» можуть використати ваш зв’язок із ними проти вас.

Наявність належної людини з потрібними контактами зекономить вам час та енергію, якщо щось піде не так. Ця людина зможе швидко зрозумі- ти, у яку ситуацію ви потрапили, і направити до вас адекватну допомогу. Я часто виручаю колег, виступаючи в цій ролі, і це означає, що нам вдава- лося досить швидко витягти їх із тюрми, отримавши правову підтримку, тримати арешт під контролем або провозити колег контрабандою через закритий кордон, залучивши до процесу відповідних представників влади. За наявності ефективного плану комунікацій між вами та контактною осо- бою чи кимсь, хто поінформує цю контактну особу, якщо ви у визначений час не вийдете на зв’язок, ця людина буде максимально корисною і зможе швидко мобілізуватися, якщо у вас будуть проблеми. Крім того, зверніть увагу на відмінність у часових смугах (якщо вона є): ідеальним буде ціло- добове покриття, щоб хтось не спав і був готовий діяти навіть о третій ночі за місцевим часом, коли ви самі міцно спите.

Тепер, коли ви потурбувалися про всі питання безпеки, вам треба за- пам’ятати ще дещо для репортерської роботи в зоні конфлікту.

Пам’ятайте, що під час конфлікту першою жертвою стає істина. З оче- видних причин напруга в суспільстві дуже висока. Люди обирають, на який

32  Безпека журналіста

бік стати. Ви можете спитати трьох людей, що сталося, і отримати три різні відповіді – і навіть більше, якщо ви повернетеся і поставите їм те саме пи- тання пізніше. Для журналіста це може бути важко. Важко для належного виконання роботи і в особистому плані, оскільки вам доводиться створювати для себе гнучку шкалу – коли і як ви можете довіряти своєму джерелу з певних питань (і, можливо, зовсім не довіряти з інших). Надаючи пріоритет неупередженості, ви можете поставити під удар безпеку свою або членів команди, особисті стосунки і навіть власну свободу під час розгортання конфлікту. Дуже важливо усвідомлювати, що скоріше за все ви не отри- муєте всю інформацію. Якщо ви розумієте точку зору людей, із якими ви говорите, – так, це допомагає вам співчувати, але також може означати, що ви стаєте упередженим. Це особливо актуально, коли ви постійно працю- єте над одним і тим самим конфліктом, починаєте товаришувати з війсь­ ковими підрозділами, з якими ви взаємодієте, або конфлікт має для вас персональний вимір. Ми починаємо проходити процес самоідентифікації з тими, хто знаходиться у конфлікті, або фактично самі стаємо учасниками конфлікту. Протистояти цьому може бути вкрай складно.

Особливо нелегко це було в Сирії, де журналістам часто доводилося працювати на боці однієї чи іншої сторони, а деякі групи ворожо ставилися одна до одної – навіть ті, що номінально знаходилися на тому самому боці конфлікту. Пам’ятайте, що коли ви приєднуєтеся до однієї групи, а не до ін- шої, це може мати для вас певні наслідки. Поміркуйте, чи не буде серед цих наслідків відкрита ворожість певних груп до вас – у публічних заявах (наприклад, вас будуть називати «інформатором», «колабораціоністом» чи висувати фальшиві звинувачення у шпіонажі) або в реальній фізичній агресії і забороні на пересування. Моя безпека знаходилася в руках людей, про яких я робила репортажі, і поки я з ними жила і працювала, їхні проблеми става- ли моїми. Дуже складно протистояти етичним рішенням чи ставити під сумнів навички військового командира, який слідкує за вашою безпекою і надає вам доступ до лінії вогню. Робота репортера стає неоднозначною. Часом це призводить до відсутності доступу до всієї інформації з обох сторін, але ви маєте це усвідомлювати у своїх статтях і шукати додаткові точки зору про події, щойно ви будете в безпечному місці.

Члени збройних формувань та військових частин до яких ви будете прикріплені годуватимуть вас пропагандою у різних формах. Це може бути і через контроль за змістом ваших матеріалів, надання перебільшених даних про успіхи чи зменшеної кількості загиблих, расистські чи сповнені ворожнечі цитати, розмови про «ворога», робота «на камеру» – усе це різні види пропаганди. Оскільки ми журналісти, то наше завдання— продертися через цю пропаганду і дійти до істини або, якщо цього не вдасться, відкрито заявити у статті, що інформацію важко перевірити через обставини, у яких ви здійснювали репортерську роботу.

Не стати звичайним провідником пропаганди справді дуже важко. Відмінним прикладом цього стало написання матеріалів про деякі бої в Сирії між курдськими військами та Ісламською державою. Дуже часто

33 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ми не мали доступу до самих боїв, а інформація з соціальних мереж, яка поступала з обох боків, була суперечливою і в будь-якому випадку не могла вся бути істинною. Військові досягнення та успіхи з захоплення територій перебільшувалися обома сторонами, а кількість загиблих перебільшувала- ся чи применшувалася – залежно від того, говорили джерела про себе або про іншу сторону. Майже постійно під час боїв за Кобані було дуже складно зрозуміти, хто контролює яку територію протягом самих боїв у реальному часі. Перевірка інформації в соціальних мережах була дуже важливою, так само як і контакти з щонайбільшою кількістю активістів і мирного насе- лення поза межами військового апарату. Ми розглядали якомога більше джерел інформації, зважуючи, які відомості є найбільш правдоподібними. Але врешті-решт доводилося відверто говорити, що дати остаточну відпо- відь про перебіг боїв неможливо. Одне з ваших основних завдань під час роботи в зоні конфлікту – пробиратися через «туман війни».

Ви повинні чітко поснювати людям: ви – журналіст із етичними стан- дартами, зобов’язані бути неупередженим і справедливим у своїй роботі. Чітко дотримуйтесь цих принципів коли берете інтерв’ю та пишете статті. Зберігайте незалежність і чітко пояснюйте тим хто ставить вашу діяль- ність під сумнів, у чому полягає ваша робота як журналіста. Це не завжди легко, але якщо ви будете послідовним, набагато легше слідувати етичним принципам і журналістським обов’язкам.

Формулювання, які ви вживаєте у статтях, також можуть вплинути на неупередженість репортажу. Якщо ви називаєте території «окуповани- ми» чи «звільненими» – це оціночні судження. Якщо ви називаєте когось ворогом, не роблячи прямих цитат – це теж має свій вплив. Ваше завдан- ня як журналіста – повідомляти факти, а не додавати до матеріалу зайве, використовуючи певні методи маніпуляцій під час написання статті. Це особливо актуально для конфліктів, коли ситуація вже і так розпалена.

Працюючи журналістом у зоні конфлікту, ви маєте пам’ятати, що основне для вас – слідкувати за собою. Це може означати дотримання власної безпеки, належну підготовку чи вжиття інших засобів усередині конфлікту та після нього – такі питання завжди є найбільш пріоритетними.

Якщо ви не будете залишатися в зоні конфлікту надто довго, це може допомогти. Знаходження в зоні активного конфлікту протягом довгого часу є великим стресом. Вам потрібен час для «перезавантаження» між поїздками. Підтримуйте відносини з друзями, родиною та іншими людьми, які не беруть участі у процесі. Знаходьте час на улюблені заняття: музику, приготування їжі, прогулянки – що б це не було. Не втрачайте себе. І слід- куйте за душевним здоров’ям. Ви побачите чимало неприємного, і належна «обробка» побаченого багато в чому вам допоможе. По-перше, ви будете й надалі виконувати свою роботу! Крім того, ви зможете уникнути посттрав- матичного стресового розладу чи прийняття невдалих рішень, які можуть поставити вас під удар у небезпечному середовищі. Догляд за собою дуже важливий для тих журналістів, які часто працюють у зонах конфлікту. Про це

34  Безпека журналіста

так легко забути в розпалі моменту, під час роботи або порівняння себе з тими, хто страждає більше за вас, але значущість догляду важко переоцінити.

До того ж, догляд за собою – один із найважчих уроків, який вам дове- деться засвоїти. З усіх методів, які я тут описала, до розуміння цього я дохо- дила найдовше! Коли я почала працювати журналістом у зонах конфлікту, це було хвилююче и захопливо. Я хотіла повертатися туди знову і знову. Я не «перезавантажувалася» і почала ігнорувати стосунки з друзями і ро- диною, забувати, чим я любила займатися раніше. Щоб вийти з цього стану, знадобилося декілька трагічних подій, але ще до того я прийняла декілька невдалих рішень, тому що надто зосереджувалася на роботі і не доглядала за собою. Тепер я намагаюся влаштовувати відпустки і перерви в роботі між польовими завданнями, більше спілкуватися з друзями та родиною, які не є військовими журналістами, і ретельніше слідкувати за власним психічним і фізичним здоров’ям. Забирайте себе з лінії вогню.

Крім догляду за собою, слід також турботливо ставитися до людей, у яких ви берете інтерв’ю, особливо в ситуації конфлікту, коли вони можуть бути його невинними жертвами – наприклад, це поранені мирні жителі, ВПО, біженці та люди з психічною травмою. Часом краще утриматись від роз- мови з кимось, бо в певний момент спілкуватися з людиною про те що вона пережила, може бути не дуже доречним, особливо коли мова йде про фізичне та сексуальне насильство. Намагайтеся не травмувати цих людей повторно. Крім того, не наражайте їх на подальшу небезпеку, випи- туючи в них деталі, що можуть призвести до проблем у майбутньому. Якщо ідентифікація є для них ризикованою, спробуйте приховати їхню особу чи якимось чином розмити дані про них і отримати потрібну інформацію, не ставлячи інтерв’юйованих під удар.

Будьте чесними, коли говоритимете про те, що ви можете зробити. Не створюйте у людей враження ніби спілкування з вами завершить війну, або що ви доб’єтесь для них справедливості. Це нечесно оскільки зробити це не у вашій владі. Чітко і реалістично поясніть, якими можуть бути наслідки інтерв’ю. Можливо, ваші співрозмовники просто хочуть, щоб інші дізналися, що відбулося, та почули їхні голоси. Під час інтерв’ю будьте обережними з їхніми почуттями та потребами. Багато з того, що відбувається з жертвами війни, стає дуже травматичним досвідом: завоюйте їхню довіру добротою та поміркованістю підходу. Намагайтеся завершити інтерв’ю на позитивній ноті і не залишайте їх розгубленими без жодної підтримки. Часом може бути корисним задіяти додаткову особу протягом інтерв’ю, яка залишиться поруч із вашим співрозмовником, коли ви підете.

Жінкам-журналістам працювати «в полі» одночасно і легше, і важче – це залежить від ситуації. Слід багато чого зважити. Більшість із нас по- чувається некомфортно, коли нас виділяють за статеву приналежність, і багато хто із журналісток працюють ще і ще більше, аби довести свою професійність. Це твердження особливо вірне для зон конфлікту, які часом нагадують «хлопчачий клуб». Однак є певні ризики і фактори, на які ми

35 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

повинні зважати. Багато жінок-журналістів сприймають напади і дома- гання як щось належне, як неуникне зло. Так не повинно бути. Часом ми соромимося повідомляти про такі випадки, боячись, що наступного разу нас не відправлять на завдання чи сприйматимуть нас як меншовартісних або вразливіших, ніж колеги-чоловіки. Така поведінка ніколи не може бути прийнятною, незалежно від того, чи це онлайн-тролінг, словесні заляку- вання, сексуальні домагання або фізичний напад.

Для жінок-журналістів, які працюють «у полі», є багато джерел з ре- комендаціями. Немає необхідності зайвий раз казати, що ніхто не шукає собі зайвих «пригод» та не заслуговує сексуального домагання чи фізич- них нападів. Але сумна і страшна правда полягає в тому, що сексуальне насильство і домагання до жінок-журналістів є реальною загрозою в зо- нах конфлікту. Часто це входить до тактики залякування або загалом є проблемою місцевого суспільства. Ось трохи практичних порад, які можуть допомогти вам захистити себе на завданні: • Перед тим як їхати на завдання, дізнайтесь чи є сексуальне на- сильство фактором ризику на територіях, де ви працюєте, і підго- туйтеся до цього відповідно. Обов’язково повідомте своїх редак- торів про цей ризик та наполягайте на тому, щоб вони надали вам відповідні ресурси для захисту. • Пройдіть курс із самооборони. • Особливо небезпечними в плані сексуального насильства можуть бути натовпи. Пам’ятайте про це завжди, завжди переконуйтеся що знаєте, де ви знаходитеся, а також чи хтось спостерігає або йде за вами. Завжди майте план втечі і спосіб виходу з території, якщо виникне така потреба. • На територіях, що є ризикованими для жінок у цьому аспекті, на- магайтеся ніколи не працювати поодинці. Спробуйте мати з со- бою «охоронця», включно з колегами-чоловіками тощо. • Добре подумайте чи варто носити з собою перцевий балончик, ніж або електрошокер. Такі знаряддя самооборони нападник може легко відібрати та використати проти вас. Крім того, їх можуть конфіскувати служби безпеки. Краще інвестуйте в навички фі- зичної самооборони і, можливо, персональну сигналізацію. Якщо ви все‑таки берете з собою знаряддя для самозахисту, перевірте місцеве законодавство щодо носіння таких речей із собою. • Наявність додаткового одягу може виграти вам трохи часу, щоб втекти від нападників.

Незважаючи на те, чоловік ви чи жінка, допомога і підтримка ко- лег-журналістів буде дуже важливою, особливо в ситуації конфлікту. Можливість поділитися відомостями про безпеку і детальними інсай- дерськими даними про гарячі точки означатиме, що ви будете більш захищеними. Інформація на кшталт хто платить за роботу, а хто ні є осо- бливо важливою для фрілансерів. Наявність колег, які розуміють, що ви переживаєте, з якими можна поговорити про журналістські чи етичні питання, часом являє собою незамінний ресурс. Якщо ви приєднаєтеся

36  Безпека журналіста

до прес-клубу, створите неофіційні чи офіційні журналістські об’єднан- ня або групи, це може справді допомогти вам упоратися з проблемами роботи в зонах конфлікту.

Декілька років тому я брала участь у створенні Frontline Freelance register (http://www.frontlinefreelance.org / ) який дозволяє нам як фрілан- серам, що працюють у ризикованих середовищах за межами рідних країн, ділитися інсайдерською інформацією і просто зустрічатися на ке- лих пива. Хоча вам точно завжди потрібно «перезавантажуватися» з людьми, які не належать до вашого кола військових журналістів, також добре розслаблятися з кимсь у межах цього кола – але не тільки, тому що поганий досвід і особисті проблеми, про які розповідатимуть інші, можуть додати до ваших власних і чужих проблем. Тим не менше, таке спілкування, разом із моїм власним об’єднанням місцевих журналістів і деякими неформальними онлайн-групами, надало мені підтримку, по- трібну для роботи. Я точно знаю, що не змогла б ефективно працювати чи допомагати колегам і друзям без цих мереж контактів.

Спілкування з редакторами і командами підтримки в офісі також може реально допомогти. Якщо ваш відділ зазвичай не працює з важливими чи небезпечними подіями, а ви відправилися до зони конфлікту, дайте їм щось прочитати на цю тему. Переконайтеся, що вони розуміють небезпеки, з якими ви стикаєтеся, а також ризики, що ви берете на себе для отримання новин. Наполягайте на тому, щоб вони надавали вам адекватні ресурси для безпеч- ної та ефективної роботи – засоби індивідуального захисту, страхування, комунікаційне обладнання і за можливості помічників на батьківщині, до яких можна буде звернутися у проблемній ситуації. Переконайтеся, що на вас не тиснуть і не змушують робити забагато, а також що у вас є вихідні між виїздами до зон конфлікту.

Журналістська робота в зонах конфлікту може бути справді результа- тивною і значущою, якщо ви будете її виконувати помірковано і розумно.

Цей досвід – лише «затравка» для вас, мій читачу. Довкола є стільки ресурсів, що мені залишається тільки порадити вам постійно навчати- ся і покращувати свою майстерність.

37 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

1.3. Журналістська етика і бойові дії

Свобода слова зникає, коли журналісти стають «бійцями інформаційної війни» Максим Еріставі, співзасновник Hromadske International

Питання дотримання стандартів етики та професійності гостро стає перед спільнотою під час будь-якого збройного конфлікту. Відповідь, яку для себе міжнародна журналістське товариство знайшло через сот- ні смертей і тисячі каліцтв журналістів на війні – однозначна. Дотриму- ватися варто, в особливий час і в особливих умовах – особливо.

Спробуємо розглянути загальновизнані журналістські стандарти та проаналізувати їх на предмет особливостей застосування у немирний час – адже іноді дотримання журналістських стандартів міцніше між- народних конвенцій та бронежилетів захищає життя журналіста.

Головними нормативними джерелами, де відображені дані норми, є Декларація принципів поведінки журналістів Міжнародної федерації жур- налістів (англійською мовою) http://www.ifj.org/about-ifj/ifj-code-of-principles/

Переклад українською мовою – https://docs.google.com/document/d/1w drl4V4VKAdGSWQJ2cjwwXPN37uNa53McBkrIGbOzYk/edit

Міжнародні принципи професійної етики в журналістиці (англій- ською мовою) http://ethicnet.uta.fi/international/international_principles_ of_professional_ethics_in_journalism

Переклад українською мовою https://docs.google.com/document/d/1xpZk_xjF ksflRdG8SOGMFfQml3ECWofQKjTvVrr-WdY/edit?usp=sharing

На принципах, задекларованих у цих документах, побудований і Ко- декс етики українського журналіста. Вони наступні: • баланс думок і точок зору; • оперативність інформації

NB: на думку деяких фахівців, стандарт оперативності більшою мірою застосований до новинної інформації аніж до аналітичних та публіцистичних матеріалів, оскільки останні потребують більш ретель- ної перевірки фактів та глибинного вивчення питання, що, відповідно, впливає на оперативність їх подання. • достовірність (перевірка інформації та посилання на джерела); • відокремлення фактів від коментарів; • точність, повнота представлення фактів та інформації щодо про- блеми.

38  Безпека журналіста

Важливою складовою етичної професійної діяльності журналіста є також доступність матеріалів для розуміння його аудиторії та заборона дискримінації.

Медіаексперт Ігор Куляс у своїй статті «Стандарти і етика в умовах неоголошеної війни» роз’яснює особливості застосування основних журналістських стандартів. http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/standards/standarti_y_etika_ zhurnalistiki_v_umovakh_neogoloshenoi_viyni/

В умовах бойових дій інформація про певні події може ставати відо- мою не в день самої події, а згодом, часто – набагато пізніше. З погляду стандарту оперативності подачі інформації, вона й має оприлюднюва- тися тоді, коли стає відомою. Обов’язково при цьому слід підкреслювати для глядача, що подія сталася раніше (а не сьогодні), просто лише сьо- годні про неї стало відомо. При повідомленні про таку подію в минуло- му слід докласти зусиль для з’ясування точної дати й часу події за до- помогою її учасників чи очевидців. Якщо встановлення точної дати є неможливим – принаймні слід встановити приблизний часовий відти- нок, у який ця подія могла статися, й повідомляючи про нього гляда- чам, підкреслювати цю приблизність.

У зв’язку з можливими складнощами роботи знімальних груп у зоні військових дій, коли в репортера нема змоги виходити на зв’язок протягом тривалого часу, є цілком припустимим у прямому включенні розповідати про всі події на місці роботи репортера, які сталися в проміжку часу від останнього сеансу зв’язку з редакцією. При цьому в розповіді слід чітко позначати час кожної події, оскільки таке включення може містити розповідь про значну кількість подій, які відбувалися протягом доволі тривалого часу.

Достовірність (перевірка інформації та посилання на джерела). Журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він/вона знає і чітко вказувати на свої джерела інфор- мації та називати експертів, у яких брався коментар, або назву та інші деталі досліджень, які згадуються у матеріалі і є можливість перевірити їх достовірність.

В умовах, коли самі події в зоні бойових дій є недоступними для журна- лістів, фактичну інформацію про ці події слід шукати у їхніх безпосередніх учасників чи очевидців. При цьому варто докладати зусиль до розширен- ня кількості учасників і очевидців, що можуть подавати факти стосовно конкретної події. Чим більше людей підтверджують певний факт – тим вищою є достовірність цього факту. Але при цьому не слід ігнорувати свідчення окремих людей, які суперечать всім іншим свідченням. У по- дібних випадках так і слід подавати ці різні версії одного й того ж факту, з обов’язковим посиланням на тих, хто ці факти повідомляв журналісту.

39 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ВАЖЛИВО! ЗАХИСТ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ. В інформуванні глядачів про події, пов’язані з окупацією та бойовими діями, надзвичайної ваги набуває захист журналістами тих джерел інформації, які не можуть бути ідентифіковані з огляду на їх персональну безпеку. В цих умовах оприлюднення джерела інформації може мати для нього більш фаталь- ні наслідки, ніж це буває у звичайних, мирних умовах. Якщо в мирних умовах джерело інформації може ризикувати своєю роботою, то в умо- вах окупації та бойових дій найчастіше йдеться про ризик для життя. Але також слід пам’ятати, що нормою є повне і чітке посилання на дже- рело. Журналіст має аналізувати вимогу джерела інформації щодо ано- німності та зважати що це: обґрунтовані побоювання про свою безпеку чи намагання злити недостовірну чи викривлену інформацію.

Інформація офіційних структур. Журналісти новин, звісно, можуть викладати інформацію, яку подають офіційні державні вповноважені структури або їхні конкретні вповноважені представники. Але це зов- сім не виключає пошуку альтернативних підтверджень або спросту- вань цієї інформації у безпосередніх учасників подій чи їх очевидців. Слід мати на увазі, що офіційні структури з різних причин часто дають хибну інформацію.

Достовірність чужих картинок із зони конфлікту. Використовуючи не власну, відзняту кимось іншим картинку подій, що відбуваються в зоні конфлікту, слід докладати максимальних зусиль до встановлен- ня її достовірності – чи справді ця подія відбувалася в тому місці і в той час, як про це кажуть автори цієї картинки чи ті, хто її поширює. Також обов’язковою умовою є чітке посилання на джерело, звідки взята ця картинка.

РЕКОМЕНДУЄМО: Європейським центром журналістики був розоблений Посібник з верифікації контен- ту -інноваційний ресурс для журналістів та організацій, які надають допомогу. Посібник містить покрокові інструкції щодо того, як під час надзвичайних ситуацій працювати з контентом, отриманим від читачів. Посібник надає кращі практичні поради щодо того, яким чином перевіряти та використовувати інфор- мацію, отриману від широкого кола людей, а також дієві рекомендації щодо організації під- готовки ньюзрумів до роботи під час лиха.

http://verificationhandbook.com/book_ua/

40  Безпека журналіста

Інформація про загиблих, поранених, зниклих безвісти, заручників. Інформацію про загибель чи поранення, зникнення безвісти чи потрапляння в полон конкретних людей слід перевіряти ретельно і виключно у компетентних джерел. До таких відносимо насамперед тих учасників події, які з цією людиною були безпосередньо на місці і в мо- мент події бачили її на власні очі.

Треба усвідомлювати, що хибна інформація про таку біду конкретної людини заподіє серйозної або й непоправної шкоди рідним та близьким цієї людини, а точна інформація цілком може заподіяти реальну шкоду полоненому. Тому з озвученням конкретного імені та прізвища людини в цих ситуаціях слід бути надзвичайно обережними й подавати до ефі- ру лише у випадку, коли ми абсолютно переконані в точності й досто- вірності цієї інформації (тобто в компетентності й правдивості наших джерел) і коли ми точно переконані, що озвучення імені та прізвища цієї людини не заподіє їй шкоди в складній ситуації. У багатьох країнах жур- налісти дотримуються норми, відповідно якої родичі загиблого мають право дізнатися про свою втрату від офіційних джерел, а не з випусків новин. Таким чином, вони уникають ідентифікації загиблих: показу їх тіл та назви імен.

Про поранення конкретної людини повідомляємо виключно зі зго- ди самого пораненого. У разі, якщо поранений не в стані дати нам таку свідому згоду або не дає такої згоди, – можемо розповідати про нього без називання імені та прізвища й уникаючи можливості ідентифікації цієї людини по зображенню.

Використання архівних матеріалів. Категорично забороняється використовувати архівну картинку для довільної ілюстрації розповіді про сьогоднішню подію в зоні бо- йових дій чи в окупованій зоні. Якщо важливо показати картинку, яка може ілюструвати сьогоднішню подію, оскільки вона була знята раніше на цьому ж місці або знімалися ті ж самі люди, про сьогоднішні дії яких ми розповідаємо – обов’язково за кадром пояснюємо, що це те ж саме місце, але зняте раніше, або супроводжуємо показ титром «Архів».

Анонімність учасників та очевидців подій у зоні конфлікту. Дуже важливо розуміти, що люди в зоні конфлікту є надзвичайно вразливи- ми, для них може існувати чи існує реальна небезпека. Показувати й ідентифікувати на ім’я та прізвище людину в таких ситуаціях (інтерв’ю цивільного під час проходження блокпосту, у черзі за гуманітарною до- помогою і т. д.) можна лише будучи впевненими в тому, що ми не нара- жаємо їх або їхніх рідних на ще більшу небезпеку.

41 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Особливості застосування стандарту збалансованості подачі інформації. У матеріалах новин представникам чи ватажкам терористів чи оку- пантів, а також їхніх симпатиків, не може надаватися слово для озву- чення обґрунтування (аргументації) позицій, які базуються на пору- шенні суверенітету й територіальної цілісності.

Тим більше не може надаватися слово для будь-якої агітації за ідеї сепаратизму, пропагування насильства, війни та розпалювання взаємної ненависті. Подібні думки, включені до матеріалів новин бу- дуть грубим порушенням як міжнародного так і українського законо- давства. Тож слово представникам чи ватажкам терористів чи окупан- тів, а також їхніх симпатиків у матеріалах новин може надаватися лише для озвучення фактичних даних.

Разом із тим, не слід забувати, що є значна кількість людей серед цивільного населення, які не будучи комбатантами та не беручи уча- сті у бойових діях підтримують ідеї які пропагують останні. Думки цих людей слід озвучувати, хоч з надзвичайною обережністю. Питання на- ціонального порозуміння, на жаль, буде вирішуватися роками, а може й десятиліттями. І завжди з чогось треба починати – але ці люди просто не дивитимуться новини, в яких журналісти не надаватимуть їм слова взагалі.

Точність та повнота представлення фактів та інформації з проблеми. Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів закріплює обов’язок журналіста поважати право громадськості на правду. Згідно з п. 6 Кодексу етики українського журналіста http://www.cje.org.ua/ua/code, будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. Для Інтернет-ЗМІ стандарт вважається недотриманим при відсутності бекграунду у повідомленні.

ВАЖЛИВО: Розуміти, що справжня повнота у висвітленні багатьох подій, пов’яза- них із конфліктом, може бути недосяжною щонайменше з міркувань військової таємниці.

Журналістські матеріали які висвітлюють бойові дії не можуть роз- кривати такі дані як: точна інформація про переміщення та місця дис- локації військ чи окремих підрозділів, кількість військових на різних ділянках бойових дій, точні дані про види й кількість озброєння кон- кретних підрозділів, інформація про плани командирів, про тактику ве- дення бойових дій.

42  Безпека журналіста

Знімаючи розташування військових частин, журналісти мають пам’ятати, що не можна показувати панорамних кадрів, скупчення жи- вої сили й техніки. Необхідно стежити, щоб у кадр не потрапили знаки, які можуть вказати на місцевість, у результаті чого можна буде вираху- вати розташування блокпосту. Іноді краще взагалі не знімати зброї чи техніки, аби не викрити наявність в армії деяких типів зброї. Військові вже скаржилися на подібні кадри в ефірі і через це у них погіршується ставлення до ЗМІ загалом.

Один зі способів не помилитися – показувати весь відзнятий ма- теріал командуванню частини й вилучати кадри, які воно вважатиме неприйнятними: іноді небезпечними є на перший погляд дуже невинні кадри.

Крім того, обов’язково потрібно дослухатися до прохань солдатів, якщо вони просять не знімати їхніх облич (за правилами, оператор має питати дозволу у всіх військових перед зйомкою, однак на практиці ті, хто не хоче потрапити в кадр, відходять чи самі просять не знімати).

43  ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ

Розділ 2 ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ (ВПО)

Авторка – Зоя Казанжи

2.1. Загальна інформація

Відповідно до міжнародних стандартів, особи переміщені всереди- ні країни, визначаються як люди або групи людей, які були змушені рятуватися втечею або покинути свої місця проживання, щоб уникну- ти наслідків збройного конфлікту, ситуації загального насильства, по- рушень прав людини або стихійних лих/техногенних катастроф, і які не перетнули міжнародно визнаний державний кордон країни.

http://unhcr.org.ua/en/2011‑08‑26‑06‑58‑56/news-archive/2‑uncategorised /1293‑vnutrishno-peremishcheni-osobi

Україна внаслідок збройного конфлікту та окупації частини країни зіткнулася з новими викликами та проблемами, які вплинули та про- довжують впливати на процеси всередині країни та на життя великої кількості людей.

Висвітлення конфліктів завжди було складним завданням для жур-

45 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

налістів, оскільки потребувало особливих підходів, спеціальної підго- товки і, окрім професійності, ще і гуманності. Інформація, яка подається медіа і має вплив на аудиторії, формує ставлення одне до одного, може породжувати стереотипи і поглиблювати розкол в суспільстві в разі безвідповідальності та недбалого ставлення до професійних обов’язків. Журналістські матеріали формують ставлення до великої кількості лю- дей, які стали «вигнанцями не з власної волі». І від роботи журналіста в тому числі залежить, наскільки безпечним та повноцінним буде жит- тя вимушених переселенців поза межами своєї домівки.

Міжнародна практика розрізняє біженців – громадян, які вирішили шукати безпеки за межами своєї держави, і внутрішньо переміщених осіб (або вимушених переселенців) – громадян, які вирішили не виїж- джати з території своєї держави.

За даними ООН на серпень 2015 року, в Україні – близько 1,438 мільйо­ нів вимушених переселенців. На жаль, Україна не має точних цифр, а різні державні органи та громадські організації оперують різними ста- тистичними даними.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемі- щених осіб» в пункті 1 статті 1 дає таке визначення поняттю «вимуше- ний переселенець»:

46  ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ

«Вимушений переселенець є громадянином України, який змінив місце проживання, щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, вчиненого щодо його або членів його сім’ї насильства або інших форм пере- слідування або реальної небезпеки піддатися переслідуванню за ознакою громадянства, расової чи етнічної приналежності, віросповідання, мови, а також за ознакою приналежності до певної соціальної групи або політич- них переконань, що стали приводом для проведення ворожих кампаній щодо конкретної особи чи групи осіб, масових порушень громадського порядку, порушень прав людини та основних свобод, внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

За обставинами, передбаченими пунктом 1 цієї статті, вимушеним переселенцем визнається: 1. громадянин України, змушений залишити місце проживання на території іноземної держави і прибув на територію України; 2. громадянин України, змушений залишити місце проживання на території одного суб’єкта України і прибув на територію іншого суб’єкта України. Вимушеним переселенцем також визнається іноземний громадя- нин чи особа без громадянства, які постійно проживають на законних підставах на території України і змінили місце проживання в межах те- риторії України за обставинами, передбаченими пунктом 1 цієї статті.»

Журналісти повинні користуватися загальноприйнятною терміно- логією, щоб уникати двозначності та невідповідності контексту при ви- світленні тем які безпосередньо стосуються вимушених переселенців.

Основний спосіб роботи журналіста – ставити питання, шукати фак- ти, отримувати інформацію. А робота під час конфліктів ускладнюєть- ся в рази, оскільки вимагає відповідальності та ретельного ставлення і до інформації, і до фактів, які її підтверджують чи спростовують.

Німецькі соціальні психологи сформулювали поради, які допома- гають зрозуміти стратегію роботи на рівні держави з інтеграції виму- шених переселенців та запобігання дискримінації. Ці рекомендації мо- жуть бути також орієнтиром для ЗМІ з точки зору розуміння підходів держави до вирішення проблем своїх співгромадян: 1. У громадян має бути чітке розуміння того, що відбувається і плани керівництва на майбутнє. Невизначеність народжує невпевненість, тривогу і обурення; 2. Не потрібно допускати експлуатації гострої теми політичними партіями, розпалювати чи використовувати її в егоїстичних цілях; 3. Потрібно уникати формування дискурсу протистояння вимушено переміщених осіб та приймаючих їх громад через доступ до певних матеріальних ресурсів (житловий фонд, ліки, субсидії, місця у шко- лах або дітсадочках та таке ін). Це гарантовано призводить до росту

47 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

конфліктів, боротьби і, як наслідок, ненависті; 4. Гостра проблема в середньостроковій та довгостроковій перспективі може виявитися ключем до вирішення інших серйозних проблем. У випадку з ВПО – дозволяє отримати нову якість нової робочої сили і зняти проблеми кваліфікованих робітників у різних сферах; 5. Люди бояться невідомого, інакшого, незвичного. Прямі контакти з так званими «чужими», «інакшими» знімають напругу і розвіюють упередження; 6. Зменшення солідарності громад наносить шкоду локальним середови- щам та підриває готовність допомагати одне одному. Необхідно разом шукати солідарність, об’єднуватися та знаходити вирішення проблем. Вимушено переміщені особи потребують інформації двох видів:

1. Практичної інформації для порятунку життя: • Все, що стосується виїзду з небезпечних територій: • перепустки; • перетин блок-постів; • безпечні виїзди та дороги; • нові закони; • контакти (особи та організації) тих, хто може допомогти виїхати; • досвід тих, хто вже виїхав.

2. Практичної інформації для облаштування життя після вимушено- го переїзду: • контакти (особи та організації) куди можна звертатися за першо- черговою допомогою; • реєстрація та інформування про права; • юридична допомога будь-якого виду; • все, що стосується отримання гуманітарної допомоги – від пред- метів гігієни до продуктів харчування, одягу, меблів; • інформація з приводу житла та працевлаштування; • запити про розшукуваних осіб – як віднайти своїх родичів, друзів, сусідів.

Розуміння інформаційних та комунікаційних проблем вимушених пе- реселенців допомагає медіа ефективніше контактувати та співпрацювати. Варто знати джерела, якими користуються громадяни України на тимчасово окупованих територіях (непідконтрольні Україні) та на території України.

Мешканці територій не підконтрольних урядові України інформацію отримують: • одне від одного – сусіди, родичі, знайомі; • через мобільний зв’язок; • через локальні засоби масової інформації, що їх видає чинна вла- да цих територій; • через соціальні мережі; • через новинні сайти;

48  ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ

• через українське радіо та ТБ, в разі мовлення на цих територіях; • через міжнародні та українські гуманітарні місії.

В іншій частині країни найбільш поширеними джерелами інформа- ції є: • люди, які раніше виїхали з тимчасово окупованих територій; • волонтери, які працюють у сферах допомоги та облаштування ВПО; • гарячі лінії, створені спеціально для інформування та допомоги ВПО; • соціальні мережі та спеціально створені сторінки груп, які допо- магають ВПО; • церкви та релігійні установи; • місцеві телеканали; • місцеві новинні сайти; • національні телевізійні канали; • національні новинні сайти; • громадські організації, які опікуються вирішенням проблем та адресною допомогою ВПО; • міжнародні та українські благодійні фонди.

Помічено, що з плином часу інтерес ЗМІ до тем, пов’язаних з ВПО зни- жується.

В основному медіа фокусуються на наступній інформації: • статистичні дані в різноманітній інтерпретації; • констатація проблем ВПО; • політизація проблеми та активне її використання політичними лідерами, особливо напередодні виборів будь-якого рівня; • крайнощі при описуванні життя ВПО – транслюються образи або жертв, або дармоїдів; • стереотипи по відношенню до вимушених переселенців – мовляв, «усі вони є сепаратистами і зрадниками, а претендують на такі ж соціальні блага, як і інші», «держава витрачає великі кошти на пе- реселенців, що через них і жителі міст не можуть знайти роботу і орендувати житло»; • думки, що багато внутрішньо переміщених осіб не хочуть пра- цювати, а лише жити за рахунок держави та інших людей – хоча насправді дуже часто вони не можуть знайти роботу у зв’язку з потребою перекваліфікації.

Найчастіша при висвітленні тем пов’язаних із внутрішньо перемі- щеними особами журналісти припускаються наступного: • використовують лексичне маніпулювання, банальні архетипи; • описують здебільшого трагічні історії з життя окремих катего- рій – діти, жінки; • користуються неприпустимою і образливою лексикою; • не завжди переймаються візуальним зображенням; • не дотримуються правових стандартів при висвітленні теми ді- тей, особливо в ситуації конфлікту.

49 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Приклади матеріалів, що порушують принципи відповідального висвітлен- ня тематики вимушено переміщених осіб.

Натомість людям: • бракує інформації про те, що їм робити; • не вистачає точок зору спікерів, які могли б говорити від імені ВПО, доносити настрої та проблеми зсередини; • бракує саме локальної – місцевої – точної, достовірної інформації про різноманітні сфери життя.

Українські медіа можуть допомогти розв’язувати конфлікти в країні або ж загострити та поглибити їх.

50  ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ

2.2. Про що слід пам’ятати, висвітлюючи проблеми вимушених переселенців

Лексика має значення Коректно називати людей, які вимушені були переїхати з однієї частини України в іншу, переселенцями, а не біженцями. Вимушені переселенці – громадяни України. У кожного із нас рівні права. Вимушене переселення – трагедія для тих, хто виїхав не по своїй волі. Цей стан переживається дуже болісно, і потерпілі потребують розради, підтримки, розуміння.

Українські медіа, пишучи про проблеми ВПО, користуються найчас- тіше такими визначеннями: мігрант, емігрант, іммігрант, біженець, шу- кач притулку, переселенець, внутрішньо переміщена особа, вигнанець.

Зустрічається навмисне використання неправдивих фактів, які мають на меті створення негативного образу, приписування окремим людям надуманих рис та стереотипів. Маніпулювання штучно створеними дефі- ніціями, які розділяють суспільство. Наприклад, тлумачення патріотизму за місцем народження, мова про «справжніх» і «несправжніх» українців.

Принципи безпеки та приватності – понад усе Людина, яка дає вам інтерв’ю, може не усвідомлювати наслідків: вона може погано орієнтуватися в ситуації і не розуміти рівня небезпе- ки. Багато з тих, хто виїхав у безпечне місце, має родичів на тимчасово окупованих територіях. Журналістські тексти чи телевізійні сюжети читають та дивляться й ті, хто потім може завдати шкоди людям, які там залишилися.

Не посилюйте стигматизацію та не дискримінуйте ЗМІ мають не посилювати, а зменшувати стигматизацію. Стигмати- зація – соціально-психологічна дискримінація будь-якої групи людей. Спотворення ситуацій, які описують проблеми чи життя ВПО, як правило, призводить до викривлення стану справ і, таким чином, дискримінує людей. Уникайте також протиставлення ВПО і місцевих мешканців – це призво- дить до зростання у локальних середовищах дискримінаційних настроїв.

Люди стають заручниками певних обставин Стан людини, яка вимушено покинула своє місце проживання – це завжди трагедія і травма. Не варто розглядати людей, які під тиском певних обставин вимушені були терміново покидати свої домівки як таких, хто «кликав війну» і «нічого не робив».

51 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Кожна людська історія – індивідуальна Не варто користуватися кліше на кшталт «прихильники Росії», «про­ українські переселенці», «приховані сепаратисти» та інше. Кожна істо- рія людей, які під тиском певних обставин чи прямої небезпеки життю покинули окуповані території, – індивідуальна. І є помилкою намаган- ня причесати під один гребінець всіх. Під час збройних конфліктів ме- діа активно використовують досить поширені образи в таких випадках: Героя, Зрадника, Жертв.

Не сприяйте політичним маніпуляціям навколо теми Немає нічого нового в тому, що ситуація з вимушеними переселен- цями стає розмінною монетою в політичній боротьбі й використовуєть- ся політиками різного рівня для досягнення своїх політичних цілей. Висвітлюючи тему надання допомоги ВПО різного роду благодійними фондами, заснованими політиками, варто про це пам’ятати і сприймати їх діяльність крізь призму політичних інтересів політиків. ЗМІ не тре- ба займатися політичним просуванням чи створенням певного іміджу для політиків. ЗМІ має інформувати, а не бути PR-інструментом.

Всі сторони повинні мати слово Коли темою матеріалу ЗМІ є конфлікт, варто надати слово всім сто- ронам, віднайти точку зору, яка була б «над сутичкою». Також слід бути особливо ретельними, описуючи конфлікт – добирати слова і визначен- ня слід обережно. Звичайно, ретельно перевіряти факти, які повідомля- ються сторонами конфлікту.

Не спрощуйте і не узагальнюйте ВПО – не гомогенне середовище. Є почуття, які притаманні практично всім людям, що опинилися в складній життєвій ситуації – це страх, тривога, нерозуміння перспектив, образа та інше. Але риси, характеристики – різні, починаючи від релігійних та закінчуючи майновими потребами. ЗМІ, розповідаючи про ВПО, не треба спрощувати, намагаючись представити ВПО однорідним середовищем з абсолютно єдиними потребами, вимо- гами, бажаннями, цінностями. Не варто переносити на всіх дії чи слова окремих мешканців. У всіх людей різними є: життєва історія, досвід, освіта, рівень знань, поведінкова модель, реакція на виклик, характер, потреби, страхи, ілюзії. Узагальнювати – неприпустимо!

Не спотворюйте реалії заради красивих картинок і сенсаційних текстів. Для журналіста немає виправдання тому, щоби перекручувати фак- ти, придумувати неіснуючі речі чи використовувати візуальний ряд, який не відповідає дійсності.

52  ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ

Думайте про наслідки своїх матеріалів. Завжди намагайтеся оцінити, які соціальні наслідки може мати ваш матеріал. Якщо ви описуєте негативну ситуацію, де фігурує ВПО, не уза- гальнюйте і не уподібнюйте. Іноді журналісти роблять безпідставні висновки. Розповідаючи про злочин, підкреслюють – «донецький пе- реселенець пограбував автомобіль», разом з тим не повідомляючи, що в той день, наприклад, «корінні кияни пограбували 10 автомобілів». Чи має значення, що злочин вчинив саме «донецький переселенець»? Чи пишемо ми так само про підозрюваного із Харкова, наприклад, чи зі Львову?

Розповідайте про проблеми через призму життя конкретних людей В інформаційному просторі дуже мало матеріалів, які б розповідали про те, що відбулося і продовжує відбуватися з життям ВПО. Шукайте реальних людей і дайте всім почути їхні голоси.

Досліджуйте теми, на які не звертають уваги інші медіа ВПО практично не мають доступу до прийняття рішень місцевих громад. І не мають інформації про ці рішення взагалі. Особливо ця тема актуальна для тих категорій громадян, котрі не мають доступу до мережі Інтернет. Слід розуміти, що проблеми у тих, хто виїхав і у тих, хто давно живе в Україні, дуже схожі. Часто спільні – якість життя, доступ до медичних послуг, освіта, рівень інфраструктури, безпечне ведення бізнесу, рівень корупції. Варто знаходити теми, які об’єднують, а не сіють розбрат. Журналісти з більшим бажанням описують трагедії замість того, щоб привертати увагу до гуманітарної кризи. Вони мало пишуть на теми переосмислення себе ВПО, переосмислення держави, країни, своєї ролі, про зміну своїх цінностей; мало матеріалів з прикладами соціальної солідарності, об’єднання можливостей держави та громадських ініціатив в цьому напрямку.

Не шукайте винних На ВПО списують всі негаразди, які зараз відбуваються і в країні, і на локальних територіях – збройний конфлікт, падіння рівня життя, створення конкуренції на ринку праці, підвищення цін на ринку оренди житла. Мало матеріалів про успішну соціальну адаптацію ВПО.

Пам’ятайте про можливі особисті трагедії тих, хто не виїхав Часто зустрічаються матеріали, де тих громадян України, котрі за- лишилися на тимчасово окупованих територіях, називають виключно зрадниками, не переймаючись обставинами, які спонукали їх до того, щоб не виїжджати. Громадяни України залишилися на окупованих те- риторіях з різних причин. Частина з них пережили особисті трагедії, пов’язані з неможливістю залишити хворих батьків чи інших родичів,

53 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

зі страхом їхати в невідомість, з втратою рідних під час бойових дій, з фінансових причин, через фізичне нездоров’я, через віру, що трагедія ненадовго, зі страхом отримати презирство та осуд, впевненість, що треба залишатися на окупованій території, щоб бачити все своїми очи- ма і наближати перемогу.

Багато людських історій допомагають зрозуміти одне одного Потрібно багато звичайних, людських історій, з деталями, подроби- цями, ситуаціями, думками вголос. Не ставте своїх героїв у некомфорт- ні ситуації. Не варто, наприклад, демонструвати випадки, коли людина виглядає слабкою.

Не обіцяйте те, що від вас не залежить Ніколи не обіцяйте, що матеріал буде надрукований чи показаний у ефірі. Рішення про це приймає ваш редактор. У бажанні налагоди- ти контакт, ніколи не обіцяйте вирішувати проблеми ВПО чи сприяти якійсь допомозі. Ніколи, окрім випадків, коли ви маєте змогу це зроби- ти. Але розрізняйте речі, які ви обіцяєте як журналіст з тими, які ви мо- жете собі дозволити як приватна особа, звичайна людина, тому –

Допомагайте завжди, коли можете допомогти. Одна із головних переваг професії журналіста – це володіння інфор- мацією, і часто ви дійсно можете допомогти людині якщо поділитеся нею. Контакти представника гуманітарної місії якого ви інтерв’ювали в процесі підготовки матеріалу, місце розташування притулку, де вида- ють ліки або гуманітарну допомогу, новини щодо відповідних рішень органів урядування. Завжди, коли будете мати змогу, повідомляйте ор- гани влади чи громадські організації про проблемні ситуації, пов’язані з ВПО. Варто інформувати тих, хто може допомогти вирішенню проблем.

Складні теми висвітлюйте лише тоді, коли знаєте, навіщо ви про це пишете. Складні теми – сексуальне насильство, страждання дітей та жінок, бідування літніх людей, – це теми, за допомогою яких досить легко мані- пулювати аудиторіями. Як правило, для того, щоб сприяти підвищенню рівня ненависті до однієї зі сторін військового конфлікту. Під час кон- фліктів рівень насильства взагалі, і сексуального зокрема, підвищується. Для того, щоб підкреслити страждання мирного населення в зоні зброй- ного конфлікту, досить часто медіа використовують емоційно забарвлену лексику та відповідний відеоряд. Замість того, щоб надавати інформацію, яка допоможе людям вижити чи убезпечити себе.

54  ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНІ ОСОБИ

Не вдавайтеся до крайнощів, пишучи про життя на окупованих територіях

В українських медіа, з об’єктивних причин в тому числі, практично немає збалансованих і правдивих розповідей про життя людей, які зараз перебувають на окупованих територіях. Більше матеріалів про Крим, і майже відсутні (з різних причин) матеріали із окупованих територій Донецької та Луганської областей. Важливо розуміти, що там відбувається з людьми, про що вони думають, як живуть, який мають доступ до медицини чи освіти. Варто пам’ятати: чим ближче до зони конфлікту, тим менше охочих говорити відверто. Не кажучи вже про фото чи відеозйомки.

Не забувайте про корисні новини. ВПО хочуть отримувати корисні новини, які допоможуть їм орієнту- ватися, інтегруватися та бачити перспективу.

Дайте почути голоси тих, хто говорить «незручні» речі. У медіа присутні крайні точки зору, не чути незалежних голосів, тих, котрі не в мейнстрімі, котрі здатні озвучувати нові теми, давати інші приклади. Все це може допомогти, насамперед журналісту, скласти ці- лісну картину того, що відбувається насправді в таких середовищах.

Не оцінюйте все з точки зору власних уподобань Суб’єктивне оцінювання журналістами людей, яке базується на влас- них почуттях, емоціях чи знаннях з використанням не фактів, а вра- жень, коментарів, оцінок – це непрофесійно.

Перевіряйте все, що можете перевірити Перевіряйте навіть тоді, коли вам здається, що не варто, що все зро- зуміло і однозначно.

Не будьте пропагандистами Пропаганда часто базується на правдивих фактах, вона тільки під- силює потрібні для себе характеристики і применшує непотрібні. Дові- ряйте авторитетним нейтральним джерелам. Розмовляйте з людьми, з посадовими особами.

Не робіть емоційних перекосів У матеріалах про ВПО досить легко підвищити градус. Легко зіткнути лобами людей з різними, часто протилежними точками зору. Це посилює розкол.

55 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Мова ненависті – ознака непрофесійності Мова ненависті ніколи не може бути мовою об’єктивного викладу фактів. Тому використання негативу, особливо по відношенню до пев- ної групи людей зі спільною ознакою (ВПО, етнічна або релігійна група, жінки, ЛГБТ і т. д.) відразу перетворює вас із журналіста на пропаган- диста.

Не шукайте підтвердження власної точки зору Спробуйте почути і зрозуміти чужу, щоб витягти звідти шматочки прав- ди. Будьте недовірливими скептиками з приводу будь-якої інформації.

Слідкуйте за новинами, які стосуються теми ВПО Якщо ви пишете на теми ВПО, відслідковуйте все, що зможете. Бути в курсі – не примха, це – професійна безпека і гарантія того, що ви змо- жете написати якісний текст.

Не поширюйте міфів Кожний журналіст має купу джерел інформації, багато спілкується. Будьте уважні, щоб деякі чутки та міфи не стали вашою точкою зору, думкою, переконанням.

Допомагайте суспільству зрозуміти природу конфлікту Журналістика – це пошуки правди. Шукайте правду і розповідайте правду. Нагадуйте про причини.

56  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

Розділ 3 РОБОТА ЖУРНАЛІСТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК КОНФЛІКТУ. ГУМАНІТАРНІ КОМУНІКАЦІЇ Автори: Кріс Шюпп Мішель Бетц Сергій Штурхецький

3.1. Як проводити інтерв’ю з постраждалими внаслідок конфлікту – поради психологів. Важливо розуміти, як брати інтерв’ю в людей, які пережили серйозні травми – поранених і понівечених солдатів, людей, які пережили полон, сімей загиблих або біженців. Адже про той досвід, який вони пережили, важко говорити. Часто журналісти є першими людьми, які розпитують, і першими, кому ці люди розкажуть свою історію.

57 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Найкраще дозволити особі, в якої ви хочете взяти інтерв’ю, обирати місце та час для розмови. Можливо, не варто починати з питань. Запро- понуйте їй розказати те, що вона хоче. Можливо, знадобляться кілька зу- стрічей. Пам’ятайте, що людина могла втратити довіру до світу, і їй по- трібно заново вчитися довіряти, в тому числі і журналісту. Не апелюйте до справедливості, до того що після матеріалу все буде вирішено і всі будуть покарані і т. д. Цим ви можете ще більше в майбутньому травму- вати людину. Не давайте пустих обіцянок, в яких не впевнені. Не дозво- ляйте власним емоціям взяти верх – ваше завдання слухати.

Краще брати інтерв’ю не одразу після пережитої травми, а через де- який час, оскільки психіка людини може бути ще в неадекватному ста- ні. Люди можуть мати проблеми з пам’яттю, тому що їхня свідомість не вписала травматичний досвід. Будьте обережні, копаючи глибоко — людина може не знайти елемент і щоб виправдати ваші очікування, ви- гадає його. Будьте уважними. Адже, зрештою, питання полягає в тому, чия це відповідальність: ваша, як журналіста, який переповість цю істо- рію, чи людини, яка перебувала в певному психічному стані.

Для інтерв’ю важливо створити структуру. Наприклад, якщо розмова буде про пожежу, розпитайте спочатку про життя до: загальні речі, де людина навчалась, чим займалась. Це безпечна платформа для ін- терв’ю. Потім переходьте до травматичних подій: «Що сталось в той день? Що ви бачили?».

Фото – Євген Малолєтка, для Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні

58  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

Не ставте багато запитань. Найкраще формулювати просто: «Розка- жіть…» і тоді ви дозволите людині говорити. Коли захочете закінчити поверніть людину зі спогадів у теперішній час – розпитайте, як тепер життя, чим вона займеться наступного тижня.

Не запитуйте «як ви себе почували». Можна сформулювати інакше: «Якщо б ви могли повернутись в той день і пригадати, що тоді відчува- ли…»

Психологи які надають допомогу постраждалим внаслідок конфлікту дають наступні поради: 1. Знайти слова, щоб описати те, що люди не можуть сказати. Жур- налісту потрібно описати те, що не можуть описати постраждалі. І тут важливо розділити власні емоції і переживання від емоцій і переживань людей про яких ви робите матеріал – це дасть вам можливість аналізувати ситуацію. Емоційна прив’язка до героя ва- шого матеріалу звузить вашу свідомість. Як це можливо зробити? Ставте собі питання: про що ви готуєте матеріал, яка мета і про що ви хочете розказати. Описуйте те, що ви бачите, а не те, що ви пе- реживаєте від побаченого. Дайте простір історіям самих людей, нехай говорять вони. Не примушуйте говорити одразу про те, що людина відчуває чи переживає.

2. Перед тим, як поставити питання подумайте про те, що ви хочете донести до ваших читачів чи слухачів. Адже часто помилка жур- налістів полягає в тому, що вони ставлять питання «свої», для себе, щоб щось зрозуміти. Експерти-психологи, які працюють із військо- вими та журналістами звертають увагу на такі аспекти. Військо- вих, які побували в бою, в обстрілі чи полоні, питання журналістів на кшталт: «А ви вбивали? І що ви відчували?» – виводили з рівно- ваги, їм доводилося величезними зусиллями волі стримуватися від агресії. Очевидно, що під час збройного конфлікту можливі такі ситуації, як вбивство. Але це не варто підкреслювати, намагаючись часто зробити з цього емоційно привабливу новину чи сюжет.

3. Будьте готовими до співпереживання. Готуючись до завдання по- думайте над тим, з якими переживаннями ви можете зустрітися (горе, біль втрати, сум, страх, безпорадність тощо). Важливо мати дистанцію і розуміти, що це чиїсь страждання – не ваші власні. Співпереживайте, але не жалійте. Потрібно почути, а не жаліти, а почути ви їх зможете, якщо відділите свої емоції від емоцій спів- розмовника. Треба бути свідомими того, що під час розмови мо- жуть включитися ваші особисті переживання, адже у кожного є своя особиста історія, і в ній є місце власним травмам, які можуть реактивізуватися під час роботи з постраждалими. Керівництво ЗМІ повинно пам’ятати, що у разі, коли журналіст недавно пережив якусь особисту трагедію (втрату рідної людини чи друга тощо), кра-

59 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ще не відправляти його на складні емоційні завдання, що пов’язані з втратами. Візьміть за правило: чим краще ви розумієте свої емоції, тим кра- ще контролюєте свою журналістську роботу.

4. Говорити з людьми, які пережили насилля, дуже складно. Здебіль- шого журналісти мають більший рівень стресу після інтерв’юван- ня таких людей, аніж коли працюють з важкими новинами в ре- дакції. Реальність складна і неоднозначна. Працюючи з травматични- ми історіями, журналіст працює зі сприйняттям цієї ситуації по- страждалим. Тому існує загроза повірити в одну правду (напівп- равду), опустивши можливість аналізувати. Небезпечно думати в чорно-білих тонах і створювати стереотипні образи. Психологія війни – розділення на чорне і біле, на друга і ворога, на справедли- вість і несправедливість несе для журналіста небезпеку вплестися в одну із позицій.

5. Журналісти мають тенденцію шукати ідеальних жертв: когось, хто дуже страждає, або того, хто впорався з горем. В той же час, люди, які страждають не завжди сприймають себе жертвами. Герої ча- сто не вважають себе героями. Наприклад ті, які врятували жит- тя багатьом товаришам в бою, почуваються винними за тих, кого вони не врятували. Справжні людські історії не є такими прости- ми, як можуть здаватися. Історія звичайної людини, яка пережила обстріл, загрозу власному життя чи бачила загибель інших може бути не менш цікавою, аніж історія героя.

6. Зовнішність може бути оманливою. Дивлячись на поверхню, ніко- ли не можна знати, що всередині. Навіть люди, які зовні здаються сильними, можуть зірватися від неправильного запитання чи на- віть найменшого натяку. Психологічна травма – це втрата контро- лю над ситуацією. Це безпорадність. Якщо ви хочете почути історію людини, її розповідь – дайте їй вибір, нехай вона контролює свою розповідь. Насправді, страх, безсилля, пригніченість, агресія – це нормальні прояви. І коли ми починаємо думати про те, що з нами відбувається, починаємо називати словами свої емоції, розповіда- ємо свою історію, то це означає, що ми контролюємо ці емоції, адже ми контролюємо цю розповідь, отже, ми змогли зайняти активну позицію стосовно травматичної події, що, власне, допомагає пси- хічно подолати її.

60  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

3.2. Поради виконавчого директора Дартівського центру журналістики і травми при Колумбійському університеті Брюса Шапіро http://nmpu.org.ua/2015/12/9032/

1. Кожен випадок потрібно подавати в ширшому контексті, аніж сама історія. Варто простежувати тенденцію, розуміти, чому саме ця іс- торія буде важливою для суспільства. Це те, що буде відрізняти до- бротний, змістовний матеріал від звичайних екстрених новин чи сенсацій.

2. Жертва насильства попри все, що з нею сталося, має виглядати в журналістському тексті гідно. Варто не забувати, що у постраж- далих було звичайне життя – робота, колеги, друзі до цього випад- ку. А також їхнє життя буде продовжуватися і після травматичної події, і після виходу вашого матеріалу.

3. Приступаючи до опису злочину, вчиненого над людиною добре по- думайте, скільки деталей варто включати до матеріалу. Подумай- те, чи важливі всі ці деталі для основної думки, яку ви хочете до- нести. Надмірна деталізація вбивства чи жорстокості може когось надміру травмувати. Особливо уважним треба бути в описі само- губств, адже надміру деталізована історія може стати для когось інструкцією.

4. У цілому інтерв’ю з травмованими людьми та подальше написан- ня матеріалу є чи не найбільшим викликом для журналістів, тому в роботі над такими текстами треба бути вкрай уважними до по- чуттів героїв та обережними у висловлюваннях.

5. Людей, які пережили стрес на тлі збройного конфлікту в Україні стає все більше. Кожен із них переживає свою особисту трагедію, що в загальному підсумку ризикує стати глобальним стресовим розладом для всього суспільства. Тож журналісти мають висвіт- лювати війну саме крізь призму людських історій.

6. Завжди думайте про наслідки тих подій, які висвітлюєте. Ви мо- жете думати про події, які відбуваються, як про перший акт драми. Зазвичай журналісти висвітлюють саме цю першу подію – поже- жу, аварію, землетрус, війну. Та треба розуміти, що є і другий акт, й іноді нам варто саме цей другий акт винести на першу шпальту. Якщо журналіст не буде думати про травму, то війна буде історією генералів. Але якщо пам’ятати про травму, то війна вже буде істо- рію ветеранів, історію мирних жителів, і їхня історія триває протя- гом багатьох років після завершення військових дій, власне, після завершення першого акту.

61 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

3.3. Поради для журналістів при висвітленні екстремальних подій

Не показуйте мертві тіла та кров. Скажіть, що відбулося. По можливо- сті, не вживайте слово «труп», замінюючи його на «загиблих», «вбитих» або «тіла». Зосередьтеся на історії людей. Покажіть, що робиться для по- рятунку людей, розкажіть про тих, хто вижив, дайте говорити людям – розповідати історії про те, як вони врятувалися, що допомогло їм ви- жити. А також показуйте, що робиться для того, щоб в майбутньому та- кого не повторилося. Говоріть насамперед про життя, в якому, звісно ж, присутні страждання і смерть. Важливо показати людям надію.

Не зловживайте показом поховання тих, хто загинув, якщо це не пу- блічно резонансні особа або похорон. Ми дуже співчуваємо, але, якщо не можемо нічим вже допомогти і репортаж не дає надії, подумайте, чи варто його давати на шпальти газети чи у ефір?

Не показуйте обличчя учасників бойових дій. Навіть тоді, коли вони кажуть, що не бояться цього робити. Не називайте номерів частин та назв підрозділів, особливо у прив’язці до місць дислокації.

Досвід свідчить, що націленість на надію в майбутньому дозволяє людям проходити через стрес із меншими втратами. І багато в цьому залежить не тільки від влади та дипломатів, але й від кожного з нас: журналіста, фотографа, телеоператора чи редактора ЗМІ.

ДОДАТКОВО: Журналістам, фотокореспондентам і редакторам, що висвітлюють теми насильства. Гід, як захистити і жертву, і себе. Dart Centre for Trauma and Journalism (переклад українською мовою) http://dartcenter.org/global/%D0%B4%D0%B6%D0%BE- %D1%85%D0%B0%D0%B9%D1%82- %D1%96-%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA-%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%82 Журналістика конфлікту. Посібник Росса Говарда виданий організацією Міжнародна Підтримка Медіа (International Media Support (IMS) та IMPACS https://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf

62  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

3.4. Робота із групами які постраждали внаслідок конфлікту – Діти

Україна, як і більшість країн світу, підписала Конвенцію ООН про права дитини. 27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію, а 27 вересня 1991 року документ набув чинності. У 2003 та 2005 роках відпо- відно, український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії та щодо участі у збройних конфліктах, які з того часу стали невід’ємною частиною національного законодавства.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, кожна людина у віці до 18 років вважається дитиною. Згідної даної Конвенції, діти мають осо- бливі права захисту та особливі права участі. Це означає, що необхідно забезпечувати особливий захист дітей від усіх форм жорстокого пово- дження, зневаги та експлуатації, і у той же час вони також користують- ся особливими правами, які дозволяють їм грати активну роль у своїх громадах і суспільствах. Діти мають право на власну думку, включаючи право висловлювати ці думки в засобах масової інформації.

Для публікації будь-яких матеріалів, що ідентифікують дитину, необ- хідно, згідно з вимогами права, отримати дозвіл від батьків або законних опікунів. Хоча іноді важко отримати такий дозвіл, особливо у письмовій формі, відповідальність журналіста частково полягає і у спробі якомога краще проінформувати батьків чи опікунів дитини про цілі та зміст інтерв’ю.

Інтерв’ю з Аліною, українською переселенкою для «Громадський Донбас» у Святогірську у 2015 – @ Кріс Шуепп (Chris Schuepp)/2015

63 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Крім цього, інтереси дитини завжди повинні мати першочергове значення. Якщо інтерв’ю і/або публікація матеріалів (текст, фото чи ві- део) може якоюсь мірою поставити під загрозу фізичне чи психологічне благополуччя дитини, журналістська етика забороняє проведення ін- терв’ю та/або публікацію матеріалу.

Діти у конфліктних регіонах особливо уразливі. Вони можуть бути травмованими і психологічно нестійкими, тому необхідно добре проду- мати інтерв’ю, особливо якщо його темою є конфлікт та свідчення дити- ни про нього. Запитайте себе, чи необхідно задавати дітям такі питання. Чи може хтось з дорослих дати вам ті самі відповіді замість дитини? Якщо так, навіщо опитувати дітей? Усіма способами необхідно уникати сенсаційних репортажів, в яких діти зображуються як жертви або враз- ливі «об’єкти».

Коли немає ніяких формальних або етичних бар’єрів для розмови з дитиною, переконайтеся, що очі дитини та ваші знаходяться на одному рівні. Ставтеся до дітей як до рівних собі та уважно слухайте те, що вони говорять – це найефективніший спосіб зрозуміти їхні думки.

Міжнародна організація «Врятуймо дітей» (Save the children) випус- тила довідник «Інтерв’ю з дітьми» з докладними інструкціями про те, як журналістам спілкуватися з дітьми.

Основні принципи можна підсумувати таким чином: • Поставте себе на місце дитини і ставтеся до нею з повагою. • Поясніть, як ви будете використовувати матеріал, і що ви будете в неї питати. • Чесно повідомте про свої плани і наміри, і не генеруйте нереаліс- тичні очікування (отримання грошей, продуктів харчування, ме- дичної допомоги і т. д.). • Знайдіть підходяще місце для інтерв’ю та спробуйте допомогти дитині відчувати себе максимально комфортно. При необхідно- сті, візьміть інтерв’ю у групи дітей, а не у однієї дитини, щоб під- вищити їх впевненість. • Не обмежуйте себе і дитину у часі; не поспішайте закінчити ін- терв’ю. Не варто часто перебивати дитину – нехай розповідає свою історію власними словами. • Використовуйте легку мову, намагайтеся не виглядати по‑дитя- чому, але і не ставитися зверхньо. • Ставте відкриті питання і уникайте питань, на які дитина може відповісти «так» або «ні». • Коли ви зрозуміли, що дитина незручно себе почуває або ви торк- нутися занадто чутливого питання, зупиніть інтерв’ю або зосе- редьте увагу на менш чутливих питаннях. • Завжди закінчуйте інтерв’ю на хорошій ноті і дякуйте дитині за її час і зусилля. Завірте, що її думка буде включена до вашого репор- тажу.

64  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

ПОСИЛАННЯ НА ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ: Конвенція ООН про права дитини українською мовою: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/convention_small_final.pdf Конвенція ООН про права дитини англійською мовою: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/crc(1).pdf Конвенція ООН про права дитини російською мовою: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/ru_ru_childrights_190707.pdf Медіа та права дитини (ЮНІСЕФ та МедіаВайс) англійською мовою: http://www.unicef.org/ceecis/The_Media_and_Children_Rights_2005.pdf російською мовою: http://www.unicef.org/ceecis/mediachildrightsrussian.pdf «Інтерв’ю з дітьми» – довідник для журналістів і не тільки від організа- ції «Врятуймо дітей» (Save the children): http://www.savethechildren.org.uk/resources/online-library/interviewing- children-guide-journalists-and-others Спеціальний звіт «Діти в медіа: як висвітлювати та дотримуватися правил» http://osvita.mediasapiens.ua/content/files/deti_v_media_web_new.pdf

3.5. Сприяння ефективній комунікації: правила і рекомендації Сприяння ефективній комунікації в ході конфлікту та після конфлік- ту і забезпечення та захист довіри до нас, як до журналістів, означає, що журналісти просто зобов’язані розуміти суть конфлікту та його причи- ни. Ми, як журналісти, також повинні досконало володіти теорією кон- флікту, оскільки вона зачіпає практично всі аспекти нашої роботи. Жур- налістика завжди має справу зі змінами та з впливом, який ці зміни справляють на людей, групи, держави, економіку та довкілля. Ці зміни рідко проходять без конфліктів, оскільки люди прагнуть задовольнити незадоволені потреби, підвищити свій вплив, захистити свою ідентич- ність, розширити свій доступ до ресурсів і зменшити нерівність та не- справедливість.

Конфлікт – це є ситуація, в якій дві або більше осіб чи груп намагаються переслідувати цілі або прагнення, які, за їхнім переконанням, вони не можуть поділяти з іншими. Як пише Росс Говард у виданні «Журналістика конфлікту»: «Не всі конфлікти є насильницькими. Конфлікт є нормальним, коли відбува- ються зміни. Деякі люди прагнуть змін, а інші з цим не погоджуються. Якщо їх розбіжність у думках або їх конфлікт можна владнати мирним шляхом, цей процес можна вважати позитивним. Але коли конфлікт не вдається владнати належним чином, він стає насильницьким. У насильницьких конфліктах люди бояться за свою безпеку та життя. Коли ми кажемо «кон- флікт», ми, як правило, маємо на увазі насильницький конфлікт».

65 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Існує чимало причин для конфлікту. Вони різноманітні, й у більшо- сті випадків йдеться не просто про одну підставу або одну причину для певного конфлікту – природа конфліктів зазвичай багатогранна. Деякі з причин включають: • дефіцит ресурсів, або коли відбувається несправедливий розподіл таких ресурсів, як продукти харчування, житло, робочі місця або земля; • між двома (або більше) групами, що перебувають у конфлікті, від- сутня комунікація, або її дуже мало; • у груп хибні ідеї та переконання стосовно одне одного; • між ними існують невирішені образи з минулого; • відбувається нерівномірний розподіл влади.

Під час висвітлення конфлікту повинні ретельно вивчатися гадані, можливі та фактичні причини конфлікту, оскільки таке вивчення та обго- ворення дозволить тим, чиї інтереси були порушені, і тим, хто намагається впровадити зміни, ефективно спілкуватися зі своїми опонентами.

Ми, як журналісти, схильні розповідати про історію конфлікту як про гру з нульовим рахунком і лише з одним переможцем. Однак таке висвітлення є небезпечним і часто означає, що ми виконали лише ча- стину своєї роботи, оскільки не можна забувати про обставини конфлік- ту (чи то історія, чи то довкілля тощо) або його учасників.

Ми також не повинні забувати, що мир не обов’язково може бути ме- тою, оскільки сам термін є нестійким і означає певний процес так само як і конфлікт, який є певним процесом або циклом. Про чий мир йдеть- ся? Що він означає для кожної зі сторін? Зрештою, коли настає мир, це не обов’язково добре для циклу новин, а отже, що ЗМІ можуть зробити, щоб сприяти встановленню миру і одночасно робити свою роботу?

Отже, які існують правила і рекомендації для сприяння ефективній комунікації? Нам у першу чергу необхідно визначити, з ким ми спілкує- мося – чи це наша аудиторія? Наші джерела? Військовослужбовці? Уряд? У деяких випадках, коли ми говоримо про сприяння ефективній кому- нікації, нам слід згадати, що ми, представники ЗМІ, є в деякому сенсі посередниками, а часом і медіаторами. Більш детальний огляд саме цієї ролі викладено в розділі 3.4.

У цілому, ми можемо сприяти ефективній комунікації, якщо: • Відшукуватимемо інші сторони та інші точки зору, які не повинні просто повторювати старі образи старих еліт. • З’ясовуватимемо, чого прагнуть різні сторони конфлікту або по- страждалі в результаті конфлікту. • Вивчатимемо різні можливості для припинення, компромісу або врегулювання (у будь-якому вигляді) і писатимемо про ці різні можливості. • Не піддаватимемося спокусі повідомляти про конфлікт як про гру з нульовим рахунком.

66  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

• Усвідомлюватимемо критичні формулювання, які ми одержуємо, і які поширюємо. • Пам’ятатимемо, що ми, як засоби масової інформації, маємо право задавати тон, легітимізувати та делегітимізувати, а також впли- вати на громадську думку лише за допомогою слів, які ми доби- раємо.

3.6. Як уникнути маніпуляцій

Ми, як журналісти, що висвітлюють конфлікти, стикаємося з багать- ма проблемами, які не в останню чергу пов’язані з маніпуляціями як з боку наших джерел, так і з боку різних сторін конфлікту. Спочатку ми повинні зрозуміти, як нами можуть маніпулювати. Існує чимало при- йомів, які використовують уряди та зацікавлені особи, зокрема: • Виплата коштів журналісту для просування певних моментів без визнання цього факту самим журналістом або без зазначення джерел засобами масової інформації. • Коли уряд та приватні особи наймають спеціалізовані фірми зі зв’язків з громадськістю для вигідного представлення війни або різних аспектів, пов’язаних з нею. • Дезінформація або надання неповної інформації журналістам, які потім повідомляють таку інформацію як новини чи факти, без за- значення джерел, які можуть бути сумнівними. • Нагнітання страху або залякування журналістів таким чином, щоб вони вдавалися до самоцензури. • Застосування тактики обливання брудом для дискредитації або знищення чиєїсь репутації, в тому числі журналістів.

Отже, як нам уникнути такого маніпулювання? • Ні від кого не приймайте гроші або подарунки. Це не лише зробить вас схильним до маніпуляції (навіть якщо ви гадаєте, що зможе їй протистояти), але, що більш важливо, це може створити у вас відчуття маніпуляції. • Ставте запитання. Оцінюйте все скептично і ніколи нічого не при- ймайте за чисту монету. Ставте запитання, які інші бояться або вважають непатріотичним ставити. Це ваша робота. Ставити за- питання! • Розумійте те, що висвітлюєте. • Уникайте самоцензури. Часто коли ми чогось боїмося, ми вмика- ємо самоцензуру. Вивчайте тему та глибинно розбирайтеся в ній. Впевненість у власному володінні матеріалом та розумінні своєї ролі також дозволить уникнути самообмежень. • Зберігайте дистанцію від політиків, щоб ефективно виконувати свою роботу.

67 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

3.7. Журналіст як медіатор. Крім відповідальних репортажів та розповідей про реальних людей, ми повинні особливо чітко усвідомлювати той факт, що наша аудиторія також наповнена політиками. Саме тому ми, журналісти, часто підсвідомо відіграємо роль посередника. Що це означає? Це означає, що ми повинні розуміти, що саме дипломати і переговорники намагаються зробити, і по- відомити про це у достовірний спосіб. Це означає, що ми повинні визнати той факт, що політики дивляться наші репортажі та читають нашу газету, щоб зрозуміти, що «інша» сторона говорить і робить, і реагувати або діяти відповідним чином. Саме тому нам треба діяти правильно! Ми повинні перевіряти інформацію. Соціальні медіа – непогане джерело для того, щоб орієнтуватися у справах, але ми повинні їх відслідковувати, підтверджувати та перевіряти інформацію в інших джерелах. Ми не повинні повідомляти чутки, оскільки інші можуть сприймати цю інформацію як факти. Це лише загострить конфлікт.

Ми також повинні розуміти, що сьогодні ЗМІ фактично більше не пра- цюють у межах чітких кордонів завдяки різним технологіям. У резуль- таті, «коли держави самі є сторонами конфлікту, зміст систем ЗМІ однієї країни іноді стає частиною змісту систем ЗМІ іншої країни… Безпосеред- ній зв’язок між урядами, як і раніше, має першочергове значення, але участь громадськості через ЗМІ стає дедалі більш важливим фактором у врегулюванні міжнародних конфліктів».

Під час збройних конфліктів, коли уряди приймають рішення про війну, мир та життя людей, засоби масової інформації відіграють роль у форму- ванні цих рішень. Засобам масової інформації часто вдається прорватися через бюрократію і напряму донести до державних лідерів інформацію про поточну ситуацію; такі дії можуть вплинути на розстановку державних пріоритетів і допомогти мобілізувати громадську думку. Таким чином, засоби масової інформації виступають як важливий канал зв’язку і тим самим часто мимоволі слугують посередником.

Подобається нам це чи ні, але нам, як журналістам, необхідно зрозу- міти, що державні лідери покладаються на наше висвітлення подій та на інформацію, якою ми ділимося. Репортаж став чинником у процесі прийняття рішень. Детальне і швидке висвітлення у теперішніх умовах є частиною середовища щодо прийняття рішень для різних інтересів і аудиторій. Ми вже не просто повідомляємо, а фактично діємо як канал або навіть як учасник.

У кінцевому рахунку, новинні засоби масової інформації відіграють безліч ролей, виступаючи як важливий канал зв’язку. ЗМІ допомагають підвищувати рівень довіри між опонентами; виправляти хибні уявлення; визначати приховані інтереси, забезпечувати емоційне розвантаження і заохочувати баланс сил.

68  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

Однак для того, щоб робити це ефективно, ми також повинні зрозу- міти іншу сторону. Ми повинні докласти узгоджених зусиль для ство- рення комплексної картини про тих, хто бере участь у конфлікті, і чіт- ко представити їх та їхню думку, навіть якщо це змушує вас залишити свою зону комфорту.

Зрештою, в теперішній час постійно мінливого технологічного середовища, з його безпілотниками, інтернетом і соціальними мережами, ми як працівники засобів масової інформації, повинні зрозуміти та адаптуватися до нашої мінливої ролі, враховуючи такі зміни технологій. Зважаючи на те, що традиційна роль репортерства може не змінитися, буде достатньо багато можливостей для нових методів, і те, як ми вирішимо це робити, мабуть, важливіше ніж будь- коли, оскільки люди зараз набагато більше переповнені інформацією, ніж будь-коли раніше, і тому їм необхідні засоби масової інформації як посередник, який допоможе їм прийняти свідоме, інформоване рішення.

3.8. Маніпуляції ЗМІ (як маніпулюють журналістами, і як маніпулюють журналісти) «Класичний журналістський конфлікт… це протиріччя між обов’яз- ком репортера дізнатися про подію все, що можна і розповісти про це, і небезпекою бути використаним як інструмент пропаганди».

Існує також проблема маніпуляції ЗМІ, яка набуває різних форм: жур- налістами можуть маніпулювати урядові та військові джерела, в той час як самі ЗМІ можуть також маніпулювати тим, про що і як вони по- відомлятимуть через почуття патріотичного обов’язку або самоцензу- ру. Однак важливо також пам’ятати, що маніпуляції можуть також тра- плятися у вигляді порушень прав людини, які часто спостерігаються в охоплених конфліктом країнах та в постконфліктних країнах. Тому журналістам необхідно знати свої права і засоби захисту, крім того, про безпеку журналістів також повинні піклуватися міжнародні орга- нізації. З іншого боку журналісти часто підтримують пропаганду нена- висті та журналістику, яка ігнорує етичне та незалежне висвітлення подій. Вони є частиною корупції в засобах масової інформації і не дотри- муються етичних норм та правил журналістів.

Висвітлення конфлікту часто скорочує кількість сторін до двох, тому будь-хто, хто не є другом, автоматично стає ворогом. Таке висвітлення вимагає наявності чітко визначених переможців і переможених, та іг- норує або приховує мирні ініціативи від іншої сторони або третіх осіб, зокрема будь-які варіанти ненасильницького врегулювання конфлікту, які не віддають загальну перемогу своїй власній стороні. Етичне висвіт- лення конфліктів не тільки ставить об’єктивність в роботі журналіста в центр проблеми, але й підкреслює позитивну роль, яку журналісти мо-

69 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

жуть відіграти для запобігання насильницьким конфліктам і сприяння мирному врегулюванню та примиренню.

Під час конфлікту журналісти стикаються з можливістю маніпуля- ції на декількох фронтах. З одного боку, військові схильні дотримува- тися політики утримання інформації в надії на те, щоб не лише зберег- ти таємницю про свої операції, але й заручитися певною підтримкою для своїх військових операцій, що також може вести до «надмірного» патріотизму з боку журналістів. Важливо відзначити, що військові пе- реконані, що без підтримки всередині країни їхні військові дії, безумов- но, приречені на поразку.

Часто кажуть, що першою жертвою війни стає правда. Точні, неупере- джені повідомлення ЗМІ, що передаються із зон конфліктів, служать ос- новному інтересу суспільства: в теперішню інформаційну еру зображен- ня і новини можуть мати вирішальний вплив на результат збройних конфліктів. Як наслідок, частота випадків перешкоджання журналіст- ській діяльності під час збройних конфліктів викликає тривогу. Спектр перешкоджань є широким: починаючи від відмови у доступі, цензури, дезінформації та переслідувань до безпідставного затримання і безпо- середніх нападів на працівників засобів масової інформації.

З іншого боку – самі ЗМІ. Майже так само як і у військовиків, у засобів масової інформації теж є свої інтереси, які вони просувають. Більшість журналістів прагнуть шукати правду і задовольняти, на їхню думку, право громадян знати. Але засоби масової інформації також керують- ся комерційним тиском для збільшення тиражу і аудиторії та випере- дження конкурентів у висвітленні подій. Дійсно, багато з того, що відбу- вається в індустрії новин базується висвітленні конфлікту.

Природа сьогоденних ЗМІ свідчить про те, що наша увага захопле- на зображеннями, «саундбайтами» заяв політиків та стислими пові- домленнями довжиною у 140 символів. Як наслідок – державні лідери почали покладатися на зображення та емоції, а не на аргументи; дум- ки свої виражають «саундбайтами», а раціональної дискусії уникають. Інформація передається, але рідко пояснюється чи аналізується. Існує безліч, можливо, надмірно велика кількість повідомлень, які ще більше ускладнюють життя політиків.

Враховуючи вищезазначене, журналісти повинні дбати про те, щоб не піддаватися маніпуляціям, й у той же час вони повинні надавати чітку, актуальну інформацію. Незважаючи на те, що робота засобів ма- сової інформації полягає у висвітлені конфлікту, обставини конфлікту надзвичайно ускладнюють для ЗМІ виконання їхньої роботи. Перетин пропускних пунктів може тривати кілька годин довше, ніж зазвичай, час від часу перекриваються цілі регіони, і уряди не надають прозорої інформації. У кінцевому рахунку, з такими обмежуючими (і маніпуля- тивними) умовами слід боротися.

70  РОБОТА З ГРУПАМИ ЩО ПОСТРАЖДАЛИ

3.9. Журналістські табу, або Що журналістам ніколи не можна робити у постконфліктних зонах

Висвітлення конфліктів і постконфліктних подій пов’язане як з фі- зичною небезпекою, так і з небезпекою наслідків ваших повідомлень. У зв’язку з цим існує ціла низка порад, про які повинен пам’ятати кожен репортер, і називатимемо ми їх тут «журналістськими табу». Можливо, найбільш важливим моментом тут є те, що жодна новина, абсолютно жодна, не варта втрати свого життя.

У своєму посібнику «Журналістика конфлікту» Росс Говард зазначає низку таких журналістських табу, коли справа доходить до висвітлення конфліктів. Зокрема: • Уникайте висвітлення конфлікту, як такого, що складається з двох конфронтуючих сторін. Знайдіть інших постраждалих осіб і включіть до повідомлення їхні історії, думки, цілі. • Уникайте визначення конфлікту через цитати лідерів. Вийдіть за межі еліт і дайте інформацію від простих людей, які також ма- ють свій інтерес у цьому конфлікті. • Уникайте висвітлення лише того, що розділяє сторони конфлікту. Ставте протилежній стороні запитання, які можуть виявити точ- ки дотику. Повідомляйте про інтереси або цілі, які вони можуть поділяти. • Уникайте постійного фокусування на стражданні і страху лише однієї сторони. Висвітлення страждань усіх сторін має бути одна- ковим. • Уникайте таких слів, як спустошення, трагедія і терор, для висвіт- лення дій по відношенню до однієї сторони. Такі слова ставлять репортера на одну сторону. Можна лише посилатись на когось, хто використовує такі слова. • Уникайте емоційних та неточних слів і визначень. • Уникайте висловлювання власної думки про той чи інший факт. Якщо хтось щось стверджує, зазначте його ім’я, і це буде його дум- ка, а не ваш факт. • Уникайте очікування на лідерів з однієї сторони, які запропону- ють рішення. Досліджуйте мирні варіанти, звідки б вони не на- ходили. Запропонуйте ці варіанти лідерам і повідомте про їхню реакцію.

Але також є й інші табу: • Уникайте схильності підтримувати офіційні (урядові та військо- ві) джерела. • Уникайте точки висвітлення, яка полягає у викладі подій лише з точки зору однієї сторони. Висвітлюйте конфлікт у всій його пов- ноті та складності. • Уникайте власної оцінки у висвітленні новин. У новинах повин- на бути представлена інформація, яка потім дозволить громад-

71 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ськості приймати власне рішення щодо того, як до неї ставитися. Вставлення власної думки лише більше розпалює недовіру, неро- зуміння й почуття образи до ЗМІ та між учасниками конфлікту. • Уникайте надмірного спрощення. Кожен конфлікт, навіть той, що виникає між братами і сестрами, як правило, має якусь історію. Подбайте про те, щоб ви та/або ваше інформаційне агентство нада- вали різноманітні точки зору, які зможуть проілюструвати більш широку картину. • Уникайте сентиментальних розповідей, які ґрунтуються на емо- ціях, для висвітлення важливих питань, чи використання підхо- ду гри з нульовим рахунком, у якому ігнорується складність си- туації.

https://www.mediasupport.org/wp-content/uploads/2012/11/ims-csj- handbook-2004.pdf

72  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Розділ 4 РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ Автори: Кріс Шюпп Мішель Бетц

4.1. Визначення і класифікація гуманітарної інформації Протягом багатьох десятиліть гуманітарні організації по всьому сві- ту майже повністю нехтували комунікацією у своїй реакції на гумані- тарні катастрофи. Вони завжди концентрували свою увагу на пошуку і порятунку, а також на короткостроковому наданні невідкладної допомо- ги та механізмах відновлення. Лише недавно міжнародне гуманітарне співтовариство зрозуміло, наскільки є важливою комунікація під час реагування на природні та техногенні катастрофи.

73 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

http://www.bbc.co.uk/mediaaction/publications-and-resources/research/ reports/Humanitarian-broadcasting-in-emergencies-synthesis-report-2015

Відповідно до звіту організації BBC Media Action, сьогодні існують різні ярлики для обміну інформа- цією у кризових ситуаціях, як наприклад «комуні- кація з отримувачами допомоги», «комунікація з громадами» і «залучення громад». У спробі знай- ти більш точні й більш складні пояснення, звіт спирається на визначення Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФТЧХ і ЧП). МФЧХ розрізняє поняття інстру- ментів «інформація для отримувачів допомоги» і «обмін інформацією з отримувачами допомоги».

Через інструмент «Інформація для отримувачів допомоги» (одностороння) можна також передавати вміст, використовуючи різні канали. Ця інформація містить повідомлення, які пропонують захисну зміну поведінки, або попередження про дотримання техніки безпеки. (…) Інформація для одержувача допомоги, як правило, не залучає його до про- цесу обговорення». Оскільки визначення комунікації завжди передбачає двосторонній обмін інформацією, МФЧХ описує комунікацію з отримувачем допомоги як «зв’язок (двосторонній), що здійснюється через велику кіль- кість різних каналів для отримання пріоритетного зворотного зв’язку від одержувача допомоги. Найголовніше те, що одержувачі допомоги беруть участь в процесі поліпшення свого становища. Комунікація з отримувачем допомоги або двосторонній зв’язок залучає до діалогу громади, шляхом управління інформацією, яка надсилається та отримується від отриму- вачів допомоги та шляхом врахування побажань отримувачів допомоги в процесі прийняття рішень».

IFRC, Beneficiary Communication and Accountability A responsibility, not a choice, Geneva, 2011, page 8,

http://www.ifrc.org/PageFiles/94411/IFRC%20BCA%20Lesson%20 Learned%20doc_final.pdf

Простими словами: будь-яка гуманітарна організація, яка діє у надзви- чайній ситуації повинна мати механізми, які дозволяють їй спілкуватися зі своїми отримувачами допомоги в обох напрямках. Вони повинні включати відгуки, проблеми та пропозиції отримувачів допомоги у свою роботу та формувати свою гуманітарну діяльність відповідним чином. Інформування одержувачів допомоги про вашу гуманітарну діяльність – це одна справа, а налагодження з ними ефективного зв’язку – інша.

Отже, мета комунікації з отримувачами допомоги, згідно МФЧХ, «по- лягає у збереженні та покращенні життя шляхом надання своєчасної,

74  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

актуальної та точної інформації та у забезпеченні умов прозорості та відповідальності шляхом створення механізмів зворотного зв’язку».

Відповідальність за всі ці форми зв’язку, які існують між гуманітар- ними організаціями та отримувачами допомоги, в першу чергу, лежить на гуманітарних організаціях. Проте їх можуть і повинні підтримува- ти місцеві та регіональні ЗМІ, за умови, якщо ці гуманітарні організації встановили з ними прямий контакт.

Отже, висновок полягає у тому, для всіх гуманітарних організацій надзвичайно важливо, перш з все, проаналізувати структури зв’язку в країні. Коли ми говоримо про Україну, то організації з надання допо- моги, які тут діють, повинні визначити регіон, в якому вони працюють, демографічні показники людей, яким вони хочуть надати допомогу, а потім з’ясувати, як саме вони це можуть виконати. У багатьох селах у буферних зонах Донецької та Луганської областей, наприклад, є багато літніх людей, які не мають доступу та/або навичок отримувати інфор- мацію з Інтернету. У цьому випадку, використання соціальних медіа ре- сурсів та веб-сайтів для інформування або обміну інформацією з отри- мувачами допомоги, навряд чи матиме успіх.

Представник МКЧХ, Хакобо Кінтанілья у своєму звіті щодо (посилан- ня) з питань пише: «Розуміння місцевого інформаційного середовища включає розуміння того, про що люди хочуть знати, якими каналами зв’язку вони користуються і яким довіряють, як вони ними користу- ються і як здійснюється обмін інформацією. Також необхідно зрозуміти, як з цим справляються місцеві ЗМІ та телекомунікаційна інфраструкту- ра. Як жінки або люди похилого віку отримують інформацію? У якій мірі і яким чином використовуються технології?»

Quintanilla, Jacobo, Ten lessons on communicating with communities in complex emergencies, 23 October 2015, Humanitarian Practice Network,

http://odihpn.org/blog/ten-lessons-on-communicating-with-communities- in-complex-emergencies/

4.2. Роль засобів масової інформації у розповсюджені важливої гуманітарної інформації Всебічний і ретельний аналіз інформаційного середовища вимагає наявності місцевих експертів, які розмовляють мовою отримувачів до- помоги і розуміють, як вони обмінюються інформацією. Лише за умо- ви виконання цих простих передумов, будь-яка гуманітарна організа- ція матиме необхідну глибину розуміння того, як налагодити зв’язок з людьми. На цьому етапі засоби масової інформації можуть надавати вирішальну підтримку гуманітарним організаціям.

75 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Люди в Україні отримують інформацію через різні канали. Тут є кіль- ка (центральних) національних телеканалів, є національні, регіональні, а також місцеві радіостанції, і є багато друкованих видань (щоденні на- ціональні і, в основному, щотижневі місцеві й регіональні газети), а та- кож сотні місцевих, регіональних та національних новинних сайтів.

На додачу до цього, в даному контексті не слід ігнорувати наявність «сарафанного радіо», оскільки воно є однією з форм спілкування, яка стала дуже важливою в країні, особливо в останні два роки через надзвичайну ситуацію в Східній Україні і знищення важливих каналів зв’язку внаслі- док конфлікту. Надзвичайно постраждали газети, бо вони були фізично і економічно відключені від своїх старих друкарських машин і зараз по- винні платити вищі ціни за нижчу якість внаслідок підвищення вартості транспортування. У селах без сталого електропостачання та роботи теле- комунікаційних систем обмін інформацією через веб-сайти та соціальні медіа, а також телебачення і радіо, практично неможливий. Всі ці фактори необхідно враховувати при розробці комунікаційної стратегії для гумані- тарних організацій.

Засоби масової інформації можуть і повинні підтримувати гуманітар- ний сектор за першої можливості. Надання точної і своєчасної інформації лежить в основі того, що повинні робити журналісти. У разі надзвичайної ситуації, це збігається з одним із принципів МФЧХ для налагодження зв’язку з громадами: «Зв’язок з отримувачем допомоги є більш ефективним, коли інформація актуальна, доступна, зрозуміла і своєчасна».

По суті, це означає, що засоби масової інформації і гуманітарні орга- нізації поділяють спільне бажання повідомити людей у чіткий та своє- часний спосіб. Тому здається логічним, щоб засоби масової інформації і гуманітарна сфера працювали разом і допомагали один одному в на- данні цих життєво важливих повідомлень.

У засобів масової інформації є чимало варіантів брати участь у висвіт- ленні гуманітарної діяльності. Вони можуть просто інформувати свою ау- диторію про те, що робить гуманітарний сектор, хто відповідальний і чому та як вони надають допомогу своїм отримувачам допомоги. Як, приклад, місцеві газети можуть робити матеріали на основі прес-релізів, які вони отримують від різних гуманітарних організацій, які працюють на місцях, та створювати інформативний контент. Це могло б розширити інформаційні заходи і проінформувати набагато більшу аудиторію. Саме тому прес-релізи є важливим інструментом для організацій з надання допомоги у прове- денні роз’яснювальної роботи серед населення. Засоби масової інформації в цьому випадку функціонують засіб для передачі інформації.

Журналісти також можуть повідомляти про майбутні заходи і, таким чином, безпосередньо підтримуватимуть гуманітарні організації у «ін- формуванні отримувачів допомоги» (див. розділ Визначення і класифі- кація гуманітарної інформації).

76  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Засоби масової інформації можуть надавати необхідний зворотний зв’я- зок для гуманітарних організацій через налагодження зв’язку отримувачами допомоги шляхом проведення інтерв’ю та журналістських розслідувань. Незалежно від того, де надається гуманітарна допомога в Україні, місце- вий журналіст повинен завжди спостерігати за процесом, спілкуватися з людьми і з постачальниками гуманітарної допомоги та повідомляти про це через місцеві засоби масової інформації. У такий спосіб буде відбуватися інформування широкого загалу та гуманітарних організацій про те, як нада- валася допомога, хто її отримав і чи є питання, які потребують вирішення або механізми, які слід покращити.

Після встановлення зв’язку між цими лініями, вони фактично ство- рюють комунікаційний цикл, ініційований гуманітарним сектором та який підтримується ЗМІ, в якому отримувачі допомоги (тобто населен- ня) знаходяться в центрі уваги.

Джерело: Інтерньюз

Доречно також розглянути різні обов’язки та підходи міжнародних та місцевих журналістів. Агентство Інтерньюз дає роз’яснення у сво- їй статті «Висвітлення міжнародних криз: Посібник для інструкторів і журналістів та Вступний курс для співробітників гуманітарних органі- зацій»: «Ролі місцевих ЗМІ та міжнародних засобів масової інформації у надзвичайних ситуаціях, не зважаючи на те, що частково збігаються в деяких сферах, здебільшого радикально відрізняються.

Міжнародні ЗМІ інформують міжнародну спільноту, розповідаючи людям у всьому світі, що сталося і якими були наслідки для місцевого населення. Фотографії та свідоцтва з місця подій, таким чином, допома-

77 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

гають гуманітарним організаціям підвищити значення кризи і зібрати кошти для вжиття заходів реагування. Існує багато досліджень та ко- ментарів про те, як добре або погано міжнародні засоби масової інфор- мації виконують цю роль.

Місцеві ЗМІ, на відміну від цього, повинні задовольнити нагальні, докладні інформаційні потреби місцевої аудиторії – тих людей, які по- страждали в результаті надзвичайної ситуації, включаючи сусідні гро- мади які потребують негайної допомоги. Якщо місцеві ЗМІ ефективно виконуватимуть цю роль, вони можуть врятувати життя і допомогти місцевому населенню відновитися набагато швидше».

Internews. Reporting on international crises: A Manual for Trainers & Journalists and an Introduction for Humanitarian Workers (written by Jacobo Quintanilla, Jesse Hardman, Matt Abud, Alison Campbell and Deborah Ensor). 2014. Pages 8/9.

https://www.internews.org/sites/default/files/resources/IN140220_ HumanitarianReportingMANUAL_WEB.pdf

4.3. Як знаходити і поширювати гуманітарну інформацію Інформацію про гуманітарні організації та їхні заходи в Україні мож- на легко знайти в інтернеті та через безпосереднє спілкування з ба- гатьма організаціями, які здійснюють тут свою діяльність. Більшість міжнародних та місцевих неурядових організацій мають свої власні веб-сайти, і простий пошук через Google в більшості випадків надасть журналістам відповідні контактні дані. Проте журналістам завжди слід повторно перевіряти інформацію про відповідні організації, яку вони безпосередньо знайшли в інтернеті, щоб інформація, яку вони переда- ють своїй аудиторії була точною та актуальною.

В Україні та в ряді інших країн з надзвичайними ситуаціями гумані- тарного характеру, Управління з координації гуманітарних питань ООН (УКГП) здійснює координацію гуманітарної допомоги. Більша частина контенту на їхньому інформаційному порталі відкрита для громад- ськості, і його можуть знайти журналісти, які бажають використовувати матеріали, розміщені на сайті для своєї журналістської роботи.

Там є сотні документів, карт, інфографіків та наборів даних, які мож- на використовувати, але обов’язково потрібно зазначати джерело вико- ристаної інформації. Ці матеріали регулярно оновлюються і дають дово- лі комплексний огляд того, що робиться ООН та її партнерами в Україні.

У цьому контексті слід зазначити, що відносини між журналістами та представниками гуманітарних організацій можуть суттєво різнитися «від

78  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

тісної співпраці зі спільними повноваженнями (у виняткових випадках), до взаємної непоінформованості або нерозуміння роботи один одного (що частіше зустрічається), неприхованої ворожості й підозрілості, особливо в місцях, де катастрофи відбуваються в межах політичного конфлікту».

Україна: 3W Огляд Партнерами станом на 16 листопада 2015 року

В останні місяці соціальні медіа стали надзвичайно важливими в Україні. Закриті групи у Facebook, вКонтакте і Однокласники в деяких місцях зібрали набагато більшу кількість людей, ніж число користува- чів місцевих сайтів. Як приклад наведемо цифри: в групі вКонтакте «Ти- повий Харків» налічується більш ніж 176 тис. читачів станом на грудень 2015 року, а кількість щоденних відвідувань на провідному місцевому новинному сайті http://www.057.ua/ становить близько 30 тис.

Саме тому соціальні мережі є відмінним джерелом новин для жур- налістів. Якщо люди володіють місцевою інформацією про гуманітарні потреби та або гуманітарні послуги, вони, як правило, діляться цією ін- формацією в інтернеті. Сьогодні соціальні ЗМІ є невід’ємною частиною соціальних мереж і вони фактично є продовженням більш традиційно- го «сарафанного радіо» між людьми. Для інформування населення, а та- кож для спілкування з людьми та для отримання від них інформації журналістам необхідно бути активними у соціальних мережах.

Для тих журналістів, які хочуть копнути глибше і знайти більш де- тальну інформацію, особливо в соціальних медіа, ресурс Global Voices

79 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

пропонує посібник з дослідження відкритих джерел інформації (Open- Source Research Guidebook), в якому є чимало слушних порад для жур- налістів про те, як перевіряти факти та вишукувати новини в інтер- нет-сфері.

https://globalvoices.org/specialcoverage/how-to-conduct-open-source- research-on-the-russian-internet/

4.4. Що слід врахувати при розповсюджені гуманітарної інформації У поточній політичній ситуації в Україні, з будь-якою інформацією необхідно поводитися обережно. Існує багато неправдивої інформації і відвертої пропаганди, яку поширюють різні суб’єкти, особливо в Інтер- неті. Оскільки журналісти несуть відповідальність за свої публікації, перевірка фактів стає ще більш важливою в надзвичайних ситуаціях і конфліктах, ніж за часів спокою і миру.

Інформація, яка надходить від гуманітарних організацій, як правило, достовірна, оскільки більшість гуманітарних організацій працюють згідно з Кодексом поведінки Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та неурядових організацій (НУО) під час ліквідації наслідків стихійних лих і дотримуються чотирьох основних гуманітарних принци- пів – гуманності, нейтралітету, неупередженості та незалежності.

Кодекс поведінки МФЧХ також має окремий розділ, присвячений інформації про людський вимір комунікації. «В наших інформаційних, роз’яснювальних і рекламних заходах, ми визнаємо жертв стихійних лих, як гідних людей, а не безнадійні об’єкти. Ніколи неможна втрача- ти повагу до жертв стихійних лих і катастроф, оскільки вони є рівно- правними партнерами. У нашій інформації для громадськості ми по- винні давати об’єктивну картину ситуації, підкреслюючи можливості й прагнення, людей, які постраждали внаслідок стихійного лиха чи ка- тастрофи, а не тільки говорити про їх вразливість чи страх. Ми будемо співпрацювати із засобами масової інформації для того, щоб посилити відповідну реакцію громадськості, але при цьому не допустимо, щоб ба- жання привернути до себе увагу, як з боку самої гуманітарної органі- зації, так і поза нею, взяло гору над принципом надання гуманітарної допомоги у максимально можливому обсязі. Ми будемо уникати супер- ництва з іншими організаціями, що надають допомогу під час стихій- ного лиха чи катастрофи, за висвітлення в засобах масової інформації, якщо останнє може завдати шкоди діяльності в інтересах жертв або без- пеки наших співробітників, або тих, хто є одержувачем допомоги».

Враховуючи те, що сторони, які підписали цей Кодекс поведінки в ос- новному є представниками гуманітарних організацій, а не ЗМІ/журна-

80  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

лістами, більшість пунктів також повинна дотримуватися журналіста- ми і бути відображена в Кодексі етики журналістів України.

Існує кілька гуманітарних організацій, які відмовляються працювати з журналістами, щоб не наражати свою місію на небезпеку. Основна увага гуманітарних організацій завжди лежить на одержувачах допомоги і все, що ставить їх під загрозу або небезпеку, необхідно попередити. З урахуванням зазначеного, журналісти повинні прийняти вибір гуманітарної організації не спілкуватися через засоби масової інформації та діяти відповідним чином.

Проте переважна більшість НУО, волонтерських організацій та уста- нов ООН вітає зацікавленість ЗМІ до своєї роботи і будуть раді коорди- нувати свої зусилля з журналістами. При спілкуванні з гуманітарними організаціями, журналісти завжди повинні намагатися побудувати до- віру і розуміння між обома сторонами, щоб забезпечити простий і взає- мовигідний обмін інформацією.

Не тільки журналісти намагаються знайти правильний підхід до по- дій, що розвиваються в країні. Починаючи з середини 2015 року, ПРООН і уряд України спільно працюють над проектом національної комуніка- ційної стратегії щодо врегулювання ситуації ВПО (внутрішньо перемі- щених осіб) в Україні. В нещодавньому аналізі ЗМІ і комунікацій пред- ставники ПРООН виявили, що на сьогодні «сарафанне радіо» і соціальні медіа є найбільш важливими шляхами обміну інформацією в Україні.

Більш детальні результати дослідження ПРООН підтверджують, що місцеві газети, особисте спілкування з постачальниками послуг та «со- ціальні мережі» є найважливішими засобами отримання важливої ін- формації про місцеві послуги та гуманітарну допомогу населенню.

Джерело: ПРООН в Україні

81 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Проте зв’язок в цьому випадку знову означає двосторонній зв’язок і відповідати на запитання людей в соціальних медіа є критично важ- ливим. Кожний раз, коли люди ставлять питання, вони очікують і от- римують відповідь. Будь-яке запитання, що залишилось без відповіді, призведе до розчарування та недовіри, а це є недоцільним, особливо під час надзвичайних ситуацій. Це стосується як гуманітарних організацій, так і засобів масової інформації.

Цей скріншот зі сторінки вКонтакте Восток-SOS демонструє, як одно- сторонній зв’язок може піти не так та заплутати і розчарувати людей.

Дуже важливою відповідальністю журналістів, якою часто нехтують, є зазначення джерела використаної інформації. За теперішніх обставин в Україні це питання є ще більш важливим, оскільки багато фрагментів інформації отримується усно, і її дуже важко перевірити. Коли журналісти використовують інформацію, отриману від гуманітарних організацій, вони повинні посилатися на їхні джерела і, таким чином, надавати громадськості можливість побачити, звідки надійшла ця інформація. Це також стосується дати/часу отримання інформації, наприклад, «Джерело: Прес-реліз від МКЧХ, надісланий електронною поштою для «Вєсті» 5 грудня 2015 року». У цьому випадку, отримувачі інформації не лише знають, хто надіслав повідом- лення, а й коли воно будо надіслане. Цей особливий акцент на точності та своєчасності інформації створює довіру і надає отримувачам гуманітарної допомоги більшої впевненості в періоди невизначеності.

Агентство Інтерньюз окреслює основні навички та принципи в ін- формаційних матеріалах видання «Посібник для інструкторів і журна- лістів та Вступний курс для співробітників гуманітарних організацій».

82  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Ці навички та принципи, в основному, такі ж самі, як у звичайній роботі журналіста і закликають працівників засобів масової інформації дати відповідь на 5 запитань. «Наприклад, репортаж стосується постражда- лих громад одразу після кризи, і журналісти повинні відповісти на ці питання за сюжетною лінію, чи то про охорону здоров’я, продовольчу допомогу, житло і так далі: • Що необхідно людям для забезпечення особистої безпеки та без- пеки для своїх сімей? • Хто надає цю допомогу (тобто державні/гуманітарні установи/ інші)? • Чому ця допомога надається саме у такий спосіб? (Наприклад, їжу можуть видавати по талонах, за роботу можуть платити готівкою, жінкам можуть надавати окремі медичні послуги; важливо розу- міти підстави.) • Де люди можуть шукати цю допомогу? • Коли вони можуть її отримати?»

Слід ставити додаткові питання (і відповідати на них): • «Як вони можуть її отримати (наприклад, чи треба їм реєструва- тися, і як це робити)?»

У посібнику Інтерньюз для журналістів також підкреслюється, що «в умовах гуманітарної кризи, коли ситуація є невідкладною і багато людей страждають, етичне ставлення до висвітлення подій стає вкрай чутливою темою».

Разом з цим, слід також зазначити, що існує безліч проблем, з якими журналістам доводиться мати справу у надзвичайних ситуаціях. В україн- ському контексті, це, в першу чергу, було пов’язано з фізичною небезпекою бути вбитим під час бойових дій. Оскільки центр уваги висвітлення подій в країні постійно змінюється від звичайного висвітлення військових дій до висвітлення кризи та гуманітарної проблеми, це складне питання відійшло на другий план, але для тих, хто до сих пір готує репортажі з лінії зіткнення, воно залишається незмінним. Займати одну позицію в конфліктній ситу- ації журналістам не можна у жодному разі, але коли, наприклад, журналіст «вбудований» в українські збройні сили, на висвітлення подій, звичайно, діють відповідні обмеження. Ще одним з викликів є те, що ситуація в умо- вах конфлікту може швидко змінюватися. Проблеми доступу заважають журналістам в’їжджати на непідконтрольні уряду території на сході України; для в’їзду у певні регіони необхідно отримувати дозволи, і процедура їх от- римання також періодично змінюється. Усна передача невірної або неповної інформації може призвести до поширення чуток, які, у свою чергу, можуть викликати паніку і страх серед вже постраждалого населення.

Журналісти також повинні серйозно сприймати керівні принципи висвітлення подій конфлікту для мінімізації погіршення ситуації, через їхні статті або репортажі. Відповідальність засобів масової інформації та кожного окремого журналіста, та їхню роль у розповсюджені гумані-

83 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

тарної інформації, звичайно, не можна недооцінювати.

У посібнику Росса Говарда «Журналістика конфлікту», виданого орга- нізацією IMPACS (агентство з попередження злочинів та забезпечення безпеки) і міжнародною неурядовою організацією Міжнародна Підтрим- ка Медіа (International Media Support), це називається «неусвідомлена роль журналістів». Вони можуть передавати інформацію, вони здатні навчати, вони можуть будувати довіру, шляхом викриття брехні і чуток, і вони можуть виправляти хибні думки та позбавлятися стереотипів. Крім цього: «Засоби масової інформації можуть надавати майданчики, де обидві сторони можуть висловити свої позиції. Багато суперечок можна вести в засобах масової інформації, а не на вулицях, і конфлікт можна вирішити, перш ніж він переросте у насильство».

Гарна журналістська робота повинна пропонувати альтернативні рі- шення і сприяти поліпшенню ситуації. В Україні це також стосується ре- портажів про ВПО та місцеві громади, щоб зламати бар’єри і поліпшити інтеграцію багатьох людей, які втратили своє житло.

Ключові висновки, які повинні засвоїти журналісти для успішного збору інформації та розповсюдження гуманітарних питань: • Встановлювати прямі контакти з гуманітарними організаціями (посадовцями зі зв’язків або іншими співробітниками по роботі з громадськістю); • Підтримувати список актуальних контактів, тобто регулярно «підтримувати чистоту» в своєму списку контактів; • Регулярно відвідувати новинні джерела та веб-сайти гуманітар- них організацій, що мають відношення до вашого регіону; • Підписуватися на інформаційні бюлетені та списки розсилки на веб-сайтах, що мають відношення до вашої роботи; • Підтримувати професійний рівень.

84  РОЛЬ ЗМІ У ПОШИРЕННІ ГУМАНІТАРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Вигадана стаття

ВПО з Авдіївки залишили напризволяще Красноармійськ, 27 листопада 2015 р. – 120 ВПО з Авдіївки сьогод- ні прибули до Красноармійська для отримання готівкових коштів від міжнародної організації «Допомога для всіх». Людям довелося мерзну- ти в черзі біля кінотеатру «Мир» декілька годин, тож вони скаржилися на процес роздачі гуманітарної допомоги.

«Зранку нам довелося їхати електричкою з Авдіївки, – розпові- дає 67‑річна Марія Кравчук. – Ми прочитали про захід від «Допомоги для всіх» сьогодні в Інтернеті. Думаємо, що отримаємо гроші, але поки точно не знаємо. Ми не можемо потрапити всередину, двері надто малі, процес не організований. І вони закриваються о другій. Ми навіть не знаємо, чи зможемо зайти всередину до того часу. Чому вони не про- довжать години роботи, щоб усі могли потрапити туди?»

«Коли ми отримаємо гроші, то можемо відразу піти до аптеки за ліка- ми, тому що ми всі захворіємо, – додає 57‑річний Олег Петров із Авдіїв- ки. – На вулиці дуже холодно, але хоча б не йде дощ. І до речі, чому ми мали взагалі сюди їхати? Чому вони не можуть поїхати до Авдіївки?»

Згідно з інформацією, отриманою від ВПО, які чекали біля кінотеа- тру, оголошення про цей захід з’явилося декілька днів тому на сторінці «Моя Авдеевка в огне» (https://ok.ru/moyaavdeev), одній із основних сто- рінок Авдіївки на сайті Odnoklassniki. На наш запит адміністратор сто- рінки підтвердив, що вся інформація, яку вони публікують, береться з офіційних новинних сайтів чи офіційного веб-сайту міської ради http:// avdeevka.dn.ua.

Ми звернулися до київського офісу «Допомоги для всіх» із коментарями від ВПО з Авдіївки і отримали наступну відповідь: «Наша організація на- магається зробити розповсюдження гуманітарної допомоги ВПО в Україні якомога зручнішим для людей. На жаль, теперішня ситуація з безпекою не дозволяє нам привозити допомогу безпосередньо до Авдіївки, тому ми співпрацювали з місцевою громадською організацією в Красноармійську. На роздачу допомоги прийшла величезна кількість людей, а скористати- ся холом кінотеатру «Мир» нам дозволили тільки на декілька годин. Ми будемо працювати з місцевою ГО та міською радою, щоб у майбутньому врахувати скарги населення під час роздачі допомоги. Дуже вибачаємося за незручності і сподіваємося, що всі ВПО, які прибули до Красноармійська, змогли отримати кошти, за якими вони стояли в черзі».

Речниця «Допомоги для всіх» також додала, що відправить короткого листа до Авдіївської міської ради, щоб вони могли інформувати громад- ськість про зміни на майбутнє.

85 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Наступна роздача гуманітарної допомоги для ВПО з Авдіївки від- будеться в Красноармійську наступного тижня. Детальна інформація про критерії надання допомоги, час і місце заходу буде опублікована на веб-сайті http://avdeevka.dn.ua за декілька днів, повідомляє «Допомо- га для всіх».

Єгор Кравець, незалежний журналіст, «Новости Красноармейска»

Примітка: Це вигадана стаття. Деяка базова інформація та згадані веб-сайти є реальними, але імена та лист від міжна- родної організації вигадані.

Пояснення: Спочатку стаття дає відповідь на «5W та H»: • Що сталося? (What) • Хто там був? (Who) • Чому це сталося? (Why) • Коли це сталося? (When) • Де це сталося? (Where)

Більше того, вона дає висловитися людям. Журналіст прибув на міс- це подій і отримав власне враження від того, що і як відбувалося. Він по- ставив людям питання, а потім пішов, щоб знайти для них відповіді. Він провів дослідження щодо ланцюгів комунікацій від громадських орга- нізацій до ВПО і дізнався, що пішло не так. Основна організація отрима- ла можливість відповісти, і для її відповіді знайшлося місце у статті.

Підсумовуючи: журналіст сприяв двосторонній комунікації між людьми та громадськими організаціями, а також згадав про обов’язок міської ради знайти краще місце для наступної роздачі гуманітарної допомоги. Він повідомив про події, шукав інформацію, зв’язався з на- лежними людьми, отримав відповіді та розповсюдив їх через свою статтю, дав можливість усім залученим сторонам висловитися про по- дію, а також покращити ситуацію на майбутнє.

86  Терміни міжнародного гуманітарного права

Розділ 5 ТЕРМІНИ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

Автор – Михайло Буроменський

Міжнародний збройний конфлікт (збройний конфлікт міжнародно- го характеру) – збройний напад однієї держави на територію іншої дер- жави та ведення війни. Відповідно до Додаткового протоколу до Жене- вських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року року, міжна- родними збройними конфліктами також вважаються національно-ви- звольні війни та війни за самовизначення. Для визнання наявності міжнародного збройного конфлікту не є обов’язковим проголошення його сторонами стану війни. Так само не є обов’язковим визнання стану війни всіма сторонами конфлікту. Не мають значення тривалість кон- флікту та кількість жертв. Всі сторони міжнародного збройного конфлік- ту зобов’язані дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права, зокрема, міжнародно визнаних правил та звичаїв війни.

Стан війни – характер відносин між державами-учасницями зброй- ного конфлікту, що зобов’язує дотримуватися норм міжнародного гу- манітарного права, зокрема міжнародно визнаних правил та звичаїв війни. Наявність стану війни пов’язують з фактичними обставинами, оскільки юридично стан війни може не бути оголошеним. Наприклад, початок агресивної війни Росії проти України 20 лютого 2013 року мав

87 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

наслідком виникнення між державами стану війни, хоча війну не було оголошено і жодна з держав не запроваджувала режиму воєнного ста- ну. Зазвичай в державах існує спеціальне законодавство, що визначає особливості здійснення державної влади і місцевого самоврядування в умовах оголошеного стану війни. В Україні це Закон України «Про пра- вовий режим воєнного стану».

Самооборона – невід’ємне право кожної держави чинити збройний опір агресору. Право на самооборону закріплено в ст. 51 Статуту ООН. Самооборона буває індивідуальною (держава самостійно відбиває на- пад) або колективною (напад допомагають відбивати інші держави на підставі спеціальних міжнародних договорів або на прохання держа- ви-жертви агресії). Про факт збройного нападу на неї держава зобов’яза- на повідомити Раду Безпеки ООН, що має повноваження згідно Статуту ООН застосувати санкції проти держави-агресора. Право на самооборону не належить державі-агресору, щодо якої застосовує силу жертва агресії.

Агресія – протиправне пряме чи опосередковане застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної ці- лісності чи політичної незалежності іншої держави. Відповідно до між- народного права, акт агресії є міжнародним злочином, і це повинно тяг- нути міжнародно-правову відповідальність як для держави-агресора, так і для політиків, які розв’язали агресивну війну. Територія та майно держави і громадян, що постраждали внаслідок агресії, знаходяться під захистом міжнародного права. Усі придбання держави-агресора внаслі- док агресивної війни визнаються за міжнародним правом нікчемними.

Заборона ведення агресивної війни міститься у низці міжнародних договорів, передусім, у Статуті ООН: «Всі члени Об’єднаних Націй утри- муються в їхніх міжнародних відносинах від загрози або застосування сили як проти територіальної недоторканності або політичної незалеж- ності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об’єднаних Націй» (п. 4 ст. 2 Статуту ООН). Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає злочин агресії, як «один з найсерйозніших злочинів, що викликає стурбованість міжнародного співтовариства». Злочин агресії підпадатиме під юрисдикцію Міжна- родного кримінального суду з 2017 року після остаточного узгодження державами-учасницями Статуту.

Найбільш авторитетне міжнародно визнане визначення агресії міститься в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14 грудня 1974 року і включає перелік таких дій, але не є вичерпним:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий харак- тер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або ча- стини її;

88  Терміни міжнародного гуманітарного права

b) бомбардування збройними силами держави території іншої дер- жави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

с) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або пові- тряні сили або морські й повітряні флоти іншої держави;

e) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на те- риторії іншої держави за згодою з приймаючою державою, в порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

f) дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в роз- порядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

g) засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, що здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам, або його значну участь у них.

Неміжнародний збройний конфлікт (збройний конфлікт неміжна- родного характеру) – це збройне протистояння між урядовою владою та недержавними збройними угрупованнями або між тільки недержав- ними збройними групами. Збройне протистояння в цьому випадку має досягти мінімального рівня інтенсивності, а сторони конфлікту мають характеризуватися мінімальним рівнем.

В умовах неміжнародного збройного конфлікту цивільне населення знаходиться під таким самим міжнародно-правовим захистом від на- слідків конфлікту, як і в умовах міжнародного конфлікту.

Міжнародний Комітет червоного хреста (МКЧХ) – недержавна гу- манітарна установа, зареєстрована в Женеві (Швейцарія). Відповідно до Статуту МКЧХ, метою Організації є відстоювання та поширення осно- воположних принципів Руху Червоного Хреста (гуманність, нейтраль- ність, універсальність тощо), виконання покладених Женевськими конвенціями завдань із забезпечення дотримання норм міжнародного гуманітарного права під час збройних конфліктів, забезпечення роботи Центральної агенції з розшуку, а також ведення роз’яснювальної роботи із застосування гуманітарного права під час збройних конфліктів серед причетних міністерств та відомств. МКЧХ є засновником Руху Червоно- го Хреста, основне завдання якого – забезпечення дотримання воюючи- ми сторонами положень Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв збройних конфліктів та Додаткових протоколів до них.

89 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Права Міжнародного комітету Червоного Хреста під час збройних конфліктів закріплені в міжнародному гуманітарному праві. МКЧХ на- дає захист та допомогу жертвам як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення, зокрема – має право створювати та забез- печувати діяльність Центрального довідкового агентства, відвідувати всі місця, де перебувають військовополонені та особи, що знаходяться під захистом, перевозити та проводити розподіл посилок та іншої гума- нітарної допомоги, сприяти створенню санітарних та безпечних зон і місцевостей, захищати жертв збройних конфліктів неміжнародного ха- рактеру, пропонувати добрі послуги, виконувати функції Держави-По- кровительки.

Гаазькі конвенції з міжнародного гуманітарного права – міжнародні договори про закони та звичаї війни, прийняті на 1‑й (1899 р.) та 2‑й (1907 р.) мирних конференціях у Гаазі. Загалом було ухвалено 16 конвенцій і 4 декларації, що складають основу міжнародного гуманітарного права в питаннях регламентації ведення війни.

Женевські конвенції з міжнародного гуманітарного права – міжна- родні договори про захист жертв збройних конфліктів, прийняті на Ди- пломатичній конференції у Женеві 12 серпня 1949 року.

Комбатанти – особи, що входять до збройних сил учасників міжна- родного збройного конфлікту і безпосередньо беруть участь у бойових діях. Відповідно до Женевської конвенції про поводження з військово- полоненими 1949 року і Додатковим протоколом до Женевських кон- венцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р. до комбатантів відносяться: особовий склад регулярних збройних сил; ополчення, добровольчі за- гони що входять або не входять до складу регулярних збройних сил; особовий склад рухів опору і партизанських формувань; населення, яке при наближенні противника взялося за зброю, якщо воно відкрито но- сить зброю і виконує закони і звичаї війни.

В умовах збройного конфлікту лише комбатанти мають право брати безпосередню участь в бойових діях (ч. 2 ст. 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р.). Комба- тант, який потрапив у полон, має права військовополоненого.

Некомбатанти – особи, що входять до складу збройних сил учасників міжнародного збройного конфлікту, але безпосередньо не беруть участі у бойових діях. Некомбатантами вважають військових кореспондентів, капеланів, військових лікарів, інтендантів тощо. Некомбатант має пра- во на власну зброю для самооборони, її застосування не вважається без- посередньою участю у збройному конфлікті. Міжнародне гуманітарне право забороняє напад на некомбатантів, застосування до них насиль- ства. Якщо некомбатант починає брати безпосередню участь в бойових

90  Терміни міжнародного гуманітарного права

діях, він позбавляються захисту на той час, коли вони беруть безпосе- редню участь у збройному конфлікті.

У разі захоплення в полон, некомбатанти мають права військовополоне- них. Винятком є медичний персонал і капелани, які «користуючись перева- гами і заступництвом» Конвенції про поводження з військовополоненими 1949 року «будуть продовжувати виконувати медичні та духовні обов’язки».

Міжнародний кримінальний суд (МКС) – перша постійно діюча міжнародна судова установа для притягнення до міжнародної кримі- нальної відповідальності осіб, винних у скоєнні найбільш тяжких між- народних злочинів. Наразі суд має повноваження розглядати справи за звинуваченнями у трьох видах злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. З 2017 року МКС до цього переліку може бути включений злочин агресії.

Геноцид – міжнародний злочин, що полягає у скоєнні дій з наміром цілком або частково винищити національну, етнічну, расову або релігій- ну групу як таку. Ознаки злочину геноциду закріплені в ст. 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (9 грудня 1948 р.) та в ст. 6 Статуту Міжнародного кримінального суду (17 липня 1998 р.). Геноцидом є знищення євреїв (Голокост) і ромів нацистською Німеччи- ною, знищення вірменів у 1915 році владою Туреччини, знищення укра- їнців у 1933‑1934 рр. (Голодомор) владою СРСР, знищення кампучійців у 1975‑1980 рр. владою Червоних Кхмерів (Кампучія), знищення народу тутсі владою Руанди у 1994 р.

Статут Міжнародного кримінального суду (Римський Статут Між- народного кримінального суду) – міжнародний договір, укладений 17 липня 1998 року на дипломатичній конференції в Римі (набув чинності 1 липня 2002 року). Станом на 2015 рік Статут ратифікувало 125 держав. На підставі цього Статуту було створено Міжнародний кримінальний суд. У Статуті визначено правовий статус Суду, його юрисдикцію, право, що він застосовує (зокрема, загальні принципи кримінального права), процесуальні норми, що застосовуються під час слідства та судового розгляду, порядок виконання рішень Суду, умови співробітництва суду з міжнародними організаціями і державами, умови фінансування тощо. Римський Статут лишається одним з основних юридичних актів, на під- ставі яких здійснюється судочинство в Міжнародному кримінальному суді.

Злочини проти людяності – міжнародні злочини, що мають особли- ву небезпеку внаслідок їх масового характеру. Злочини проти людяності можуть бути скоєні як в мирний час, так і під час збройного конфлікту. В Статуті МКС «злочин проти людства» означає будь-яке з таких діянь, якщо вони вчинені в межах широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад здійснюється свідомо: вбивство; масове винищення людей; поневолення; депортація

91 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

або насильницьке переміщення населення; поміщення у в’язницю або інше жорстоке позбавлення фізичної свободи на порушення основопо- ложних норм міжнародного права; катування; зґвалтування, сексуаль- не рабство, примус до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація або будь-які інші форми сексуального насильства подібної тяжкості; переслідування будь-якої ідентифікованої групи або спіль- ноти за політичними, расовими, національними, етнічними, культур- ними, релігійними, ґендерними або іншими мотивами, які повсюдно визнані неприпустимими згідно з міжнародним правом, у зв’язку з будь-якими діяннями або будь-якими злочинами, які підпадають під юрисдикцію Суду; насильницьке викрадення людей; злочин апартеїду; інші нелюдські діяння аналогічного характеру, які полягають в умисно- му заподіянні сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень, а також такі, що спричиняють негативний вплив на психічне або фізич- не здоров’я.

Воєнні злочини – порушення законів і звичаїв ведення війни (між- народного гуманітарного права), що регулюють поведінку сторонами збройного конфлікту під час війни. Сучасне розуміння поняття «воєнні злочини» базується Гаазьких (1899, 1907 рр.), Женевських (1949 р.) конвен- ціях та Статуті МКС (1998 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Статуту МКС до військових злочинів відно- сяться: a) серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме одне з таких діянь проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції: 1. умисне вбивство; 2. катування або нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти; 3. умисне заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю; 4. незаконне, безглузде і великомасштабне знищення і привласнен- ня майна, що не викликане військовою необхідністю; 5. примус військовополоненого або іншої охоронюваної особи до служби в збройних силах ворожої держави; 6. умисне позбавлення військовополоненого або іншої охоронюва- ної особи права на справедливе і нормальне судочинство; 7. незаконна депортація або переміщення або незаконне позбавлен- ня волі; 8. взяття заручників; b) інші серйозні порушення законів і звичаїв, що застосовуються у між- народних збройних конфліктах у встановлених межах міжнародного права, а саме будь яке з таких діянь: 1. навмисні напади на цивільне населення як таке або окремих ци- вільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях; 2. умисні напади на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, які не є військо- вими цілями;

92  Терміни міжнародного гуманітарного права

3. умисне нанесення ударів по персоналу, об’єктах, матеріалах, підрозділах або транспортних засобах, задіяних у наданні гума- нітарної допомоги або в місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, поки вони мають право на захист, яким користуються цивільні особи або цивільні об’єкти відповідно до міжнародного гуманітарного права; 4. умисне вчинення нападу, коли відомо, що такий напад стане при- чиною випадкової загибелі або каліцтва цивільних осіб або шкоди цивільним об’єктам або обширного, довгострокового і серйозного збитку навколишньому природному середовищу, яке буде явно неспіврозмірним безпосередньо очікуваній військовій перевазі; 5. напад на незахищені й та такі, що не є військовими цілями, міста, села, житла або будівлі або їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів.

Крім того, ст. 3 Женевської Конвенції передбачає, що її дія поширю- ється і на конфлікти неміжнародного характеру.

Держави, що підписали Конвенцію, взяли на себе зобов’язання у разі збройного конфлікту, що виник на своїй території, і носить неміжнарод- ний характер, кожна з сторін конфлікту буде зобов’язана застосовувати, як мінімум, такі положення:

1. Особам, які безпосередньо не беруть участі у військових діях, включа- ючи тих осіб зі складу збройних сил, які склали зброю, а також тих, які перестали брати участь у військових діях внаслідок хвороби, поранен- ня, затримання або з якоїсь іншої причини, повинне за всіх обставин забезпечуватися гуманне ставлення без усякої дискримінації за озна- кою раси, кольору шкіри, релігії чи віри, статі, походження чи майнового стану чи будь-яких інших аналогічних критеріїв.

Для цього забороняються і завжди і всюди будуть заборонятися такі дії щодо вищевказаних осіб: a) посягання на життя і фізичну недоторканність, зокрема всякі види вбивства, каліцтва, жорстоке поводження, тортури і катування, b) взяття заручників, с) посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе ставлення, d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином заснованим судом, за наявно- сті судових гарантій, які цивілізовані нації визнали за необхідні.

2. Поранених і хворих підбиратимуть, і їм буде надана допомога.

До злочинів проти людяності, зважаючи на їх виняткову небезпеку, не застосовується строк давності

93 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ДОДАТКОВО:

http://www.panoseurope.org/sites/default/ files/production_files/UNAOC-Panos-Europe- I nst it u te _ Me di a-Fr iend l y - G lo s s a r y - o n - Migration.pdf

94  ДОДАТКИ

ДОДАТКИ:

Додаток I

НЕЗАЛЕЖНА МЕДІЙНА РАДА Висновок № 3 щодо неприпустимості поширення мови ненависті, ксенофобії та дискримінації за расовою, етнічною або релігійною ознакою у ЗМІ (на підставі порушень, допущених при висвітленні інформації про пункт тимчасового розміщення біженців у місті Яготині) м. Київ «4» квітня 2016 р.

І. Обставини справи 1. 16 березня 2016 року члени Незалежної медійної ради Наталя Гуменюк, Діана Дуцик та Антоніна Черевко запропонували обговорити можливість розгляду справи щодо потенційних порушень, допущених низкою україн- ських медіа при висвітленні інформації про діяльність пункту тимчасового розміщення біженців у місті Яготині Київської області.

2. 21 березня 2016 року Незалежна медійна рада, відповідно до пунк- тів 4 і 12 Положення про Незалежну медійну раду, вирішила з власної ініціативи розглянути справу.

95 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

3. Проблеми висвітлення інформації про біженців протягом кінця лю- того – початку березня 2016 року надзвичайно актуалізувалися у світлі початку діяльності тимчасового притулку біженців у місті Яготині Ки- ївської області. Національні телеканали з найбільшою аудиторією, а та- кож провідні онлайн-медіа підготували матеріали, в яких переважно в негативному світлі подано інформацію про ставлення місцевих жи- телів до відкриття притулку. Також характерним для більшості сюжетів було викривлення термінології, створення біженцям іміджу неблагопо- лучних осіб, які лише завдають шкоди й несуть хвороби, та поширення подібних негативних стереотипів.

4. 18 березня 2016 року на порталі «Детектор медіа» було опубліковано аналіз висвітлення інформації про біженців авторства Сергія Лефтера «Залякати сирійськими біженцями. Майстер-клас українських ЗМІ»1. Результати моніторингу, подані в даному матеріалі, взято за основу для підготовки цього висновку Незалежної медійної ради відповідно до пункту 10 Положення про Незалежну медійну раду.

ІІ. Регулювання

1. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

Стаття 20

2. Будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом.

2. Конституція України

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкі- ри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соці- ального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поши- рювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

1 http://detector.media/kritika/article/113658/zaliakati_siriijskimi_bizhenciami_maijster- klas_ukrayinskih_zmi/

96  Додатки

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах на- ціональної безпеки, територіальної цілісності або громадського по- рядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров›я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для за- побігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 68. Кожен зобов›язаний неухильно додержуватися Конститу- ції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

3. Кримінальний Кодекс України

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх ра- сової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або вста- новлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інва- лідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками –

караються штрафом від двохсот до п›ятисот неоподатковуваних мі- німумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п›яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною ді- яльністю на строк до трьох років або без такого.

…..

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від п›яти до восьми років.

4. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»:

Стаття 6. 2. Не допускається використання телерадіоорганізацій для: • пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціально- го походження; • поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фі- зичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.

97 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

Стаття 59. 1. Телерадіоорганізація зобов’язана: в) поширювати об’єктивну інформацію; є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своє- рідності і культури всіх народів.

Стаття 60. 1. Творчий працівник телерадіоорганізації зобов’язаний: б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації; в) не допускати поширення інформації, передбаченої частиною дру- гою статті 6 цього Закону; г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомо- стей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність.

5. Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

Стаття 1. 1) біженець – особа, яка не є громадянином України і внас- лідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за озна- ками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань пе- ребуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (під- данства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постій- ного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

6. Закон України «Про імміграцію»

Стаття 1. 1) імміграція – це прибуття в Україну чи залишення в Украї- ні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який отримав доз- віл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, пере- буваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

7. Кодекс професійної етики українського журналіста

4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах об- раз з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками.

98  Додатки

ІІІ. Оцінка дотримання вимог законодавства та стандартів висвітлення інформації

1. Починати аналіз відповідності висвітлення інформації необхідно зі встановлення належних понять, якими мають послуговуватися медіа. З результатів моніторингу, здійсненого Сергієм Лефтером, випливає, що ЗМІ переважно оперують поняттями «біженці», «мігранти», «шука- чі притулку», «втікачі», «іноземні біженці» для висвітлення інформації про одну й ту ж категорію осіб. Таке спрощення є властивим для журна- лістів, однак є абсолютно некоректним із юридичного погляду.

2. Терміни, згадані вище, переважно закріплені в національному законодавстві України (у Законах України «Про біженців та осіб, які по- требують додаткового або тимчасового захисту» та «Про імміграцію») і, на думку Незалежної медійної ради, мають вживатися відповідно до значень, наданих їм законодавцем.

3. Відповідно, біженцями слід називати осіб, які: • не є громадянами України; • мають обґрунтовані побоювання стати жертвами переслідувань за різноманітними ознаками; • не можуть повернутися до власної країни чи користуватися її правовим захистом; • отримали притулок в Україні згідно з нормами національного за- конодавства.

Прикладами біженців можуть бути не лише сирійці, вимушені поки- нути свою батьківщину через власні релігійні, політичні погляди або внаслідок воєнних дій а й, приміром, російські опозиціонери, змушені покинути власну державу через ризик бути переслідуваними за свою антивладну позицію. З огляду на таке визначення, вжиття терміну «іно- земні біженці» є тавтологічним.

Крім того, зобов’язання з невидворення (non-refoulement) таких бі- женців належить до міжнародних зобов’язань України згідно з Конвен- цією про статус біженців 1951 року. Саме для забезпечення виконання цього обов’язку і з›являються центри, подібні до тих, що створюється в Яготині й уже працюють в Одесі та Мукачевому.

4. Водночас, терміни «шукач притулку» та «мігрант» позначають інші групи осіб. Шукачами притулку є особи, які просять про захист та заяв- ляють про переслідування або страх переслідування в розумінні Кон- венції 1951 року та очікують на результат розгляду заяви; фактично та- ким є статус особи, яка вже прибула до держави, однак ще не отримала формалізованого рішення про отримання статусу біженця.

5. Мігрантами ж є особи, які: • не є громадянами України;

99 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

• отримали дозвіл на імміграцію; • постійно проживають на території України до або після отриман- ня дозволу на імміграцію.

Такі люди можуть мати переважно економічну мотивацію, адже вони можуть прибувати до нової країни в пошуках економічної стабіль- ності та нових ринків праці. Саме тому поширеним є термін «економічні мігранти»2. До цієї категорії осіб належать, зокрема, українські заробіт- чани в Європі. Щодо таких осіб держава не має особливих зобов’язань із забезпечення їм належних умов існування.

6. При висвітленні тематики, пов’язаної з забезпеченням прав біжен- ців та шукачів притулку, необхідно вживати коректні терміни й нада- вати словам правильного значення. Доцільним є також роз’яснення того, ким саме є шукачі притулку та біженці, що змусило їх покинути свою країну й чому їм необхідно забезпечувати мінімальний життєвий рівень. Таке термінологічне роз’яснення є належним превентивним заходом під час подачі інформації, оскільки може допомогти усунути негативні конотації, які часто стереотипно виникають при будь-яких згадках про осіб, які прибувають до України з-за кордону з різноманіт- них причин.

7. Тема біженців вочевидь привернула увагу українських ЗМІ через так звану міграційну кризу в Європі, куди протягом 2015 року прибу- ло більше мільйона мігрантів та шукачів притулку3. Значна части- на мігрантів прибула із Сирії, де з 2011 року триває нищівна війна, що вже забрала життя понад 300 000 людей і змусила близько 12 000 000 покинути власні домівки4. А звіт від 3 лютого 2016 року, підготований для Ради з прав людини ООН, свідчить, що сирійський уряд вдається до цілеспрямованого й системного винищення цивільного населення, яке водночас страждає й від дій радикальних угрупувань, як-от ІДІЛ5. Водночас абсолютно помилковою є думка, що Європа – основний напря- мок для шукачів притулку з Сирії. Так, для порівняння, Туреччина при- йняла 2,6 мільйонів осіб, а Ліван – більше мільйона6.

8. Найсуттєвішою проблемою висвітлення інформації, пов’язаної з бі- женцями, є ксенофобія та мова ненависті (hate speech), поширена в цьо- му контексті не лише в Україні, але подекуди і в Європейському Союзі. Мова ненависті є однією з небагатьох прямо заборонених правом форм 2 http://noborders.org.ua/wp-content/uploads/2015/11/guidelines_hatespeech_media.pdf 3 http://www.bbc.com/news/world-europe-34131911 4 https://thesyriacampaign.org/ та https://www.amnesty.org/en/latest/news/2016/03/ from-hope-to-horror-five-years-of-crisis-in-syria/ 5 http://www.theguardian.com/world/2016/feb/08/un-report-syrian-government-actions- amount-to-extermination-crime-humanity та http://www.ohchr.org/Documents/ HRBodies/HRCouncil/CoISyria/A-HRC-31‑CRP1_en.pdf 6 https://www.mercycorps.org/articles/iraq-jordan-lebanon-syria-turkey/quick-facts- what-you-need-know-about-syria-crisis

100  Додатки

вираження поглядів; заборона виступів на користь національної, расо- вої чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискри- мінації, ворожнечі або насильства, передбачена статтею 20 Міжнарод- ного пакту про громадянські й політичні права.

9. «Вони наступають. Зустрічайте – сирійські біженці переїжджають в Україну», «Невже з дня на день Україну накриє арабська навала?» – та- кими словами супроводжується сюжет про центр у Яготині, показаний телеканалом «1+1» (передача «Гроші»)7.

«І насильство може буть, болєзнєй нанесуть», «Місцеві насправді бо- яться кочівників, бо вірять – вони дикі і накоять лихо», «Українців попе- реджають про високу терористичну загрозу від таких гостей» – це слова ведучої та інших учасників (місцевої мешканки Яготина та президента сирійської діаспори в Україні) сюжету на каналі ICTV (передача «Надзви- чайні новини»)8. Крім того, ведуча згадує останній випадок із «узбець- кою нянею-головорізом» у Москві, хоча останню доречніше відносити до категорії економічних мігрантів, а вчинення злочину цією особою жодним чином не може виправдовувати негативних узагальнень щодо цілої групи осіб.

«Біженців іще не заселили, але люди наполохані не на жарт: говорять про спалах злочинності та нових хвороб» – ця фраза лунає з уст ведучої 5‑го каналу9.

Такі згадки загострюють увагу на уявному потенційному насиль- стві і створюють стереотипне бачення представників сирійської націо- нальності та/або ісламської релігії як терористів, ґвалтівників і т. д., що не відповідає дійсності. Звичайний здоровий глузд каже, що протиправ- ні дії вчиняються людьми всіх релігій та національностей в усіх краї- нах світу, тож абсолютно неприпустимо створювати подібні негативні узагальнення й керуватися такими стереотипами, адже це дорівнює по- ширенню ксенофобії та мови ненависті.

Так, як зазначив Європейський суд із прав людини у справі Norwood v United Kingdom, жодна загальна атака супроти певної групи осіб, у рамках якої цілісна група населення пов’язується з терористичними актами, не може відповідати цінностям Європейської конвенції з прав людини, насамперед толерантності, соціальній злагоді й недискримі- нації10. Такого висновку Суд дійшов і в справі Pavel Ivanov v Russia, яка стосувалася ототожнення заявником усіх негараздів у Росії з представ- никами єврейського народу11. 7 https://www.youtube.com/watch?list=PLzg4Ge9VHZEwqoLEcToXT_L3FA_YBjean&v=pJ2fcbEJLSM 8 https://www.youtube.com/watch?v=ns96nA54xPU 9 https://www.youtube.com/watch?v=oPdjt9IvcHQ 10 http://hudoc.echr.coe.int/app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=001‑67632&filena me=001‑67632.pdf 11 http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001‑79619

101 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

10. Вище наведені тези подаються в контексті загальної негативної думки громади Яготина щодо можливості відкриття притулку. Такий контекст, поєднаний із асоціюванням біженців (переважно сирійців та афганців, яких згадано як національності груп біженців) із хворобами, тероризмом, насильством, брудом, а також війнами за майже повної відсутності надання альтернативних поглядів, персональних історій шукачів притулку, без пояснення міжнародних зобов’язань України щодо цих осіб, а також без висловлення нормального людського спів- чуття тим, хто вимушений був залишити батьківщину внаслідок війни, створює суттєвий ризик розпалення ворожнечі в суспільстві щодо шу- качів притулку, біженців та мігрантів – а отже становить собою мову ненависті.

11. Крім того, окремо варто наголосити на методах, до яких ЗМІ вда- ються заради маніпулювання громадською думкою. По-перше, біль- шість розглядуваних сюжетів містить лінію розлому «свій – чужий». Таке протиставлення проблем біженців, з одного боку, та ветеранів АТО і внутрішньо переміщених осіб – з іншого, а також постійне згадування про те, що це є «вимогою Європейського Союзу для надання безвізового режиму», сприяє потенційному розколу в громаді, повністю ігнорує цін- ності прав людини та вкотре безпідставно очорнює євроінтеграційний напрямок розвитку України.

По-друге, поширеним є й звернення до інтересів дітей та їхнього ри- зику стати жертвами нападів із боку біженців. Апелювання до інтере- сів дітей та загроз, пов’язаних із ними, є додатковою маніпулятивною технологією, адже спрямовано її на найбільш вразливе для більшості громадян місце, що створює атмосферу страху без жодного фактично- го обґрунтування. При цьому медіа абсолютно ігнорували той факт, що значна частина шукачів притулку є неповнолітніми, адже саме жінки й діти найбільше страждають під час збройних конфліктів. Просте дослі- дження покаже, що наразі 36% шукачів притулку та мігрантів у Європі є дітьми, а з вересня 2015 року в середньому по дві дитини на день то- нули при спробі перетнути Середземне море в надії на мирне життя12.

По-третє, більшість сюжетів оминає історії самих біженців, не загли- блюючись у деталі їхніх життєвих трагедій, чим робить об’єкт дискусії невидимим, позбавляє його права голосу, дискримінує внаслідок свого вразливого становища без жодного шансу на розуміння та співчуття з боку українського суспільства. Як зазначає Сергій Лефтер, винятками є лише телеканали СТБ (передача «Вікна»)13 та «Україна» (передача «Со- бытия недели»)14. Поміж іншого, ці телеканали показали й досвід інших центрів, що діють в Одесі та Мукачевому, а також подали альтернатив- ну думку, яка показала біженців у позитивному світлі.

12 https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?ObjectID=09000016805c5ee7 13 https://www.youtube.com/watch?v=IdnLRGjUqnI 14 https://www.youtube.com/watch?v=CngE_oeX8UM

102  Додатки

По-четверте, при висвітленні тематики в передачах не було нада- но достатньої кількості експертних позицій відомих фахівців у галузі захисту прав біженців. Таким чином, не було достатнім чином проко- ментовано та проаналізовано причини виникнення саме такої позиції місцевих громадян щодо створення пункту тимчасового розміщення біженців.

12. Незалежна медійна рада змушена констатувати, що більшість медійних сюжетів, пов’язаних із такою вразливою групою, як люди, змушені тікати від переслідувань та жахів війни, характеризувала- ся елементарним правовим, політичним і культурним невіглаством, створенням та нав’язуванням негативних стереотипів, маніпуляці- ями, спрямованими на поширення ксенофобії та сіяння паніки серед місцевого населення, а також разючою відсутністю емпатії до люд- ських страждань та поваги до цінностей прав людини. Така безвід- повідальна поведінка медіа є неприпустимою не тільки в країні, що є членом ООН та прагне утвердитися як активний та незалежний суб’єкт міжнародних відносин, не тільки в країні, що сама постраждала внас- лідок агресії та неоголошеної війни, але і в будь-якому цивілізованому суспільстві, що не втратило гуманності та з повагою ставиться до лю- дини, її життя, прав та свобод.

IV. Висновки Незалежна медійна рада, розглянувши висвітлення низкою україн- ських медіа діяльності пункту тимчасового розміщення біженців у мі- сті Яготині Київської області, дійшла таких висновків: більшість укра- їнських медіа, що висвітлювали тему біженців та шукачів притулку, припустилася порушень міжнародних та національних правових норм щодо неприпустимості дискримінації та поширення мови ненависті, а також суттєвих порушень відповідних професійних та етичних стан- дартів. Незалежна медійна рада суворо засуджує такі практики в україн- ських медіа і сподівається, що надалі українські журналісти утримува- тимуться від дискримінації, поширення ксенофобії та мови ненависті, а натомість стануть провідниками толерантності й гуманізму і таким чином сприятимуть віднайденню не лише ефективних, але й мораль- них відповідей на такі виклики сучасності, як конфлікти та міграційна криза.

103 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ДОДАТОК ІІ

Розроблено Rory Peck Trust – https://rorypecktrust.org/

ОЦЕНКА РИСКОВ – Формуляр Конфиденциально – Исключительно для ознакомления

Дата оценки рисков: СТРАНА: Название

ДАТЫ ПУТЕШЕСТВИЯ/ЗАДАНИЕ: Даты [См. следующее в Пояснительной записке по оценке рисков 1 на нашем сайте]

КРАТКОЕ ОПИСАНИЕ ЗАДАНИЯ: Включает план путешествия, интервью, краткое освещаемой темы

МЕСТА ПОСЕЩЕНИЯ И КРАТКИЙ ГРАФИК Внесите сюда вашу информацию.

СВЕДЕНИЯ О ЗАДАНИИ (укажите подробно, какие события вы собирае- тесь освещать для выполнения вашего задания) Внесите сюда вашу информацию.

СПЕЦИФИЧЕСКИЕ РИСКИ ПРОЕКТА (Укажите и опишите основные ри- ски)

1. Вы работаете над политически деликатной темой? Да/Нет. Како- ва ваша тема и почему она является политически деликатной?

2. Вы освещаете зону, деятельность или события повышенного ри- ска? Да/Нет. Опишите зону, деятельность или событие.

3. С кем вы будете встречаться? Имеется ли вероятность того, что эти люди могут находиться под надзором, и подвергаются ли они риску, разговаривая с вами?

4. Подвергаете ли вы угрозе свою безопасность, разговаривая с оп- ределенными людьми, посещая определенные зоны или работая в них?

104  Додатки

Обведите кружком или подчеркните любые из следующих рисков, ко- торым вы можете подвергнуться: насильственное похищение/похищение с целью выкупа, преступления с применением насилия и организованная преступность, коррумпи- рованные службы госбезопасности, коррупция (взяточничество), вос- стания/демонстрации, вооруженный конфликт, террористический акт, фугасы направленного действия, выставленные на обочине дороги/само- дельные взрывные устройства/мины-ловушки, фугасы и неразорвавшие- ся боеприпасы, малоинтенсивные боевые действия/партизанская война, культурный антагонизм, мелкая преступность/воровство, угон автомоби- лей, дорожно-транспортные происшествия и прочие транспортные про- исшествия (авиа, морские), пересечение границ/контрольно-пропускных пунктов, политическая нестабильность, начало военных действий, дей- ствия эскадронов смерти, вооруженных формирований, банд, стихийные бедствия (наводнения, землетрясения), погодные катаклизмы, экологиче- ская опасность/токсины/яды, физическая слежка и/или слежка с исполь- зованием радиоэлектронных средств, инфекционные заболевания.

Детали рисков, которым вы можете подвергнуться: создайте необходи- мое количество записей. Каждая запись должна включать следующее: 1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 3. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 4. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 5. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть. [См. следующее в Пояснительной записке по оценке рисков 2 на нашем сайте]

105 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ПАСПОРТ, ВИЗЫ, АККРЕДИТАЦИЯ И ПРИКРЫТИЕ Паспорт Номер паспорта Дата выдачи: Срок действия: Страна выдачи/гражданство:

Визовая информация Приведите подробные данные и приложите соответствующие доку- менты и переписку к данному документу.

Журналистская аккредитация и/или прикрытие Как вы ее получите? Если вы путешествуете под прикрытием или как турист, опишите здесь ваше прикрытие.

РИСКИ ПУТЕШЕСТВИЯ: какие риски вовлечены в организацию вашей поездки? 1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 3. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 4. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 5. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

106  Додатки

ЗДОРОВЬЕ И МЕДИЦИНСКОЕ ОБСЛУЖИВАНИЕ

1. Нуждаетесь ли вы в каких‑либо прививках? a) Какие вакцины вам требуются? b) Какие риски возникают при отсутствии вакцинации? c) Где вы сделали/будете делать вакцинацию? Вы можете приложить копии сертификатов вакцинации к данному до- кументу.

2. Страдаете ли вы (или любой член вашей команды, если примени- мо) какими‑либо заболеваниями, которые вы и другие должны принять во внимание и/или которые представляют риск? Перечис- лите все заболевания: a) Каковы риски путешествия, связанные с каждым заболеванием? b) Насколько серьезны эти риски? c) Насколько они вероятны? d) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

3. Перечислите все рецептурные препараты, которые вы должны принимать a) Название препарата: b) Дозировка и частота приема: Перечислите подобным образом все медикаменты. Вы можете прило- жить к данному документу копии рецептов или другую информацию медицинского характера.

4. Будет ли у вас возможность обратиться в больницу, отвечающую международным стандартам? a) Насколько далеко находится эта больница и насколько трудно вам будет в нее добраться?

5. Как будет организована ваша эвакуация в аварийной ситуации? b) Откуда, куда, кем и каковы будут затраты? c) Покрываются ли эти затраты вашей страховкой?

СТРАХОВКА 1. Имеете ли вы страховку на период выполнения задания? Да/Нет

2. Какое страховое обеспечение вы имеете? Приведите название вашей страховки и сведения по следующим пунктам:

3. Кто является поставщиком страховых услуг? Укажите наименование, адрес и контактные данные каждого по- ставщика:

107 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

4. Укажите данные страхового обеспечения по каждому страховому полису: Вы можете приложить к данному документу копии ваших страховок. Может быть полезным просмотреть раздел по страхованию на сайте www.rorypecktrust.org. [См. следующее в Пояснительной записке по оценке рисков 3 на нашем сайте]

РИСКИ, СВЯЗАННЫЕ С ПЕРСОНАЛЬНЫМИ ДАННЫМИ: Присутствуют ли повышенные риски, связанные с вашим полом, возрастом, этнической принадлежностью, религиозными убеждения- ми или гражданством? Для сопровождающих вас лиц?

1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть.

ПОСРЕДНИКИ И ПРОЧИЕ МЕСТНЫЕ НАЕМНЫЕ ФРИЛАНСЕРЫ

1. Какие риски связаны с местным наемным персоналом?

2. Какой квалификацией и опытом обладают местные посредники/ водители/переводчики, доказывающими их пригодность к выпол- нению данного задания?

3. Назовите и опишите другой риск в данной сфере: a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть.

ОБОРУДОВАНИЕ И КАРНЕТ ДЛЯ ВРЕМЕННОГО ВВОЗА ТОВАРОВ Какое профессиональное оборудование вы собираетесь взять в поездку? Приведите здесь список. (пересмотрите и адаптируйте в соответствии с вашими специфическими потребностями и потенциальными рисками)

108  Додатки

Какие импортные правила/ограничения действуют в стране назна- чения? Приведите здесь список.

Нужен ли вам карнет для временного ввоза товаров?

Приведите подробный список оборудования с серийными номерами: 1. Позиция: a) Марка и модель: b) Серийный номер: 2. Позиция: a) Марка и модель: b) Серийный номер: 3. Позиция: a) Марка и модель: b) Серийный номер:

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть. Рассмотрите возможность приложить к данному документу квитанции на оборудо- вание и прочие соответствующие документы.

Какие риски связаны с оборудованием, которое вы должны взять с собой? 1. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 2. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 3. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? 4. Назовите и опишите риск a) Насколько он серьезен? Не очень/довольно/чрезвычайно серьезен b) Насколько он вероятен? Не очень/довольно/чрезвычайно вероятен c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Добавьте все риски, которые вы можете предусмотреть.

109 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

СРЕДСТВА ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ 1. Какие средства индивидуальной защиты вам требуются? (бронежи- лет, маска для защиты от слезоточивого газа, защитный шлем и т. д.)

2. Как вы их получите?

3. Сможете ли вы провезти данные средства защиты до места назна- чения? Как вы это сделаете?

4. Каковы риски путешествия с данным оборудованием? a) Какова вероятность их возникновения? Не очень/довольно/ чрезвычайно высокая b) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

5. Каковы риски приобретения данного оборудования на месте назна- чения? a) Какова вероятность возникновения проблем? Не очень/довольно/ чрезвычайно высокая b) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков? Перечислите подобным образом любые другие риски.

СЪЕМОЧНЫЕ МАТЕРИАЛЫ/АУДИОЗАПИСИ/ЗАМЕТКИ И МАТЕРИАЛЫ 1. Как вы будете сохранять информацию и/или другие материалы? a) Какие с этим связаны риски? b) Насколько вероятны эти риски? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

2. Приведет ли потеря или конфискация к возникновению риска для вас и других людей? a) Насколько вероятен такой риск? b) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

3. Как вы вывезете собранные вами материалы из страны? a) Какие с этим связаны риски? b) Насколько вероятны эти риски? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

4. Как вы будете осуществлять резервирование и архивирование данных? a) Какие проблемы могут возникнуть? b) Насколько вероятны эти риски? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности рисков?

110  Додатки

ПРОЖИВАНИЕ 1. Каковы основные риски, связанные с жильем? a) Назовите и опишите риск b) Насколько вероятен такой риск? c) Насколько серьезен такой риск?

2. Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска? a) Назовите и опишите риск b) Насколько вероятен такой риск? c) Насколько серьезен такой риск? d) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

3. Назовите и опишите риск a) Насколько вероятен такой риск? b) Насколько серьезен такой риск? c) Какие меры вы принимаете по сокращению вероятности и серьез- ности риска?

Перечислите подобным образом любые другие риски.

Вопросник по организации проживания. Ответьте на следующие вопросы: 1. Предусмотрены ли какие‑либо меры по обеспечению безопасности (например, охрана)?

2. Кто еще проживает в данном месте (например, дипломаты, другие журналисты, туристы)?

3. Насколько близко вы будете находиться к потенциальным мише- ням террористических актов (например, посольства, достоприме- чательности, военные казармы и т. д.)?

4. Как может сказаться ваше место проживания на вашей профессио- нальной репутации?

5. Насколько легким будет вход и выход в случае аварийной ситуации?

6. Выдержит ли здание террористический акт, придется ли вам за- клеивать окна, есть ли в здании подвал?

7. Случались ли уже в этом здании, зоне трудные ситуации/происше- ствия?

111 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

СВЯЗЬ Данный раздел дополняется заполнением Плана связи.

Как вы будете держать связь с вашим контактным лицом при чрезвычайных ситуациях, с вашими источниками информации, коллегами и другими лицами? По электронной почте? По мобильному телефону? По стационарному телефону? По почте? По интернетной голо- совой связи или с помощью программ обмена текстовыми сообщениями в реальном времени? Обмен файлами?

Присутствует ли угроза утечки информации при использовании какого‑либо из этих способов связи или угроза вашей безопасности и/ или безопасности других людей?

Оцените выбранные вами способы связи:

1. Способ связи: d) Каковы потенциальные риски данного способа: e) Вероятность возникновения данного риска: (не очень высокая/ достаточно высокая/очень высокая) f) Серьезность данного риска: (не очень высокая/достаточно высо- кая/очень высокая) g) Какие шаги вы предпринимаете по сокращению вероятности и серьезности риска?

2. Способ связи: d) Каковы потенциальные риски данного способа: e) Вероятность возникновения данного риска: (не очень высокая/ достаточно высокая/очень высокая) f) Серьезность данного риска: (не очень высокая/достаточно высо- кая/очень высокая) g) Какие шаги вы предпринимаете по сокращению вероятности и серьезности риска?

3. Способ связи: d) Каковы потенциальные риски данного способа: e) Вероятность возникновения данного риска: (не очень высокая/ достаточно высокая/очень высокая) f) Серьезность данного риска: (не очень высокая/достаточно высо- кая/очень высокая) g) Какие шаги вы предпринимаете по сокращению вероятности и серьезности риска?

Перечислите подобным образом любые другие риски. Может быть полезным просмотреть раздел по обеспечению безопасности данных на сайте www.rorypecktrust.org.

112  Додатки

Как вы сможете произвести переоценку основных рисков в ходе выполнения задания?

Опишите, как вы планируете оценивать изменения обстановки и со- общать о них вашему контактному лицу при чрезвычайных ситуациях.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ Данный документ и все его приложения подается вместе с вашим планом связи и документом Proof of Life. Эти документы должны хра- ниться надежными контактными лицами, с которыми вы можете свя- заться и которые имеют ваши контактные данные.

Оценка рисков, План связи и документ Proof of Life являются ос- новными документами в вашей папке инструкций по действиям в чрезвычайной обстановке, содержащей такую важную информацию по обеспечению личной безопасности, как копию паспорта и визы, ко- пию прививочного сертификата. Ваш документ по оценке рисков также включает личные данные, как, например, вашу группу крови и другие важные медицинские данные, как аллергии и прочие заболевания, дан- ные медицинской страховки, данные по авиабилетам, маршрут поезд- ки.

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ Get-the-Documents-and-Get-Started

113 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ДОДАТОК ІІI

Розроблено Rory Peck Trust – https://rorypecktrust.org/

ПЛАН КОМУНИКАЦИЙ – Формуляр Конфиденциально – Исключительно для ознакомления

Этот план коммуникаций предназначен для того, чтобы помочь вам поддерживать контакт с вашими ключевыми контактными лицами по мерам безопасности. Вы и ваше контактное лицо должны согласить- ся с указанной ниже информацией и действовать в соответствии с ней.

Как часто вы должны связываться с вашим контактным лицом?

Каким методом связи вы пользуетесь? (укажите как можно больше де- талей)

В случае невозможности выхода на связь: 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . и пр.

В случае, если вы не выйдете на связь и не подтвердите, что ваша группа в порядке, спустя ХХ часов в силу вступят правила подготовки к чрезвычайной ситуации, и оперативный ответ на чрезвычайную си- туацию будет приведен в действие спустя xx часов.

План экстренных коммуникаций: 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . и пр.

Список экстренных контактов: 1. Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. Должность/Родственная связь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. Контактные данные . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

114  Додатки

4. Местоположение . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. Часовой пояс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. Телефон (включая код страны и язык общения) . . . . . . . . . . . . . .

1. Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2. Должность/Родственная связь . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3. Контактные данные . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4. Местоположение . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5. Часовой пояс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6. Телефон (включая код страны и язык общения) . . . . . . . . . . . . . .

Вставьте нужное число контактных лиц по образцу

Данные персонала (В форме должны содержаться данные на каждого человека, отправляюще- гося по месту назначения) Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Должность . . . . . . . . . . . . . . Мобильный телефон . . . . . . . . . . . . . Домашний телефон Адрес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Электронная почта . . . . . . . . . . . . . . Skype . . . . . . . . . . . . . . . . . . Дата рождения . . . . . . . . . . . . . . . . . Группа крови . . . . . . . . . . . . . Семейное положение и зависимые члены семьи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Имя супруга (и)/партнера (с данными) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ближайший родственник (с данными) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Краткая биографическая справка (личные характеристики и мотива- ция назначения на данное задание) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Если вы отправляетесь на задание с другими сопутствующими ли- цами, напишите данные на каждого участника.

Маршрут/Расписание

Предоставьте данные маршрута, передвижных средств, времени отправ- ления и прибытия, пунктов назначения, и другие нужные детали.

Код коммуникаций

Если коммуникации находятся под наблюдением или скомпромети- рованы, воспользуйтесь кодовым словом, чтобы дать знать вашим кол- легам. Задайте кодовые слова для разных типов информации, которую вы хотите передавать своим контактным лицам.

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ Creating-Your-Communications-Plan

115 Журналістика в умовах конфлікту: передовий досвід та рекомендації

ДОДАТОК ІV

Розроблено Rory Peck Trust – https://rorypecktrust.org/

ДОКАЗАТЕЛЬСТВО ЖИЗНИ – Формуляр Конфиденциально – Исключительно для ознакомления

Этот план коммуникаций предназначен для того, чтобы помо

Укажите дату

Запишите четыре вопроса, ответы на которые знаете только вы или близкий вам человек Вопрос 1: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 1: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вопрос 2: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 2: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вопрос 3: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 3: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вопрос 4: . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ответ 4: . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Личные данные Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Фамилия . . . . . . . . . . . . . . . . . . Девичья фамилия . . . . . . . . . . . Псевдонимы . . . . . . . . . . . . . . . . Место рождения . . . . . . . . . . . . . Город и страна . . . . . . . . . . . . . . . Гражданство . . . . . . . . . . . . . . . Вероисповедание . . . . . . . . . . . . . Домашний номер телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Номер мобильного телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Адрес электронной почты и пароль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Домашний адрес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Контактные лица при чрезвычайных ситуациях

Персональное контактное лицо при чрезвычайных ситуациях (лицо, с которым связываются в первую очередь при чрезвычайных ситуаци- ях, не обязательно ближайший родственник) Имя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Фамилия . . . . . . . . . . . . . . . . . . В каких отношениях вы состоите . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Домашний номер телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Номер мобильного телефона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Адрес электронной почты . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Домашний адрес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

116  Додатки

С каким членом семьи следует связаться в первую очередь и кто до- лжен связаться? Укажите здесь детали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Особые просьбы и инструкции для семьи? Укажите здесь детали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

https://rorypecktrust.org/resources/safety-and-security/risk-assessment/ proof-of-life

117  За цим кодом міститься:

Список додаткових ресурсів

Список відеоджерел до перегляду