·· Andrea Sîlkner
NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Assessment Report
Kyiv – 2008 This Report was prepared as part of the Needs Assessment for the National Referral Mechanism for Victims of Trafficking in Human Beings in Ukraine. This Report was endorsed by the Inter-Agency Council on the Issues of Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings on 3 July 2008.
The assessment was conducted by a team of independent consultants (one international and two national); it was ordered by the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine upon the request from the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports, with funding kindly provided by the Danish Ministry of Foreign Affairs under the Danish Programme Against Human Trafficking in South-Eastern and Eastern Europe.
The views and opinions expressed in this Report are those of the authors and experts/officials interviewed and do not necessarily reflect the position of the OSCE, OSCE Institutions or the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine, as well as the Danish Ministry of Foreign Affairs and the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports.
The author and the national consultants would like to express their gratitude to all respondents for taking the time to share their experiences and for commenting on the preliminary findings of the assessment. The author would also like to thank in particular Ms. Natalka Ostash and Mr. Hlib Yasnytsky for their valuable advice and support throughout the assessment, as well as Ms. Olga Pyshchulina for her contributions during the first phase of the assessment.
Published by the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine 16 Striletska St Kyiv 01034, UKRAINE www.osce.org/ukraine
© OSCE 2008
All rights reserved. The contents of this publication may be freely used and copied for educational and other non-commercial purposes, provided any such reproduction is accompanied by an acknowledgement of the source.
OSCE Project Co-ordinator in Ukraine would like to thank Oleksandr Bakanov for permission to use his drawing “Silenñe” on the cover of this publication.
Design: Publishing House KIM
Printed in Ukraine: Publishing House KIM
Conducting this assessment and publication of the report were made possible due to the financial support of the Ministry of Foreign Affairs of Denmark within the framework of the Danish Programme to Combat Human Trafficking in South-Eastern and Eastern Europe.
OSCE, OSCE institutions, OSCE Project Co-ordinator in Ukraine, as well as the Ministry of Foreign Affairs of Denmark are not responsible for the views and opinions expressed by experts and organizations in the framework of this assesment. ·· Andrea Sîlkner
NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Assessment Report TABLE OF CONTENTS TABLE OF CONTENTS 7
LIST OF ABBREVIATIONS ...................................................................................... 10 EXECUTIVE SUMMARY ............................................................................................ 11 INTRODUCTION ....................................................................................................... 17 THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE .................... 23 STATE PROGRAMME OF COMBATING TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS ........................................................................................ 25 REGIONAL PROGRAMMES OF COMBATING TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS ........................................................................................ 27 INSTITUTIONAL ANTI-TRAFFICKING FRAMEWORK AND KEY GOVERNMENTAL STAKEHOLDERS IN UKRAINE ........................................ 28 Inter-Agency Council on the Issues of Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings ....... 28 Expert Working Group on the Issues of Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings .................................... 29 Regional Councils ........................................................................................... 30 Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports ............................................. 30 State Social Service for Family, Children and Youth ........................................ 31 State Department for Adoption and Protection of the Rights of the Child ......... 31 Ministry of Interior of Ukraine ........................................................................... 32 Security Service of Ukraine ............................................................................. 32 General Prosecutor’s Office of Ukraine ............................................................ 33 Supreme Court of Ukraine and the Judiciary ................................................... 34 State Employment Service of Ukraine ............................................................. 35 Educational Institutions ................................................................................... 35 General considerations .................................................................................... 35 MAIN LAWS IN THE CONTEXT OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS ........ 36 Criminal Code of Ukraine ................................................................................. 37 Criminal Procedure Code of Ukraine ................................................................ 38 Civil Code of Ukraine ....................................................................................... 40 Law on Ensuring Safety of Individuals Involved in Criminal Proceedings .......... 40 Law on Social Services ................................................................................... 41 Law on Social Work with Children and Youth .................................................. 42 Efforts to develop a comprehensive law on trafficking in human beings ........... 42 Proposals for changing the CPC ..................................................................... 43 THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE ............................................................................. 45 VICTIM ASSISTANCE: MAIN FEATURES ....................................................... 47 Identification ............................................................................................ 47 8 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Referral .................................................................................................... 47 Assistance ............................................................................................... 47 Co-operation with law enforcement agencies ............................................ 48 IDENTIFICATION OF TRAFFICKED PERSONS .............................................. 48 Two categories of trafficked persons ................................................................ 48 Models of identification by social authorities and NGOs ................................. 49 Hotlines .................................................................................................... 49 Counselling Services ................................................................................ 49 Internet ..................................................................................................... 50 Campaigns ............................................................................................... 50 Forum theatre ........................................................................................... 50 Outreach work .......................................................................................... 50 Social Services Centres ........................................................................... 51 Local Employment Centres ...................................................................... 51 Educational institutions ............................................................................ 51 Screening of incoming deportees ............................................................. 51 Identification practices within the law enforcement authorities ........................ 52 Screening at border crossing points ................................................................ 53 At the seaport .......................................................................................... 53 At the airport ............................................................................................ 53 Caseload ......................................................................................................... 54 Reports by social services providers ........................................................ 55 Reports by law enforcement agencies ..................................................... 55 Trafficking in children ............................................................................... 56 Internal trafficking in Ukraine ................................................................... 57 Statistics .................................................................................................. 57 Obstacles to identification procedures ............................................................ 58 CO-OPERATION ............................................................................................. 59 Co-operation within Ukraine ............................................................................. 60 At central level ......................................................................................... 60 At regional level ........................................................................................ 61 Co-operation between social services providers and law enforcement agencies ................................................................. 62 Co-operation among social services providers ......................................... 63 Other fields of co-operation ...................................................................... 65 General considerations ............................................................................ 65 Co-operation among NGOs ...................................................................... 66 TABLE OF CONTENTS 9
Co-operation with international institutions ............................................... 66 Cross-border co-operation ............................................................................... 67 SUPPORT AND PROTECTION SERVICES .................................................... 69 Provision of assistance services by the State ................................................. 69 Provision of assistance services by internationally funded NGOs or directly by IOs ............................................................................................. 70 Overview on practices and experiences related to the provision of certain services ........................................................................................... 71 Shelters .................................................................................................... 72 Legal counselling/aid ................................................................................ 75 Medical and psychological assistance ..................................................... 75 Employment ............................................................................................. 77 Education ................................................................................................. 78 Trafficked persons who are non-Ukrainian citizens .......................................... 78 RETURN PROCEDURES – REPATRIATION AND SOCIAL INCLUSION ......... 79 Return of trafficked persons to Ukraine ............................................................ 79 Return of trafficked persons from Ukraine to their country of origin .................. 80 ACCESS TO JUSTICE (INCLUDING VICTIM-WITNESS PROTECTION AND COMPENSATION) .................................................................................. 81 Notion of non-punishment of victims ................................................................ 81 General aspects related to the rights of victims .............................................. 81 Security measures for individuals involved in criminal proceedings .................. 82 Provision of protection following criminal proceedings ..................................... 83 Compensation ................................................................................................. 83 Experiences by different stakeholders ............................................................. 84 DATA PROTECTION ........................................................................................ 85 Handling of personal data in practice ............................................................... 86 RECOMMENDATIONS .............................................................................................. 87 ANNEXES ................................................................................................................. 99 10 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
LIST OF ABBREVIATIONS
ABA American Bar Association CC Criminal Code of Ukraine CIS Commonwealth of Independent States CPC Criminal Procedure Code of Ukraine EC European Commission EU European Union IO international organization ILO International Labour Organization IOM International Organization for Migration MFA Ministry of Foreign Affairs of Ukraine MinFYS Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports MOI Ministry of Interior of Ukraine NGO non-governmental organization NRM National Referral Mechanism ODIHR Office for Democratic Institutions and Human Rights OSCE Organization for Security and Co-operation in Europe OSCE PCU Organization for Security and Co-operation in Europe Project Co-ordinator in Ukraine THB trafficking in human beings SIDA Swedish International Development Co-operation Agency UN United Nations UNDP United Nations Development Programme UNHCHR United Nations High Commissioner for Human Rights EXECUTIVE SUMMARY EXECUTIVE SUMMARY 13
This Report assesses the situation of trafficking in human beings in Ukraine, in particular with regard to the identification, referral, assistance and protection of the rights of trafficked persons. It reviews the current responses by government and non-government institutions to the problems and needs of trafficked persons. The scope of the Report does not include the assessment of preventive activities or practices concerning the prosecution of perpetrators. Based on the findings, the Report provides recommendations on strengthening the identification of trafficked persons in Ukraine, protection of their rights and enhancing their access to assistance within the framework of an effective National Referral Mechanism in Ukraine.
The overall aim of the Report is to assist Ukraine in strengthening the capacity of the systems to identify and refer trafficked persons for assistance, protect their rights and ensure their access to justice. The findings of the Report are based on the information obtained from national and regional key stakeholders as well as from international institutions involved in the field of combating trafficking in human beings in Ukraine. In addition, available data from relevant research and assessments related to the identification, referral, assistance and protection of the rights of trafficked persons was analysed and accessible legislation was reviewed. The feedback from key stakeholders in Ukraine (including international organisations (hereinafter, the “IOs”)), the OSCE Secretariat in Vienna and ODIHR on the preliminary findings and proposed recommendations was integrated in the Report.
Over the past years, efforts have been made by the Government to improve the normative and legislative regulations of the issues related to combating trafficking in human beings and to provide assistance to trafficked persons. With the new “State Programme of Combating Trafficking in Human Beings for the Period until 2010” (State Programme), the Government aims to create conditions for combating trafficking in human beings, to enhance the efficiency of the work related to the identification of crimes and to resolve the problems related to the reintegration of trafficked persons. co-operation with NGOs and IOs is explicitly highlighted, though direct funding by the State of NGOs working with trafficked persons is still not envisaged. At large, the State Programme is still very general and lacks some important elements, such as performance indicators. This also applies to the regional programmes.
The Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports, which within the framework of the State Programme assumes a co-ordination role, very much strives to further the process of developing a well-functioning National Referral Mechanism. At national and regional level, relevant bodies have been established for the co-ordination of activities related to combating trafficking in human beings. Little experience is yet available as to the functioning of the newly created Inter-Agency Council, which is not only to deal with trafficking issues, but also with matters related to family, gender equality, and demographic development. The Expert Working Group on the Issues of Prevention of Domestic Violence and Combating 14 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Trafficking in Human Beings, however, is a well-established advisory body. It is expected to positively contribute – within its capacity to act – to the development of a National Referral Mechanism. At regional level, co-ordination bodies are not yet fully operational in all of the regions (“oblasts”).
In the absence of a national model provision on the mode of operation, the quality and functioning of co-operation mechanisms at regional level differ from one oblast to another. Similarly, the level of participation of governmental agencies in existing co-operation schemes nationally and regionally varies from institution to institution. Quite often, such partnerships depend on personal contacts.
While national, regional and local authorities play a key role in the fight against trafficking in human beings, in many instances they have not yet fully recognized their responsibilities for their participation in the identification of and assistance to trafficked persons. In some cases, it was argued that it is not within their terms of references. Others referred to their limited resources and little experience for attending these issues. Their involvement in these processes therefore has to be strengthened and multidisciplinary co-operation and co-ordination needs to be increased within the National Referral Mechanism. In some instances, serious efforts have been made or are underway to tackle this problem. The Ministry of Interior, for instance, has created departments for combating trafficking in human beings at central and oblast (regional) level and good co-operation with anti-trafficking NGOs has been established, which makes it possible to refer trafficked persons to support services. These involve particularly NGOs, which are supported by IOM and provide assistance to trafficked persons under co-operation agreements with IOM. In most cases, social authorities are not directly involved in this process, even in the oblasts where no anti-trafficking NGOs are active, as in such cases the police usually refer trafficked persons directly to IOM. Also, the State Employment Service is currently endeavouring to sensitise staff of employment centres on the needs of trafficked persons and train them accordingly as well as to enhance co- operation with anti-trafficking NGOs.
Victims of trafficking are basically identified by the police as victims of crime or by social services providers, particularly NGOs. Most cases are reportedly related to sexual exploitation. Experiences with cases of labour exploitation or other forms of exploitation are just at nascent stage. Likewise, only little information is available as to the phenomenon of internal trafficking, as well as on the numbers and profile of non-Ukrainian citizens who were subject to trafficking in human beings.
With regard to children who had been trafficked, no special procedures are in place for their rapid identification, and the personnel of the social authorities dealing with children, including educational institutions, mainly do not have the expertise to participate in the identification process. As a result, no special national rehabilitation programmes for trafficked children could be identified. EXECUTIVE SUMMARY 15
There is no unified consolidated statistics on the numbers and profile of trafficked persons in Ukraine. Law enforcement agencies hold the official statistics of those whom they registered. NGOs and IOM maintain their own databases of those whom they assisted.
In many areas, social authorities may establish contact with trafficked persons but for several reasons, be it the lack of skills to actively participate in the identification process, restricted terms of references or other reasons, they usually do not identify trafficked persons as such and therefore they do not have their own statistics on trafficking cases.
According to IOM, almost 95% of all assistance programmes addressing the needs of trafficked persons in Ukraine are being financed by IOM. Most NGOs currently active in anti-trafficking activities have built their capacities through the support of foreign/international funding, and many of them have established partnerships with national authorities and are now important service providers to trafficked persons. In six oblasts, NGOs run rehabilitation centres for trafficked persons, which offer a wide range of services and shelter. While the bulk of funding for these centres comes from IOM or other donors, the Government may provide subsidized facilities and in-kind support. Therefore, sustainability of the level of theses services at present depends very much on the international community.
Upon the initiative of the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports, 20 anti-crises centres were set up in the regions to address the needs of families in crises and in 14 regions shelters were established alongside these centres. Although these centres and shelters may also be used for trafficked persons, reports indicate that so far only a few trafficking cases have been registered. Similar reports were received from other service providers, such as healthcare institutions. One main problem of social authorities is related to the limited financial resources of the State to cover the costs involved for the provision of adequate assistance. Another reason for not utilizing these services may be linked to the lack of skills and experience of staff of social authorities to spot trafficked persons and tend to their pertinent needs. This, again, may be related to the lack of specific regulations for the provision of support and assistance to trafficked persons.
At present, there is no specific law on trafficking in human beings. The Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports, with the support of the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine, however, initiated a process of drafting a comprehensive law on combating trafficking in human beings, which should address all aspects of human trafficking and guarantee that all trafficked persons have access to assistance and protection.
The majority of returns to Ukraine is organised by IOM. Also, La Strada-Ukraine assists trafficked persons in returning; in some instances, local NGOs may get involved in the return procedures. Ukrainian missions abroad participate in the process mainly in connection with the issuance of travel documents for the return. 16 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
No special legal provisions, such as the granting of a reflection period, exist for trafficked persons who are not from Ukraine, hence the regular migration regime applies. Returns to their countries of origin are basically organized by NGOs through the IOM network or La Strada-Ukraine, while the State does not assume responsibility for conducting a proper risk assessment.
Various reasons, such as the absence of a notion of non-punishment of victims, the existence of an administrative provision against prostitution, disregard for/poor handling of the principle of confidentiality still create a barrier for trafficked persons to reveal their experiences to the authorities.
A person who is recognized as victim of crime enjoys all rights of a party in court proceedings and can make use of the right to protection. However, proceedings usually take long, the procedures to obtain compensation for damages are complicated and free legal aid is not automatically provided and/or paid for by the State. In various cases, efforts are made to tackle some of these problems and it needs to be seen how the proposals to improve the access to justice and to solve the problems of compensation and assistance for trafficked persons are being pursued. INTRODUCTION INTRODUCTION 19
A comprehensive approach to tackling trafficking in human beings involves measures to prevent trafficking in human beings, prosecution of those who facilitate or commit the crime, as well as the promotion and protection of human rights of trafficked persons.1
By recognizing that human trafficking is not simply a criminal activity, but also one that has profound human rights implications, both for victims and for the governmental and non- governmental institutions dealing with them, the establishment of an effective National Referral Mechanism (hereinafter NRM) is a very important step to ensure that the human rights of trafficked persons are protected. An NRM is considered to be ‘a co-operative framework through which state actors fulfil their obligations to protect and promote the human rights of trafficked persons, co-ordinating their efforts in a strategic partnership with civil society’.2 The concept of the NRM is based on the definition of human trafficking contained in the UN Trafficking Protocol and implies the implementation of sustainable mechanisms and structures to combat trafficking in human beings and support victims. In the context of an NRM, the term “referral” means the transfer and access of trafficked persons to a support and service institution. The OSCE Action Plan, which helps the participating States to put into practice their commitments to combat trafficking in human beings, contains a set of recommendations relevant to the development of an NRM. These include i.a. the creation of partnership with civil society and other actors working in this field, the provision of guidance to properly identify trafficked persons, and the establishment of cross-sector and multidisciplinary teams to develop and monitor the anti-trafficking policies.3 Furthermore, the NRM should comply with the recommendations of the OSCE Action Plan, which are of particular importance to the protection and assistance, such as those: – Victims of trafficking are not subject to criminal proceedings as a result of having been trafficked.4 – States take measures to provide effective protection from potential retaliation or intimidation for witnesses in criminal proceedings and for their relatives and other persons close to them.5 – States ensure data protection and the victim’s right to privacy, also in the course of data collection and analysis.6 – States provide legal counselling for victims when they are in the process of deciding whether or not to testify in court.7
1 OSCE Permanent Council Decision No 557/Rev.1, Action Plan to Combat Trafficking in Human Beings, 2005 (PC.DEC/557/Rev.1). 2 See OSCE/ODIHR, National Referral Mechanisms. Joining Efforts to Protect the Rights of Trafficked Persons: A Practical Handbook, Warsaw, 2004. 3 OSCE Action Plan, Chapter V, 3. 4 OSCE Action Plan, Chapter III, 1.8. 5 OSCE Action Plan, Chapter III, 4.1. 6 OSCE Action Plan, Chapter III, 4.3. 7 OSCE Action Plan, Chapter III, 4.5. 20 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
– States permit NGOs to support victims in court hearings.8 – States establish telephone ‘hotlines’ to act as an independent source of advice and guidance and a first point of contact for referral as well as to facilitate the anonymous reporting of cases.9 – States adopt legislation which provides a legal basis for rendering assistance and protection.10 – States establish shelters to meet the needs of trafficked persons and that access to shelters is for all victims of trafficking regardless of their readiness to co- operate with authorities in investigations.11 – States develop social assistance and integration programmes including legal counselling, medical and psychological assistance and access to healthcare.12 – States assist victims in voluntary repatriation with due regard for their safety and that of their families.13 – States provide a reflection period and temporary or permanent residence permits.14 – States ensure that the confiscated proceeds of trafficking are used for the benefit of victims of trafficking and consider establishing a compensation fund for victims of trafficking.15
The ODIHR Handbook on NRMs provides effective guidance on how to develop and implement sustainable mechanisms and structures to combat trafficking in human beings as well as on how to monitor and build the necessary capacities.
A solid understanding of the functions, responsibilities and activities of national stakeholders involved in various aspects of combating trafficking in human beings and the knowledge of the context and circumstances in which they should be embedded serves as a first step in the creation of an effective NRM in Ukraine. In order to facilitate this process, the present report was prepared upon request of the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports (hereinafter, the “MinFYS”) with the support of the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine. It may also be useful to framework the required co-operation and co-ordination among key stakeholders, as well as to facilitate the removal of gaps in combating trafficking in human beings in Ukraine.
In the view of the above, the overall objective of this assessment is to assist Ukraine in building the capacity of the systems in relation to identification, referral, assistance and 8 OSCE Action Plan, Chapter III, 4.6. 9 OSCE Action Plan, Chapter IV, 4.11. 10 OSCE Action Plan, Chapter V, 2.1. 11 OSCE Action Plan, Chapter V, 4. 12 OSCE Action Plan, Chapter V, 6. 13 OSCE Action Plan, Chapter V, 7.1. 14 OSCE Action Plan, Chapter V, 8. 15 OSCE Action Plan, Chapter III, 1.5. INTRODUCTION 21
protection of the rights of trafficked persons. On the basis of the findings, the Report provides recommendations for strengthening the identification of and assistance to trafficked persons in Ukraine, for the protection of their rights and the facilitation of their access to justice within the framework of an effective NRM. Bearing this in mind, the scope of the Report does not include an assessment of preventive activities or practices related to investigative and prosecutorial efforts. Consequently, the recommendations do not cover the issues related to the prevention of trafficking in human beings, neither the prosecution of the perpetrators.
The structure of the Report is designed according to the main components to be dealt with by an NRM, namely institutional framework, identification, co-operation, support and protection services, as well as repatriation and social inclusion. Furthermore, it touches upon certain aspects of access to justice and protection of personal data. In some instances – also depending on the availability of information – references are made to the practices applied in order to demonstrate specific examples. This is not intended to illustrate best or bad practices, but rather to reflect the present situation. In this context, certain oblasts may be mentioned more often, mainly because of their exposure to specific situations.16
The methodology applied included a review of national legislation currently in place and other relevant documents in the field of trafficking in human beings in Ukraine, as well as a series of interviews with governmental and non-governmental stakeholders at central and regional level in Kyiv and in eight oblasts. For this purpose, missions were undertaken to the oblasts of Cherkasy, Chernihiv, Chernivtsi, Donetsk, Kharkiv, Khmelnytskyi, Lviv, and Odesa. These oblasts were chosen in order to have a balanced selection in respect of geographical and socio-economic coverage, institutional capacities of dealing with trafficking, and exposure to migration flows. In addition, one-on-one interviews were held with representatives of relevant international institutions. In total, more than 100 representatives from different institutions kindly made their time available for the interviews, which took place between mid-October and beginning of November 2007. Moreover, questionnaires had been developed for representatives of the law enforcement/judiciary institutions and social services providers, which were handed over to the respondents following the interviews in order to obtain more specific information.
The preliminary findings and proposed recommendations were shared and discussed with key stakeholders in Ukraine (including IOs), the OSCE Secretariat in Vienna and the ODIHR in order to obtain their comments. The feedback was integrated in the Report. In short, the information gathered from key stakeholders constitutes the main source of information for this Report.
16 This applies, for instance, to the Odesa Oblast, which is a transit region for many Ukrainian and non-Ukrainian citizens. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 25
STATE PROGRAMME OF COMBATING TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS In March 2007, the Cabinet of Ministers of Ukraine approved the State Programme of Combating Trafficking in Human Beings for the Period until 201017 (hereinafter, the “State Programme”). The previous programme ended in 200518 .
The overall objective of the said State Programme is to create conditions for combating trafficking in human beings and trafficking-related crimes, to improve the efficiency of the activities targeting the identification of such crimes and their perpetrators, and to resolve the problems concerning the reintegration of trafficked persons. Among other things, the State Programme aims to improve the mechanism of normative and legislative regulation of the issues related to counteracting human trafficking; to provide assistance to trafficked persons; to facilitate the activities of the rehabilitation centres for assistance to the victims of trafficking; to co-operate with NGOs and international organizations; and to use international experience in prevention of and fight against human trafficking; and protection of human rights of those who suffered from the crime. Central and local bodies responsible for the implementation of the State Programme are tasked to submit to the MinFYS a report about the progress in the implementation of the State Programme on a bi-annual basis and the MinFYS shall inform the Cabinet of Ministers accordingly once a year. The “Plan of Activities to Combat Trafficking in Human Beings for the Period until 2010”, which is annexed to the State Programme, lists the measures to be taken for the implementation of the Programme and names the entities responsible for putting the State Programme into practice.
The State Programme is still too general. The consolidated approach of the State Programme involving all key actors, including NGOs and IOs, can serve as a good basis for the development of an effective NRM. Also encouraging is that central and local bodies are equally tasked to utilize the funds allocated to them by the state and local budget for the implementation of the State Programme. However, details on the scope and the sources of funding for the activities within the State Programme as prescribed in the Cabinet of Ministers Decree No 106 of 31 January 200719 , which defines the procedures for the development and implementation of state programmes, are missing. Unfortunately, direct funding of anti-trafficking NGOs by the state and local budget is not envisaged as well. Over and above that, the availability of sufficient funds for the implementation of the State Programme generally remains a major issue.
17 Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 410 of 7 March 2007 ‘On Approving the State Programme of Combating Trafficking in Human Beings for the Period Until 2010’. 18 Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 766 of 5 June 2002 ‘On Approving the Comprehensive Programme of Combating Trafficking in Human Beings for 2002-2005’. 19 Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 106 of 31 January 2007 ‘On the Drafting and Implementation of the State Target Programmes’. 26 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Likewise, some other elements set out in the Cabinet of Ministers Decree No 106 of 31 January 2007 may require more specification. In particular, quantitative and qualitative indicators of the effectiveness of the State Programme implementation are not precisely determined.
Looking at the expected results, it is interesting to note that particular attention is being paid to the inclusion of anti-trafficking issues into educational curricula for children and youth, especially in orphanages and boarding schools. During the interviews for this assessment, the impression was often given that particular educational institutions do not sufficiently assume responsibility for combating this problem as it is not within their terms of reference. While to some extent preventive activities are carried out, apart from a few exceptions, little efforts had been made so far to sensitize and train particularly teachers and school psychologists on human trafficking issues so that they have the skills to identify trafficked children.
The State Programme may indeed contribute to the improvement of professional competence and expert knowledge of the officials and NGO representatives working in the field of combating trafficking at central and local level, if sustainability is ensured. At the moment, even the training activities targeting specific experts often have not led to expected results because of the high turn-over of staff.
Measures aiming at improving co-operation, be it between law enforcement agencies in Ukraine and abroad or with NGOs and international institutions as stipulated in the State Programme, will definitely facilitate the work of all stakeholders. Well-functioning co- operation structures particularly among government institutions and civil society are very essential for an effective NRM. This may involve i.a. the immediate referral of trafficked persons to support and assistance services.
As to the provision of assistance to victims of trafficking, the State Programme seems to primarily target Ukrainian citizens. No special provisions refer to procedures for the repatriation and social inclusion of trafficked persons from other countries or address their support and protection needs in Ukraine. There are, however, indicators that Ukraine is – although still low in numbers – becoming a country of destination20 . This aspect needs to be further investigated in order to be able to remove possible gaps, so that the human rights of all trafficked persons are properly protected in Ukraine.
20 See also UNODC, Trafficking in Persons: Global Patterns, April 2006, according to which Ukraine ranks medium as destination country. Also the latest IOM statistics show that Ukraine is already a destination country. Likewise, see UNODC, An Assessment on Referral Practices to Assist and Protect the Rights of Trafficked Persons in Moldova, February 2007, p. 17, which states that most deported victims come from Turkey and Ukraine. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 27
REGIONAL PROGRAMMES OF COMBATING TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS With the adoption of the State Programme, the regions were instructed to develop/revise their Regional Programmes for combating trafficking in human beings (hereinafter, the “Regional Programmes”) accordingly. The respondent of the MinFYS reported that 20 Regional Programmes21 have been adopted so far.
It was noted that in some regions programmes were not yet developed, for instance due to lack of potential funding for the implementation of these programmes. Those, which had been adopted, usually include only general provisions according to which local budget allocations should be made to fund the implementation of measures of the programme. But it remains to be seen whether the effective budget allocations will indeed be adequate to meet all the needs.
In many other areas, the regional programmes often lack specification as well. For instance, a co-ordination body is usually defined by the regional programme. In some instances, such body is also tasked to assume monitoring functions. However, the roles and responsibilities of this body are not sufficiently specified and much depends on personal engagement of individual staff. Even where monitoring of the prescribed measures is envisaged, indicators to assess the success or failure of the measures are largely missing.
Similarly, most regional programmes provide for regular reporting on the progress of the implementation of the programme. Formal requirements for the submission of reports (e.g. reporting date and path) are mostly determined, but specific guidance as to the content is hardly provided, so it remains unclear what kind of information is specifically expected.
Equally, the regional programmes usually touch upon questions related to co-operation and co-ordination among governmental agencies and with civil society and IOs. But in most instances, the mode of co-operation is not specified, although most regional programmes encourage the involvement of IOs and NGOs in the implementation of projects and the usage of international experiences in the field of prevention of trafficking and protection of trafficked persons.
Most programmes also refer to the importance of providing training and professional development for state employees, pedagogues and others on human trafficking issues,
21 The Chernihiv Regional Programme for instance was adopted on 28 August 2007. The Regional Programme of the Cherkasy Oblast was approved on 31 August 2007. The Kyiv City Council approved the Regional Programme on 16 August 2007 and the Lviv Regional Programme was approved on 17 September 2007. The Regional Programme of the Odesa Oblast was first adopted in 2002, and updated in 2007. The draft Regional Programme in Crimea is expected to be adopted soon. 28 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
but again there are only a few instances where the type of such training is put in a more specific form.
All programmes provide for a number of measures to prevent trafficking in human beings as well as to provide protection and support services to trafficked persons. Sometimes the involvement of IOs and/or NGOs is explicitly envisaged. As to the protection and support services for trafficked persons, reference is usually made particularly to the necessity of addressing their specific medical, psychological and legal needs and making joint efforts to improve the rehabilitation of trafficked persons and their (re)integration into the labour market. In part, the regional programmes substantiate these measures, especially when it comes to the development of programmes and mechanisms for the social and psychological rehabilitation of trafficked children.
The regional programmes can pave the way for the development of well-functioning regional referral mechanisms in the field of trafficking in human beings as part of the NRM if there is a better understanding of relevant roles, responsibilities and capacities of the key actors and if the question of monitoring and evaluation of measures as well as of co-ordination and co-operation structures involving state actors and civil society are better defined.
While the Governmental Decree No 106 of 31 January 2007 is not directly applicable to regional programmes, it may still serve as a model for the development, implementation and monitoring of such programmes.
INSTITUTIONAL ANTITRAFFICKING FRAMEWORK AND KEY GOVERNMENTAL STAKEHOLDERS IN UKRAINE At national and regional level, bodies have been set up to deal with the issue of combating trafficking in human beings. They involve a variety of actors, though most Ministries or Departments have no special units established for combating trafficking in human beings, but deal with anti-trafficking issues within their scope of responsibilities.
InterAgency Council on the Issues of Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings On 5 September 2007, the Cabinet of Ministers of Ukraine approved the creation of an Inter-Agency Council on the Issues of Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings (hereinafter, the “Inter- Agency Council”).22 Same Cabinet decision terminated the functioning of the previously 22 Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 1087 of 5 September 2007 ‘On the Consultative and Advisory Bodies for the Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings’. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 29
existing Inter-Agency Co-ordination Council on Combating Trafficking in Human Beings previously established by the Cabinet of Ministers in December 2002. This new Inter- Agency Council, which is chaired by the Minister for Family, Youth and Sports, is supposed to be a standing consultative and advisory body established at the Cabinet of Ministers of Ukraine. While the resolution lists all members of the Inter-Agency Council, it also stipulates that the Inter-Agency Council can involve leading researchers, specialists, representatives of enterprises, institutions, NGOs, and funds, including international ones.
The main tasks of the Inter-Agency Council include i.a. the analysis of the drafts of state targeted programmes and other legal instruments related to the state policy as well as the development of strategies and recommendations in the above named areas. These recommendations may be implemented through relevant resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine or instructions by the Prime Minister of Ukraine. The Inter-Agency Council shall also initiate an implementation monitoring of the relevant state targeted programmes and their impact on the situation in the regions and the country. The Inter-Agency Council has the right to establish, as necessary, expert and working groups and engage the representatives of executive agencies, local governments, research institutions, and NGOs for preparing proposals on the efficient implementation of the state policy.
The Inter-Agency Council should hold meetings at least once every three months. If required, extraordinary sessions may be convened. Officials from executive agencies, local governments, enterprises, institutions, and organizations regardless of their form of ownership may be invited to the sessions of the Inter-Agency Council. As the first meeting took place in December 2007 only, no information is available yet as to its functioning.
Expert Working Group on the Issues of Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings The Expert Working Group on the Issues of Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings (hereinafter Expert Working Group), which is headed by the Deputy Minister of Ukraine for Family, Youth, and Sport, is a multi- agency consultative and advisory body with the Inter-Agency Co-ordination Council for Combating Trafficking in Human Beings (and since September 2007 – with the Inter-Agency Council on the Issues of Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings). It is comprised of representatives of governmental institutions, civil society, IOs and research institutions, which participate in the implementation of measures to combating human trafficking and prevention of domestic violence. The Expert Working Group was created for the purpose of prompt co-ordination of implementation of measures aimed at the prevention 30 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
of domestic violence and human trafficking. The main tasks include i.a. co-ordination of implementation of measures, the resolution of issues determined by the State Programme, the preparation of proposals regarding improvement of performance of central and local executive authorities, co-operation with non-governmental and international organizations, participation in monitoring activities, co-operation on the provision of assistance to victims of violence including human trafficking, their rehabilitation and reintegration into society.23
Regional Councils Within the framework of the Regional Programmes, regional advisory boards (hereinafter, the “Regional Councils”) were set up in all 27 regions since 2002 in compliance with the Comprehensive Programme to Combat Trafficking in Human Beings for 2002- 2005. While the Regional Councils have not been operating in all oblasts, they are apparently still active in some regions (e.g. Chernihiv24 ) or have been re-activated (e.g. Odesa25 ). The new State Programme is expected to lead to a revision of these inter-agency bodies, where they are dormant.
Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports26 Within the framework of the State Programme, the MinFYS assumes a co-ordination role, which is basically performed by the Department of Family, Gender Policy and Demographic Development. The Department is composed of 21 staff members who have to cover five areas, namely social support to families, demographic development, gender policy, combating trafficking in human beings and domestic violence. It was said that the human resources to cover all these areas are indeed low, but they are even lower at regional level27 and funding remains a major problem. Within the Department, the Office of Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings is mainly responsible for all issues related to trafficking in human beings including co-ordination functions as assigned by the State Program.
23 Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports, Order No 2546 of 16 July 2007 ‘On Creation of the Expert Working Group on the Issues of Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings’. 24 In the Chernihiv Oblast the Regional Council serves as forum for exchange of information, reports on activities and for the development of recommendations. NGOs are also participating in this forum. The Council meets once every three months. 25 In the Odesa Oblast, the members of the Council are representatives of the Security Service, Border Guard Service, Odesa Oblast Department for Combating THB, local NGOs and others. 26 As to the division of responsibilities at Ministry, oblast, regional and city level please see the table in the annex, which had been prepared by the MinFYS. 27 For instance in Chernivtsi Oblast the person dealing with the issue of human trafficking is also responsible for six other components within the Department for Family and Youth. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 31
The MinFYS is also tasked to provide logistical support to the Inter-Agency Council.
State Social Service for Family, Children and Youth The State Social Services for Family, Children and Youth is i.a. responsible for the social supervision, rehabilitation, and adaptation of families with children who find themselves in difficult life situations, foster families, family-type orphanages, and the graduates of boarding school institutions (who comprise the core of the State Social Service’s target group) and the provision of social support and assistance to them. The national network of the State Social Service, comprised of over 1,600 Centres for Social Services for Family, Children and Youth and over 3,700 specialized units, has been developed to perform social work tasks for these vulnerable categories throughout Ukraine. The activities comprise i.a. the provision of social services (e.g. legal, psychological, social-medical, social-pedagogical, social-economic, and information services), social accompaniment and social rehabilitation care 28 .
State Department for Adoption and Protection of the Rights of the Child The State Department for Adoption and Protection of the Rights of the Child deals with the development and implementation of state policy on children and family matters. The State Department co-ordinates the activities of the institutions and services for children affairs related to the adoption of children, guardianship, care and placement into foster families and family-type orphanages. The State Department’s tasks include the facilitation of implementation of Ukraine’s obligations under the UN Convention on the Rights of the Child and other international agreements of Ukraine in the field of protection of the rights of the child, adoption, guardianship and care. Finally, the State Department summarises the practice of implementing the legislation in the field of adoption of children, guardianship and care, placement into foster families and family-type orphanages, prevention of child neglect and homelessness, protection of the rights, freedoms and interests of the child, as well as the development of proposals for the improvement of such legislation. 29 In the regions the Services for Minors/Services for Children’s Affairs are responsible for overseeing the adherence to the rights and interests of children.
28 http://dss.visti.net/ua_work_summary.phtml http://dss.visti.net/ua_index.phtml. For further details see http://www.dcssm.gov.ua 29 http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/category?cat_id=50693. 32 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Ministry of Interior of Ukraine In 2000, a counter-trafficking unit was established within the Ministry of Interior of Ukraine (hereinafter, the “MOI”) and in 200530 a special Department for Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings was set up. Such departments now exist in all regions. 23 persons are currently assigned to the Department within the MOI.31 The objective of the Department for Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Ministry of Interior of Ukraine and the regional departments/ units (hereinafter, the “Department for Combating THB”) is to prevent and to detect facts of human trafficking, to combat irregular migration, crimes against public morality, illegal child adoption, violation of the legal procedure related to transplantation of human organs or tissues, production and distribution of child pornography via the Internet, and to control business entities providing services of employment abroad, tourist business entities, matrimonial and model agencies, as well as, where applicable, employment agencies for sailors. The main focus is to identify trafficked persons and to break up national and trans-national criminal networks and prosecute traffickers.
Many representatives of the oblast (regional) Departments for Combating THB claimed that the limited funds hinder the investigation process. In some instances, regional Departments for Combating THB do not even have sufficient petrol to transport trafficked persons. Furthermore, it was noticed that in some regions more specialized personnel with language skills would be needed because of the deep involvement in transnational activities.
The staff from the oblast (regional) Departments for Combating THB attended various training activities, which were supported by IOM, La Strada-Ukraine, and the OSCE. Besides, they regularly participate in training events held by the International Law Enforcement Academy and other educational institutions abroad.
Security Service of Ukraine Within the Security Service of Ukraine, the Main Department for Combating Corruption and Organized Crime is responsible for the issues related to trafficking in human
30 Ministry of Interior of Ukraine, Order No 931 of 20 October 2005 ‘On the Approval of the Regulation on the Department for Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Ministry of Interior of Ukraine and a Reference Regulation on the Directorate (Unit) for Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Main Departments of the Ministry of Interior of Ukraine in the Autonomous Republic of Crimea, the city of Kyiv and the Kyiv Oblast, and the Departments of the Ministry of Interior of Ukraine in the oblasts and the city of Sevastopol. 31 The Department is composed of male and female staff, who regularly participate in training activities on combating crimes. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 33
beings. The Security Service focuses primarily on the investigation of organized criminal groups.32
The EU Commission is currently providing training on human trafficking issues including the identification of victims and of traffickers. Any other in-house training specifically focusing on this area apparently has not taken place as yet.
General Prosecutor’s Office of Ukraine According to Decree No. 26 of the Prosecutor General of Ukraine of 21 March 2007, the supervision of compliance with the law by the bodies responsible for combating trafficking in human beings and related crimes as well as for the investigation of such crimes, for taking measures to protect the rights of citizens from offences and for the punishment of the guilty party is one of the priority directions of work of the prosecution agencies. In order to ensure the appropriate implementation of this function special prosecutors have been appointed within the prosecutor’s offices at oblast level and within the divisions of the administration of the General Prosecutor’s Office of Ukraine. These prosecutors are instructed to conduct analytical researches on a systematic basis and to co-ordinate the activities of law enforcement agencies in the field of prevention. 33
Furthermore, based on the work results of six months in 2007, the General Prosecutor’s Office of Ukraine sent letters to the regional prosecutors in order to strengthen their supervisory functions as regards adherence to law in certain areas. Moreover, drawing from work experiences the General Prosecutor’s Office of Ukraine drafted recommendations concerning the detection and investigation of crimes related to trafficking in human beings. These recommendations were forwarded to the field for implementation after approval by the scientific-methods council.
32 For instance, in the Department of the Security Service of Ukraine in Odesa Oblast one staff member is directly responsible for human trafficking issues. The well-established contacts with security services abroad facilitate the co-operation on actions to combat trans-national offences involving criminal groups. 33 With regard to the supervisory role of the General Prosecutor’s Office see also Articles 5, 29 and 30 of the Law of Ukraine ‘On the Prosecutor’s Office’ as well as Orders of the Prosecutor General of Ukraine No 4gn ‘On the Organization of Supervision over Compliance with the Law by the Inquiry and Prejudicial Investigation Authorities’, No 4/1gn ‘On the Organization of Prosecutor’s Supervision over Compliance with the Law by the Investigation Authorities’ and No 4/2gn ‘On the Organization of Prosecutor’s Supervision over Compliance with the Law by Special Subdivisions and Other Institutions that Combat Organized Crimes’ dated 19 September 2005. Concerning its co-ordination function see i.a. Article 10 of the Law of Ukraine ‘On the Prosecutor’s Office’ and paragraph 23 of the Order of the Prosecutor General of Ukraine No. 1 ‘On the Organization of Work and Administration in Prosecutor’s Offices in Ukraine’ dated 19 September 2005. 34 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Besides, the General Prosecutor’s Office of Ukraine participated in the drafting of various regional programmes (in particular, within the CIS) on combating trafficking in human beings.
Trainings for law enforcement officers involved in investigation / prosecution were held at the National Academy of Ukrainian Public Prosecutor’s Office together with researchers, specialists of the law enforcement agencies, judicial, and control bodies dealing with trafficking issues.
Supreme Court of Ukraine and the Judiciary Article 55 of the Constitution of Ukraine establishes court protection of human rights and liberties. The functioning of the judiciary is determined by the Law on Judiciary of Ukraine (No 3018-III of 7 February 2002). Article 2 of the Law stipulates that the task of the Court is to ensure the protection of human rights and liberties and Article 6 guarantees the protection of rights, liberties and interests of all parties of legal relationship.34 The justice in cases of trafficking in human beings under Article 149 of the Criminal Code of Ukraine is exercised by the general jurisdiction courts. The Law of Judiciary envisages a possibility to introduce specialisation for judges of courts of different jurisdictions on specific categories of cases.
Among other functions, courts of appeal and the Supreme Court of Ukraine study and generalize the court practice and provide methodological assistance to the local courts in the application of legislation. The Supreme Court of Ukraine is the highest judiciary body within the system of courts of general jurisdiction. The Plenum of the Supreme Court of Ukraine is a collegiate body comprised of all Judges of the Supreme Court, heads of the supreme specialized courts and their First Deputies, the Head of the Cassation Court of Ukraine, and the Head of the Court of Appeals of Ukraine.35 Among the functions of the Plenum is the provision of explanations to the courts of general jurisdiction with regard to the application of legislation on the basis of generalization of court practice and court statistics. Resolutions of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine are important for ensuring uniform application of legal norms within the judiciary system throughout the country, they also serve as a reference for the law enforcement and judiciary bodies at both pre-trial and trial stages of investigation of criminal cases.36
34 Article 6 of the Law on Judiciary of Ukraine also establishes equal right to court protection for foreign nationals and stateless persons with those of Ukrainian citizens. 35 Article 55 of the Law on Judiciary of Ukraine. 36 Several Resolutions passed by the Plenum of Supreme Court of Ukraine concern the issues directly relevant to courts’ treatment of trafficking cases, these include: Resolution No 13 of 2 July 2004 ‘On the Practice of Application by the Courts of the Legislation Concerning the Rights of the Victims of Crime’, Resolution No 3 of 31 March 1989 ‘On the Practice of Application by the Courts of Ukraine of the Legislation on Compensation of Material Damages Caused by Crime and on Exaction of Unfoundedly Acquired Property’, Resolution No 4 of 31 March 1995 ‘On the Court Practice in the Cases on the Compensation of Moral (Non-property) Damages’. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 35
State Employment Service of Ukraine The State Employment Service of Ukraine, which is a functional sub-division of the Ministry of Labour and Social Policy of Ukraine, employs specialists of both genders who, within the scope of their functions and responsibilities, pursue the prevention of irregular labour migration and human trafficking. At present a draft Unified Technology of Rendering Social Services to the Population is being tested in all oblasts. After that it is supposed to be approved by the State Employment Service and the Ministry of Labour and Social Policy. The Unified Technology will provide direction for staff of the State Employment Service at central, oblast and local levels in order to promote and increase employment of the population. It specifies the procedures to be applied by the employment centres and aims at pursuing a co-ordinated approach. Particular attention is being paid to the special needs of disabled persons, youth, minors and entrepreneurs who obtained support to start their own business or who intend to do so. A separate chapter within the Unified Technology refers to measures to be taken to prevent irregular labour migration and to combat human trafficking. The latter involves i.a. the provision of services for the socio-economic integration of trafficked persons and of job placement as well as the referral to governmental and non-governmental institutions for additional services.
The experiences of the employment centres were included into the chapter of the Unified Technology related to the prevention of irregular external labour migration and the combating of human trafficking. In addition, the Handbook ‘Activity of the State Employment Centre in Prevention of the Irregular Outward Labour Migration, Combating THB and Elimination of Child Labour’, prepared by ILO and IOM, was distributed in all employment centres and is planned to be posted on the web-site of the State Employment Service.
Educational Institutions The core anti-trafficking activities of educational institutions are related to the prevention of trafficking in human beings. They offer i.a. seminars and courses for young people, hold lectures or run campaigns to make people aware of the risks. Many of these activities are carried out in close co-operation with anti-trafficking NGOs or other institutions. Specialized psychologists and social pedagogues work at schools and at vocational educational institutions to help vulnerable children and youth. The present provisions however do not consider tailor-made support programmes for trafficked persons.
General considerations At this stage, it is not possible to assess the functioning of the Inter-Agency Council as the first session took place in December 2007 only. Bearing in mind that this body is supposed to cover four areas it remains to be seen how much of its work will in fact be focused on trafficking issues. 36 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
The Expert Working Group is the multi-agency consultative and advisory body also with the new Inter-Agency Council. It is already well established. Given its multi- disciplinary composition it is a valuable forum to contribute to the development of a well-functioning NRM. The Department of Family, Gender Policy and Demographic Development within the MinFYS is very active to further this process at national and regional level, also with a view of linking the activities of various stakeholders with referral structures. But resources to pursue all these challenges are limited, both within the Ministry’s Department and in the regions.
At present time the roles, responsibilities and capacities of each stakeholder involved in various aspects of combating trafficking in human beings are often not clearly understood. In many areas state actors do not recognize their responsibility for their participation in the identification and assistance of trafficked persons, also because it is not specifically mentioned in their terms of reference (e.g. in the field of education, but also in relation to social services and others). At the same time several social services providers expressed concern over their limited capacities, which constrain them to respond to the special needs of victims of trafficking. Yet, in some instances, such as the employment sector, efforts are under way to attend some of the problems of trafficked persons.
The establishment of the Department for Combating THB within the MOI and in all regions is definitely considered an improvement. It allows specialisation in the field of trafficking in human beings and facilitates the participation of the police in referral structures. Although in some areas their resources are still not sufficient, their conditions of work are usually good.
MAIN LAWS IN THE CONTEXT OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS 37 On 4 February 2004, the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Law of Ukraine ‘On Ratification of Convention of the United Nations Organization Against Transnational Organized Crime and Protocols That Supplement It’.38
37 For further details see i.a. UNICEF, OSCE, USAID, British Council, Trafficking in Ukraine: An Assessment of Current Responses, Kyiv 2005, p. 23-38; and Marjan Wijers & Roelof Haveman, Guidelines on Trafficking in Human Beings for the Criminal Justice Chain in Ukraine, June 2006. 38 Law ‘On Ratification of the UN Convention against Transnational Organized Crime and its Protocols (Protocol to Prevent, Suppress and Punish Trafficking in Persons, especially Women and Children and Protocol against the Smuggling of Migrants by Land, Air and Sea)’, No 1433-IV of 4 February 2004. As to the ratification of other relevant international instruments see i.a. http://www.un.org/ documents/instruments/docs_en.asp; http://www.ilo.org/ilolex/english/newratframeE.htm; http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=annot; regarding Council of Europe treaties signed and ratified by Ukraine or having been the subject of an accession see http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ListeTraites.asp?PO=U&MA=999&SI=2&DF =&CM=3&CL=ENG THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 37
Criminal Code of Ukraine39 Already in 1998, a provision on trafficking in human beings was included to the Criminal Code of Ukraine (hereinafter, the “CC”).40 Article 149 of the current CC stipulates that ‘trafficking in human beings or conducting other illegal agreement with a person as an object, as well as recruitment, transportation, harbouring, transfer or receipt of a person, committed for the purpose of exploitation by means of deceit, blackmail, or the use of his/her vulnerable condition, is punishable by deprivation of liberty for a term of three to eight years’. The second paragraph of this article refers to the same crime but committed ‘in respect to a minor or perpetrated upon two or more persons, or repeatedly, or by a group of persons with prior conspiracy, or by an official through the abuse of authority, or by a person upon whom the victim was dependent materially or otherwise, or committed in combination with violence that is not endangering life or health of the victim or his/her close relatives, or in combination with threats of such violence’. Such acts are punishable by imprisonment for five to twelve years, with the possible seizure of assets. The third part of this article applies to criminal acts pursuant to paragraph one or two, if they are committed in respect to a minor aged below 14, or by an organised group, or if they are carried out ‘in combination with violence that is endangering life or health of the victim or his/her close relatives, or in combination with threats of such violence or committed by an organized group, or if causing grave consequences’. These offences are punishable by imprisonment for eight to fifteen years, with the possible seizure of assets. With the latest revision of 2006, internal trafficking is clearly established as an offence under Article 149.
A number of other articles related to other serious offences are also of relevance in the trafficking context. These include i.a. Article 146 (Illegal confinement or abduction of a person), Article 150 (Exploitation of children), Article 152 (Rape), Article 153 (Violent unnatural gratification of sexual desire), Article 154 (Compulsion to sexual intercourse), Article 155 (Sexual intercourse with a sexually immature person), Article 302 (Creating or running brothels and trading in prostitution), Article 303 (Pimping or involving of a person into prostitution) and Article 304 (Engaging minors in criminal activity). Since the revisions of 2006 prostitution is no longer considered a criminal offence under Article 303. These changes also enhanced liability for the engaging or forcing into prostitution. 41 The aim of these revisions was to protect victims against blackmail as well as against threats from the accused
39 Criminal Code of Ukraine, Law No 2341-III of 5 April 2001. 40 Ukraine became the third country in Europe (along with Belgium and Germany) which established criminal liability for human trafficking. 41 See Law ‘On Amending Criminal Code of Ukraine with Regard to Enhancement of Liability for Human Trafficking and the Engaging into Prostitution’, No 3316-IV of 12 January 2006. 38 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
in case they testify. For the same reason Article 331 of the CC (Illegal Crossing of the State Frontier) was repealed. 42
The CC also classifies as a crime the unauthorised sale or dissemination of restricted access information stored in computers, automated systems, computer networks on the carriers of such information (Article 361-2), as well as the denial of a witness to give evidence or denial of an expert or an interpreter/translator to perform the assigned duties (Article 385). However, as to the latter, the Law stipulates that a person shall not be subject to criminal liability for a denial to give evidence during an inquiry, pre-trial investigation or in court against him/herself or against members of his/her family or his/her close relatives the circle of whom shall be established by the law.
Criminal Procedure Code of Ukraine43 The Criminal Procedure Code (hereinafter, the “CPC”) differentiates between victims, civil claimants and witnesses. It describes i.a. the procedure for the recognition of a person as a victim and the granting of a legal status as well as the rights and obligations of victims (e.g. entitlement to compensation, safety). The CPC does not specifically refer to victims of trafficking but generally defines a victim as ‘a person, upon whom moral, physical or property damage was inflicted by the crime’. According to Article 49 of the CPC the decision to recognise or not to recognise a person as a victim is formalised by a written resolution, which is to be issued by an inquirer, investigator, and prosecutor determination or by the court. The official recognition as victim can only take place when it has been decided by the investigator – upon authorisation of the prosecutor – to open a criminal case. This may be made after the official statement of the victim or after the police submits a case to the investigator. Evidently, it is not necessary to produce the same evidence as for the decision to send a case to court.
Pursuant to Article 99 of the CPC, a victim may appeal against a decision to refuse initiation of a criminal case. Likewise, the victim can also appeal against a resolution to close a criminal case (CPC Article 215).
An investigator who has recognised a person as victim has the obligation to inform the victim on his/her rights. In case the crime caused material damage to the person, s/he or her/his representative must also be informed about the right to file a civil claim (CPC Article 122).
42 Law ‘On Amending Several Legislative Acts of Ukraine with Regard to Crossing the State Border of Ukraine’, No 1723-IV of 18 May 2004. 43 Criminal Procedure Code of Ukraine, Law No 1001-05 of 28 December 1960. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 39
Article 52 of the CPC permits a victim and a civil claimant to be represented by a lawyer or any other person of his/her choice, hence they shall enjoy the same procedural rights as the person they represent.
Various basic rights are linked to the legal recognition of a person as victim. According to Article 16 of the CPC, the victim (and also the civil claimant as well as their representatives) participates in court hearings as party and shall enjoy equal rights to bring forward evidence, participate in the examination of evidence and prove their cogency before court. Article 49 lists the rights of a victim, which also apply to his or her close relatives, if the victim died. These rights include i.a. the right to furnish evidence; to submit requests; to review all case material from the moment the pre- trial investigation was completed, or where no pre-trial investigation took place from the moment the case was brought to court; to participate in the court trial; to file motions for dismissals; to lodge complaints against actions of the inquirer, investigator, prosecutor and the court as well as to appeal against the sentence or resolutions of the court or of the people’ judge; and on certain grounds to be granted security. In cases stipulated in the CPC, victims shall also have the right to support the prosecution during court proceedings. Furthermore, a victim is permitted to participate in the court debates.
Article 52-1 of the CPC explicitly stipulates the right to protection of victims involved in criminal proceedings in case of ‘justifiable threat to their life, health, dwelling or property’ (see also the Law on Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings). Article 52-2 of the CPC regulates the rights and responsibilities of persons under such protection and Article 52-3 of the CPC refers to the prohibition of disclosure of personal data of the person under protection, hence their real names will only be known to the prosecutor and the court.
In general, court proceedings are public. Under certain circumstances, however, the judge may order to have a closed court hearing. Pursuant to Article 20 of the CPC this may be the case if the crime is committed by a minor, or in matters related to sexual crimes and other cases to prevent publicity of information on intimate aspects concerning the personal life of participating persons, and also if required to guarantee security for persons under protection. This provision is not automatically applicable in human trafficking cases, as they are not explicitly mentioned by law.
The CPC also contains a number of provisions as to the position of witnesses and civil claimants including their rights and obligations. Pursuant to Article 50 of the CPC a civil claimant shall be a natural or legal person that suffered material damages from a crime and has filed a compensation claim for these damages in accordance with Article 28 of the CPC (civil claim in the criminal procedure). The decision on recognising a person as civil claimant shall be issued by the inquirer, investigator, 40 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
prosecutor or a court shall issue a court resolution in this matter. The rights of a civil claimant include i.a. the right to participate in the court proceedings as stipulated under Article 50 of the CPC and the right to protection. If a person fails to file a civil claim in the criminal case, or if the civil claim was not proceeded, Article 28 of the CPC stipulates that a lawsuit may then be filed under civil law procedures. In this case the investigator has to issue a motivated decision on the recognition as civil claimant (see Article 127 of the CPC).
The CPC mainly refers to the compensation of material damages, while Article 49 of the CPC also includes moral damages as one of identifying factors of a victim of crime.
Finally, Article 29 of the CPC obliges the inquiry body, investigator, prosecutor and the court in the course of proceeding of a criminal case to take measures to guarantee the compensation for damages caused by the crime and to ensure the potential confiscation of property of the accused.
Civil Code of Ukraine44 The Ukrainian Civil Code is of importance in relation to the right to reparation of damages, including material and moral damages. Provision on compensation of property (material) and moral damages is established in Article 11. Article 16 of the Civil Code refers to the right to appeal to the court for the compensation of losses and property and non- property (moral) damages. Principles of compensation are determined in Articles 22 (material damages) and 23 (moral damages); furthermore, it is established that the compensation of moral damages is done irrespective of the compensation of the material damages and their amounts are not interdependent. It is also noteworthy that the term property (i.e. material) damages covers both actual losses (e.g. caused by the damage to the property or the expenses for repairing the damage) and missed opportunity (i.e. income that could have been gained under normal conditions if the rights were not violated).
Law on Ensuring Safety of Individuals Involved in Criminal Proceedings45 The Law on Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings describes the notion of security protection of individuals involved in criminal procedures and the protecting organs including their obligations. The Law provides for the right of victims to make use of security arrangements, such as the right to file petitions concerning
44 Civil Code of Ukraine, Law No 435-IV of 16 January 2003. 45 Law ‘On Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings’, No 3782-XII of 23 December 1993. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 41
security measures, the right to be informed about security arrangements, the right to request and receive from the investigating authority, public prosecutor or court additional protection measures or cancellation of measures and to lodge complaints concerning unlawful decisions or actions of protecting authorities (Article 5 of the Law). Article 7 of the Law contains a demonstrative list of security arrangements, e.g. body guards or guards watching home and property; special individual protection means and warning devices; the use of technical means to listen in on telephone and other communication and visual surveillance; replacement of identity papers and changes of appearance; change of place of work or study; change of residence; enrolment in children’s preschool educational institutions or social welfare institutions; closed court hearings; securing confidentiality of information on the person under protection (e.g. by classifying data pertaining to such a person in the documents of verification as well as in investigating and court records, changing the first, middle and last name therein with pseudonyms – as resolved by the investigating authority, public prosecutor or court ruling). The security arrangements are described in more details under Articles 8-16 of the Law.
Law on Social Services46 The Law on Social Services lays down organisational and legal norms for the provision of social services to persons who are in difficult situations and need assistance from the outside. Article 1 of the Law provides for a definition of ‘social services’47 , ‘recipient of social services’, ‘difficult life circumstances’, ‘social workers’, ‘social service institutions’, ‘volunteers’, ‘interim shelters for adults’, ‘interim shelter for juveniles’, ‘rehabilitation’ and specifies the entities that are engaged in the provision of social services.
It is interesting to note that this Law accepts the function and participation of civil society groups (i.a. NGOs) and individuals providing social services. Furthermore, the definition of social service institutions includes all institutions delivering social services regardless of the type of ownership and the area of economic activity as well as individuals. Non-governmental institution delivering social services on a professional basis must be licensed, which raises disputes among the NGO social services providers whether existing state institutions have sufficient experience of provision of support to the victims of trafficking in order to be able to assess licence applications.
While trafficked persons are not explicitly listed among the beneficiaries under this Law, they may fall under any of the relevant categories.
46 Law ‘On Social Services’, No 966-IV of 19 June 2003. 47 According to the Law on Social Services these include legal, economic, psychological, educational, medical, rehabilitation and other services. 42 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Pursuant to the Law, the key types of social services comprise material aid (in cash or in kind) and social assistance48 . Aside the procedure for obtaining social services, the Law also lists in Article 10 the fundamental rights of beneficiaries (e.g. respectful and compassionate treatment by social services providers; discretionary choice of social services providers and the form of social service to be provided; receipt of information on his/her rights, responsibilities and service delivery procedure; accept or refuse social service; claim confidentiality of personal information shared with social services providers; protection of his/her rights and interest through legal proceedings).
The Law prescribes co-operation of all entities involved in the provision of social services including governmental and non-governmental institutions as well as individuals, but fails to specify co-operation structures. Furthermore, it enables non-governmental institutions providing social services to obtain funds from the government on a competitive basis. In this case formalised agreements are to be set up.49
Law on Social Work with Children and Youth50 The Law on Social Work with Children and Youth describes the organisational and legal basis for social work with children and youth. It determines i.a. the key principles of social work with children and youth. In particular, the Law stipulates the institutional aspects of social work with this target group, establishes main principles of such activity and the fundamentals of the state policy in the sphere of social work with children and youth. Article 11 of the Law establishes specific activities in the sphere of social rehabilitation for children and youth, which includes, among others, psychological rehabilitation of children and youth who have suffered from cruelty and violence.
Efforts to develop a comprehensive law on trafficking in human beings At present, there is no specific law on trafficking in human beings. The MinFYS with the support from the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine, however, initiated the process of drafting a comprehensive law on combating trafficking in human beings. The aim is to develop a directly applicable law, which addresses all aspects of human trafficking including identification, provision of assistance and support as well as co- operation mechanisms. Aside from law enforcement agencies, the law should also enable others to identify trafficked persons and the recognition as victims should no longer be dependent on the victim’s participation in criminal/court proceedings. According to the MinFYS all identified trafficked persons should benefit from this law. 48 Article 5 of the Law describes in more details the different types of social services. 49 See Article 13 of the Law on Social Services. 50 Law ‘On Social Work with Children and Youth’, No 2558-III of 21 June 2001. THE CONCEPTUAL AND OPERATIONAL STRUCTURE IN UKRAINE 43
It is expected that the Concept for the draft law will have been developed and approved by the government by mid-2008.
Proposals for changing the CPC The Supreme Court of Ukraine prepared a draft Law of Ukraine ‘On Amending Criminal Procedure Code of Ukraine’ which proposes to improve the status of the victim. It provides for the mandatory participation of a representative of the victim during pre- trial investigation and court consideration of the case. The representative shall be invited or appointed for the victim among the persons who are entitled to perform advocate activity in Ukraine (i.e. a professional advocate). The costs involved for the work of the advocate shall be met by the State. In the opinion of the Supreme Court, this would allow the victim to properly protect his/her rights, which had been violated, and to obtain qualified legal assistance, also on the issue of reimbursement of damage caused by the crime as a professional lawyer is able to help preparing and filing the necessary lawsuit in time, as well as to appeal against the decisions on its solution, if necessary. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 47
VICTIM ASSISTANCE: MAIN FEATURES Empirical data on the identification, referral and provision of services to the victims of trafficking allows to establish main features of the assistance efforts. A survey of 436 victims of trafficking who had received rehabilitation and reintegration support through local NGOs51 yielded the following results.
Identification Almost 70% of trafficked persons were identified by NGOs, and about 37% by law enforcement agencies, most notably oblast departments for combating THB; these numbers also cover the cases when trafficked persons were jointly identified by NGOs and law enforcement agencies – almost 11%. Just under 4% were identified as trafficked persons by others.
Around 80% were informed about the possibility to receive assistance by NGOs, 8% stated that they were informed by IOM. About 20% were informed by law enforcement agencies and approximately 5% by others. These figures include 13% who stated that they received such information from two or more of the above sources.
Referral About 30% of victims were accompanied to relevant service providers by the NGO representatives. 30% were provided with the information on referral modalities, 12% did not need any referrals. No information is available on the remaining 28%.
Assistance The large majority of victims claimed that they were satisfied with the assistance they received. Insufficient support was mostly linked to services related to further medical assistance, lack of an attorney or lack of money for starting their own business.
Almost all trafficked persons needed material assistance, and most of them required medical and psychological assistance. Half of them had a need of counselling services, while 40 % of the total required legal assistance. Similarly, approximately 40% were in need of support in seeking employment or education.
In almost all cases, trafficked persons stated that the assistance was rendered by an NGO or/and IOM. Less than 20% said that assistance was also rendered by social authorities, particularly medical institutions (only five persons stated that they received 51 Data gathered by local anti-trafficking NGOs during July-October 2006 through interviews with 436 trafficked victims who had ended their rehabilitation process by the end of 2005 and compiled by the OSCE PCU under its project ‘Assistance to NGOs providing assistance to trafficked victims’. The interviews were conducted in five regions of Ukraine: Chernivtsi, Donetsk, Odesa, Ternopil, and Vinnytsia Oblasts. 48 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
assistance from a Department for Family, Youth and Sports or Children’s Issues). In Chernivtsi Oblast, the number of persons receiving assistance from the employment centre was noticeably high.
Cooperation with law enforcement agencies Less than half of the interviewees did not want to co-operate with law enforcement agencies, but no information was available as to the reasons for not co-operating. Most of those who agreed to co-operate with law enforcement claimed that they also received assistance during court proceedings. Such assistance was basically provided by NGOs, including specific assistance of a lawyer/psychologist. 20% stated that they received assistance from law enforcement agencies. Sporadically, assistance was also provided directly by IOM.
IDENTIFICATION OF TRAFFICKED PERSONS The identification of trafficked persons is a core component in every NRM and this process can take long time due to the complexity of the crime.
In Ukraine, trafficked persons may be identified by law enforcement agencies and social services providers including NGOs52 .
Two categories of trafficked persons At present, there are two categories of identified trafficked victims in Ukraine, namely those who are recognised as victims of crime and those who are identified by social services providers.
While law enforcement agencies are assigned by the law to formally recognise a person as a victim of crime (Article 49 of the CPC), social services providers have no such authority. The granting of a special legal status is based on evidence and a respective resolution can only be issued after the criminal case has been filed. If the case is not opened, the trafficked person will not receive this status.53 Law enforcement agencies emphasised that also foreign nationals can be recognised as victims of crime. However, no special provisions exist for the granting of a reflection period or of short or long-term residence to trafficked persons whose status is illegal.
NGO representatives confirmed that the statement of the victim is sufficient for them to consider her/him a trafficked person. It was repeatedly stated that formal recognition
52 In Chernivtsi for instance only 5-7% of the victims identified by the NGO also approach law enforcement agencies. 53 For details on the granting of this status, see above under ‘Main laws in the context of trafficking in human beings’. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 49
by law enforcement is not a prerequisite for obtaining assistance from social services providers.
From a legal point of view, the treatment of a trafficked person may not depend on the formal recognition as a victim. But different administrative practices were observed as to the referral of trafficked persons to social services providers. Even though mostly it was stated that law enforcement agencies refer all trafficked persons – regardless of their legal status – to social services providers, in some instances it was reported that only trafficked persons who had been recognised as victims of crime are being referred. Thus, trafficked persons may meet with an obstacle to access social services.
Models of identification by social authorities and NGOs Different models of identification by social services providers exist and are functioning well, thus contacts with trafficked persons are established through a variety of activities. However, a range of tools are not yet utilised for the identification of trafficked persons; they may well be placed to contribute to the process of identification if developed further within the support system and if relevant staff have the skills to identify victims.
A few stakeholders use questionnaires for the interviews with trafficked person54 , while others do not keep records on the particulars of the statements.
Hotlines A series of hotlines for victims of different crimes, including trafficking in human beings, are operating throughout Ukraine55 . Hotlines are usually an effective means to identify trafficked persons. According to La Strada-Ukraine, the largest number of calls for help come through the hotline from the victims or their relatives and friends.
Counselling Services Anti-trafficking NGOs offering counselling services and accommodation may be directly approached by the victims or presumed trafficked persons are referred to 54 E.g. La Strada-Ukraine, IOM, NGOs funded by IOM. 55 For details see i.a. International Women’s Rights Center ‘La Strada–Ukraine’, ‘Operation of the Hotline for Prevention of Human Trafficking’, Kyiv 2006; see also http:// www.un.org.ua/en/news/2008-02-13/ and IOM in Belarus, Moldova and Ukraine Newsletter, Issue No 16, 2007 which refers to the establishment of a toll-free counter- trafficking short number – 527 – by IOM and three leading mobile phone operators in Ukraine in April 2007. This short number ‘routes all calls to a free IOM service providing information on the current realities and dangers facing migrants abroad, including human trafficking and the consequences of irregular entry and stay in foreign countries’. Since the launch of the number, IOM’s hotline has received around 7,000 calls via «527». 50 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
the institution. Equally, social authorities, particularly in oblasts where no anti- trafficking NGOs are active, may be engaged in providing counselling services to presumed trafficked persons. In some areas, drop-in centres have been established to provide counselling services to presumed trafficked persons and referral to advanced services.
Internet While the majority of trafficked persons or their relatives/friends contacts La Strada-Ukraine through the hotline, the NGO observed that meanwhile an increasing number is using the website for this purpose.56
Campaigns The representative of the NGO School of Equal Opportunities stated that trafficked persons are often identified during inter-active campaigns. Also relatives or friends of presumed trafficked persons inform the NGO about missing persons. This information is then passed on to the IOM referral structure.
Forum theatre According to the NGO School of Equal Opportunities the model of the forum theatre57 may be utilized as a tool to help victims identifying themselves as trafficked persons. The forum theatre works closely with lawyers, doctors and psychologists who can assist victims during this process.
Outreach work Some representatives of the Services for Children Affairs reported that outreach work is being used to identify street and homeless children, to build trust with them, to provide information on support services and to encourage them to re-socialization. No specific identification procedures for trafficked minors are applied yet due to lack of skills. Therefore, only very, very few children had been identified so far by social authorities. At present, Services for Children Affairs would usually inform the Department for Combating THB in case a minor was identified as trafficked.
56 For details see International Women’s Rights Center ‘La Strada-Ukraine’, Annual Report, 2006. 57 The main objective of the Forum Theatre is to provide information and help each person to develop the skills of resolving an existing problem drawing on expertise of other people as well as the capacity of his/her own emotional intelligence. For details see School of Equal Opportunities/British Council Ukraine, Forum Theatre: A Tool for Finding Solutions when Working in Crisis Situations, Kyiv 2007. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 51
Social Services Centres In some regions, trafficked persons may approach the Centre of Social Services for Family, Children and Youth for assistance either directly or through referral by other service providers. The Centres of Social Services for Family, Children and Youth however do not conduct an identification procedure, hence they would not know if the person had been trafficked. Any person requesting assistance is only asked about her/his problems and if there are any signs that the person had been subject to violence s/he is considered a victim of violence. Respondents experienced that before a person is ready to reveal all her/his experiences confidence has to be gained, subsequently it is usually a lengthy process. It was also noted that the number of persons seeking assistance has increased after the local television channel broadcasted TV spots with information on human trafficking.
Local Employment Centres The ILO pilot project to develop co-operation among employment centres, NGOs, training and financial institutions to promote vocational training, job placement and small business opportunities for women who are actual and potential victims of trafficking is being successfully implemented in the Chernivtsi Oblast. The identification of beneficiaries under this project (i.e. women who are ‘actual or potential victims of trafficking’) was jointly carried out by the local anti-trafficking NGO Suchasnyk and the Oblast Employment Centre. The staff of the latter was sensitized to the needs of the target group and trained on how to work with them. Specific co-operation and referral procedures between the involved institutions have been put in place as well. It is expected that similar mechanisms can be established in all regions. The overall aim of the project is to prevent and reduce trafficking in women in Ukraine. Also in other regions, such as Khmelnytskyi Oblast, employees of the Oblast Employment Centre already attended anti-trafficking trainings and are acquainted on how to work with trafficked persons. The experiences of the different oblasts served as basis for the development of the chapter on measures to combat trafficking in human beings, which is part of the Unified Technology of Rendering Social Services to the Population.
Educational institutions In some cases, trafficked persons may be identified by school psychologists and psychologists at vocational educational institutions, if they are trained accordingly. More attention needs to be paid to the strengthening of their involvement in the identification process.
Screening of incoming deportees Many trafficked persons return to Ukraine after being deported from the destination country, where they would not be identified as a victim of trafficking. Being a seaport, Odesa is 52 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
confronted with a large number of incoming deportees including both Ukrainian and non- Ukrainian citizens. The State Border Guard Service usually receives the lists of persons who are deported from Istanbul to Odesa by ship. This list is being shared with the oblast Department for Combating THB, with the oblast Department for Family and Youth and with the NGO Public Movement ‘Faith, Hope, Love’. Trafficked persons are being referred by law enforcement agencies to the NGO, which conducts an initial interview with them at the port58 . During this interview, the trafficked person receives information on the work of the NGO, on the support services for reintegration in Ukraine and on the anti-trafficking hotline 157 in Turkey, so that the interviewee can also inform other persons in Turkey, who may be in need of protection and assistance.
The NGO representative attends the port twice a week when the ships from Turkey arrive. At the beginning, the number of deportees was high, which made it almost impossible to identify all trafficked persons. The numbers have decreased subsequently.
The Centre of Social Services for Family, Children and Youth in Odesa Oblast contacts all Ukrainian deportees either at their homes or by telephone to find out if they wish to be enrolled in one of the social programmes. Specific questionnaires are being used for this purpose.
Identification practices within the law enforcement authorities The MOI Department for Combating THB and its oblast Departments may identify trafficked persons through police raids, interviews with deportees or during investigations. The police may also receive information on presumed trafficked persons from the Security Service, State Border Guard Service, social service authorities, Ukrainian diplomatic missions, NGOs or through the MOI hotline59 , which is operating every Monday and Friday between 17:00 and 20:00. This hotline was established in March 2006 for victims of trafficking in human beings or any persons who wish to provide information on presumed victims, but also to advise persons who plan to seek jobs abroad or whenever immediate help is needed. Information on presumed trafficked persons is obtained through personal contacts of individual law enforcement officials, too. Another means to identify trafficked persons is through investigations initiated based on the analysis of advertisements and internet monitoring.
As to the identification procedures within law enforcement, Article 149 of the CC is applied as basis for the identification of trafficked persons. With the revision of the CC in 2006,
58 The Odesa Seaport Police Department provides the interview premises for the NGO in the building of the Seaport of Odesa. As to the referral procedure, see below under ‘Screening at border points’. 59 According to the MOI Department for Combating THB the hotline is regularly advertised in the media as well as on the MOI website. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 53
the law now considers both internal and international human trafficking. But several law enforcement representatives complained about the vague phrasing of Article 149 of the CC as it leaves a couple of questions open and any guidelines for the interpretation of this provision are currently missing.60
According to the MOI Department for Combating THB, the decision to recognize a victim under Article 49 of the CPC is made by the staff of investigation units on the basis of the person’s testimony. Therefore, making a complaint is considered an important element for opening a case and, subsequently, for the official recognition of a person as victim of crime.
According to the Department of the Security Service of Ukraine in Odesa Oblast, all trafficked persons who are non-Ukrainian citizens are usually referred to the local NGO and if such persons disclose the names of the traffickers, relevant information is forwarded to the security agencies in their country of origin.61
Screening at border crossing points
At the seaport Law enforcement agencies in Odesa usually receive the list of deportees from Turkey in advance. The names of women who are deported because of prostitution are marked by the Turkish authorities. An official of the Department of the Security Service of Ukraine meets with the deportees and talks to them. Presumed trafficked persons are referred to the oblast Department for Combating THB. If both the security service and the police agree that the person was trafficked, they refer her/him to the NGO Public Movement Faith, Hope, Love. The following day, the NGO informs the police if the person is ready to be interviewed. Most victims are not registered in Odesa. If they wish to testify, the information will be forwarded to the respective Oblast Department of the Security Service. Among the deportees, there are also trafficked persons who had been rescued in Turkey, but apparently were not officially identified as a trafficked person by the Turkish authorities.
At the airport The State Border Guard Service usually refers presumed trafficked persons to the Department for Combating THB in the relevant oblast. In some instances, they also
60 See also Inna Shvab, Issues of Pre-Trial and Judicial Investigations into Human Trafficking Cases: An Analysis of Selected Cases, Kyiv 2007, p. 38, which in some instances still applies to the new Article 149 of the CC. 61 For further details on the subsequent process see below under ‘Return procedures – Repatriation and social inclusion’. 54 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
notify social services providers accordingly. For example, officials of the South Regional Department of the State Border Guard Service first establish contact with deportees. The presumed trafficked persons are referred to the Oblast Department for Combating THB for further interviews. If the trafficked person agrees, the information about the traffickers and about the victim’s readiness to testify will be forwarded to law enforcement agencies in the home town/village. Thus, law enforcement may identify additional trafficked persons. In case the trafficked person is a non-Ukrainian citizen, the information will be passed on to law enforcement agencies in the country of origin. In general, the State Border Guard Service documents any criminal offence that it identifies and forwards the information to the police. Also presumed victims are always referred to the police. If the police cannot be reached, victims will normally be referred to an anti-trafficking NGO, if existent in the oblast. Important non-verbal indicators for identifying presumed victims of trafficking at the border are allegedly the clothing and behaviour of the victim.
The representative of the South Regional Department of the State Border Guard Service pointed out that at the stage of departure from Ukraine border officials usually suspect who might be trafficked but there are little chances to convince the potential victims to reveal any information to the authorities. Even if the person is willing to disclose her/his situation, no criminal procedure can be initiated as the testimony of the potential victim is not sufficient.
An example was given by the respondent of the State Border Guard Service involving a female trafficker who could be identified because her frequent travels abroad attracted attention as she was always accompanying young girls. On the basis of the passenger lists and the trafficker’s confession, the victims could be identified by the State Border Guard Service.
The Western Regional Department of the State Border Guard Service of Ukraine closely co-operates with other law enforcement agencies and sometimes also with social authorities. In the Lviv Oblast, for instance, presumed trafficked persons are referred to the oblast Department for Combating THB. This Department is also notified in suspicious cases involving the transport of children. In the Zakarpattya Oblast, the Border Guard Service informs both the oblast Department for Combating THB and the oblast Department for Youth and Sports in suspicious cases involving the transportation of children.
Caseload Most national stakeholders, particularly from governmental institutions, referred to cases of human trafficking for the purpose of sexual exploitation. It appears that little priority is still given to the labour dimensions of trafficking or other forms of THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 55
exploitation and to trafficking in minors, though statistics show that the numbers are increasing.62
Reports by social services providers Most stakeholders confirmed that the large majority of trafficking cases is related to sexual exploitation of women. Persons who were subjected to labour exploitation are rarely identified, though the numbers allegedly are increasing. The same applies to male victims of trafficking. Also the Services for Children Affairs refer to very low numbers of identified trafficked minors. Social authorities generally reported that victims are usually not identified as trafficked persons but rather as persons who had been (sexually) abused. This is one of the reasons why no official trafficking statistics exist at national level aside from those of the MOI.
Likewise, the Centre of Social Services for Family, Children and Youth in the Odesa Oblast noted that the large majority of in-coming deportees are women who were subject to sexual exploitation. In a few cases, it was reported that they worked illegally abroad and that they were underpaid.
Among those deportees who were identified by the local NGO in Odesa as trafficked persons, none had been previously identified as victims of trafficking in Turkey (destination country).
Reports by law enforcement agencies While before 2007 cases of trafficking were related almost exclusively to sexual exploitation, the issue of trafficking for labour exploitation is now getting more attention in most oblasts. Law enforcement agencies reported that so far only a few cases related to labour exploitation were brought to court and resulted in conviction of the traffickers. It was argued that local courts often lack experience with this form of exploitation. In general, there have been very few cases investigated regarding trafficked children or men.
In the Odesa Oblast, for instance, reference was made to one case of labour exploitation involving one man and six girls. They attended a dancing school in Ukraine and then travelled as tourists to Turkey where they worked as strip dancers on a ship. When they refused to provide sexual services, they were forced to work as concierge at daytime and
62 According to IOM statistics the number of victims of labour exploitation is increasing, e.g. in 2005 IOM assisted 232 victims of labour exploitation while in 2006 the number increased to 319, and during the first six months of 2007 already 200 victims of labour exploitation were assisted. Concerning trafficking in minors, IOM statistics show that already during the first six months of 2007, 41 trafficked minors received assistance through IOM Ukraine, while in 2005 it was 39 minors and 50 minors in 2006. 56 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
as strip dancers at night without being paid. Since they did not hold sailor passports, they could not leave the ship. One of the dancers managed to escape and informed the police. The police confiscated the ship and investigations started in Turkey. After having given their testimony, the victims were deported from Turkey to Ukraine.
Among the deportees entering Ukraine, there are very few identified trafficked persons who are non-Ukraine citizens. In those cases which were reported, they mainly originate from Moldova and Uzbekistan.
One case of a Russian woman was identified by the Department for Combating THB in Chernihiv. She was trafficked to the United Arab Emirates and then deported from Turkey to Ukraine. Prior to her return to Russia, she was assisted by the police.
According to the State Border Guard Service, citizens of Moldova often come to Ukraine to work in the construction business (without proper permit for employment). They are not being paid and traffickers usually take away their passports. After some time, the traffickers call the police, who would then initiate the deportation of the workers. Thus such persons will never get paid. Due to the lack of evidence, such cases had never been brought to court.
Over the past three years, a few cases of re-trafficking were identified.
Trafficking in children63 Several respondents expressed concern over trafficking in minors, which seems to become an increasing problem in Ukraine. Apparently, they already make up more than 10% of the total caseload since victims become constantly younger. The main problem is that trafficked children mostly do not identify themselves as such. Social services providers confirmed that orphans or children who are left without parental care (e.g. when both parents work abroad) are most likely to be at risk of exploitation and trafficking. If people working with children at educational institutions (e.g. teachers, school psychologist) were more sensitized on human trafficking issues and also received appropriate training they would be in a position to help identifying trafficked children. At present, however, they are not involved in the identification process. Also, Services for Minors/Services for Children’s Affairs hardly identify trafficked children. They mostly lack the skills to actively participate in identification procedures.64 Moreover, special procedures for the rapid identification of child victims of trafficking as well as efficient referral mechanisms for child victims are not established. Here and there, temporary
63 For the purposes of this report a child means any person below the age of 18. 64 The Odesa Service for Children for instance referred to one specific case of the year 2005 involving five orphans (girls aged 16-17) who were recruited by an orphan at the boarding school for sexual exploitation in Moldova. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 57
solutions are in place. Given these deficiencies, the special needs of trafficked children can hardly be addressed at present.
Conversely, the representative of the Security Service of Ukraine pointed out that the legislation protects children from external trafficking because no minor can depart from Ukraine without prior consent of both parents. This consent must be notarized and shown at the border.
Some stakeholders spoke of non-official statistics according to which a number of children adopted in Ukraine by foreign citizens never crossed the border. However, the legal framework does not ensure that there is a follow-up on the well-being of children after the adoption.
Internal trafficking in Ukraine Several stakeholders expressed concern about the growing number of victims who had been internally trafficked65 . In practise apparently little attention is being paid to internal trafficking despite the change of legislation. The Government still lacks experience in this area and insufficient information is available to obtain an overview on the scope of the problem.
Statistics There is no uniform consolidated statistics on the numbers and profile of trafficked persons in Ukraine. The law enforcement have the official statistics on the victims of human trafficking they register as part of investigation of reported crimes, but this does not include those who were not documented. IOM and national service providers maintain their own (separate) databases of those whom they assisted; as the criteria and purposes for data collection are different, not all of them would be registered in the MOI statistics.
According to the MOI Department for Combating THB, 446 victims of human trafficking, including 39 children were identified and returned to Ukraine in 2005. In 2006, 393 victims of human trafficking, including 52 children, were identified and returned to Ukraine and the total of 337 victims of human trafficking, including 52 children, were identified and returned to Ukraine during the first nine months of 2007. The statistics show an increase of children among the identified trafficked persons.
In October 2007, 600 cases were under investigation in Ukraine by the Department for Combating THB including all of the oblast departments. Since 1998, some 2,000 crimes
65 According to IOM statistics, assistance was provided to 17 persons in 2006 and to 29 during the first nine months of 2007. A total of 6 children were reportedly trafficked as minors in 2006, while during the first nine months of 2007 the number increased to 12. 58 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
related to trafficking in human beings have been documented by the Ukrainian law enforcement agencies.
Looking at the IOM statistics on the provision of assistance to trafficked persons, the main destination countries appear to be Russia66 , Turkey67 , Poland68 , Czech Republic69 , Italy70 and United Arab Emirates71 . In total, 937 persons received assistance in 2006 and 847 persons were provided with assistance during the first nine months of 2007. A total of 50 trafficked children were returned in 2006 and 41 children came back during the first nine months of 2007, mainly from Russia, Turkey, and the United Arab Emirates.
Between 2001 and October 2007, the NGO Public Movement Faith, Hope, Love in Odesa identified 725 trafficked persons, of whom 275 came from Ukraine, 382 from Moldova, 22 from Kyrgyzstan, 7 from Kazakhstan, 19 from Uzbekistan, 16 from Russia, 3 from Belarus, and 1 from Georgia. While 148 persons were identified in 2005, the number decreased to 94 (including 4 children) in 2006. During the first 10 months of 2007, 69 trafficked persons were identified. These figures refer basically to trafficked persons among incoming deportees.72
Obstacles to identification procedures National stakeholders reported that problems in identifying trafficked persons are related to the fact that victims frequently do not wish to disclose their situation because of fear of reprisal from perpetrators, mistrust towards authorities and the judicial system, or because they are afraid of being stigmatised upon return to their home town/village if their case becomes public. In some instances, these reasons are linked to disregard for/poor handling of the principle of confidentiality (e.g. at court procedures but also in connection with the provision of social services by the State73 ). Furthermore, it was noted that victims often are not aware of their rights or believe that they will not gain any advantage if identified. Social services providers also stated that victims, in particular children, often do not or are unable to identify themselves as victims of trafficking. But so far, little has been done to address this problem.
66 293 in 2006 and 277 during the first nine months in 2007. 67 154 in 2006 and 95 during the first nine months in 2007. 68 175 in 2006 and 123 during the first nine months in 2007. 69 72 in 2006 and 91 during the first nine months in 2007. 70 27 in 2006 and 29 during the first nine months in 2007. 71 75 in 2006 and 76 during the first nine months in 2007. 72 Numbers on in-coming deportees are only partly available. According to the Odesa Oblast Department for Combating THB, 656 persons were deported to Ukraine during the first six months in 2006, of whom 119 women and 4 men were from Ukraine, 399 women and 100 men from Moldova, 15 women and 1 man from Russia, 3 women and 1 man from Belarus, 7 women and 1 man from Uzbekistan, and 6 women from Kyrgyzstan. The figures for 2007 are apparently similar. 73 This problem was observed i.a. by the Department for Family and Youth in Odesa. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 59
The representative of the MOI Department for Combating THB pointed out that the police differentiate three categories of prostitution, namely voluntary prostitution, forced prostitution and trafficking for the purpose of sexual abuse.
While prostitution is no longer a criminal offence following the amendment made to the CC in 200674 , administrative provisions against prostitution are still applicable and victims of trafficking who were subject to sexual exploitation may fear that they are used against them if they report their case to the authorities.
Another factor for not reaching the target group is the lack of qualified experts. In some instances, training activities focusing on human trafficking issues are offered by international institutions. However, little or no professional in-house training on human trafficking is being provided to staff dealing with presumed trafficked persons75 . This applies to government actors, both law enforcement agencies and social services providers including i.a. officials of Social Services for Family, Children and Youth, Employment Centres, Departments for Education and Science, Departments of Labour and Social Protection and Services for Children Affairs at oblast and local level. The state labour inspection for instance is tasked to supervise the proper implementation of the Labour Code. If they receive relevant training, labour inspectors may well be in a position to identify trafficked persons. Another aspect of this problem is the high turnover among the staff in different governmental agencies at all levels.
Furthermore, some officials argued that their participation in identification procedures is not within their official terms of reference.
COOPERATION The State Programme of Combating Trafficking in Human Beings for the Period Until 2010 recognises the need for consolidation of anti-trafficking efforts of governmental bodies at central and local levels, as well as of NGOs and IOs.76
At regional level, it was often argued that the Regional Programmes form the basis for the co-operation and that therefore no ‘additional’ formalised agreements are needed. In 74 See Law ‘On Amending Criminal Code of Ukraine with Regard to Improvement of Liability for Human Trafficking and Coercive Engagement in Prostitution’, No 3316-IV of 12 January 2006 75 See also Inna Shvab, Issues of Pre-Trial and Judicial Investigations into Human Trafficking Cases: An Analysis of Selected Cases, Kyiv 2007, Kyiv 2007, pp 45-46. 76 One of the goals and aims of the State Programme is ‘to co-operate with non-governmental and international organizations and foundations that are engaged in activities related to combating trafficking in human beings.’ As to the expected results it is stipulated that the implementation of the State Programme will contribute to the ‘Enhancement of professional knowledge and skills of experts within central and local bodies of executive power that are engaged in anti-trafficking activities by organizing the trainings for governmental officials and representatives of non-governmental organizations’. 60 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
general, Regional Programmes propose that measures shall be taken to strengthen and develop co-operation.
Cooperation within Ukraine
At central level The tasks of the Inter-Agency Council on the Issues of Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings, which was set up in September 2007, include the consideration of issues requiring inter-disciplinary co- ordinated co-operation on combating trafficking, and in particular – search, return and rehabilitation of the victims of trafficking77 . The MinFYS was tasked to assume the co- ordination function in the field of combating trafficking in human beings, hence it co- operates with the main stakeholders. The Expert Working Group, which is under the auspices of the MinFYS, was i.a. set up to co-ordinate the implementation of measures determined in the State Programme.
The Ministry of Foreign Affairs of Ukraine (hereinafter MFA) closely co-operates with NGOs including the National Council of Ukrainian Women, La Strada-Ukraine and Caritas, and at international level i.a. with IOM, OSCE, the Council of Europe, Europol, the Council of Baltic States78 . In 2005 the MFA has signed a co-operation agreement on combating trafficking in human beings with IOM.
The main co-operation partners of the MOI Department for Combating THB at the national level are NGOs, the MinFYS and the MFA. According to the MOI Department for Combating THB trafficked persons are referred to IOM and anti-trafficking NGOs. The co-operation with the MFA is based on an agreement on co-operation concerning the identification of trafficked persons according to which the MFA notifies the MOI on Ukrainian citizens who had been trafficked abroad. Furthermore, co-operation in the field of combating trafficking in human beings exists also with the Ministry of Labour and Social Policy of Ukraine, the Administration of the State Border Guard Service of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the General Prosecutor’s Office of Ukraine, and the Supreme Court of Ukraine.
The Security Service of Ukraine has not signed any formalised agreements related to trafficking in human beings. Close co-operation in this field takes place particularly with La Strada-Ukraine and IOM79 . 77 Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 1087 of 5 September 2007 ‘On the Consultative and Advisory Bodies for the Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings’ 78 Ukraine holds an observer status. 79 IOM reportedly responds quickly to information requests concerning persons in ‘slavery- like’ situations, which is very much appreciated by law enforcement agencies. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 61
La Strada-Ukraine has concluded agreements with the MinFYS and the Ministry of Education and Science on the prevention of trafficking in human being. A co-operation agreement with the MOI on trafficked children is currently under negotiation. Concerning the provision of support and assistance to trafficked persons, La Strada-Ukraine works closely with the Departments for Combating THB and with state and non-state social services providers. Close co-operation is also maintained with IOs.
The Ministry of Labour and Social Policy of Ukraine and the State Employment Centre closely co-operate with IOs and with Ukrainian NGOs, for instance, in the field of counselling activities related to labour migration and in the field of co-operation between regional Employment Centres and NGOs, as well as training and financial institutions.80
At regional level In principle, regional co-operation among key stakeholders takes place i.a. within the Regional Councils on combating trafficking in human beings. Alike at central level, the oblast Departments for Family, Youth and Sports were tasked to ensure the co-ordination of activities to combat trafficking in human beings at oblast level. For this purpose Regional Councils were set up.
Due to the lack of a national model provision on the mode of operation, the quality and functioning of co-operation mechanisms differ from oblast to oblast. This also applies to the composition of the Regional Councils. Furthermore, not in all oblasts these inter- agency bodies are operational. As a consequence, multiple partnerships evolved in the regions, which led to the existence of different patterns.
Formalised co-operation agreements clarifying the roles of the main Ukrainian stakeholders in relation to the work with trafficked persons and determining the co-operation structures between governmental and non-governmental actors are often not in place. To some extent, agreements between NGOs and social authorities concerning the provision of certain services do exist, though in most cases they do not exclusively or specifically refer to the work with trafficked persons, but rather focus on preventive measures or generally address the needs of vulnerable categories of persons/individuals in difficult life circumstances, hence trafficked persons may fall under these categories.81
80 See e.g., the ILO project to promote vocational training, job placement and small business opportunities for actual and potential victims of trafficking; see also Tripartite agreement between Trade Unions, Employers Associations and the Government. 81 This relates, for instance, to agreements between Centres for Social and Psychological Assistance and NGOs, such as in Chernihiv Oblast, where the Centre for Social and Psychological Assistance has signed a co-operation agreement with the NGO Aratta. In Kharkiv Oblast for instance the NGO Women’s Community has partner agreements i.a. with the Centre for Social Services for Family, Children and Youth, the Department for Family and Youth and the Department of Education. Also in Lviv Oblast, the Centre for Social Services for 62 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
As far as the mechanism of co-operation among state institutions is concerned, both social authorities and law enforcement agencies allegedly closely co-operate internally, as well as with each other, either on the basis of formalised agreements or in accordance with internal directives82 or upon individual request. As to the co-operation between social services providers it was reported that in many instances social authorities write support letters in case assistance from another institution is required.
Cooperation between social services providers and law enforcement agencies In the oblasts where anti-trafficking NGOs are operational, state authorities usually co-operate closely with the NGOs. In particular as concerns the co-operation between law enforcement and IOM supported NGOs, referral procedures have been increasingly established to ensure that trafficked persons gain access to support services. In Odesa, for instance, all trafficked persons are referred by law enforcement agencies to the NGO Public Movement Faith, Hope, Love83 . Similarly, law enforcement agencies in Chernivtsi Oblast refer victims of trafficking to the NGO Suchasnyk. In Lviv, all stakeholders refer trafficked persons to the NGO Women’s Perspectives. Upon identification by the NGO, they are admitted to the NGO shelter. In Donetsk Oblast, the Department for Combating THB usually refers trafficking cases to the NGO League of Business Women, which may refer them further to the shelter. In Khmelnytskyi Oblast, the Department for Combating THB as well as the Employment Centre refers victims of trafficking to Caritas.
Family, Children and Youth has concluded co-operation agreements with the NGOs Salus and Women’s Perspectives. Equally, in Chernivtsi the Centre for Social Services for Family, Children and Youth works with the local NGO on the basis of a written agreement. Another example is Donetsk Oblast, where the Department for Family and Youth has signed a co- operation agreement with the NGO League of Business Women. Very good working relations have been established between the Centre for Social and Psychological Assistance in Khmelnytskyi Oblast and Caritas. Based on a co-operation agreement with the Centre, Caritas refers all its clients to the Centre. In Kyiv, the City State Administration has signed a co-operation agreement with La Strada-Ukraine. And in Chernihiv Oblast, the Women’s Union of Ukraine refers trafficked persons to the oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth on the basis of a Memorandum of Understanding (MoU) between the two institutions, which also includes provisions related to the funding of training for volunteers who are active in prevention activities and who work with jobless women. 82 For instance, according to the State Border Guard Service, formalised co-operation exists with the oblast Department for Combating THB in Odesa. This co-operation, which involves i.a. the development of joint operation plans, is apparently based on instructions issued at central level by the MOI and the State Border Guard Service to combat trafficking in human beings. It is annually renewed. 83 After the initial interview, trafficked persons are immediately transferred to the support services operated by the NGO Public Movement Faith, Hope, Love. The NGO then informs the police when the trafficked person is prepared for the in-depth interview. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 63
In some oblasts, the Departments for Combating THB directly refer trafficked persons to IOM.84
While the referral of trafficked persons to IOM is based on an agreement between the MOI and IOM, no formalized agreements regulating the above procedures could be identified between the Departments for Combating THB and NGOs in any of the oblasts covered in this study. In some instances, it was argued that such linkages are stipulated implicitly for the NGOs that are IOM’s implementing partners and therefore the co-operation between the NGO and IOM is based on a written agreement, while the IOM has an agreement with the MOI covering same areas of co-operation.
Trafficked persons who wish to file a complaint are referred to the police. Occasionally, social authorities also inform law enforcement agencies if there is any suspicion concerning trafficking in human beings or any form of violence.
In some areas, co-operation between law enforcement agencies and social authorities is carried out on a regular basis; for instance, in relation to trafficked children co-operation exists particularly between Services for Minors/Services for Children and the Departments of the MOI, or in Odesa where the law enforcement agencies share the lists of incoming deportees not only with the local NGO, but also with the Department for Family and Youth. Certain partnerships do not necessarily refer to activities targeting particularly trafficked persons but may still be of relevance in this context. For instance, Oblast Departments of Labour and Social Policy closely co-operate with regional Departments for Combating THB particularly in the framework of the commission for monitoring licensed companies. Another example is in Chernihiv Oblast where an agreement on the work with families in crises situations was signed between the Centre of Social Services for Family, Children and Youth and the Oblast Department of the MOI.
Cooperation among social services providers The scope and quality of co-operation among social services providers varies according to oblast and subject area. In many cases, social authorities and NGOs refer trafficked persons to other State institutions for the provision of specialized services.85 The fact that a person has been trafficked, however, is often not being communicated or not even known because social authorities usually do not identify a person as trafficked but as persons in need of assistance and many times trafficked persons do not wish to reveal 84 For instance, in Chernihiv Oblast trafficked persons are directly referred by the police to the IOM medical rehabilitation centre in Kyiv. 85 For instance, the Department of Health Care in the Khmelnytskyi Oblast refers victims of trafficking to the oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth. In Chernihiv Oblast, the Women’s Union of Ukraine refers trafficked persons to the Centre for Social Services for Family, Children and Youth; Kyiv City Department for Family and Youth and NGOs refer trafficked persons to the Centre for Social Services for Family, Children and Youth. 64 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
their experiences to the authorities. Therefore, the overall co-operative approach to combat trafficking in human beings is frequently not explicitly established.
In relation to medical and psychological care for trafficked persons, NGOs often co- operate with the oblast Departments of Health Care and their health care institutions86 , the Centres of Social Services for Family, Children and Youth or/and with La Strada- Ukraine, though many persons are referred to the IOM rehabilitation centre. In some instances partnership agreements with local institutions have been signed.87
Oblast Departments for Family, Youth and Sports, Centres for Social Services for the Family, Children and Youth and Centres of Social and Psychological Assistance generally co-operate with the oblast Departments of Health Care and their institutions.
Not specifically on trafficking issues but in general, the Services for Minors/Services for Children usually co-operate closely with the oblast Departments for Education and educational institutions, the oblast Departments of Health Care and medical institutions and with NGOs.88 In some oblasts, agreements exist between the Centre of Social and Psychological Assistance and the Department for Education and its institutions.
In most oblasts, NGOs and social authorities co-operate with the Oblast Employment Centres. In Chernihiv Oblast, for instance, a formalised agreement exists between the Oblast Centre of Social and Psychological Assistance and the Oblast Employment Centre. Other institutions co-operate with the Employment Centres on the basis of internal directives (e.g. some Oblast Centres of the State Social Service for Family, Children and Youth). Various respondents, such as representatives from oblast Departments for Family and Youth claimed that their co-operation with the respective oblast Employment Centre is based on individual requests.
In a number of oblasts, the co-operation between NGOs and Employment Centres has been developed for referral of trafficked persons to the services provided by Employment Centres. In Chernivtsi Oblast, for instance, the ILO pilot project is intended to test a co- operation mechanism involving the Oblast Employment Centre, the NGO Suchasnyk, as well as training and financial institutions. In Lviv Oblast, co-operation in the field of
86 Respondents often claimed that the co-operation with public health care institutions is often problematic as they lack funding. 87 For instance, in Lviv Oblast the Charitable Foundation ‘Salus’ has reached a co-operation agreement with the Lviv Medical Center ‘Astar’ (on receiving medical-diagnostic services), which is a private scientific medical-diagnostic centre. 88 In Odesa, for instance, the Service for Children closely co-operates with the NGOs Road to Home and the NGO Light House. The latter runs an anti-crisis shelter for children. Or in Khmelnytskyi Oblast the Service for Children has signed agreements with NGOs, notably ‘Caritas’, ‘Bethany’ and with the NGO ‘Union of Guardians of Orphans and Children Deprived of the Parental Care’. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 65
employment is based on an inter-institutional agreement on ‘Partnership for Promoting Employment’ between the Oblast Employment Centre, the Association of Employers, NGOs and others. In Khmelnytskyi Oblast, the Employment Centre runs a joint project with Caritas called ‘Consultative Centre for Women-THB Victims’.
Due to the fact that at regional level only a few stakeholders may get involved in the return procedures, there is limited co-operation in this regard. NGOs mostly work with IOM or La Strada-Ukraine in this field, especially in relation to the return of non-Ukrainian trafficked persons to their country of origin. In some cases, agreements may be reached on specific issues, such as the agreement between the NGO Public Movement Faith, Hope, Love in Odesa and the German organisation “Jadwiga” concerning the return of trafficked persons from Germany to Ukraine.
Other fields of cooperation With regard to training activities, many respondents from regional authorities stated that they closely co-operate with IOs and La Strada-Ukraine, and also to some extent with local NGOs.
Different patterns of co-operation also exist in the sphere of preventing trafficking in human beings. To name a few examples: in Chernihiv Oblast, the Department for Combating THB co-operates with social services providers primarily on prevention.89 In Donetsk Oblast, it is envisaged to set up an NGO Coalition involving some 23 NGOs within the Donetsk region to deal with prevention of human trafficking. Also, in Khmelnytskyi Oblast, the Department for Family, Youth and Sports co-operates with the law enforcement agencies, Caritas, and the NGO Association of Women in Business predominantly in the field of prevention of human trafficking.
On the issue of funding, the Departments for Family and Youth co-operate with the Main Finance Departments.
General considerations Both the State Programme and the Regional Programmes form the basis of any co- operation agreement in the sphere of combating trafficking in human beings. They allow for substantial flexibility in the handling of the referral.
The respondents of the MinFYS confirmed that at present there is no formalised referral mechanism nationwide in place. For the most part, multidisciplinary co-operation between various governmental and non-governmental actors specifically related to trafficked persons is based on informal arrangements or takes place within the scope of general agreements,
89 The Department does not refer trafficked persons to the shelters of social authorities. 66 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
which do not necessarily single out trafficking issues, and depends on personal contacts. co-operation agreements between state and non-state actors regulating the referral of trafficked persons to ensure immediate treatment of victims are to a large extent not formalised. Nevertheless, in oblasts where anti-trafficking NGOs are operational referrals between law enforcement and NGOs are usually functioning well, also because of the personal commitment of staff on both sides.
Co-operation between governmental and non-governmental stakeholders should be based on a clear delineation of responsibilities, roles and capacities within the NRM, as well as transparency.90 This may be achieved i.a. through the creation of co-operation agreements.
In order to ensure long-term sustainability, it is important to progressively engage national institutions. This constitutes a key element for all IOs in any exit strategy. Bearing this in mind, formalised agreements between state institutions and IOs may not substitute agreements between the competent national/regional institutions.
Cooperation among NGOs Co-operation among NGOs involved in various aspects of combating trafficking in human beings takes place within the well-developed NGO network enabling a regular exchange of information and experiences on an individual basis. The NGO network is very much supported by IOs, notably IOM and OSCE, as well as by La Strada-Ukraine91 . At the same time, no formalised co-ordination body is in place.
Cooperation with international institutions The activities of IOs in Ukraine are usually based on formalised agreements with the Government of Ukraine92 . co-operation between IOs and national partners exists in different fields related to the combating trafficking in human beings (e.g. prevention, training, procurement of material, support and assistance to trafficked persons, NGO networking). For example, the agreement between the MOI and IOM, signed in 2005, covers a number of areas, including the prevention and combating of trafficking in human beings, especially women and children; migration management; facilitation of voluntary return of Ukrainian victims of trafficking from abroad; collecting, use and dissemination
90 See OSCE/ODIHR, National Referral Mechanisms. Joining Efforts to Protect the Rights of Trafficked Persons: A Practical Handbook, Warsaw, 2004, p. 28 concerning principles and best practices for the implementation of NRMs. 91 E.g., upon the initiative of La Strada-International a platform was organised in 2006 in Kyiv involving NGOs from the countries in the region and from Ukraine. 92 The OSCE for instance has an “umbrella” Memorandum with the Government of Ukraine, which is the formal legal basis for the OSCE PCU’s activities. Similarly, IOM has concluded agreements with the Cabinet of Ministers, which are of importance particularly in terms of establishing IOM’s presence and functioning in Ukraine. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 67
of information related to migration; joint organisation of conferences, seminars, other technical co-operation activities on migration; trainings on combating trafficking in human beings and illegal migration for the officials and those undergoing training of the internal affairs agencies93 . The agreement between the Administration of the State Border Guard Service and IOM of 2005 refers to issues such as prevention and combating illegal migration and trafficking in human beings, especially women and children; and combating the transnational organised crime.
Specific agreements may be signed with relevant stakeholders in relation to the provision of funds or material assistance, transfer/procurement of materials, etc. Training and other similar activities implemented by the OSCE for instance, would normally be based on the exchange of formal letter(s) with relevant governmental institution.94 Furthermore, IOs are also involved in the work of the Expert Working Group on the Issues of Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings. Likewise, co-operation among IOs takes place in various fields95 , though some representatives claimed that a better harmonisation of activities would be necessary.
Crossborder cooperation As far as national stakeholders are concerned, it is the law enforcement agencies, the MFA, and La Strada-Ukraine that are mainly involved in cross-border co-operation. Local anti-trafficking NGO have very limited co-operation established with anti- trafficking institutions abroad, primarily because presently they do not play a key role in the return procedures. This also applies to the MinFYS’s role in cross-border co-operation.
The MOI, notably the Departments for Combating THB, apparently co-operate well with Interpol, Regional Centre for Combating Trans-Border Crime of the Southeast European Co-operative Initiative (SECI), Europol, International Law Enforcement initiatives within GUAM Organisation, and the law enforcement agencies in destination countries. This co-operation also includes bi- and multilateral investigations and to dismantling trafficking channels.
93 co-operation with IOM takes place i.a. within the framework of the IOM project on the provision of technical assistance. IOM provides support and assistance including assistance in the field of prosecution and witness support. The IOM Project ‘ZERO’ with Czech law enforcement agencies includes joint investigations, combating trafficking channels and the completion of pending investigation cases. 94 MOI co-operates with the OSCE i.a. within the project on translation services of trafficking cases investigation materials provided to the MOI by foreign law enforcement agencies. The OSCE also provides a wide range of training for prosecutors, judges, police, other governmental agencies and NGOs. 95 E.g., between ILO and IOM (joint workshops), ILO and OSCE (prevention activities in boarding schools and in orphanages; provision of skills in job search). 68 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Specific co-operation agreements96 have been concluded with a number of countries97 . In case the perpetrators are abroad, these legal agreements are being used for pre- trial investigations in order to be able to produce admissible evidence.98 Representatives of law enforcement agencies, however, stated that they also utilise informal channels to get information because of the lengthy procedures involved to obtain information from law enforcement agencies abroad through formal mechanisms and given the fact that according to the national legislation all actions have to be completed within certain time periods99 . co-operation with IOM proved very useful in this context since they have missions in numerous countries but also because IOM tend to respond promptly to requests.
Also the Security Service of Ukraine co-operates with security services and other law enforcement agencies abroad, as well as with Interpol and individual countries100 , though in many areas co-operation could be improved.
For La Strada-Ukraine, the MFA and its diplomatic missions abroad, as well as NGOs in the destination countries and countries of origin, are important partners in relation to their activities in the field of searching and returning trafficked persons to Ukraine or to the countries of origin, respectively. La Strada-Ukraine is also a member of the Global Alliance Against Traffic in Women.
96 According to the MOI Department for Combating THB, Ukraine has co-operation agreements on combating human trafficking with some 20 countries. 97 In the case of Turkey, for instance, an Additional Protocol on the Implementation of Article 1 of the Agreement Between the Government of Ukraine and the Government of the Republic of Turkey on co-operation in Combating Crime was signed on 7 June 2005 by the two Ministers of the Interior. The co-operation between the States shall be aimed at building the national legal infrastructures and other relevant administrative and institutional measures for combating trafficking in human beings. It shall also facilitate the provision of humanitarian, psychological and medical support for trafficked persons, as well as ensure the protection of the victims and prosecution of the perpetrators. 98 Between 2004 and 2008, 56 requests for the provision of legal assistance in connection with crimes related to trafficking in human beings were forwarded by the Ukrainian authorities to other States. 15 of which were forwarded to the Republic of Turkey, but only 7 were apparently attended so far. According to the General Prosecutor’s Office of Ukraine, the law enforcement agencies in Turkey usually take 4 months to 2 years to deal with requests for the provision of legal assistance from Ukrainian investigation agencies, and this negatively affects not only investigations, but also court procedures in Ukraine. 99 For instance, Article 120 of the CPC prescribes a two-month period within which pre-trial investigation into criminal cases must be concluded. 100 Closer co-operation exists i.a. with CIS countries and EU countries (e.g. at Odesa Oblast level with Luxembourg and Belgium). THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 69
SUPPORT AND PROTECTION SERVICES Provision of assistance services by the State Provision of specialized assistance and social services for the trafficked persons barely involves the network of social authorities. Since victims of trafficking do not fall into a distinct category of beneficiaries, representatives of the social authorities who were interviewed in the course of this study could not recall many cases of trafficked persons who made use of their services. Nevertheless, representatives of oblast Departments for Family and Youth and the Centres of Social Services for Family, Children and Youth emphasised that in principle trafficked persons may draw on their services (e.g. social assistance, legal and psychosocial counselling) including specific programmes. Many of these programmes can be attended anonymously and trafficked persons do not have to be recognised by the law enforcement authorities as victims of crime and participate in the criminal process if they wish to be enrolled in any of such support programmes.
Social authorities offer specialized services for trafficked persons on ad-hoc basis. In Kyiv, for instance, the City Centre of Social Services for Family, Children and Youth operates Drop-In-Centres that provide counselling services to presumed trafficked persons in every district of the city. Experts are even specifically trained to work with victims of trafficking. However, in 2007 there were no referrals from other institutions and also no trafficked persons revealed their circumstances. Similarly, the Services for Minors/Services for Children’s Affairs usually do not come across identified trafficked minors though it is assumed that some are among the street and at-risk children.101
One of the main problem of the social authorities is related to the limited financial resources of the State to cover the costs involved for the provision of adequate assistance. Many representatives of social authorities claimed that due to the lack of necessary funding they can hardly meet the needs of vulnerable persons in general, and those of trafficked persons in particular. The Government does not directly fund shelters or medical and psychological care specifically for trafficked persons, but supports anti-trafficking NGOs by providing a few shelters with subsidized facilities and in-kind support102 . According to the current legislation, NGOs cannot directly apply for State funding.
101 For instance in Chernihiv Oblast a drop-in centre for street and at-risk children and youth was established in 2006. It is a pilot project, which is funded by the World Childhood Foundation and implemented by the NGO Doctors of the World in partnership with the MinFYS and the Service for Minors. The project will last until 2009 and will then be financed by the local budget. It started with a series of trainings. Since the opening of the centre in April 2007 some 100 children received assistance of whom only two needed shelter and were referred to the shelter for children. But no case of an identified trafficked minor is known. 102 For instance in the Chernivtsi Oblast the City Council provided the premises for the rehabilitation centre for trafficked persons, which is being operated by the NGO Suchasnyk. 70 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Another problem for not being capable to properly address the needs of trafficked persons may be related to the frequent turnover of staff within State authorities, hence training activities need to be reinforced to maintain and develop the expertise.
Upon the MinFYS’s initiative, 20 anti-crisis centres were set up in the regions to address the needs of families in crises, but many of them are not active. In 14 regions, shelters were established aside the anti-crises centres. These centres and shelters may also be used to help trafficked persons; however, only a very few cases have been referred to the centres and the shelters so far, according to the MinFYS.103
In a number of cases, the reasons for not utilizing these services may also be linked to the lack of skills of the staff of social authorities at regional/local level to identify trafficked persons and their needs.
The Law on Social Services does not explicitly refer to the provision of specialized care for trafficked persons and combating trafficking is not within the official terms of reference of state institutions offering social services, hence these agencies cannot single out victims of trafficking from the rest of the clients and attend to their special needs.
Furthermore, it was noted that trafficked persons often do not wish to be assisted by the local social services as they are afraid of being identified as trafficked and then being stigmatized in their home town/village.104 In oblasts where anti-trafficking NGOs are operational, respondents stated that trafficked persons usually prefer to be assisted by an NGO because they consider these services more confidential.
Provision of assistance services by internationally funded NGOs or directly by IOs The current regime of providing assistance to trafficked persons in Ukraine is mainly funded by the international community, particularly by IOM. According to IOM, almost 95% of all assistance programmes addressing the needs of trafficked persons in Ukraine are financed by IOM105 . IOM supports some 80 civil society and faith-based organizations of which 27 NGOs are directly assisted by the organisation. Thus, a well-developed network of anti-trafficking NGOs providing a wide range of assistance
103 For instance in Chernihiv ten cases of trafficked persons are reportedly registered with the Department for Combating THB at present but none has applied for social assistance with the centre. 104 See also Anette Brunovskis, Rebecca Surtees, Leaving the past behind? When victims of trafficking decline assistance, Fafo-report 2007:40. 105 Between 2000 and 2007, more than 4000 persons were directly assisted by IOM Ukraine (either directly or through partner NGOs). While in 2001 some 65% benefited from this assistance, in 2006 almost 90% were successfully dealt with under this regime, and according to IOM only 0,4% have been re-trafficked. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 71
and support to trafficked persons including i.a. vocational training, social, psycho- social, medical, legal counselling/help, support in dealing with authorities, is in place. In certain oblasts, NGOs also operate rehabilitation centres for trafficked persons, which offer shelter. It is obvious that anti-trafficking NGOs play a key role in the provision of support and protection services, though some NGO representatives stated that without IOM’s financial support they would not be able to maintain the same level and scope of services. Thus, the sustainability of their services to a large extent depends on IOs, notably IOM and other donors, as, at present, most of the funding for these services comes from there.
Of particular importance is also the IOM-funded medical rehabilitation centre for trafficked persons in Kyiv, where trafficked persons can receive special medical and psychological assistance. Because of its uniqueness for Ukraine, trafficked persons from all over the country may be referred to this centre.
A lot was also done to ensure that NGO staff and consultants are well trained to deal with trafficked persons. Among others, La Strada-Ukraine – as a national actor – plays an important role in the provision of training and information material.
Representatives from law enforcement agencies stated that they mostly refer trafficked persons either to IOM’s Kyiv medical rehabilitation centre or to one of the six rehabilitation centres for trafficked persons in the oblasts run by NGOs.106 Hence, a referral mechanism between law enforcement agencies and the above mentioned assistance regime is in place, with little or no involvement of public social authorities.
Drawing from the interviews with representatives of law enforcement agencies, different practices appear to be applied by the police as to the criteria for referral. While some stated that a person is only referred to one of the shelters if she/he files a complaint, others said that they refer all presumed trafficked persons.
Overview on practices and experiences related to the provision of certain services Most service providers do not keep special focus on separate circumstances of different categories of victims; hence, the practices described below apply to trafficked persons in general, unless specifically indicated. Bearing in mind that social authorities usually do not maintain trafficking statistics, the only data available in this context is the IOM statistics, which refer to the provision of assistance within the IOM programmes.107
106 For details, see ‘Shelters’ below. 107 For instance, during the first six months of 2007, 200 victims of labour exploitation (103 female and 97 male) received assistance within the IOM programme. 72 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Shelters Specialized shelters for trafficked persons In June 2003, the Model Provision on Centre for the Rehabilitation of Trafficked Persons was adopted by the Government.108 It provides a model on how such centres may be set up by regional authorities. This includes i.a. a description of functions (e.g. psychological and legal services; primary medical examination for further referral to specialized treatment; accommodation of trafficked persons in the centre, which should be no longer than three months; the development of rehabilitation programmes; reintegration assistance; distribution of information on the activities of the centre), the appointment and tasks of the Director of the Centre and the involvement of specialists (e.g. lawyers, psychologists, doctors). It also refers to the importance of co-operating with relevant institutions and organisations as well as to possible sources for financing the centre.
This Model Provision establishes the possibility for the public authorities to set up rehabilitation centres for trafficked persons and allows allocating public funding for such purposes, provided there is such initiative. However, it does not commit any central governmental funding. Neither does it obligate any of the authorities (at any level) to actually set up such centres.
Rehabilitation centres for trafficked persons were established in Chernivtsi, Kherson, Lutsk, Lviv, Odesa, and Zhytomyr. Another centre is expected to be opened soon in Luhansk. They are run by anti-trafficking NGOs.109 While IOM and other donors provide the funding for these shelters in a large part, local authorities would normally be involved in ensuring that adequate premises are allocated. In some instances, they may also complement some of the running costs.
NGOs operating the shelters offer a variety of services including i.a. social, medical, psychological and legal counselling and assistance, vocational training, support in job- seeking. In Odesa, for instance, the NGO Public Movement Faith, Hope, Love runs two shelters110 of which one is for trafficked persons who return to Ukraine. It provides shelter
108 The Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No. 987 of 27 June 2003 ‘On the Approval of the Model Regulation on the Rehabilitation Centre for Persons who Suffered from Trafficking in Human Beings’. 109 In Lutsk, the Sofia Rehabilitation Centre is run by the NGO Volyn Perspectives. In Zhytomyr, the NGO Women’s Information and Consultation Centre operates the Yevhenia Reintegration Centre. The Transit and Reintegration Centre in Kherson is run by the NGO Successful Woman and the NGO Suchasnyk runs the Nadiya Reintegration Centre in Chernivtsi. Information about the centres in Odesa and Lviv can be found below. 110 The centre ‘Assol’ is partly funded by IOM and provides mainly first aid to returned trafficked persons; at the same time, any trafficked person reporting directly to the centre can also receive assistance. The premises for the Assol centre were made available by the Odesa city authorities. In 2003, a transit centre providing transit accommodation for foreign citizens THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 73
for eight persons. The other one is a transit centre for trafficked persons who are non- Ukrainian citizens. In Lviv, the Oaza Centre for Adaptation and Protection, which is run by the NGO Women’s Perspectives, comprises a shelter which can accommodate six women and one child. If needed, the NGO may also rent a flat for male victims, which is then being funded by IOM.
The IOM medical rehabilitation centre for victims of trafficking in Kyiv is a medical institution providing comprehensive and specialized medical care, including psychological assistance on a confidential basis. The centre was opened in 2002 and was refitted to accommodate minors as well.
Shelters for persons in crisis The Centres for Social and Psychological Assistance accommodate persons who find themselves in difficult life situations; hence they could also be used by trafficked persons. The Centres usually provide psychological, legal and social counselling and assistance as well as safety, education and vocational training, assistance in finding employment and support in dealing with authorities and in obtaining necessary documents. Persons can stay in the shelter for a period of up to three months. Such period of time is expected to be sufficient to complete the rehabilitation. This basically boils down to the finding of employment and housing. In the exceptional cases, the stay may be prolonged. Each shelter usually has an internal code of conduct, which describes the rights and obligations of the clients. In many cases, clients who wish to be accommodated in the shelter have to sign an agreement with the Centre, which outlines the obligations of the client and of the Centre.
In general, these shelters are funded by the regional authorities. Their capacities vary from oblast to oblast, but often they are not used. In most oblasts only very few trafficked persons have been accommodated in these shelters so far. For instance, in Chernihiv Oblast up to 15 female and male victims of violence between the age of 18 and 35 can stay in such shelter. But up to now, no victims of trafficking were referred to the Centre or directly
was opened with the help of IOM. Also the premises for the transit centre were made available by the Odesa city authorities. It was reported that the transit centre will soon be closed and the Assol centre may then also be used for foreigners. With the support of the German GTZ, a new centre is now being established, which may substitute both, the Assol centre and the transit centre for foreigners. It will provide accommodation for some 20 persons, who may stay for a maximum period of three months. The centre will only be available for women. The decision to admit a person to the centre will be made by the NGO together with IOM. If required, flats will be rented for men. Any person who staying at the centre will have to sign a contract which outlines the rights and responsibilities as well as the house rules. The issue of funding for operation of the new centre, however, is not yet solved as the GTZ funds are provided for the renovation of the building only, hence many questions such as security arrangements, are still open. 74 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
approached it. In Odesa Oblast, the Centre can provide housing to 24 persons between the age of 18 and 35. But again, until now no identified trafficked persons have been accommodated in the shelter, though some may have been among the persons who were admitted to the Centre. The statistics of the Centre do not single out trafficked persons but only persons in crisis who received assistance. In Kyiv, the Centre of Social-Medical Rehabilitation is attached to the Kyiv City Centre for Social and Psychological Assistance, which provides shelter for up to 30 women and children from Kyiv. However, no trafficked persons were identified among the beneficiaries as yet. In Chernivtsi Oblast, simply one or two cases of trafficking were accommodated in the shelter so far. In Lviv Oblast, only persons with residence registration in Lviv and Lviv Oblast are admitted to the Centre for Social and Psychological Assistance. Until now, one trafficked person was accommodated. Exceptional efforts to assist trafficked persons are made by the Centre for Social and Psychological Assistance in the Khmelnytskyi Oblast. It provides accommodation for up to 10 women and men and offers a wide range of services for trafficked persons, such as assistance in obtaining relevant documents and a social status, support in dealing with state authorities and in finding employment, legal and psychological aid. Victims of trafficking usually receive information about the Centre from the district, city, town, and village centres of social services for family, children, and the youth, central executive authorities, local self- governance authorities, NGOs Caritas, Myloserdya, and others.
Besides, other centres such as the Centres of Mother and Child, which is for women between the seventh month of pregnancy until the child is one and a half years old, may also be used by trafficked persons though no information is available in this regard.
Shelters for Minors The MinFYS established a national network of shelters for minors, which provide social protection and accommodation. No information is however available on the proportion of trafficked minors among the beneficiaries because, for the most part, they have not been identified as victims of trafficking.
Respondents generally confirmed that, in principle, trafficked children can be referred to specialized facilities for children or come on their own initiative. However, no interviewees could recall a single such case so far. The shelters for children provide accommodation for a maximum period of three months and offer different services such as medical, psychological, legal assistance (including assistance in receiving social status), social services, and others. In the centres for social-psychological rehabilitation of children, children can stay for up to nine months. However, the accommodation can only take place upon the parents’ consent given the importance of co-operation among social workers, children, and parents in order to get the child back to normal life. If a child originates from a different oblast, the authorities in the respective oblast are usually contacted. If the child is a non-Ukraine citizen, the MFA is apparently notified. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 75
Legal counselling/aid In the oblasts where anti-trafficking NGOs are operational, lawyers working with the NGOs usually provide legal counselling services and support in court procedures. The counselling services basically include information on the rights of trafficked persons. Victims are informed of the NGO’s duty of confidentiality as regards the victim’s statement. In order to establish trust, the lawyers frequently work closely with psychologists. The lawyer may also accompany victims of trafficking to hearings at the court111 . The Ukrainian legislation allows for the provision of legal and moral support by lawyers during the interview with law enforcement agencies. Therefore, normally both the lawyer and the psychologist of the NGO are permitted to attend the interview upon request of the victim. However, in some instances law enforcement agencies forbid lawyers or any confidant to be present during the interview with the victim as in their opinion only authorized attorneys are allowed to attend the interview.
In some oblasts, particularly where no anti-trafficking NGOs are active, the Centres of Social Services for Family, Children and Youth may inform the trafficked person about the possibility to report their case to the police and legal advisors of the Centres may provide legal assistance and support to trafficked victims at courts.
Medical and psychological assistance A large number of trafficked persons benefit from the services provided at the IOM medical rehabilitation centre in Kyiv or are assisted by NGOs in getting medical and/or psychological counselling and treatment. Anti-trafficking NGOs often work directly with medical doctors to ensure that medical needs are being properly addressed. In some instances, NGOs also have specialized psychologists or offer specialized health services.112
In case NGOs cannot address the needs of trafficked persons, La Strada-Ukraine113 or IOM114 may be requested to provide medical and psychological care. Both IOM and La Strada-Ukraine assess the case prior to the provision of assistance.
Only very few trafficked persons approach directly the medical institutions for help, though no statistics on trafficked persons who had received medical treatment are kept with the
111 If required, IOM may fund specialized lawyers representing the trafficked person at court. 112 For instance, within the programme of the crisis centre the Charitable Foundation ‘Salus’ in Lviv oblast provides medical-diagnostic and psychological assistance to trafficked persons. Special cards required for referral to Salus are available at NGOs (e.g. Women’s Perspectives, Woman to Woman, Caritas), and authorities, notably the Centres of Social Services, and the police. The services offered by the special medical-diagnostic centre operated by Salus are available to women and children only. 113 La Strada-Ukraine, for instance, may either cover the costs for medicine or provide them directly. 114 The victims may as well be referred to the IOM medical rehabilitation centre in Kyiv. 76 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
health authorities. Respondents also believed that many victims may not reveal their experience to the authorities. In general, no formalised referral of trafficked persons to health services exists. It was said that at present assistance to trafficked victims is rendered like to any other person who falls under the category of vulnerable persons and in principle everybody has a right to access free medical services.115 During the interview, a regional health care official however stressed that due to limited funds most costs involved have to be met by the patient. Moreover, some respondents believe that apart from financial constraints one main deficiency of the public health system is that it does not naturally include psychological care.
Doctors at hospitals often have to refer patients to anti-crises centre or to centres for social and psychological assistance hence they cannot follow-up on their well-being. Although rehabilitation care includes medical and psychological assistance, in most regions it is being provided in psychiatric institutions only. The respondent at the Ministry of Health Care also confirmed that often for these reasons trafficked persons are understandably reluctant to make use of these services.
In May 2007, the Ministry of Health Care of Ukraine approved by its Decree No. 238 measures to be taken concerning the implementation of the new State Programme. But the measures refer solely to those activities in the appendix to the State Programme, where the participation of the Ministry of Health Care is prescribed.116 The decree does not contain any measures or concrete guidance concerning the provision of medical
115 See Article 49 of the Constitution of Ukraine. 116 Ministry of Health Care of Ukraine, Order No 238 of 11 May 2007 ‘On the Approval of Measures of the Ministry of Health Care of Ukraine Concerning the Implementation of the State Programme on Combating Trafficking in Human Beings for the Period Until 2010’. These measures include the analysis of legislative acts on combating trafficking in human beings and where necessary the submission of proposals for amendments to the MinFYS and to the Ukrainian Institute of Public Health of the Ministry of Health; the monitoring of national legislative acts in view of international law on combating trafficking in human beings and the submission of proposals for amendments; the reporting to the Inter-Agency Council concerning measures taken by the Ministry of Health and the respective health institutions/ departments in the regions including information on measures to combat trafficking in human beings. Furthermore, the decree prescribes the development and adoption of relevant regional measures and an obligation to report to the Ukrainian Institute of Public Health of the Ministry of Health on the implementation progress of these measures twice a year. Heads of the structural divisions of the Ministry of Health, directors of the Ukrainian Institute of Public Health of the Ministry of Health and of the Ukrainian Scientific-Research Institute of the Social and Legal Psychiatry and Narcology of the Ministry of Health are tasked to ensure the organization and timely implementation of the measures and to inform the Ukrainian Institute of Public Health of the Ministry of Health of Ukraine accordingly on a biannual basis. The Director of the Ukrainian Institute of Public Health of the Ministry of Health is charged with compiling all the information and submitting a summary to the Department of Medical Assistance Development twice a year. The overall responsibility for controlling the implementation of the decree lies with the Deputy Minister. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 77
services to trafficked persons. Based on the Decree of the Ministry of Health Care directives were issued at oblast level117 . These directives include many important elements, such as the provision of medical assistance and referral to specialized services, the medical supervision of children, particularly of children at risk as well as of respective institutions, and in some instances references are also made to co-operation with other institutions also for the purpose of sharing information on suspected human trafficking activities. No information could however be obtain as to the implementation of these directives, as well as on the monitoring and evaluation of the stipulated measures.
Employment In many cases, IOM (directly or through implementing partners) pays for vocational training of trafficked persons. To a certain extent, such costs are also covered by La Strada- Ukraine. Anti-trafficking NGOs usually offer educational and vocational training as well as assist victims in finding employment.
Trafficked persons originating from remote places are often reluctant to go back to their home villages due to lack of job opportunities. Therefore, NGOs help them to get vocational training in the shelter and in seeking work.
In general, it was acknowledged that employment centres may play a crucial role not only in the prevention of trafficking in human beings but also in the reintegration process.
The ILO pilot project ‘Promotion of vocational training, job-placement and entrepreneurship development by women who are actual and potential victims of trafficking’ aimed at developing and testing the co-operation mechanism of the Chernivtsi Oblast Employment Centre, the NGO Suchasnyk, and training and financial institutions in this area118 . Within this project, the staff of the employment centres were sensitized to the needs of the target group and trained accordingly. A training module was developed and the experiences formed the basis for the respective chapter of the Unified Technology of Rendering Social Services to Population. The project is supposed to be implemented throughout the country. 117 See e.g. Directive No 224 of 6 June 2007 ‘On Approval of the Measures of the Main Department of Health Care of the Chernivtsi Oblast State Administration On Realization of the State Programme on Combating THB till 2010’; or Directive No 185/1 of 14 June 2007 of the Department of Health Care of Khmelnytskyi Oblast State Administration ‘On Approval of Regional Measures Concerning Implementation of State Programme of Combating THB till 2010’ according to which the provision of medical assistance, including referral to medical psychologists and psychotherapists, and when necessary, to psychiatrists for the purpose of providing psychological help, should be guaranteed and strict compliance with requirements of the Law of Ukraine on Psychiatric Assistance has to be ensured. The Department should also pursue medical supervision of children, especially in underprivileged families. 118 The official partners of the project were the Oblast Employment Centre, NGO Suchasnyk, the Business-Center, and the PrivatBank. 78 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Experiences and commitments of oblast employment centres to address the specific needs of trafficked persons vary enormously. A number of employment centres made a real effort to ensure that their staff are familiarised with human trafficking issues. For instance, in Khmelnytskyi Oblast, all employees of the Employment Centre participated in the trainings in order to better attend to the needs of trafficked persons. Professional (vocational) consultants working as psychologists within the Employment Centre have been specifically trained on this issue. Likewise, the staff of the Chernivtsi Employment Centre received adequate training to work with victims of trafficking. Also representatives of Donetsk and Lviv Employment Centres mentioned that training activities in the field of combating trafficking in human beings were conducted. Representatives of some employment centres, however, emphasised that in certain areas their work is hindered because of legal gaps. These legal gaps concern the scope and nature of services provided by the State Employment Service to persons under the age of 18, as well as to persons who have not been making contributions to the State Mandatory Social Insurance Fund for Unemployment.
Some of the representatives of employment centres did not consider it important to offer any specialized services/programmes for trafficked persons. It was argued that everybody has access to the services, i.e. any person who has particular difficulties to find employment can attend seminars to activate his/her skills and abilities. Furthermore, all job seekers can check the vacancy lists and if needed, they can receive specialized consultation. While general counselling can be received everywhere, access to training programmes is often provided in places of residence only, hence the residence registration system is applicable.
Education At present, Oblast Departments for Education and Science do not conduct any specialized programmes targeting trafficked persons. Psychologists at schools may help children if needed but no system to attend to the specific needs of trafficked children is in place. The problem of being unable to identify and support trafficked children is also related to the lack of psychologists specialized in the sphere of combating trafficking in human beings and accompanied by budget constraints. In most oblasts under review, it was reported that activities in the field of combating human trafficking are mainly limited to preventive measures. As a rule, such activities take the form of optional training courses or seminars that are offered at schools.119
Trafficked persons who are nonUkrainian citizens In case of foreigners who enter/stay in Ukraine as regular migrants, Ukrainian legislation stipulates equal treatment for them with the Ukrainian nationals regarding the access to
119 E.g., in the oblasts of Cherkasy, Chernivtsi, Odesa, Lviv, and Donetsk. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 79
services.120 At the same time, there are no special provisions in Ukrainian immigration or criminal-procedure legislation that ensure trafficked persons who are non-Ukrainian citizens a preferential treatment vis-a-vis other foreign nationals who are in Ukraine in an irregular migration situation. Since the current legislation does not provide for a special procedure for trafficked persons who are non-Ukrainian citizens, the general procedure applicable to all foreigners is used.
The NGO Public Movement Faith, Hope and Love in Odesa reported that only a few persons did not want to return to their country of origin. In such cases, IOM has to find an alternative solution. The Department for Family and Youth in Odesa confirmed that non-Ukrainian citizens are being referred to the IOM transit centre. In case the person does not wish to return to his/ her country of origin, such person falls under the responsibility of the State Service for Migration. It was also stressed that foreign nationals who do not have the legal grounds for stay in Ukraine have no access to the social services programmes provided by the State.
Equally, as regards children the representative of the State Social Service for Family, Children and Youth emphasized that the legal basis does not allow the Centres for Social Services for Family, Children and Youth to extend their services to children who are not Ukrainian nationals.
RETURN PROCEDURES – REPATRIATION AND SOCIAL INCLUSION
Return of trafficked persons to Ukraine According to the MFA, 272 trafficked persons were assisted to return to Ukraine as of 2006. In some instances, the diplomatic missions of Ukraine abroad provide financial support for the return, though funds are very limited. Their main involvement, however, is related to the issuance of travel documents/certificates for return. These services are not offered to trafficked persons only, but can be utilised by any Ukrainian citizen who is in need of assistance. Usually, the missions have no specialists to deal with trafficked persons. If a trafficking case is identified, the diplomatic mission would inform the law enforcement agencies in Ukraine accordingly.
La Strada-Ukraine121 and IOM122 are very much involved in facilitating the return of trafficked persons as they also help to search missing persons abroad. In close co-operation with law enforcement agencies123 and diplomatic missions of Ukraine abroad, identified trafficked
120 See, for example, Article 6 of the Law on Social Services. 121 La Strada-Ukraine has developed good co-operation with NGOs abroad in the field of searching and returning trafficked persons to Ukraine and organising assistance. 122 Majority of returns to Ukraine are reported to be organised by IOM in co-operation with the IOM missions abroad. 123 According to the Department for Combating THB of the MOI, the operative staff of the departments for combating THB, as well as Ukrainian criminal investigators responsible for the cases, conduct a risk assessment prior to return. 80 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
persons are assisted by IOM or La Strada-Ukraine to return back to Ukraine. This assistance may include travel costs, immediate medical care and accommodation upon arrival and prior to referral to any of the reintegration programmes.
Only a few anti-trafficking NGOs are actively engaged in the return process. Some may get involved upon request of relatives. This includes assistance in searching trafficked person and in purchasing the tickets, which is financed by IOM. Others may receive trafficked persons at the border and bring them back home or pursue the reintegration process, if the victims wish so. Social authorities seem not to be involved during the return process.
Of particular concern are reports according to which trafficked persons are also deported to Ukraine even if they had been identified as victims in the destination country.124
Return of trafficked persons from Ukraine to their country of origin The Ukrainian legislation does not provide for any special procedures related to the return and reintegration of trafficked persons who are not Ukrainian citizens, hence no risk assessment is being conducted by the authorities. Assistance is exclusively provided to this specific caseload by NGOs through the IOM network or by La Strada-Ukraine. Only sporadically social authorities may help out.125
In Odesa, for instance, the NGO Public Movement Faith, Hope, Love informs IOM about all trafficked persons who are not originating from Ukraine. Trafficked persons from Moldova are taken by IOM Moldova from Ukraine to the reception centre in Moldova. If needed, the person is accompanied by a medical doctor or/and a psychologist (provided by IOM Moldova) or any other IOM staff from Moldova. In case the victim is a minor, he/she is accompanied by a State official from Moldova. The NGO Public Movement Faith, Hope, Love emphasized that prior to return a risk assessment is always being conducted.
Persons originating from any other country than Moldova will first be accommodated in the Odesa transit centre and then moved to the IOM rehabilitation centre in Kyiv, if necessary. IOM organises the return by air to her/his country of origin.
124 Officials of regional law enforcement agencies referred to deportation practices of the Turkish authorities including also trafficked persons who had testified before the court abroad. Moreover, a regional law enforcement officer in Odesa stated that persons who are supposed to be deported from Turkey but do not have the means to cover the costs for their ticket are often detained until someone pays for the ticket. 125 For instance, the Chernihiv Oblast Centre of Social and Psychological Assistance reported that one woman from Moldova was temporarily accommodated prior to return because she had to wait for the issuance of her passport. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 81
ACCESS TO JUSTICE (INCLUDING VICTIMWITNESS PROTECTION AND COMPENSATION) An NRM should include i.a. the creation of appropriate mechanisms to harmonize victim assistance with investigative and prosecutorial efforts.
Since the introduction of criminal liability for human trafficking in March 1998, 1,990 such crimes have been detected according to the main Department for Combating THB.126 The General Prosecutor’s Office of Ukraine reported that the majority of cases are submitted to the court and that only in a few instances pre-trial investigations have to be discontinued.
The Supreme Court of Ukraine has been collecting the verdicts on cases related to trafficking in human beings tried in Ukrainian courts of all levels for the purpose of conducting an assessment of the case law. Based on the findings, a resolution is currently being drafted 127 , which will include a summary of court practice, and will present recommendations for the judiciary and law enforcement agencies (prosecutors and investigators) on the conducting procedures related to human trafficking, and provide guidance for interpretation of relevant provisions of the CC and the CPC. However, at the time of this report, the draft resolution is planned to be considered during the Plenary Session of the Supreme Court of Ukraine.
Notion of nonpunishment of victims At present, no provision exists in the CC or the CPC to guarantee that trafficked victims will not be prosecuted for their involvement in unlawful activities, to the extent that they have been compelled to do so. This situation poses as a deterrent for trafficked persons to reveal their situation to the authorities.
General aspects related to the rights of victims From the legal perspective, a person who is formally recognised as victim of crime holds a strong status in court proceedings as s/he is enjoying all rights of a party. Additionally, the victim is entitled to be informed on his/her rights,128 as well as to make use of the right to protection.129 For instance, with regard to closed court hearings, the CPC does not refer to trafficking cases, so it is up to the judge to assess if they may meet the required criteria.
126 In detail: 2 in 1998, 11 in 1999, 42 in 2000, 90 in 2001, 169 in 2002, 289 in 2003, 269 in 2004, 415 in 2005, 376 in 2006, 327 during the last nine months of 2007. 127 Draft Resolution ‘On Practice of Application of Legislation on Combating Human Trafficking or Any Other Illegal Agreements about Human Beings by Courts’. 128 See Article 53 of the CPC 129 See Article 52-1 of the CPC 82 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Another problem which hinders trafficked persons to properly make use of their rights is the lack of legal aid. While the law indeed provides for legal representation at court proceedings, no system is in place for the provision of free legal support. Victims mostly cannot afford to pay for a lawyer and are fully dependent on the assistance of charitable institutions. In fact, without a lawyer the victim has little chances to properly participate in the court procedure, though theoretically the law obliges the prosecutor to protect the interests of the victim. Of particular importance is therefore the proposal brought forward by the Supreme Court concerning the mandatory participation of a legal representative of the victim, i.e. a professional advocate, during pre-trial investigation and court consideration of the case at the costs of the State.
Security measures for individuals involved in criminal proceedings The Law on Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings, as well as Articles 52-1 to 52-5 of the CPC form the legal basis for the entitlement to security protection and the application of safety measures. The Law on Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings and Article 52-1 of the CPC define the persons who are entitled to the right to the security arrangements. These include i.a. individuals who inform a law enforcement agency on a criminal offence or who are otherwise involved in or with the detection, prevention, termination, and exposure of criminal offences; victims or their representatives involved in a criminal case; suspects, defendants, defence counsels and other legal representatives; plaintiffs and their representatives in the lawsuit on compensation of damages inflicted by a criminal offence; witnesses; and members of families and close relatives of individuals listed above provided they are being threatened or exposed to other unlawful actions as participants in criminal proceedings. In practice, this legal instrument seems not – or at least not often – to be applied in the case of trafficked persons. While the Supreme Court generally confirmed that a request of a witness or a victim concerning security measures will always be respected, no specific case of trafficked persons where such measures had been applied was known. Some representatives of the oblast Departments for Combating THB and of Prosecutor’s Offices reported that trafficked persons by and large do not ask for protective measures during court proceedings. It was argued that they usually feel safe in the shelter. Another reason brought forward by respondents for not applying the legal instrument of providing security arrangements for trafficked persons was linked to the fact that due to the lack of funding the Law is not yet fully in use.130 In a few cases La Strada-Ukraine or regional anti-trafficking NGOs provided special accommodation for security reasons. Likewise, IOM has been able to cover the costs of a safe flat for the victims.
130 These statements correspond to the findings of other assessments. See e.g. Inna Shvab, Issues of Pre-Trial and Judicial Investigations into Human Trafficking Cases: An Analysis of Selected Cases, Kyiv 2007, p 49. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 83
Provision of protection following criminal proceedings There is no legal provision to ensure protection for trafficked persons following a trial. Therefore, a trafficked person who requires protection after the criminal proceedings has no possibility to benefit from security arrangements provided by the State. At present, NGOs in co-operation with IOM or La Strada-Ukraine often try to meet these protection needs.
Compensation According to the American Bar Association, the number of crimes detected under Article 149 of the CC decreased over the first six months of 2007 (252 crimes) compared to the same period in 2006. At the same time, investigatory bodies of the MOI filed 44 court cases against 100 persons with indictments in 2007.131
Article 29 of the CPC stipulates the obligation of the law enforcement and judiciary to ensure the possibility of a civil claim if there were damages caused by the crime. Same article also envisages arrangements by the law enforcement agencies to ensure the possibility to confiscate the defendants’ assets if the charges envisage confiscation as an additional penalty for relevant crime. Law enforcement agencies, however, reported that in most cases traffickers do not have money or property registered in their name, hence confiscation cannot be effectively applied.
According to Article 28 of the CPC, victims or other persons who have suffered material damage may file a civil claim as part of the criminal case investigation (if the person fails to do so at this stage, she/he may still file the civil claim within a civil procedure). After the submission of the request for compensation, the victim is issued a special resolution granting the status of a civil claimant (Article 50 of the CPC). Thus, trafficked persons may have the status of a victim and the status of a civil claimant during the criminal procedure. Law enforcement agencies often stated that during the pre-trial investigations trafficked persons are usually informed about their right to file a compensation claim for damages (moral and material damages) while respondents from other institutions alleged that in most cases the persons are not informed about this possibility. There were also cases reported when the victims’ lawyers have not provided proper advice to their clients on this matter, which appears to be a general problem with access to adequate legal aid for victims of trafficking in human beings.
In general, the procedural complexity of the mechanism for recovery of damage often hinders victims of trafficking to exercise their right to compensation. 131 For further details, see American Bar Association/Rule of Law Initiative–Ukraine, IOM Ukraine, Asset Confiscation as a Source of Financing Victims Assistance and Combating Human Trafficking in Ukraine, Kyiv 2007, p. 75. No official national statistics were made available at the time of reporting. 84 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
It was observed that the reasons for not filing a compensation claim are mainly related to insufficient or no legal aid available to victims, lack of likelihood to receive the compensation or the victims’ fear of the perpetrators. Another problem lies with the lengthy court procedures. The present legislation does not yet facilitate faster consideration and resolution of the cases, although efforts have been made in recent years to reduce the duration of case consideration. In the opinion of the Supreme Court, the new draft CPC should continue optimising the terms of case consideration. Namely, the terms of court consideration may be reduced essentially by reforming Chapter 28 of the CPC, which deals with the issue of a sentence. The producing of its motivation part takes most of the time. Based on the experience of other countries, the Supreme Court notes that the Law should stipulate the necessity to produce the motivation part of the sentence only upon request of participants of the proceedings. Reduction of duration of proceedings with regard to pre-trial investigation and court consideration without violating the rights of the participants may be achieved by means of considering the case in court without conducting a pre-trial investigation when evidence of the accusation and defence are submitted directly in court.
Efforts have been made by the Ministry of Justice of Ukraine and within the Parliament to draft a law on compensation to the victims of crime envisaging, in particular, the establishment of a compensation fund for victims of violent crimes to provide a state guarantee for the compensation. However, none of these initiatives have been concluded yet.
The project conducted by the ABA in co-operation with IOM on ‘Asset Confiscation as a Source of Financing Victims Assistance and Combating Human Trafficking in Ukraine’, which was recently completed, specifically focuses on the possibility of creating a fund for the assistance of trafficked victims or confiscation fund. Such a fund may solve the problems of compensation and assistance for trafficked persons as well as of financing counter trafficking programmes. In short, it should guarantee the victim’s right to State assistance. The project proposes concrete measures for improving legislation and the mechanism of compensation as well as in relation to asset confiscation.
Although the setup of such a fund appears to be a rather an economic than a political problem, IOM still believes that within the next two to three years a confiscation fund will be created. Representatives of law enforcement agencies, however, doubt that such a fund can be successfully established because, in practice, the actual assets of traffickers usually cannot be effectively confiscated.
Experiences by different stakeholders According to the Supreme Court of Ukraine, almost all cases include a civil suit in criminal procedures and compensation is usually granted. THE CURRENT SITUATION OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE 85
Anti-trafficking NGOs experienced that trafficked persons often refrain from filing a compensation claim, mainly because they are afraid of being known to the public then.132 Oblast Departments for Combating THB also confirmed that, in practice, the compensation is frequently not being paid.
The representative of the Odesa Oblast Prosecutor’s Office, for instance, stressed that the procedure for claiming compensation is very complicated and that no statistics are kept on the numbers of cases filing such a claim.
DATA PROTECTION The Ukrainian legislation includes a series of provisions, which refer to the protection of data. According to Article 32 of the Constitution of Ukraine, ‘collection, storage, use and distribution of confidential information about a person without his/her consent is prohibited, except for cases stipulated by a law, and only in the interests of national security, economic welfare and human rights’. Article 10 of the Law on Social Services stipulates that one of the fundamental rights of beneficiaries is the right to claim confidentiality of personal information shared with the social services provider. Likewise, the Decree on the Approval of the Standard Regulation on the Rehabilitation Centre for Persons who Suffered from Trafficking in Human Beings includes a provision which lays down that information concerning the personal life and other information on trafficked persons that becomes known to the employees of the Rehabilitation Centre is confidential. Also Article 52-3 of the CPC prohibits the disclosure of personal data of a person under protection. Article 6 of the Law on Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings refers to the rights and obligations of protecting organs and stipulates that the citizens’ rights and freedoms shall be respected and that information about security arrangements concerning the person under protection shall be considered classified. Furthermore, security arrangements may include securing confidentiality of information on the person under protection pursuant to Article 15 of the Law. The Law on Information133 establishes the general legal principles of receiving, using, disseminating, and storing information, affirming the right of the person to information in all spheres of public and political life of Ukraine and the system of information, its sources, determining the status of participants in information relationships, regulating access to information and securing its protection, protecting the person and society from corrupt information. Article 23 in particular explains what is understood under information about a person and stipulates that the collection of personal data without the person’s prior consent shall be prohibited, except in cases envisaged by the law. According to the official interpretation of the law, only in a course of
132 The NGO Public Movement Faith, Hope, Love for instance recalled one case involving a trafficked person who was exploited in Russia, where together with IOM the NGO helped the person to file a civil claim in the criminal case in Russia. 133 Law ‘On Information’, No 2657-XII of 2 October 1992. 86 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
storage and dissemination of personal data of a disabled/incompetent person, such disabled/incompetent person, each competent member of the family of such person or legal representatives shall have right of access to such information and shall have right to challenge the correctness and reliability etc. of such information.
Handling of personal data in practice Most State representatives claimed that prior to any transfer of personal data (e.g. submission of information to another State authority) they seek consent from the victim. In some instances, law enforcement agencies complained about NGOs refusing to share personal data including statements of trafficked persons without the victim’s consent.
Between law enforcement and IOM, however, regular exchange of information appears to take place. In some instances law enforcement agencies may forward personal data to IOM also without the victim’s consent. It was argued that the sharing of data is based on mutual trust, usually between individual staff. According to the Security Service of Ukraine, for instance, no formalised agreement with IOM stipulating the handling of such information exists, but whenever such information is given to IOM it is also discussed how to use this information in order to ensure that it is not disclosed outside.
NGOs funded by IOM have to submit to IOM all information on trafficked persons who benefit from the services provided by the NGOs (i.e. completed questionnaires and information on actions taken). The NGO Public Movement Faith, Hope, Love specifically referred to the written agreement with IOM, which includes a provision according to which the NGO has to forward the questionnaire to IOM. The consent of the trafficked person to have her/his personal data shared with IOM is always obtained when s/he agrees to enrol in the support programmes.
La Strada-Ukraine stressed that personal data of trafficked persons will only be shared with the outside upon consent of the trafficked persons.
The Department for Youth and Sports in Chernihiv reported that personal data is always handled in the best interest of the clients. For protection purposes personal data is given to the law enforcement agencies, but only on consent of the person concerned. RECOMMENDATIONS RECOMMENDATIONS 89
The following recommendations are based on the findings of the assessment but also consider proposals that were brought forward by key stakeholders. The recommendations mainly address the following points: 1. Strengthening referral procedures, all tailored to the specific Ukrainian context; 2. Possible interventions for strengthening governmental authorities’ and NGOs’ capacities within the NRM.
Due to the fact that most recommendations concern several different groups of stakeholders, the need of their involvement is indicated by markers in parentheses according to relevance.134
Strengthening referral procedures, all tailored to the specific Ukrainian context
General To develop a national referral system with clear referral structures in each oblast. Multidisciplinary teams should be established and responsibilities and competencies should be assigned according to different mandates of all actors involved. Regional authorities, in partnership with local NGOs, should be in a position to properly protect the rights and address the needs of trafficked persons within the framework that envisages identification process as part of the protection and support programme. Where no NGO partners are available at oblast level, social authorities should be tasked to provide adequate assistance and support to trafficked persons. The UNHCHR Recommended Principles and Guidelines on Human Rights and Human Trafficking may provide guidance in working out such structures. (G, R, S, C, L, m, i) To strengthen the role of regional councils on combating trafficking in human beings so that they can serve as networks, which allow for efficient information 134 Groups of stakeholders are listed in the order or priority/relevance; also, in case of stakeholders who should take the responsibility for or a leading role in implementing respective provisions, the markers are capitalised, while those who need to be involved to a lesser degree (e.g. in a consultative/advisory capacity) are indicated in lower case. Such prioritisation should not be viewed as giving more importance to this or that institution in the system of governance. The markers used in these Recommendations are as follows: C – civil society organisations, not only anti-trafficking NGOs G – central government I – international organisations, donor/development agencies J – judiciary, at different levels and jurisdictions L – law enforcement, including the border guard service M – individual ministries or other governmental agencies/services P – parliament R – regional/local authorities S – social services providers 90 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
dissemination and feed-back mechanisms among actors within the referral system. (R, g, s, c) To set up an effective referral mechanism for child victims of trafficking, which should be part of the general NRM. When developing procedures and co-operation structures for the protection of the rights of trafficked children, the stakeholders should be guided by the UNICEF Guidelines on the Protection of Child Victims of Trafficking. (G, S, R, C, l, i) To adopt policies and specialized programmes to safeguard the rights and interests of trafficked children. Procedures for special protection measures of trafficked children should be incorporated in all components of the NRM, particularly in the identification process, the provision of support and assistance, return and reintegration procedures as well as in relation to access to justice. State Social Service for Family, Children and Youth, the Ministry of Education and Science, as well as the Ministry of Health Care together with the oblast state administrations, notably the Services for Children Affairs should be clearly tasked and actively assume responsibility to properly respond to the needs of trafficked children. (S, M, L, r, g, j) To ratify and implement the Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings. The Convention provides a good balance between the protection of human rights of trafficked persons and prosecution of traffickers. The explanatory report to the Convention serves as guidance for the interpretation of different provisions, including the definition of trafficking in human beings, which is identical with the one of the Palermo Protocol. (P, G, c, j, i) To lobby for amendments to the Budget legislation so that it contains a clear reference to combating trafficking in human beings, allowing for adequate targeted funding of activities in this field and to strengthen the capacities of governmental and non-governmental actors working with trafficked persons. Therefore, changes should also aim at the provision of opportunities to directly fund NGOs providing assistance to trafficked persons. (G, P, m, c) To support the initiative to develop a comprehensive law on combating trafficking in human beings, which should apply to all forms of trafficking in human beings and design a comprehensive framework for the protection of and assistance to trafficked persons and witnesses by addressing all aspects of an NRM to guarantee the protection of the human rights of trafficked persons. (G, P, C, l, j, i) To establish a mechanism to monitor and evaluate the human rights impact of laws, policies, activities including programmes and interventions related to trafficking in human beings at central and oblast level. It is acknowledged that the Inter-Agency Council is tasked to initiate an implementation monitoring of state targeted programmes. The importance is to develop a monitoring mechanism which allows for a constant process of improvement of anti-trafficking RECOMMENDATIONS 91
measures. Given the crucial role of local NGOs in the field of victim assistance, they should be encouraged to participate in monitoring and evaluating the human rights impact of measures. In order to assess the effectiveness of measures, clear indicators should be developed to better identify the gaps. (G, C, R) To increase the capacities of governmental and non-governmental actors working with trafficked persons, so that they can effectively contribute to the NRM structure. This may include increase of qualified personnel to better pursue co- ordination functions, provision of material assistance, availability of in-house training on specific aspects of trafficking in human beings (e.g. law enforcement agencies, social services providers, judiciary, MFA). Training programmes should be developed on the basis of identified needs. (G, M, R, C, i) To include general aspects of trafficking in human beings into the training and professional development curricula for social workers, medical professionals, police officers, employment/labour sector specialists and pedagogues. (M, G, S, R, c, i) To conduct a research on Ukraine as destination country for trafficking in human beings (both in the case of trans-border and domestic trafficking) in order to obtain a clear picture on the dimension and trends of this phenomenon and to allow for the development of appropriate responses. (G, c, i) To ensure that the State Programme and Regional Programmes include all main elements, which are important for the implementation and monitoring of programmes, in particular performance indicators and detailed funding information. The Cabinet of Ministers Decree No.106 of 31 January 2007 ‘On the Drafting and Implementation of the State Target Programmes’, which is applicable to State Programmes, may also serve as model for the development and implementation of Regional Programmes. (G, R, m, c, i) To ensure that each Regional Programme aims at supporting the regional network of actors participating in the referral system. (R, G, c, s, l)
Identification of presumed trafficked persons To best expand the identification mechanism in order to enable all target groups to access support services. Bearing in mind that the phenomenon of trafficking in human beings affects women, men and children, various institutions (including law enforcement agencies, social authorities and respective social/health care institutions, educational institutions, the employment sector, labour inspection as well as NGOs) who may establish contacts with presumed trafficked persons should actively participate in the procedures and reach out for the target groups. (G, M, R, S, L, c, i) To cover all types of exploitation mentioned as constituents of trafficking in human beings and to consider aspects of both national and trans-national trafficking when developing methods of identifying trafficked persons. In 92 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
particular, increased focus need to be made on the labour dimensions of trafficking. (G, L, S, C, m, i) To set up a network of informed stakeholders coming in contact with presumed trafficked persons. In order to do so, the terms of references for each institution should be adjusted according to the agreed identification mechanisms. (M, G, S, C, R) To sensitise specifically representatives of those stakeholders who may establish contacts with presumed trafficked persons but who have not yet participated in the identification mechanism, such as the personnel of social authorities, educational institutions (including pedagogues and school psychologists), employment centres, and labour experts (including labour inspectors), on the phenomenon of trafficking in human beings and with topic-related facts and train them on how to identify trafficked persons. (M, G, R, S, c, i) To ensure that the legal basis for the identification of trafficked persons is clear and understandable in order to avoid conflicting interpretation of legal provisions in the different oblasts or among different stakeholders. The Explanatory Report on the Council of Europe Convention on Action against Trafficking in Human Beings may serve as a good basis for the development of respective guidelines. (G, P, c, i) To encourage presumed trafficked victims to reveal their experiences. The identification should rest on the definition of trafficking in human beings while the identification process should be independent of any criminal proceedings against the perpetrators. (S, L, C, g) To abolish the administrative provision against prostitution as it demonstrates a barrier for victims to report cases of trafficking to the police. (L, P, j, g)
Cooperation To enhance the co-ordination of combating trafficking in human beings through setting up a national authority (e.g., National Anti-trafficking co-ordinator), with the task to plan, co-ordinate, and monitor the implementation of the State’s anti-trafficking efforts, and to co-ordinate such activities with the civil society groups and IOs. (G, P, l, s, c, m, i) To develop co-operation structures among governmental and non-governmental institutions under the auspices of the NRM, which may include the conclusion of formalised agreements between two or more partners to secure clear division of roles, responsibilities and funding of services. Such structures will strengthen the efforts to harmonise criminal prosecution with protecting the human rights of victims. (G, M, C, S, R) To make use of already existing co-operation mechanisms when developing regional co-operation structures within the NRM. (M, R, S, C, g, l) RECOMMENDATIONS 93
To evaluate the existing management of cross-border co-operation among governmental institutions for the purpose of identifying suitable mechanisms and structures to build up. These mechanisms are desperately needed to improve not only the exchange of information but also to identify means to speed up the lengthy procedures, which are currently in place. (G, L, C, i) To assist NGOs in their efforts to establish the necessary contacts in the main destination countries and countries of origin in order to facilitate the repatriation and social inclusion of trafficked persons. ( G, C, I, s)
Support and protection services To guarantee that all trafficked persons have equal access to specialized services (e.g. health care, psychological assistance, legal aid, educational and other vocational training, employment assistance) at any stage regardless of their registered place of residence in Ukraine, sex, age, legal status, etc. (G, S, L, C, r, m) To apply equal criteria for referral of trafficked persons to social services providers across the country. (S, R, G, M, L, C) To develop and maintain a database of available social and other specialized services for trafficked persons in the non-governmental and governmental sector in each oblast. (R, S, C, g) To identify counselling centres (drop-in centres) in all oblasts, which provide initial counselling to presumed trafficked persons, assess social, medical and psychological needs and refer trafficked persons further to shelters and/or providers of specialized services, if needed. These counselling centres may be well-placed to maintain the database on available services in each oblast. (S, R, C, g) To revise the Law on Social Services so that it also identifies trafficked persons and their immediate family members as a category eligible for being provided with social services. This will allow social authorities to single them out from the rest of clients and provide specialized care. (G, P, S, c) To establish support mechanisms in all oblasts for female and male trafficked persons, as well as for trafficked children. (S, G, M, R, C, L) To pay special attention to the protection and assistance needs of trafficked children. Protection measures must be based on the four general principles, i.e. the best interest of the child, child participation, non-discrimination of children and the right to life and development. (S, L, J, C, r, m, i) To remove any legal or other obstacles which prevent social authorities in the oblasts to respond to the specific needs of trafficked persons. This may imply i.a. a revision of terms of references so that social service centres, employment centres, educational institutions, health care providers and services for children affairs are able to assume responsibility for protecting the human rights of trafficked persons.(S, R, M, g, c) 94 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
To provide for specific legal provisions which guarantee that trafficked persons who are not Ukrainian nationals receive adequate protection and assistance. This will allow them to have a free choice and make an informed decision on their return and co-operation with the law enforcement authorities. (L, P, g, j, c, i) To secure sustainable funding of the services provided by members of the NRM in all oblasts in order to maintain equal quality standards. (G, R, S) To ensure timely disbursement of funds for the provision of the protection and assistance services to secure the protection of human rights and interests of trafficked persons. (G, R, p) To provide for a legal basis and specific procedures which ensure the protection of trafficked persons not only during but also following a trial. (P, G, l, j)
Return procedures – Repatriation and social inclusion To create a mechanism for the return of trafficked Ukrainian citizens in safety and with dignity involving more actively the Ukrainian missions abroad and social services providers in both countries. The overall aim should be to ensure that prior to any return and reintegration measures the risks can be properly assessed and to avoid deportation of trafficked persons. (M, G, S, l, c, i) To set up a national procedure for the review of the repatriation and social inclusion of non-Ukrainian trafficked persons in their country of origin. Any return should be based on the victims’ willingness and ability to return. This ability should be assessed in view of legal, humanitarian and/or factual reasons, which may no longer guarantee a safe return. The concept of risk assessment should be applied similar to the principle of non-refoulement. (G, L, c, i) To ensure that the decision making process on the return is being conducted by both the authorities and the trafficked person so that the return can take place in safety and with dignity. (L, G, j, s, c) To build up case teams to assess the risks and to make accessible solid and reliable country of origin information to all actors involved in the risk assessment. The case teams should be composed of representatives of law enforcement authorities and social services providers (preferably, representatives of NGOs), as well as the trafficked persons themselves. Only in such circumstances will the trafficked persons be in a position to make an informed decision for a durable solution. (L, S, C, g)
Access to justice (including compensation and victim / witness protection) To secure access of all trafficked persons to proper legal aid free of charge. (P, G, j, l, r) RECOMMENDATIONS 95
To encourage more trafficked persons to reveal their experiences to law enforcement agencies and to testify through ensuring that they are properly informed about their rights and entitlements, including the protection measures. (L, j, s, c) To ensure that security arrangements prescribed by law are properly being applied in practice. (L, g, j) To secure the victim’s right to compensation of material and moral damages as well as for withheld earnings and to guarantee compensation. (G, P, J, l) To create a national network of qualified lawyers who provide legal assistance to trafficked persons in order to effectively protect the rights and interests of trafficked persons. (G, C, j, i) To support the proposals made by the Supreme Court for a revision of the CPC aiming at simplifying pre-trial investigations and court consideration as well as improving the status of a victim. The latter involves the mandatory participation of a representative of the victim (i.e. a professional advocate) during pre-trial investigation and court consideration of the case on public expenses. (P, J, G, l) To expedite the completion of the review of court practice in trafficking in human beings cases conducted by the Supreme Court, and to adopt a relevant Resolution of the Plenum of the Supreme Court on this issue, which should help reduce the present confusion among law enforcement agencies and local courts, which has often led to difference in interpretations. (J, l) To support the efforts to develop a compensation law, which also considers the establishment of a compensation fund for victims. Such State fund should be used to guarantee the victims’ right to compensation and provide them with access to social assistance and social integration. It should not be dependent on international funding but could be funded, at least in part, by confiscated assets of criminal origin. It should form an integral part of a comprehensive framework to ensure that no categories of trafficked persons are being excluded as beneficiaries. (G, P, S, L, j, c, ) To introduce the legal possibility of not imposing penalties on trafficked persons for their involvement in unlawful activities, to the extent that they have been compelled to do so. (P, j, l)
Data protection To store personal data of trafficked persons only if it is deemed absolutely necessary and do so only by those institutions that can be held accountable for securing internationally recognised data protection standards. (G, L, S, C, j, r, m) To apply stringent procedures for data sharing in order to safeguard the integrity of personal data of trafficked persons. It should be guaranteed that the processing (compilation, recording, storage, correction, erasure, and transmission) of personal 96 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
data is carried out respecting the trafficked persons’ right to privacy and always upon consent of such persons, i.e. such individual shall have the right to know that information is stored on her/him, to obtain communication of the data relating to her/him recorded in the database and, if necessary, to have it corrected. (G, L, S, J, C, R, m) To ensure that any activity related to the collection of personal data has to abide by fundamental principles of confidentiality and data protection standards. (G, L, S, J, C, R, m) To ratify the Council of Europe Convention for the Protection of Individuals With regard to Automatic Processing of Personal Data and its Additional Protocol. The Convention is the first binding international instrument protecting the individual against abuses. It provides i.a. guarantees in relation to the collection and processing of personal data and in the absence of proper legal safeguards outlaws the automatic processing of sensitive data such as on a person’s race, political opinions, health, religion, sexual life, criminal record. (P, g, l) To adjust national data protection legislation according to international standards and best practice. This should include i.a. the establishment of a mechanism for trafficked persons to access their data and to rectify it. (G, P, j) To encourage all actors involved in the collection, storing and processing of personal data on trafficked persons to review their present procedures against the background of the conditions laid down in the Convention for the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data. Where necessary, measures should be implemented to prevent unauthorised reading, copying, modification or erasure of data recorded in the database during both the direct transmission to or from the database (control of access) and to avoid exposing trafficked persons to potential danger, discrimination and stigmatization as a result of unauthorised disclosure of their personal data. (G, M, R, L, J, s, c)
Possible interventions for strengthening governmental authorities’ and NGOs’ capacities within the NRM To identify funding opportunities for the provision of assistance and support to trafficked persons. The responsibility for the protection of the rights of trafficked persons lies with the Government, thus, it has to make every effort that the costs involved for a well-functioning NRM are met. At present, international funding is being provided in almost all areas of victim assistance. Since international funding is usually temporary, the Government should consider means for increasing national funding capacities in order to guarantee the sustainability of assistance provision.(G, R, c, s, i) To develop new and implement already existing training programmes on combating trafficking in human beings for all members of the NRM at central and regional/ RECOMMENDATIONS 97
local level together with actors who in the past have provided training in this field/ are planning to do so in future, notably international and regional institutions (e.g. ILO, OSCE, IOM), as well as NGOs, in order to avoid any duplication or overlapping of activities. These training programmes should take into account the existing knowledge of actors. First and foremost, sensitivity to and basic training on the issue will be needed for actors of institutions who may have contact with presumed trafficked persons but are not specialists in human trafficking matters (e.g. staff from the employment/labour sector, educational institutions, state border guard services, Ukrainian embassies/consulates abroad, social services centres, health care institutions, services for children affairs) so that they are capable to identify and refer victims. Besides, immediate training needs have been identified i.a. in connection with the identification and treatment of child victims of trafficking. Sensitivity to the rights of trafficked children should be promoted in all areas. (G, M, I, C, l, s) To ensure the provision of ongoing training for all actors involved in the identification process and in the provision of support and assistance, preferably in a multidisciplinary manner. Existing professional development programmes should include customised components on addressing the problem of trafficking in human beings. (M, G, S, c, r) To guarantee that training activities are effective, hence it is important to minimise the turnover of staff. (M, R, S, L, g) To identify international and national financing sources for NGOs participating in the NRM in order to ensure the sustainability of their services. The Government should actively support fund-raising activities of NGOs, as well as facilitate the establishment of contacts with potential donors, including Embassies, the European Union and other regional and international organisations and institutions. Promotion of the involvement of the private sector funding anti-trafficking efforts should be given special attention as a potential source of funding. (G, R, C, I, s) To provide training for NGOs on how to raise funds, with special focus on partnerships with the public authorities and the private sector. (G, I, l, c) To facilitate cross-border contacts of NGOs with national NGOs in countries of destination and origin. (G, I, l) International and regional organisations/institutions should make every effort to harmonise their activities in the field of trafficking in human beings in order to effectively address the pertaining needs. This applies to all areas of support, be it in relation to training activities, the provision of material support, projects on victim assistance or targeting presumed trafficked persons. (I, g, c) ANNEXES ANNEXES 101
Interviewed Institutions and Organizations (OctoberNovember 2007)
KYIV (central level) Ministry of Foreign Affairs of Ukraine (Department of Consular Service) Ministry of Health Care of Ukraine (Department of Medical Assistance Management) Ministry of Interior of Ukraine (Department of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings) Ministry of Labour and Social Policy of Ukraine Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports (Department of Family, Gender Policy and Demographic Development; State Department for the Adoption and the Protection of Children’s Rights) Security Service of Ukraine State Employment Centre of Ukraine State Social Service for Family, Children, and Youth Supreme Court of Ukraine International Labour Organization International Organization for Migration Mission in Ukraine American Bar Association/Rule of Law Initiative, Europe and Eurasia Division (CEELI) NGO International Women’s Rights Centre La Strada – Ukraine NGO School of Equal Opportunities
CHERKASY Department for Family, Youth and Sports of the Cherkasy Oblast State Administration Division of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Cherkasy Oblast Main Department of Education and Science of the Cherkasy Oblast State Administration Main Department of Health Care and Medicine of Catastrophes of the Cherkasy Oblast State Administration Main Department of Labour and Social Protection of the Population of the Cherkasy Oblast State Administration Main Finance Department of the Cherkasy Oblast State Administration
CHERNIHIV Chernihiv Oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth 102 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Chernihiv Oblast Centre of Social and Psychological Assistance Department for Youth and Sports of the Chernihiv Oblast State Administration Department of Health Care of the Chernihiv Oblast State Administration Division of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Chernihiv Oblast Main Finance Department of the Chernihiv Oblast State Administration Oblast Division of NGO Women’s Union of Ukraine Prosecutor’s Office of Chernihiv Oblast Service for Children of the Chernihiv Oblast State Administration NGO Chernihiv Public Committee of Human Rights Protection
CHERNIVTSI Chernivtsi Oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth Chernivtsi Oblast Employment Centre Department of Education and Science of the Chernivtsi Oblast State Administration Department of the Security Service of Ukraine in Chernivtsi Oblast Division for Family and Youth of the Chernivtsi Oblast State Administration Division of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Chernivtsi Oblast Main Department of Health Care of the Chernivtsi Oblast State Administration Main Department of Labour and Social Protection of the Population of the Chernivtsi Oblast State Administration Main Finance Department of the Chernivtsi Oblast State Administration Prosecutor’s Office of Chernivtsi Oblast NGO Suchasnyk
DONETSK Department for Family and Youth of the Donetsk Oblast State Administration Department of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Main Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Donetsk Oblast Department of Education and Science of the Donetsk Oblast State Administration Department of the Security Service of Ukraine in Donetsk Oblast Donetsk Oblast Centre of Social and Psychological Assistance Donetsk Oblast Employment Centre Main Department of Labour and Social Protection of the Population of the Donetsk Oblast State Administration Main Finance Department of the Donetsk Oblast State Administration ANNEXES 103
Prosecutor’s Office of Donetsk Oblast Service for Children of the Donetsk Oblast State Administration NGO Donetsk Regional League of Business and Professional Women
KHARKIV Department for Family and Youth of the Kharkiv Oblast State Administration Department of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Main Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Kharkiv Oblast Eastern Regional Department of the State Border Guard Service of Ukraine Kharkiv Oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth Kharkiv Oblast Employment Centre Main Department of Education and Science of the Kharkiv Oblast State Administration Main Department of Labour and Social Protection of the Population of the Kharkiv Oblast State Administration Main Finance Department of the Kharkiv Oblast State Administration Service for Children of the Kharkiv Oblast State Administration NGO Road to Future NGO Women’s Community
KHMELNYTSKYI Department for Family, Youth and Sports of the Khmelnytskyi Oblast State Administration Department of Health Care of the Khmelnytskyi Oblast State Administration Division of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Khmelnytskyi Oblast Khmelnytskyi Oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth Khmelnytskyi Oblast Employment Centre Main Department of Labour and Social Protection of the Population of the Khmelnytskyi Oblast State Administration Main Finance Department of the Khmelnytskyi Oblast State Administration Prosecutor’s Office of Khmelnytskyi Oblast Service for Children of the Khmelnytskyi Oblast State Administration NGO Caritas NGO Espero
KYIV (regional level) Kyiv City Centre for Social Services for Family, Children and Youth Main Department for Family and Youth of the Kyiv City State Administration 104 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
LVIV Department for Family and Youth of the Lviv Oblast State Administration Department of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Main Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Lviv Oblast Department of the Security Service of Ukraine in Lviv Oblast Lviv Oblast Centre for Social Services for Family, Children and Youth Lviv Oblast Employment Centre Main Department of Education and Science of the Lviv Oblast State Administration Main Department of Labour and Social Protection of the Population of the Lviv Oblast State Administration Main Finance Department of the Lviv Oblast State Administration Prosecutor’s Office of Lviv Oblast Service for Children of the Lviv Oblast State Administration Western Regional Department of the State Border Guard Service of Ukraine Charitable Foundation Salus NGO Women’s Perspectives
ODESA Department for Family and Youth of the Odesa Oblast State Administration Department of Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Main Department of the Ministry of Interior of Ukraine in Odesa Oblast Department of Education and Scientific Work of the Odesa Oblast State Administration Department of the Security Service of Ukraine in Odesa Oblast Main Department of Labour and Social Policy of the Odesa Oblast State Administration Main Finance Department of the Odesa Oblast State Administration Odesa Oblast Employment Centre Prosecutor’s Office of Odesa Oblast Service for Children of the Odesa Oblast State Administration Southern Regional Department of the State Border Guard Service of Ukraine NGO Public Movement Faith, Hope, Love ANNEXES 105
BACKGROUND DOCUMENTS Ukrainian National Legislation Constitution of Ukraine, Law No 254k/96-VR of 28 June 1996. Civil Code of Ukraine, Law No 435-IV of 16 January 2003. Criminal Code of Ukraine, Law No 2341-III of 5 April 2001. Criminal Procedure Code of Ukraine, Law No 1001-05 of 28 December 1960. Law ‘On Amending Criminal Code of Ukraine with Regard to Improvement of Liability for Human Trafficking and Coercive Engagement in Prostitution’, No 3316-IV of 12 January 2006. Law ‘On Social Services’, No 966-IV of 19 June 2003. Law ‘On Ensuring Organizational and Legal Conditions for Social Protection of Orphans and Children Deprived of Parental Care’, No 2342-IV of 13 January 2005. Law ‘On Ensuring Safety of Individuals involved in Criminal Proceedings’, No 3782-XII of 23 December 1993. Law ‘On Information’, No 2657-XII of 2 October 1992. Law ‘On Amending Several Legislative Acts of Ukraine with Regard to Crossing the State Border of Ukraine’, No 1723-IV of 18 May 2004. Law ‘On Ratification of the UN Convention Against Transnational Organized Crime and its Protocols (Protocol to Prevent, Suppress and Punish Trafficking in Persons, especially Women and Children and Protocol against the Smuggling of Migrants by Land, Air and Sea)’, No 1433-IV of 4 February 2004. Law ‘On Social Work with Children and Youth’, No 2558-III of 21 June 2001. Law ‘On the Enforcement of the Decisions and Application of the Practices of the European Court of Human Rights’, No 3477-IV of 23 February 2006. Law ‘On the Prosecutor’s Office’, No 1789-XII of 5 November 1991. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 1573 of 8 November 2006 ‘On Approving the Regulation on the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 766 of 5 June 2002 ‘On Approving the Comprehensive Programme on Combating Trafficking in Human Beings for 2002-2005’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 608 of 12 May 2004 ‘On the Approval of the Standard Regulation on the Centre of Social and Psychological Assistance’. 106 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 987 of 27 June 2003 ‘On the Approval of the Standard Regulation on the Rehabilitation Centre for Persons who Suffered from Trafficking in Human Beings’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 1125 of 27 August 2004 ‘On the Foundation of the State Social Service for Family, Children and Youth’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 784 of 31 May 2006 ‘On Implementation Measures Concerning Law on the Enforcement of the Decisions and Application of the Practices of the European Court of Human Rights’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 1383 of 4 October 2006 ‘On Approving the Regulation on the Ministry of Internal Affairs of Ukraine’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 410 of 7 March 2007 ‘On Approving the State Programme on Combating Trafficking in Human Beings for the Period Until 2010’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 106 of 31 January 2007 ‘On the Drafting and Implementation of the State Target Programmes’. Cabinet of Ministers of Ukraine, Decree No 1087 of 5 September 2007 ‘On the Consultative and Advisory Bodies for the Family, Gender Equality, Demographic Development, and Combating Trafficking in Human Beings’. Ministry of Health Care of Ukraine, Order No 238 of 11 May 2007 ‘On the Approval of Measures of the Ministry of Health Care of Ukraine Concerning the Implementation of the State Programme on Combating Trafficking in Human Beings for the Period Until 2010’. Ministry of Interior of Ukraine, Order No 931 of 20 October 2005 ‘On the Approval of the Regulation on the Department for Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and a Reference Regulation on the Directorate (Unit) for Combating Crimes Related to Trafficking in Human Beings of the Main Departments of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in the Autonomous Republic of Crimea, the city of Kyiv and the Kyiv Oblast, and the Departments of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine in the oblasts and the city of Sevastopol’. Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports, Order No 2546 of 16 July 2007, ‘On Creation of the Expert Working Group for the Prevention of Domestic Violence and Combating Trafficking in Human Beings’. Prosecutor General of Ukraine, Order No 1 of 19 September 2005 ‘On the Organization of Work and Administration of the Prosecution Authorities of Ukraine’. ANNEXES 107
Prosecutor General of Ukraine, Order No 4gn of 19 September 2005 ‘On the Organization of Supervision over Compliance with the Law by the Inquiry and Prejudicial Investigation Authorities’; Order No 4/1gn of 19 September 2005 ‘On the Organization of Prosecutor’s Supervision over Compliance with the Law by the Investigation Authorities’ and Order No 4/2gn of 19 September 2005 ‘On the Organization of Prosecutor’s Supervision over Compliance with the Law by Special Subdivisions and Other Institutions that Combat Organized Crimes’. Supreme Court of Ukraine, Decree No 4 of 31 March 1995 ‘On Court Practice concerning Cases on Compensation of Moral (Non-Property) Damage’. Additional Protocol on Implementation of the Article 1 to the co-operation Agreement Against Crime Between the Government of Ukraine and the Government of the Republic of Turkey of 7 June 2005.
United Nations Convention against Torture and Other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment, UN GA Res 39/46, 10 December 1984. Convention Against Transnational Organized Crime, UN GA Res A/55/383, 15 November 2000. Protocol to Prevent, Suppress and Punish Trafficking in Persons, especially Women and Children, supplementing the United Nations Convention against Transnational Organized Crime, UN GA Res A/55/383, 15 November 2000. Convention for the Suppression of the Traffic in Persons and of the Exploitation of the Prostitution of Others, UN GA Res 317 (IV), 2 December 1949. Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination Against Women (CEDAW), UN GA Res 34/180, 18 December 1979. Convention on the Rights of the Child (CRC), UN GA Res 44/25, 20 November 1989. Optional Protocol to the Convention on the Rights of the Child on the Sale of Children, Child Prostitution, and Child Pornography, UN GA Res 54/263, 25 May 2000. International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR), UN GA Res 2200A (XXI), 16 December 1966. International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (ICESCR), UN GA Res 2200A (XXI), 16 December 1966. Supplementary Convention on the Abolition of Slavery, the Slave Trade, and Institutions and Practices Similar to Slavery, 7 September 1956. 108 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
ILO Forced Labour Convention (no. 29), 1930. ILO Abolition of Forced Labour Convention (no. 105), 1957. ILO Worst Forms of Child Labour Convention (no. 182), 1999. UNHCHR, Report to the Economic and Social Council, ‘Recommended Principles and Guidelines on Human Rights and Human Trafficking’, E/2002/ 68/Add.1, 20 May 2002. UNODC, Trafficking in Persons: Global Patterns, April 2006. UNODC, An Assessment on Referral Practices to Assist and Protect the Rights of Trafficked Persons in Moldova, February 2007. UNHCR, Guidelines on Policies and Procedures in dealing with Unaccompanied Children Seeking Asylum, February 1997. UNICEF, Guidelines on the Protection of Child Victims of Trafficking, September 2006.
Organization for Security and Cooperation in Europe OSCE Permanent Council Decision No.557/Rev.1, Action Plan to Combat Trafficking in Human Beings, 2005 (PC.DEC/557/Rev.1). OSCE/ODIHR, National Referral Mechanisms. Joining Efforts to Protect the Rights of Trafficked Persons: A Practical Handbook, Warsaw, 2004.
Council of Europe Convention on Action Against Trafficking in Human Beings, ETS No 197, 16 May 2005. Convention on the Exercise of Children’s Rights, ETS No 160, 25 January 1996. Convention for the Protection of Individuals With Regard to Automatic Processing of Personal Data, ETS No 108, 28 January 1981. Additional Protocol to the Convention for the Protection of Individuals With Regard To Automatic Processing of Personal Data, regarding supervisory authorities and transborder data flows, ETS No 181, 8 November 2001. Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (ECHR), ETS No 005, 4 November 1950.
European Union Council Directive 2004/81/EC of 29 April 2004 on the residence permit issued to third-country nationals who are victims of trafficking in human beings or ANNEXES 109
who have been the subject of an action to facilitate illegal immigration, who co-operate with the competent authorities. Council Framework Decision 2002/629/JHA of 19 July 2002 on combating trafficking in human beings. Council Framework Decision 2001/220/JHA of 15 March 2001 on the standing of victims in criminal proceedings. European Commission, Communication from the Commission to the European Parliament and the Council on ‘Fighting trafficking in human beings – an integrated approach and proposal for an action plan’, COM(2005)514 final, 18 October 2005. European Commission, Directorate-General Justice, Freedom and Security, Report of the Experts Group on Trafficking in Human Beings, 22 December 2004. Experts Group on Trafficking in Human Beings of the European Commission, Opinion on reflection period and residence permit for victims of trafficking in human beings, 18 May 2004. Experts Group on Trafficking in Human Beings of the European Commission, Opinion in connection with the conference ‘Tackling Human Trafficking: Policy and Best Practices in Europe’ and its related documents, 11 October 2005.
Other Sources American Bar Association/Rule of Law Initiative–Ukraine, IOM Ukraine, Asset Confiscation as a Source of Financing Victims Assistance and Combating Human Trafficking in Ukraine, Kyiv 2007. Anette Brunovskis & Rebecca Surtees, Leaving the past behind? When victims of trafficking decline assistance, Fafo-report 2007:40. Global Alliance Against Traffic in Women, Foundation Against Trafficking in Women, International Human Rights Law Group, Human Rights Standards for the Treatment of Trafficked Persons, 1999. Inna Shvab, Issues of Pre-Trial and Judicial Investigations into Human Trafficking Cases: An Analysis of Selected Cases, Kyiv 2007. International Women’s Rights Centre ‘La Strada-Ukraine’, Annual Report, 2006. International Women’s Rights Centre ‘La Strada–Ukraine’, Operation of the Hotline for Prevention of Human Trafficking, second edition, revised and amended, Kyiv 2006. E Levchenko, O Kalashnyk, I Shvab and others, National Referral Mechanism of Social Assistance to Trafficked Persons in Ukraine, State Institute for Family and Youth, Kyiv 2004. 110 NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
IOM, Handbook on Direct Assistance for Victims of Trafficking, 2007. Marjan Wijers & Roelof Haveman, Guidelines on Trafficking in Human Beings for the Criminal Justice Chain in Ukraine, June 2006. Gill Dowsett, Olena Yedeleva, Iryna Zakharchenko, Larysa Kolos, Iryna Kochenkova et at., Forum Theatre: A Tool for Finding Solutions when Working in Crisis Situations: Handbook for those wishing to create Forum Theatre, British Council Ukraine, Kyiv 2007. UNICEF, OSCE, USAID, British Council, Trafficking in Ukraine: An Assessment of Current Responses, Kyiv 2005. Functions and duties of the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports and its regional / local departments in relation to combating trafficking in human beings135 Normative and Functions and tasks at the level of: legislative base Ministry Oblast Region City Combating trafficking in human beings 1. State Programme Elaboration of state programmes Coordination, control and Provision of execution Execution of on Combating and legislative acts on matters of provision of execution of of regional regional Trafficking in Human combating trafficking in human state programmes at programmes (1), programmes (1), Beings for the Period beings (1). regional level (1). organization of organization of Until 2010, approved Coordination, control of work of Participation in elaboration operation of regional operation of city by Decree of the structural divisions for family and of state programmes on co-ordination councils regional co- Cabinet of Ministers of youth (1). matters of combating (quarterly) (1, 2), ordination Ukraine of March 7, Provision of operation of Inter- trafficking in human establishment of councils 2007, No. 410 agency Commission for beings (1), elaboration reintegration centres (quarterly) (1, 2), Combating Trafficking in Human and implementation of for victims of human methodological, Beings (quarterly) (2), Expert regional programmes (1). trafficking (if informational and 2. Regulation on Inter- Council (if necessary, but at least Organization of work of necessary) (1, 3). enlightening, Agency Council on once per quarter) (5). permanent oblast regional Conduction of explanatory work the Issues of Family, Organization of work to establish commissions on matters trainings of specialists and Gender Equality, a network of interregional of co-ordination of efforts of city departments consultations on Demographic reintegration centres with and exchange of for family and youth matters of Development, and participation of International information about and for different combating Combating Trafficking Organization for Migration (and prevention of human categories of citizens trafficking in in Human Beings, NGOs) and local executive bodies trafficking (quarterly) (1, (1). human beings approved by Decree of (1, 3). Conduction of regional and 2). Establishment of Provision of (1). the Cabinet of Ministers interbranch meetings-seminars on reintegration centres with methodological, Co-operation of Ukraine of matters of co-ordination of work of participation of NGOs and informational and with NGOs, September 5, 2007, No. central and local executive bodies local executive bodies (1, enlightening, bodies of internal 1087 with regard to implementation of 3). Provision of explanatory affairs, centres of programmes and measures on methodological, assistance and social services 3. Standard matters of combating trafficking in informational and consultations on for youth, Regulation on the human beings (1). Organization of enlightening assistance in matters of combating services for
135 This table was prepared and provided by the Ministry of Ukraine for Family, Youth and Sports. The information is valid as of February ANNEXES
2008. Unofficial translation 111 112 Rehabilitation Centre trainings of heads of structural this sphere (1). trafficking in human children affairs for Persons who divisions for family and youth, Organization and beings (1). (1). Suffered from employees of “hotlines” and “help participation in regional Co-operation with Organization of Trafficking in Human lines”, volunteers, representatives and inter-branch bodies of internal provision of Beings, approved by of public organizations on meetings-seminars on affairs, health care, assistance to Decree of the Cabinet specified matters (1). matters of co-ordination of social protection of victims of human of Ministers of Ukraine Co-operation with central efforts to implement population, centres of trafficking of June 27, 2003, executive bodies, public and measures on combating social services for through the No. 987 international organizations on trafficking in human youth, services for network of specified matters (1). Enlightening beings (1, 2). Organization minors (1, 2, 3). reintegration 4. Programme of work for all layers of population of trainings on specified Establishment of data centres (1, 3). Guarantee of Rights with participation of mass media, matters for heads of base for children Along with social and Interests of participation in preparation of regional departments for whose parents went services for Citizens Who Go social advertisements and family and youth, persons abroad to work (4). family, children Abroad for informational videos (with in the risk group and other Organization of and youth, Employment, and participation of public categories of society (1). provision of services for Children Adopted by organizations) (1). Provision of Organization of provision assistance to victims children affairs, Foreigners, for the sociological research (1), of assistance to victims of of human trafficking establishment of Period Until 2005, preparation and submission of human trafficking through through the network data base of approved by Decree of informational and analytical the network of of reintegration children whose the Cabinet of Ministers materials, reports, references on reintegration centres (3). centres (1, 3). parents went of Ukraine of November matters of combating trafficking in Generalization of Preparation of reports abroad to work 17, 2004, No. 1559 human beings to the Secretariat information with regard to on implementation of (4). of the President of Ukraine, the data base of children programmes and Preparation of 5. Ministry of Ukraine Cabinet of Ministers of Ukraine whose parents went measures on reports on for Family, Youth and (1), central executive bodies. abroad to work (4). specified matters (1). implementation Sports, Order No. Processing of orders of the Preparation of reports on Consideration of of programmes 2546 of 16 July 2007, Verkhovna Rada of Ukraine, the execution of programmes applications and and measures ‘On Creation of the Secretariat of the President of and measures on the claims of citizens. on specified Expert Working Group Ukraine, the Cabinet of Ministers above-mentioned matters. matters (1). for the Prevention of of Ukraine, consideration of Consideration of Consideration of Domestic Violence applications from central applications and claims applications and and Combating executive bodies, public from citizens. claims of Trafficking in Human organizations and citizens. citizens. NEEDS ASSESSMENT OF THE NATIONAL REFERRAL MECHANISM FOR VICTIMS OF TRAFFICKING IN HUMAN BEINGS IN UKRAINE
Beings’
Àíäðåÿ Ñüîëüêíåð
ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Çâ³ò äîñë³äæåííÿ
Êè¿â – 2008 Цей звіт підготовлено у рамках проведення дослідження «Оцінка потреб національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми в Україні». Звіт було схвалено 3 липня 2008 р. Міжвідомчою радою з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми.
Дослідження проведено групою незалежних консультантів (одним міжнародним і двома національними) на замовлення офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні на прохання Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії у рамках Датської програми з протидії торгівлі людьми у Південно/східній та Східній Європі.
Погляди та судження, наведені у цьому звіті, належать авторам та опитаним експертам/посадовцям і не обов’язково відображають позицію ОБСЄ, інститутів ОБСЄ чи Координатора проектів ОБСЄ в Україні, а також Міністерства закордонних справ Данії та Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.
Автор і національні консультанти висловлюють подяку всім респондентам за те, що вони знайшли час поділитись своїм досвідом, і за висловлені коментарі й зауваження до попередніх висновків, зроблених за результатами проведеного дослідження. Автор також хотіла б особливо подякувати пані Наталці Осташ і панові Глібові Ясницькому за їхні цінні поради й підтримку під час проведення дослідження, а також пані Ользі Пищуліній за її внесок під час виконання першої фази дослідження.
Опубліковано Координатором проектів ОБСЄ в Україні вул. Стрілецька, 16 Київ, 01034, Україна www.osce.org/ukraine
© ОБСЄ 2008
Всі права захищені. Зміст цієї публікації може безкоштовно копіюватися та використовуватися для освітніх і інших некомерційних цілей за умови посилання на джерело інформації.
Координатор проектів ОБСЄ в Україні висловлює вдячність Олександру Баканову за згоду використати його картину “Тиша” на обкладинці цієї публікації.
Дизайн: Видавництво “КІМ”
Надруковано в Україні: Видавництво “КІМ”
Проведення дослідження та публікація цього звіту стала можливою завдяки фінансовій підтримці Міністерства закордонних справ Данії у рамках Датської програми з протидії торгівлі людьми у Південно/східній та Східній Європі.
ОБСЄ, інститути ОБСЄ, Координатор проектів ОБСЄ в Україні, а також Міністерство закордонних справ Данії не несуть відповідальності за зміст та погляди, висловлені експертами або організація/ ми в цьому матеріалі. Àíäðåÿ Ñüîëüêíåð
ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Çâ³ò äîñë³äæåííÿ ЗМІСТ Ç̲ÑÒ 7
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ................................................................. 10 РЕЗЮМЕ .................................................................................. 11 ВСТУП ..................................................................................... 17 КОНЦЕПТУАЛЬНА ТА ОПЕРАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ ........................................................ 23 ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ......................... 25 РЕГІОНАЛЬНІ ПРОГРАМИ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ....................... 26 ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ТА КЛЮЧОВІ УРЯДОВІ УСТАНОВИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ ................................. 28 Міжвідомча рада з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми ........................ 28 Експертна робоча група з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми ................................................................ 29 Регіональні ради ................................................................................. 30 Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту ........................ 30 Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді .......................... 30 Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини ........... 31 Міністерство внутрішніх справ України ................................................ 31 Служба безпеки України ..................................................................... 32 Генеральна прокуратура України ......................................................... 32 Верховний Суд України та судова система ........................................... 33 Державна служба зайнятості України ................................................... 34 Навчальні заклади та органи освіти ..................................................... 35 Загальні міркування ............................................................................ 35 НОРМАТИВНО/ПРАВОВА БАЗА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ................................................ 36 Кримінальний кодекс України .............................................................. 36 Кримінально/процесуальний кодекс України ....................................... 37 Цивільний кодекс України ................................................................... 39 Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» ............................................................. 40 Закон «Про соціальні послуги» ............................................................ 40 Закон «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» ............................. 41 Кроки з розробки комплексного закону з протидії торгівлі людьми ..... 42 Пропозиції щодо внесення змін до Кримінально/процесуального кодексу України .................................................................................. 42 СИТУАЦІЯ, ЩО СКЛАЛАСЬ В УКРАЇНІ, У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ............................................ 43 ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ: ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ...................... 45 8 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Ідентифікація ...................................................................................... 45 Перенаправлення ............................................................................... 45 Надання допомоги ............................................................................. 45 Взаємодія з правоохоронними органами ........................................... 46 ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСІБ, ПОТЕРПІЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ................ 46 Дві категорії осіб, потерпілих від торгівлі людьми ................................ 46 Моделі ідентифікації потерпілих соціальними службами та НУО ........... 47 Гарячі лінії .................................................................................. 47 Консультаційні послуги ................................................................ 48 Інтернет ..................................................................................... 48 Інформаційнопросвітницькі кампанії .......................................... 48 Форумтеатр .............................................................................. 48 Робота з населенням .................................................................. 48 Центри соціальних служб ............................................................ 49 Місцеві центри зайнятості ........................................................... 49 Навчальні заклади ....................................................................... 50 Ідентифікація жертв торгівлі людьми серед депортованих осіб, що прибувають в Україну ..................................................... 50 Порядок ідентифікації потерпілих правоохоронними органами ........... 50 Виявлення потерпілих від торгівлі людьми у пунктах перетину кордону ................................................................. 51 У морському порту ..................................................................... 51 В аеропортах ............................................................................. 52 Кількість випадків торгівлі людьми ...................................................... 53 Інформація, отримана від соціальних служб ................................. 53 Інформація, отримана від правоохоронних органів ....................... 53 Торгівля дітьми ........................................................................... 54 Внутрішня торгівля людьми в Україні ............................................ 55 Статистичні дані .......................................................................... 55 Перешкоди на шляху до ефективної ідентифікації ................................ 57 СПІВПРАЦЯ ........................................................................................ 58 Співпраця в межах України ................................................................. 58 На центральному рівні ................................................................. 58 На регіональному рівні ................................................................ 60 Співробітництво між постачальниками соціальних послуг і правоохоронними органами ...................................................... 61 Співробітництво між надавачами соціальних послуг ..................... 62 Ç̲ÑÒ 9
Інші сфери співробітництва ......................................................... 64 Загальні міркування .................................................................... 64 Співробітництво між НУО ............................................................ 65 Співробітництво з міжнародними інституціями ............................ 65 Транскордонне співробітництво .......................................................... 66 ПОСЛУГИ З НАДАННЯ ПІДТРИМКИ ТА ЗАХИСТУ .................................. 67 Надання допомоги державою ............................................................. 67 Надання допомоги міжнародними організаціями та НУО за фінансової підтримки міжнародних організацій ............................... 69 Огляд практики та досвіду надання окремих видів послуг ..................... 70 Притулки .................................................................................... 71 Правова допомога/підтримка ..................................................... 74 Медична та психологічна допомога ............................................. 74 Працевлаштування ...................................................................... 76 Освіта ........................................................................................ 78 Жертви торгівлі людьми, які не є громадянами України ....................... 78 ПОРЯДОК ПОВЕРНЕННЯ – РЕПАТРІАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА РЕІНТЕГРАЦІЯ .............................................................. 79 Повернення жертв торгівлі людьми до України .................................... 79 Повернення жертв торгівлі людьми з України до країн походження ....... 80 ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ (У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАХИСТ ПОТЕРПІЛИХ/СВІДКІВ ТА КОМПЕНСАЦІЯ) ............................................ 80 Звільнення жертв від покарання .......................................................... 81 Загальні аспекти, пов’язані з правами жертв ....................................... 81 Заходи безпеки для осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві .............................................................. 82 Надання захисту по завершенні кримінального судочинства ................ 83 Компенсація ....................................................................................... 83 ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ .......................................................................... 85 Використання та захист відомостей про особу на практиці .................. 86 РЕКОМЕНДАЦІЇ .......................................................................... 87 ДОДАТКИ ................................................................................. 99 10 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
БДІПЛ Бюро демократичних інституцій і прав людини
ДПСУ Державна прикордонна служба України
ЄС Європейський Союз
КК Кримінальний кодекс (України)
КПК Кримінально/процесуальний кодекс (України)
МЗС Міністерство закордонних справ України
МОМ Міжнародна організація з міграції
МОП Міжнародна організація праці
НМП національний механізм перенаправлення
НУО неурядова організація
ОБСЄ Організація з безпеки та співробітництва в Європі
СБУ Служба безпеки України
СНД Співдружність незалежних держав РЕЗЮМЕ ÐÅÇÞÌÅ 13
У цьому Звіті здійснено оцінку ситуації, яка склалась у сфері протидії торгівлі людьми в Україні, зокрема стосовно ідентифікації, перенаправлення, допомоги та захисту прав постраждалих від торгівлі людьми. Проведено огляд заходів, які вживаються урядовими установами та громадськими організаціями для вирішення проблем та забезпечення потреб постраждалих від торгівлі людьми. Тематика звіту не передбачала оцінки превентивних заходів чи практики судового переслідування злочинців. За результатами дослідження, запропоновано рекомендації щодо вдосконалення процедури ідентифікації постраждалих від торгівлі людьми в Україні, покращення захисту їхніх прав і розширення можливостей доступу до заходів підтримки у рамках чинного національного механізму перенаправлення в Україні.
Загальна мета звіту – сприяння Україні в розширенні можливостей систем ідентифікації та перенаправлення осіб, постраждалих від торгівлі людьми, для отримання допомоги, захисту їхніх прав і забезпечення доступу до судочинства. Висновки звіту спираються на інформацію, отриману від ключових національних і регіональних інституцій та від міжнародних організацій, задіяних у боротьбі з торгівлею людьми в Україні. Крім того, проаналізовано інформацію, отриману за результатами відповідних досліджень і оцінок у сфері ідентифікації, перенаправлення, допомоги та захисту прав постраждалих від торгівлі людьми, а також проведено огляд доступного законодавства. У звіті враховано коментарі та зауваження до попередніх висновків і рекомендації, висловлені ключовими інституціями в Україні (в тому числі й міжнародними організаціями), Секретаріатом ОБСЄ у Відні та БДІПЛ ОБСЄ.
Останніми роками Уряд України докладає зусиль для вдосконалення нормативно/ правової бази у сфері боротьби з торгівлею людьми та надання допомоги потерпілим. Ухваливши нову Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, уряд має на меті створити умови для боротьби з торгівлею людьми, підвищити ефективність заходів з виявлення злочинів і вирішити проблеми, пов’язані з реінтеграцією постраждалих. Особлива увага приділяється співробітництву НУО та міжнародних організацій, хоча держава й досі не передбачає безпосереднього фінансування НУО, які працюють з постраждалими від торгівлі людьми. У цілому, Державна програма поки що надто загальна і не містить окремих важливих елементів, зокрема, показників ефективності. Це стосується і регіональних програм.
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, на яке в рамках Державної програми покладено роль координатора, докладає всіх зусиль, аби сприяти розробці дієвого національного механізму перенаправлення. Органи, які координують діяльність по боротьбі з торгівлею людьми, створено на національному та регіональному рівнях. Поки що не вистачає досвіду роботи з нещодавно створеною Міжвідомчою радою, яка повинна займатись не тільки проблемами торгівлі людьми, але й питаннями сім’ї, ґендерної рівності та демографічного розвитку. Втім, Експертна робоча група з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми – це дорадчий орган з 14 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
добре налагодженою роботою. Він повинен сприяти – у рамках своїх повноважень – розвиткові національного механізму перенаправлення. На обласному рівні координаційні органи діють ще не в повну силу.
За відсутності єдиного національного положення про методи роботи, якість та функціонування механізмів взаємодії на регіональному рівні відрізняються в кожній області. Аналогічно рівень залучення державних установ до існуючих схем співробітництва на національному та регіональному рівнях відрізняється залежно від інституції. У багатьох випадках партнерство залежить від особистих стосунків.
І хоча національні, регіональні й місцеві органи влади відіграють ключову роль у боротьбі з торгівлею людьми, нерідко вони не до кінця усвідомлюють свої обов’язки щодо ідентифікації та підтримки постраждалих від цього злочину. Окремі респонденти стверджують, що такі завдання не входять до сфери їхньої компетенції. Інші посилаються на обмежені ресурси і недостатній досвід у таких справах. Тому в рамках національного механізму перенаправлення необхідно підвищити рівень залучення органів влади і посилити міжгалузеву співпрацю і координацію. В окремих випадках для вирішення цієї проблеми докладалося або докладається чимало зусиль. Так, Міністерство внутрішніх справ України створило відділи по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми на центральному і обласному рівнях, і налагодило ефективне співробітництво з НУО, які протидіють торгівлі людьми, що дозволяє здійснювати перенаправлення постраждалих для отримання допомоги. Насамперед, це НУО, які працюють за сприяння МОМ і надають допомогу потерпілим від торгівлі людьми на підставі угод про співробітництво з МОМ. Соціальні служби переважно не беруть безпосередньої участі в цьому процесі, навіть в областях, де немає НУО, які протидіють торгівлі людьми, оскільки у таких випадках міліція зазвичай доправляє потерпілих безпосередньо до МОМ. Державна служба зайнятості зараз намагається зорієнтувати працівників центрів зайнятості на потреби постраждалих від торгівлі людьми, надати їм відповідну підготовку і розширити співпрацю з НУО, які протидіють торгівлі людьми.
Переважну більшість потерпілих від торгівлі людьми виявляє міліція, яка ідентифікує їх як жертв злочину, або постачальники соціальних послуг, особливо НУО. За отриманими даними основна маса випадків стосується сексуальної експлуатації. Досвід у справах, які стосуються трудової чи інших форм експлуатації, тільки/но з’являється. Існує також дуже мало інформації щодо внутрішньої торгівлі людьми, а також щодо кількості та категорій постраждалих від торгівлі людьми, які не є громадянами України.
Не вироблено спеціальних процедур для швидкого виявлення дітей, які постраждали від торгівлі людьми, а працівники соціальних установ, які займаються дітьми, включаючи освітні заклади, переважно не мають досвіду для участі у процесі ідентифікації. Через це не вдалося виявити жодної спеціальної національної реабілітаційної програми для дітей, які постраждали внаслідок торгівлі людьми. ÐÅÇÞÌÅ 15
Не існує єдиної статистики щодо кількості та категорій постраждалих від торгівлі людьми в Україні. Правоохоронні відомства ведуть власну офіційну статистику зареєстрованих осіб. НУО та МОМ користуються своїми базами даних з інформацією про осіб, яким вони надавали допомогу.
У багатьох регіонах соціальні установи налагоджують контакти з потерпілими від торгівлі людьми, але з низки причин – чи то через невміння активно долучатися до процесу ідентифікації, чи через обмежені повноваження тощо – вони зазвичай не ідентифікують осіб як постраждалих від торгівлі людьми, а тому і не мають власної статистики таких випадків.
За даними МОМ, майже 95% усіх програм допомоги потерпілим від торгівлі людьми фінансуються МОМ. Більшість НУО, які на сьогодні протидіють торгівлі людьми, розвинулися завдяки іноземному/міжнародному фінансуванню, а зараз багато з них налагодили партнерські стосунки з національними органами влади і є важливими постачальниками послуг для осіб, постраждалих унаслідок торгівлі людьми. У шістьох областях НУО керують реабілітаційними центрами, які пропонують постраждалим від торгівлі людьми широкий набір послуг і притулок. Хоча левова частка фінансування цих центрів надходить від МОМ чи інших донорів, уряд іноді надає приміщення й субсидії на їх утримання та натуральну допомогу. Тому підтримання рівня цих послуг нині здебільшого залежить від міжнародної спільноти.
За ініціативою Міністерства Україні у справах сім’ї, молоді та спорту в регіонах було створено 20 антикризових центрів для забезпечення потреб сімей у кризових ситуаціях, а в 14 регіонах окрім цих центрів було відкрито ще й притулки. Хоча ці центри та притулки можна використовувати для осіб, постраждалих від торгівлі людьми, на сьогодні, за звітними матеріалами, зареєстровано лише кілька таких випадків. Подібні звіти надійшли також від інших постачальників послуг, таких як заклади охорони здоров’я. Головна проблема соціальних установ полягає в тому, що держава виділяє обмежені фінансові ресурси на відшкодування витрат, необхідних для надання належної допомоги. Ще одна причина недостатнього використання цих послуг, можливо, пов’язана з відсутністю навичок і досвіду, які необхідні працівникам соціальних служб для виявлення постраждалих від торгівлі людьми і забезпечення їхніх потреб. Це, знову ж таки, може пояснюватися відсутністю конкретних положень про надання підтримки й допомоги особам, потерпілим у результаті торгівлі людьми.
Нині не існує окремого закону про торгівлю людьми. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні ініціювало процес підготовки комплексного закону про боротьбу з торгівлею людьми, який повинен урахувати всі аспекти торгівлі людьми і гарантувати, що постраждалі від цього злочину особи матимуть можливість отримання допомоги й захисту.
Більшість повернень в Україну організує МОМ. «Ла Страда/Україна» також допомагає постраждалим від торгівлі людьми повернутись, а іноді до процедур повернення 16 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
долучаються місцеві НУО. Українські дипломатичні представництва за кордоном беруть участь у цьому процесі головним чином у зв’язку з оформленням проїзних документів на повернення.
Для негромадян України, які постраждали від торгівлі людьми, не існує жодних спеціальних законодавчих положень, наприклад, забезпечення „періоду на роздуми», тому до них застосовується звичайний міграційний режим. Повернення до країн походження переважно організовують НУО через мережу МОМ або через організацію «Ла Страда/Україна», а держава поки що не бере на себе відповідальність за проведення належної оцінки ризику.
Низка чинників і досі знищує у потерпілих бажання розповідати про свій досвід органам влади, наприклад, відсутність концепції звільнення жертв від покарання, наявність адміністративної відповідальності за проституцію, чи зневага/неналежне ставлення до принципів конфіденційності.
Особа, визнана жертвою злочину, має всі права сторони/учасниці судочинства і може скористатися правом на захист. Однак судочинство – це, як правило, тривалий процес, процедура отримання компенсації за збитки складна, а безкоштовна юридична допомога не є автоматичною послугою, що надається і/або оплачується державою. Сьогодні вживаються деякі заходи, спрямовані на вирішення окремих проблем, а тому треба зачекати, щоб побачити, чи стануть реальністю пропозиції щодо розширеного доступу до правосуддя, забезпечення компенсації та надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми. ВСТУП ÂÑÒÓÏ 19
Комплексний підхід до боротьби з торгівлею людьми передбачає попередження торгівлі людьми, переслідування осіб, які вчиняють цей злочин або сприяють його вчиненню, а також зміцнення і захист прав осіб, постраждалих від торгівлі людьми.1
Торгівля людьми є не лише кримінальним злочином, але й має серйозні гуманітарні наслідки як для жертв торгівлі, так і для державних установ і неурядових організацій, що діють у галузі прав людини. Тому створення ефективного національного механізму перенаправлення (далі – НМП) – це надзвичайно важливий крок у забезпеченні захисту прав людей, що постраждали від торгівлі людьми. НМП розглядається як «механізм співпраці, у межах якого державні установи виконують свої зобов’язання щодо забезпечення та захисту прав людини осіб, що постраждали від торгівлі людьми, а також координують зусилля у стратегічному партнерстві з громадянським суспільством». 2 Концепція НМП спирається на визначення торгівлі людьми, яке міститься в Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, і передбачає створення ефективних механізмів і структур для протидії торгівлі людьми та допомоги жертвам. У контексті НМП термін «перенаправлення» означає передання постраждалих від торгівлі людьми або надання їм доступу до закладів і служб підтримки. План дій ОБСЄ, який допомагає країнам/учасникам на практиці реалізувати свої зобов’язання щодо боротьби з торгівлею людьми, містить низку рекомендацій стосовно створення НМП. Ці рекомендації, зокрема, стосуються налагодження партнерства з громадянським суспільством та іншими інституціями, задіяними у цій сфері, настанов щодо належного виявлення постраждалих від торгівлі людьми та створення міжвідомчих і міжгалузевих груп для розробки й моніторингу політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми.3 Крім того, НМП повинен відповідати рекомендаціям Плану дій ОБСЄ, які мають першочергове значення для надання захисту й допомоги, зокрема: – Жертви торгівлі людьми не підлягають кримінальному переслідуванню через те, що стали об’єктом торгівлі людьми.4 – Державам слід вживати заходів для забезпечення ефективного захисту свідків кримінального судочинства та їхніх родичів чи інших близьких від потенційної помсти чи залякування.5
1 Див. Рішення №557/Ред. 1 Постійної Ради ОБСЄ, План дій з протидії торгівлі людьми, 2005 (PC.DEC/557/Rev.1). 2 ОБСЕ/БДИПЧ, Механизмы перенаправления жертв торговли людьми на национальном уровне: Объединяя усилия по защите прав жертв торговли людьми. Практическое руководство, 2004. 3 План дій ОБСЄ, Розділ V, 3. 4 План дій ОБСЄ, Розділ ІІІ, 1.8. 5 План дій ОБСЄ, Розділ ІІІ, 4.1. 20 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
– Державам слід забезпечувати захист даних і право жертви на недоторканість особистого життя, в тому числі під час збору й аналізу даних.6 – Державам слід надавати жертвам юридичні консультації на етапі, коли вони вирішують, чи виступати свідками в суді.7 – Державам слід дозволяти НУО надавати підтримку жертвам під час судових засідань.8 – Державам слід організувати «гарячі» телефонні лінії, які виступатимуть незалежним джерелом порад і консультацій та першою інстанцією для перенаправлення, а також забезпечуватимуть анонімність звернень.9 – Державам слід прийняти законодавство, яке створює законодавчу базу для надання допомоги й захисту.10 – Державам слід організувати притулки, які б забезпечували потреби постраждалих від торгівлі людьми, а доступ до притулків слід надавати всім жертвам, незалежно від їхньої готовності співпрацювати з органами влади при проведенні розслідування.11 – Державам слід розробити програми соціальної допомоги та інтеграції, які передбачатимуть юридичні консультації, медичну та психологічну допомогу і доступ до системи охорони здоров’я.12 – Державам слід надавати жертвам допомогу в добровільному поверненні на батьківщину з належним урахуванням їхньої власної безпеки та безпеки їхніх родин.13 – Державам слід надавати період на роздуми і дозволи на тимчасове або постійне проживання.14 – Державам слід забезпечити використання конфіскованих доходів від торгівлі людьми на користь жертв торгівлі і розглянути можливість створення компенсаційного фонду для постраждалих від торгівлі людьми.15
Практичний посібник БДІПЛ ОБСЄ з питань НМП пропонує дієві настанови щодо розвитку і запровадження усталених механізмів та структур для протидії торгівлі людьми та щодо моніторингу та розвитку необхідних можливостей.
6 План дій ОБСЄ, Розділ ІІІ, 4.3. 7 План дій ОБСЄ, Розділ ІІІ, 4.5. 8 План дій ОБСЄ, Розділ ІІІ, 4.6. 9 План дій ОБСЄ, Розділ ІV, 4.11. 10 План дій ОБСЄ, Розділ V, 2.1. 11 План дій ОБСЄ, Розділ V, 4. 12 План дій ОБСЄ, Розділ V, 6. 13 План дій ОБСЄ, Розділ V, 7.1. 14 План дій ОБСЄ, Розділ V, 8. 15 План дій ОБСЄ, Розділ ІІІ, 1.5. ÂÑÒÓÏ 21
Першим кроком на шляху до створення ефективного НМП в Україні повинно бути ґрунтовне розуміння функцій, обов’язків та роботи національних інституцій, задіяних у різних аспектах протидії торгівлі людьми, та усвідомлення контексту й умов, у яких їм доведеться діяти. Цей звіт було підготовлено на замовлення Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Він може допомогти структурувати надзвичайно необхідне співробітництво й координацію зусиль усіх зацікавлених сторін, а також сприяти усуненню наявних недоліків у протидії торгівлі людьми в Україні.
З огляду на сказане вище, проведену оцінку передусім спрямовано на сприяння Україні в розбудові можливостей систем ідентифікації, перенаправлення, надання допомоги й захисту прав осіб, що постраждали від торгівлі людьми. За результатами проведеної оцінки у звіті запропоновано рекомендації щодо вдосконалення порядку ідентифікації жертв торгівлі людьми в Україні, надання їм допомоги, захисту їхніх прав і сприяння в отриманні доступу до правосуддя в рамках ефективного НМП. Тому до завдань звіту не входить оцінка превентивних заходів чи практика розслідування і судового переслідування. Отже, рекомендації звіту не торкаються ані попередження торгівлі людьми, ані переслідування злочинців.
Структура цього звіту відображає основні компоненти, які розглядаються у рамках НМП, а саме: інституційну основу протидії торгівлі людьми, ідентифікацію постраждалих, співпрацю між залученими сторонами, послуги із захисту та допомоги потерпілим, їх репатріацію та соціальну реінтеграцію. Окрему увагу приділено питанням забезпечення доступу до правосуддя та захисту особистих даних жертв торгівлі людьми. У деяких випадках (залежно від наявності інформації) наведено конкретні приклади поточної практики. Це зроблено не для того, щоб продемонструвати позитивну чи незадовільну практику, а радше для відображення ситуації, що існує. У цьому контексті окремі області згадуються частіше за інші, передусім через те, що вони більше потерпають від певних обставин.16
Методика оцінювання передбачає аналіз національної нормативно/правової бази та іншої дотичної документації в галузі протидії торгівлі людьми в Україні, проведення співбесід із представниками залучених державних установ і неурядових організацій на центральному та регіональному рівнях у Києві та восьми областях України. З цією метою експерти здійснили візити до Донецької, Львівської, Одеської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей. Вибір областей зумовлений бажанням отримати збалансоване уявлення про географічні та соціально/економічні чинники, спроможності установ протидіяти торгівлі людьми та інтенсивність міграційних потоків. З представниками міжнародних організацій, причетних до боротьби з торгівлею
16 Зокрема, це стосується Одеської області, яка є транзитним регіоном для багатьох громадян і негромадян України. 22 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
людьми, проведено низку індивідуальних співбесід. В цілому, понад 100 представників різних установ і організацій люб’язно погодились взяти участь у співбесідах, що відбулися у другій половині жовтня і на початку листопада 2007 року. Окрім того, з метою отримання детальнішої інформації для працівників правоохоронних/судових органів і соціальних служб було розроблено анкети і розповсюджено серед респондентів після проведення співбесід. Попередні висновки і запропоновані рекомендації було надано основним зацікавленим сторонам в Україні (включаючи міжнародні організації), Секретаріату ОБСЄ у Відні та БДІПЛ для обговорення та отримання відгуків і зауважень. Отримані коментарі та зауваження враховано у звіті. Отже, в основу цього звіту покладено інформацію, отриману від представників ключових задіяних установ і організацій. КОНЦЕПТУАЛЬНА ТА ОПЕРАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 25
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ У березні 2007 року Кабінет Міністрів України ухвалив Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 року17 (далі – Державна програма). Попередня програма завершилась у 2005 році18 . Загальною метою Державної програми є створення умов для протидії торгівлі людьми та пов’язаній із нею злочинній діяльності, підвищення ефективності роботи з виявлення таких злочинів та осіб, що їх учиняють, і вирішення питання щодо реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Державну програму також спрямовано на удосконалення механізму нормативно/правового регулювання питань протидії торгівлі людьми, підтримку осіб, що постраждали від торгівлі людьми, вдосконалення діяльності реабілітаційних центрів, які надають допомогу жертвам торгівлі людьми, співробітництво з громадськими та міжнародними організаціями, застосування міжнародного досвіду для попередження торгівлі людьми і боротьби з нею та захисту прав осіб, які постраждали від цього злочину. Двічі на рік центральні та місцеві органи влади, визначені відповідальними за виконання Державної програми, повинні подавати до Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту звіти про хід виконання Державної програми, а Міністерство, у свою чергу, раз на рік звітує перед Кабінетом Міністрів України. До Державної програми додається План заходів щодо протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, який передбачає конкретні заходи на виконання Державної програми та визначає відповідальних за їх здійснення. Та все ж Державній програмі бракує конкретності. Консолідований підхід, передбачений Державною програмою щодо залучення всіх ключових гравців, у тому числі НУО та міжнародних організацій, може стати підґрунтям для становлення ефективного НМП. Позитивним чинником є й те, що як на центральні, так і на місцеві органи влади покладено відповідальність за використання коштів, виділених з державного та місцевих бюджетів на виконання Державної програми. Утім обсяги й джерела фінансування заходів, здійснюваних у рамках Державної програми відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 31 січня 2007 року19 , якою визначаються процедури розроблення й виконання державних програм, не прописано. На жаль, державний та місцеві бюджети не передбачають прямого фінансування діяльності НУО, що спеціалізуються на протидії торгівлі людьми. В цілому ж, головною проблемою залишається недостатність бюджетних коштів, що виділяються на реалізацію Державної програми. Так само, деякі аспекти, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 31 січня 2007 року, вимагають додаткових уточнень. Зокрема, кількісні та якісні показники ефективності виконання програми не мають чіткого визначення. 17 Постанова Кабінету Міністрів України № 410 від 7 березня 2007 року «Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року». 18 Постанова Кабінету Міністрів України № 766 від 5 червня 2002 року «Про затвердження Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002/2005 роки». 19 Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 31 січня 2007 року «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм». 26 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Переглядаючи очікувані результати Державної програми, привертає увагу те, що одним із них є включення питань протидії торгівлі людьми до навчальних програм освітніх закладів для дітей та юнацтва, особливо шкіл/інтернатів та дитячих будинків. У ході співбесід, проведених експертами з оцінювання, склалося враження, що окремі навчальні заклади не беруть на себе достатньо відповідальності за розв’язання цієї проблеми, оскільки це виходить за межі їхньої компетенції. Незважаючи на те, що певні превентивні заходи все ж проводяться, за невеликими винятками, мало що робиться для підготовки насамперед вчителів і шкільних психологів та їх орієнтації на проблеми торгівлі людьми, що допомогло б цим категоріям працівників набути навичок виявлення дітей, постраждалих від торгівлі людьми.
За умови сталого функціонування, Державна програма справді може підвищити професійну компетентність та знання державних посадовців і представників НУО, які протидіють торгівлі людьми на центральному та місцевому рівнях. Наразі навіть навчальні програми для фахівців не дають очікуваних результатів через високу плинність кадрів.
Передбачені Державною програмою заходи, спрямовані на поліпшення співпраці між правоохоронними органами в Україні та за кордоном, а також з неурядовими організаціями та міжнародними інституціями, безумовно, будуть корисними для роботи всіх залучених установ. Для ефективного НМП надзвичайно важливе значення мають дієві структури взаємодії, особливо між урядовими установами і організаціями громадянського суспільства. Така співпраця, зокрема, може передбачати негайне перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми до служб надання підтримки й допомоги.
Щодо надання допомоги жертвам торгівлі людьми, то Державна програма націлена, в першу чергу, на громадян України. При цьому відсутні будь/які спеціальні положення про порядок репатріації та соціальної реінтеграції постраждалих від торгівлі людьми з інших країн, чи забезпечення їхніх потреб у захисті та допомозі під час перебування в Україні. Втім існують свідчення, що Україна перетворюється на країну призначення, хоча кількісні показники ще доволі низькі20 . Цей аспект необхідно додатково вивчити, щоб усунути невідповідності та забезпечити належний захист прав усіх постраждалих від торгівлі людьми в Україні.
РЕГІОНАЛЬНІ ПРОГРАМИ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ З ухваленням Державної програми до областей надійшли розпорядження розробити/ переглянути регіональні програми протидії торгівлі людьми (далі – регіональні програми). 20 Див. також: Управління ООН з наркотиків та злочинності. Торгівля людьми: глобальні схеми. – Квітень 2006, де зазначено, що Україна займає середні позиції в рейтингу країн призначення. Останні статистичні дані МОМ свідчать, що Україна вже перетворилися на країну призначення. Див. також Управління ООН з наркотиків та злочинності. Оцінка практики перенаправлення для надання допомоги особам, постраждалим від торгівлі людьми, й захисту їхніх прав у Молдові. – Лютий 2007. – С. 17, де зазначається, що більшість жертв депортується з Туреччини й України. ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 27
Респондент від Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту зазначав, що наразі вже ухвалено близько 20 регіональних програм21 .
Відзначається, що в деяких областях програми ще не розроблено, наприклад, через відсутність потенційного фінансування на виконання таких програм. Ухвалені програми зазвичай містять тільки загальні положення, за якими місцеві бюджети повинні виділяти кошти на здійснення заходів програми. Наразі незрозуміло, чи зможуть виділені з бюджету кошти адекватно забезпечити усі потреби.
У багатьох сферах регіональні програми недостатньо конкретизовані. Скажімо, координаційний орган переважно визначається регіональною програмою. В окремих випадках на цей орган покладаються обов’язки моніторингу. Проте ролі та обов’язки такого органу здебільшого визначаються недостатньо чітко, тому багато що залежить від особистого ентузіазму окремих співробітників. Та навіть у тих випадках, коли функції моніторингу передбачених заходів визначено документально, показники успіху чи невдачі в цілому відсутні.
Або, приміром, більшість регіональних програм передбачає регулярне звітування про стан виконання програми. Формальні вимоги до подання звітів (такі, як строки подання та кому їх слід адресувати) переважно визначені, але конкретні настанови щодо змісту практично відсутні, тому не до кінця зрозуміло, яку саме інформацію необхідно подавати.
Аналогічно, регіональні програми зазвичай торкаються питань взаємодії та координації між урядовими відомствами та організаціями громадянського суспільства і міжнародними організаціями. Але у переважній кількості випадків спосіб взаємодії не визначено, хоча більшість регіональних програм заохочують залучення міжнародних організацій і НУО до виконання проектів та використання міжнародного досвіду в галузі попередження торгівлі людьми й захисту осіб, постраждалих від цього злочину.
У більшості програм також ідеться про важливість підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, педагогів та інших співробітників, причетних до протидії торгівлі людьми, але знову ж таки, конкретна форма підготовки визначається лише зрідка.
Усі програми окреслюють ряд заходів, спрямованих на попередження торгівлі людьми та надання захисту й підтримки постраждалим. Іноді вони недвозначно передбачають участь міжнародних та/або громадських організацій. Стосовно надання захисту і
21 Наприклад, у Чернігівській області регіональну програму було ухвалено 28 серпня 2007 р. У Черкаській області – 31 серпня 2007 р. Київська міська рада прийняла регіональну програму 16 серпня 2007 р., а регіональну програму Львівської області було ухвалено 17 вересня 2007 р. В Одеській області регіональну програму було вперше прийнято в 2002 р. та доопрацьовано в 2007 р. Незабаром очікується прийняття регіональної програми у Криму. 28 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
підтримки постраждалим регіональні програми переважно згадують про необхідність забезпечувати конкретні медичні, психологічні та правові потреби і докладати спільних зусиль для покращення реабілітації постраждалих від торгівлі людьми та їхньої (ре)інтеграції на ринку праці. Частково регіональні програми пропонують обґрунтування таких заходів, особливо коли йдеться про розвиток програм і механізмів для соціальної та психологічної реабілітації дітей, що постраждали від торгівлі людьми.
Регіональні програми можуть проторувати шлях для розвитку дієвих регіональних механізмів перенаправлення у сфері протидії торгівлі людьми, з яких складатиметься національний механізм перенаправлення, якщо з’явиться краще розуміння ролей, обов’язків та можливостей ключових інституцій та якщо питання моніторингу і оцінки заходів, а також структури для координації та співробітництва між державними установами та інституціями громадянського суспільства будуть визначені чіткіше.
І хоча урядова Постанова № 106 від 31 січня 2007 р. безпосередньо не призначалась для регіональних програм, вона все ж може слугувати моделлю для їх розроблення, виконання та моніторингу.
ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ТА КЛЮЧОВІ УРЯДОВІ УСТАНОВИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ Органи, які протидіють торгівлі людьми, створено на національному та регіональному рівнях. До їх числа входять різні установи, і хоча більшість міністерств і відомств не мають спеціальних відділів боротьби з торгівлею людьми, вони протидіють цьому злочину в межах своїх повноважень.
Міжвідомча рада з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми 5 вересня 2007 року Кабінет Міністрів України ухвалив створення Міжвідомчої ради з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми (далі – Міжвідомча рада).22 Цією ж постановою уряду було припинено діяльність попередньої Міжвідомчої координаційної ради з протидії торгівлі людьми, утвореної Кабінетом Міністрів України у грудні 2002 року. Нова Рада, очолювана Міністром у справах сім’ї, молоді та спорту, має бути постійно діючим консультативно/дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України. Постановою уряду затверджено склад Міжвідомчої ради і передбачено, що Міжвідомча рада може також залучати до роботи провідних науковців, фахівців/практиків, представників підприємств, державних установ і неурядових організацій, різноманітних фондів, у тому числі міжнародних.
22 Постанова Кабінету Міністрів України № 1087 від 5 вересня 2007 року «Про консультативно/дорадчі органи з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми». ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 29
Серед головних завдань Міжвідомчої ради є, зокрема, проведення аналізу проектів державних цільових програм та інших нормативно/правових актів стосовно реалізації державної політики, а також розробка стратегій та рекомендацій у зазначених галузях. Рекомендації Міжвідомчої ради можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідних актів Кабінету Міністрів України або надання доручень Прем’єр/міністром України. Міжвідомча рада також ініціює проведення моніторингу виконання відповідних державних цільових програм, їх впливу на ситуацію як у регіонах, так і в країні у цілому. За необхідності Міжвідомча рада уповноважена створювати експертні та робочі групи із залученням представників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ та громадських організацій для підготовки пропозицій щодо ефективної реалізації державної політики.
Рада має проводити засідання не рідше ніж один раз на три місяці. За необхідності скликаються позачергові сесії. Міжвідомча рада може запрошувати до участі у засіданнях посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Оскільки перше засідання відбулося лише у грудні 2007 року, наразі немає інформації щодо її діяльності.
Експертна робоча група з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми Експертна робоча група з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми (далі – Експертна робоча група), очолювана Заступником Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту, є міжвідомчим консультативно/дорадчим органом, утвореним при Міжвідомчій координаційній раді з питань протидії торгівлі людьми (а з вересня 2007 р. – при Міжвідомчій раді з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми). Вона складається з представників міністерств і відомств, організацій громадянського суспільства, міжнародних організацій та науково/ дослідних установ, що беруть участь у реалізації заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми та запобігання насильству в сім’ї. Експертну робочу групу було сформовано з метою оперативного узгодження діяльності, націленої на запобігання насильству в сім’ї та торгівлі людьми. Основні завдання Експертної групи включають, зокрема, координацію відповідних заходів, розв’язання проблем, визначених у Державній програмі, підготовку пропозицій щодо поліпшення роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади, співпрацю з неурядовими та міжнародними організаціями, участь у моніторингу, взаємодію в наданні допомоги жертвам насильства, у тому числі торгівлі людьми, їх реабілітації та суспільній реінтеграції.23
23 Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту № 2546 від 16 липня 2007 року «Про створення Експертної робочої групи з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми». 30 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Регіональні ради Починаючи з 2002 року, відповідно до Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002/2005 роки, в рамках реалізації регіональних програм в усіх 27 регіонах України було створено регіональні дорадчі органи (далі – регіональні ради). Хоча регіональні ради не проводили своєї діяльності в усіх областях, в деяких (наприклад, у Чернігівській24 ) вони досі активно діють або нещодавно поновили свою діяльність (наприклад, в Одеській25 ). Згідно з новою Державною програмою, роль тих міжвідомчих органів, які залишались пасивними, буде переглянуто.
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту26 Згідно з Державною програмою, Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту належить координаційна роль, яка головним чином виконується Департаментом сімейної, ґендерної політики та демографічного розвитку. Департамент налічує 21 працівника, які відповідають за п’ять напрямків роботи: соціальну підтримку сім’ї, демографічний розвиток, ґендерну політику, протидію торгівлі людьми та насильству в сім’ї. У ході співбесід зазначалося, що у Департаменті не вистачає співробітників, щоб охопити всі напрямки роботи, але на регіональному рівні27 їх ще менше, а головною проблемою залишається фінансування. У межах Департаменту створено відділ попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми, який відповідає за всі аспекти, пов’язані з торгівлею людьми, в тому числі виконує координаційні функції, передбачені Державною програмою.
Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту також доручено надавати Міжвідомчій раді організаційно/технічну підтримку.
Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді До сфери діяльності Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді зокрема належать соціальний супровід, реабілітація та адаптація сімей з дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу,
24 У Чернігівській області регіональна рада виступає форумом для обміну інформації, звітування про поточну діяльність та розробки рекомендацій. У форумі також беруть участь НУО. Рада збирається на засідання раз на квартал. 25 В Одеській області до складу ради входять представники СБУ, Державної прикордонної служби, Одеського обласного підрозділу з протидії торгівлі людьми МВС України, місцеві НУО тощо. 26 Розподіл обов’язків на міністерському, обласному, регіональному та муніципальному рівнях наведено у таблиці, створеній Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту, яка міститься в додатку. 27 Наприклад, у Чернівецькій області особа, відповідальна за протидію торгівлі людьми, також опікується шістьома іншими напрямками роботи відділу у справах сім’ї та молоді. ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 31
випускників шкіл/інтернатів (які складають ядро цільової групи Державної соціальної служби) та надання їм соціальної допомоги й підтримки. Національну мережу Державної соціальної служби, яка складається з більш як 1 600 Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та понад 3 700 спеціалізованих підрозділів, було створено для проведення соціальної роботи з уразливими категоріями населення по всій Україні. До переліку здійснюваних заходів входить, зокрема, надання соціальних послуг (наприклад, юридичних, психологічних, соціально/медичних, соціально/педагогічних, соціально/економічних та інформаційних), соціальний супровід та соціальна реабілітація28.
Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань дітей та сім’ї. Державний департамент координує діяльність органів і служб у справах дітей, пов’язану з усиновленням дітей, опікою, піклуванням, їх влаштуванням у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї. До завдань Державного департаменту також входить сприяння виконанню Україною зобов’язань, передбачених Конвенцією ООН про права дитини та іншими міжнародними договорами України з питань захисту прав дитини, усиновлення, опіки і піклування. Нарешті, Державний департамент відповідає за узагальнення практики застосування законодавства з питань усиновлення дітей, опіки і піклування, влаштування їх у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, захисту прав, свобод та інтересів дітей, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.29 У регіонах Служби у справах неповнолітніх / Служби у справах дітей слідкують за дотриманням прав та інтересів дітей.
Міністерство внутрішніх справ України У 2000 році у складі Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС) було створено спеціальний підрозділ із протидії торгівлі людьми, а у 2005 році30 – окремий Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Нині відповідні підрозділи існують в усіх областях. Зараз зазначений Департамент МВС України налічує 23 особи.31 Завданням Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України та його регіональних підрозділів є попередження та виявлення фактів торгівлі людьми, протидія 28 http://dss.visti.net/ua_work_summary.phtml http://dss.visti.net/ua_index.phtml. Детальніше див. http://www.dcssm.gov.ua 29 http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/category?cat_id=50693. 30 Наказом МВС України № 931 від 20.10.2005 затверджено Положення про Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України та Примірне положення про управління (відділ) боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі. 31 До складу Департаменту входять чоловіки та жінки, які регулярно беруть участь у навчальних заходах у сфері боротьби зі злочинністю. 32 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
незаконній міграції, злочинам у сфері суспільної моралі, незаконним діям щодо усиновлення (удочеріння), порушенню встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, виготовленню та розповсюдженню дитячої порнографії в мережі Інтернет, контроль за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності у сфері надання послуг з працевлаштування на роботу за кордоном, суб’єктів туристичної діяльності, шлюбних та модельних агенцій та, у відповідних випадках, агентствами з працевлаштування моряків. На підрозділи покладено відповідальність за виявлення осіб, постраждалих від торгівлі людьми, припинення діяльності національних та транснаціональних злочинних мереж та переслідування злочинців.
Чимало представників обласних підрозділів боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, зазначали, що недостатнє фінансування перешкоджає успішному здійсненню оперативно/розшукової діяльності. Іноді обласні підрозділи навіть не мають достатньо пального для транспортування потерпілих. Крім того, було зауважено, що в деяких регіонах з інтенсивною транснаціональною діяльністю існує потреба у спеціалізованих співробітниках, які б володіли іноземними мовами.
Співробітники обласних підрозділів боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, брали участь у різних навчальних заходах, організованих за сприяння МОМ, «Ла Страда/ Україна» та ОБСЄ. Крім того, вони регулярно беруть участь у підготовчих курсах Міжнародної правоохоронної академії та інших навчальних закладів за кордоном.
Служба безпеки України У Службі безпеки України відповідальність за питання, пов’язані з торгівлею людьми, покладено на Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Служба безпеки передусім розслідує злочини, скоєні організованими кримінальними угрупованнями.32
Європейська комісія наразі проводить для працівників Служби безпеки навчальні курси з питань протидії торгівлі людьми, у тому числі з виявлення жертв і злочинців. Служба безпеки не повідомляє про проведення власних навчальних заходів у цій сфері.
Генеральна прокуратура України Відповідно до розпорядження Генерального прокурора України № 26 від 21 березня 2007 року, нагляд за додержанням законів органами, відповідальними за боротьбу з торгівлею людьми та іншими пов’язаними злочинами, а також розслідування таких злочинів, вжиття заходів для захисту прав громадян, потерпілих від злочинів, та покарання винних є одним із 32 Так, наприклад, Управління СБУ в Одеській області має одного співробітника, відповідального виключно за питання протидії торгівлі людьми. Добре налагоджені стосунки із зарубіжними службами безпеки дозволяють проводити спільні операції з протидії транскордонним злочинам за участю організованих кримінальних угруповань. ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 33
пріоритетних напрямків роботи органів прокуратури. Для забезпечення належного виконання цієї функції було призначено спеціальних прокурорів в обласних прокуратурах та структурних підрозділах апарату Генеральної прокуратури України. Цим прокурорам доручено систематично проводити аналітичні дослідження і координувати діяльність правоохоронних відомств у сфері попередження торгівлі людьми. 33
Крім того, за результатами роботи першої половини 2007 р. Генеральна прокуратура України надіслала листи до регіональних прокурорів з метою зміцнення їхніх наглядових функцій щодо дотримання законодавства в певних областях. Також, спираючись на власний досвід роботи, Генеральна прокуратура України розробила рекомендації стосовно виявлення, розкриття і розслідування злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми. Після схвалення науково/ методичною радою ці рекомендації було надіслано для виконання на місцях.
Генеральна прокуратура України також брала участь у розробці різних регіональних програм (зокрема в СНД), спрямованих на протидію торгівлі людьми. Навчання для прокурорсько/слідчих працівників проводились на базі Національної академії прокуратури України за участю наукових співробітників, фахівців правоохоронних органів, судових і контролюючих органів, які протидіють торгівлі людьми.
Верховний Суд України та судова система Стаття 55 Конституції України гарантує захист судом прав і свобод людини. Функціонування судової системи в Україні визначається Законом «Про судоустрій України» (№ 3018/ІІІ від 7 лютого 2002 року). У статті 2 Закону зазначено, що завдання суду полягає у забезпеченні захисту прав і свобод людини, а статтею 6 усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів.34 Судочинство у справах про торгівлю людьми за статтею 149 Кримінального кодексу України здійснюється судами загальної юрисдикції. Закон України «Про судоустрій» передбачає можливість запровадження спеціалізації суддів судів різних юрисдикцій для розгляду конкретних категорій справ.
Апеляційні суди та Верховний Суд України, окрім виконання інших функцій, вивчають та узагальнюють судову практику і дають місцевим судам роз’яснення з питань застосування
33 Щодо наглядової ролі Генеральної прокуратури див. також статті 5, 29 і 30 Закону України «Про прокуратуру» та накази Генерального прокурора України № 4гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство» та № 4/1гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно/розшукову діяльність» від 19 вересня 2005 р. Щодо координаційної функції див. також cтаттю 10 Закону України «Про прокуратуру» та п. 23 Наказу Генерального прокурора України № 1 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» від 19 вересня 2005 року. 34 У cтатті 6 Закону «Про судоустрій України» також зазначається, що іноземці та особи без громадянства користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами України. 34 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
законодавства. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, до якого входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голова Касаційного суду України та голова Апеляційного суду України.35 Пленум дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Постанови Пленуму Верховного Суду України важливі для забезпечення єдиного застосування правових норм у межах судової системи всієї країни, вони також є орієнтиром для правоохоронних і судових органів на досудовому та судовому етапах розслідування кримінальних справ.36
Державна служба зайнятості України Державна служба зайнятості України, яка є функціональним підрозділом Міністерства праці та соціальної політики України, має у штаті працівників (чоловіків та жінок), посадові обов’язки яких передбачають, серед іншого, здійснення заходів із запобігання неврегульованій трудовій міграції та торгівлі людьми. Зараз в усіх областях випробовується проект «Єдиної технології надання соціальних послуг населенню». Після цього планується затвердження цієї технології Державною службою зайнятості та Міністерством праці та соціальної політики України. Для співробітників Державної служби зайнятості на центральному, обласному та місцевому рівнях Єдина технологія слугуватиме керівництвом у сприянні та підвищенні рівня зайнятості населення. Нею визначаються процедури, які повинні застосовуватися центрами зайнятості, і ставиться за мету запровадження координованого підходу. Значну увагу приділено особливим потребам інвалідів, молоді, неповнолітніх та приватних підприємців, які отримали допомогу на відкриття власної справи або мають намір її започаткувати. Окремий розділ Єдиної технології присвячено заходам, які необхідно вживати для попередження неврегульованої трудової міграції та боротьби з торгівлею людьми. До останніх належить, зокрема, надання послуг соціально/економічної інтеграції та працевлаштування для потерпілих від торгівлі людьми, а також направлення до державних установ і громадських організацій для отримання додаткових послуг.
Досвід центрів зайнятості увійшов до розділу Єдиної технології, присвяченого попередженню неврегульованої зовнішньої трудової міграції та боротьбі з торгівлею
35 Стаття 55 Закону «Про судоустрій України». 36 Кілька рішень, ухвалених Пленумом Верховного Суду України, стосуються питань, безпосередньо пов’язаних із розглядом судами справ про торгівлю людьми, зокрема: Постанова № 13 від 2.07.2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», Постанова № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», Постанова № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 35
людьми. Крім того, посібник «Діяльність Державного центру зайнятості у контексті попередження неврегульованої міграції, протидії торгівлі людьми і викорінення дитячої праці», підготовлений Міжнародною організацією праці та Міжнародною організацією з міграції, було поширено серед усіх центрів зайнятості та планується розмістити на веб/сторінці Державної служби зайнятості.
Навчальні заклади та органи освіти Основна діяльність навчальних закладів та органів освіти з протидії торгівлі людьми є превентивною. Вони, зокрема, пропонують семінари та курси для молоді, проводять лекції або кампанії з підвищення обізнаності населення про ризики торгівлі людьми. Такі заходи часто здійснюються у тісній взаємодії з громадськими організаціями чи іншими інституціями, які протидіють торгівлі людьми. У школах та професійно/технічних навчальних закладах працюють психологи та соціальні педагоги, які надають допомогу уразливим групам дітей та молоді. Однак спеціальних програм для осіб, постраждалих від торгівлі людьми, наразі не передбачено.
Загальні міркування На цьому етапі неможливо оцінити роботу Міжвідомчої ради, оскільки перше засідання відбулося тільки в грудні 2007 року. Враховуючи, що цей орган повинен працювати за чотирма напрямками, невідомо, яку частку від загального обсягу роботи складатимуть питання торгівлі людьми.
Експертна робоча група – це міжвідомчий консультативно/дорадчий орган, який також діє в межах Міжвідомчої ради. Створення цієї групи вже повністю завершено. Завдяки своїй міжгалузевості, Експертна робоча група є важливим форумом, який може долучитися до створення дієвого НМП. Департамент сімейної, ґендерної політики та демографічного розвитку Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту активно сприяє цьому процесу на національному та регіональному рівнях, намагаючись пов’язати діяльність різних його учасників зі структурами перенаправлення. Але ресурсів на подолання всіх труднощів не вистачає ні у Департаменті Міністерства, ні в регіонах.
На сьогодні ролі, обов’язки та можливості кожної зацікавленої сторони, яка бере участь у різних аспектах протидії торгівлі людьми, часто не до кінця зрозумілі. У багатьох сферах відповідні державні органи не визнають свою відповідальність за участь в ідентифікації та підтримці постраждалих від торгівлі людьми, не в останню чергу через те, що така діяльність не прописана серед повноважень у їхніх положеннях. Водночас, кілька надавачів соціальних послуг висловили занепокоєння через обмеженість своїх можливостей, що не дозволяє їм реагувати на особливі потреби жертв торгівлі людьми. Проте в окремих випадках, скажімо, у секторі працевлаштування, докладаються зусилля для вирішення деяких проблем постраждалих від торгівлі людьми. 36 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Створення Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України та його регіональних підрозділів можна, поза сумнівом, розглядати як поліпшення. Це дозволяє проводити спеціалізацію в області боротьби з торгівлею людьми і сприяє долученню міліції до роботи структур перенаправлення. Незважаючи на обмеженість ресурсів у деяких сферах, умови роботи, зазвичай, добрі.
НОРМАТИВНОFПРАВОВА БАЗА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ37 4 лютого 2004 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють».38
Кримінальний кодекс України39 Положення про кримінальну відповідальність за торгівлю людьми було включено до Кримінального кодексу (далі – КК) України ще в 1998 році.40 У нині чинній статті 149 КК України зазначається, що «торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». У другій частині цієї статті йдеться про той самий злочин, але вчинений «щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства». Такі дії караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з
37 Детальніше див. ЮНІСЕФ, ОБСЄ, АМР США, Британська Рада «Торгівля людьми в Україні: Оцінка заходів, спрямованих на протидію». – Київ, 2005. – С. 23/39; та Маріан Вієрс і Рулоф Хавеман (Marjan Wijers & Roelof Haveman), «Рекомендації з питань протидії торгівлі людьми для системи кримінальної юстиції в Україні». – Червень 2006. 38 Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)», № 1433/ IV від 4 лютого 2004 р. Додаткову інформацію про ратифікацію інших відповідних міжнародних інструментів див. http://www.un.org/documents/instruments/docs_en.asp; http://www.ilo.org/ilolex/english/newratframeE.htm; http://zakon.rada.gov.ua/cgi/bin/laws/ main.cgi?user=annot; про угоди Ради Європи, підписані та ратифіковані Україною, або до яких Україна приєдналася, див. http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/ ListeTraites.asp?PO=U&MA=999&SI=2&DF=&CM= 3&CL=ENG 39 Кримінальний кодекс України, Закон № 2341/III від 5 квітня 2001 р. 40 Україна стала третьою країною в Європі (разом з Бельгією та Німеччиною), яка встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 37
конфіскацією майна або без такої. У третій частині зазначеної статті йдеться про дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або «поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки». Такі злочини караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. В останній редакції статті 149 (2006 року) внутрішня торгівля людьми чітко визначається як злочин.
Низка інших статей, які стосуються інших тяжких злочинів, також мають важливе значення у контексті торгівлі людьми. Серед них, зокрема, стаття 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), стаття 150 (Експлуатація дітей), стаття 152 (Зґвалтування), стаття 153 (Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом), стаття 154 (Примушування до вступу в статевий зв’язок), стаття 155 (Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості), стаття 302 (Створення або утримання місць розпусти і звідництво), стаття 303 (Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією), стаття 304 (Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність). У редакції КК України від 2006 року проституція більше не розглядається як кримінальний злочин за статтею 303. Ці зміни посилили відповідальність за втягнення або примушування особи до заняття проституцією.41 Перегляд закону було здійснено, щоб забезпечити жертвам захист від шантажу та від погроз з боку обвинувачених, якщо потерпілі погоджуються свідчити у справі. З тієї ж причини було вилучено статтю 331 КК України (Незаконне перетинання державного кордону).42
Відповідно до КК України злочином вважається несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно/ обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації (стаття 361/2), а також відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (стаття 385). Проте, в останньому випадку за законом не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
КримінальноFпроцесуальний кодекс України43 Кримінально/процесуальний кодекс (далі – КПК) України проводить розмежування між потерпілими, цивільними позивачами та свідками. У КПК України описано, зокрема,
41 Див. Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією», № 3316/ IV від 12 січня 2006 р. 42 Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перетинання державного кордону України», № 1723/IV від 18 травня 2004 р. 43 Кримінально/процесуальний кодекс України, Закон № 1001/05 від 28 грудня 1960 р. 38 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
процедуру визнання особи потерпілим та надання правового статусу, а також права і обов’язки потерпілих (наприклад, право на компенсацію, безпеку). КПК України не виокремлює конкретно потерпілих від торгівлі людьми, натомість загалом «потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду». У статті 49 КПК України зазначається, що про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Офіційне визнання особи потерпілим можливе, тільки якщо слідчим винесено рішення (з санкції прокурора) про порушення кримінальної справи. Це відбувається після офіційного звернення потерпілого або після того, як міліція передає справу слідчому. Очевидно, що надавати ті самі докази, що й для винесення рішення про передачу справи до суду, немає потреби.
Відповідно до статті 99 КПК України потерпілий може оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Так само, потерпілий може оскаржити постанову про закриття кримінальної справи (стаття 215 КПК України).
Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину, роз’яснює такій особі її права. У випадках, коли злочином завдана майнова шкода громадянинові, слідчий роз’яснює потерпілому і його представникові право заявляти цивільний позов (стаття 122 КПК України).
Відповідно до статті 52 КПК України представниками потерпілого і цивільного позивача можуть бути адвокати або інші особи на вибір потерпілого, при цьому всі вони користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
Основні права пов’язані з визнанням особи потерпілим. Відповідно до статті 16 КПК України потерпілий (а також цивільний позивач та їх представники) беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. У статті 49 перелічено права потерпілого, які також мають його близькі родичі у разі смерті потерпілого. Зокрема, йдеться про право подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, – після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки. У випадках, визначених КПК України, потерпілий має право під час судового розгляду підтримувати обвинувачення. Крім того, потерпілий може брати участь у судових дебатах.
У статті 52/1 КПК України чітко зазначається, що особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності «реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу чи майну», мають право на забезпечення безпеки (також див. Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»). Стаття 52/2 КПК України регулює права і ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 39
обов’язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки, а у статті 52/3 КПК України йдеться про нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи безпеки, тому їхні реальні імена будуть відомі тільки прокурору і суду.
Загалом, розгляд справ у всіх судах відкритий. Але за певних обставин суддя може винести рішення про проведення закритого судового слухання. Відповідно до статті 20 КПК України закритий судовий розгляд допускається у справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, у справах про статеві злочини, а також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, та у разі, коли цього потребують інтереси безпеки осіб, узятих під захист. Це положення не має автоматичного застосування у справах про торгівлю людьми, оскільки такі випадки безпосередньо не згадуються в законі.
КПК України містить низку положень щодо статусу свідка і цивільного позивача, включаючи їхні права та обов’язки. За статтею 50 КПК України цивільним позивачем визнається фізична чи юридична особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред’явила вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу (цивільний позов у кримінальному судочинстві). Особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову про визнання цивільним позивачем, а суд – ухвалу. Відповідно до статті 50 КПК України цивільний позивач, зокрема, має право брати участь у судовому процесі та право на захист. За статтею 28 особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. У цьому разі слідчий повинен винести вмотивоване рішення щодо визнання особи цивільним позивачем (див. статтю 127 КПК України).
У КПК України йдеться переважно про відшкодування матеріальних збитків, утім стаття 49 КПК України включає також і заподіяння моральної шкоди як один з ідентифікуючих факторів потерпілого від злочину.
Зрештою, за статтею 29 КПК України орган дізнання, слідчий, прокурор і суд під час судового провадження кримінальної справи зобов’язані вжити заходів для гарантування компенсації за збитки, завдані злочином, та для забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.
Цивільний кодекс України44 Цивільний кодекс України передбачає право особи на відшкодування завданих збитків, у тому числі матеріальних і моральних. Положення про компенсацію завданої майнової (матеріальної) та моральної шкоди зафіксовано в статті 11. Стаття 16 Цивільного кодексу надає право звернутися до суду по відшкодування збитків майнової або немайнової
44 Цивільний кодекс України, Закон № 435/IV від 16 січня 2003 р. 40 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
(моральної) шкоди. Принципи компенсації визначаються у статтях 22 (матеріальні збитки) та 23 (моральні збитки). Крім того, в статті 23 зазначається, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Слід відзначити, що термін «майнові (тобто матеріальні) збитки» стосується як фактичних втрат (наприклад, спричинених шкодою, завданою майну, або витрат на відшкодування збитків), так і втраченої вигоди (наприклад, прибутку, який можна було б отримати за нормальних умов, якби не сталося правопорушення).
Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»45 Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» визначає поняття безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, органів, які забезпечують безпеку, та їхні обов’язки. Закон надає потерпілим право на користування заходами безпеки, в тому числі подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування; знати про застосування щодо них заходів безпеки; вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів; оскаржувати незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку (стаття 5 Закону). Стаття 7 Закону містить вичерпний перелік заходів забезпечення безпеки, наприклад, особиста охорона, охорона житла і майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; заміна документів та зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; закритий судовий розгляд; забезпечення конфіденційності відомостей про особу, взяту під захист (наприклад, засекречення відомостей про особу в матеріалах перевірки, а також протоколах слідчих дій і судових засідань, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою суду). Детальніше заходи безпеки описано в статтях 8/16 Закону.
Закон «Про соціальні послуги»46 Закон «Про соціальні послуги» визначає організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. У статті 1 Закону наведено визначення «соціальних послуг»47 , «осіб, що потребують соціальних послуг», «складних життєвих обставин», «соціальних працівників»,
45 Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», № 3782/XII від 23 грудня 1993 р. 46 Закону «Про соціальні послуги», № 966/IV від 19 червня 2003 р. ÊÎÍÖÅÏÒÓÀËÜÍÀ ÒÀ ÎÏÅÐÀÖ²ÉÍÀ ÑÒÐÓÊÒÓÐÀ ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í² 41
«соціальних служб», «волонтерів», «тимчасових притулків для дорослих», «тимчасових притулків для неповнолітніх», «реабілітації» та суб’єктів, що надають соціальні послуги.
Цікаво відзначити, що цей Закон визнає роль і участь груп громадянського суспільства (зокрема, громадських організацій) та фізичних осіб у наданні соціальних послуг. Крім того, визначення соціальних служб також охоплює всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також фізичних осіб. Недержавні суб’єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі, повинні робити це на підставі ліцензії, що викликає суперечки серед постачальників соціальних послуг з числа громадських організацій з приводу того, чи мають існуючі державні суб’єкти достатній досвід надання підтримки потерпілим від торгівлі людьми для оцінки заявок на ліцензію.
І хоча в переліку отримувачів соціальних послуг, наведеному в цьому Законі, потерпілі від торгівлі людьми безпосередньо не згадуються, їх можна віднести до будь/якої відповідної категорії.
Відповідно до цього Закону основні види соціальних послуг передбачають надання матеріальної (грошової чи натуральної) і соціальної допомоги48 . Окрім процедури отримання соціальних послуг, у статті 10 Закону перелічено основні права отримувачів (наприклад, право на поважливе і гуманне ставлення з боку суб’єктів, що надають соціальні послуги; вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування; інформацію щодо своїх прав, обов’язків та умов надання соціальних послуг; згоду на соціальні послуги; відмову від соціальних послуг; конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб’єкту, який надає соціальні послуги; захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку).
Законом передбачено співробітництво всіх суб’єктів, що надають соціальні послуги, у тому числі урядових і громадських організацій та фізичних осіб, але не визначено структури взаємодії. Крім того, цей Закон дає можливість громадським організаціям, що надають соціальні послуги, отримувати державні кошти на конкурсній основі. У такому разі передбачено укладення договорів між відповідними органами та громадськими організаціями.49
Закон «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»50 Закон «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» визначає організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю. У Законі також сформульовано основні принципи здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю. Зокрема, Закон визначає 47 Відповідно до Закону «Про соціальні послуги» до них належить комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших послуг. 48 Види соціальних послуг детальніше описано у Статті 5 Закону. 49 Див. Статтю 13 Закону «Про соціальні послуги». 50 Закон «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», № 2558/III від 21 червня 2001 р. 42 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
інституційні аспекти соціальної роботи з цією цільовою групою, встановлює основні принципи здійснення такої діяльності та засади державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю. Стаття 11 цього Закону закріплює конкретні заходи у сфері соціальної реабілітації дітей та молоді, до яких, зокрема, входить психологічна реабілітація дітей та молоді, які зазнали жорстокості та насильства.
Кроки з розробки комплексного закону з протидії торгівлі людьми Нині не існує окремого закону щодо протидії торгівлі людьми. Однак Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні ініціювало розробку проекту комплексного закону про боротьбу з торгівлею людьми з метою створення закону прямої дії, який регулював би всі аспекти протидії торгівлі людьми, в тому числі ідентифікацію постраждалих, надання їм допомоги та підтримки, механізми співпраці тощо. Закон має уповноважити не лише правоохоронні органи, але й інші установи виявляти постраждалих від торгівлі людьми, а визнання особи потерпілою не повинно зумовлюватися участю у кримінальному переслідуванні чи судовому процесі. У Міністерстві вважають, що цим законом зможуть скористатись усі особи, ідентифіковані як жертви торгівлі людьми. Планується розробити і затвердити концепцію законопроекту до середини 2008 року.
Пропозиції щодо внесення змін до КримінальноFпроцесуального кодексу України Верховний Суд України підготував проект Закону «Про внесення змін до Кримінально/ процесуального кодексу України», яким пропонується удосконалити статус потерпілих. Законопроект передбачає обов’язкову участь представників потерпілого під час досудового слідства та судового розгляду справи. Представника потерпілого обов’язково слід запрошувати або призначати для потерпілого з числа осіб, які мають право займатись адвокатською діяльністю в Україні (тобто професійного адвоката). Послуги адвоката повинні оплачуватися державою. На думку Верховного Суду, це дозволить потерпілому належним чином захистити свої порушені права і отримати кваліфіковану правову допомогу, в тому числі з питань відшкодування шкоди, заподіяної злочином, оскільки професійний адвокат може допомогти у своєчасній підготовці й поданні необхідного позову, а також, за необхідності, в оскарженні ухваленого рішення. СИТУАЦІЯ, ЩО СКЛАЛАСЯ В УКРАЇНІ, У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 45
ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ: ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ Зібрані дані щодо ідентифікації і перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми та надання їм послуг дозволяють у цілому охарактеризувати зусилля, що докладаються для надання допомоги постраждалим. Після проведення опитування 436 жертв торгівлі людьми, які отримували послуги з реабілітації та реінтеграції через місцеві громадські організації,51 отримано такі результати.
Ідентифікація Майже 70% осіб, що постраждали від торгівлі людьми, були ідентифіковані громадськими організаціями і близько 37% – правоохоронними органами, насамперед обласними підрозділами боротьби з торгівлею людьми. Ці цифри також включають випадки, коли потерпілих від торгівлі було спільно виявлено громадськими організаціями та правоохоронними органами – близько 11%. Майже 4% потерпілих від торгівлі людьми було ідентифіковано іншими установами. Близько 80% потерпілих отримали інформацію про можливість отримання допомоги від НУО, а 8% заявили, що їх поінформувала МОМ. Близько 20% одержали інформацію від правоохоронних органів, і приблизно 5% – з інших джерел. Сюди входять 13%, які повідомили, що отримали таку інформацію з двох або більше названих вище джерел.
Перенаправлення Близько 30% жертв звертались до відповідних постачальників послуг у супроводі представників громадських організацій. 30% одержали інформацію про процедури перенаправлення, а 12% не виявили бажання скористатися механізмом перенаправлення. Щодо інших 28% інформація відсутня.
Надання допомоги Більшість потерпілих заявили, що задоволені допомогою, яку вони отримали. Випадки недостатньої підтримки переважно пов’язані з додатковими медичними послугами, відсутністю адвоката чи відсутністю коштів для започаткування власного бізнесу. Майже всім потерпілим потрібна була матеріальна підтримка, а більшості необхідно було надати медичну та психологічну допомогу. У половині випадків знадобилися консультаційні послуги, а в 40% від загальної кількості потрібна була правова допомога. Так само, 40% потерпілих потребували сприяння у пошуку місця роботи чи навчання. 51 Дані було зібрано місцевими НУО, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми, в період з липня до жовтня 2006 р. за результатами співбесід із 436 потерпілими від торгівлі людьми, які закінчили процес реабілітації до кінця 2005 р., і викладено Координатором проектів ОБСЄ в Україні у рамках проекту «Допомога НУО, що надають підтримку постраждалим від торгівлі людьми». Співбесіди проводились у п’яти областях України: Вінницькій, Донецькій, Одеській, Тернопільській та Чернівецькій. 46 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Майже в усіх випадках жертви торгівлі людьми заявляли, що отримали допомогу від громадської організації або/та МОМ. Менше 20% стверджували, що також отримували допомогу від соціальних служб, зокрема медичних установ (тільки п’ятеро заявили, що отримали допомогу від Управління у справах сім’ї, молоді та спорту чи Управління захисту прав дітей). У Чернівецькій області кількість осіб, які отримали допомогу в центрах зайнятості, була досить високою.
Взаємодія з правоохоронними органами Менше половини опитаних не бажали мати справу з правоохоронними органами, але причини, з яких вони відмовились співпрацювати, не сповіщаються. Більшість із тих, хто погодився на співпрацю з правоохоронними органами, заявили, що їм також надавали допомогу під час судового розгляду. Таку допомогу переважно надавали громадські організації, включаючи безпосередню допомогу адвоката/психолога. 20% заявили, що отримували допомогу від правоохоронних органів. В окремих випадках допомогу надавала МОМ напряму.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСІБ, ПОТЕРПІЛИХ ВІД ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ Ідентифікація жертв торгівлі людьми – це основа будь/якого НМП, а складний характер злочину зумовлює значну тривалість цього процесу. В Україні потерпілих від торгівлі людьми ідентифікують правоохоронні органи та постачальники соціальних послуг, у тому числі НУО52 .
Дві категорії осіб, потерпілих від торгівлі людьми Сьогодні в Україні існує дві категорії осіб, ідентифікованих як жертви торгівлі людьми. Одна – це особи, визнані потерпілими від злочину, а інша – це ті, кого виявили постачальники соціальних послуг. Правоохоронні органи можуть офіційно визнати особу потерпілою від злочину відповідно до вимог законодавства (стаття 49 КПК України), проте постачальники соціальних послуг не мають таких повноважень. Особливий юридичний статус надається на основі свідчень особи, а відповідне рішення виноситься лише після порушення кримінальної справи. Якщо кримінальну справу не порушено, то потерпілий від торгівлі людьми не може отримати такого статусу.53 Представники правоохоронних органів підкреслили, що потерпілими від злочину можуть бути визнані й громадяни інших країн. Однак не існує жодних спеціальних положень про надання «періоду на
52 У Чернівцях, приміром, лише 5/7% жертв торгівлі людьми, ідентифікованих 53 неурядовими організаціями, звертаються до правоохоронних органів. Детальніше про надання такого статусу див. розділ «Нормативно/правова база у сфері протидії торгівлі людьми» вище. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 47
роздуми» або коротко/ чи довгострокового дозволу на проживання жертвам торгівлі людьми, які не мають легального статусу. Представники НУО зазначали, що для того, щоб розглядати особу як постраждалу від торгівлі людьми, їм достатньо звернення жертви. У бесідах неодноразово наголошувалося, що офіційне визнання особи потерпілою з боку правоохоронних органів не є передумовою отримання допомоги від постачальників соціальних послуг. З юридичної точки зору надання допомоги потерпілій особі може не залежати від її офіційного визнання жертвою злочину. Незважаючи на це, було зафіксовано різні процедури перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми до постачальників соціальних послуг. Хоча у більшості випадків зазначалося, що правоохоронні органи перенаправляють усіх потерпілих від торгівлі людьми (незалежно від їх правового статусу) до постачальників соціальних послуг, було зафіксовано кілька випадків перенаправлення тільки тих осіб, яких було визнано жертвами злочину. Отже, на шляху потерпілих від торгівлі людьми до соціальних послуг можуть зустрічатися перешкоди.
Моделі ідентифікації потерпілих соціальними службами та НУО Контакт із потерпілими встановлюється під час проведення низки заходів, а постачальники соціальних служб успішно користуються різними моделями ідентифікації. Втім деякі заходи ще не застосовуються для ідентифікації потерпілих від торгівлі людьми, хоча їх доцільно використовувати для отримання кращих результатів, за умови, що ці заходи будуть розвиватись у межах системи надання підтримки, а співробітники матимуть відповідні навички ідентифікації жертв. Деякі організації використовують анкети під час співбесід із потерпілими від торгівлі людьми54 , а інші не занотовують подробиці звернень.
Гарячі лінії По всій території України діє низка телефонних гарячих ліній для жертв злочинів, у тому числі й торгівлі людьми55 . Як правило, гарячі лінії є ефективним засобом виявлення
54 Наприклад, «Ла Страда/Україна», МOM, НУО, які отримують фінансування від МОМ. 55 Детальніше див. Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда/Україна», «Робота гарячих ліній із запобігання торгівлі людьми». – Київ, 2006; див. також http://www.un.org.ua/ua/news/2008/02/13/2/ та Інформаційний бюлетень МОМ у Білорусі, Молдові та Україні. – Вип. 16. – 2007, в якому йдеться про запровадження МОМ та трьома провідними мобільними операторами в Україні в квітні 2007 р. безкоштовного короткого номеру «527» для питань з протидії торгівлі людьми. Цей короткий номер «спрямовує всі дзвінки до безкоштовної національної інформаційної служби МОМ, що надає інформацію про сучасні реалії виїзду за кордон та небезпеки, які можуть спіткати українських мігрантів, включаючи торгівлю людьми й наслідки нелегального в’їзду і перебування в іншій країні». Від початку роботи цього номера гаряча лінія МОМ вже отримала близько 7 000 дзвінків через номер «527». 48 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
постраждалих. За даними Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда/ Україна», найбільша кількість звернень по допомогу надходить на гарячі лінії від самих жертв, їхніх родичів або друзів.
Консультаційні послуги Жертви торгівлі людьми або імовірні постраждалі можуть звертатися безпосередньо або направлятися до НУО, що працюють у сфері протидії торгівлі людьми, і пропонують консультаційні послуги та притулок. Так само, соціальні служби, особливо в областях, де немає таких НУО, можуть надавати консультаційні послуги імовірним жертвам торгівлі людьми. У деяких регіонах організовано денні центри для надання консультаційних послуг імовірним потерпілим від торгівлі людьми або направлення їх на отримання послуг.
Інтернет Переважна більшість жертв, їхніх родичів або друзів звертаються по допомогу до «Ла Страда/Україна» через гарячу лінію, але працівники цієї НУО відзначають дедалі більшу кількість людей, які з цією метою користуються веб/сторінкою організації.56
Інформаційнопросвітницькі кампанії Представник НУО «Школа рівних можливостей» зазначив, що нерідко постраждалих можна виявити під час проведення інтерактивних кампаній. Родичі та знайомі імовірних жертв торгівлі людьми також повідомляють НУО про зникнення своїх близьких. Цю інформацію потім передають до структур перенаправлення МОМ.
Форумтеатр На думку представників НУО «Школа рівних можливостей», модель форум/театру57 можна успішно застосовувати як інструмент самовиявлення жертв торгівлі людьми. Форум/театр тісно співпрацює з юристами, лікарями, психологами, які можуть допомогти жертвам під час цього процесу.
Робота з населенням Представники Служби у справах дітей зазначають, що робота з населенням допомагає виявляти вуличних і безпритульних дітей, налагоджувати з ними контакт, здобувати їхню
56 Детальніше див. Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда/Україна», Звіт за 2006 рік. 57 Головною метою форум/театру є надання інформації та набуття навичок вирішення існуючої проблеми певною людиною з використанням досвіду інших людей та з підключенням можливостей власного емоційного інтелекту. Детальніше див. Школа рівних можливостей/Британська рада в Україні. Форум театр: Знаряддя пошуку рішень у кризових ситуаціях. – Київ, 2007. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 49
довіру, інформувати їх про можливості отримання послуг допомоги і підтримки, заохочувати їх до соціальної реінтеграції. Водночас за браком навичок Служби у справах дітей не користуються спеціальними процедурами виявлення неповнолітніх жертв. Тому на сьогодні соціальним службам вдалося виявити надзвичайно малу кількість постраждалих дітей. Наразі Служба у справах дітей зазвичай інформує Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, якщо неповнолітню особу ідентифіковано як жертву торгівлі людьми.
Центри соціальних служб У деяких областях потерпілі можуть звертатися до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді по допомогу безпосередньо чи за направленням інших постачальників послуг. Однак Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді не проводять ідентифікацію, а тому не можуть виявити, чи стала людина жертвою торгівлі людьми. Особу, що звертається по допомогу, просто запитують про її проблеми, а якщо є будь/які ознаки того, що ця особа зазнала насильства, її визнають жертвою насильства. Досвід свідчить, що перш, ніж особа буде готова відверто розповідати про свою проблему, необхідно здобути її довіру, а це переважно забирає багато часу. Зараз набагато більше людей звертається по допомогу, особливо після трансляції місцевим каналом телебачення інформаційних відеороликів про торгівлю людьми.
Місцеві центри зайнятості У Чернівецькій області успішно впроваджується пілотний проект МОП з розвитку взаємодії між центрами зайнятості, НУО, навчальними та фінансовими установами у наданні жінкам, які є фактичними чи потенційними жертвами торгівлі людьми, можливостей професійного навчання, працевлаштування та започаткування власного малого бізнесу. Ідентифікацією бенефіціантів цього проекту (тобто жінок, що є фактичними чи потенційними жертвами торгівлі людьми) спільно займалися місцева НУО «Сучасник» та Обласний центр зайнятості. Працівники центру зайнятості отримали спеціальну підготовку щодо потреб цільової групи та методів роботи з нею. В рамках проекту було запроваджено спеціальні механізми співпраці та перенаправлення між задіяними установами. Очікується, що аналогічні меха/ нізми буде створено в усіх регіонах. Загальна мета проекту полягає у запобіганні та скороченні масштабів торгівлі жінками в Україні. В інших областях, зокрема у Хмельницькій області, працівники Oбласного центру зайнятості відвідали тренінг з питань протидії торгівлі людьми та методики роботи з потерпілими. Досвід різних областей став основою для розробки розділу, присвяченого заходам з протидії торгівлі людьми, який входить до «Єдиної технології надання соціальних послуг населенню». 50 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Навчальні заклади У деяких випадках потерпілих від торгівлі людьми можуть ідентифікувати психологи, які працюють у школах та професійно/технічних навчальних закладах, якщо вони мають відповідну підготовку. Слід інтенсивніше залучати таких фахівців до участі у процесі ідентифікації.
Ідентифікація жертв торгівлі людьми серед депортованих осіб, що прибувають в Україну Багато постраждалих від торгівлі людьми повертаються в Україну після депортації з країни призначення, де їх не ідентифікували як жертв торгівлі людьми. До Одеси, яка є морським портом, прибуває чимало депортованих українців і громадян інших країн. Державна прикордонна служба зазвичай отримує списки осіб, депортованих зі Стамбулу до Одеси морем. Вони передають примірник списку до обласного підрозділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, до Управління у справах сім’ї та молоді, а також до НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов». Правоохоронні органи направляють потерпілих від торгівлі людьми до НУО, які проводять перші співбесіди з ними безпосередньо в порту58 . У ході співбесід потерпілі від торгівлі людьми отримують інформацію про діяльність НУО, про послуги реінтеграції в Україні та про гарячу лінію за номером «157» для жертв торгівлі людьми у Туреччині, щоб депортована особа могла повідомити цей номер своїм знайомим, які залишились у Туреччині та, можливо, потребують захисту й допомоги.
Представник НУО приїздить до порту двічі на тиждень, коли прибувають пороми з Туреччини. Спочатку депортованих було надто багато, аби виявляти всіх жертв торгівлі людьми. Але з часом їхня кількість скоротилася.
Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Одеській області зв’язується з депортованими українцями у них вдома або за телефоном та з’ясовує, чи не бажають вони взяти участь у соціальних програмах Центру. Для цього розроблено спеціальні анкети.
Порядок ідентифікації потерпілих правоохоронними органами Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України та його обласні підрозділи можуть виявляти жертв торгівлі людьми в ході рейдів міліції, співбесід з депортованими особами чи у процесі оперативно/розшукової діяльності. Міліція також отримує інформацію про імовірних жертв торгівлі людьми від Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, соціальних служб, дипломатичних
58 Відділення міліції Одеського морського порту надає НУО приміщення в порту для проведення бесід. Детальніше про процедуру перенаправлення див. розділ «Виявлення потерпілих від торгівлі людьми у пунктах перетину кордону» нижче. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 51
місій України за кордоном, НУО та за телефоном гарячої лінії МВС59 , яка працює кожного понеділка та п’ятниці з 17:00 до 20:00. Цю гарячу лінію було запроваджено у березні 2006 року для жертв торгівлі людьми та будь/яких інших осіб, що бажають поділитися інформацією про ймовірних жертв, а також для того, щоб давати поради людям, які планують шукати роботу за кордоном або потребують негайної допомоги. Представники різних правоохоронних органів також обмінюються даними про ймовірних жертв під час особистих контактів. Виявленню жертв торгівлі людьми сприяє також аналіз рекламних оголошень та моніторинг Інтернет/публікацій.
Порядок ідентифікації жертв правоохоронними органами базується на положеннях статті 149 Кримінального кодексу України. Завдяки змінам, внесеним до Кримінального кодексу в 2006 році, кримінальним злочином тепер вважається як транскордонна, так і внутрішня торгівля людьми. Водночас кілька представників правоохоронних органів поскаржилися на недостатньо чітке формулювання положень статті 149 КК України, оскільки вони залишають відкритими кілька питань, а офіційні тлумачення цих положень на сьогодні відсутні.60
Як зазначив Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України, рішення про визнання особи потерпілою відповідно до статті 49 КПК України приймають працівники слідчих підрозділів на підставі свідчень цієї особи. Тому подання скарги вважається важливим елементом у порушенні справи, а отже і для офіційного визнання особи потерпілою від злочину.
За словами представників Управління СБУ в Одеській області, всі жертви торгівлі людьми, що не є громадянами України, як правило, перенаправляються до місцевих НУО, а у випадках, коли вони розкривають імена торговців людьми, інформація передається до органів безпеки країни походження цих осіб.61
Виявлення потерпілих від торгівлі людьми у пунктах перетину кордону
У морському порту Правоохоронні органи Одеси, як правило, отримують списки осіб, депортованих із Туреччини, заздалегідь. Турецькі органи влади виділяють імена жінок, депортованих за проституцію. Працівник Управління СБУ зустрічається і проводить співбесіди з депортованими особами. 59 За даними Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, інформація про гарячу лінію регулярно подається у ЗМІ та на веб/сторінці МВС. 60 Див. також Інна Шваб. Питання досудового та судового розслідування справ з торгівлі людьми: Аналіз вибраних справ. – Київ, 2007. – С. 38, що в деяких випадках стосується нової редакції Статті 149 Кримінального кодексу України. 61 Детальніше про подальші дії див. розділ «Порядок повернення – репатріація та соціальна реінтеграція». 52 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Імовірних жертв торгівлі людьми направляють до обласного підрозділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Якщо СБУ та міліція погоджуються, що особа стала жертвою торгівлі людьми, вони направляють її до НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов». Наступного дня ця НУО повідомляє міліції, чи готова особа спілкуватися з правоохоронними органами. Більшість жертв не мають реєстрації в Одесі. Однак, якщо вони готові давати свідчення, інформація про це надходить до відповідного обласного Управління СБУ. Серед депортованих зустрічаються особи, яких визволили в Туреччині, проте офіційно турецька влада не ідентифікувала їх як жертв.
В аеропортах Державна прикордонна служба, як правило, направляє імовірних жертв торгівлі людьми до відповідного обласного підрозділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. У деяких випадках прикордонники також передають відповідну інформацію надавачам соціальних послуг. Наприклад, співробітники Південного регіонального управління Державної прикордонної служби першими встановлюють контакт із депортованими. Імовірних жертв торгівлі людьми направляють до обласного підрозділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, для проходження співбесіди. За згодою постраждалої особи, інформація щодо її готовності свідчити та щодо злочинців передається до правоохоронних органів за місцем проживання цієї особи. Це дозволяє правоохоронним органам виявити інших жертв. Якщо жертва торгівлі людьми не є громадянином України, інформація про неї передається до правоохоронних органів країни походження. Загалом Державна прикордонна служба документує всі кримінальні правопорушення, виявлені її співробітниками, та інформує про них міліцію. Також вона завжди направляє до міліції імовірних жертв торгівлі людьми. Якщо зв’язатися з міліцією не вдається, потерпілих зазвичай направляють до громадських організацій, які протидіють торгівлі людьми, якщо в області є такі НУО. Представники ДПСУ стверджують, що важливими невербальними ознаками для виявлення імовірних жертв торгівлі людьми на кордоні є одяг і поведінка жертв.
Представник Південного регіонального управління ДПСУ зазначив, що прикордонники, як правило, помічають, хто з від’їзджаючих з України є потенційними жертвами, але переконати цих осіб повідомити будь/яку інформацію практично неможливо. Навіть якщо особа бажає розповісти про свої обставини, порушити кримінальну справу неможливо, оскільки свідчень потенційної жертви для цього недостатньо.
Респондент із Державної прикордонної служби навів приклад: прикордонники змогли ідентифікувати жінку/торговця людьми, яка привернула їхню увагу частими подорожами за кордон у супроводі молодих дівчат. Прикордонники змогли виявити жертв цієї жінки на основі її власного зізнання й аналізу списків пасажирів.
Західне регіональне управління ДПСУ тісно співпрацює з іншими правоохоронними органами, а інколи й із соціальними службами. Так, приміром, у Львівській області ймовірних жертв торгівлі людьми направляють до обласного підрозділу боротьби зі ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 53
злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. До цього підрозділу також надходить інформація про імовірні випадки торгівлі дітьми. У Закарпатській області ДПСУ повідомляє про підозрілі випадки, що можуть бути пов’язані з торгівлею дітьми, як обласному підрозділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, так і обласному Управлінню у справах сім’ї, молоді та спорту.
Кількість випадків торгівлі людьми Більшість представників установ, залучених до протидії торгівлі людьми, особливо державних установ, посилаються на випадки торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації. Складається враження, що досі недостатньо уваги приділяється випадкам, пов’язаним з трудовою та іншими формами експлуатації, а також випадкам торгівлі дітьми, хоча за статистикою їхня кількість зростає.62
Інформація, отримана від соціальних служб Більшість задіяних організацій підтвердила, що випадки торгівлі людьми переважно стосуються сексуальної експлуатації жінок. Осіб, які зазнали трудової експлуатації, виявляють рідко, хоча, за деякими даними, їхня кількість теж зростає. Те саме стосується і чоловіків, які постраждали від торгівлі людьми. Служби у справах дітей сповіщають про дуже низьку кількість виявлених неповнолітніх жертв. Соціальні служби повідомляють, що потерпілих зазвичай ідентифікують не як жертв торгівлі людьми, а як осіб, що зазнали (сексуального) насильства. Це одна з причин відсутності на національному рівні офіційної статистики випадків торгівлі людьми, крім тієї, що ведеться МВС.
Працівники Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Одеській області відзначили, що переважна більшість жінок, депортованих до України, піддавалася сексуальній експлуатації. У деяких випадках вони працювали за кордоном нелегально за дуже низьку платню.
Жодна з депортованих осіб, яких місцева громадська організація в Одесі ідентифікувала як постраждалих від торгівлі людьми, попередньо не визнавалася жертвами в Туреччині (країні призначення).
Інформація, отримана від правоохоронних органів Якщо до 2007 року майже всі випадки торгівлі людьми були пов’язані із сексуальною експлуатацією, то нині проблема торгівлі людьми з метою трудової експлуатації набуває 62 За даними МОМ, кількість жертв трудової експлуатації зростає. Так, у 2005 р. МОМ надала допомогу 232 жертвам трудової експлуатації, у 2006 р. ця цифра зросла до 319 осіб, а за перше півріччя 2007 р. допомогу отримало вже 200 потерпілих. Статистика МОМ щодо торгівлі дітьми свідчить, що за перші шість місяців 2007 р. допомогу МОМ отримала вже 41 дитина/жертва торгівлі, тоді як у 2005 р. таких неповнолітніх було 39, а в 2006 р. – 50 осіб. 54 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
актуальності в більшості областей. Представники правоохоронних органів сповіщають, що на сьогодні лише кілька справ щодо торгівлі людьми з метою трудової експлуатації було передано до суду і вони завершилися обвинувальними вироками. Вони стверджують, що місцевим судам бракує досвіду роботи зі справами, пов’язаними з такою формою експлуатації. В цілому можна згадати лише дуже незначну кількість справ щодо торгівлі дітьми чи чоловіками.
В Одеській області респонденти посилаються на один випадок торгівлі людьми з метою трудової експлуатації із залученням одного чоловіка та шістьох дівчат. Вони навчалися у танцювальній школі в Україні та в’їхали до Туреччини за туристичною візою, де танцювали стриптиз на кораблі. Коли вони відмовились надавати сексуальні послуги, їх примусили безоплатно працювати консьєржами вдень та танцівниками у стриптиз/барі вночі. Не маючи посвідчень моряка, вони не могли зійти з корабля. Одній з танцівниць вдалося втекти та звернутися до поліції. Поліція конфіскувала судно і почала розслідування в Туреччині. Після того, як вони дали свідчення турецьким правоохоронним органам, потерпілі повернулися з Туреччини в Україну.
Серед депортованих, які в’їжджають в Україну, виявлено дуже мало осіб, потерпілих від торгівлі людьми, які не є громадянами України. У тих випадках, які були зафіксовані, вони, як правило, походили з Молдови й Узбекистану.
Співробітники підрозділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, в Чернігові виявили одну жінку з Росії. Її продали до Об’єднаних Арабських Еміратів, потім – до Туреччини, звідки її було депортовано до України. Перш ніж повернути жертву торгівлі людьми до Росії, міліція надала їй необхідну допомогу.
За даними Державної прикордонної служби, громадяни Молдови часто приїздять до України працювати на будівництвах (без належного дозволу на роботу). Часто торгівці людьми не платять їм і забирають їхні документи. Згодом самі ж злочинці викликають правоoхоронні органи, а в подальшому цих людей депортують. Таким чином, робітники так і не отримують заробітної плати. За браком доказів такі справи ніколи не доходили до суду.
За останні три роки виявлено декілька випадків повторного потрапляння осіб у ситуації торгівлі людьми.
Торгівля дітьми63 Кілька респондентів висловили занепокоєння зростанням кількості випадками торгівлі дітьми в Україні. Це вже понад 10% від загальної кількості випадків торгівлі людьми, оскільки жертви стають дедалі молодшими. Проблема полягає в тому, що діти, які стали жертвами торгівлі людьми, зазвичай, не можуть ідентифікувати себе як потерпілі. Надавачі соціальних послуг
63 У рамках цього Звіту дитиною визнається будь/яка особа віком до 18 років. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 55
підтверджують, що саме сироти або діти, які залишилися без опіки батьків (наприклад, коли обоє батьків працюють за кордоном), наражаються на найбільшу небезпеку експлуатації та торгівлі людьми. Якби співробітники навчальних закладів (наприклад, учителі, шкільні психологи) приділяли більше уваги питанню торгівлі людьми та отримали необхідну підготовку, вони могли б долучитися до виявлення потерпілих серед дітей. Наразі ж вони не причетні до ідентифікації жертв. Працівники Служб у справах неповнолітніх / Служб у справах дітей також практично не ідентифікують дітей, потерпілих від торгівлі людьми. Вони переважно не мають достатніх навичок для участі у процедурах ідентифікації.64 Більше того, не запроваджено спеціального порядку швидкої ідентифікації дітей, що постраждали від торгівлі людьми, а також ефективного механізму перенаправлення дітей/жертв торгівлі людьми. Час від часу застосовуються тимчасові рішення. Враховуючи ці недоліки, наразі практично неможливо забезпечити особливі потреби дітей, що постраждали від торгівлі людьми.
На противагу цьому представник СБУ зазначив, що законодавство захищає дітей від транскордонної торгівлі людьми, оскільки неповнолітня дитина не може виїхати за межі України без письмової згоди обох батьків. Відповідний документ необхідно нотаріально засвідчити та пред’явити на кордоні.
Окремі представники залучених організацій наводили неофіційні дані, згідно з якими деякі діти, всиновлені в Україні іноземними громадянами, так і не перетинають кордон України. Однак чинне законодавство не забезпечує відстеження їхньої подальшої долі після всиновлення.
Внутрішня торгівля людьми в Україні Декілька представників установ, залучених до протидії торгівлі людьми, висловили занепокоєння через зростання кількості випадків внутрішньої торгівлі людьми65 . Вочевидь, навіть незважаючи на нещодавні законодавчі зміни, на практиці проблемі внутрішньої торгівлі людьми приділяється недостатньо уваги. Урядові структури не мають досвіду в цій сфері. Крім того, важко оцінити масштаби проблеми через брак інформації.
Статистичні дані В Україні немає єдиної, консолідованої статистичної бази даних про кількість та категорії жертв торгівлі людьми. Правоохоронні органи мають офіційні дані про кількість потерпілих, яких вони реєструють у ході розслідування злочинів, проте ці дані не 64 Так, представники Одеської Служби у справах дітей посилаються на один конкретний випадок, який стався у 2005 р. з п’ятьма сиротами (дівчатами віком 16/17 років), яких взяв на роботу інший сирота у школі/інтернаті з метою їх сексуальної експлуатації в Молдові. 65 За даними МОМ у 2006 р. було надано допомогу 17 особам, а за перші дев’ять місяців 2007 р. – вже 29 особам. У 2006 р. жертвами торгівлі дітьми стало 6 неповнолітніх, а за перші дев’ять місяців 2007 р. ця цифра збільшилася до 12. 56 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
включають випадків, що не були задокументовані. МОМ та національні надавачі соціальних послуг ведуть власну (окрему) статистику щодо осіб, яким вони надають допомогу, але оскільки критерії та цілі збору інформації відрізняються, то не всі вони реєструються за статистикою МВС.
За даними Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України, у 2005 році було виявлено та повернено до України 446 жертв торгівлі людьми, в тому числі 39 дітей. У 2006 році цей показник становив 393 жертви, з яких 52 дитини, а за перші дев’ять місяців 2007 року було виявлено та повернено до України 337 жертв торгівлі людьми, в тому числі 52 дитини. Статистика свідчить про зростання кількості дітей серед виявлених осіб, що постраждали від торгівлі людьми.
Станом на жовтень 2007 року Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та його обласні підрозділи розслідували 600 справ. Починаючи з 1998 року українські правоохоронні органи зареєстрували близько 2000 злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.
Статистика МОМ щодо надання допомоги жертвам торгівлі людьми свідчить, що основними країнами призначення є Росія66 , Туреччина67 , Польща68 , Чехія69 , Італія70 та Об’єднані Арабські Емірати71 . Загалом, допомогу було надано 937 особам у 2006 році та 847 особам за перші дев’ять місяців 2007 року. У 2006 році було повернуто на батьківщину 50 вивезених дітей, а за перші дев’ять місяців 2007 року – 41 дитину, переважно з Росії, Туреччини та Об’єднаних Арабських Еміратів.
У період з 2001 року по жовтень 2007 року співробітники НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» в Одесі виявили 725 жертв торгівлі людьми, з яких 275 осіб походили з України, 382 – з Молдови, 22 – з Киргизстану, 7 – з Казахстану, 19 – з Узбекистану, 16 – з Росії, 3 – з Білорусі та 1 – з Грузії. У 2005 році було виявлено 148 осіб, а в 2006 році – 94 жертви торгівлі людьми (в тому числі 4 дитини). За перші десять місяців 2007 року було виявлено 69 потерпілих від торгівлі людьми. Ця статистика переважно стосується потерпілих від торгівлі людьми, виявлених серед депортованих, які поверталися в Україну.72
66 293 особи у 2006 р. і 277 осіб за перші дев’ять місяців 2007 р. 67 154 особи у 2006 р. і 95 осіб за перші дев’ять місяців 2007 р. 68 175 осіб у 2006 р. і 123 особи за перші дев’ять місяців 2007 р. 69 72 особи у 2006 р. і 91 особа за перші дев’ять місяців 2007 р. 70 27 осіб у 2006 р. і 29 осіб за перші дев’ять місяців 2007 р. 71 75 осіб у 2006 р. і 76 осіб за перші дев’ять місяців 2007 р. 72 Статистика по депортованих, які повертаються в Україну, доступна лише частково. За даними обласного Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, за перші шість місяців 2006 р. до України було депортовано 656 осіб, з яких 119 жінок і 4 чоловіки з України, 399 жінок і 100 чоловіків з Молдови, 15 жінок і 1 чоловік з Росії, 3 жінки і 1 чоловік з Білорусі, 7 жінок і 1 чоловік з Узбекистану та 6 жінок з Киргизстану. Статистика на 2007 р., очевидно, дуже подібна. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 57
Перешкоди на шляху до ефективної ідентифікації Представники установ та організацій, які протидіють торгівлі людьми, пов’язують проблеми виявлення потерпілих з тим, що жертви часто не бажають розкривати обставини свого життя через страх перед помстою злочинців, недовіру до правоохоронних та судових органів або з остраху стигматизації після повернення до рідного села чи міста, якщо їхня справа набуде розголосу. Інколи причина полягає у зневазі чи непослідовному дотриманні принципу конфіденційності, наприклад, під час судового розгляду чи надання соціальних послуг відповідними державними установами73 . Крім того, жертви часто не знають власних прав або вважають, що не матимуть жодних переваг у разі ідентифікації. Надавачі соціальних послуг також стверджують, що потерпілі від торгівлі людьми, особливо діти, часто не ідентифікують або не можуть ідентифікувати себе як жертву торгівлі людьми. Поки що для вирішення цієї проблеми зроблено дуже мало.
Представник Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України зазначив, що міліція розрізняє три види проституції: добровільну проституцію, примусову проституцію та торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації.
І хоча після внесення поправок до Кримінального кодексу України у 2006 році 74 проституція більше не вважається кримінальним злочином, адміністративна відповідальність за проституцію і досі передбачена, тому жертви торгівлі людьми, які стали об’єктом сексуальної експлуатації, можуть боятися застосування проти них зазначених положень, якщо вони звернуться зі своїм випадком до органів влади.
Ще одним чинником, що заважає ідентифікації цільової групи, є нестача кваліфікованих фахівців у даній галузі. Іноді міжнародні організації організують навчальні заходи з проблем торгівлі людьми. Однак персонал, що безпосередньо працює з імовірними жертвами, в рамках своїх відомств отримує недостатню або не отримує жодної підготовки з питань протидії торгівлі людьми75 . Це стосується, в першу чергу, працівників державних установ, як правоохоронних, так і соціальних, зокрема центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів зайнятості, відділів освіти та науки, управлінь праці та соціального захисту населення, служб у справах дітей на обласному та місцевому рівнях. Наприклад, державні інспектори праці мають обов’язок здійснювати нагляд за
73 Цю проблему зауважили, зокрема, працівники Управління у справах сім’ї та молоді в Одесі. 74 Див. Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією», № 3316/ IV від 12 січня 2006 р. 75 Див. також Інна Шваб. Питання досудового та судового розслідування справ з торгівлі людьми: Аналіз вибраних справ. – Київ 2007. – С. 45/46. 58 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
дотриманням Кодексу законів про працю. Якби вони мали спеціальну підготовку, то за родом своєї діяльності також могли б ідентифікувати потерпілих від торгівлі людьми. Іншим аспектом цієї проблеми є висока плинність кадрів серед співробітників різних державних відомств на всіх рівнях.
Деякі посадовці навіть стверджували, що їхні посадові обов’язки не передбачають участі у процедурі ідентифікації потерпілих.
СПІВПРАЦЯ Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року визнає, що органам державної влади на центральному і місцевому рівнях, а також громадським і міжнародним організаціям слід консолідувати зусилля, спрямовані на протидію торгівлі людьми.76
На регіональному рівні часто зазначалося, що регіональні програми закладають підґрунтя співпраці, тому немає потреби в «додаткових» офіційних угодах. У цілому регіональні програми пропонують уживати заходів для розширення та розвитку співробітництва.
Співпраця в межах України
На центральному рівні Завданнями Міжвідомчої ради з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми, створеної у вересні 2007 року, є розгляд питань, які потребують міжгалузевої узгодженої співпраці щодо протидії торгівлі людьми, зокрема розшуку, повернення та реабілітації жертв такої торгівлі77 . Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту доручено виконувати координаційну роль у галузі протидії торгівлі людьми, тому воно взаємодіє з основними учасниками цього процесу. Експертну робочу групу, що діє під егідою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, створено, зокрема, щоб узгоджувати здійснення заходів, визначених Державною програмою.
76 Одним із завдань Державної програми є «співробітництво з громадськими та міжнародними організаціями і фондами, що провадять діяльність, пов’язану з протидією торгівлі людьми». Стосовно очікуваних результатів передбачається, що виконання Державної програми дасть змогу «підвищити кваліфікацію фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, що беруть участь у здійсненні заходів із протидії торгівлі людьми, а також у боротьбі з нею шляхом організації навчання державних службовців і представників громадських організацій». 77 Постанова Кабінету Міністрів України № 1087 від 5 вересня 2007 року «Про консультативно/дорадчі органи з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми». ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 59
Міністерство закордонних справ України (далі – МЗС) тісно співпрацює з НУО, в тому числі з Національною жіночою спілкою України, Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда/Україна» та «Карітас», а на міжнародному рівні – з МОМ, ОБСЄ, Радою Європи, Європолом і Радою Балтійських держав78 тощо. У 2005 році Міністерство закордонних справ України та Міжнародна організація з міграції підписали угоду про співпрацю у сфері протидії торгівлі людьми.
Основними партнерами Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України на національному рівні є НУО, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерство закордонних справ України. За словами представників Департаменту, потерпілі від торгівлі людьми направляються до МОМ та НУО, які провадять діяльність із протидії торгівлі людьми. Співпраця з МЗС базується на договорі про співпрацю щодо виявлення потерпілих, згідно з яким МЗС інформує МВС про громадян України, які стали об’єктом транскордонної торгівлі людьми. Крім того, у сфері протидії торгівлі людьми також існує взаємодія між Міністерством праці та соціальної політики України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Службою безпеки України, Генеральною прокуратурою України та Верховним Судом України.
Служба безпеки України не має офіційних письмових угод про співпрацю в галузі протидії торгівлі людьми. Однак вона особливо тісно взаємодіє з такими організаціями, як «Ла Страда/Україна» та МOM79 .
«Ла Страда/Україна» уклала угоди з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту і Міністерством освіти та науки про співпрацю в запобіганні торгівлі людьми. Наразі ведуться переговори щодо змісту угоди з МВС про боротьбу з торгівлею дітьми. У сфері надання підтримки й допомоги постраждалим від торгівлі людьми «Ла Страда/Україна» тісно взаємодіє з Департаментом боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та з державними і недержавними постачальниками соціальних послуг. Також практикується тісне співробітництво з міжнародними організаціями.
Міністерство праці та соціальної політики України та Державний центр зайнятості підтримують плідні контакти з міжнародними організаціями та українськими НУО. Зокрема, вони проводять консультаційні заходи з питань трудової міграції та розвивають механізми співпраці обласних центрів зайнятості з НУО, навчальними й фінансовими установами.80
78 Україна має статус спостерігача. 79 Респонденти повідомили, що МOM швидко реагує на запити про надання інформації щодо осіб, які потрапили в ситуації, «подібні до рабства». Така оперативність високо цінується правоохоронними органами. 80 Див., приміром, проект МОП з розширення можливостей у сфері професійного навчання, зайнятості та малого бізнесу для фактичних і потенційних жертв торгівлі людьми; див. також тристоронню Генеральну угоду між профспілками, об’єднаннями роботодавців та Кабінетом Міністрів України. 60 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
На регіональному рівні У принципі, співпраця між зацікавленими сторонами на регіональному рівні відбувається, зокрема, в рамках регіональних рад з протидії торгівлі людьми. Як і на центральному рівні, обласні Управління у справах сім’ї, молоді та спорту мають завдання забезпечувати узгоджену діяльність, спрямовану на протидію торгівлі людьми, на обласному рівні. З цією метою було створено регіональні ради.
За відсутності єдиного національного положення про методи роботи, якість та функціонування механізмів взаємодії відрізняються в кожній області. Те саме можна сказати і про склад регіональних рад. Та й працюють ці міжвідомчі органи не в усіх областях. У результаті цього в регіонах розвинулися різні партнерські зв’язки і, як наслідок, різні механізми партнерства.
Офіційні угоди про співробітництво, в яких би визначалася роль головних українських організацій щодо роботи з потерпілими від торгівлі людьми і структури співробітництва між урядовими і неурядовими організаціями, часто відсутні. Існують певні угоди між НУО та соціальними службами про надання окремих послуг, але переважно вони стосуються не винятково чи конкретно роботи з постраждалими від торгівлі людьми, а радше превентивних заходів або в цілому охоплюють потреби вразливих категорій осіб, які опинились у складних життєвих обставинах, а тому жертви торгівлі людьми можуть відноситися до цих категорій.81
Щодо механізмів співпраці між державними установами обласного рівня, то їх представники повідомили, що нерідко соціальні служби і правоохоронні органи тісно
81 Так, наприклад, існують угоди між Центрами соціально/психологічної допомоги та НУО, як, приміром, у Чернігівській області, де обласний Центр соціально/психологічної допомоги підписав угоду про співробітництво з НУО «Аратта». У Харківській області НУО «Жіноча громада» уклала партнерські угоди з обласним Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, «Ла Страда/Україна», Управлінням у справах сім’ї та молоді й Управлінням освіти та науки. У Львівській області Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді уклав угоду про співробітництво з НУО «Салюс» та «Жіночі перспективи». Так само в Чернівцях Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді співпрацює з місцевою громадською організацією на підставі письмової угоди. У якості ще одного прикладу можна навести Донецьку область, де Управління у справах сім’ї та молоді підписало угоду про співробітництво з НУО «Ліга ділових і професійних жінок». Дуже позитивні робочі відносини склалися між Центром соціально/психологічної допомоги у Хмельницькій області і організацією «Карітас». На підставі угоди про співробітництво з Центром, «Карітас» направляє всіх клієнтів до Центру. У Києві Міська державна адміністрація підписала угоду про співробітництво з «Ла Страда/Україна». А в Чернігівській області Жіноча спілка України направляє потерпілих від торгівлі людьми до обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на підставі Меморандуму про взаєморозуміння між цими двома інституціями, який передбачає положення щодо виділення коштів на підготовку волонтерів, які беруть активну участь у превентивних заходах і працюють з безробітними жінками. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 61
співпрацюють всередині своїх мереж та один з одним на підставі офіційних угод або внутрішніх розпоряджень82 , а часом на рівні особистих звернень. Що ж до співпраці між постачальниками соціальних послуг, то їх представники сповістили, що соціальні служби за необхідності надсилають своїм колегам з інших відомств листи з проханням надати підтримку.
Співробітництво між постачальниками соціальних послуг і правоохоронними органами В областях, де працюють НУО, що протидіють торгівлі людьми, органи влади, як правило, тісно з ними взаємодіють. Зокрема, у галузі співробітництва між правоохоронними органами і НУО, які діють під егідою МОМ, дедалі більше запроваджується чіткий порядок перенаправлення, що забезпечує потерпілим від торгівлі людьми доступ до отримання послуг. В Одесі, наприклад, правоохоронні органи направляють усіх постраждалих до НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов»83 . У Чернівецькій області правоохоронні органи так само направляють жертв торгівлі людьми до НУО «Сучасник». У Львові всі зацікавлені сторони направляють потерпілих до НУО «Жіночі перспективи». Після ідентифікації в НУО таких осіб розміщують у притулках цієї громадської організації. У Донецькій області підрозділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, зазвичай направляє потерпілих до НУО «Ліга ділових і професійних жінок», яка, в свою чергу, може доправити їх до притулку. У Хмельницькій області підрозділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та Центр зайнятості направляють потерпілих до «Карітас».
У деяких областях підрозділи боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, направляють потерпілих безпосередньо до МОМ.84
Попри те, що направлення потерпілих від торгівлі людьми до МОМ здійснюється на підставі угод між МВС та МОМ, нам не вдалося встановити наявність офіційних домовленостей, які б впорядковували зазначені процедури, між підрозділами боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та НУО в жодній області, яка була об’єк/ том цього дослідження. В окремих випадках висловлювалася думка, що підґрунтям для таких зв’язків з боку НУО, які є партнерами/виконавцями МОМ, опосередковано є
82 Так, представники ДПСУ сповіщають про наявність офіційно оформленого співробітництва з обласним підрозділом боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, в Одесі. Їхня співпраця, яка передбачає розроблення спільних оперативних планів, очевидно спирається на розпорядження, видані на центральному рівні МВС та ДПСУ для боротьби з торгівлею людьми. Зазначена домовленість щорічно переглядається. 83 Після першої співбесіди потерпілих від торгівлі людьми без зволікань направляють до служби підтримки, якою керує НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов». Після цього НУО сповіщає міліції, коли жертва торгівлі людьми буде готова до вичерпної співбесіди. 84 Наприклад, у Чернігівській області міліція направляє потерпілих від торгівлі людьми безпосередньо до медично/реабілітаційного центру МОМ у Києві. 62 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
письмова угода між НУО та МОМ, адже МОМ, у свою чергу, має угоду з МВС про ті самі сфери співробітництва.
Потерпілих від торгівлі людьми, які хочуть подати заяву, направляють до міліції. Іноді соціальні служби інформують правоохоронні органи про будь/які підозри щодо випадків торгівлі людьми чи насильства.
У деяких областях співробітництво між правоохоронними органами та соціальними службами відбувається на регулярній основі. Так, наприклад, стосовно торгівлі дітьми існує співробітництво між Службами у справах неповнолітніх/Службами у справах дітей та підрозділами МВС, а в Одесі правоохоронні органи надсилають списки депортованих до України не тільки до місцевих НУО, але й до Управління у справах сім’ї та молоді. Окремі види партнерства не обов’язково спрямовані конкретно на потерпілих від торгівлі людьми, але все одно залишаються доречними у цьому контексті. Так, приміром, обласне Управління праці та соціальної політики тісно взаємодіє з регіональним підрозділом боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, особливо в рамках діяльності комісії з моніторингу ліцензованих компаній. Ще один приклад: у Чернігівській області між Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і Управлінням МВС було підписано угоду про роботу з сім’ями у кризових ситуаціях.
Співробітництво між надавачами соціальних послуг Масштаб і якість співпраці між постачальниками соціальних служб у кожній області та сфері діяльності різні. У багатьох випадках соціальні служби та громадські організації направляють постраждалих від торгівлі людьми до інших державних установ для отримання спеціалізованих послуг.85 Однак те, що особа була об’єктом торгівлі людьми, часто не розголошується або про це ніхто не знає, тому що соціальні служби, як правило, ідентифікують особу не як жертву торгівлі людьми, а радше як особу, якій потрібна допомога. Та й самі потерпілі часто не бажають розповідати органам влади про пережите. Тому загальний підхід до співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми часто не є чітко вираженим.
У галузі медичної та психологічної допомоги потерпілим від торгівлі людьми НУО часто взаємодіють з обласними Управліннями охорони здоров’я та підпорядкованими їм закладами охорони здоров’я86 , Центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
85 Так, приміром, Управління охорони здоров’я у Хмельницькій області направляє жертв торгівлі до обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У Чернігівські області Жіноча спілка України направляє потерпілих від торгівлі людьми до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; Управління у справах сім’ї та молоді Київської міськдержадміністрації і НУО направляють постраждалих до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 86 Респонденти часто стверджували, що взаємодія із закладами охорони здоров’я нерідко викликає проблеми через недостатнє фінансування. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 63
або/і з «Ла Страда/Україна», хоча багатьох осіб направляють до реабілітаційного центру МОМ. У деяких випадках існують підписані угоди з місцевими інституціями.87
Обласні Управління у справах сім’ї, молоді та спорту, Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і Центри соціально/психологічної допомоги загалом взаємодіють з обласними Управліннями охорони здоров’я та підпорядкованими їм закладами.
Служби у справах неповнолітніх/Служби у справах дітей, хоч і не безпосередньо за питаннями торгівлі людьми, а в цілому, тісно співпрацюють з обласними Управліннями освіти і навчальними закладами, з обласними Управліннями охорони здоров’я та з НУО.88 У деяких областях існують угоди між Центром соціально/психологічної допомоги та Управлінням освіти і його закладами.
У більшості областей НУО та соціальні служби взаємодіють з обласними Центрами зайнятості. Так, у Чернігівській області обласний Центр соціально/психологічної допомоги та обласний Центр зайнятості уклали між собою офіційну угоду. Інші заклади співпрацюють з Центрами зайнятості на підставі внутрішніх розпоряджень (наприклад, деякі обласні центри Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді). Різні респонденти, зокрема, співробітники обласних Управлінь у справах сім’ї та молоді стверджують, що їхня співпраця з відповідними обласними Центрами зайнятості спирається на особисті запити.
У низці областей співробітництво між НУО та Центрами зайнятості розвивається у напрямку перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми для отримання послуг, що надаються Центрами зайнятості. Приміром, у Чернівецькій області проводиться пілотний проект МОП, метою якого є перевірка механізму взаємодії обласного Центру зайнятості, НУО «Сучасник» та навчальних і фінансових установ. У Львівській області співробітництво у сфері працевлаштування спирається на міжорганізаційну угоду «Партнерство сприяння зайнятості» між обласним Центром зайнятості, Асоціацією роботодавців, НУО та іншими організаціями. У Хмельницькій області Центр зайнятості виконує спільний проект з «Карітас» під назвою «Консультативний центр по запобіганню торгівлі людьми».
Через те, що на обласному рівні тільки кілька організацій можуть долучитись до процедур повернення, співробітництво у цій галузі досить обмежене. У цій сфері НУО переважно
87 Наприклад, у Львівській області благодійний фонд «Салюс» уклав угоду про співробітництво зі Львівським медичним центром «Астар» – приватним науковим медично/діагностичним центром – на отримання медично/діагностичних послуг. 88 В Одесі, приміром, Служба у справах дітей тісно взаємодіє з НУО «Дорога до дому» та НУО «Маяк». Остання організувала антикризовий притулок для дітей. Або, приміром, у Хмельницькій області Служба у справах дітей підписала угоди з НУО, насамперед з «Карітас», «Віфанія» та з НУО «Спілка опікунів дітей/сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки». 64 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
співпрацюють з МОМ, «Ла Страда/Україна», особливо у питаннях повернення негромадян України, які постраждали від торгівлі людьми, до їхніх країн походження. Іноді домовленості стосуються конкретних питань, як у випадку співробітництва між НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» в Одесі та німецькою організацією «Ядвіга» щодо повернення потерпілих від торгівлі людьми з Німеччини до України.
Інші сфери співробітництва З приводу навчальних заходів багато респондентів з регіональних органів влади відповіли, що тісно співпрацюють з міжнародними організаціями та «Ла Страда/Україна», а також певною мірою з місцевими НУО.
У сфері запобігання торгівлі людьми також існують різні механізми взаємодії. Для прикладу можна назвати співпрацю між Чернігівським обласним підрозділом боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та постачальниками соціальних послуг, передусім у питаннях запобігання.89 У Донецькій області для запобігання торгівлі людьми передбачається створити Коаліцію НУО за участю 23/х НУО Донецького регіону. А в Хмельницькій області Управління у справах сім’ї, молоді та спорту взаємодіє з правоохоронними органами, «Карітас» та НУО «Асоціація жінок у бізнесі», передусім у питаннях попередження торгівлі людьми.
У питаннях фінансування Управління у справах сім’ї та молоді співпрацюють з Головними фінансовими управліннями.
Загальні міркування Як Державна програма, так і регіональні програми створюють підґрунтя для будь/яких угод про співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми. Вони надають достатню гнучкість для провадження діяльності з перенаправлення.
Респонденти з Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту підтвердили, що наразі не створено офіційного механізму перенаправлення на національному рівні. Міжгалузева співпраця між різними урядовими і неурядовими організаціями, особливо стосовно потерпілих від торгівлі людьми, переважно спирається на неформальні домовленості або відбувається в рамках загальних угод, які не обов’язково виділяють торгівлю людьми, і залежить від особистих контактів. Угоди про співробітництво між державними і недержавними учасниками, які регулюють порядок перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми для забезпечення негайного піклування про жертв, значною мірою неофіційні. Тим не менше, в областях, де працюють НУО, які протидіють торгівлі людьми, порядок перенаправлення між правоохоронними органами та НУО зазвичай достатньо дієвий, не в останню чергу через особисту відданість співробітників обох сторін.
89 Підрозділ не направляє потерпілих від торгівлі людьми до притулків соціальних служб. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 65
Співробітництво між урядовими та неурядовими організаціями повинно базуватися на чіткому розподілі обов’язків, ролей і можливостей у рамках НМП та на прозорості.90 Цього можна досягти, зокрема, шляхом укладання угод про співробітництво.
Для забезпечення тривалого і сталого функціонування важливо поступово залучати національні інституції. Такий підхід є ключем для поступового згортання діяльності міжнародних організацій. Враховуючи це, офіційні угоди між державними установами та міжнародними організаціями не можуть замінити угод компетентних національних/ регіональних установ між собою.
Співробітництво між НУО Співпраця між НУО, залученими до різних аспектів протидії торгівлі людьми, відбувається в межах добре розвиненої мережі, що дозволяє їм регулярно обмінюватись інформацією та досвідом між собою. Мережу НУО серйозно підтримують міжнародні організації, зокрема МOM, ОБСЄ та «Ла Страда/Україна» 91 . Водночас, оскільки мережа є неформальною, вона не має офіційного координаційного органу.
Співробітництво з міжнародними інституціями Діяльність міжнародних організацій в Україні, як правило, базується на офіційних угодах, підписаних з Урядом України 92 . Міжнародні організації співпрацюють з українськими партнерами в багатьох галузях, пов’язаних з протидією торгівлі людьми (наприклад, запобігання, навчання фахівців, забезпечення матеріалами, надання підтримки та допомоги жертвам, розвиток мережі НУО). Наприклад, угода між МВС та МОМ, підписана у 2005 році, стосується низки питань, включаючи попередження і боротьбу з торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми; управління міграційними процесами; сприяння добровільному поверненню громадян України, які стали жертвами торгівлі людьми, з/за кордону; збір, використання і поширення інформації щодо міграції; спільну організацію конференцій, семінарів та інших технічних заходів взаємодії у сфері міграції; навчання з питань протидії торгівлі людьми та нелегальної міграції для посадовців і для тих, хто проходить навчання за програмою установ
90 ОБСЕ/БДИПЧ. Механизмы перенаправления жертв торговли людьми на национальном уровне: Объединяя усилия по защите прав жертв торговли людьми: Практическое руководство. – Варшава, 2004. – С. 28 (щодо принципів і кращої практики впровадження НМП). 91 Наприклад, з ініціативи «La Strada/International», у 2006 р. в Києві було організовано дискусійну платформу за участі НУО з України та сусідніх країн. 92 Наприклад, ОБСЄ керується «рамковим» «Меморандумом про взаєморозуміння між Урядом України і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) щодо створення нової форми співробітництва», на підставі якого діє Координатор проектів ОБСЄ в Україні. Так само МОМ уклала угоди з Кабінетом Міністрів України, що є важливим з точки зору присутності і діяльності МОМ в Україні. 66 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
внутрішніх справ93 . Угода між Адміністрацією Державної прикордонної служби та МОМ від 2005 року стосується попередження і боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми, та боротьби з транснаціональною організованою злочинністю.
Такі угоди можна укладати з відповідними зацікавленими сторонами про надання фінансування чи матеріальної підтримки, передачі матеріалів/забезпечення матеріалами тощо. Наприклад, тренінги та інші навчальні заходи, організовані ОБСЄ, зазвичай передбачають обмін офіційними листами з відповідною державною установою. 94 Крім того, представники міжнародних організацій беруть участь у діяльності Експертної робочої групи з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми. Міжнародні організації також співпрацюють між собою в різних сферах діяльності95 , хоча деякі представники заявляють про необхідність покращити узгодженість такої роботи.
Транскордонне співробітництво З/поміж усіх українських інституцій найактивніше до транскордонного співробітництва залучені правоохоронні органи, МЗС та «Ла Страда/Україна». Дуже мало НУО місцевого рівня мають зв’язки із закордонними партнерами з протидії торгівлі людьми, оскільки сьогодні вони не відіграють важливої ролі у процесі повернення. Це стосується і ролі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у транскордонному співробітництві.
МВС і особливо Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, добре взаємодіють з Інтерполом, Регіональним центром Південно/Східної Європейської ініціативи співробітництва у боротьбі з транснаціональною злочинністю (SECI), Європолом, Міжнародною правоохоронною ініціативою в рамках ГУАМ, правоохоронними органами країн призначення. Співпраця також стосується двосторонніх та багатосторонніх слідчих дій та перекриття каналів торгівлі людьми.
93 Взаємодія з МОМ відбувається в рамках проекту МОМ з надання технічної допомоги. МОМ надає підтримку й допомогу, в тому числі у сфері судового переслідування і підтримки свідків. Проект МОМ «Зеро» з чеськими правоохоронними органами передбачає спільні розслідування, боротьбу з каналами торгівлі людьми і доведення до кінця незавершених справ. 94 МВС співпрацює з ОБСЄ, приміром, у рамках проекту надання послуг із перекладу матеріалів розслідування, які надходять до МВС від правоохоронних органів інших держав, за справами, що стосуються торгівлі людьми. ОБСЄ також організовує цілу низку тренінгів для прокурорів, суддів, міліції, інших державних установ і відомств та НУО. 95 Наприклад спільні семінари МОП та МОМ, тренінги МОП та ОБСЄ (превентивна робота у школах/інтернатах та дитячих будинках, формування навичок пошуку роботи). ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 67
Укладено спеціальні угоди96 про співпрацю з низкою країн97 . Якщо злочинці перебувають за кордоном, досудове слідство з метою забезпечення допустимих доказів проводиться на основі цих юридичних угод.98 Представники правоохоронних органів стверджують, що тривалість процедури отримання інформації від правоохоронних органів інших країн з використанням офіційних механізмів та встановлені у національному законодавстві часові рамки для виконання всіх дій змушують їх користуватись і неофіційними каналами отримання інформації99 . У цьому контексті надзвичайно корисною виявилася співпраця з МОМ, яка має представництва в багатьох країнах і, як правило, швидко відповідає на запити.
Служба безпеки України також співпрацює з іноземними спецслужбами та іншими пра/ воохоронними органами, а також з Інтерполом та окремими країнами100 , хоча в багатьох сферах співпрацю можна було б поліпшити.
Важливими партнерами «Ла Страда/Україна» в її роботі з пошуку та повернення жертв торгівлі людьми до України чи до відповідних країн походження є МЗС, дипломатичні представництва України за кордоном та НУО країн призначення і країн походження. «Ла Страда/Україна» також є членом Глобального альянсу проти торгівлі жінками.
ПОСЛУГИ З НАДАННЯ ПІДТРИМКИ ТА ЗАХИСТУ
Надання допомоги державою Надання спеціалізованої допомоги та соціальних послуг потерпілим від торгівлі людьми відбувається практично без залучення соціальних служб. Оскільки постраждалих від торгівлі 96 За даними Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Україна підписала угоди про співпрацю у протидії торгівлі людьми з понад 20 країнами. 97 Наприклад, у випадку з Туреччиною в 2005 р. Міністри внутрішніх справ двох країн підписали Додатковий протокол на виконання Статті 1 Угоди про співпрацю в боротьбі зі злочинністю між Урядом Турецької Республіки та Урядом України. Ця співпраця допоможе двом державам створити національні правові інфраструктури та вжити необхідних адміністративних та інституційних заходів для боротьби з торгівлею людьми. Вона також сприятиме наданню гуманітарної, психологічної та медичної допомоги жертвам торгівлі людьми і забезпечить захист потерпілих і притягнення злочинців до відповідальності. 98 У період з 2004 р. по 2008 р. українські органи надіслали до інших країн 56 запитів про надання правової допомоги у зв’язку зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. 15 із них надіслано до Туреччини, але на сьогодні лише за сімома було проведено якусь роботу. У Генеральній прокуратурі України сповіщають, що турецьким правоохоронним органам потрібно від 4 місяців до 2 років, щоб опрацювати запит про надання правової допомоги від українських слідчих органів, що негативно впливає не тільки на розслідування, але й на судочинство в Україні. 99 Наприклад, Стаття 120 Кримінально/процесуального кодексу передбачає два місяці на завершення досудового слідства у кримінальних справах. 100 Тіснішу співпрацю налагоджено з країнами СНД та ЄС (наприклад, між Одеською областю та Люксембургом і Бельгією). 68 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
людьми не виділено в окрему категорію бенефіціарів, то представники соціальних служб, які проходили співбесіди в межах цього дослідження, могли пригадати лише нечисленні випадки, коли жертви торгівлі людьми користалися їхніми послугами. Попри це, представники обласних Управлінь у справах сім’ї та молоді та Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді підкреслювали, що у принципі жертви торгівлі людьми можуть скористатися їхніми послугами (наприклад, соціальною допомогою, юридичними і психологічними консультаціями), в тому числі спеціальними програмами. Багато таких програм проводяться на засадах анонімності, тому потерпілим, якщо вони захочуть взяти в них участь, не потрібно отримувати від правоохоронних органів офіційне визнання статусу жертви злочину і брати при цьому участь у кримінальному судочинстві.
Зрідка соціальні служби пропонують спеціалізовані послуги для потерпілих від торгівлі людьми. Так, приміром, Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в кожному районі має денні центри, в яких надаються консультаційні послуги імовірним жертвам торгівлі людьми. Їх співробітників навіть спеціально готують до роботи з потерпілими від торгівлі людьми. Однак у 2007 р. інші заклади нікого до них не направляли, оскільки не було жодного потерпілого, який би розповів про свої обставини. Так само Служби у справах неповнолітніх / Служби у справах дітей практично не натрапляли на дітей, ідентифікованих як жертви торгівлі людьми, хоча допускають, що такі є серед дітей вулиці та дітей групи ризику.101
Головна проблема соціальних служб полягає в тому, що держава виділяє обмежені фінансові ресурси на відшкодування коштів, необхідних для надання належної допомоги. Працівники соціальних служб визнають, що через брак коштів вони не можуть задовольнити потреби уразливих цільових груп у цілому та жертв торгівлі людьми зокрема. Уряд не виділяє коштів на утримання притулків, медичну та психологічну допомогу безпосередньо для жертв торгівлі людьми, проте підтримує НУО, надаючи приміщення та натуральну допомогу, субсидуючи комунальні послуги102 . За чинним законодавством, НУО не можуть напряму звертатися з проханням про фінансування з державного бюджету.
Іншою причиною неспроможності соціальних служб адекватно реагувати на потреби жертв торгівлі людьми є висока плинність кадрів у державних установах, тому необхідно
101 У 2006 р. у Чернігівській області було створено денний центр для безпритульних дітей та дітей з групи ризику. Це пілотний проект, фінансований Всесвітнім дитячим фондом World Childhood Foundation та впроваджуваний НУО «Лікарі світу» спільно з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту і Службою у справах дітей. Проект триватиме до 2009 р., після чого фінансуватиметься з місцевого бюджету. На початку проекту було проведено навчання для персоналу. З дня відкриття Центру у квітні 2007 р. його послугами скористалися понад 100 дітей, з яких лише двоє потребували тимчасового помешкання і були направлені до дитячого притулку. Але на сьогодні немає даних про випадки виявлених дітей, що постраждали від торгівлі людьми. 102 Наприклад, у Чернівецькій області Міська рада надала приміщення для реабілітаційного центру для жертв торгівлі людьми, яким опікується НУО «Сучасник». ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 69
активізувати роботу з навчання персоналу для підтримання та підвищення його професійної кваліфікації.
З ініціативи Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту в регіонах було створено 20 антикризових центрів для родин у кризовому стані, але багато з них не працюють на повну потужність. У 14 областях, окрім антикризових центрів, засновано притулки. Центри та притулки можна використовувати для обслуговування жертв торгівлі людьми, однак, за словами представників Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, досі до цих установ направлялось дуже мало таких постраждалих.103
Однією з причин невикористання цих послуг може бути недостатня підготовленість персоналу соціальних служб на обласному та місцевому рівнях, невміння ідентифікувати жертв торгівлі людьми та оцінити їхні потреби.
Закон «Про соціальні послуги» не містить положень щодо надання спеціалізованої допомоги жертвам торгівлі людьми, а робота з протидії торгівлі не є складовою офіційно затверджених повноважень державних установ з надання соціальних послуг, тому ці установи не можуть вирізнити жертв торгівлі людьми з/поміж інших своїх клієнтів та задовольнити їхні особливі потреби.
Крім того, респонденти підкреслювали, що постраждалі від торгівлі людьми часто не бажають отримувати соціальні послуги від місцевих соціальних служб, оскільки бояться, що їх ідентифікація як потерпілих заплямує їх в очах людей у рідному місті чи селі.104 Респонденти стверджують, що у тих областях, де існують НУО, які протидіють торгівлі людьми, потерпілі надають перевагу допомозі від НУО, бо вважають їхні послуги більш конфіденційними.
Надання допомоги міжнародними організаціями та НУО за фінансової підтримки міжнародних організацій Чинна система надання допомоги жертвам торгівлі людьми в Україні в основному фінансується міжнародною спільнотою, зокрема, МОМ. За даними МОМ, майже 95% усіх програм допомоги потерпілим від торгівлі людьми в Україні фінансуються МОМ105 . МOM підтримує близько 80 громадських та релігійних організацій і безпосередньо
103 Наприклад, у Чернігівській області підрозділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, зареєстрував десять випадків торгівлі людьми, але жодна жертва не звернулась до Центру по соціальну допомогу. 104 Див. також Анет Бруновскіс та Ребека Суртес, «Залишити минуле позаду? Коли жертви торгівлі людьми відмовляються від допомоги» [Anette Brunovskis & Rebecca Surtees, Leaving the past behind? When victims of trafficking decline assistance], Fafo/report, 2007:40. 105 З 2000 по 2007 роки понад 4000 осіб отримали допомогу безпосередньо від представництва МОМ в Україні (напряму або через партнерські НУО). У 2001 р. близько 65% жертв отримали необхідні послуги, у 2006 р. у такий спосіб було успішно забезпечено потреби майже 90% виявлених жертв. За інформацією МОМ, лише 0,4 % потерпілих стають жертвами торгівлі людьми знову. 70 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
фінансує 27 з них. Таким чином, можна стверджувати, що в Україні існує добре розвинена мережа НУО, які надають допомогу та підтримку жертвам торгівлі людьми, включаючи, зокрема, професійно/технічне навчання, консультації та допомогу із соціальних, психосоціальних, медичних, правових питань, підтримку в спілкуванні з органами влади. У деяких областях НУО також керують реабілітаційними центрами для потерпілих від торгівлі людьми, де пропонують їм притулок. Очевидно, що НУО, які протидіють торгівлі людьми, відіграють ключову роль у наданні підтримки й послуг захисту потерпілим, хоча окремі представники НУО стверджують, що без фінансової підтримки МОМ вони не змогли б підтримувати такий рівень і перелік послуг. Отже, стабільність їхньої роботи значною мірою залежить від міжнародних організацій, насамперед МОМ та інших донорів, оскільки наразі більша частина фінансування цих послуг надходить саме звідти.
Важко переоцінити значення Київського медико/реабілітаційного центру для жертв торгівлі людьми, заснованого і фінансованого МОМ. Його унікальність дозволяє приймати клієнтів з усіх областей України.
Багато зроблено для забезпечення належного рівня підготовки працівників та консультантів НУО, які працюють із жертвами торгівлі людьми. «Ла Страда/Україна» відіграє надзвичайно важливу роль в організації навчальних програм та поширенні інформаційних матеріалів на національному рівні.
Працівники правоохоронних органів відзначають, що направляють жертв торгівлі людьми до медико/реабілітаційного центру МОМ в Києві або до одного з шести обласних реабілітаційних центрів для потерпілих від торгівлі людьми, що їх утримують НУО.106 Отже, існує механізм перенаправлення між правоохоронними органами і описаною системою надання допомоги, при цьому державні соціальні служби беруть у ньому незначну участь, або й взагалі непричетні до цього механізму.
За результатами співбесід з представниками органів внутрішніх справ можна зробити висновок, що міліція застосовує різні критерії, приймаючи рішення про перенаправлення. Деякі співробітники зазначали, що особу може бути направлено до притулку лише за умови її офіційного звернення із заявою, інші стверджували, що перенаправляють усіх імовірних жертв торгівлі людьми.
Огляд практики та досвіду надання окремих видів послуг Більшість постачальників послуг не зосереджуються на окремих обставинах різних категорій жертв, тому практика, описана нижче, стосується потерпілих від торгівлі людьми в цілому, за винятком окремо обумовлених випадків. Оскільки соціальні служби, як правило, не ведуть статистику осіб, постраждалих від торгівлі людьми, єдині дані з цього приводу знаходимо у МОМ, де відображається надання допомоги в рамках програм МОМ.107
106 Детальніше див. розділ «Притулки» нижче. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 71
Притулки
Спеціалізовані притулки для потерпілих від торгівлі людьми У червні 2003 р. Уряд України затвердив Типове положення про центри реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.108 У ньому встановлено порядок створення таких центрів регіональними органами влади. Постановою визначено, зокрема, функції центру (організовує надання психологічних і юридичних послуг; організовує проведення первинного медичного огляду з метою визначення потреби у медичній допомозі; забезпечує проживання та харчування постраждалих осіб у центрі, але не довше ніж три місяці; розробляє програми реабілітації; проводить заходи щодо реінтеграції постраждалих осіб; інформує населення про діяльність центру), порядок призначення і обов’язки директора центру та порядок залучення фахівців (юристів, психологів, лікарів). У Положенні визначається важливість взаємодії з відповідними закладами, установами, організаціями та можливі джерела фінансування центру.
Типове положення передбачає можливість утворення реабілітаційних центрів для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, органами державної влади відповідно до соціальних потреб регіону і дозволяє виділяти державні кошти на забезпечення його потреб. Однак документ не передбачає центрального фінансування з державного бюджету і не зобов’язує органи влади (будь/якого рівня) створювати такі центри.
Реабілітаційні центри для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, створено у Волинській, Житомирській, Львівській, Одеській, Херсонській та Чернівецькій областях. Незабаром планується відкриття такого центру в Луганську. Центри перебувають під управлінням НУО, які протидіють торгівлі людьми.109 МОМ та інші донори надають цим центрам левову частку їх фінансування, а місцеві органи влади зазвичай виділяють належні приміщення. В окремих випадках вони також можуть забезпечувати якусь частку операційних коштів.
НУО, які керують притулками, пропонують низку послуг, у тому числі соціальні, медичні, психологічні та юридичні консультації та допомогу, професійно/технічне навчання, допомогу в пошуку місця роботи. В Одесі, наприклад, НУО Громадський рух «Віра, Надія,
107 Наприклад, за першу половину 2007 р. 200 жертв трудової експлуатації (103 жінки та 97 чоловіків) отримали допомогу за програмою МОМ. 108 Кабінет Міністрів України, Постанова № 987 від 27 червня 2003 р. «Про затвердження Типового положення про центри реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми». 109 У Луцьку реабілітаційним центром «Софія» керує НУО «Волинські перспективи». У Житомирі НУО «Жіночий інформаційно/консультативний центр» керує центром реінтеграції «Євгенія». У Херсоні НУО «Успішна жінка» керує транзитним та реінтеграційним центром, а в Чернівцях НУО «Сучасник» керує центром реінтеграції «Надія». Інформацію про центри в Одесі та Львові див. нижче. 72 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Любов» керує двома притулками110 , один з яких призначено для осіб, що постраждали від торгівлі людьми і повернулися в Україну. Одночасно у ньому може перебувати до восьми осіб. Інший притулок – це транзитний центр для негромадян України, які постраждали від торгівлі людьми. У Львові центр адаптації та захисту «Оаза», яким керує НУО «Жіночі перспективи», може надати притулок шістьом жінкам і одній дитині. За необхідності НУО може винаймати помешкання для жертв/чоловіків коштом МОМ.
Медико/реабілітаційний центр для жертв торгівлі людьми МОМ у Києві – це медичний заклад, який надає комплексне і спеціалізоване медичне обслуговування, в тому числі психологічну допомогу на конфіденційних засадах. Центр було відкрито в 2002 році і переобладнано для розміщення також і неповнолітніх.
Притулки для осіб у кризових ситуаціях Центри соціально/психологічної допомоги розміщують осіб, які опинились у складних життєвих обставинах, тому їх також можна використовувати для осіб, що постраждали від торгівлі людьми. Такі центри, як правило, надають консультації та допомогу з психологічних, правових та соціальних питань, забезпечують безпеку, організовують освітні і професійно/технічні навчальні заходи, допомагають у пошуку роботи, надають підтримку в спілкуванні з органами влади і отриманні необхідних документів. Потерпілі можуть залишатись у притулку на період до трьох місяців. Очікується, що за цей проміжок часу процес реабілітації повинен завершитися. Усе зводиться по суті до пошуку роботи й житла. Як виняток, термін перебування може бути подовжено. У кожному притулку є внутрішній розпорядок, який визначає права і обов’язки його клієнтів. У багатьох випадках клієнти, які бажають перебувати у притулку, повинні підписати угоду з центром, що визначає обов’язки обох сторін.
110 Центр «Ассоль» частково фінансується за рахунок МОМ та надає переважно першу допомогу жертвам торгівлі людьми, що повернулися на батьківщину, але допомогу можуть отримати і ті постраждалі особи, які звертаються до Центру безпосередньо. Приміщення для центру «Ассоль» надала Одеська міська рада. У 2003 р. за сприяння МОМ було відкрито транзитний центр, що надає тимчасовий притулок іноземним громадянам. Приміщення для транзитного центру також надала Одеська міська рада. До нас дійшла інформація, що транзитний центр невдовзі закриють, тоді «Ассоль» також буде використано для надання притулку іноземцям. Наразі за допомогою Німецького федерального агентства міжнародного співробітництва «GTZ» споруджується новий центр, який зможе замінити «Ассоль» і транзитний центр для іноземців. Там можна буде розмістити 20 осіб на період до трьох місяців. Центр надаватиме послуги лише жінкам. Рішення про розміщення жінки у притулку прийматиме НУО разом з МОМ. У разі необхідності, винайматимуться квартири для чоловіків. Кожна особа, що перебуватиме в центрі, повинна буде підписати контракт, що визначає права й обов’язки сторін та правила внутрішнього розпорядку центру. Питання фінансування центру ще остаточно не з’ясовано, оскільки GTZ надає кошти лише на ремонт приміщень, тому багато питань, таких як заходи безпеки, залишаються відкритими. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 73
Такі притулки переважно фінансуються з обласного бюджету. Їхня місткість у різних областях різна, але часто їх не використовують. У більшості областей у таких притулках на сьогодні було розміщено лише кілька осіб, що постраждали від торгівлі людьми. Так, наприклад, у Чернігівській області у притулку можуть перебувати до 15 жінок і чоловіків, які стали жертвами насильства, у віці від 18 до 35 років. Але поки що жодних жертв торгівлі людьми до центру не направляли, і самостійно вони також не звертались. Центр в Одеській області може забезпечити місцем для проживання 24 особи у віці від 18 до 35 років. Проте, жодна з виявлених жертв торгівлі людьми не перебувала у притулку, хоча серед клієнтів центру цілком могли бути такі особи. Статистика, яку веде центр, не виділяє потерпілих від торгівлі людьми, а враховує надану допомогу тільки особам у кризових ситуаціях. У Києві Центр соціально/ медичної реабілітації прикріплено до Київського міського центру соціально/ психологічної допомоги, який може прийняти до 30 жінок і дітей з Києва. Однак серед клієнтів Центру поки що не виявлено постраждалих від торгівлі людьми. У Чернівецькій області лише одна чи дві особи, які постраждали від торгівлі людьми, були розміщені у притулку. У Львівській області до Центру соціально/психологічної допомоги можуть потрапити тільки ті особи, які мають реєстрацію у Львові чи Львівській області. На сьогодні там було розміщено одну потерпілу особу. Виняткові зусилля для допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, докладаються в Центрі соціально/психологічної допомоги в Хмельницькій області. Центр може розмістити до 10 жінок і дітей і пропонує потерпілим низку послуг, серед яких допомога в отриманні необхідних документів та соціального статусу, підтримка при спілкуванні з органами влади, сприяння в пошуку роботи, правова та психологічна допомога. Жертви торгівлі людьми зазвичай отримують інформацію про цей Центр від районних, міських, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів самоврядування, організацій «Карітас» і «Милосердя» та інших.
Також особи, які постраждали від торгівлі людьми, можуть скористатися послугами Центрів матері та дитини, призначених для жінок у період, починаючи з сьомого місяця вагітності, та матерів з дітьми віком до 18 місяців.
Притулки для неповнолітніх Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту також створило національну мережу притулків для неповнолітніх, які надають соціальний захист та можливості тимчасового проживання. Однак немає інформації про те, яку частку клієнтів таких притулків складають діти, постраждалі від торгівлі людьми, оскільки у більшості випадків їх не ідентифікують як жертв торгівлі дітьми.
Респонденти в цілому підтвердили, що діти, які постраждали від торгівлі людьми, можуть отримати направлення до спеціалізованих закладів або звернутися до них із 74 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
власної ініціативи. Але серед опитаних ніхто не міг пригадати жодного такого випадку. Притулки для неповнолітніх надають дітям тимчасове проживання на період до трьох місяців, а також пропонують різні послуги, серед яких медична, психологічна, правова допомога (включаючи допомогу в отриманні соціального статусу), соціальні послуги тощо. У Центрах соціально/психологічної реабілітації неповнолітніх діти можуть залишатись на період до дев’яти місяців. Але, враховуючи важливість взаємодії соціального працівника, дитини і її батьків для повернення дитини до нормального життя, тимчасове проживання надається тільки за згодою батьків. Якщо дитина зареєстрована в іншій області, то намагаються встановити зв’язок з представниками державних органів відповідної області. Якщо дитина не є громадянином України, то інформація передається до МЗС.
Правова допомога/підтримка У тих областях, де є НУО, що протидіють торгівлі людьми, адвокати, які співпрацюють з НУО, як правило, надають послуги юридичної консультації і підтримку під час судового провадження. Консультаційні послуги зазвичай включають інформацію про права потерпілого від торгівлі людьми. Постраждалих інформують про обов’язок НУО забезпечувати конфіденційність заяв, зроблених жертвою. Для здобуття довіри адвокати часто працюють разом із психологами. Адвокат може супроводжувати жертв торгівлі людьми на слуханнях у суді111 . Українське законодавство також дозволяє адвокату надавати правову і моральну підтримку постраждалим під час їх співбесід із працівниками правоохоронних органів. Тому на прохання жертви на співбесіді, як правило, можуть бути присутні адвокат і психолог НУО. Проте в окремих випадках правоохоронні органи можуть заборонити адвокатам або будь/якій довіреній особі бути присутніми на співбесіді з жертвою, оскільки, на їхню думку, на це мають право тільки офіційно призначені адвокати.
У деяких областях, де немає НУО, що протидіють торгівлі людьми, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді можуть поінформувати потерпілого про можливість заявити про свій випадок у міліції, а юридичні консультанти центрів можуть надавати правову допомогу і підтримку жертвам торгівлі людьми у судах.
Медична та психологічна допомога Багато жертв торгівлі людьми користуються послугами медико/реабілітаційного центру МОМ у Києві, а НУО допомагають їм отримати медичну та/або психологічну допомогу і лікування. НУО часто працюють з лікарями напряму для належного забезпечення
111 У разі необхідності, МOM може оплатити послуги адвокатів, які представлятимуть потерпілу особу в суді. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 75
медичних потреб постраждалих від торгівлі людьми. Інколи НУО мають спеціалізованих психологів і пропонують спеціалізовані медичні послуги.112
Якщо НУО не можуть забезпечити потреби потерпілих, то по медичну та психологічну допомогу можна звернутися до «Ла Страда/Україна»113 чи МОМ114 . Перш ніж надати допомогу, як МОМ, так і «Ла Страда/Україна» оцінює випадок.
Тільки незначна частка потерпілих звертаються безпосередньо до медичних закладів по допомогу, хоча органи охорони здоров’я не ведуть облік жертв торгівлі людьми, які пройшли медичне лікування. Респонденти також вважають, що велика кількість жертв не розкриває свої обставини органам влади. Загалом можна сказати, що офіційного перенаправлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми, до медичних закладів не існує. У звіті вже зазначалося, що наразі допомога потерпілим від торгівлі людьми надається на загальних підставах, як і будь/кому іншому, хто належить до категорії уразливих осіб, і, в принципі, будь/хто має право на отримання безкоштовних медичних послуг.115 Під час співбесіди представник однієї з регіональних установ охорони здоров’я наголосив, що через обмежене фінансування більша частина коштів лягає на плечі пацієнта. Крім того, деякі респонденти притримуються думки, що, крім фінансових обмежень, одним з найбільших недоліків громадської системи охорони здоров’я є переважна відсутність психологічної допомоги.
Лікарі в лікарнях часто змушені направляти своїх пацієнтів до антикризових центрів або до центрів соціально/психологічної допомоги, оскільки самостійно не можуть слідкувати за їхнім здоров’ям по завершенні лікування. Хоча реабілітаційні центри надають медичну і психологічну допомогу, у більшості областей підтримка такого характеру надається тільки у психіатричних установах. Респондент з Міністерства охорони здоров’я України також підтвердив, що часто з цих причин потерпілі від торгівлі людьми, зрозуміло, неохоче користаються цими послугами.
У травні 2007 р. Міністерство охорони здоров’я України своїм Наказом № 238 затвердило перелік заходів, необхідних для виконання нової Державної програми. Але ці заходи стосуються тільки тієї діяльності, описаної в додатку до Державної програми, яка безпосередньо
112 Так, наприклад, Благодійний фонд «Салюс» у Львівській області в межах програми кризового центру, надає медико/діагностичну та психологічну допомогу жертвам торгівлі людьми. Спеціальні картки для направлення до центру «Салюс» можна отримати в НУО («Жіночі перспективи», «Жінка/жінці» та «Карітас»), у державних установах, наприклад, Центрі соціальних служб та в міліції. Послуги медико/ діагностичного центру при фонді «Салюс» надаються лише жінкам і дітям. 113 «Ла Страда/Україна» відшкодовує витрати на ліки або сама закуповує і постачає їх. 114 Потерпілих також можуть направити до медико/реабілітаційного центру МОМ у Києві. 115 Див. Статтю 149 Конституції України. 76 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
передбачає участь Міністерства охорони здоров’я.116 У наказі не названо жодних заходів чи конкретних настанов щодо надання медичних послуг особам, що постраждали від торгівлі людьми. На основі Наказу Міністерства охорони здоров’я відповідні директиви було видано на обласному рівні117 . Ці накази містять чимало важливих елементів, особливо щодо надання медичної допомоги і направлення до спеціалізованих служб, медичного нагляду за дітьми, особливо з групи ризику, а також щодо відповідних установ, а в окремих випадках накази містять посилання на взаємодію з іншими установами, в тому числі з метою обміну інформацією про підозри щодо можливої діяльності з торгівлі людьми. Проте не вдалося отримати інформацію щодо виконання цих наказів чи моніторингу й оцінки передбачених заходів.
Працевлаштування У багатьох випадках витрати на професійне навчання постраждалих від торгівлі людьми покриває МOM (безпосередньо чи через виконавчих партнерів). Частково такі витрати
116 Міністерство охорони здоров’я України, Наказ № 238 від 11 травня 2007 р. «Про затвердження заходів МОЗ України щодо реалізації Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року». Заходами передбачено здійснити аналіз законодавчих актів з питань протидії торгівлі людьми та, у разі потреби, надати пропозиції Мінсім’ямолодьспорту та Українському інституту громадського здоров’я МОЗ України щодо внесення відповідних змін та доповнень; здійснювати моніторинг актів національного законодавства щодо їх відповідності нормам міжнародного права з питань протидії торгівлі людьми та подавати пропозиції щодо внесення до них змін; інформувати Міжвідомчу координаційну раду про заходи, спрямовані на протидію торгівлі людьми, здійснені МОЗ України та відповідними обласними закладами/управліннями охорони здоров’я. Крім того, наказ передбачає розробку та ухвалення відповідних регіональних заходів і зобов’язання надавати до Українського інституту громадського здоров’я МОЗ України інформацію щодо стану цих заходів двічі на рік. Забезпечення організації та своєчасного виконання цих заходів, а також інформування Українського інституту громадського здоров’я МОЗ України двічі на рік покладено на голів структурних підрозділів Міністерства охорони здоров’я, директорів Українського інституту громадського здоров’я МОЗ України та Українського науково/дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Директор Українського інституту громадського здоров’я МОЗ України зобов’язаний двічі на рік здійснювати узагальнення інформації та надавати узагальнену інформацію до Департаменту розвитку медичної допомоги. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника Міністра. 117 Див. Наказ № 224 від 6.06.2007 р. «Про затвердження заходів Головного управління охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації щодо реалізації Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року»; або Наказ № 185/ 1 від 14.06.2007 р. Управління охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації «Про затвердження регіональних заходів щодо реалізації Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року», відповідно до якого повинно гарантуватися надання медичної допомоги, в тому числі перенаправлення до медичних психологів і психотерапевтів, а, за необхідності, до психіатрів, з метою надання психологічної допомоги та забезпечуватись суворе дотримання вимог Закону України «Про психіатричну допомогу». На Управління також покладається обов’язок здійснювати медичний нагляд за дітьми, особливо з незабезпечених сімей. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 77
компенсує «Ла Страда/Україна». НУО, що протидіють торгівлі людьми, зазвичай надають освітні послуги і організують професійне навчання, а також допомагають жертвам працевлаштуватися.
Жертви торгівлі людьми з віддалених районів часто неохоче повертаються до своїх сіл через відсутність можливості знайти там роботу. Тому НУО допомагають їм отримати професійну підготовку в притулку і знайти роботу.
Загальновизнано, що Центри зайнятості можуть відігравати провідну роль не лише в запобіганні торгівлі людьми, а й у реінтеграції жертв.
Пілотний проект МОП «Сприяння професійному навчанню, працевлаштуванню та розвитку підприємницької діяльності жінок, що є дійсними чи потенційними жертвами торгівлі людьми» спрямований на становлення та тестування механізмів співпраці між Чернівецьким обласним Центром зайнятості, НУО «Сучасник», місцевими навчальними закладами та фінансовими установами118 . У рамках проекту працівники Центрів зайнятості отримали підготовку з питань запобігання торгівлі людьми, особливих потреб жертв торгівлі та методики роботи з ними. Було розроблено спеціальний навчальний модуль, а отриманий досвід покладено в основу відповідного розділу «Єдиної технології надання соціальних послуг населенню». Очікується поширення проекту на інші області України.
Досвід та функції обласних Центрів зайнятості у сфері забезпечення потреб постраждалих від торгівлі людьми суттєво відрізняються. У низці Центрів зайнятості докладено значних зусиль для ознайомлення співробітників з аспектами торгівлі людьми. У Хмельницькій області, наприклад, усі співробітники Центру зайнятості взяли участь у навчальних заходах, метою яких є ефективніше забезпечення потреб осіб, що постраждали від торгівлі людьми. Фахівці/консультанти (з питань профорієнтації), які працюють у Центрі зайнятості, також отримали належну підготовку в цій сфері. Так само, співробітники Чернівецького Центру зайнятості пройшли відповідну підготовку для роботи з жертвами торгівлі людьми. Представники Донецького та Львівського Центрів зайнятості відзначили, що й для них було організовано навчальні заходи з питань протидії торгівлі людьми. Працівники деяких Центрів зайнятості наголошують, що в певних галузях ефективність їхньої роботи знижується через недоліки у законодавстві. Зокрема, йдеться про обсяги й сутність послуг, які Державна служба зайнятості надає особам, молодшим за 18 років, і тим, хто не робив відрахувань до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Деякі представники Центрів зайнятості не вважали за потрібне пропонувати якісь спе/ ціальні послуги чи програми для постраждалих від торгівлі людьми. Такі твердження
118 Офіційними партнерами проекту були обласний Центр зайнятості, НУО «Сучасник», Бізнес центр та ПриватБанк. 78 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
висувалися на тій підставі, що будь/хто має доступ до послуг, тобто будь/яка особа, у якої виникають певні труднощі з пошуком роботи, може взяти участь у семінарах з розвитку власних навичок і можливостей. Крім того, всі шукачі роботи можуть переглянути перелік вакансій і, якщо виникає необхідність, проконсультуватися зі спеціалістом. Тоді як загальні консультації можна отримати будь/де, доступ до навчальних програм надається тільки за місцем реєстрації, а отже застосовується система реєстрації за місцем проживання.
Освіта Наразі обласні Управління освіти та науки не проводять спеціальних програм для жертв торгівлі людьми. За необхідності, шкільні психологи можуть допомогти дітям, але системи допомоги дітям, постраждалим від торгівлі людьми, не існує. Нездатність виявити дітей, постраждалих від торгівлі людьми, і надати їм допомогу також пов’язана з нестачею психологів, які спеціалізуються у сфері торгівлі людьми, та бюджетними обмеженнями. У більшості відвіданих областей опитані зазначали, що діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми, переважно обмежується запобіжними заходами. Вони, як правило, проводяться у формі шкільних факультативних курсів і семінарів.119
Жертви торгівлі людьми, які не є громадянами України У випадку з іноземцями, які в’їжджають до України або перебувають в Україні як мігранти на законних підставах, українське законодавство передбачає для них рівні з громадянами України умови доступу до послуг. 120 Водночас в українському імміграційному та кримінально/процесуальному законодавстві немає спеціальних положень, які передбачали б особливе ставлення до іноземців, постраждалих від торгівлі людьми, порівняно з іншими іноземними громадянами, які перебувають в Україні у статусі нелегальних мігрантів. Оскільки нинішнє законодавство не передбачає окремого порядку для негромадян України, які постраждали від торгівлі людьми, то вони розглядаються на загальних підставах, як і всі інші іноземці.
Представники НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» в Одесі зазначають, що лише кілька осіб не забажали повернутися до своєї країни походження. У таких випадках МOM мусить вдаватися до альтернативних рішень. Співробітники Управління у справах сім’ї та молоді Одеської області підтвердили, що осіб, які не є громадянами України, направляють до транзитного центру МОМ. Якщо особа не бажає повертатися на батьківщину, відповідальність за неї перебирає на себе Державна міграційна служба. Підкреслювалося, що негромадяни України, які не мають юридичних підстав перебувати на її території, не мають доступу до державних соціальних програм.
119 Наприклад, у Донецькій, Львівській, Одеській, Черкаській та Чернівецькій областях. 120 Див., напр., статтю 6 Закону «Про соціальні послуги». ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 79
Представники Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді наголошують, що ситуація довкола дітей нічим не відрізняється, і що вони не мають законних підстав надавати свої послуги дітям, які не є громадянами України.
ПОРЯДОК ПОВЕРНЕННЯ – РЕПАТРІАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА РЕІНТЕГРАЦІЯ
Повернення жертв торгівлі людьми до України За даними МЗС, у 2006 році 272 особи, що постраждали від торгівлі людьми, отримали допомогу при поверненні до України. У деяких випадках дипломатичні представництва України за кордоном надають фінансову підтримку особам у поверненні, хоча такі ресурси дуже обмежені. Їхня участь полягає переважно в оформленні документів/посвідчень, необхідних для повернення. Зазначені послуги надаються не лише постраждалим від торгівлі людьми, а й усім українським громадянам, які потребують допомоги. Зазвичай, у дипломатичних представництвах немає фахівців для роботи з жертвами торгівлі людьми. У разі виявлення випадку торгівлі людьми, працівники дипломатичного представництва інформують про це правоохоронні органи в Україні.
«Ла Страда/Україна» 121 та МОМ122 дуже активно сприяють поверненню осіб, по/ страждалих від торгівлі людьми, і допомагають розшукувати зниклих без вісти за кордоном. МОМ і «Ла Страда/Україна» у тісному співробітництві з правоохоронними органами 123 та дипломатичними представництвами України за кордоном допомагають виявленим жертвам торгівлі людьми повернутися до України. Така допомога може включати кошти на проїзд, негайне медичне обслуговування і тимчасове проживання після повернення на Україну і до моменту направлення для участі у програмах реінтеграції.
Лише декілька НУО, що протидіють торгівлі людьми, активно долучаються до процесів повернення. Іноді громадські організації втручаються на прохання родичів. Така допомога полягає в пошуку постраждалих і забезпеченні квитками коштом МОМ. В інших випадках НУО зустрічають потерпілих від торгівлі людьми на кордоні та привозять їх додому або залучають до процесу реінтеграції, якщо жертва дає на це свою згоду. Соціальні служби, наскільки зрозуміло, не беруть участі у процесах повернення.
121 «Ла Страда/Україна» налагодила плідне співробітництво з НУО за кордоном у сфері розшуку і повернення потерпілих від торгівлі людьми до України та в наданні відпо/ відної допомоги. 122 За статистикою більшість повернень до України організує МОМ у взаємодії з місіями МОМ за кордоном. 123 За словами представників Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України, перш ніж повернути жертву на батьківщину, оперативні співробітники обласних підрозділів та слідчі, які ведуть справи, проводять аналіз ризиків. 80 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Занепокоєння викликають повідомлення про депортацію до України постраждалих від торгівлі людьми навіть у тому разі, якщо у країні призначення їх ідентифіковано як жертв.124
Повернення жертв торгівлі людьми з України до країн походження Українське законодавство не передбачає спеціального порядку повернення та реінтеграції жертв торгівлі людьми, що не є громадянами України, тому компетентні органи не проводять аналізу й оцінки ризиків. Ця категорія постраждалих може отримати допомогу лише від НУО через мережу МОМ або від «Ла Страда/Україна». Державні соціальні служби підключаються до такої роботи дуже рідко.125
В Одесі НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» інформує МОМ про всіх жертв торгівлі людьми, які не є громадянами України. Представництво МОМ у Молдові доправляє жертв торгівлі людьми, які є громадянами Молдови, з України до приймального центру в Молдові. У разі необхідності їх супроводжує лікар або/та психолог (запрошений Представництвом МОМ у Молдові) чи працівник молдовського Представництва МОМ. Якщо жертвою є дитина, то її супроводжує державний службовець з Молдови. Працівники НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» підкреслюють, що перед поверненням завжди проводиться оцінка ризиків.
Громадян усіх інших країн, окрім Молдови, спочатку розміщують в Одеському транзитному центрі, а потім, за потреби, доправляють до медико/реабілітаційного центру МОМ у Києві. МОМ організовує їх повернення до країн походження.
ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ (У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАХИСТ ПОТЕРПІЛИХ/ СВІДКІВ ТА КОМПЕНСАЦІЯ) НМП, зокрема, має передбачати створення відповідних механізмів гармонізації таких аспектів, як надання допомоги жертві, розслідування справи та покарання злочинців.
За даними Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України, з часу запровадження кримінальної відповідальності за торгівлю людьми
124 Співробітники регіональних правоохоронних органів переважно посилаються на практику депортації, що її застосовують органи влади Туреччини, висилаючи навіть тих жертв торгівлі людьми, які свідчили в судах за кордоном. Більше того, співробітник правоохоронних органів в Одесі стверджує, що особи, які підлягають депортації з Туреччини, але не мають грошей на квиток, нерідко утримуються під вартою, доки хтось не оплатить їхні транспортні витрати. 125 Наприклад, у Чернігівському обласному Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тимчасово перебувала одна жінка з Молдови, оскільки перш ніж повернутись на батьківщину, їй довелось дочекатися оформлення паспорта. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 81
у березні 1998 року, було виявлено 1990 таких злочинів.126 У Генеральній прокуратурі України нам сповістили, що більшість справ передається до суду і що досудове слідство доводиться переривати лише у незначній кількості випадків.
Верховний Суд України проводить збір вироків у справах про торгівлю людьми, які слухались у судах України, з метою аналізу розгляду таких справ. За результатами дослідження зараз готується постанова127 , яка підіб’є підсумок судової практики і надасть рекомендації для судових і правоохоронних органів (прокурорів і слідчих) щодо проведення процедур, у справах, пов’язаних з торгівлею людьми, та запропонує настанови з тлумачення відповідних положень Кримінального та Кримінально/ процесуального кодексів України. Проте в період підготовки цього звіту, проект постанови лише планувався до розгляду Пленумом Верховного Суду України.
Звільнення жертв від покарання Наразі ні Кримінальний, ні Кримінально/процесуальний кодекси України не містять положень, які б гарантували непідсудність потерпілих від торгівлі людьми за їх причетність до протиправної діяльності, якщо вони діяли з примусу. Через таку ситуацію жертви торгівлі людьми неохоче розповідають про свої обставини органам влади.
Загальні аспекти, пов’язані з правами жертв З юридичної точки зору, особа, яку офіційно визнано потерпілою від злочину, має високий статус під час здійснення судочинства, оскільки користується всіма правами сторони судового процесу. До того ж потерпілий має право отримати роз’яснення щодо своїх прав128 і скористатися правом на забезпечення безпеки.129 При визначенні необхідності проведення закритих слухань КПК України не посилається на випадки торгівлі людьми, оскільки покладається на суддю, який повинен оцінити, чи відповідають такі справи визначеним критеріям.
Інша проблема полягає в тому, що особи, потерпілі від торгівлі людьми, не можуть повною мірою скористатись своїми правами через відсутність правової допомоги. І хоча законодавством передбачено можливість мати представника під час розгляду справи, наразі не існує системи надання безкоштовної правової допомоги. Більшість жертв не можуть собі дозволити послуги адвоката і повністю залежать від фінансової допомоги благодійних організацій. По суті, без адвоката жертва практично не має шансів на
126 Зокрема: 2 – у 1998 р., 11 – у 1999 р., 42 – у 2000 р., 90 – у 2001 р., 169 – у 2002 р., 289 – у 2003 р., 269 – у 2004 р., 415 – у 2005 р., 376 – у 2006 р., 327 – за останні дев’ять місяців 2007 р. 127 Проект Постанови «Про практику застосування судами законодавства про торгівлю людьми та інші незаконні угоди щодо людини». 128 Див. cтаттю 53 КПК України. 129 Див. cтаттю 52/1 КПК України. 82 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
повноцінну участь у судочинстві, хоча теоретично закон зобов’язує прокурора захищати інтереси жертви. Тому особливо важливе значення має пропозиція, висунута Верховним Судом України, стосовно обов’язкової участі законного представника потерпілої особи, тобто професійного адвоката, під час досудового слідства і судового розгляду справи коштом держави.
Заходи безпеки для осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та статті з 52/1 по 52/5 КПК України створюють правове підґрунтя для забезпечення захисту і застосування заходів безпеки. Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та стаття 52/1 КПК України визначають осіб, які мають право на забезпечення безпеки. До цієї категорії належить, зокрема, особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні та розкритті злочину; потерпілий або його представник у кримінальній справі; підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники; цивільний позивач та його представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; свідок; члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених вище, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
На практиці ж цей правовий інструмент, як видається, не застосовується або не часто застосовується у справах про торгівлю людьми. Хоча представники Верховного Суду України в цілому підтвердили, що прохання свідка або жертви про застосування заходів безпеки завжди задовольняється, однак їм не вдалося пригадати жодної конкретної справи про торгівлю людьми, де б вдавалися до таких заходів. Деякі співробітники обласних підрозділів боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, та прокуратур стверджують, що особи, постраждалі від торгівлі людьми, переважно не звертаються з проханнями про забезпечення безпеки під час судочинства. Було сказано, що вони, як правило, почуваються цілком безпечно у притулку. За твердженнями респондентів, інша причина незастосування правового інструменту забезпечення захисту для осіб, що постраждали від торгівлі людьми, пов’язана з тим, що через нестачу фінансування закон ще не застосовується у повному обсязі.130 У кількох випадках «Ла Страда/Україна» та регіональні НУО, що протидіють торгівлі людьми, вимушені були надавати спеціальне тимчасове помешкання з міркувань безпеки. МОМ також відшкодовувала кошти на винаймання безпечного помешкання для жертв.
130 Такі заяви відповідають висновкам, зробленим за результатами нашої оцінювальної місії. Див., наприклад, Інна Шваб. Питання досудового та судового розслідування справ з торгівлі людьми: Аналіз вибраних справ. – Київ, 2007. – С. 49. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 83
Надання захисту по завершенні кримінального судочинства На сьогодні не існує законодавчих положень, які б забезпечували захист потерпілих від торгівлі людьми після слухання справи в суді. Тому жертви торгівлі людьми, яким потрібен захист після кримінального судочинства, не мають змоги скористатися державними заходами безпеки. Нині НУО разом з МОМ або «Ла Страда/Україна» часто намагаються забезпечити ці потреби у захисті.
Компенсація За даними Американської асоціації адвокатів, у першому півріччі 2007 року кількість справ, порушених за статтею 149 КК України скоротилася (252 справ), порівняно з аналогічним періодом 2006 року. Водночас, у 2007 році слідчі органи МВС передали до суду лише 44 справи, порушені проти 100 обвинувачуваних.131
Стаття 29 КПК України зобов’язує правоохоронні та судові органи вжити заходів щодо забезпечення цивільного позову, якщо злочином завдано матеріальної шкоди. Цією ж статтею передбачено, що правоохоронні органи зобов’язані вжити заходів щодо забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого при провадженні у кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна. При цьому представники правоохоронних органів зазначають, що у більшості випадків торговці людьми не мають грошей чи власності, зареєстрованої на їхнє ім’я, що робить застосування конфіскації неефективним.
За статтею 28 КПК України, потерпіла чи інша особа, яка зазнала матеріальної шкоди, може подати цивільний позов, який розглядається судом разом із кримінальною справою (особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства). Після подання клопотання про компенсацію виноситься спеціальне рішення, за яким потерпіла особа визнається цивільним позивачем (стаття 50 КПК України). Таким чином, під час кримінального судочинства особа, яка постраждала від торгівлі людьми, може бути визнана потерпілим і цивільним позивачем. Співробітники правоохоронних органів неодноразово відзначали, що під час досудового слідства постраждалих від торгівлі людьми зазвичай інформують про їхнє право пред’явити цивільний позов на відшкодування збитків (моральних і матеріальних), тоді як респонденти з інших установ стверджували, що в більшості випадків потерпілим не сповіщають про таку можливість. Також надходила інформація про випадки, коли адвокати жертв давали незадовільні поради своїм клієнтам, і схоже, що доступ
131 Детальніше див. Американська асоціація адвокатів/Ініціатива з верховенства права – Україна, МОМ Україна. «Конфіскація майна як джерело фінансування допомоги жертвам та засіб боротьби з торгівлею людьми в Україні». – Київ, 2007. – С. 75. На час підготовки звіту офіційна статистика не надходила. 84 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
потерпілих від торгівлі людьми до безкоштовної юридичної допомоги належного рівня є загальною проблемою.
Загалом, складний порядок відшкодування збитків часто стає на заваді потерпілим від торгівлі людьми під час використання їхнього права на компенсацію.
Було зауважено, що потерпілі не подають позови про відшкодування переважно через те, що рівень юридичної допомоги недостатній або вона зовсім відсутня, імовірність отримання компенсації дуже мала, а жертви бояться злочинців. Ще одна проблема полягає у тривалості судочинства. Нинішнє законодавство не сприяє прискореному розгляду справи і винесенню рішення, хоча останніми роками докладалося зусиль для скорочення терміну розгляду справ. На думку Верховного Суду України, новий проект КПК України повинен і надалі оптимізувати тривалість розгляду справ. Зокрема, термін розгляду судової справи можна суттєво скоротити шляхом внесення поправок до статті 28 КПК України, яка стосується винесення вироку. Найбільше часу забирає підготовка мотиваційної частини. Враховуючи досвід інших країн, представники Верховного Суду України зауважують, що закон повинен обумовлювати необхідність підготовки мотиваційної частини вироків тільки у відповідь на звернення сторін судочинства. Скоротити тривалість судочинства у частині досудового слідства і судового розгляду без порушення прав учасників можна шляхом розгляду справи в суді без проведення досудового слідства, при цьому обвинувачення і захист надають свої докази безпосередньо в суді.
Міністерство юстиції України разом з Верховною Радою України намагалися розробити проект закону про компенсацію, яким пропонувалося створити компенсаційний фонд для жертв насильницьких злочинів і забезпечити, таким чином, державні гарантії отримання компенсацій. Однак жодну з цих ініціатив ще не було доведено до кінця.
Нещодавно завершений спільний проект Американської асоціації адвокатів та МOM «Конфіскація майна як джерело фінансування допомоги жертвам та засіб боротьби з торгівлею людьми в Україні» саме й було присвячено можливості створення фонду допомоги жертвами торгівлі людьми чи компенсаційного фонду. Такий фонд міг би розв’язати проблему виплати компенсації і допомоги потерпілим та фінансування програм протидії торгівлі людьми. Інакше кажучи, фонд міг би гарантувати право жертв на отримання допомоги від держави. Проект пропонує конкретні заходи з удосконалення законодавства та механізмів виплати компенсацій та конфіскації майна.
Хоча створення такого фонду видається радше економічною, аніж політичною проблемою, МОМ усе ж вважає, що конфіскаційний фонд буде засновано протягом найближчих двох/трьох років. Однак працівники правоохоронних органів мають сумніви в успішному створенні такого фонду, оскільки на практиці фактичне майно торгівців людьми конфіскувати майже неможливо. ÑÈÒÓÀÖ²ß, ÙÎ ÑÊËÀËÀÑß Â ÓÊÐÀ¯Í², Ó ÑÔÅв ÏÐÎÒÈIJ¯ ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ 85
Досвід організацій За даними Верховного Суду України, майже завжди у межах кримінального процесу подається цивільний позов і присуджуються компенсації.
Досвід НУО, які протидіють торгівлі людьми, свідчить, що жертви торгівлі людьми часто утримуються від подання цивільних позовів про відшкодування збитків, бо бояться розголосу.132 Працівники обласних підрозділів боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, підтвердили, що на практиці компенсації виплачуються рідко.
Представник Одеської обласної прокуратури підкреслив, що порядок подачі позову про компенсації є дуже складним, і що жодної статистики стосовно кількості поданих компенсаційних позовів не ведеться.
ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ Чинне українське законодавство містить низку положень про захист інформації. За статтею 32 Конституції України, «не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Стаття 10 Закону «Про соціальні послуги» визначає, що одним із основних прав отримувачів соціальних послуг є «конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб’єкту, який надає соціальні послуги». Аналогічно, Постанова «Про затвердження типового положення про центри реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми» містить положення, за яким відомості про особисте життя та інша інформація про зазначених осіб, яка стала відома працівникам центру, не підлягає розголошенню. Стаття 52/3 Кримінально/процесуального кодексу України забороняє розголошувати відомості про особу, взяту під захист. Стаття 6 Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» визначає права і обов’язки органів, які забезпечують безпеку, вимагає ставитися з повагою до прав та свобод громадян та зазначає, що відомості про заходи безпеки та осіб, узятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. Більше того, самі заходи безпеки передбачають нерозголошення відомостей про осіб, узятих під захист, відповідно до статті 15 цього Закону. Закон «Про інформацію»133 встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від
132 Представники НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» навели приклад однієї жертви торгівлі людьми, яка зазнала експлуатації в Росії. МОМ та НУО допомогли їй подати цивільний позов у кримінальній справі, що розглядалася в Росії. 133 Закон «Про інформацію», № 2657/XII від 2.10.1992 р. 86 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
неправдивої інформації. Зокрема, стаття 23 дає визначення інформації про особу та забороняє збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Згідно з офіційним тлумаченням закону, тільки у разі зберігання і поширення особистих даних про недієздатну особу сама недієздатна особа, дієздатні члени сім’ї або законні представники недієздатного повинні мати право доступу до такого роду інформації, а також право піддавати сумніву її правильність, достовірність тощо.
Використання та захист відомостей про особу на практиці Більшість представників державних установ заявляють, що вони отримують попередню згоду потерпілого щодо будь/якої передачі персональних даних (наприклад, подання інформації до іншого державного органу). Іноді працівники правоохоронних органів скаржилися на НУО через відмову останніх передавати відомості про особу, в тому числі заяви, зроблені жертвами, без згоди потерпілих.
Проте, за отриманими даними, правоохоронні органи і МОМ регулярно обмінюються інформацією. Іноді правоохоронні органи також можуть надсилати до МОМ відомості про особу без попередньої згоди жертви. Респонденти стверджують, що обмін даними відбувається на взаємній довірі, як правило, на особистому рівні. Наприклад, представник СБУ визнав, що служба не має офіційної угоди з МОМ про поводження з такою інформацією, але якщо дані подаються до МОМ, то із застереженням щодо способу їх використання та нерозголошення.
НУО, що отримують фінансову підтримку МОМ, повинні подавати до МОМ усю інформацію про жертв торгівлі людьми, які отримують послуги цих НУО (зокрема, заповнені анкети та звіти про вжиті заходи). Представники НУО Громадський рух «Віра, Надія, Любов» наголосили на існуванні письмової угоди з МОМ, згідно з якою НУО має надсилати всі анкети до МОМ. Якщо особа, що постраждала від торгівлі людьми, погоджується взяти участь у програмах підтримки, то передача відомостей про особу до МОМ завжди здійснюється за її попередньою згодою.
Представники «Ла Страда/Україна» підкреслюють, що можуть передавати особисті відомості про жертв торгівлі людьми третій стороні лише за згоди потерпілого.
Представники Управління у справах молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації повідомили, що персональні дані завжди використовуються з максимальним урахуванням інтересів клієнта. З метою забезпечення захисту потерпілого відомості про особу надаються правоохоронним органам, проте виключно за згодою самої особи. РЕКОМЕНДАЦІЇ ÐÅÊÎÌÅÍÄÀÖ²¯ 89
Наведені нижче рекомендації спираються на результати дослідження та пропозиції, висловлені представниками установ і організацій, залучених до протидії торгівлі людьми. Рекомендації переважно стосуються таких аспектів: 1. Удосконалення механізмів перенаправлення з урахуванням особливостей українського контексту. 2. Заходів з розвитку можливостей державних установ та неурядових організацій у рамках НМП.
Через те, що більшість рекомендацій стосуються кількох різних груп зацікавлених сторін, необхідність їх залучення позначена в дужках відповідно до ступеня їх участі.134
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО КОНТЕКСТУ
Загальні рекомендації Запровадити в кожній області чітку систему перенаправлення. Створити міжгалузеві групи та встановити обов’язки і сфери компетенції відповідно до різних повноважень і функцій усіх задіяних учасників. Регіональні органи влади, спільно з місцевими НУО, повинні мати змогу належним чином захищати права та задовольняти потреби жертв торгівлі людьми, спираючись на структуру, в якій процес ідентифікації є частиною програми підтримки. Якщо на обласному рівні не існує партнерських НУО, органи управління соціальною сферою повинні забезпечити достатній рівень допомоги та підтримки постраждалим від торгівлі людьми. Рекомендовані принципи та керівні положення щодо питання прав людини та торгівлі людьми, розроблені офісом Верховного комісара ООН з прав людини, можуть слугувати настановами для створення таких структур (У, Р, С, Г, П, м, і).
134 Групи задіяних організацій і відомств перелічені в порядку пріоритетності/ступеня їхньої участі. Ті організації і відомства, які повинні взяти на себе провідну роль у втіленні відповідних положень, позначено великими літерами, а ті, що задіяні менше (наприклад, для виконання консультативно/дорадчих функцій), позначено малими літерами. Таку розстановку пріоритетів не слід розглядати як приписування більшої важливості тій чи іншій інституції в системі урядування. У розділі «Рекомендації» використано такі умовні позначення: В – Верховна Рада; Г – організації громадянського суспільства, не тільки НУО, що протидіють торгівлі людьми; І – міжнародні організації, донори/агенції розвитку; М – окремі міністерства та інші державні відомства/служби; П – правоохоронні органи, в тому числі Державна прикордонна служба; Р – регіональні/місцеві органи влади; С – надавачі соціальних послуг; У – центральний уряд; Ю – органи судової влади різних рівнів та різної юрисдикції. 90 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Посилити роль регіональних рад з протидії торгівлі людьми, щоб вони могли діяти як мережі, здатні забезпечити ефективне поширення інформації та отримання зворотного зв’язку між учасниками системи перенаправлення (Р, у, с, г). Запровадити ефективний механізм перенаправлення дітей, постраждалих від торгівлі людьми, як складову загального НМП. Розробляючи порядок та структури співпраці у сфері захисту прав дітей, постраждалих від торгівлі людьми, задіяні установи і організації повинні керуватися Рекомендаціями ЮНІСЕФ щодо захисту дітей, які стали жертвами торгівлі людьми (У, С, Р, Г, п, і). Розробити та запровадити стратегію та спеціальні програми захисту прав та інтересів дітей, що постраждали від торгівлі людьми. Порядок здійснення спеціальних заходів захисту дітей, що постраждали від торгівлі людьми, слід включити до всіх компонентів НМП, особливо до процесу ідентифікації, надання допомоги та підтримки, порядку повернення і реінтеграції та забезпечення доступу до правосуддя. На Державну соціальну службу для сім’ї, дітей та молоді, Міністерство освіти та науки, Міністерство охорони здоров’я, обласні державні адміністрації, зокрема Служби у справах дітей, слід покласти чітке завдання належно забезпечувати потреби дітей, які стали жертвами торгівлі людьми, і відповідальність за його виконання (С, М, П, р, у, ю). Ратифікувати Конвенцію Ради Європи «Про заходи щодо протидії торгівлі людьми» та забезпечити її виконання. Конвенція сприяє досягненню розумної рівноваги між захистом прав людини осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та переслідуванням торговців людьми. Пояснювальна записка до Конвенції надає тлумачення різних положень, у тому числі визначення торгівлі людьми, яке збігається з визначенням, наведеним у Палермському Протоколі (В, У, г, ю, і). Лобіювати внесення змін до бюджетного законодавства з метою включення боротьби з торгівлею людьми окремим пунктом, що дозволить виділяти адекватне цільове фінансування на заходи у цій сфері та розширити можливості державних установ і громадських організацій, які працюють із жертвами торгівлі людьми. Тому ці зміни повинні також бути націлені на створення можливостей для прямого фінансування НУО, які забезпечують допомогу потерпілим від торгівлі людьми (У, В, м, г). Підтримати ініціативу щодо розробки комплексного закону про протидію торгівлі людьми, який стосуватиметься всіх форм торгівлі людьми, та щодо створення комплексної системи захисту та підтримки жертв та свідків торгівлі людьми з урахуванням усіх аспектів НМП для забезпечення захисту прав людини потерпілих від торгівлі людьми (У, В, Г, п, ю, і). Створити на центральному та обласному рівнях механізм моніторингу та оцінки впливу законодавства, політики, програм та практичних заходів у сфері протидії торгівлі людьми на дотримання прав людини. Взяти до уваги, ÐÅÊÎÌÅÍÄÀÖ²¯ 91
що одним із завдань Міжвідомчої ради є запровадження моніторингу виконання державних цільових програм. Важливо розробити такий механізм моніторингу, який сприяв би постійному удосконаленню заходів з протидії торгівлі людьми. Зважаючи на ключову роль НУО в наданні допомоги жертвам торгівлі людьми, слід активно залучити їх до моніторингу та оцінки впливу зазначених заходів на дотримання прав людини. З метою оцінки результативності заходів слід розробити чіткі показники для ефективнішого виявлення недоліків (У, Г, Р). Розширити можливості державних установ і громадських організацій, що працюють з потерпілими від торгівлі людьми, для їх ефективнішого залучення до структури НМП. Це може включати збільшення кількості кваліфікованого персоналу для ефективнішого виконання координаційних функцій, надання матеріально/технічної допомоги та проведення відомчого навчання з окремих аспектів торгівлі людьми (наприклад, співробітників правоохоронних органів, надавачів соціальних послуг, судових органів, МЗС). Навчальні програми слід укладати з урахуванням конкретних потреб різних учасників (У, М, Р, Г, і). Включити загальні аспекти протидії торгівлі людьми до навчальних планів і програм професійної підготовки соціальних і медичних працівників, співробітників міліції, спеціалістів сектору зайнятості/ринку праці і педагогів (М, У, С, Р, г, і). Провести дослідження стосовно України як країни призначення у сфері торгівлі людьми (як транскордонної, так і внутрішньої торгівлі людьми) для отримання чіткої картини масштабів і тенденцій цього явища та розроблення відповідних заходів протидії (У, г, і). Забезпечити включення до Державної програми та регіональних програм основних елементів, важливих для виконання і моніторингу програм, зокрема показники успішності та детальну інформацію про фінансування. Постанова Кабінету Міністрів № 106 від 31 січня 2007 р. «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм», яка застосовується до Державних програм, може також слугувати зразком для створення і виконання регіональних програм (У, Р, м, г, і). Забезпечити спрямованість кожної регіональної програми на підтримку регіональної мережі учасників системи перенаправлення (Р, У, г, с, п).
Ідентифікація імовірних жертв торгівлі людьми Максимально розширити механізм ідентифікації, щоб надати можливість усім цільовим групам отримувати послуги підтримки. З огляду на те, що від торгівлі людьми страждають жінки, чоловіки та діти, представники установ, залучених до протидії цьому явищу (правоохоронних органів, органів управління соціальною сферою та відповідних соціальних/медичних установ, навчальних закладів, сектору зайнятості, інспекції праці, НУО), які можуть контактувати з 92 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
імовірними жертвами торгівлі людьми, повинні брати активну участь у виконанні всіх процедур і впроваджувати активний підхід стосовно роботи з цільовими групами (У, М, Р, С, П, г, і). Поширити процедури ідентифікації на всі види експлуатації, що є в основі торгівлі людьми, а при створенні методик виявлення жертв торгівлі людьми враховувати аспекти як внутрішньої, так і транскордонної торгівлі людьми. Зокрема, слід приділити більшу увагу трудовим аспектами торгівлі людьми (У, П, С, Г, м, і). Створити мережу поінформованих учасників протидії торгівлі людьми, які контактують з імовірними жертвами торгівлі. З цією метою переглянути коло повноважень кожної установи відповідно до погоджених механізмів виявлення потерпілих (М, У, С, Г, Р). Зорієнтувати та забезпечити обізнаність із проблемою торгівлі людьми тих учасників процесу ідентифікації, які раніше не були до нього залучені, але можуть контактувати з імовірними жертвами торгівлі людьми, наприклад, працівників органів управління соціальною сферою, навчальних закладів (у тому числі вчителів та шкільних психологів), центрів зайнятості, експертів ринку праці (у тому числі інспекторів праці) і проводити для них навчання з ідентифікації жертв торгівлі людьми (М, У, Р, С, г, і). Забезпечити чіткість та зрозумілість нормативно/правової бази з питань виявлення осіб, постраждалих від торгівлі людьми, щоб уникнути суперечливих тлумачень правових норм у різних областях або різними учасниками процесу. Пояснювальна записка до Конвенції Ради Європи «Про заходи щодо протидії торгівлі людьми» може слугувати основою для розроблення відповідних рекомендацій (У, В, г, і). Заохочувати імовірних жертв торгівлі людьми до того, щоб вони повідомляли про свої випадки. Ідентифікація повинна спиратись на визначення торгівлі людьми, а процес ідентифікації повинен бути абсолютно незалежним від кримінального переслідування злочинців (С, П, Г, у). Скасувати адміністративне покарання за проституцію, оскільки воно не дозволяє жертвам звернутися зі своїми випадками торгівлі людьми до міліції (П, В, ю, у).
Співпраця Посилити координацію діяльності з протидії торгівлі людьми шляхом створення національного органу (наприклад, Національного координатора з протидії торгівлі людьми), відповідального за планування, узгодження і моніторинг державних заходів боротьби з торгівлею людьми та за координацію цієї роботи з групами громадянського суспільства та міжнародними організа/ ціями (У, В, п, с, г, м, і). ÐÅÊÎÌÅÍÄÀÖ²¯ 93
Створити структури співробітництва між державними установами і неурядовими організаціями у рамках НМП, які можуть передбачати укладення офіційних угод між двома чи більше партнерами з метою забезпечення чіткого розподілу ролей, обов’язків та фінансування послуг. Такі структури сприятимуть узгодженню кримінального переслідування злочинців та захисту прав жертв торгівлі людьми (У, М, Г, С, Р). Використовувати існуючі механізми взаємодії для розбудови регіональних структур співробітництва в межах НМП (М, Р, С, Г, у, п). Оцінити сучасний стан управління транскордонним співробітництвом між державними установами з метою виявлення придатних механізмів і структур для подальшого розвитку. Ці механізми украй необхідні не лише для поліпшення обміну інформацією, але й для визначення способів прискорення тривалих процедур, які наразі застосовуються (У, П, Г, і). Надавати допомогу НУО у налагодженні необхідних контактів в основних країнах призначення та походження для сприяння репатріації та соціальній реінтеграції осіб, постраждалих від торгівлі людьми (У, Г, І, с).
Послуги підтримки й захисту Гарантувати однаковий доступ усім жертвам торгівлі людьми до спеціалізованих послуг (наприклад, медичного обслуговування, психологічної та правової допомоги, освіти та професійної підготовки, працевлаштування) на всіх етапах, незалежно від місця їхньої реєстрації за місцем проживання в Україні, статі, віку, правового статусу тощо (У, С, П, Г, р, м). Застосовувати єдині критерії направлення жертв торгівлі до надавачів соці/ альних послуг по всій країні (С, Р, У, М, П, Г). Створити та підтримувати базу даних про наявні соціальні та інші спеціалізовані послуги для жертв торгівлі людьми в державному та недержавному секторі в кожній області (Р, С, Г, у). Визначити в усіх областях консультативні (денні) центри, що надають первинні консультативні послуги ймовірним жертвам торгівлі людьми, оцінюють їхні соціальні, медичні та психологічні потреби і, у разі необхідності, направляють їх до притулків та/чи надавачів спеціалізованих послуг. Ці консультативні центри можуть вести базу даних про наявні послуги в кожній області (С, Р, Г, у). Внести зміни до Закону «Про соціальні послуги», за якими жертви торгівлі людьми та їхні близькі родичі належали б до категорії осіб, що мають право на отримання соціальних послуг. Це дозволить соціальним службам виділити їх серед інших клієнтів і надавати їм спеціалізоване піклування (У, В, С, г). Створити в усіх областях механізми надання допомоги жінкам, чоловікам і дітям, постраждалим від торгівлі людьми (С, У, М, Р, Г, П). 94 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Звернути особливу увагу на потреби дітей, постраждалих від торгівлі людьми, у захисті та допомозі. Заходи із захисту повинні спиратися на чотири загальні принципи, а саме: врахування найкращих інтересів дитини, участь дитини у прийнятті рішень, недискримінація дитини та її право на життя й розвиток (С, П, Ю, Г, р, м, і). Усунути законодавчі та інші перешкоди, які не дозволяють соціальним службам на обласному рівні ефективно задовольняти особливі потреби жертв торгівлі людьми. Це може, зокрема, стосуватися внесення змін до посадових обов’язків та положень, щоб центри соціальних служб, центри зайнятості, навчальні заклади, медичні установи, служби у справах дітей могли брати на себе відповідальність за забезпечення прав людини постраждалих від торгівлі людьми (С, Р, М, у, г). Передбачити на законодавчому рівні гарантії отримання належного захисту та допомоги жертвами торгівлі людьми, що не є громадянами України. Це забезпечить їм свободу вибору та дозволить приймати поінформовані рішення щодо повернення та співробітництва з правоохоронними органами (П, В, у, ю, г, і). Забезпечити стабільне фінансування послуг, що їх надають учасники НМП в усіх областях України, для гарантування підтримання єдиних стандартів якості (У, Р, С). Забезпечити своєчасне виділення коштів на забезпечення захисту і надання допомоги з метою дотримання прав людини та інтересів осіб, постраждалих від торгівлі людьми (У, Р, в). Передбачити на законодавчому рівні конкретний порядок захисту жертв торгівлі людьми не лише під час, але й після розгляду справ у суді (В, У, п, ю).
Порядок повернення – репатріація та соціальна реінтеграція Створити механізм повернення українських громадян в безпечних і гідних умовах із активнішим залученням українських дипломатичних представництв за кордоном та надавачів соціальних послуг в обох країнах. Загальна мета повинна полягати в забезпеченні належної оцінки ризиків до початку здійснення будь/яких заходів повернення і реінтеграції та в уникненні депортації жертв торгівлі людьми (М, У, С, п, г, і). Розробити єдиний порядок розгляду умов репатріації та соціальної реінтеграції жертв торгівлі людьми, що не є громадянами України, в їхніх країнах походження. Повернення постраждалої особи повинно здійснюватися залежно від її бажання та здатності повернутися на батьківщину. Здатність повернутися повинна оцінюватися з урахуванням юридичних, гуманітарних чинників та/чи інших обставин, які визначають безпечність або небезпечність повернення. Принцип оцінки ризиків необхідно застосовувати подібно до принципу невислання (У, П, г, і). ÐÅÊÎÌÅÍÄÀÖ²¯ 95
Забезпечити спільну участь компетентних органів та постраждалої особи у прийнятті рішення про її повернення, яке повинно здійснюватись у гідний і безпечний спосіб (П, У, ю, с, г). Сформувати групи фахівців для оцінки ризиків і надання повної та достовірної інформації про країну походження постраждалої особи всім сторонам, задіяним в оцінці ризиків. Групи фахівців повинні складатися з представників правоохоронних органів та постачальників соціальних послуг (бажано, представників НУО), а також самих потерпілих. Лише в такому разі постраждала особа зможе прийняти поінформоване довгострокове рішення (П, С, Г, у).
Доступ до правосуддя (в тому числі компенсація та захист потерпілих/свідків) Забезпечити доступність належної безкоштовної правової допомоги для всіх жертв торгівлі людьми (В, У, ю, п, р). Заохочувати більшу кількість жертв торгівлі людьми повідомляти про свої випадки правоохоронним органам та свідчити в кримінальному судочинстві шляхом належного інформування жертв торгівлі про їхні права та можливості, в тому числі про заходи забезпечення безпеки (П, ю, с, г). Забезпечити належне застосування на практиці заходів безпеки та захисту, передбачених законодавством (П, у, ю). Забезпечити права потерпілої особи на відшкодування матеріальних і моральних збитків, а також втраченого доходу і гарантувати відповідну компенсацію (У, В, Ю, п). Створити національну мережу кваліфікованих юристів для надання правової допомоги жертвам торгівлі людьми і забезпечення ефективного захисту їхніх прав та інтересів (У, Г, ю, і). Підтримати пропозицію Верховного Суду України щодо внесення змін до Кримінально/процесуального кодексу України, спрямовану на спрощення порядку проведення досудового слідства та судового розгляду справ, а також підвищення статусу жертви. Таке підвищення статусу передбачає обов’язкову участь представника жертви (тобто професійного адвоката) під час досудового слідства та судового розгляду справи державним коштом (В, Ю, У, п). Прискорити завершення розгляду судової практики у справах про торгівлю людьми, який проводиться Верховним Судом України, та ухвалити відповідну постанову Пленуму Верховного Суду з цього приводу, що повинно зменшити нинішні непорозуміння серед правоохоронних органів та місцевих судів, які часто призводять до різного тлумачення (Ю, п). Підтримати зусилля з підготовки закону про компенсацію, який передбачає заснування компенсаційного фонду для потерпілих від злочинів. Такий державний 96 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
фонд повинен гарантувати право потерпілих на компенсацію та надавати їм доступ до послуг соціальної допомоги та соціальної інтеграції. Фонд не повинен залежати від міжнародного фінансування, натомість він повинен формуватися, принаймні частково, за рахунок конфіскації майна, здобутого злочинним шляхом. Фонд повинен бути невід’ємною складовою комплексної системи підтримки жертв і охоплювати компенсаційними механізмами всі без винятку категорії постраждалих від торгівлі людьми (У, В, С, П, ю, г, ). Запровадити на законодавчому рівні положення про звільнення жертв торгівлі людьми від покарання за участь у протиправних діях за умови їх примусового залучення до таких дій (В, ю, п).
Захист даних Дозволити зберігання персоналізованих відомостей про осіб, які постраждали від торгівлі людьми, лише у разі абсолютної необхідності та лише тими установами, які несуть відповідальність за дотримання міжнародних стандартів захисту даних (У, П, С, Г, ю, р, м). Запровадити жорсткі вимоги щодо порядку обміну даними, щоб гарантувати захист відомостей про особу, що постраждала від торгівлі людьми. Гарантувати, що обробка (компіляція, запис, зберігання, зміна, знищення та передача) особистих відомостей відбувається із дотриманням права жертви торгівлі людьми на конфіденційність та за згодою цієї особи, тобто особа повинна мати право знати, що інформація про неї зберігається в певній базі даних, знати зміст цієї інформації та мати можливість виправити її у разі необхідності (У, П, С, Ю, Г, Р, м). Забезпечити, аби будь/яка діяльність, пов’язана зі збором особистих відомостей, відповідала основним принципам конфіденційності та стандартам захисту даних (У, П, С, Ю, Г, Р, м). Ратифікувати Конвенцію Ради Європи «Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру» та Додатковий протокол до неї. Конвенція є першим зобов’язальним міжнародним правовим інструментом, що захищає особу від зловживань в інформаційній сфері. Вона зокрема надає гарантії щодо збирання та обробки даних особистого характеру та, за відсутності належних законодавчих гарантій, забороняє автоматизовану обробку даних особистого характеру, як наприклад, даних про расову приналежність особи, її політичні або релігійні переконання, здоров’я або статеве життя, кримінальне минуле (В, у, п). Узгодити національне законодавство в галузі захисту інформації з міжнародними стандартами та кращим досвідом. Зокрема, створити механізм доступу жертв торгівлі людьми до особистих відомостей про себе та можливості їх виправлення (У, В, ю). ÐÅÊÎÌÅÍÄÀÖ²¯ 97
Спонукати всі сторони, залучені до збирання, зберігання та обробки особистих відомостей про потерпілих від торгівлі людьми, до перегляду існуючих процедур з урахуванням вимог Конвенції «Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру». У разі необхідності слід вжити заходів для запобігання несанкціонованого доступу, копіювання, змінення чи видалення інформації, занесеної до бази даних під час безпосередньої передачі даних з бази даних або до неї (контроль доступу) та уникнення ситуацій, коли жертва торгівлі людьми наражається на потенційну небезпеку, зазнає дискримінації чи стигматизації через несанкціоноване розголошення її особистих відомостей (У, М, Р, П, Ю, с, г).
ПРОПОНОВАНІ ЗАХОДИ З РОЗВИТКУ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ ТА НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РАМКАХ НМП Визначити можливості фінансування надання допомоги та підтримки жертвам торгівлі людьми. Відповідальність за захист прав постраждалих осіб покладено на уряд, який, отже, повинен докладати всіх зусиль для покриття витрат на дієвий НМП. Наразі майже всі напрямки роботи з надання допомоги жертвам торгівлі людьми фінансуються з міжнародних джерел. Однак міжнародне фінансування, зазвичай, має тимчасовий характер, тому уряд має розглянути шляхи збільшення бюджетних асигнувань та забезпечення сталого фінансування програм допомоги жертвам торгівлі людьми (У, Р, г, с, і). Розробити нові та запровадити існуючі навчальні програми з питань протидії торгівлі людьми для всіх учасників НМП на центральному та регіональному/ місцевому рівнях спільно з установами й організаціями, що мають досвід підготовки та проведення такого навчання та/чи планують такі роботи у подальшому, зокрема з міжнародними та регіональними організаціями (МOП, OБСЄ, МOM) і місцевими НУО для уникнення дублювання функцій. Навчальні програми повинні враховувати наявний досвід і знання учасників НМП. Насамперед слід ознайомити з проблемою торгівлі людьми та організувати базову підготовку працівників тих установ, які контактують з імовірними жертвами торгівлі людьми, але не є фахівцями у сфері торгівлі людьми (наприклад, сектору зайнятості, навчальних закладів, прикордонної служби, українських посольств/консульств за кордоном, центрів соціальних служб, медичних установ, служб у справах дітей), що дозволить їм виявляти і перенаправляти постраждалих. Так, у ході оцінювання було виявлено нагальну потребу в навчанні, зокрема, методиці виявлення дітей, постраждалих від торгівлі людьми, та роботі з ними. Слід розвивати уважне ставлення до прав постраждалих дітей в усіх сферах (У, М, І, Г, п, с). Забезпечити безперервне навчання всіх співробітників, причетних до процесу виявлення потерпілих та надання їм допомоги й підтримки, бажано міждисциплінарного характеру. До існуючих програм підвищення кваліфікації 98 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
у відповідних галузях слід включити спеціалізовані модулі з протидії торгівлі людьми (М, У, С, г, р). Гарантувати ефективність навчальних заходів шляхом зниження плинності кадрів (М, Р, С, П, у). Визначити міжнародні та національні джерела фінансування НУО, задіяних у НМП, з метою забезпечення стабільності їхніх послуг. Урядові слід підтримати діяльність НУО із залучення коштів та сприяти встановленню контактів з потенційними донорами, у тому числі посольствами, Європейським Союзом, іншими регіональними та міжнародними організаціями й інституціями. Слід також звернути особливу увагу на заохочення участі приватного сектору як потенційного джерела надходжень до фінансування заходів з протидії торгівлі людьми (У, Р, Г, І, с). Організувати навчання для представників НУО з питань залучення коштів, приділяючи особливу увагу партнерству з державними органами і приватним сектором (У, І, п, г). Активізувати міжнародні контакти українських НУО з неурядовими організаціями країн призначення та країн походження (У, І, п). Міжнародним та регіональним організаціям/інституціям слід максимально узгоджувати свою діяльність, спрямовану на протидію торгівлі людьми, для ефективного вирішення поставлених завдань. Це стосується всіх напрямків підтримки, від навчальної діяльності й надання матеріальної допомоги, до проектів із виявлення імовірних жертв торгівлі людьми та допомоги потерпілим (І, у, г). ДОДАТКИ ÄÎÄÀÒÊÈ 101
Установи, які були залучені до проведення співбесід (жовтеньFлистопад 2007 р.)
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РІВЕНЬ Верховний Суд України Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді Державний центр зайнятості України Міністерство внутрішніх справ України (Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми) Міністерство закордонних справ України (Департамент консульської служби) Міністерство охорони здоров’я України (Департамент організації медичної допомоги) Міністерство праці та соціальної політики України Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту (Департамент сімейної, ґендерної політики та демографічного розвитку; Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини) Служба безпеки України Міжнародна організація з міграції, Україна Міжнародна організація праці Американська асоціація юристів, Ініціатива з верховенства права, Європейсько/ євразійський відділ (CEELI) НУО «Школа рівних можливостей» НУО Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда/Україна»
ДОНЕЦЬК Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Донецької обласної державної адміністрації Донецький обласний центр зайнятості Донецький обласний центр соціально/психологічної допомоги Прокуратура Донецької області Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації Управління Служби безпеки України у Донецькій області Управління у справах сім’ї та молоді Донецької обласної державної адміністрації НУО «Донецька обласна Ліга ділових і професійних жінок» 102 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
КИЇВ Головне управління у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
ЛЬВІВ Головне управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Львівської обласної державної адміністрації Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України Львівський обласний центр зайнятості Львівський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Прокуратура Львівської області Служба у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Управління Служби безпеки України у Львівській області Управління у справах сім’ї та молоді Львівської обласної державної адміні/ страції Благодійний фонд «Салюс» НУО «Жіночі перспективи»
ОДЕСА Головне управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Одеської обласної державної адміністрації Одеський обласний центр зайнятості Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України Прокуратура Одеської області Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації Управління Служби безпеки України в Одеській області Управління у справах сім’ї та молоді Одеської обласної державної адміністрації НУО «Громадський рух «Віра. Надія. Любов» ÄÎÄÀÒÊÈ 103
ХАРКІВ Головне управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації Служба у справах дітей Харківської обласної державної адміністрації Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Управління у справах сім’ї та молоді Харківської обласної державної адміні/ страції Харківський обласний центр зайнятості Харківський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді НУО «Шлях у майбутнє» НУО «Жіноча громада»
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Хмельницькій області Головне управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Хмельницької обласної державної адміністрації Прокуратура Хмельницької області Служба у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації Управління охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації Хмельницький обласний центр зайнятості Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді НУО «Есперо» НУО «Карітас»
ЧЕРКАСИ Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Головне управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської обласної державної адміністрації 104 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Черкаської обласної державної адміністрації Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації
ЧЕРНІВЦІ Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області Відділ у справах сім’ї та молоді Чернівецької обласної державної адміністрації Головне управління охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації Головне фінансове управління Чернівецької обласної державної адміністрації Прокуратура Чернівецької області Управління Служби безпеки України в Чернiвецькiй областi Управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації Чернівецький обласний центр зайнятості Чернівецький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді НУО «Сучасник»
ЧЕРНІГІВ Відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області Головне фінансове управління Чернігівської обласної державної адміністрації Прокуратура Чернігівської області Служба у справах дітей Чернігівської обласної державної адміністрації Управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації Управління у справах молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації Чернігівська обласна організація Спілки жінок України Чернігівський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Чернігівський обласний центр соціально/психологічної допомоги НУО «Чернігівський громадський комітет захисту прав людини» ÄÎÄÀÒÊÈ 105
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА НормативноFправова база України Конституція України, 28 червня 1996 р. Цивільний кодекс України, № 435/IV від 16 січня 2003 р. Кримінальний кодекс України, № 2341/III від 5 квітня 2001 р. Кримінально/процесуальний кодекс України, № 1001/05 від 28 грудня 1960 р. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією» № 3316/IV від 12 січня 2006 р. Закон України «Про соціальні послуги», № 966/IV від 19 червня 2003 р. Закон України «Про забезпечення організаційно/правових умов соціального захисту дітей/сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», № 2342 від 13 січня 2005 р. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», № 3782/XII від 23 грудня 1993 р. Закон України «Про інформацію», № 2657/XII від 2.10.1992 р. Закон України «Про судоустрій України», № 3018/ІІІ від 7 лютого 2002 р. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перетинання державного кордону України», № 1723/IV від 18 травня 2004 р. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)», № 1433/IV від 4 лютого 2004 р. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», № 2558/III від 21 червня 2001 р. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», № 3477/IV від 23 лютого 2006 р. Закон України «Про прокуратуру» або 1789/XII від 5 листопада 1991 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про затвердження Положення про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту», № 1573 від 8 листопада 2006 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про затвердження Комплексної прог/ рами протидії торгівлі людьми на 2002/2005 роки» № 766 від 5 червня 2002 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про затвердження Типового положення про центр соціально/психологічної допомоги», № 608 від 12 травня 2004 р. 106 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Кабінет Міністрів України, Постанова «Про утворення Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді», № 1125 від 27 серпня 2004 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», № 784 від 31 травня 2006 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України», № 1383 від 4 жовтня 2004 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про затвердження Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року», № 410 від 7 березня 2007 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм», № 106 від 31 січня 2007 р. Кабінет Міністрів України, Постанова «Про консультативно/дорадчі органи з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми», № 1087 від 5 вересня 2007 р. Міністерство охорони здоров’я України, Наказ № 238 від 11 травня 2007 р. «Про затвердження заходів МОЗ України щодо реалізації Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року». Міністерство внутрішніх справ України, Наказ № 931 від 20.10.2005 «Про затвердження Положення про Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України та Примірне положення про управління (відділ) боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі». Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Наказ № 2546 від 16 липня 2007 року «Про створення Експертної робочої групи з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми». Генеральна прокуратура України, Наказ № 1 від 19 вересня 2005 р. «Про органі/ зацію роботи і управління в органах прокуратури України». Генеральна прокуратура України, Наказ № 4гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство». Генеральна прокуратура України, Наказ № 4/1гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно/розшукову діяльність». Генеральна прокуратура України, Наказ № 4/2гн від 19 вересня 2005 р. «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю». ÄÎÄÀÒÊÈ 107
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Додатковий протокол про імплементацію Статті 1 Угоди про співробітництво між Урядом України та Урядом Турецької Республіки в боротьбі зі злочинністю від 7 червня 2005 р. Організація Об’єднаних Націй Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, UN GA Res 39/46, 10 грудня 1984 р. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, UN GA Res A/55/383, 15 листопада 2000 р. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, UN GA Res A/55/ 383, 15 листопада 2000 р. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, UN GA Res 317 (IV), 2 грудня 1949 р. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, UN GA Res 34/180, 18 грудня 1979 р. Конвенція про права дитини, UN GA Res 44/25, 20 листопада 1989 р. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, UN GA Res 54/263, 25 травня 2000 р. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, UN GA Res 2200A (XXI), 16 грудня 1966 р. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, UN GA Res 2200A (XXI), 16 грудня 1966 р. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, 7 вересня 1956 р. Конвенція про примусову чи обов’язкову працю, № 29, 1930 р. (Міжнародна організація праці). Конвенція про скасування примусової праці, № 105, 1957 р. (Міжнародна організація праці). Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182, 1999 р. (Міжнародна організація праці) Рекомендовані принципи та керівні положення щодо питання прав людини та торгівлі людьми, Доповідь Верховного комісара ООН з прав людини Економічній і Соціальній Раді, E/2002/68/Add.1, 20 травня 2002 р. 108 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Торгівля людьми: глобальні риси (Trafficking in Persons: Global Patterns), квітень 2006 р. (Управління ООН з питань наркотиків і злочинності). Оцінка процедур з перенаправлення для надання підтримки та захисту прав потерпілих від торгівлі людьми у Молдові (An Assessment on Referral Practices to Assist and Protect the Rights of Trafficked Persons in Moldova), лютий 2007 р. (Управління ООН з питань наркотиків і злочинності). UNHCR, Посібник з підходів і процедур у роботі з дітьми без супроводу, які шукають притулку (Guidelines on Policies and Procedures in dealing with Unaccompanied Children Seeking Asylum), лютий 1997 р. (Управління Верховного комісара ООН з питань біженців). Посібник щодо захисту дітей – жертв торгівлі людьми (Guidelines on the Protection of Child Victims of Trafficking), вересень 2006 р., Дитячий Фонд ООН. Організація з безпеки та співробітництва в Європі Рішення №557/Ред. 1 Постійної Ради ОБСЄ, План дій з протидії торгівлі людьми, 2005 (PC.DEC/557/Rev.1). ОБСЕ/БДИПЧ, Механизмы перенаправления жертв торговли людьми на национальном уровне: Объединяя усилия по защите прав жертв торговли людьми. Практическое руководство, Варшава 2004. Рада Європи Конвенція Ради Європи «Про заходи щодо протидії торгівлі людьми», ETS №197, 16 травня 2005 р. Європейська конвенція про здійснення прав дітей, ETS № 160, 25 січня 1996 р. Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, ETS № 108, 28 січня 1981 р. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних, ETS № 181, 8 листопада 2001 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ETS № 005, 4 листопада 1950 р. Європейський Союз Директива Ради ЄС 2004/81/EC від 29 квітня 2004 р. щодо дозволу на проживання, виданого громадянам третіх країн, які є жертвами торгівлі людьми і/або щодо яких здійснювалися дії щодо сприяння незаконній імміграції, та які співпрацюють з компетентними органами. Рамкове рішення Ради ЄС 2002/629/JHA від 19 липня 2002 р. щодо боротьби з торгівлею людьми. Рамкове рішення Ради ЄС 2001/220/JHA від 15 березня 2001 р. щодо участі жертв у кримінальному процесі. ÄÎÄÀÒÊÈ 109
Європейська Комісія, Комюніке Європейської Комісії Європейському Парламенту і Раді «Боротьба з торгівлею людьми – інтегрований підхід та пропозиції щодо плану дій», COM(2005) 514 final, 18 жовтня 2005 р. Європейська Комісія, Генеральний Директорат з питань юстиції, свободи і безпеки, Доповідь Групи експертів з питань торгівлі людьми, 22 грудня 2004 р. Група експертів Європейської Комісії з питань торгівлі людьми, Позиція щодо періоду оговтання та дозволу на проживання для жертв торгівлі людьми, 18 травня 2004 р. Група експертів Європейської Комісії з питань торгівлі людьми, Позиція у зв’язку з конференцією «Подолання торгівлі людьми: підходи і кращий досвід у Європі» та пов’язані документи, 11 жовтня 2005 р. Інші джерела Американська асоціація юристів в Україні / Міжнародна організація з міграції в Україні, «Конфіскація в справах про торгівлю людьми в Україні: фінансування допомоги потерпілим та боротьби зі злочином» — К.: «Тамподек XXI», 2007 Анет Бруновскіс та Ребека Суртес, «Залишити минуле позаду? Коли жертви торгівлі людьми відмовляються від допомоги» [Anette Brunovskis & Rebecca Surtees, Leaving the past behind? When victims of trafficking decline assistance], Fafo/report, 2007:40. Глобальний альянс проти торгівлі жінками, Фундація проти торгівлі жінками, Група з міжнародного права у галузі прав людини, «Норми прав людини щодо поводження з потерпілими від торгівлі людьми» [Global Alliance Against Traffic in Women, Foundation against Trafficking in Women, International Human Rights Law Group, Human Rights Standards for the Treatment of Trafficked Persons], 1999. Інна Шваб. Питання досудового та судового розслідування справ з торгівлі людьми: Аналіз вибраних справ. – К.: 2007. Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна», Щорічний звіт, 2006. «Как организовать работу телефона доверия по предотвращению торговли людьми.», общ. ред. и составление Левченко Е.Б. – К.: «Юрисконсульт», 2006. Е. Левченко, О. Калашник, И. Шваб и др., «Система оказания помощи потерпевшим от торговли людьми в Украине (по результатам исследования)», – К.: Государственный институт проблем семьи и молодёжи, 2004. МОМ, «Посібник МОМ з надання прямої допомоги жертвам торгівлі людьми» [The IOM Handbook on Direct Assistance for Victims of Trafficking], 2007. Маріан Вієрс і Рулоф Хавеман, «Рекомендації з питань протидії торгівлі людьми для системи кримінальної юстиції в Україні». – Червень 2006. 110 ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
Л. Гук, М. Григоріва, Д. Доусет, О. Єдєлєва, І. Захарченко та ін., «Форум/театр: формула виходу з кризи: Навчально/методичний посібник Для бажаючих створити форум/театр», Школа Рівних Можливостей, Київ, 2007. ЮНІСЕФ, ОБСЄ, АМР США, Британська Рада «Торгівля людьми в Україні: Оцін/ ка заходів, спрямованих на протидію». – Київ, 2005. Функції та обов’язки Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та регіональних / місцевих підрозділів стосовно протидії торгівлі людьми135
ɇɨɪɦɚɬɢɜɧɨ- Ɏɭɧɤɰɿʀ ɬɚ ɡɚɜɞɚɧɧɹ ɧɚ ɪɿɜɧɿ: ɩɪɚɜɨɜɟ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ Ɇɿɧɿɫɬɟɪɫɬɜɨ ɨɛɥɚɫɬɶ ɪɚɣɨɧ ɦɿɫɬɨ ɉɪɨɬɢɞɿɹ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ 1. Ⱦɟɪɠɚɜɧɚ Ɋɨɡɪɨɛɤɚ ɞɟɪɠɚɜɧɢɯ ɩɪɨɝɪɚɦ ɿ Ʉɨɨɪɞɢɧɚɰɿɹ, ɤɨɧɬɪɨɥɶ ɬɚ Ɂɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ȼɢɤɨɧɚɧɧɹ ɩɪɨɝɪɚɦɚ ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɱɢɯ ɚɤɬɿɜ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ (1). ɞɟɪɠɚɜɧɢɯ ɩɪɨɝɪɚɦ ɧɚ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɩɪɨɝɪɚɦ (1), ɥɸɞɶɦɢ ɧɚ Ʉɨɨɪɞɢɧɚɰɿɹ, ɤɨɧɬɪɨɥɶ ɪɨɛɨɬɢ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɨɦɭ ɪɿɜɧɿ (1). ɩɪɨɝɪɚɦ (1), ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɩɟɪɿɨɞ ɞɨ 2010 ɫɬɪɭɤɬɭɪɧɢɯ ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɿɜ ɭ ɍɱɚɫɬɶ ɭ ɪɨɡɪɨɛɰɿ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɪɨɛɨɬɢ ɪɨɛɨɬɢ ɦɿɫɶɤɢɯ ɪɨɤɭ ɡɚɬɜɟɪɞɠɟɧɚ ɫɩɪɚɜɚɯ ɫɿɦ’ʀ ɬɚ ɦɨɥɨɞɿ (1). ɞɟɪɠɚɜɧɢɯ ɩɪɨɝɪɚɦ ɡ ɪɚɣɨɧɧɢɯ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɩɨɫɬɚɧɨɜɨɸ ɄɆɍ Ɂɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɪɨɛɨɬɢ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɤɨɨɪɞɢɧɚɰɿɣɧɢɯ ɜɿɞ 07.03.2007 Ɇɿɠɜɿɞɨɦɱɨʀ ɤɨɦɿɫɿʀ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɥɸɞɶɦɢ (1), ɪɨɡɪɨɛɤɚ ɬɚ ɤɨɨɪɞɢɧɚɰɿɣɧɢɯ ɪɚɞ ʋ 410, ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɪɚɞ (ɳɨɤɜɚɪɬɚɥɶɧɨ) 2 ɉɨɥɨɠɟɧɧɹ ɩɪɨ (ɳɨɤɜɚɪɬɚɥɶɧɨ) (2), ɟɤɫɩɟɪɬɧɨʀ ɩɪɨɝɪɚɦ (1). (ɳɨɤɜɚɪɬɚɥɶɧɨ) (1,2), Ɇɿɠɜɿɞɨɦɱɭ ɪɚɞɭ ɪɚɞɢ (ɡɚ ɧɟɨɛɯɿɞɧɨɫɬɿ, ɚɥɟ Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɪɨɛɨɬɢ (1,2), ɫɬɜɨɪɟɧɧɹ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɣɧɨ- ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɫɿɦ’ʀ, ɳɨɧɚɣɦɟɧɲɟ ɪɚɡ ɧɚ ɤɜɚɪɬɚɥ) ɨɛɥɚɫɧɢɯ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɰɟɧɬɪɿɜ ɩɪɨɫɜɿɬɧɢɰɶɤɚ, ʉɟɧɞɟɪɧɨʀ (5). Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɪɨɛɨɬɢ ɩɨ ɩɨɫɬɿɣɧɨ ɞɿɸɱɢɯ ɤɨɦɿɫɿɣ ɡ ɪɟɿɧɬɟɝɪɚɰɿʀ ɞɥɹ ɪɨɡ’ɹɫɧɸɜɚɥɶɧɚ ɪɿɜɧɨɫɬɿ, ɫɬɜɨɪɟɧɧɸ ɦɟɪɟɠɿ ɩɢɬɚɧɶ ɤɨɨɪɞɢɧɚɰɿʀ ɡɭɫɢɥɶ ɩɨɬɟɪɩɿɥɢɯ ɜɿɞ ɪɨɛɨɬɚ ɬɚ ɞɟɦɨɝɪɚɮɿɱɧɨɝɨ ɦɿɠɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɰɟɧɬɪɿɜ ɬɚ ɨɛɦɿɧɭ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɽɸ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ (ɡɚ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɪɨɡɜɢɬɤɭ ɬɚ ɪɟɿɧɬɟɝɪɚɰɿʀ ɡɚ ɭɱɚɫɬɿ ɳɨɞɨ ɡɚɩɨɛɿɝɚɧɧɹ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɧɟɨɛɯɿɞɧɨɫɬɿ) (1,3), ɤɨɧɫɭɥɶɬɚɰɿɣ ɡ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ Ɇɿɠɧɚɪɨɞɧɨʀ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ ɦɿɝɪɚɰɿʀ ɥɸɞɶɦɢ (ɳɨɤɜɚɪɬɚɥɶɧɨ) ɉɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɥɸɞɶɦɢ (ɿɧɲɢɯ ɇɍɈ) ɬɚ ɦɿɫɰɟɜɢɯ ɨɪɝɚɧɿɜ (1,2). ɋɬɜɨɪɟɧɧɹ ɰɟɧɬɪɿɜ ɧɚɜɱɚɧɧɹ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ ɡɚɬɜɟɪɞɠɟɧɨ ɜɢɤɨɧɚɜɱɨʀ ɜɥɚɞɢ (1,3). ɪɟɿɧɬɟɝɪɚɰɿʀ ɡɚ ɭɱɚɫɬɸ ɇɍɈ ɫɩɟɰɿɚɥɿɫɬɿɜ (1). ɋɩɿɜɩɪɚɰɹ ɡ ɩɨɫɬɚɧɨɜɨɸ ɄɆɍ ɉɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɿ ɬɚ ɦɿɫɰɟɜɢɯ ɨɪɝɚɧɿɜ ɦɿɫɶɤɢɯ ɜɿɞɞɿɥɿɜ ɭ ɇɍɈ, ɨɪɝɚɧɚɦɢ ɜɿɞ 05.09.07 ʋ ɦɿɠɝɚɥɭɡɟɜɢɯ ɧɚɪɚɞ-ɫɟɦɿɧɚɪɿɜ ɡ ɜɢɤɨɧɚɜɱɨʀ ɜɥɚɞɢ (1,3). ɫɩɪɚɜɚɯ ɫɿɦ’ʀ ɬɚ ɜɧɭɬɪɿɲɧɿɯ 1087 ɩɢɬɚɧɶ ɤɨɨɪɞɢɧɚɰɿʀ ɪɨɛɨɬɢ ɇɚɞɚɧɧɹ ɦɟɬɨɞɢɱɧɨʀ, ɦɨɥɨɞɿ ɬɚ ɪɿɡɧɢɯ ɫɩɪɚɜ, ɐɋɋɆ, 3.Ɍɢɩɨɜɟ ɰɟɧɬɪɚɥɶɧɢɯ ɬɚ ɦɿɫɰɟɜɢɯ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɣɧɨ- ɤɚɬɟɝɨɪɿɣ ɫɥɭɠɛɚɦɢ ɭ ɩɨɥɨɠɟɧɧɹ ɩɪɨ ɨɪɝɚɧɿɜ ɜɢɤɨɧɚɜɱɨʀ ɜɥɚɞɢ ɳɨɞɨ ɩɪɨɫɜɿɬɧɢɰɶɤɨʀ ɞɨɩɨɦɨɝɢ ɭ ɝɪɨɦɚɞɫɶɤɨɫɬɿ (1). ɫɩɪɚɜɚɯ ɰɟɧɬɪɢ ɪɟɚɥɿɡɚɰɿʀ ɩɪɨɝɪɚɦ ɬɚ ɡɚɯɨɞɿɜ ɡ ɰɿɣ ɫɮɟɪɿ (1). Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɇɚɞɚɧɧɹ ɧɟɩɨɜɧɨɥɿɬɧɿɯ
135 ÄÎÄÀÒÊÈ
Таблицю розроблено і надано Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту. Інформація чинна станом на лютий 2008 року. 111 112 ɪɟɚɛɿɥɿɬɚɰɿʀ ɞɥɹ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ ɬɚ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɪɟɝɿɨɧɚɥɶɧɢɯ ɿ ɦɟɬɨɞɢɱɧɨʀ, (1). ɨɫɿɛ, ɹɤɿ (1). ɉɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɧɚɜɱɚɧɧɹ ɦɿɠɝɚɥɭɡɟɜɢɯ ɧɚɪɚɞɚɯ- ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɣɧɨ- Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɩɨɫɬɪɚɠɞɚɥɢ ɜɿɞ ɧɚɱɚɥɶɧɢɤɿɜ ɫɬɪɭɤɬɭɪɧɢɯ ɫɟɦɿɧɚɪɚɯ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɫɜɿɬɧɢɰɶɤɨʀ, ɧɚɞɚɧɧɹ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ, ɩɿɞɪɨɡɞɿɥɿɜ ɭ ɫɩɪɚɜɚɯ ɫɿɦ’ʀ ɬɚ ɤɨɨɪɞɢɧɚɰɿʀ ɡɭɫɢɥɶ ɳɨɞɨ ɪɨɡ’ɹɫɧɸɜɚɥɶɧɨʀ ɞɨɩɨɦɨɝɢ ɡɚɬɜɟɪɞɠɟɧɨ ɦɨɥɨɞɿ, ɩɪɚɰɿɜɧɢɤɿɜ «ɝɚɪɹɱɢɯ ɪɟɚɥɿɡɚɰɿʀ ɡɚɯɨɞɿɜ ɩɨ ɞɨɩɨɦɨɝɢ ɬɚ ɠɟɪɬɜɚɦ ɩɨɫɬɚɧɨɜɨɸ ɄɆɍ ɥɿɧɿɣ» ɬɚ «ɬɟɥɟɮɨɧɿɜ ɞɨɜɿɪɢ», ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ ɤɨɧɫɭɥɶɬɚɰɿɣ ɡ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ ɜɿɞ 27.06.2003 ʋ ɜɨɥɨɧɬɟɪɿɜ, ɩɪɟɞɫɬɚɜɧɢɤɿɜ (1,2). ɉɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɱɟɪɟɡ ɦɟɪɟɠɭ 987 ɝɪɨɦɚɞɫɶɤɢɯ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣ ɿɡ ɧɚɜɱɚɧɧɹ ɿɡ ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ (1). ɰɟɧɬɪɿɜ 4. ɉɪɨɝɪɚɦɚ ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɩɢɬɚɧɶ (1). ɩɢɬɚɧɶ ɞɥɹ ɧɚɱɚɥɶɧɢɤɿɜ ɋɩɿɜɩɪɚɰɹ ɡ ɪɟɿɧɬɟɝɪɚɰɿʀ ɡɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɋɩɿɜɩɪɚɰɹ ɡ ɰɟɧɬɪɚɥɶɧɢɦɢ ɪɚɣɨɧɧɢɯ ɜɿɞɞɿɥɿɜ ɭ ɨɪɝɚɧɚɦɢ (1,3). ɩɪɚɜ ɬɚ ɿɧɬɟɪɟɫɿɜ ɨɪɝɚɧɚɦɢ ɜɢɤɨɧɚɜɱɨʀ ɜɥɚɞɢ, ɫɩɪɚɜɚɯ ɫɿɦ’ʀ ɬɚ ɦɨɥɨɞɿ, ɜɧɭɬɪɿɲɧɿɯ ɫɩɪɚɜ, ɋɩɿɥɶɧɨ ɡ ɝɪɨɦɚɞɹɧ, ɹɤɿ ɝɪɨɦɚɞɫɶɤɢɦɢ ɬɚ ɦɿɠɧɚɪɨɞɧɢɦɢ ɨɫɿɛ ɝɪɭɩɢ ɪɢɡɢɤɭ ɬɚ ɿɧɲɢɯ ɨɯɨɪɨɧɢ ɡɞɨɪɨɜ’ɹ, ɫɨɰɿɚɥɶɧɢɦɢ ɜɢʀɠɞɠɚɸɬɶ ɡɚ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹɦɢ ɡ ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɤɚɬɟɝɨɪɿɣ ɝɪɨɦɚɞɫɶɤɨɫɬɿ ɫɨɰɿɚɥɶɧɨɝɨ ɫɥɭɠɛɚɦɢ ɭ ɤɨɪɞɨɧ ɞɥɹ ɩɢɬɚɧɶ (1). ɉɪɨɫɜɿɬɧɢɰɶɤɚ (1). ɡɚɯɢɫɬɭ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ, ɫɩɪɚɜɚɯ ɫɿɦ’ʀ, ɩɪɚɰɟɜɥɚɲɬɭɜɚɧɧɹ, ɪɨɛɨɬɚ ɞɥɹ ɜɫɿɯ ɜɟɪɫɬɜ Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɧɚɞɚɧɧɹ ɐɋɋɆ, ɫɥɭɠɛɚɦɢ ɭ ɞɿɬɟɣ ɬɚ ɦɨɥɨɞɿ, ɬɚ ɭɫɢɧɨɜɥɟɧɢɯ ɧɚɫɟɥɟɧɧɹ ɿɡ ɡɚɥɭɱɟɧɧɹɦ ɁɆȱ, ɞɨɩɨɦɨɝɢ ɠɟɪɬɜɚɦ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɫɩɪɚɜɚɯ ɫɥɭɠɛɚɦɢ ɭ ɿɧɨɡɟɦɰɹɦɢ ɞɿɬɟɣ ɭɱɚɫɬɶ ɭ ɩɿɞɝɨɬɨɜɰɿ ɫɨɰɿɚɥɶɧɨʀ ɥɸɞɶɦɢ ɱɟɪɟɡ ɦɟɪɟɠɭ ɧɟɩɨɜɧɨɥɿɬɧɿɯ ɫɩɪɚɜɚɯ ɧɚ ɩɟɪɿɨɞ ɞɨ 2005 ɪɟɤɥɚɦɢ ɬɚ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɣɧɢɯ ɰɟɧɬɪɿɜ ɪɟɿɧɬɟɝɪɚɰɿʀ (3). (1,2,3). ɋɬɜɨɪɟɧɧɹ ɧɟɩɨɜɧɨɥɿɬɧɿɯ, ɪɨɤɭ, ɡɚɬɜɟɪɞɠɟɧɚ ɜɿɞɟɨ-ɪɨɥɢɤɿɜ (ɡɚ ɭɱɚɫɬɸ ɍɡɚɝɚɥɶɧɟɧɧɹ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿʀ ɛɚɡɢ ɞɚɧɢɯ ɧɚ ɫɬɜɨɪɟɧɧɹ ɛɚɡɢ ɩɨɫɬɚɧɨɜɨɸ ɄɆɍ ɝɪɨɦɚɞɫɶɤɢɯ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣ) (1). ɳɨɞɨ ɛɚɡɢ ɞɚɧɢɯ ɧɚ ɞɿɬɟɣ, ɞɿɬɟɣ, ɛɚɬɶɤɢ ɹɤɢɯ ɞɚɧɢɯ ɧɚ ɞɿɬɟɣ, ɜɿɞ 17.11.04 Ɂɚɛɟɡɩɟɱɟɧɧɹ ɩɪɨɜɟɞɟɧɧɹ ɛɚɬɶɤɢ ɹɤɢɯ ɜɢʀɯɚɥɢ ɧɚ ɜɢʀɯɚɥɢ ɧɚ ɛɚɬɶɤɢ ɹɤɢɯ ʋ1559 ɫɨɰɿɨɥɨɝɿɱɧɢɯ ɞɨɫɥɿɞɠɟɧɶ (1), ɡɚɪɨɛɿɬɤɢ ɡɚ ɤɨɪɞɨɧ (4). ɡɚɪɨɛɿɬɤɢ ɡɚ ɜɢʀɯɚɥɢ ɧɚ 5. ɇɚɤɚɡ ɜɿɞ ɩɿɞɝɨɬɨɜɤɚ ɬɚ ɩɨɞɚɧɧɹ ɉɿɞɝɨɬɨɜɤɚ ɡɜɿɬɿɜ ɩɪɨ ɤɨɪɞɨɧ (4). ɡɚɪɨɛɿɬɤɢ ɡɚ 16.07.07 ʋ 2546 ɋɟɤɪɟɬɚɪɿɚɬɭ ɉɪɟɡɢɞɟɧɬɚ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɩɪɨɝɪɚɦ ɬɚ Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɹ ɤɨɪɞɨɧ (4). Ɇɿɧɦɨɥɨɞɶɫɩɨɪɬɭ ɍɤɪɚʀɧɢ, ɄɆɍ (1), ɰɟɧɬɪɚɥɶɧɢɦ ɡɚɯɨɞɿɜ ɿɡ ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɧɚɞɚɧɧɹ ɞɨɩɨɦɨɝɢ ɉɿɞɝɨɬɨɜɤɚ ɡɜɿɬɿɜ (Ɇɿɧɫɿɦ’ɹɦɨɥɨɞɿ) ɨɪɝɚɧɚɦ ɜɢɤɨɧɚɜɱɨʀ ɜɥɚɞɢ ɩɢɬɚɧɶ. ɠɟɪɬɜɚɦ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɩɪɨ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ «ɉɪɨ ɫɬɜɨɪɟɧɧɹ ɿɧɮɨɪɦɚɰɿɣɧɨ-ɚɧɚɥɿɬɢɱɧɢɯ Ɋɨɡɝɥɹɞ ɡɜɟɪɧɟɧɶ ɬɚ ɫɤɚɪɝ ɥɸɞɶɦɢ ɱɟɪɟɡ ɩɪɨɝɪɚɦ ɬɚ ɟɤɫɩɟɪɬɧɨʀ ɦɚɬɟɪɿɚɥɿɜ, ɡɜɿɬɿɜ, ɞɨɜɿɞɨɤ ɡ ɝɪɨɦɚɞɹɧ. ɦɟɪɟɠɭ ɰɟɧɬɪɿɜ ɡɚɯɨɞɿɜ ɿɡ ɪɨɛɨɱɨʀ ɝɪɭɩɢ ɡ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɬɢɞɿʀ ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ. ɪɟɿɧɬɟɝɪɚɰɿʀ (1,3). ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɩɢɬɚɧɶ ɩɪɨɬɢɞɿʀ Ɉɩɪɚɰɸɜɚɧɧɹ ɞɨɪɭɱɟɧɶ ȼɊɍ, ɩɢɬɚɧɶ (1). ɬɨɪɝɿɜɥɿ ɥɸɞɶɦɢ» ɋɟɤɪɟɬɚɪɿɚɬɭ ɉɪɟɡɢɞɟɧɬɚ ɉɿɞɝɨɬɨɜɤɚ ɡɜɿɬɿɜ Ɋɨɡɝɥɹɞ ɍɤɪɚʀɧɢ, ɄɆɍ, ɪɨɡɝɥɹɞ ɡɜɟɪɧɟɧɶ ɩɪɨ ɜɢɤɨɧɚɧɧɹ ɡɜɟɪɧɟɧɶ ɬɚ ÎÖ²ÍÊÀ ÏÎÒÐÅÁ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎÃÎ ÌÅÕÀͲÇÌÓ ÏÅÐÅÍÀÏÐÀÂËÅÍÍß ÏÎÑÒÐÀÆÄÀËÈÕ Â²Ä ÒÎÐòÂ˲ ËÞÄÜÌÈ Â ÓÊÐÀ¯Í²
ɰɟɧɬɪɚɥɶɧɢɯ ɨɪɝɚɧɿɜ ɜɢɤɨɧɚɜɱɨʀ ɩɪɨɝɪɚɦ ɬɚ ɡɚɯɨɞɿɜ ɫɤɚɪɝ ɝɪɨɦɚɞɹɧ. ɜɥɚɞɢ, ɝɪɨɦɚɞɫɶɤɢɯ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣ ɿɡ ɡɚɡɧɚɱɟɧɢɯ ɬɚ ɝɪɨɦɚɞɹɧ. ɩɢɬɚɧɶ (1). Ɋɨɡɝɥɹɞ ɡɜɟɪɧɟɧɶ ɬɚ ɫɤɚɪɝ ɝɪɨɦɚɞɹɧ.