Ukraine: Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine

Warsaw, 3 March 2026 Opinion-Nr.: JUD-UKR/560/2025 [SA] OPINION ON THE CODE OF JUDICIAL ETHICS OF UKRAINE Ukraine This Opinion has benefited from contributions made by Ms. Alice Thomas, Senior International Legal and Human Rights Expert; and Dr. Jessica Walsh, Independent Expert in Judicial Independence and Lecturer in Law, LL.M. Programme Director at the School of Law of the University of Buckingham. Based on an unofficial English translation of the Code provided by the Council of Judges of Ukraine. OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights Ul. Miodowa 10, PL-00-251 Warsaw Office: +48 22 520 06 00 www.legislationline.org

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 2 EXECUTIVE SUMMARY AND KEY RECOMMENDATIONS The Code of Judicial Ethics of Ukraine provides guidance on ethical conduct by judges and addresses a wide range of issues related to judicial independence, impartiality, integrity and professional behaviour, including public communication, use of artificial intelligence (AI) technologies, social media and extrajudicial activities. The adoption of a new Code by the Congress of Judges of Ukraine is a welcome step, which may contribute to strengthening the principles of judicial conduct, promoting awareness of ethical principles among judges and enhancing public trust in and transparency of the administration of justice, particularly if supported by a comprehensive Commentary providing more detailed and practical guidance that is planned to be developed. In order to ensure effective application in practice, it is also important that such rules are widely disseminated among judges who should also be regularly trained on them. The Opinion aims to offer some additional considerations and recommendations with the intention of further strengthening the clarity, coherence, practical impact and effective implementation of the Code of Judicial Ethics, as well as inform the development of the Commentary. Notably, there are a number of aspects that should be clarified or further elaborated in the Code or in the Commentary. Importantly, the Code does not expressly clarify its personal and temporal scope, which may give rise to uncertainty as to whether certain obligations, notably those relating to public statements and confidentiality, extend beyond active judicial service. The provisions on judicial independence contain important statements of principle and operational duties, including the requirement to resist pressure and interference, which are absolutely unacceptable and should also be responded with effective and dissuasive sanctions. At the same time, the framework would benefit from greater coherence, in particular where overlapping provisions may create redundancy and where the principle of judicial independence, impartiality, integrity and propriety could be articulated more clearly as a cross-cutting standard informing all aspects of judicial conduct. Moreover, pressures affecting judicial independence may arise not only from external actors but also from within the judiciary itself, and the ethical framework would benefit from providing clearer guidance in this respect. The Code contains provisions regulating the exercise of freedom of expression by judges, including public statements and confidentiality requirement, which reflects the importance of safeguarding impartiality, judicial authority and public confidence in the administration of justice. At the same time, it would be beneficial to ensure that these provisions are applied in a manner consistent with international standards, including by clearly distinguishing between restrictions necessary to protect the fairness of pending proceedings and legitimate professional discourse on decided case law. International standards further

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 3 recognize that judges may, and in certain circumstances should, engage in defence of the rule of law and judicial independence, provided that such expression remains compatible with the dignity, impartiality and propriety of judicial office. Moreover, the Code could also go further in terms of strong commitment towards equitable, non-discriminatory and violence/harassment-free courts, working environment and treatment of all individuals in the courtroom and adjudicatory functions, as well as more generally. Finally, the Opinion notes that the Code does not provide for a mechanism through which judges may seek confidential, non-binding advice on ethical matters. International recommendations emphasize the preventive value of ethics advisory arrangements within the judiciary, clearly distinguished from disciplinary bodies. In addition, the framework would benefit from clearer guidance on conduct after resignation or retirement, as well as from the inclusion of basic ethical standards on gifts and hospitality. Addressing these issues would contribute to strengthening the preventive function of the Code and support its consistent, credible and effective application in practice. More specifically, and in addition to what is stated above, ODIHR makes the following recommendations to further enhance the Code: A. With respect to general provisions: 1. To consider revising Article 1 so that it reflects a duty, rather than merely an entitlement, for judges to speak out in defense of the rule of law and judicial independence; [para. 27] 2. To clarify, preferably in Article 2 or in the Commentary, that the duty to resist pressure applies equally to interference originating both from outside and from within the judiciary and that judges should conduct themselves in a manner that also preserves the appearance of resistance to such pressures. [para. 28] B. To strengthen the principle of equality and non-discrimination, revise Article 9 to: (i) expand the list of protected characteristics to expressly refer to, inter alia, birth, association with a national minority, national origin, marital status, disability, and migrant or refugee status, while retaining the general clause “any other characteristics”; [para. 32] (ii) clarify, either in the text of the Article or in the Commentary, that the duty of non-discrimination applies to all persons with whom judges interact in their professional capacity, including parties, witnesses, lawyers, court staff and judicial colleagues, and that it encompasses not only the prohibition of discriminatory conduct but also not to tolerate or knowingly permit discriminatory treatment by persons subject to their influence, direction or control and a positive ethical duty to be aware of diversity and to reflect on how words and conduct may be

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 4 perceived as manifesting bias or prejudice, with a view to promoting an equitable, non-discriminatory and harassment-free judicial environment; [paras. 34-35] C. With respect to freedom of expression of judges: 1. To reinforce the protection of impartiality and public confidence in the judiciary, amend Article 12 so that the prohibition on comments applies to statements made publicly outside of a court room on the merits or expressing position with regard to the case under consideration while clarifying that this does not prevent judges from providing necessary information about procedural aspects of a case, nor from engaging in permissible professional and/or academic discussion of case law or specific decisions that have entered into force, provided that such discussion does not give rise to reasonable doubts as to their impartiality; [para. 36-37] 2. To ensure a balanced approach to judges’ freedom of expression, clarify, in the Code and/or its Commentary , that the obligation to exercise “restraint, balance, caution and prudence” and the prohibition on statements that might compromise judicial office do not preclude judges from speaking out, in a well-reasoned, professional and dignified manner, on matters of systemic importance such as the rule of law, judicial independence and the proper functioning of the justice system, provided that their interventions remain compatible with impartiality, dignity and propriety. [paras. 37-38] D. To reflect the objective nature of the recusal duty in line with international standards, amend Article 15 so that a judge is not only entitled, but required, to withdraw from proceedings where he or she is unable to decide the matter impartially, while maintaining reference to applicable procedural legislation on grounds and procedure, providing that recusals are not required in exceptional situations when other tribunal cannot be constituted to deal with the case resulting into a denial of justice; [para. 42] E. To safeguard confidentiality and data protection in the use of AI tools, clarify that judges should not disclose non-public case materials, personal data or other sensitive information to unsecured or non-approved AI systems, and ensuring oversight and conducting proper checks on the outputs produced by the technology used in order to independently verify and ensure the accuracy and appropriateness of any AI-generated output, while providing regular training and internal guidance on the safe and ethical use of AI in judicial work; [paras. 46-47] F. To clarify the scope of Article 18, specify that the prohibition on “affiliation” is directed at partisan political organizations, while preserving judges’ ability to form and join professional judicial associations and other non-partisan bodies that are compatible with judicial independence and impartiality, and clarify in the Commentary that judges should assess both paid and unpaid external

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 5 activities in light of their potential impact on independence, impartiality and the appearance thereof, as well as neutrality and propriety; [paras. 50-51] G. To strengthen the safeguards set out in Article 21, the Code and/or its Commentary should be supplemented to make clear that judges should neither discuss pending or likely cases nor research parties or witnesses via social media or similar platforms outside established procedural channels, and that regular training should be provided on the ethical, security and data- protection risks associated with social media use by judges and, where relevant, by their close environment; [para. 54] H. To complement the Code with a clear reference to an ethics advisory mechanism within the judiciary, such as a committee composed of sitting and/or retired judges, mandated to provide confidential, non-binding guidance on the interpretation and application of the Code and on the propriety of contemplated conduct, clearly distinguished from disciplinary authorities; [paras. 57-58] I. To distinguish clearly between ethical obligations that are inherently linked to the exercise of judicial functions and those that may legitimately extend beyond departure from office, clarifying in particular that duties of confidentiality may continue after service, as well as temporal scope of the obligation, while providing that restrictions on expression and conduct linked to the adjudicative role, statements of public nature, interaction on social media, etc., should, as a rule, be limited to sitting judges. [para. 61] J. To introduce explicit ethical guidance on gifts and hospitality, either in the Code or in the Commentary, clarifying that judges and members of their families should neither ask for nor accept gifts, benefits or hospitality in connection with the performance of judicial duties, and underlining that even modest gifts or hospitality may raise ethical concerns depending on their source, context and perception, in line with internationally recognized standards. [para. 62-63] These and additional Recommendations, are included throughout the text of this Opinion, highlighted in bold. As part of its mandate to assist OSCE participating States in implementing their OSCE human dimension commitments, ODIHR reviews, upon request, draft and existing laws to assess their compliance with international human rights standards and OSCE commitments and provides concrete recommendations for improvement.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 6 TABLE OF CONTENTS I. INTRODUCTION ...................................................................... 7 II. SCOPE OF THE OPINION .......................................................... 7 III. LEGAL ANALYSIS AND RECOMMENDATIONS ............................. 8 1. Relevant International Human Rights Standards and OSCE Human Dimension Commitments .................................................................................................................. 8 2. Background.................................................................................................................. 11 3. General Comments ...................................................................................................... 11 4. General Provisions........................................................................................................ 14 4.1. Defending Judicial Independence ....................................................................... 14 4.2. Independent Decision-Making ............................................................................. 14 5. Behaviour in the Process of Discharging Judicial Professional Duties ................... 15 5.1. Independence in the Administration of Justice ................................................... 15 5.2. Equality and Non-discrimination......................................................................... 15 5.3. Public Statements.................................................................................................. 17 5.4. Impartiality and Recusal ...................................................................................... 19 5.5. Ethical Use of Artificial Intelligence ................................................................... 21 6. Extrajudicial Behaviour and Activities of a Judge ................................................... 23 6.1. Freedom of Association and Political Neutrality ................................................ 23 6.2. Social Media and Internet Communication ........................................................ 24 7. Other Issues Relevant for the Code of Ethics ............................................................ 25 7.1. Ethics Body ........................................................................................................... 25 7.2. Conduct of Judges after the End of Judicial Office ............................................ 26 7.3. Gifts and Hospitality ............................................................................................. 27 7.4. Effective Application of the Code of Judicial Ethics .......................................... 28 ANNEX: Code of Judicial Ethics of Ukraine

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 7 I. INTRODUCTION 1. On 23 September 2025, the OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (hereinafter “ODIHR”) received a letter dated 10 September 2025 from the Chair of the Council of Judges of Ukraine requesting a legal review of the Code of Judicial Ethics (hereinafter “the Code”). 2. On 30 September 2025, ODIHR responded to this request, confirming the Office’s readiness to prepare a legal review of the Code analysing its compliance with relevant international human rights standards and recommendations, as well as OSCE human dimension commitments. The present Opinion should be read together with other legal reviews pertaining to judicial reform in Ukraine, in particular the ODIHR Opinion on the Rules of Professional Ethics of the Judges of the Constitutional Court of Ukraine, as well as other ODIHR legal reviews related to judicial integrity in Ukraine. 1 3. This Opinion was prepared in response to the above request. ODIHR conducted this assessment within its mandate to assist the OSCE participating States in the implementation of their OSCE commitments. 2 II. SCOPE OF THE OPINION 4. The scope of this Opinion covers only the Code submitted for review. Thus limited, the Opinion does not constitute a full and comprehensive review of the entire legal and institutional framework regulating judicial ethics and judicial integrity in Ukraine. 5. The Opinion raises key issues and provides indications of areas of concern. In the interest of conciseness, it focuses more on those provisions that require amendments or improvements than on the positive aspects of the Code. The ensuing legal analysis is based on international and regional human rights and rule of law standards, norms and recommendations as well as relevant OSCE human dimension commitments. The Opinion also highlights, as appropriate, good practices from other OSCE participating States in this field. When referring to national legislation, ODIHR does not advocate for any specific country model; it rather focuses on providing clear information about applicable international standards while illustrating how they are implemented in practice in certain national laws. Any country example should always be approached with caution since it cannot necessarily be replicated in another country and has always to be considered in light of the broader national institutional and legal framework, as well as country context and political culture. 6. Moreover, in accordance with the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women 3 (hereinafter “CEDAW”) and the 2004 OSCE Action 1 All the legal reviews pertaining to judicial reform in Ukraine are or will be available at: <Legal reviews | LEGISLATIONLINE>. 2 ODIHR conducted this assessment within its mandate to assist the OSCE participating States in the implementation of their OSCE commitments, see especially OSCE Decision No. 7/08 Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area (2008), point 4, where the Ministerial Council “[e]ncourages participating States, with the assistance, where appropriate, of relevant OSCE executive structures in accordance with their mandates and within existing resources, to continue and to enhance their efforts to share information and best practices and to strengthen the rule of law [on the issue of] independence of the judiciary, effective administration of justice, right to a fair trial, access to court, accountability of state institutions and officials, respect for the rule of law in public administration, the right to legal assistance and respect for the human rights of persons in detention […]”. 3 UN Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women (hereinafter “CEDAW”), adopted by General Assembly resolution 34/180 on 18 December 1979. Ukraine deposited its instrument of ratification of this Convention on 12 March 1981.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 8 Plan for the Promotion of Gender Equality 4 and commitments to mainstream gender into OSCE activities, programmes and projects, the Opinion integrates, as appropriate, a gender and diversity perspective. 7. This Opinion is based on an unofficial English translation of the Code provided by the Council of Judges of Ukraine, which is attached to this document as an Annex. Errors from translation may result. Should the Opinion be translated in another language, the English version shall prevail. 8. In view of the above, ODIHR would like to stress that this Opinion does not prevent ODIHR from formulating additional written or oral recommendations or comments on respective subject matters in Ukraine in the future. III. LEGAL ANALYSIS AND RECOMMENDATIONS 1. RELEVANT INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS STANDARDS AND OSCE HUMAN DIMENSION COMMITMENTS 9. The judiciary plays a central role in safeguarding the rule of law, democracy and ensuring the protection of human rights for all individuals. 5 The independence of the judiciary is a fundamental principle and an essential element of any democratic state based on the rule of law. 6 This principle demands that the judiciary as an institution, and every judge individually, be able to carry out their professional duties free from undue influence, pressure or interference from any source, including the executive and legislative branches or other external actors. Independence likewise presupposes that judges are protected from arbitrary disciplinary action or retaliation, and that they can decide cases solely on the basis of law and evidence. Judicial integrity complements independence by requiring judges to uphold the highest standards of ethical and professional conduct, thereby safeguarding both the appearance of impartiality and the public’s confidence in the fair administration of justice. 7 10. At the international level, the right of every individual to a fair and public hearing by a competent, independent and impartial tribunal established by law is guaranteed by Article 14 of the International Covenant on Civil and Political Rights 8 (hereinafter “the ICCPR”). The institutional and procedural safeguards required to secure such independence are elaborated in the UN Basic Principles on the Independence of the Judiciary, 9 which set out foundational requirements concerning judicial appointment, tenure, conditions of service, and protection from undue influence. Further guidance is 4 See OSCE Action Plan for the Promotion of Gender Equality, adopted by Decision No. 14/04, MC.DEC/14/04 (2004), para. 32. 5 OSCE Ministerial Council Decision No. 7/08 “Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area”, 8 December 2008, para. 4. 6 United Nations Human Rights Council, Resolution on the Independence and Impartiality of the Judiciary, Jurors and Assessors, and the Independence of Lawyers, A/HRC/29/L.11, 30 June 2015.. As stated in the OSCE Copenhagen Document 1990, para. 2, “the rule of law does not mean merely a formal legality which assures regularity and consistency in the achievement and enforcement of democratic order, but justice based on the recognition and full acceptance of the supreme value of the human personality and guaranteed by institutions providing a framework for its fullest expression”. 7 See e.g., Council of Europe, Consultative Council of European Judges (CCJE), Opinion No. 3 (2002) on the Principles and Rules Governing Judges’ Professional Conduct, in particular Ethics, Incompatible Behaviour and Impartiality, 19 November 2002; CCJE, Opinion No. 21 (2018) on Preventing corruption among judges, 9 November 2018. 8 UN International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR), General Assembly, resolution 2200A (XXI), adopted on 16 December 1966. Ukraine ratified the ICCPR on 12 November 1973. 9 UN, Basic Principles on the Independence of the Judiciary, General Assembly Resolution 40/32, adopted on 29 November 1985, and resolution 40/146, adopted on 13 December 1985.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 9 provided in the Bangalore Principles of Judicial Conduct, 10 which articulate the core values expected of judges and establish a framework for ethical conduct aimed at ensuring independence, impartiality and integrity. In its General Comment No. 32 on Article 14 of the ICCPR, the UN Human Rights Committee has emphasized that States should guarantee the actual independence of the judiciary from political interference, and adopt clear, objective and transparent procedures governing judicial appointment, remuneration, promotion, suspension and dismissal, as well as disciplinary measures. 11 In addition, Article 11 (1) of the UN Convention against Corruption (hereinafter, “UNCAC”) requires States Parties to “take measures to strengthen integrity and to prevent opportunities for corruption among members of the judiciary. Such measures may include rules with respect to the conduct of members of the judiciary”. 12 Together, these instruments affirm that judicial independence and integrity are indispensable to ensuring fair trial rights and maintaining public confidence in the proper administration of justice. 11. As a member of the Council of Europe (CoE), Ukraine is also bound by the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (ECHR), 13 particularly its Article 6, which provides that everyone is entitled to a fair and public hearing “by an independent and impartial tribunal established by law”. In its case law, the European Court of Human Rights (ECtHR) underlined that “independence” is a prerequisite for impartiality and characterises not only the set of institutional and operational arrangements which must provide safeguards against undue influence and/or unfettered discretion of the other State powers but also “a state of mind, which denotes a judge’s imperviousness to external pressure as a matter of moral integrity”. 14 In addition, the CoE Group of States against Corruption (GRECO)’s Fourth Evaluation Round addresses corruption prevention, including in respect of judges, making recommendations on issues like independence, conflict of interest, codes of conduct and disciplinary procedures. 15 12. Given the EU candidate status of Ukraine and the opening of ‘Cluster 1: Fundamentals’ of the EU accession negotiations, which focuses inter alia on the functioning of democratic institutions, -rule of law and public administration reform, the need to ensure the judicial independence and impartiality and integrity within the judiciary at all levels is paramount. 16 In a context where public trust in the judiciary remains very low, 17 with a history of judicial integrity shortcomings, 18 the challenges in the consistent application of ethical and integrity standards underscore the importance of a clear and coherent framework of judicial ethics. Further, Article 47 of the EU Charter of Fundamental Rights guarantees the right to an effective remedy and to a fair trial by an independent and impartial tribunal established by law. 19 10 The Bangalore Principles of Judicial Conduct were adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity and revised at the Round Table Meeting of Chief Justices held at The Hague (25–26 November 2002). They were subsequently endorsed by the United Nations Economic and Social Council in Resolution 2006/23 of 27 July 2006. See also Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct, prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, 2010. 11 UN Human Rights Committee, General Comment No. 32 on Article 14 of the ICCPR: Right to Equality before Courts and Tribunals and to Fair Trial, 23 August 2007, para. 19. 12 United Nations Convention against Corruption (hereinafter “UNCAC”), adopted on 31 October 2003 by UNGA Resolution 58/4. The UNCAC was ratified by Ukraine on 2 December 2009. 13 CoE Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (hereinafter “ECHR”), signed on 4 November 1950, entered into force on 3 September 1953. Ukraine ratified the ECHR on 17 July 1997. 14 See e.g., ECtHR, Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland [GC], no. 26374/18, 1 December 2020, paras. 220-221 and 234. 15 See CoE, Group of States against Corruption (GRECO), Fourth Evaluation Round on corruption prevention in respect of members of parliament, judges and prosecutors - Addendum to the Second Compliance Report - Ukraine, GrecoRC4(2024)15, 20 February 2025. 16 See European Commission, Commission Staff Working Document – Ukraine 2025 Report, SWD(2025) 759 final, 4 November 2025, pp. 29-30. 17 See e.g., European Commission, Commission Staff Working Document – Ukraine 2025 Report, SWD(2025) 759 final, 4 November 2025, p. 29. 18 See e.g., OECD Integrity and Anti‑Corruption Review of Ukraine (2025), Section 4.2. 19 Charter of Fundamental Rights of the European Union (EU), OJ C 326, 26 October 2012.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 10 13. OSCE participating States have also committed to ensure “the independence of judges and the impartial operation of the public judicial service” as one of the elements of justice, “which are essential to the full expression of the inherent dignity and of the equal and inalienable rights of all human beings” (1990 Copenhagen Document). 20 In the 1991 Moscow Document, 21 participating States further committed to “respect the international standards that relate to the independence of judges […] and the impartial operation of the public judicial service” (para. 19.1) and to “ensure that the independence of the judiciary is guaranteed and enshrined in the constitution or the law of the country and is respected in practice” (para. 19.2). Moreover, in its Decision No. 7/08 on Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area (2008), the OSCE Ministerial Council also called upon OSCE participating States “to honour their obligations under international law and to observe their OSCE commitments regarding the rule of law at both international and national levels, including in all aspects of their legislation, administration and judiciary”, as a key element of strengthening the rule of law in the OSCE area. 22 More detailed guidance is also provided by the ODIHR Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability 23 and the ODIHR Kyiv Recommendations on Judicial Independence in Eastern Europe, South Caucasus and Central Asia. 24 14. Other soft law international and regional documents provide further guidance that are relevant to the present Opinion, including: - the Global Judicial Integrity Network’s Bangalore Principles of Judicial Conduct (2006) and their Commentary, 25 as well as the Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles (2010) 26 and Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues (2019); 27 - the UNODC UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11 of the UNCAC; 28 - the CoE Consultative Council of European Judges (CCJE) Opinions, in particular Opinion No. 2 (2002) on Principles and Rules governing Judges’ Professional Conduct, in particular Ethics, Incompatible Behaviour and Impartiality and Opinion No. 21 (2018) on preventing corruption among judges; 29 - relevant legal opinions of ODIHR 30 and of the European Commission for Democracy Through Law of the Council of Europe (Venice Commission). 31 20 OSCE Document of the Copenhagen Meeting of the Conference on the Human Dimension of the CSCE, Copenhagen, 5 June-29 July 1990, paras. 5 and 5.12. 21 OSCE Document of the Moscow Meeting of the Conference on the Human Dimension of the CSCE, Moscow, 10 September-4 October 1991. 22 OSCE Ministerial Council Decision No. 7/08 on Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area, Helsinki, 4-5 December 2008. 23 ODIHR, Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, 2023. 24 ODIHR, Kyiv Recommendations on Judicial Independence in Eastern Europe, South Caucasus and Central Asia, 2010. 25 Bangalore Principles of Judicial Conduct, adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, which is an independent, autonomous, not-for-profit and voluntary entity composed of heads of the judiciary or senior judges from various countries, as revised at the Round Table Meeting of Chief Justices in the Hague (25-26 November 2002), and endorsed by the UN Economic and Social Council in its resolution 2006/23 of 27 July 2006. See also the Commentary on the Bangalore Principles of Judicial Conduct (September 2007), and the Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct (2010), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity to assist with the practical implementation of the Bangalore Principles. 26 Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct (2010), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity to assist with the practical implementation of the Bangalore Principles. 27 Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues (2019), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity. 28 UNODC, UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11 (2015). 29 Available at: <CCJE Opinions and Magna Carta - Consultative Council of European Judges>. 30 See e.g., ODIHR, Comments on the Commentary on the Code of Judicial Ethics of Kazakhstan (2018). 31 See e.g., legal opinions on judiciary, Venice Commission, as well as the (Updated) Compilation of Venice Commission Opinions and Reports concerning Judges, Venice Commission, CDL-PI(2025)003.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 11 2. BACKGROUND 15. Codes of judicial ethics play an essential role in shaping the professional environment within which judges carry out their duties. By articulating the core values of the judicial office such as independence, impartiality, integrity, diligence, propriety, equality and competence, they assist judges in resolving ethical questions that may arise in the course of their work and support principled, autonomous decision-making free from undue influence. At the same time, such codes communicate to the public the principles of conduct that can be expected from judges, which should contribute to reinforcing transparency and strengthening confidence that justice is administered fairly and impartially. 16. In this context, the adoption of the new Code of Judicial Ethics on 18 September 2024 by the Congress of Judges of Ukraine, upon the proposal of the Council of Judges of Ukraine, 32 constitutes a welcome step, which demonstrates the willingness to strengthen ethical principles and guidance for judges. The adoption of the Code as a decision taken by the highest body of judicial self-governance of Ukraine, 33 forms part of broader efforts to strengthen professionalism, ensure integrity, and enhance public confidence in the courts in Ukraine. 17. The Council of Judges has also initiated the development of a Commentary to the Code, intended to support “adequate understanding and practical application” of its provisions, which is welcome and aligned with good practices in this field. 34 In this respect, it is important that the interpretation of the provisions of the Code reflects the commonly held views and professional values of judges. 35 Therefore, in order to foster support and a sense of ownership, it is advisable to develop and adopt the Commentary through an inclusive and pluralist consultation process, involving judges throughout. 18. The following comments are offered in a constructive spirit, with the aim of further strengthening the clarity, coherence, practical impact and effective implementation of the Code of Judicial Ethics. Some of the below recommendations may also be relevant to the development of the Commentary. 3. GENERAL COMMENTS 19. While the adoption of a new Code is an important step toward strengthening judicial integrity, its impact will depend on effective implementation. Several overarching structural and interpretative issues warrant further scrutiny to ensure the Code’s coherence and effective application in line with international standards and good practices. 20. The Preamble of the Code refers generally to international instruments and the “high standards of behavior” expected from judges. The primary function of a code of judicial ethics, however, is not only to regulate specific conduct but also to affirm the core judicial values such as independence, impartiality, integrity, propriety and diligence that underpin 32 Article 58 of the Law of Ukraine on the Judiciary and the Status of Judges, available: On the Judiciary and the ... | on June 2, 2016 № 1402-VIII. 33 Article 129 of the Law of Ukraine on the Judiciary and the Status of Judges, available: On the Judiciary and the ... | on June 2, 2016 № 1402-VIII. 34 See e.g., although with respect of code of ethics for parliamentarians, GRECO, Fourth Evaluation Round on corruption prevention in respect of members of parliament, judges and prosecutors - Addendum to the Second Compliance Report - Ukraine, GrecoRC4(2024)15, 20 February 2025, paras. 43 and 46. See also e.g., Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues (2019), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, p. 36; and Venice Commission, CDL-AD(2024)004 - Bulgaria - Joint Opinion on the Code of Ethical Conduct for Judges, para. 52. 35 ODIHR, Comments on the Commentary on the Code of Judicial Ethics of Kazakhstan (2018), para. 26.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 12 all ethical obligations. 36 While some of these values appear throughout Articles 1–4 of the Code, they are not explicitly stated as overarching principles and also do not function as a consolidated statement of aims. Given the essential role of judges in the protection of human rights and fundamental freedoms, 37 it would also be advisable to expressly refer to this key role of judges in the Code. Furthermore, the Preamble does not explicitly recognize the judiciary’s crucial role in combating corruption and strengthening integrity, nor does it acknowledge the preventive function of a code of judicial ethics as a tool for reducing corruption risks and promoting ethical standards within the judiciary, (see Article 11 (1) of the UNCAC). Explicitly incorporating these foundational aims would aid judicial interpretation and reinforce the commitment to international anti-corruption standards. It would therefore be advisable to clarify these foundational aims and key roles of judges in the Preamble or an introductory clause to support the coherent interpretation of the Code. 21. As observed by ODIHR in several of its Opinions, given the nature and purpose of rules of professional ethics (i.e., to incorporate overall principles and rules, recommendations or standards of good behaviour adopted by the judiciary in order to guide the actions of judges and enabling them to assess specific issues in order to preserve judicial independence and integrity 38 ), they are not intended to function as prescriptive regulatory norms. Rather, they are designed as a framework for ethical reflection, guidance and self- regulation. For this reason, they should not primarily be equated with disciplinary rules, the violation of which may lead to disciplinary sanctions that may impact the status of a judge. 39 While a code of ethics may contain both provisions establish binding duties and aspirational ethical standards, the coexistence of voluntariness in the Preamble and prescriptive language in the text may create ambiguity as to the normative force of the Code, which reinforces the importance in the interpretation and application of it in a uniform manner, ensuring that violation of mandatory nature of certain ethical standards is not equated with a violation of the disciplinary norms. 22. Article 4 of the Code provides that “[a] violation of ethical rules set forth by this Code, in itself, may not serve as a basis for holding a judge disciplinary liable”. The provision seems to imply that a violation of the Code if combined with other misconduct constituting a disciplinary violation, could potentially lead to disciplinary liability. International recommendations underline that conduct giving rise to disciplinary sanctions is to be strictly distinguished from a breach of a Code of Judicial Ethics. 40 As 36 Bangalore Principles of Judicial Conduct (2002), adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, values 1-6. 37 Bangalore Principles of Judicial Conduct (2002), adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, Preamble; CoE Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers to Member States on Judges: Independence, Efficiency and Responsibilities, 17 November 2010, Preamble. 38 For example, the Commentary to the Slovenian Code of Judicial Ethics states that ‘the aim of writing down ethical principles in the form of a code is to strengthen judges’ consciousness of belonging to the profession and is intended as guidance for judges to help them deal with ethical dilemmas encountered in their professional and private life’: Code of Judicial Ethics, Commentary, adopted by Ethics and Integrity Commission (Ljubljana April 2016, updated in 2017). 39 Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, ODIHR, 2023, para.25. See also: See e.g., ODIHR, Opinion on the Law on the External Evaluation of Judges and Candidates for the Position of Judge of the Supreme Court of Justice of the Republic of Moldova, 1 July 2024, para. 47; ODIHR Warsaw Recommendations on Judicial Independence (2023), para. 25; and ODIHR-Venice Commission, Joint Opinion on the Draft Amendments to the Legal Framework on the Disciplinary Responsibility of Judges in the Kyrgyz Republic (2014), paras. 25-26. See also CCJE, Opinion No. 27 (2024) on the disciplinary liability of judges, para. 30, which provides that “Ethical standards should be clearly distinguished from misconduct that justifies disciplinary sanctions. Since the purpose of a code of ethics is different from that achieved by a disciplinary procedure, a code of ethics should not be used as a tool for disciplining judges. Where ethical standards and professional rules of conduct converge with respect to extrajudicial conduct potentially compromising the public trust in the judiciary the threshold criterion helps distinguish between behaviour that is unethical and behaviour that should be subject to disciplinary liability”; and Recommendation 13 which provides: “Ethical standards should be clearly distinguished from misconduct that justifies disciplinary sanctions”; and CCJE Opinion no. 3 on ethics and liability of judges (2002), paras. 44 and 46-47. See also Judicial Integrity Group, Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct (2010), Article 15; and Venice Commission, Opinion of the Venice Commission on the Draft Code on Judicial Ethics of the Republic of Tajikistan, CDL-AD(2013)035, para. 31. 40 See CCJE, Opinion No. 27 (2024) on the disciplinary liability of judges, para. 30, which provides that “Ethical standards should be clearly distinguished from misconduct that justifies disciplinary sanctions. Since the purpose of a code of ethics is different from that achieved

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 13 underlined in the ODIHR Warsaw Recommendations, “Despite interplay between them, ethical rules should not be used as grounds for disciplinary proceedings, and the bodies that oversee breaches of ethical norms should be separate from those competent to hear a disciplinary case”. 41 Indeed, as noted above, the purpose of a code of ethics is very different from that achieved by a disciplinary procedure and given their aspirational nature, they may also be drafted in rather general vague terms, which may not always fulfil the requirement of foreseeability and shall not serve as a ground for imposing disciplinary liability. To avoid ambiguity, unless a matter of mistranslation, the provision should be revised to clearly state that violation of the Code shall not constitute a legal ground for disciplinary liability. Should there be certain overlap between the ethical principles and certain conduct which may constitute disciplinary violations, the relevant grounds for initiating disciplinary proceedings should be the legal framework governing disciplinary liability and not a potential violation of the Code. 23. A further issue concerns the lack of clarity regarding the scope of application of the Code. The text does not specify whether its provisions apply solely to sitting judges or whether certain obligations such as those relating to confidentiality (Article 12 (4) of the Code), the use of official information, or restraints on public commentary also extend to former or retired judges or to lay judges, where relevant. This should be clarified. International good practices suggest that certain restrictions on judges’ fundamental freedoms, such as freedom of expression and to impart information, might apply only during active service meaning that retired judges should in principle be able to exercise their rights and freedoms without restrictions, unless it concerns or relates to confidential information acquired in the performance of their duties. 42 At the same time, because of a possible continuing association in the public mind with the judiciary, additional considerations could be made bearing potential harm that certain post-judicial activities may have on the standing or reputation of the judiciary, or whether they might reflect adversely on the judiciary. 43 24. Moreover, it must be underlined that, as a living instrument, a code of judicial conduct or ethics should generally be periodically reviewed and should be updated as necessary to address new challenges. 44 When doing so, it is recommended to consult not only judges, but also other stakeholders such as court users, judicial and bar associations, civil society and academia as this can be of great assistance in ensuring that the code provides meaningful and clear guidelines tailored to the specificities of the legal system in which the judiciary works. 45 25. Finally, in order to ensure effective application in practice, the Code should be broadly disseminated, and judges should receive regular training and practical guidance on its by a disciplinary procedure, a code of ethics should not be used as a tool for disciplining judges. Where ethical standards and professional rules of conduct converge with respect to extrajudicial conduct potentially compromising the public trust in the judiciary the threshold criterion helps distinguish between behaviour that is unethical and behaviour that should be subject to disciplinary liability”; and Recommendation 13 which provides: “Ethical standards should be clearly distinguished from misconduct that justifies disciplinary sanctions”. See also Judicial Integrity Group, Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct (2010), Article 15; see also ODIHR, Comments on the Commentary on the Code of Judicial Ethics of Kazakhstan (2018), para. 12. See also ODIHR Opinion on the Law on the External Evaluation of Judges and Candidates for the Position of Judge of the Supreme Court of Justice of the Republic of Moldova, 1 July 2024, para. 47; ODIHR Warsaw Recommendations on Judicial Independence (2023), para. 25; and ODIHR-Venice Commission, Joint Opinion on the Draft Amendments to the Legal Framework on the Disciplinary Responsibility of Judges in the Kyrgyz Republic (2014), paras. 25-26. See also CCJE Opinion no. 3 on ethics and liability of judges (2002), paras. 44-47; and Magna Carta of Judges (2010), para. 18. See also Venice Commission, Opinion of the Venice Commission on the Draft Code on Judicial Ethics of the Republic of Tajikistan, CDL-AD(2013)035, para. 31; and European Network of Councils for the Judiciary, Minimum Judicial Standards V Disciplinary proceedings and liability of judges (2014-2015), pp. 19-20. 41 ODIHR, Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, 2023, para. 25. 42 CCJE, Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges, 2 December 2022, para. 7. 43 See e.g., International Association of Judicial Independence and World Peace, Bologna and Milan Global Code of Judicial Ethicsv (2015), Section 9. See also e.g., UK Courts and Tribunal, Guide to Judicial Conduct (July 2023), which notes that because “Retired judicial office holders may still be regarded by the general public as representatives of the judiciary [...], [t]hey should exercise caution […] so as to avoid any activity that may tarnish the reputation of the judiciary”. 44 Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues (2019), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, p. 36. 45 UNODC, UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11 (2015), para. 26.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 14 provisions, including on conflicts of interest, public communication and the use of AI and other digital technologies. 46 These measures will help raise awareness among judges about the ethical rules, ensure consistent application of the Code and reinforce public confidence in the judiciary. 4. GENERAL PROVISIONS 4.1. Defending Judicial Independence 26. Article 1 of the Code recognizes the importance of propriety and public confidence in the independence of the judiciary, as well as the role of judges in upholding the rule of law. It also provides that judges are “entitled” to act to protect the independence and authority of the judiciary, including at the international level, “in situations where independence and authority of the judiciary are at jeopardy”. International standards underline that judges not only may, but in some circumstances have a duty to use their freedom of expression to speak out in defense of the rule of law and judicial independence when those fundamental values come under threat. In this respect, the Consultative Council of European Judges has stressed that judges “have a duty to speak out in defence of the rule of law and judicial independence when those values come under threat”. This approach is echoed in the case law of the ECtHR. 47 The ODIHR Warsaw Recommendations underline that judges “have a duty to speak out in defence of the rule of law and judicial independence in situations where these values are threatened.” 48 27. In light of these standards, it would be advisable to consider rephrasing Article 1 so that it reflects a professional duty, rather than merely an entitlement, to speak or act in defense of the rule of law and judicial independence. 4.2. Independent Decision-Making 28. Article 2 of the Code imposes a mandatory duty on judges to be “resistant to any pressure or intervention” in activities related to the administration of justice. In the context of ongoing judicial reforms, safeguarding judges from interference is essential. While the reference to “any” pressure is welcome, international practice suggests that codes of ethics should be explicit as to the possible sources of such pressure. Experience in the OSCE region shows that judicial independence may be threatened not only by external actors (such as the executive , legislature, general public or parties to a dispute), but also by internal actors, including court presidents and higher courts, particularly where they exercise administrative powers or use instruments such as case allocation or transfers in a way that may influence adjudication. 49 To provide judges with clearer guidance and a stronger shield against peer or hierarchical pressure, it would be advisable to clarify in Article 2 or in the Commentary, that the duty to resist pressure applies equally to interference originating from outside and from within the judiciary. 46 Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct (2010), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity to assist with the practical implementation of the Bangalore Principles, para. 2.1. 47 CoE, CCJE, Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges, 2 December 2022, paragraph 58; ECtHR, Żurek v. Poland, no. 39650/18, judgment of 10 October 2022, para. 222; Report of the UN Special Rapporteur on the independence of judges and lawyers, Report on the rights to freedom of expression, association and peaceful assembly by judges and prosecutors, both offline and onlinev, A/HRC/41/48, 29 April 2019, para. 102. 48 ODIHR, Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, 2023, paras. 28-29. 49 Kyiv Recommendations on Judicial Independence in Eastern Europe, South Caucasus and Central Asia – Judicial Administration, Selection and Accountability (2010), ODIHR, paras. 11 and 35; ODIHR, Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, 2023,, para. 32.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 15 5. BEHAVIOUR IN THE PROCESS OF DISCHARGING JUDICIAL PROFESSIONAL DUTIES 5.1. Independence in the Administration of Justice 29. Articles 5 and 6 both address the fundamental principle of judicial independence in the administration of justice. Article 5 states that the independence of a judge is a precondition for the rule of law and a component of a fair trial, while Article 6 elaborates on the duty to administer justice independently, guided by the rule of law and the judge’s internal conviction. Given this significant overlap, with Article 5 operating mainly as a declaratory statement of principle and Article 6 as its operational expression, it may be advisable to streamline these provisions, for instance by consolidating them, in order to enhance clarity and avoid redundancy. 30. At the same time, the principle of judicial independence is not limited to the exercise of adjudicative functions in court but constitutes an overarching guarantee that informs all aspects of judicial conduct, including extrajudicial behaviour and personal relationships. To reflect its foundational character, the general statement on judicial independence currently contained in Article 5 could be more appropriately placed under Section I (General Provisions), thus setting it out as a guiding principle applicable to the entirety of the Code. 31. Furthermore, Article 6 requires judges to administer justice independently “despite any external interventions, influences, stimuli, threats or public criticism”. While this formulation is broadly consistent with the need to protect judges from external pressure, international standards and recommendations, including the UN Basic Principles on the Independence of the Judiciary, underline: “the judiciary shall decide matters before them impartially, on the basis of facts and in accordance with the law, without any restrictions, improper influences, inducements, pressures, threats or interferences, direct or indirect, from any quarter or for any reason.” 50 It would perhaps be useful and better reflect the wide array of potential threats and pressures (whether direct or indirect) that judges are under to expand the wording of Article 6 so that it refers not only to external interventions, influences or stimuli, but also to interferences from within the judiciary. 5.2. Equality and Non-discrimination 32. Article 9 recognizes that judges “must respect human dignity” and “must not engage in any discrimination”, which is a welcome inclusion. While the provision concludes with 50 United Nations, Basic Principles on the Independence of the Judiciary ,General Assembly Resolution 40/32, adopted on 29 November 1985, and resolution 40/146, adopted on 13 December 1985, para. 2. RECOMMENDATION A. 1. To consider revising Article 1 so that it reflects a duty, rather than merely an entitlement, for judges to speak out in defense of the rule of law and judicial independence. 2. To clarify, preferably in Article 2 or in the Commentary, that the duty to resist pressure applies equally to interference originating both from outside and from within the judiciary and that judges should conduct themselves in a manner that also preserves the appearance of resistance to such pressures.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 16 a catch-all phrase referring to discrimination based on “any other characteristics”, it does not mention some of the protected grounds that are expressly included in international and regional treaties, 51 and evolving caselaw of the ECtHR, 52 such as birth, association with a national minority, national origin, marital status, disability, migrant or refugee status. It is recommended to expand the list by also expressly referring to these other protected grounds. An explicit mention of the above features as protected grounds will help send out the message that discrimination on the basis of such characteristics is unacceptable under judicial ethical standards. 53 Therefore, aligning the text more with the international standards might remove any interpretive doubt and signal more comprehensive commitment to equality. 33. Furthermore, the Bangalore Principles of Judicial Conduct (Value 5 on Equality) link the prohibition of discrimination to the broader objective of ensuring equality of treatment for all before the courts. They emphasize that it is not sufficient for judges merely to refrain from overtly discriminatory conduct; judges are also expected to “be aware of, and understand, diversity in society and difference arising from various sources” and to recognize how their own words and behaviour may be perceived as manifesting bias or prejudice. 54 While Article 9 primarily sets out a prohibition of discriminatory acts, it does not explicitly reflect this positive dimension of awareness and self-reflection. It may therefore be advisable to underline that the ethical duty of non-discrimination includes cultivating such awareness, with a view to promoting not only formal but also substantive equality in judicial proceedings. 34. In order to ensure that the duty of non-discrimination is understood in a comprehensive manner, it would be advisable to state explicitly that Article 9 applies to all persons, such as the parties, witnesses, lawyers, court staff and judicial colleagues, as well as the public in general. 55 Any unequal or prejudicial treatment of individuals involved in the court process may affect the fairness, or at least the perceived fairness, of proceedings, while bias or prejudice displayed towards other persons inside or outside the courtroom may raise doubts about the judge’s ability to ensure equality of treatment before the courts. 51 Especially Articles 2 and 6 of the ICCPR referring to “race, colour, sex, language, religion, political or other opinion, national or social origin, property, birth or other status”; Article 14 of the ECHR and Protocol 12 to the ECHR mentioning “sex, race, colour, language, religion, political or other opinion, national or social origin, association with a national minority, property, birth or other status”; Article 5 of the Convention on the Rights of Persons with Disabilities (CRPD), ratified by Moldova on 21 September 2010; Article 4 (3) of the CoE Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence (Istanbul Convention), ratified by the Republic of Moldova on 18 July 2022, which refers to “sex, gender, race, colour, language, religion, political or other opinion, national or social origin, association with a national minority, property, birth, sexual orientation, gender identity, age, state of health, disability, marital status, migrant or refugee status, or other status”. The UN Committee on Economic, Social and Cultural Rights has explicitly recognized gender identity as among the prohibited grounds of discrimination (Committee on Economic, Social and Cultural Rights, General Comment No. 20: Non-Discrimination in Economic, Social and Cultural Rights (Art. 2, par 2), UN Doc E/C.12/GC/20, 2009, para. 32). See also: Article 21 of the EU Charter of Fundamental Rights, which refers to “sex, race, colour, ethnic or social origin, genetic features, language, religion or belief, political or any other opinion, membership of a national minority, property, birth, disability, age or sexual orientation”; Employment Equality Directive (2000/78/EC), limited to the field of employment and occupation, covering the grounds of religion or belief, disability, age and sexual orientation. 52 The ECtHR has clarified that the prohibition of discrimination extends to “sexual orientation” and “gender identity”; see ECtHR in Khamtokhu and Aksenchik v. Russia [GC], nos. 60367/08 and 961/11, 24 January 2017, para. 61, “Article 14 prohibits differences based on an identifiable, objective or personal characteristic, or “status” by which individuals or groups are distinguishable from one another” (discrimination grounds), underlying that the list of discrimination grounds is “an illustrative and not exhaustive” (thus open) list and noting that the words “other status” have generally been given a wide meaning and their “interpretation has not been limited to characteristics which are personal in the sense that they are innate or inherent”; ECtHR, A.M. and Others v. Russia, no. 47220/19, 6 July 2021, para. 73, which states that “the prohibition of discrimination under Article 14 of the Convention duly covers questions related to gender identity”. The ECtHR also held that “[t]he reference to the traditional distribution of gender roles in society cannot justify the exclusion of men […] from the entitlement to parental leave” and that “gender stereotypes, such as the perception of women as primary child-carers and men as primary breadwinners, cannot, by themselves, be considered to amount to sufficient justification for a difference in treatment, any more than similar stereotypes based on race, origin, colour or sexual orientation” (Konstantin Markin v. Russia [GC], no. 30078/06, 22 March 2012, para. 143). 53 See also the Yogyakarta Principles plus 10 (YP plus 10), Additional Principles and State Obligations on the Application of International Human Rights Law in Relation to Sexual Orientation, Gender Identity, Gender Expression and Sex Characteristics to Complement the Yogyakarta Principles (10 November 2017). 54 Bangalore Principles of Judicial Conduct, adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, 2002, value 5.1-5.2. 55 Ibid at value 5.3

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 17 35. The elaboration of the principle of equality in the Code could also go further in terms of strong commitment towards equitable, non-discriminatory and violence/harassment-free courts, working environment and treatment of all individuals in the courtroom and adjudicatory functions, as well as more generally. 56 In this regard, it would be useful to clarify that judges are expected to treat all persons appearing before them — including parties, witnesses, lawyers, court staff and judicial colleagues — with equal consideration, and not knowingly permit discriminatory conduct by persons subject to their direction or control. 57 It is also important to address either in the Code or in written commentary the many forms that gender- and diversity-related judicial integrity issues may take, including sextortion, sexual and other forms of harassment, sexual and other discrimination, gender bias, unequal gender representation, gender stereotyping or inappropriate sexual conduct. 58 While some may argue that it may not be necessary to address violence against women, sexual or other forms of harassment or incitement to discrimination and hatred as an ethical issue as long as it is prohibited by other laws, it is important to reiterate that the boundaries of lawful conduct are not the same as the boundaries for ethical conduct. 59 5.3. Public Statements 36. Article 12 of the Code regulates public statements and the protection of confidential information. The duty to “not make public statement and/or comments” on a case being considered is in line with international standards. The CCJE Opinion no. 25 notes that “…in the exercise of their adjudicatory function, judges must exercise maximum discretion with regard to cases with which they deal, in order to preserve their image of impartiality. Judges should behave in a manner that avoids creating the impression that they hold any personal prejudice or bias in a given case. If a judge publicly implies that he/she has already formed an unfavourable view of the applicant’s case before sitting in the case, his/her statements objectively justify the accused person’s fears about his/her 56 See Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE), Parliaments free of sexism and sexual harassment, p. 5. 57 Bangalore Principles of Judicial Conduct, adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, 2002, value 5.3-5.4 58 Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues (2019), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, p. 75. 59 Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues (2019), prepared by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, p. 6. RECOMMENDATION B. To strengthen the principle of equality and non-discrimination, revise Article 9 to: (i) expand the list of protected characteristics to expressly refer to, inter alia, birth, association with a national minority, disability, and migrant or refugee status, while retaining the general clause “any other characteristics”; and (ii) clarify, either in the text of the Article or in the Commentary, that the duty of non-discrimination applies to all persons with whom judges interact in their professional capacity, including parties, witnesses, lawyers, court staff and judicial colleagues, and that it encompasses not only the prohibition of discriminatory conduct but also not to tolerate or knowingly permit discriminatory treatment by persons subject to their influence, direction or control and a positive ethical duty to be aware of diversity and to reflect on how words and conduct may be perceived as manifesting bias or prejudice, with a view to promoting an equitable, non- discriminatory and harassment-free judicial environment.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 18 impartiality…”. 60 However, Article 12 makes specific reference to “public statements” while Article 2.4 of the Bangalore Principles, by contrast, states that judges shall not “make any comment in public or otherwise” (emphasis added) that might affect the fairness or outcome of a case. The latter reflects the duty that judges have to exercise “maximum discretion with regard to the cases with which they deal in order to preserve their image as impartial judges”. 61 It is therefore recommended to amend Article 12, requiring judges not to make comments on pending cases whether in public or outside of a court room on the merits or expressing position with regard to the case under consideration while clarifying that this does not prevent judges from providing necessary information about procedural aspects of a case.. 37. Further, Article 12 (3) provides that judges should not question court decisions that have entered into force. While the need to refrain from statements that may cast doubt on a judge’s impartiality or on the authority of final decisions is clear, international standards also recognize that engagement with decided case law forms part of legitimate judicial discourse. In its Opinion No. 25 (2022) on the freedom of expression of judges, the CCJE underlines that: “Judges’ comments on decided cases, other than their own, do not necessarily raise an issue on their impartiality. Commenting on case law is directly connected to their professional activity. In their professional activities, judges have the right to make constructive and respectful comments on decided cases.” 62 Hence, it is recommended to consider refining Article 12 (3) so as to distinguish more clearly between comments that may reasonably affect the fairness or perceived impartiality in pending or future cases, and permissible professional and/or academic discussion of a case law or of specific decisions that entered into force. 38. It should also be emphasized that the obligations to exercise “restraint, balance, caution and prudence” when expressing views, as well as the prohibition on public comments or statements that might compromise judicial office, as envisaged under Article 12, should not be interpreted as unduly restricting expression, since such limitations are a priori aimed at safeguarding judicial independence and impartiality. Article 10 (2) of the ECHR explicitly refers to the legitimate aim of “maintaining the authority and impartiality of the judiciary” for restricting freedom of expression. At the same time, as noted above, judges also have a duty to speak or act in defense of the rule of law and judicial independence (para. 26 supra). ODIHR Warsaw Recommendations underline that “Judges should be able to exercise this freedom [of expression] to contribute to public discourse on issues affecting the rule of law and enjoyment of human rights, including, but not limited to, debates on legislation, policies that may affect judicial self- governance, and topics that raise fundamental questions in a democratic society. Judges also have a duty to speak out in defence of the rule of law and judicial independence in situations where these values are threatened.” 63 The CCJE goes further to assert that judges have “an ethical and/or legal duty to preserve [their freedom of expression] and speak out in defence of the rule of law and judicial independence when those fundamental values come under threat”. 64 This mirrors ECtHR’s judgment in the case of Baka v. Hungary where the court observed that the applicant, a judge who was prematurely removed as the President of the Supreme Court following legal reforms, had expressed 60 See CCJE, Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges, 2 December 2022, para. 37, with further references to ECtHR caselaw. 61 European Court of Human Rights, Guide on Article 6 of the European Convention on Human Rights: Right to a fair trial (criminal limb) (Updated on 28 February 2025), citing: Lavents v. Latvia (2002) paragraph 118; and Buscemi v. Italy (1999) paragraph 67. 62 CCJE, Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges, 2 December 2022, para. 40 63 ODIHR, Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, 2023, paras. 28-29. 64 CCJE, Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges, para. 58; Special Rapporteur on the independence of judges and lawyers, Report on the rights to freedom of expression, association and peaceful assembly by judges and prosecutors, both offline and online, A/HRC/41/48, 29 April 2019, para. 102; European Network of Councils for the Judiciary, Sofia Declaration on judicial independence and accountability (2013), para. vii; Judicial Integrity Group, Commentary on the Bangalore Principles (2007), para. 140; CCJE, Magna Carta of Judges (2010), para. 3.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 19 his views and criticisms on constitutional and legislative reforms affecting the judiciary, on issues related to the functioning and reform of the judicial system, the independence and irremovability of judges, and the lowering of the retirement age for judges, all of which are questions of public interest and concluded that his statements did not go beyond mere criticism from a strictly professional perspective. 65 It may therefore be advisable to clarify, at least in the Commentary, that the requirement of restraint does not preclude measured and well-reasoned public interventions by judges on systemic issues pertaining to the rule of law and judicial reform, provided that these remain compatible with their duties of impartiality, dignity and propriety. 39. Finally, from a structural perspective, it may be noted that Article 12 is currently placed in Section II of the Code, which regulates conduct in the exercise of judicial functions, whereas its content – public statements and the protection of confidential information – also clearly extends to situations arising outside the courtroom and beyond the performance of adjudicative duties. In order to reflect more accurately its dual relevance to both in-court and out-of-court conduct, the relocation of Article 12 to the section on General Provisions should be considered or to otherwise clarify in the text or Commentary that the obligations it contains apply to judges’ professional and public communication more broadly. 5.4. Impartiality and Recusal 40. Article 10 of the Code articulates the duty of judges to be “impartial and unbiased” when discharging their judicial duties. It is also positive that the provision refers to how judges are perceived, by requiring them to abstain from conduct or statements that may cause doubts about equality of judges and jurors in the administration of justice. This is broadly consistent with international standards, which underline that impartiality has both a subjective and an objective dimension and that judges should ensure that their conduct “both in and out of court” promotes public confidence in their impartiality and that of the 65 ECtHR, Baka v. Hungary [GC], no. 20261/12, 23 June 2016, paras. 170-173. RECOMMENDATION C. 1. To reinforce the protection of impartiality and public confidence in the judiciary, amend Article 12 so that the prohibition on comments applies to statements made publicly outside of a court room on the merits or expressing position with regard to the case under consideration while clarifying that this does not prevent judges from providing necessary information about procedural aspects of a case, nor from engaging in permissible professional and/or academic discussion of case law or specific decisions that have entered into force, provided that such discussion does not give rise to reasonable doubts as to their impartiality; 2. To ensure a balanced approach to judges’ freedom of expression, clarify, in the Code and/or its Commentary , that the obligation to exercise “restraint, balance, caution and prudence” and the prohibition on statements that might compromise judicial office do not preclude judges from speaking out, in a well-reasoned, professional and dignified manner, on matters of systemic importance such as the rule of law, judicial independence and the proper functioning of the justice system, provided that their interventions remain compatible with impartiality, dignity and propriety.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 20 judiciary, and appearance thereof. 66 At the same time, Article 10 is placed in Section II of the Code, which is presented as governing behavior “in the process of discharging judicial professional duties”. This structure may inadvertently suggest that the duty to avoid conduct that could create doubts as to impartiality applies only while performing judicial functions in court. Given that statements or behaviour outside the courtroom may likewise affect how a judge’s impartiality is perceived in proceedings, it is advisable to reposition or cross-reference the relevant part of Article 10 of the Code under Section I (General Provisions). 41. Article 15 regulates recusals and provides that that a judge shall recuse in cases envisaged by procedural law and contains an explicit recognition that judges have the right to self- recuse where they have doubts about their impartiality in a given case. In this respect, the Code correctly anchors the obligation to recuse in the applicable procedural legislation, which defines the relevant grounds and procedures, and therefore reflects that recusal constitutes first and foremost a legal requirement where such grounds are met. At the same time, international instruments relating to the prevention of corruption in the judiciary generally formulate recusal in terms of an obligation rather than only a right. The ECtHR applies both (i) a subjective test, where regard must be had to the personal conviction and behaviour of a particular judge and (ii) an objective test – i.e., by ascertaining whether the tribunal itself (and, among other aspects, its composition) offered sufficient guarantees to exclude any legitimate doubt in respect of its impartiality determining whether, apart from the judge’s conduct, there are ascertainable facts, such as hierarchical or other links between the judge and other protagonists in the proceedings, which may raise doubts as to his or her impartiality. In the case of Micallef v. Malta, the ECtHR further elaborated the elements to be considered in order to assess the impartiality of a tribunal and of individual judges, noting the ECtHR’s primary focus on the objective test in cases raising impartiality issues and potential prejudice or bias, also noting that the subjective and objective tests are not necessarily mutually exclusive. 67 The Court also emphasized that “any judge in respect of whom there is a legitimate reason to fear a lack of impartiality must withdraw”. 68 42. Under the Bangalore Principles of Judicial Conduct (Value 2, para. 2.5), a judge is expected to “disqualify himself or herself from participating in any proceedings” where he or she is unable to decide the matter impartially, or where it may appear to a reasonable observer that this is the case; the Bologna and Milan Global Code of Judicial Ethics adopts a similar approach. 69 Further elaboration of recusals is provided in the ODIHR Comparative Note on the Applicable Standards and Regulation of Recusals and Self- recusals of Judges. 70 While the Code cannot expand or modify the legally defined grounds for recusal set out in procedural legislation, it may appropriately reflect, within its ethical framework, the objective dimension of impartiality developed in international jurisprudence, including the perspective of a “reasonable observer.” Hence, the drafters could consider reformulating Article 15 to also include a reference to “a reasonable observer” and to reflect that, in such circumstances, judges are under a duty to withdraw from the case, while maintaining the reference to the grounds and procedures set out in procedural legislation. 66 Bangalore Principles of Judicial Conduct, adopted by the Judicial Group on Strengthening Judicial Integrity, as revised at the Round Table Meeting of Chief Justices, The Hague, November 2002, Value 2 (Impartiality), paras. 2.1–2.2. See also UN Human Rights Committee, General Comment No. 32 on Article 14 of the ICCPR: Right to Equality before Courts and Tribunals and to Fair Trial, 23 August 2007, para. 21; and ECtHR, Micallef v. Malta [GC], 15 October 2009, paras. 96-99. 67 See e.g., ECtHR, Micallef v. Malta [GC], 15 October 2009, para. 93. 68 See e.g., ECtHR, Micallef v. Malta [GC], 15 October 2009, para. 98. 69 Bologna and Milan Global Code of Judicial Ethics, approved at the International Conference of Judicial independence held at the University of Bologna and at Bocconni University of Milano, June 2015, para. 3.8. 70 See ODIHR, Comparative Note on the Applicable Standards and Regulation of Recusals and Self-recusals of Judges, 15 December 2025..

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 21 43. At the same time, the concern that an overly rigid formulation might encourage unnecessary self-recusals is legitimate and is acknowledged in the Bangalore Principles, which state that “disqualification of a judge shall not be required if no other tribunal can be constituted to deal with the case or, because of urgent circumstances, failure to act could lead to a serious miscarriage of justice”. 71 Article 15 (3) of the Code provides that “[a] judge must not abuse the right of self-recusal”. The Code could further address this balance more clearly by emphasizing, for example, in the Commentary, that: (i) impartiality is a core professional quality expected of every judge; and (ii) judges have a parallel ethical duty, “so far as is reasonable, to conduct themselves so as to minimise the occasions on which it will be necessary for them to be disqualified from hearing or deciding cases”. 72 44. In this regard, several other provisions of the Code already point in the same direction, by encouraging judges to avoid conflicts of interest (Article 2), to exercise restraint and prudence in the expression of their views (Article 12) and to avoid relationships that raise doubts about their independence and impartiality (Article 19). It may be useful to make this connection even more explicit, for instance by clarifying in the Commentary to Article 15 that these obligations are also intended to reduce the risk of situations in which self-recusal may be necessary. Finally, the indication in Article 15 (3) of the Code that the right to self-recusal shall not be abused is a welcome addition, as it helps to ensure that recusal is used as a safeguard of impartiality rather than as a mechanism to avoid difficult or sensitive cases. 5.5. Ethical Use of Artificial Intelligence 45. The inclusion of a dedicated provision on the ethical use of artificial intelligence (AI) in Article 16 of the Code acknowledges that the use of assistive technologies may affect how judges perform their functions. The Article acknowledges that the use of AI technologies is permissible “as long as it does not affect his/her independence or impartiality, does not concern assessment of evidence and decision-making process, and does not violate statutory requirement”. This is broadly consistent with emerging international standards and recommendations, which underline that the adjudicative function must remain under the control of a human judge. The CEPEJ European Ethical Charter on the Use of AI in Judicial Systems, for instance, stresses the principle of “user control”, according to which AI may assist, but not replace, human decision makers. 73 Similarly, the CCJE emphasizes that when relying on technology, judges should apply the necessary decision-making oversight to the outputs produced by the technology used 71 Bangalore Principles of Judicial Conduct, Value 2 (Impartiality), para. 2.5. 72 Bangalore Principles of Judicial Conduct, Value 2 (Impartiality), para. 2.3. 73 CEPEJ, European Ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment (2018), Principle 5 ("Under user control"). RECOMMENDATION D. To reflect the objective nature of the recusal duty in line with international standards, amend Article 15 so that a judge is not only entitled, but required, to withdraw from proceedings where he or she is unable to decide the matter impartially, while maintaining reference to applicable procedural legislation on grounds and procedure, providing that recusals are not required in exceptional situations when other tribunal cannot be constituted to deal with the case resulting into a denial of justice

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 22 and conduct proper checks to identify potential AI-generated inaccurate, misleading, or non-verifiable outputs they may contain. 74 46. At the same time, international discussions around the ethical use of AI warn that the main risks to judicial independence and autonomy often arise not from formal delegation of decision-making to AI, but from “automation bias” – the tendency of users to defer to or over-trust algorithmic outputs, particularly when they are presented as neutral or data-driven. 75 Where AI is used to support legal research, summarize materials or assist in drafting, there is a risk that judges may rely on such tools without sufficient critical scrutiny. To safeguard both independence and accountability, it would be advisable for Article 16 or its Commentary to state expressly that the individual judge retains full and personal responsibility for the content, reasoning and outcome of any judicial decision, irrespective of any technological assistance used in its preparation and should always apply the necessary decision-making oversight to and conduct proper checks on the outputs produced by the technology used in order to independently verify and ensure the accuracy and appropriateness of any AI-generated output before relying on it. 47. Furthermore, the use of AI tools and in particular publicly available generative AI systems raises important concerns regarding confidentiality, data protection and the security of judicial information. 76 In parallel, the UN Special Rapporteur has cautioned that utilizing external AI systems, particularly those developed by private actors, poses significant risks regarding the exposure, monetization, and loss of control over sensitive judicial data. 77 In light of these risks, it would be advisable to clarify, either within Article 16 or by cross-reference to Article 12 on confidentiality, that judges should not disclose non-public case materials, personal data or other sensitive information to unsecured or non-approved AI tools, and that any AI deployed in judicial work should comply with applicable data-protection and information-security standards. 48. Finally, effective implementation of Article 16 will depend on an adequate level of digital literacy within the judiciary. International guidance emphasizes that judges should receive regular training on the capabilities and limitations of AI tools, including the risks of bias, opacity, AI-generated inaccurate, misleading, or non-verifiable outputs, data- protection breaches and undue dependence on automated outputs, as well as on ways to preserve human control and accountability when using such tools. 78 It may therefore be useful for the Commentary to Article 16 to underline the need for continuous training and institutional policies on the safe and ethical use of AI in judicial work, so that the safeguards envisaged by the Code can be meaningfully applied in practice. 74 See e.g., CCJE, Opinion No. 28 (2025) on the importance of judicial well-being for the delivery of justice. para. 19. 75 UN Special Rapporteur on the independence of judges and lawyers, Artificial intelligence in judicial systems: promises and pitfalls, UN Doc. A/80/169, para. 12. 76 UN Special Rapporteur on the independence of judges and lawyers, Artificial intelligence in judicial systems: promises and pitfalls, UN Doc. A/80/169, paras. 61 and 69(b) (warning against the exposure and monetization of private judicial data); CCJE, Opinion n° 26 (2023) "Moving forward: the use of assistive technology in the judiciary”, para. 92(xi)(xii); 77 UN Special Rapporteur, Artificial intelligence in judicial systems: promises and pitfalls, paras. 45, 61, 69. 78 Ibid. at paras. 62-63. RECOMMENDATION E. To safeguard confidentiality and data protection in the use of AI tools, clarify that judges should not disclose non-public case materials, personal data or other sensitive information to unsecured or non-approved AI systems, and underline the need for ensuring oversight and conducting proper checks on the outputs produced by the technology used in order to independently verify and ensure the accuracy

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 23 6. EXTRAJUDICIAL BEHAVIOUR AND ACTIVITIES OF A JUDGE 6.1. Freedom of Association and Political Neutrality 49. Article 18 of the Code prohibits judges from being affiliated with a political party or trade union, from showing loyalty to such entities, and from taking part in political events, rallies or strikes. It also restricts judges from holding any other paid positions or engaging in other paid activities, except for academic, teaching or creative work, and requires judges to prioritize the administration of justice over all other activities. These restrictions aim to safeguard the independence and political neutrality of the judiciary and to prevent situations in which a judge’s external activities could call into question their impartiality. 50. At the same time, the UN Basic Principles provide that “…members of the judiciary are like other citizens entitled to freedom of expression, belief, association and assembly provided, however, that in exercising such rights, judges shall always conduct themselves in such a manner as to preserve the dignity of their office and the impartiality and independence of the judiciary.” Absolute or broadly worded prohibitions on “affiliation” with trade unions may, in practice, restrict legitimate forms of association that do not necessarily undermine judicial independence. As underlined in the Warsaw Recommendations, judges have the right “to form and join associations of judges and other organizations, including trades unions, to promote their interests and the principles of judicial independence and accountability. Judges may also exercise this right to form and join civil society and non-profit organizations such as charities, provided their objectives are not of a political nature. However, this right may be circumscribed and subject to such restrictions as may be necessary where forming or joining an association would conflict with the public duties and/or jeopardize the impartiality of judges or the appearance thereof.” 79 In particular, judges should be free to form and join associations of judges or other organizations “to represent their interests, promote their professional training and protect their judicial independence.” 80 To avoid such misunderstanding, it should be clarified within Article 18 that the restriction targets partisan political organizations, while preserving judges’ ability to participate in professional judicial associations and other non-partisan bodies that do not undermine their impartiality and independence and the proper functioning of the judiciary. 51. Finally, Article 18 does not explicitly address unpaid voluntary activities. While many forms of voluntary or charitable work will be compatible with judicial office, international standards caution that freedom of association may be limited where participation in a body would conflict with judicial duties or jeopardize the appearance of impartiality. 81 In practice, certain non-governmental organizations, foundations or charities may be closely linked to political parties or individual politicians. It would therefore be advisable to underline, at least in the Commentary, that judges should carefully assess any prospective unpaid role to ensure that it does not amount to 79 Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, ODIHR, 2023, para. 30. 80 UN Basic Principles on the Independence of the Judiciary, Principles 8–9. See also Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, ODIHR, 2023, para. 30. 81 Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability, ODIHR, 2023, para. 30. and appropriateness of any AI-generated output, while providing regular training and internal guidance on the safe and ethical use of AI in judicial work.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 24 indirect political engagement, does not create conflicts of interest, does unduly impact the perception of impartiality and does not risk undermining the neutrality and propriety required by the Code. 6.2. Social Media and Internet Communication 52. With the current technological developments, social media platforms could amplify the content of the message in a manner that is more impactful than when a statement is disseminated using more traditional media. The use of social media represents an especially complex intersection of free expression and the responsibilities of judges. 53. Article 21 of the Code permits judges to use social media, internet forums, and other online communication platforms but requires them to exercise “restraint, caution, and prudence”. This provision reflects a modern understanding that judges, as citizens, have a right to participate in public life and that digital literacy is increasingly essential for the judicial role. The CCJE notes in this respect that “…judges should not engage in exchanges over social media sites or messaging services with parties, their representatives or the general public about cases before or likely to come before them for decision... They should be cautious about the risk of misrepresentation of including statements in closed groups. They should be wary of creating a “profile” through their comments that gives the impression of lacking openness and objectivity regarding certain subject matters. The same holds for social platform groups that they enter or people they follow and comments they “like” or “retweet”, since the more one-sided these are, the more people might perceive these judges not to be independent and impartial… When involved in a discussion on their work as a judge, the protection of the authority and dignity of the office should discourage judges from comments that call into question their propriety in performing their duties. Judges have to make sure that they maintain the authority, integrity, decorum and dignity of their judicial office.” 82 54. It is therefore important to note that the ethical risks associated with social media and online messaging are not always obvious. 83 Online interactions with parties, their representatives or other persons with an interest in pending or potential cases may amount to, or be perceived as, prohibited ex parte communications. Similarly, using social media or other online tools to research parties, witnesses or aspects of a case may influence, or appear to influence, a judge’s assessment of the evidence and thereby affect both the reality and perception of a fair hearing. 84 It would therefore be advisable for Article 21 or the Commentary to the Code to additionally make clear that judges should refrain from discussing pending or likely cases on social media or messaging 82 See CCJE Opinion no. 25 (2022) on freedom of expression of judges, 2 December 2022, paras 71-72 ; the Global Judicial Integrity Network, Non-Binding Guidelines on the Use of social media by Judges (UNODC, Vienna 2019). 83 Global Judicial Integrity Network, Non-Binding Guidelines on the Use of social media by Judges (UNODC, Vienna 2019), Preamble , page 2. 84 Global Judicial Integrity Network, Non-Binding Guidelines on the Use of social media by Judges (UNODC, Vienna 2019), para. 20. RECOMMENDATION F. To clarify the scope of Article 18, specify that the prohibition on “affiliation” is directed at partisan political organizations, while preserving judges’ ability to form and join professional judicial associations and other non-partisan bodies that are compatible with judicial independence and impartiality, and clarify in the Commentary that judges should assess both paid and unpaid external activities in light of their potential impact on independence, impartiality and the appearance thereof, as well as neutrality and propriety.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 25 services, and should not use these platforms to obtain information about the persons or matters before them outside the established procedural framework. 55. Furthermore, judges’ broader online presence can, over time, create a “profile” through the accounts they follow, the groups they join, or the content they “like”, “share” or “repost”, which may be perceived as signaling bias on particular political or social issues. 85 In addition, personal security and data-protection concerns may also arise where judges share information about their private life, including their home address, or fail to restrict access to their profiles appropriately. Judges should therefore be encouraged to review the terms and conditions of the platforms they use, to understand who owns and can further process the data they post, and to limit the amount of personal information made publicly accessible. The Commentary could usefully underline that judges should assume that online content, including material in “closed” groups, may ultimately become public, and should continuously assess whether their online activity may reasonably be seen as compromising their independence, impartiality or propriety. 56. Finally, the effective implementation of Article 21 presupposes an adequate level of digital literacy. Regular training is recommended to ensure that judges understand the specific risks associated with social media, including profiling, data harvesting, security vulnerabilities, the creation of “echo chambers”, and the ethical implications of “friending” or “following” particular accounts. 86 Such training should also address how to handle online harassment or abuse without responding directly, and should raise awareness of risks stemming from the social media use of family members, close friends and court staff. 7. OTHER ISSUES RELEVANT FOR THE CODE OF ETHICS 7.1. Ethics Body 57. The Code does not currently foresee a mechanism for judges to seek advice on ethical matters. International recommendations place particular emphasis on the availability of advice and judges’ interaction with the ethics body. In this vein, the CoE Recommendation CM/Rec(2010)12 on Judges: Independence, Efficiency and Responsibilities recommends that judges should be able to seek advice on ethics from a body within the judiciary. 87 The CCJE encourages the establishment of bodies or persons “having a consultative and advisory role and available to judges whenever they have some uncertainty as to whether a given activity in the private sphere is compatible with 85 See CCJE Opinion no. 25 (2022) on freedom of expression of judges, 2 December 2022, paras. 71-72. 86 Global Judicial Integrity Network, Non-Binding Guidelines on the Use of Social Media by Judges (UNODC, Vienna 2019), paras. 14 and 38-40; CCJE, Opinion on the freedom of expression of judges (2022), para. 77; and Article 4.4 of the Council of Europe, European Charter on the Statute of the Judge (1998). 87 CoE Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers to Member States on Judges: Independence, Efficiency and Responsibilities, 17 November 2010, para. 74. RECOMMENDATION G. To strengthen the safeguards set out in Article 21, the Code and/or its Commentary should be supplemented to make clear that judges should neither discuss pending or likely cases nor research parties or witnesses via social media or similar platforms outside established procedural channels, and that regular training should be provided on the ethical, security and data-protection risks associated with social media use by judges and, where relevant, by their close environment.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 26 their status of judge”. 88 In the UNODC UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11 of the UNCAC, the importance and effectiveness of such an ethical body is also underlined, to advise members of the judiciary on the propriety of their contemplated or proposed future conduct or to issue opinions on its own initiative. 89 Similarly, the ELI-Mount Scopus European Standards of Judicial Independence suggest that: “In case of doubt as to the application of these standards to a given situation, judges may seek the advice of a body, such as a judicial ethics advisory committee, that should be established to assist in the implementation and interpretation of the standards. It should, upon enquiries from judges, advise them on ethical concerns and on the uniform application of ethical principles to everyday situations.” 90 58. In light of these recommendations, it would be beneficial to complement the Code with a clear reference to an ethics advisory mechanism for instance, a committee composed of sitting and/or retired judges mandated to provide confidential, non-binding guidance on the interpretation of the Code and on the propriety of contemplated conduct. 91 Any such body should be clearly distinguished from disciplinary authorities, with its advisory opinions having a recommendatory character only, so as not to encroach upon the independence and personal responsibility of individual judges. 7.2. Conduct of Judges after the End of Judicial Office 59. Clear standards on the conduct of judges after resignation or retirement are important to protect both public confidence in the judiciary and the individual rights of former judges. Where a code of ethics is silent or ambiguous as to its temporal scope, there is a risk of inconsistent application: either former judges are subjected, in practice, to continuing restraints that are difficult to justify under international human rights standards, or legitimate integrity safeguards (most notably confidentiality) are treated as ceasing automatically upon departure. The Code does not contain an explicit provision defining its personal and temporal scope. In particular, it does not clarify whether and to what extent certain of its ethical obligations may continue to apply to judges after they leave office. This gap is especially relevant because several provisions – by their nature – could be read as having effects beyond active service, while others would be difficult to justify once a judge is no longer exercising judicial power (and no longer benefiting from the institutional authority and constraints attached to office). 60. Article 12 is particularly relevant in the post-departure context, as it combines broad language requiring judges to exercise “restraint, balance, caution and prudence” in 88 CCJE , Opinion no. 3 on the principles and rules governing judges’ professional conduct, in particular ethics, incompatible behaviour and impartiality, 19 November 2002, para 29. 89 UNODC, UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11 (2015), para. 31. 90 See <ELI-Mount_Scopus_European_Standards_of_Judicial_Independence.pdf>. 91 UNODC, UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11 (2015), para. 31. See also Article 1.4 of the Bologna and Milan Global Code of Ethics. RECOMMENDATION H. To complement the Code with a clear reference to an ethics advisory mechanism within the judiciary, such as a committee composed of sitting and/or retired judges, mandated to provide confidential, non-binding guidance on the interpretation and application of the Code and on the propriety of contemplated conduct, clearly distinguished from disciplinary authorities.

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 27 expressing views, with more specific prohibitions on public comments that may undermine the authority of justice, on commenting on pending cases, and on using or disclosing confidential information obtained in the discharge of duties. Where a code does not expressly delineate its temporal scope, such a provision may generate interpretative uncertainty: rules that are functionally linked to the adjudicative role of a sitting judge (notably, restrictions aimed at preserving the appearance of impartiality in relation to pending proceedings) risk being read as continuing to constrain former judges’ expression, even though former judges no longer exercise judicial power and should, as a rule, enjoy the full scope of their rights. 92 61. At the same time, certain duties most notably confidentiality may legitimately continue after departure to protect the proper administration of justice and the rights of others. 93 In line with international guidance, it would therefore be advisable to distinguish more clearly in the Code between those elements of Article 12 that are inherently tied to active judicial service and those that may reasonably extend beyond it, and ensuring that any continuing restraint is narrowly framed and respects confidentiality. 7.3. Gifts and Hospitality 62. The Code does not contain any explicit provision regulating the acceptance of gifts, benefits or hospitality by judges. While Article 2 requires judges to avoid conflicts of interest and to refrain from using their position in personal or third-party interests, and Article 20 obliges judges to be aware of their own and their family members’ property interests, these provisions do not address situations involving gifts or hospitality as such, nor do they provide guidance on how judges should assess offers of advantages that may arise in professional or social contexts. The absence of a specific rule creates a gap in the ethical framework, given that gifts and hospitality may pose integrity risks even where no actual influence is exercised. It is recommended to add in the Code a provision with an explicit prohibition to ask, seek, receive and accept gifts or hospitality or other favours. Alternatively, the Code can refer to the relevant legislation where such practices are prohibited. 63. International standards emphasize that gifts and hospitality raise ethical concerns not only where influence is intended or exerted, but also where a reasonable observer might perceive a risk to independence or impartiality. In this respect, the Bologna and Milan Global Code of Judicial Ethics recognizes that acceptance of gifts or hospitality of modest value, such as tokens of appreciation or invitations by legal, professional or public bodies, may be unobjectionable depending on the circumstances, while stressing 92 Council of Europe, Consultative Council of European Judges (CCJE), Opinion No. 25 (2022) On freedom of expression of Judges, 2 December 2022, para.7 93 ODIHR, Opinion on the Rules of Professional Ethics of the Judges of the Constitutional Court of Ukraine, para.92 ; European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), Opinion on the Code of Ethical Conduct for Judges (Bulgaria), CDL-AD(2024)004, 15 March 2024, para.30; RECOMMENDATION I. To distinguish clearly between ethical obligations that are inherently linked to the exercise of judicial functions and those that may legitimately extend beyond departure from office, clarifying in particular that duties of confidentiality may continue after service, as well as temporal scope of the obligation, while providing that restrictions on expression and conduct linked to the adjudicative role, statements of public nature, interaction on social media, etc., should, as a rule, be limited to sitting judges

ODIHR Opinion on the Code of Judicial Ethics of Ukraine 28 the need for particular caution in relation to promotional or marketing activities by legal professionals or entities likely to appear before the courts. 94 Bangalore Principle 4.1.4 provides in this regard that “[a] judge and members of the judge’s family shall neither ask for, nor accept, any gift, bequest, loan or favour in relation to anything done or to be done or omitted to be done by the judge in connection with the performance of judicial duties.” 64. Including explicit ethical guidance on gifts and hospitality would strengthen the coherence of the Code and support its preventive function, without conflating ethical standards with disciplinary or criminal liability. Clear reference to gifts and hospitality would assist judges in navigating situations that may fall below the threshold of illegality but nevertheless carry ethical significance, and would align the Code more closely with internationally recognized standards on judicial integrity and anti-corruption. 7.4. Effective Application of the Code of Judicial Ethics 65. Lastly, it is important that measures are taken to ensure the effective implementation of the Code. An important element of this is providing regular training on judicial ethics to all judges, 95 noting that training should normally be based on the voluntary participation of judges. 96 [END OF TEXT] 94 Bologna and Milan Global Code of Judicial Ethics, Approved at the International Conference of Judicial independence held at the University of Bologna and at Bocconni University of Milano June 2015, paras. 5.2.14 and 5.2.15 95 Note that the UN Basic Principles on the Independence of the Judiciary provide for the proper training of judges in Article 10. OSCE participating States have also undertaken to pay particular attention to these principles in ensuring the independence of the judiciary (see Paragraph 19.2 (iv) of the OSCE, Document of the Moscow Meeting (1991)). 96 Article 7.5 of the Judicial Integrity Group, Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct (2010). RECOMMENDATION J. To introduce explicit ethical guidance on gifts and hospitality, either in the Code or in the Commentary, clarifying that judges and members of their families should neither ask for nor accept gifts, benefits or hospitality in connection with the performance of judicial duties, and underlining that even modest gifts or hospitality may raise ethical concerns depending on their source, context and perception, in line with internationally recognised standards.

Варшава, 3 березня 2026 року Opinion-Nr.: JUD-UKR/560/2025 [SA] ВИСНОВОК ПРО КОДЕКС СУДДІВСЬКОЇ ЕТИКИ УКРАЇНИ Україна Цей Висновок складений на основі напрацювань Еліс Томас, старшої міжнародної експертки з права та захисту прав людини; та д-ра Джессіки Волш, незалежної експертки з питань незалежності судової влади та лекторки права, директорки програм LL.M. юридичного факультету Букінгемьского університету. На основі матеріалів неофіційного англомовного перекладу Кодексу, наданого Радою суддів України. Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ Ul. Miodowa 10, PL-00-251 Warsaw Office: +48 22 520 06 00 www.legislationline.org

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 2 РЕЗЮМЕ ТА КЛЮЧОВІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Кодекс суддівської етики України надає настанови щодо етичної поведінки та охоплює широкий спектр питань, повʼязаних з незалежністю судової влади, неупередженістю, доброчесністю та професійною поведінкою, у тому числі в публічній комунікації, використанні технологій штучного інтелекту (ШІ), соціальних мереж та позасудових заходів. Прийняття нового Кодексу Радою суддів України вітається як крок, який може сприяти посиленню принципів суддівської поведінки, підвищувати обізнаність про етичні принципи серед суддів та зміцнювати довіру громадськості до справляння правосуддя і його прозорість, зокрема, за підтримки вичерпного Коментаря, який розписує детальніше практичні настанови, що його планується розробити. З метою забезпечення ефективного застосування на практиці, також важливо, щоб такі правила широко поширювалися серед суддів, які також мають отримувати регулярне навчання на цю тему. Цей Висновок має на меті запропонувати певні додаткові зауваги та рекомендації з наміром надалі посилювати зрозумілість , звʼязність, практичний вплив та ефективне впровадження Кодексу суддівської етики, а також стати одним із джерел розробки Коментаря. Примітно, що існує низка аспектів, які потребують уточнення або детальнішого розʼяснення в Кодексі або в Коментарі. Важливо, що в Кодексі прямо не визначено його особисті та часові рамки, що може спричинити невизначеність щодо того, чи певні зобовʼязання, зокрема, ті, що повʼязані з публічними заявами та конфіденційністю, виходять за рамки чинної судової служби. Норми про незалежність судової влади містять важливі положення про принципи та робочі обовʼязки, в тому числі вимогу проявляти стійкість до тиску та втручання, що є абсолютно неприпустимим і на таке має бути реакція у вигляді дієвих та стримуючих санкцій. Водночас, така система виграла би від більшої узгодженості, зокрема, там, де накладання положень може призвести до дублювання, а також там, де принципи незалежності, неупередженості, доброчесності та коректності суддівства можна було би чіткіше сформулювати як загальний стандарт, що визначає всі аспекти поведінки суддів. До того ж, тиск, що впливає на незалежність судової влади, може чинитися не лише з боку зовнішніх субʼєктів, а й зсередини самої судової системи, і етичні засади мали б містити чіткіші вказівки з цього приводу. Кодекс містить положення, які регулюють реалізацію свободи слова суддями, у тому числі публічні заяви та вимогу про клнфіденційність, which що відображає важливість забезпечення неупередженості, авторитету судової влади та довіри громадськості до здійснення правосуддя. Водночас, було б доцільно забезпечити застосування цих положень у відповідності до міжнародних стандартів, зокрема, шляхом чіткого розмежування між

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 3 обмеженнями, необхідними для забезпечення справедливості судових розглядів, що тривають, та законним професійним дискурсом щодо вже вирішених судових справ. Міжнародні стандарти також визнають, що судді можуть, а за певних обставин і повинні, виступати на захист верховенства права та суддівської незалежності, за умови, що такі висловлювання не суперечать гідності, неупередженості та достойності судової посади. Крім того, Кодекс міг би містити ще більш рішучі зобовʼязання щодо забезпечення справедливих, недискримінаційних та вільних від насильства й домагань судів, робочого середовища та ставлення до всіх осіб у судовій залі та під час здійснення судових функцій, а також у більш загальному плані. І нарешті, цей Висновок зазначає, що Кодекс не пропонує механізму, за допомогою якого судді можуть шукати конфіденційних , незобовʼязуючих порад про етичні питання. Міжнародні рекомендації наголошують на превентивній цінності системи консультацій на тему етики у судовій владі, яка би чітко відокремлювалася від дисциплінарних органів. На додачу, сама система виграла би від наявності чіткіших вказівок щодо поведінки після звільнення чи виходу на пенсію, а також від включення основних етичних норм щодо подарунків та гостинності. Вирішення цих питань сприятиме посиленню превентивної функції Кодексу та підтримуватиме його послідовне, надійне та ефективне застосування на практиці. Зокрема, на додаток до зазначеного вище, БДІПЛ надає такі рекомендації щодо подальшого вдосконалення Кодексу: A. Щодо загальних положень: 1. Розглянути можливість внесення змін до статті 1, щоб вона відображала обовʼязок, а не лише право суддів виступати на захист верховенства права та суддівської незалежності; [пар. 27] 2. Уточнити, бажано у статті 2 або в Коментарі, що обовʼязок протистояти тиску застосовний однаково до втручання, яке йде і ззовні, і зсередини судової влади, і що судді мають поводитися так, щоб водночас зберегти видимість опору таким тискам. [пар. 28] B. Посилити принцип рівності та недискримінації, переглянути статтю 9, з метою: (i) розширити перелік захищених характеристик, який має прямо включати, серед іншого, народження, приналежність до національної меншини, етнічне походження, сімейний стан, наявність інвалідності, а також статус мігранта чи біженця, при цьому зберігаючи загальне положення «будь-які інші ознаки»; [пар. 32] (ii) уточнити, або у тексті статті, або в коментарі, що обовʼязок недискримінації поширюється на всіх осіб, з якими судді взаємодіють у рамках своїх професійних повноважень, включаючи

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 4 сторони, свідків, адвокатів, працівників суду та колег-суддів, а також, що він охоплює не лише заборону дискримінаційної поведінки, а й нетерпимість до дискримінаційного ставлення з боку осіб, що перебувають під їхнім впливом, керівництвом або контролем, та свідоме недопущення такого ставлення, а також позитивний етичний обовʼязок усвідомлювати різноманітність та аналізувати, як слова та поведінка можуть сприйматися як прояв упередженості чи необʼєктивності, з метою сприяння створенню справедливого, недискримінаційного та вільного від утисків судового середовища; [пар. 34-35] C. Щодо свободи висловлювання суддів: 1. Посилити захист безсторонності та публічної впевненості у правосудді, внести зміни до статті 12, щоб заборона на коментарі стосувалася заяв, які робляться публічно, за межами зали суду, по суті або висловлення своєї позиції щодо справи, що перебуває у провадженні, при цьому уточнюючи, що це не заважає суддям надавати необхідну інформацію про процесуальні аспекти справи, чи долучатися до припустимих професійних та/або наукових дискусій судової практики або конкретних рішень, що набрали чинності, за умови, що таке обговорення не викликає обґрунтованих сумнівів щодо їхньої неупередженості; [пар. 36-37] 2. Забезпечити збалансований підхід до свободи висловлювання суддів, уточнити, у самому Кодексі та/або в його Коментарі, що обовʼязок проявляти «стриманість, виваженість, обачність та поміркованість» і заборона на заяви, які компрометують авторитет правосуддя, не перешкоджають суддям висловлювати свою думку , в належно обґрунтований, професійний та гідний спосіб, з питань, системного значення, таких як верховенство права, незалежність судової влади та належне функціонування судової системи, за умови, що їхні дії залишаються сумісними з принципами неупередженості, гідності та доречності. [пар. 37-38] D. Відобразити обʼєктивну природу самовідводу у відповідності до міжнародних стандартів, для цього змінити статтю 15 так, щоб судді не просто мали право, але обовʼязок заявити про самовідвід, у разі якщо суддя не може прийняти рішення у даній справі неупереджено , з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства щодо підстав та порядку, за умови, що відвід не є обовʼязковим у виняткових ситуаціях, коли неможливо сформувати інший суд для розгляду справи, що може призвести до відмови у правосудді; [пар. 42] E. Забезпечити конфіденційність та захист даних при використанні інструментів ШІ, уточнити, щоб судді не розголошували закриті матеріали справи, персональні дані чи іншу чутливу інформацію незахищеним або несхваленим системам ШІ, та забезпечити нагляд та проведення належних перевірок результатів, отриманих за допомогою

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 5 використовуваної технології, з метою незалежної верифікації та забезпечення точності й доречності будь-яких результатів, згенерованих штучним інтелектом, а також організація регулярних навчань та надання внутрішніх рекомендацій щодо безпечного та етичного використання ШІ в судовій роботі; [пар. 46-47] F. Уточнити сферу застосування статті 18, зазначивши, що заборона «належати» стосується партійних політичних організацій, при цьому зберігається можливість суддів створювати та вступати в професійні судові асоціації та інші позапартійні органи, які не суперечать принципам суддівської незалежності та неупередженості, а також приєднатися до них, і розʼяснити в Коментарі, що судді повинні оцінювати як оплачувану, так і неоплачувану зовнішню діяльність з огляду на її потенційний вплив на незалежність, неупередженість та їхню видимість, а також на нейтральність та доречність; [пар. 50-51] G. Посилити захисні засоби, визначені в статті 21, для чого Кодекс та/або його Коментар слід доповнити, щоб зрозуміліше сформулювати, що судді не повинні обговорювати справи, які перебувають на розгляді або можуть бути порушені, а також не повинні здійснювати пошук інформації про сторони чи свідків через соціальні мережі чи подібні платформи поза встановленими процесуальними каналами, а також слід регулярно проводити навчання з питань етичних ризиків, ризиків для безпеки та захисту даних, повʼязаних з використанням суддями та, за необхідності, їхнім найближчим оточенням соціальних мереж; [пар. 54] H. Доповнити Кодекс чітко згадкою про консультативний механізм з питань етики в рамках судової системи, наприклад, комітет у складі діючих суддів та/або суддів у відставці, уповноважений надавати конфіденційні рекомендації, що не мають обовʼязкової сили, щодо тлумачення та застосування Кодексу, а також щодо доцільності запланованих дій, причому цей механізм має чітко відрізнятися від дисциплінарних органів; [пар. 57-58] I. Чітко розмежувати етичні зобовʼязання, які нерозривно повʼязані з виконанням судових функцій, та ті, що можуть законно поширюватися на період після залишення посади, зокрема, уточнивши, що обовʼязки щодо збереження конфіденційності можуть зберігатися і після закінчення служби, а також визначивши часові рамки такого зобовʼязання, при цьому передбачивши, що обмеження щодо висловлювань та поведінки, повʼязані з судовою діяльністю, публічними заявами, взаємодією в соціальних мережах тощо, як правило, повинні поширюватися лише на діючих суддів. [пар. 61] J. Ввести чіткі етичні рекомендації щодо подарунків та гостинності — у Кодексі або в Коментарі — з розʼясненнями того, що судді та члени їхніх сімей не повинні ні просити, ні приймати подарунки, вигоди чи гостинність у звʼязку з виконанням судових обовʼязків, а також підкреслити, що навіть незначні подарунки чи гостинність можуть викликати етичні

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 6 застереження залежно від їхнього джерела, контексту та сприйняття, відповідно до міжнародно визнаних стандартів. [пар. 62-63] Ці та додаткові рекомендації включено у текст Висновку та виділено жирним шрифтом. На виконання мандату з надання державам -учасницям ОБСЄ допомоги у виконанні своїх зобовʼязань у сфері людського виміру ОБСЄ БДІПЛ, за запитом, аналізує законопроекти та чинне законодавство з метою оцінити їх відповідність міжнародним стандартам у сфері пра в людини та зобовʼязанням ОБСЄ, а також надає конкретні рекомендації для їх вдосконалення.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 7 ЗМІСТ I. ВСТУП ................................................................................. 8 II. ОБСЯГ АНАЛІЗУ ................................................................ 8 III. АНАЛІЗ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ............................................ 9 1. Застосовні міжнародні стандарти у галузі прав людини та зобовʼязання обсє з питань людського виміру ........................................................................................... 9 2. Передумови ................................................................................................................ 12 3. Загальні зауваження ................................................................................................ 13 4. Загальні положення ................................................................................................... 16 4.1. Захист незалежності судової влади ............................................................... 16 4.2. Незалежне прийняття рішень.......................................................................... 17 5. Поведінка під час виконання професійних обовʼязків судді ............................. 17 5.1. Незалежність у відправленні правосуддя ...................................................... 17 5.2. Рівність та недопущення дискримінації ....................................................... 18 5.3. Публічні заяви ..................................................................................................... 20 5.4. Неупередженість та самовідвід ...................................................................... 23 5.5. Етичне використання штучного інтелекту ............................................... 25 6. Поведінка та діяльність судді поза межами судової справи ............................ 27 6.1. Свобода обʼєднання та політична нейтральність ...................................... 27 6.2. Соціальні мережі та комунікація в Інтернеті ............................................. 28 7. Інші питання, дотичні до етичного кодексу ....................................................... 30 7.1. Орган з питань етики ....................................................................................... 30 7.2. Поведінка суддів після залишення посади ...................................................... 31 7.3. Подарунки та гостинність .............................................................................. 32 7.4. Ефективне застосування Кодексу суддівської етики .................................. 33 ДОДАТОК : Кодекс суддівської етики України

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 8 I. ВСТУП 1. 23 вересня 2025 року Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (тут і надалі — «БДІПЛ») отримало листа від 10 вересня 2025 року від Голови Ради суддів України із запитом провести юридичний аналіз Кодексу суддівської етики (тут і надалі — «Кодекс»). 2. 30 вересня 2025 року БДІПЛ надало відповідь на цей запит, підтвердивши свою готовність підготувати правовий висновок щодо відповідності Кодексу міжнародним стандартам у сфері захисту прав людини та зобовʼязанням ОБСЄ щодо людського виміру. Цей Висновок слід розглядати у поєднанні з іншими юридичними аналізами, що стосуються судової реформи в Україні, зокрема, Висновок БДІПЛ щодо Правил професійної етики суддів Конституційного Суду України, а також юридичними аналізами БДІПЛ, повʼязаними з доброчесністю судової гілки в Україні. 1 3. Цей Висновок було підготовано у відповідь на згаданий вище запит. БДІПЛ провело оцінку у рамках своїх повноважень надання допомоги державам- учасницям ОБСЄ у виконанні своїх зобовʼязань ОБСЄ. 2 II. ОБСЯГ АНАЛІЗУ 4. Обсяг аналізу цього Висновку охоплює лише Кодекс, поданий на розгляд. Враховуючи ці обмеження, цей Висновок не є повним та вичерпним оглядом усієї правової та інституційної бази, яка регулює суддівську етику та доброчесність судової влади в Україні. 5. Цей Висновок піднімає ключові питання та надає вказівки щодо проблемних аспектів. З метою стислості в ньому більше уваги приділяється нормам, які потребують внесення змін або вдосконалення, ніж позитивним аспектам Кодексу. Наведений нижче юридичний аналіз ґрунтується на міжнародних та регіональних стандартах, нормах і рекомендаціях у сфері прав людини, а також на відповідних зобовʼязаннях ОБСЄ щодо людського виміру. Висновок також підкреслює, де доцільно, належні практики з інших держав-учасниць ОБСЄ у цій сфері. Посилаючись на національне законодавство, БДІПЛ не просуває жодної конкретної моделі якоїсь країни. Натомість, акцент робиться на наданні чіткої інформації про застосовні міжнародні стандарти, з прикладами їх застосування на практиці у певному національному законодавстві. Будь-який приклад з іншої країни слід завжди сприймати із застереженням, адже він не обовʼязково прямо застосовний в іншій країні, тож його завжди слід розглядати у світлі ширшої національної інституційної та правової бази, а також зважати на контекст та політичну культуру даної країни. 1 Усі аналізи, які стосуються судової реформи в Україні, доступні або будуть доступні тут: <Legal reviews | LEGISLATIONLINE>. 2 БДІПЛ провело цю оцінку у рамках свого мандату надавати допомогу державам-учасницям ОБСЄ у виконанні своїх зобовʼязань, див., зокрема, Рішення ОБСЄ Подальше зміцнення верховенства права в регіоні ОБСЄ [OSCE Decision No. 7/08 Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area] (2008), пункт 4, де Рада міністрів закордонних справ «заохочує держави-учасниці, за необхідності, з допомогою, відповідних виконавчих структур ОБСЄ, згідно з їх мандатом та в рамках доступних ресурсів, продовжувати та посилювати свою роботу в поширенні інформації та передового досвіду, а також зміцнювати верховенство права [у питанні] незалежності судової гілки, ефективного відправляння правосуддя, права на справедливий суд, доступ до суду, підзвітності державних установ та службових осіб, поваги до верховенства права у державному управлінні, права на правову допомогу та повагу до прав людини осіб, які знаходяться під вартою […]».

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 9 6. Крім того, у відповідності до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 3 (тут і надалі — «CEDAW») та Плану дій ОБСЄ 2004 року з підтримання ґендерної рівності 4 і зобовʼязань пріоритизувати ґендер у заходах, програмах і проектах ОБСЄ, цей Висновок інтегрує, де доцільно, аспект ґендеру та різноманіття. 7. Цей Висновок ґрунтується на неофіційному англомовному перекладі Кодексу, наданому Радою суддів України, який додається до цього документу у вигляді Додатку. Можуть траплятися помилки, повʼязані з перекладом. Якщо Висновок потрібно буде перекладати на іншу мову, перевагу має англійська версія. 8. З огляду на зазначене вище, БДІПЛ наголошує, що цей Висновок не перешкоджає БДІПЛ складати додаткові письмові чи усні рекомендації або коментарі щодо відповідних тем в Україні на майбутнє. III. АНАЛІЗ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. ЗАСТОСОВНІ МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ У ГАЛУЗІ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ЗОБОВʼЯЗАННЯ ОБСЄ З ПИТАНЬ ЛЮДСЬКОГО ВИМІРУ 9. Судова влада відіграє основну роль у забезпеченні верховенства права, демократії та захисті прав людини для усіх осіб. 5 Незалежність судової влади є фундаментальним принципом і невідʼємною складовою будь-якої демократичної держави, заснованої на верховенстві права. 6 Цей принцип вимагає, щоб судова влада як інституція та кожен суддя окремо могли виконувати свої професійні обовʼязки без неправомірного впливу, тиску чи втручання з будь-якого джерела, включно з виконавчою та законодавчою гілками влади або іншими зовнішніми субʼєктами. Незалежність так само передбачає, що судді захищені від свавільних дисциплінарних заходів або заходів впливу, і що вони можуть приймати рішення у справах виключно на підставі закону та доказів. Доброчесність судової влади доповнює незалежність, вимагаючи від суддів дотримання найвищих стандартів етичної та професійної поведінки, тим самим забезпечуючи як видимість неупередженості, так і довіру громадськості до справедливого відправлення правосуддя. 7 10. На міжнародному рівні право кожної особи на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і неупередженим судом, встановленим законом, гарантується статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та 3 Конвенція ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок (тут і надалі — «CEDAW»), прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї 34/180 від 18.12.1979 р. Україна приєдналася до Конвенції 12.03.1981 р. 4 Див. План дій ОБСЄ щодо сприяння ґендерній рівності [OSCE Action Plan for the Promotion of Gender Equality], прийнятий Рішенням № 14/04, MC.DEC/14/04 (2004), пар. 32. 5 Рішення Ради міністрів ОБСЄ № 7/08 «Подальше зміцнення верховенства права в регіоні ОБСЄ» [OSCE Decision No. 7/08 Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area], 8 грудня 2008 року, п. 4. 6 Рада ООН з прав людини, Резолюція про незалежність і неупередженість судової влади, присяжних та експертів, а також незалежність адвокатів, A/HRC/29/L.11, 30 червня 2015 року. Як зазначено у Копенгагенському документі ОБСЄ 1990 року [OSCE Copenhagen Document 1990], п. 2, «правова держава означає не просто формальну законність, яка забезпечує регулярність і послідовність у досягненні і підтримці демократичного порядку, але і справедливість, засновану на визнанні і повному прийнятті вищої цінності людської особистості та гарантовану установами, які забезпечують структуру для її найповнішого вираження». 7 Див., напр., Рада Європи, Консультативна рада європейських суддів (CCJE), Висновок № 3 (2002) про Принципи і правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, етику, несумісну поведінку та неупередженість [Opinion No. 3 (2002) on the Principles and Rules Governing Judges’ Professional Conduct, in particular Ethics, Incompatible Behaviour and Impartiality], 19 листопада 2002 року; CCJE, Висновок № 21 про запобігання корупції серед суддів [Opinion No. 21 (2018) on Preventing corruption among judges], 9 листопада 2018 року.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 10 політичні права (тут і надалі — МПГПП). 8 Інституційні та процедурні гарантії, необхідні для забезпечення такої незалежності, викладені в Основних принципах незалежності судової влади ООН, 9 які визначають засадничі вимоги до призначення на посади, строк повноважень, умови служби та захист від неправомірного впливу. Додаткові настанови містяться у Бангалорських принципах поведінки суддів, 10 які прописують основні цінності, які очікуються від суддів, та встановлюють рамку для етичної поведінки для забезпечення незалежності, неупередженості та доброчесності. У своєму Загальному коментарі № 32 до Статті 14 МПГПП Комітет ООН з прав людини наголосив, що держави повинні гарантувати фактичну незалежність судової влади від політичного втручання та запровадити чіткі, обʼєктивні та прозорі процедури, що регулюють призначення суддів на посади, їхню оплату праці, підвищення по службі, відсторонення від виконання обовʼязків, а також застосування дисциплінарних заходів. 11 Крім того, частина 1 статті 11 Конвенції ООН проти корупції (тут і надалі — UNCAC) вимагає від держав-учасниць «вжити заходів для посилення доброчесності та запобігання можливостей для корупції серед представників судової влади. Такі заходи можуть включати правила щодо поведінки представників судової влади». 12 У сукупності ці документи підтверджують, що незалежність та доброчесність судової влади є необхідними умовами для забезпечення права на справедливий судовий розгляд та збереження довіри громадськості до належного відправлення правосуддя. 11. Як член Ради Європи, Україна також зобовʼязана за Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод (ЄКПЛ), 13 зокрема, згідно зі статтею 6, яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи «незалежним і безстороннім судом», встановленим законом». У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив, що «незалежність» є необхідною передумовою неупередженості та характеризує не лише сукупність інституційних та оперативних механізмів, які мають забезпечувати захист від надмірного впливу та/або необмеженої дискреції інших державних органів, а й «психічний стан, що характеризується несприйнятливістю судді до зовнішнього тиску як проявом моральної чесності». 14 До того ж, Четвертий раунд оцінювання Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO) присвячений питанням запобігання корупції, зокрема, стосовно суддів, та передбачає надання рекомендацій щодо таких питань як незалежність, конфлікт інтересів, кодекси поведінки та дисциплінарні процедури. 15 8 Міжнародний пакт ООН про громадянські та політичні права [UN International Covenant on Civil and Political Rights (ICCPR)], Генеральна асамблея, резолюція 2200A (XXI), прийнята 16 грудня 1966 року. Україна ратифікувала МПГПП від 12 листопада 1973 року. 9 ООН, Основні принципи незалежності судової влади [Basic Principles on the Independence of the Judiciary], Резолюція Генеральної асамблеї 40/32, ухвалена 29 листопада 1985 року, та Резолюція 40/146, ухвалена 13 грудня 1985 року. 10 Бангалорські принципи поведінки суддів було прийнято Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів та переглянуто під час зустрічі Круглого столу верховних судів, який відбувся у Гаазі (25–26 листопада 2002 року). Далі їх було підтримано Резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року Економічної та соціальної ради ООН. Див. також: Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів [Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct], розроблені Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, 2010. 11 Комітет ООН з прав людини, Загальний коментар № 32 до статті 14 МПГПП: Право на рівність перед судами та трибуналами та на справедливий судовий розгляд, 23 серпня 2007 року, пар. 19. 12 Конвенція ООН проти корупції [United Nations Convention against Corruption], прийнята 31 жовтня 2003 року Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 58/4. Конвенція була ратифікована Україною від 2 грудня 2009 року. 13 Конвенція Ради Європи про захист прав людини та основних свобод (тут і надалі — ЄКПЛ), підписана 4 листопада 1950 року, яка набула чинності 3 вересня 1953 року. Україна ратифікувала ЄКПЛ 17 липня 1997 року. 14 Див., напр., ЄСПЛ, Гудмундур Андрі Оустратсон проти Ісландії [Guðmundur Andri Ástráðsson v. Iceland] [GC], № 26374/18, 1 грудня 2020 року, п.п. 220-221 і 234. 15 Див. Рада Європи, Група держав проти корупції (GRECO), Четвертий раунд оцінювання з питань запобігання корупції в контексті депутатів парламенту, суддів та прокурорів – Додаток до другого звіту про відповідність – Україна [Fourth Evaluation Round on corruption prevention in respect of members of parliament, judges and prosecutors - Addendum to the Second Compliance Report - Ukraine], GrecoRC4(2024)15, 20 лютого 2025 року.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 11 12. Зважаючи на те, що Україна має статус країни-кандидата на вступ в ЄС, та враховуючи відкриття для переговорів «Кластеру 1: Основи процесу вступу до ЄС», який, серед іншого, підкреслює роль функціонування демократичних інститутів, верховенства права та реформи публічного адміністрування, потреба забезпечити незалежність, неупередженість та доброчесність судової влади на усіх рівнях є вкрай важливою. 16 В умовах, коли довіра громадськості до судової влади залишається дуже низькою, 17 а в минулому фіксувалися випадки порушення доброчесності суддів, 18 проблеми з послідовним застосуванням етичних норм та стандартів доброчесності наголошують на важливості наявності чіткої та узгодженої системи судової етики. До того ж, стаття 47 Хартія Основних прав ЄС гарантує право на ефективний засіб правового захисту та на справедливий судовий розгляд е незалежному та неупередженому суді, яке має бути встановлено законом. 19 13. Держави-учасниці ОБСЄ також зобовʼязалися забезпечити «незалежність суддів та неупереджене функціонування державної судової служби» як один з елементів правосуддя, «які суттєво необхідні для повного вираження гідності, притаманної людині, а також рівних та невідʼємних прав всіх людей» (Копенгагенський документ 1990 року). 20 У Московському документі 1991 року 21 держави-учасниці також зобовʼязалися «поважати міжнародні стандарти, повʼязані з незалежністю суддів […] та неупередженим функціонуванням державної судової служби» (п. 19.1) та «забезпечити, щоб незалежність судової влади була гарантована і закріплена у конституції або в законі країни, та поважалася на практиці» (п. 19.2). Крім того, у своєму Рішенні № 7/08 про подальше зміцнення верховенства права в регіоні ОБСЄ (2008), Рада Міністрів ОБСЄ також закликала держави-учасниці ОБСЄ «виконувати свої зобовʼязання за міжнародним правом та дотримуватися своїх зобовʼязань в рамках ОБСЄ щодо верховенства права як на міжнародному, так і на національному рівнях, зокрема, у всіх аспектах законодавства, державного управління та судової системи», як ключовий елемент верховенства права в регіоні ОБСЄ. 22 Більше детальні настанови подаються у Варшавських рекомендаціях БДІПЛ про незалежність та підзвітність судової влади 23 та у Київських рекомендаціях БДІПЛ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії. 24 14. Інші міжнародні та регіональні документи, що не мають обовʼязкової сили, містять додаткові рекомендації, які мають значення для даного висновку, зокрема: 16 Див. Європейська комісія, Робочий документ персоналу Європейської Комісії – Звіт про Україну за 2025 рік [Commission Staff Working Document – Ukraine 2025 Report], SWD(2025) 759 final, 4 листопада 2025 року, С. 29-30. 17 Див., напр., Європейська комісія, Робочий документ персоналу Європейської Комісії – Звіт про Україну за 2025 рік [Commission Staff Working Document – Ukraine 2025 Report], SWD(2025) 759 final, 4 листопада 2025, С. 29. 18 Див., напр., Огляд ОЕСР доброчесності та боротьби з корупцією в Україні [OECD Integrity and Anti‑Corruption Review of Ukraine] (2025), Розділ 4.2. 19 Хартія основних прав Європейського Союзу [Charter of Fundamental Rights of the European Union] (EU), OJ C 326, 26 жовтня 2012 року. 20 Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ [OSCE Document of the Copenhagen Meeting of the Conference on the Human Dimension of the CSCE], Копенгаген, 5 червня-29 липня 1990 року, п.п. 5 і 5.12. 21 Документ Московської наради Конференції НБСЄ з людського виміру [OSCE Document of the Moscow Meeting of the Conference on the Human Dimension of the CSCE], Москва, 10 вересня-4 жовтня 1991 року. 22 Рішення Ради міністрів ОБСЄ № 7/08 про подальше зміцнення верховенства права в регіоні ОБСЄ [OSCE Ministerial Council Decision No. 7/08 on Further Strengthening the Rule of Law in the OSCE Area], Хельсінкі, 4-5 грудня 2008 року. 23 БДІПЛ, Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [ODIHR, Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], 2023. 24 БДІПЛ, Київські рекомендації щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії [ODIHR, Kyiv Recommendations on Judicial Independence in Eastern Europe, South Caucasus and Central Asia], 2010.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 12 - Бангалорські принципи поведінки суддів (2006) Глобальної мережі судової доброчесності та Коментар до них, 25 а також Заходи для ефективної реалізації Бангалорських принципів (2010) 26 і Доповідь про ґендерні питання доброчесності суддів (2019); 27 - Керівництво з імплементації Конвенції ООН проти корупції (UNCAC) та Методика оцінки із виконання Статті 11 Конвенції; 28 - Висновки Консультативної ради європейських суддів Ради Європи, зокрема, Висновок № 2 (2002) щодо принципів та правил, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, етику, несумісну поведінку та неупередженість і Висновок № 21 (2018) про запобігання корупції серед суддів; 29 - Відповідні юридичні висновки БДІПЛ 30 та Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія). 31 2. ПЕРЕДУМОВИ 15. Кодекси судової етики відіграють важливу роль у формуванні професійного середовища, в якому судді виконують свої обов’язки. Визначаючи основні цінності судової служби, такі як незалежність, неупередженість, доброчесність, сумлінність, коректність, рівність та компетентність, вони допомагають суддям вирішувати етичні питання, що можуть виникати в процесі їхньої роботи, та сприяють принциповому й самостійному прийняттю рішень, вільним від неправомірного впливу. Водночас такі кодекси інформують громадськість про принципи поведінки, яких слід очікувати від суддів, що має сприяти підвищенню прозорості та зміцненню впевненості у справедливому й неупередженому відправленні правосуддя. 16. У цьому контексті Кодекс суддівської етики, ухвалений 18 вересня 2024 року Конгресом суддів України, за пропозицією Ради суддів України, 32 є позитивним кроком, що свідчить про готовність зміцнювати етичні принципи та рекомендації для суддів. Прийняття Кодексу як рішення, прийняте найвищим органом судового самоврядування України, 33 складає частину ширших заходів, спрямованих на підвищення рівня професіоналізму, забезпечення доброчесності та зміцнення довіри громадськості до судів в Україні. 25 Бангалорські принципи поведінки суддів [Bangalore Principles of Judicial Conduct], прийняті Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, яка є незалежним, автономним, неприбутковим та добровільним органом, що складається з керівників судових органів або старших судів з різних країн, які було переглянуто під час зустрічі Круглого столу верховних судів, який відбувся у Гаазі (25–26 листопада 2002 року), та підтримано Резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року Економічної та соціальної ради ООН. Див. також Коментар до Бангалорських принципів поведінки суддів [Commentary on the Bangalore Principles of Judicial Conduct] (вересень 2007 року) та Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів [Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct], розроблені Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, 2010. 26 Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів [Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct] (2010), розроблені Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів для допомоги в практичній імплементації Бангалорських принципів. 27 Доповідь про ґендерні питання доброчесності суддів [Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues] (2019), напрацьований Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів. 28 UNODC, Методика оцінки з виконання Статті 11 Конвенції ООН проти корупції [UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11] (2015). 29 Режим доступу: <CCJE Opinions and Magna Carta - Consultative Council of European Judges>. 30 Див., напр., БДІПЛ, Зауваження до Коментаря до Кодексу суддівської етики Казахстану [Comments on the Commentary on the Code of Judicial Conduct of Kazakhstan] (2018). 31 Див., напр., юридичні висновки, дотичні до судової влади, Венеційська комісія, а також (оновлений) Збірник висновків та звітів Венеційської комісії щодо суддів, Венеційська Комісія [Compilation of Venice Commission Opinions and Reports concerning Judges, Venice Commission], CDL-PI(2025)003. 32 Стаття 58 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», режим доступу: On the Judiciary and the ... | on June 2, 2016 № 1402-VIII. 33 Стаття 129 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», режим доступу: On the Judiciary and the ... | on June 2, 2016 № 1402-VIII.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 13 17. Рада суддів також розпочала напрацьовувати Коментар до Кодексу, покликаний сприяти «правильному розумінню та практичному застосуванню» його положень, що є позитивним кроком і відповідає передовій практиці у цій сфері. 34 З огляду на це, важливо, щоб інтерпретація положень Кодексу відображала загально прийняті погляди та професійні цінності суддів. 35 Отже, з метою забезпечення підтримки та формування відчуття причетності до процесу доцільно розробляти та затверджувати Коментар у рамках інклюзивного та плюралістичного процесу консультацій із залученням суддів з усієї країни. 18. Наведені нижче зауваження висловлюються з конструктивною метою, щоб ще більше підвищити зрозумілість, узгодженість, практичну значущість та ефективність застосування Кодексу суддівської етики. Деякі з наведених нижче рекомендацій можуть також бути корисними для розробки Коментаря. 3. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ 19. Пори те, що прийняття нового Кодексу є важливим кроком на шляху до зміцнення доброчесності судової влади, його ефективність залежатиме від його належного виконання. Декілька загальних питань, що стосуються структури та тлумачення, потребують додаткового вивчення з метою забезпечення узгодженості Кодексу та його ефективного застосування відповідно до міжнародних стандартів та передової практики. 20. У преамбулі Кодексу загалом згадуються міжнародні документи та «високі стандарти поведінки», яких очікують від суддів. Однак головне завдання Кодексу суддівської етики полягає не лише в регулюванні конкретних видів поведінки, а й у закріпленні основних судових цінностей, таких як незалежність, неупередженість, доброчесність, коректність та сумлінність, які лежать в основі всіх етичних зобов’язань. 36 Хоча деякі з цих цінностей згадуються у статтях 1–4 Кодексу, вони не визначені прямо як загальні принципи і не виконують функції зведеного викладу цілей. З огляду на важливу роль суддів у захисті прав людини та основних свобод, 37 було б також доцільно прямо зазначити цю ключову роль суддів у Кодексі. Крім того, у Преамбулі не визнається прямо вирішальна роль судової влади у боротьбі з корупцією та зміцненні доброчесності, а також не відзначається превентивна функція Кодексу суддівської етики як інструменту зменшення ризиків корупції та сприяння дотриманню етичних стандартів у судовій системі (див. статтю 11 (1) Конвенції ООН проти корупції). Явне врахування цих основних цілей сприятиме судовому тлумаченню та зміцнить прихильність до міжнародних антикорупційних стандартів. Тому було би доцільно уточнити ці основоположні цілі та ключові функції суддів у преамбулі або вступній частині, щоб забезпечити послідовне тлумачення Кодексу. 34 Див., напр., хоча і щодо етичного кодексу для парламентарів, GRECO, Четвертий раунд оцінювання з питань запобігання корупції в контексті депутатів парламенту, суддів та прокурорів – Додаток до другого звіту про відповідність – Україна [Fourth Evaluation Round on corruption prevention in respect of members of parliament, judges and prosecutors - Addendum to the Second Compliance Report - Ukraine], GrecoRC4(2024)15, 20 лютого 2025 року, п.п. 43 і 46. Див. також, напр., Доповідь про ґендерні питання доброчесності суддів [Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues] (2019), напрацьований Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, С. 36; та Венеційська комісія, CDL-AD(2024)004 – Болгарія – Спільний висновок про Кодекс етичної поведінки суддів, п. 52. 35 БДІПЛ, Зауваження до Коментаря до Кодексу суддівської етики Казахстану [Comments on the Commentary on the Code of Judicial Conduct of Kazakhstan] (2018), п. 26. 36 Бангалорські принципи поведінки суддів [Bangalore Principles of Judicial Conduct], (2002), прийняті Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, цінності 1-6. 37 Бангалорські принципи поведінки суддів [Bangalore Principles of Judicial Conduct], (2002), прийняті Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, Преамбула; Рекомендація Ради Європи CM/Rec(2010)12 Комітету міністрів держав-членів щодо суддів: незалежність, ефективність та обовʼязки, 17 листопада 2010 року, Преамбула.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 14 21. Як було відзначено БДІПЛ у декількох висновках, з огляду на характер та мету правил професійної етики (а саме: узагальнення загальних принципів і правил, рекомендацій або стандартів добросовісної поведінки, прийнятих судовою владою з метою регулювання діяльності суддів та надання їм можливості оцінювати конкретні питання для забезпечення судової незалежності та доброчесності, 38 ), вони не призначені слугувати директивними нормами. Натомість вони розроблені як основа для етичного аналізу, орієнтир та інструмент саморегулювання. З огляду на це, їх не слід в першу чергу ототожнювати з дисциплінарними правилами, порушення яких може призвести до дисциплінарних санкцій, що можуть вплинути на статус судді. 39 Хоча етичний кодекс може містити як положення, що встановлюють обов’язкові зобов’язання, так і орієнтовні етичні стандарти, поєднання добровільного характеру преамбули та директивних формулювань у основному тексті може спричинити неоднозначність щодо нормативної сили Кодексу, що підкреслює важливість його єдиного тлумачення та застосування, гарантуючи, що порушення обов’язкового характеру певних етичних стандартів не прирівнюватиметься до порушення дисциплінарних норм. 22. Стаття 4 Кодексу передбачає, що «порушення етичних норм, встановлених цим Кодексом, саме по собі не може слугувати підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності». Зміст цього положення, як видається, передбачає, що порушення Кодексу, у поєднанні з іншими протиправними діями, що становлять дисциплінарне порушення, потенційно може призвести до дисциплінарної відповідальності. Міжнародні рекомендації підкреслюють, що поведінку, яка тягне за собою дисциплінарні санкції, слід чітко відрізняти від порушення Кодексу суддівської етики. 40 Як наголошено у Варшавських 38 Наприклад, Коментар до Словенського Кодексу суддівської етики зазначає, що «мета викладення етичних принципів у формі кодексу полягає у зміцненні у суддів усвідомлення своєї приналежності до професії; цей кодекс покликаний слугувати суддям орієнтиром, що допоможе їм вирішувати етичні дилеми, з якими вони стикаються у професійному та приватному житті»: Кодекс суддівської етики, Коментар, прийнятий Комісією з етики та доброчесності (Любляна, квітень 2016 року, оновлено в 2017 р.). 39 Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], БДІПЛ, 2023, п.25. Див. також, напр, БДІПЛ, Висновок до Закону про зовнішнє оцінювання суддів та кандидатів на посади суддів для Верховного суду юстиції Республіки Молдова [Opinion on the Law on the External Evaluation of Judges and Candidates for the Position of Judge of the Supreme Court of Justice of the Republic of Moldova], 1 липня 2024 року, п. 47; БДІПЛ Варшавські рекомендації з питань незалежності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence] (2023), п. 25; та БДІПЛ-Венеційська комісія, Спільний висновок до проєкту поправок до законодавства про дисциплінарну відповідальність суддів у Киргизькій республіці [Joint Opinion on the Draft Amendments to the Legal Framework on the Disciplinary Responsibility of Judges in the Kyrgyz Republic] (2014), .п.п. 25-26. Див. також Європейська комісія з питань правосуддя, Висновок № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів, п. 30, який передбачає, що «Етичні норми слід чітко відрізняти від неправомірних дій, що є підставою для застосування дисциплінарних санкцій. Оскільки мета етичного кодексу відрізняється від мети дисциплінарної процедури, етичний кодекс не повинен використовуватися як інструмент дисциплінарного впливу на суддів. У випадках, коли етичні норми та професійні правила поведінки збігаються стосовно позасудової поведінки, яка може підірвати довіру громадськості до судової влади, критерій порогового рівня допомагає розмежувати поведінку, що є неетичною, та поведінку, яка повинна тягнути за собою дисциплінарну відповідальність»; та Рекомендація 13, яка передбачає: «Етичні норми слід чітко відрізняти від неправомірних дій, які є підставою для застосування дисциплінарних санкцій»; та Висновок № 3 Консультативної ради європейських суддів [CCJE Opinion no. 3 on ethics and liability of judges] (2002), п.п. 44 і 46- 47. Див. також Суддівська група з питань зміцнення доброчесності судових органів, Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів (2010), стаття 15; і Венеційська комісія, Висновок Венеційської комісії щодо проєкту Кодексу суддівської етики Республіки Таджикистан [Opinion of the Venice Commission on the Draft Code on Judicial Ethics of the Republic of Tajikistan], CDL-AD(2013)035, п. 31. 40 Див. Європейська комісія з питань правосуддя, Висновок № 7 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів, п. 30, який передбачає, що «Етичні норми слід чітко відрізняти від неправомірних дій, що є підставою для застосування дисциплінарних санкцій. Оскільки мета етичного кодексу відрізняється від мети дисциплінарної процедури, етичний кодекс не повинен використовуватися як інструмент дисциплінарного впливу на суддів. У випадках, коли етичні норми та професійні правила поведінки збігаються стосовно позасудової поведінки, яка може підірвати довіру громадськості до судової влади, критерій порогового рівня допомагає розмежувати поведінку, що є неетичною, та поведінку, яка повинна тягнути за собою дисциплінарну відповідальність»; та Рекомендація 13, яка передбачає: «Етичні норми слід чітко відрізняти від неправомірних дій, які є підставою для застосування дисциплінарних санкцій». Див. також Суддівська група з питань зміцнення доброчесності судових органів, Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів (2010), стаття 15; див. також БДІПЛ, Зауваження до Коментаря до Кодексу суддівської етики Казахстану [Comments on the Commentary on the Code of Judicial Conduct of Kazakhstan] (2018), п. 12. Див. також Висновок до Закону про зовнішнє оцінювання суддів та кандидатів на посади суддів для Верховного суду юстиції Республіки Молдова [ODIHR Opinion on the Law on the External Evaluation of Judges and Candidates for the Position of Judge of the Supreme Court of Justice of the Republic of Moldova], 1 липня 2024 року, п. 47; БДІПЛ, Варшавські рекомендації з питань незалежності судової влади (2023), п. 25; та БДІПЛ-Венеційська комісія, Спільний висновок до проєкту поправок до законодавства про дисциплінарну відповідальність суддів у Киргизькій республіці [Joint Opinion on the

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 15 рекомендаціях БДІПЛ, «Незважаючи на взаємозв’язок між ними, етичні норми не повинні слугувати підставою для дисциплінарного провадження, а органи, що контролюють порушення етичних норм, повинні бути відокремлені від органів, уповноважених розглядати дисциплінарні справи». 41 Справді, як зазначалося вище, мета етичного кодексу суттєво відрізняється від мети дисциплінарної процедури, а з огляду на його орієнтовний характер, він може бути поданий досить загальними і нечіткими формулюваннями, що не завжди відповідає вимозі передбачуваності та не може слугувати підставою для накладення дисциплінарної відповідальності. Щоб уникнути двозначності, за винятком випадків неправильного перекладу, це положення слід переглянути, щоб чітко зазначити, що порушення Кодексу не є правовою підставою для дисциплінарної відповідальності. У разі певного збігу етичних принципів та певних дій, які можуть становити дисциплінарні порушення, підставою для порушення дисциплінарної справи має бути законодавча база, що регулює дисциплінарну відповідальність, а не можливе порушення Кодексу. 23. Ще одна проблема пов’язана з відсутністю чіткості щодо сфери застосування Кодексу. У тексті не вказано, чи поширюються його положення виключно на діючих суддів, чи певні зобов’язання, такі як ті, що стосуються конфіденційності (стаття 12 (4) Кодексу), використання службової інформації або обмежень щодо публічних коментарів, поширюються також на колишніх або суддів у відставці, а також, у відповідних випадках, на присяжних. Це слід уточнити. Міжнародний досвід свідчить про те, що певні обмеження основних свобод суддів, таких як свобода вираження поглядів та свобода поширення інформації, можуть застосовуватися лише під час перебування на службі, що означає: судді у відставці, як правило, повинні мати можливість реалізовувати свої права та свободи без обмежень, за винятком випадків, коли це стосується або пов’язано з конфіденційною інформацією, отриманою під час виконання службових обов’язків. 42 Водночас, з огляду на те, що в суспільній свідомості може зберігатися асоціація з судовою владою, слід додатково врахувати потенційну шкоду, яку певна діяльність після закінчення суддівської кар’єри може завдати авторитету чи репутації судової влади, а також те, чи не може вона негативно відбитися на судовій владі. 43 24. Крім того, слід підкреслити, що, будучи «живим» документом, кодекс судової поведінки або етики, як правило, повинен періодично переглядатися та, за необхідності, оновлюватися з метою реагування на нові виклики. 44 При цьому рекомендується консультуватися не лише з суддями, а й з іншими зацікавленими сторонами, такими як користувачі судових послуг, судові та адвокатські асоціації, представники громадянського суспільства та наукових кіл, оскільки це може стати Draft Amendments to the Legal Framework on the Disciplinary Responsibility of Judges in the Kyrgyz Republic] (2014), п.п. 25-26. Див. також Консультативна рада європейських суддів (CCJE), Висновок № 3 (2002) про етику та відповідальність суддів [CCJE Opinion no. 3 on ethics and liability of judges] (2002), п.п. 44-47; та Велика хартія суддів (2010), п. 18. Див. також Венеційська комісія, Висновок Венеційської комісії щодо проєкту Кодексу суддівської етики Республіки Таджикистан [Opinion of the Venice Commission on the Draft Code on Judicial Ethics of the Republic of Tajikistan], CDL-AD(2013)035, п. 31; та Європейська мережа рад з питань судової влади, Мінімальні судові стандарти V. Дисциплінарні провадження та відповідальність суддів (2014-2015), п.п. 19-20. 41 БДІПЛ, Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], 2023, п. 25. 42 Консультативна рада європейських суддів, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів [Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges], 2 грудня 2022 року, п. 7. 43 Див., напр., Міжнародна асоціація суддівської незалежності та миру у світі, Болонсько-Міланський глобальний кодекс суддівської етики [Bologna and Milan Global Code of Ethics] (2015), Розділ 9. Див. також, напр., Суди та трибунали Великої Британії, Настанови до поведінки суддів [Guide to Judicial Conduct] (липень 2023 р.), який зазначає, що через те, що «Судді у відставці можуть і надалі сприйматися широким загалом як представники судової влади [...], тому їм слід виявляти обачність […], щоб уникнути будь-якої відповідальності». 44 Доповідь про ґендерні питання доброчесності суддів [Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues] (2019), напрацьований Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, С 36.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 16 у значну допомогу в забезпеченні того, щоб кодекс містив змістовні та чіткі рекомендації, адаптовані до особливостей правової системи, в якій працює судова влада. 45 25. Нарешті, з метою забезпечення ефективного застосування на практиці Кодекс слід широко поширювати, а судді повинні регулярно проходити навчання та отримувати практичні рекомендації щодо його положень, зокрема стосовно конфлікту інтересів, публічних комунікацій та використання штучного інтелекту й інших цифрових технологій. 46 Ці заходи сприятимуть підвищенню обізнаності суддів щодо етичних норм, забезпечать послідовне застосування Кодексу та зміцнять довіру громадськості до судової влади. 4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 4.1. Захист незалежності судової влади 26. У статті 1 Кодексу визнається важливість дотримання етичних норм та довіри громадськості до незалежності судової влади, а також роль суддів у забезпеченні верховенства права. У ній також передбачено, що судді «мають право» вживати заходів для захисту незалежності та авторитету судової влади, у тому числі на міжнародному рівні, «у ситуаціях, коли незалежність та авторитет судової влади перебувають під загрозою». Міжнародні стандарти підкреслюють, що судді не тільки можуть, але й у деяких випадках зобов’язані користуватися своїм правом на свободу вираження поглядів, щоб виступити на захист верховенства права та судової незалежності, коли ці фундаментальні цінності опиняються під загрозою. У цьому контексті Консультативна рада європейських суддів наголосила, що судді «зобов’язані виступити на захист верховенства права та судової незалежності, коли ці цінності опиняються під загрозою». У цьому контексті Консультативна рада європейських суддів наголосила, що судді «зобов’язані виступити на захист верховенства права та судової незалежності, коли ці цінності опиняються під загрозою». Цей підхід знаходить своє відображення у судовій практиці Європейського суду з прав людини. 47 У Варшавських рекомендаціях БДІПЛ наголошується, що судді «зобов’язані виступати на захист верховенства права та судової незалежності в ситуаціях, коли ці цінності опиняються під загрозою». 48 27. З огляду на ці стандарти, було б доцільно розглянути можливість переформулювання статті 1 таким чином, щоб вона відображала професійний обов’язок, а не лише право, виступати чи діяти на захист верховенства права та незалежності судової влади. 45 UNODC, Методика оцінки з виконання Статті 11 Конвенції ООН проти корупції [UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11] (2015), п. 26. 46 Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів [Measures for the Effective Implementation of the Bangalore Principles of Judicial Conduct] (2010), розроблені Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів для допомоги в практичній імплементації Бангалорських принципів, п. 2.1. 47 Рада Європи, Консультативна рада європейських суддів, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів [Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges], 2 грудня 2022 року, п. 58; ЄСПЛ, Журек проти Польщі [Żurek v. Poland], № 39650/18, рішення від 10 жовтня 2022 року, п. 222; Доповідь спеціального доповідача ООН з питань незалежності суддів та адвокатів, Доповідь про права на свободу вираження поглядів, обʼєднань та мирних зібрань для суддів та прокурорів [Report on the rights to freedom of expression, association and peaceful assembly by judges and prosecutors], офлайн та онлайн версія], A/HRC/41/48, 29 квітня 2019 року, п. 102. 48 БДІПЛ, Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], 2023, п.п. 28-29.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 17 4.2. Незалежне прийняття рішень 28. Стаття 2 Кодексу покладає на суддів обов’язковий обов’язок бути «непіддатливими до будь-якого тиску чи втручання» у діяльності, пов’язаній із здійсненням правосуддя. У контексті поточних судових реформ захист суддів від втручання має вирішальне значення. Хоча згадка про «будь-який» тиск є позитивним кроком, міжнародна практика свідчить, що етичні кодекси повинні чітко визначати можливі джерела такого тиску. Досвід країн регіону ОБСЄ свідчить, що незалежність судової влади може опинитися під загрозою не лише з боку зовнішніх суб’єктів (таких як виконавча влада, законодавча влада, широка громадськість або сторони спору), а й з боку внутрішніх суб’єктів, зокрема голів судів та вищих судових інстанцій, особливо у випадках, коли вони здійснюють адміністративні повноваження або використовують такі інструменти, як розподіл справ чи передання справ, у спосіб, що може вплинути на винесення судових рішень. 49 Щоб надати суддям чіткіші вказівки та надійніший захист від тиску з боку колег або керівництва, доцільно було б у статті 2 або в коментарі уточнити, що обов’язок протистояти тиску однаково поширюється як на втручання ззовні, так і на втручання зсередини судової системи. 5. ПОВЕДІНКА ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ ʼЯЗКІВ СУДДІ 5.1. Незалежність у відправленні правосуддя 29. Статті 5 та 6 присвячені основному принципу незалежності судової влади у здійсненні правосуддя. У статті 5 зазначено, що незалежність судді є необхідною передумовою верховенства права та складовою справедливого судового розгляду, тоді як стаття 6 детально описує обов’язок здійснювати правосуддя незалежно, керуючись принципами верховенства права та власним переконанням судді. З огляду на це значне перекриття, коли стаття 5 діє переважно як декларативне закріплення принципу, а стаття 6 – як його оперативне втілення, доцільно було б впорядкувати ці положення, наприклад, шляхом їх консолідації, з метою підвищення чіткості та уникнення дублювання. 30. Водночас принцип судової незалежності не обмежується лише виконанням судових функцій у суді, а є всеосяжною гарантією, яка визначає всі аспекти поведінки суддів, включаючи їхню поведінку поза судом та особисті стосунки. 49 Київські рекомендації щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії – Судова адміністрація, відбір та підзвітність (2010), БДІПЛ, п.п. 11 і 35; БДІПЛ, Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], 2023, п. 32. РЕКОМЕНДАЦІЯ A. 1. Розглянути можливість внесення змін до статті 1, щоб вона відображала обов’язок, а не лише право суддів виступати на захист верховенства права та незалежності судової влади. 2. Уточнити, бажано у статті 2 або в коментарі, що обов’язок протистояти тиску однаково поширюється як на втручання ззовні, так і зсередини судової системи, і що судді повинні поводитися таким чином, щоб зберегти навіть видимість опору такому тиску.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 18 Щоб відобразити його основоположний характер, загальне положення про судову незалежність, яке наразі міститься у статті 5, доцільніше було б розмістити у розділі I (Загальні положення), тим самим визначивши його як керівний принцип, що застосовується до всього Кодексу. 31. Крім того, стаття 6 вимагає від суддів здійснювати правосуддя незалежно «незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, спонукання, погрози чи публічну критику». Хоча це формулювання загалом відповідає необхідності захищати суддів від зовнішнього тиску, міжнародні стандарти та рекомендації, зокрема Основні принципи незалежності судової влади ООН, підкреслюють: «судова влада має вирішувати справи, що розглядаються нею, неупереджено, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неналежного впливу, спонукань, тиску, погроз або втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку та з будь-якої причини». 50 Можливо, було б доцільно розширити формулювання статті 6, щоб воно стосувалося не лише зовнішніх втручань, впливів чи стимулів, а й втручань зсередини судової системи; це дозволило б краще відобразити широкий спектр потенційних загроз та тиску (як прямого, так і непрямого), яким піддаються судді. 5.2. Рівність та недопущення дискримінації 32. У статті 9 визнається, що судді «повинні поважати людську гідність» та «не повинні допускати жодної дискримінації», що є позитивним доповненням. Хоча це положення завершується загальною формулюванням, що стосується дискримінації за «будь-якими іншими ознаками», у ньому не згадуються деякі підстави, що підлягають захисту та прямо передбачені міжнародними та регіональними договорами, 51 та практикою ЄСПЛ, що постійно розвивається, 52 такими як народження, приналежність до національної меншини, національне 50 ООН, Основні принципи незалежності судової влади [Basic Principles on the Independence of the Judiciary], Резолюція Генеральної Асамблеї 40/32, прийнята 29 листопада 1985 року, та резолюція 40/146, прийнята 13 грудня 1985 року, п. 2. 51 Особливо статті 2 та 6 МПГПП, у яких згадується «раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні чи інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інші обставини»; Стаття 14 ЄКПЛ та Протокол 12 до ЄКПЛ згадують «за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою»; Стаття 5 Конвенції про права осіб з інвалідністю (CRPD), ратифікована Молдовою від 21 вересня 2010 року; Стаття 4 (3) Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок і домашньому насильству і боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), ратифікована Республікою Молдова від 18 липня 2022 року, яка згадує про «статі, гендеру, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, стану здоров’я, інвалідності, сімейного стану, статусу мігранта чи біженця або іншого статусу». Комітет ООН з економічних, соціальних та культурних прав чітко визнає ґендерну ідентичність серед заборонених підстав для дискримінації (Комітет ООН з економічних, соціальних та культурних прав, Загальний коментар № 20: недискримінація економічних, соціальних та культурних прав (Ст. 2, п. 2) [General Comment No. 20: Non-Discrimination in Economic, Social and Cultural Rights (Art. 2, par 2)], UN Doc E/C.12/GC/20, 2009, п. 32). Див. також: Стаття 21 Хартії основних прав Європейського Союзу, в якій йдеться про «стать, расу, колір шкіри, етнічне чи соціальне походження, генетичні особливості, мову, релігію чи переконання, політичні чи будь-які інші погляди, належність до національної меншини, майновий стан, походження, інвалідність, вік або сексуальну орієнтацію»; Директива про рівність у сфері зайнятості (2000/78/EC), обмежується сферою зайнятості та професійної діяльності й охоплює такі ознаки, як релігія, або переконання, інвалідність, вік та сексуальна орієнтація. 52 ЄСПЛ розʼяснив, що заборона дискримінації поширюється на «сексуальну орієнтацію» та «ґендерну ідентичність»; див. ЄСПЛ в Хамтоху та Аксенчік проти Росії [Khamtokhu and Aksenchik v. Russia] [GC], № 60367/08 та 961/11, 24 січня 2017 року, п. 61, «Стаття 14 забороняє будь-які відмінності, що ґрунтуються на ідентифікованій, об’єктивній або особистій ознаці, або «статусі», за якими окремі особи чи групи відрізняються одна від одної» (підстави для дискримінації), підкреслюючи, що перелік підстав для дискримінації є «ілюстративним і не вичерпним» (тобто відкритим) переліком, та зазначаючи, що слова «інший статус» зазвичай мають широке значення, а їхнє «тлумачення не обмежується ознаками, які є особистими в тому сенсі, що вони є вродженими або притаманними»; ЄСПЛ, А.М. та інші поти Росії [A.M. and Others v. Russia], № 47220/19, 6 липня 2021 року, п. 73, де йдеться: «заборона дискримінації, передбачена статтею 14 Конвенції, належним чином поширюється на питання, пов’язані з гендерною ідентичністю». Європейський суд з прав людини також зазначив, що «посилання на традиційний розподіл гендерних ролей у суспільстві не може виправдовувати позбавлення чоловіків […] права на батьківську відпустку» і що «гендерні стереотипи, такі як уявлення про жінок як основних доглядальниць за дітьми та про чоловіків як основних годувальників, самі по собі не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням для різного ставлення, так само як і подібні стереотипи, засновані на расовій приналежності, походженні, кольорі шкіри чи сексуальній орієнтації» (Константін Маркін проти Росії [Konstantin Markin v. Russia [GC], № 30078/06, 22 березня 2012 року, п. 143).

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 19 походження, сімейний стан, інвалідність, статус мігранта або біженця. Рекомендується доповнити цей перелік, прямо вказавши також на ці інші підстави, що підлягають захисту. Явне зазначення перелічених вище ознак як підстав, що підлягають захисту, допоможе донести до громадськості, що дискримінація за цими ознаками є неприйнятною з точки зору стандартів судової етики. 53 Отже, приведення тексту у більшу відповідність до міжнародних стандартів може усунути будь-які сумніви щодо його тлумачення та продемонструвати більш рішуче дотримання принципів рівності. 33. Крім того, у Бангалорських принципах поведінки суддів (цінність № 5 щодо рівності) заборона дискримінації пов’язується з більш широкою метою забезпечення рівного ставлення до всіх у судах. У них наголошується, що суддям недостатньо лише утримуватися від явно дискримінаційної поведінки; від суддів також очікується, що вони « усвідомлюватимуть та розумітимуть різноманітність у суспільстві та відмінності, що виникають з різних джерел» та визнаватимуть, як їхні власні слова та поведінка можуть сприйматися як прояв упередженості чи забобонів. 54 Хоча стаття 9 насамперед встановлює заборону дискримінаційних дій, вона не відображає прямо цей позитивний аспект усвідомлення та саморефлексії. Тому доцільно було б підкреслити, що етичний обов’язок недопущення дискримінації передбачає формування такого усвідомлення з метою сприяння не лише формальній, а й реальній рівності в судових провадженнях. 34. Щоб забезпечити всебічне розуміння обов’язку щодо недопущення дискримінації, доцільно було б чітко зазначити, що стаття 9 поширюється на всіх осіб, зокрема на сторони, свідків, адвокатів, працівників суду та колег-суддів, а також на широку громадськість. 55 Будь-яке нерівне або упереджене ставлення до осіб, які беруть участь у судовому процесі, може вплинути на справедливість або, принаймні, на сприйняття справедливості судового розгляду, тоді як упередженість або упередження щодо інших осіб у залі суду чи поза нею можуть викликати сумніви щодо здатності судді забезпечити рівність перед судом. 35. Розробка принципу рівності в Кодексі могла б також передбачати більш рішучі зобов’язання щодо забезпечення справедливих, недискримінаційних та вільних від насильства й домагань судів, робочого середовища та ставлення до всіх осіб у судовій залі та під час виконання судових функцій, а також, у більш загальному плані. 56 У цьому контексті було б доцільно уточнити, що від суддів очікується рівне ставлення до всіх осіб, які постають перед ними — включаючи сторони, свідків, адвокатів, працівників суду та колег-суддів — і що вони не повинні свідомо допускати дискримінаційних дій з боку осіб, які перебувають під їхнім керівництвом або контролем. 57 Також важливо висвітлити — або в самому Кодексі, або в письмових коментарях — різноманітні форми, які можуть набувати питання судової доброчесності, пов’язані з гендерною проблематикою та різноманітністю, зокрема сексуалізований шантаж, сексуальні та інші форми домагань, сексуальну та іншу дискримінацію, 53 Див. також Джокʼякартські принципи плюс 10 [Yogyakarta Principles plus 10 (YP plus 10)], Додаткові принципи та обовʼязки держави щодо застосування міжнародного права у сфері прав людини стосовно сексуальної орієнтації , гендерної ідентичності, гендерного самовираження та статевих ознак у доповнення Джокʼякартських принципів (10 листопада 2017 року). 54 Бангалорські принципи поведінки суддів [Bangalore Principles of Judicial Conduct], прийняті Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, 2002, цінності 5.1-5.2. 55 Ibid, цінність 5.3 56 Див. Парламентська асамблея Ради Європи (PACE), Парламенти, вільні від сексизму та сексуальних домагань [Parliaments free of sexism and sexual harassment], С. 5. 57 Бангалорські принципи поведінки суддів [Bangalore Principles of Judicial Conduct], прийняті Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, 2002, цінності 5.3-5.4

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 20 гендерні упередження, нерівномірний гендерний розподіл, гендерні стереотипи або неналежну сексуальну поведінку. 58 Хоча можуть звучати думки, що, можливо, немає необхідності розглядати насильство щодо жінок, сексуальні чи інші форми домагань або підбурювання до дискримінації та ненависті як етичну проблему, оскільки це заборонено іншими законами, важливо ще раз наголосити, що межі законної поведінки не збігаються з межами етичної поведінки. 59 5.3. Публічні заяви 36. Стаття 12 Кодексу регулює питання публічних заяв та захисту конфіденційної інформації. Обов’язок «утримуватися від публічних заяв та/або коментарів» щодо справи, що розглядається, відповідає міжнародним стандартам. Висновок № 25 Консультативної ради європейських суддів (CCJE) зазначає, що «…Виконуючи свої судові функції, судді повинні виявляти максимальну стриманість у справах, які вони розглядають, щоб зберегти свій імідж неупередженості. Судді повинні поводитися так, щоб не створювати враження про наявність у них особистих упереджень або прихильності в тій чи іншій справі. Якщо суддя публічно натякає на те, що він/вона вже сформував/ла негативну думку щодо справи заявника до розгляду справи, його/її заяви об’єктивно виправдовують побоювання обвинуваченого щодо його/її неупередженості…». 60 Однак у статті 12 конкретно згадуються «публічні заяви», тоді як у статті 2.4 Бангалорських принципів, навпаки, зазначено, що судді не повинні «робити жодних коментарів публічно або в інший спосіб» (виділено автором), які могли б вплинути на справедливість або результат розгляду справи. Останнє відображає 58 Доповідь про ґендерні питання доброчесності суддів [Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues] (2019), напрацьований Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, С. 75. 59 Доповідь про ґендерні питання доброчесності суддів [Paper on Gender-related Judicial Integrity Issues] (2019), напрацьований Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, С. 6. 60 Див. ККЄС, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів [Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges], 2 грудня 2022 року, п. 37, з подальшими посиланнями на судову практику ЄСПЛ. РЕКОМЕНДАЦІЯ B. Посилити принцип рівності та недопущення дискримінації, для чого переглянути статтю 9 з метою: (i) розширити перелік захищених ознак, щоб прямо включити, серед іншого, походження, приналежність до національної меншини, інвалідність, а також статус мігранта чи біженця, зберігши при цьому загальне положення «будь- які інші ознаки»; (ii) уточнити, або в тексті статті, або в коментарі, що обов’язок недискримінації поширюється на всіх осіб, з якими судді взаємодіють у рамках виконання своїх професійних обов’язків, включно зі сторонами, свідками, адвокатами, працівниками суду та колегами-суддями, і що він охоплює не лише заборону дискримінаційної поведінки, а й нетерпимість до дискримінаційного ставлення з боку осіб, які перебувають під їхнім впливом, керівництвом або контролем, та свідоме недопущення такого ставлення, а також позитивний етичний обов’язок усвідомлювати різноманіття та замислюватися над тим, як слова та поведінка можуть сприйматися як прояв упередженості чи забобонів, з метою сприяння створенню справедливого, недискримінаційного та вільного від домагань судового середовища.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 21 обов’язок суддів проявляти «максимальну стриманість у справах, які вони розглядають, з метою збереження свого іміджу як неупереджених суддів». 61 Тому рекомендується внести зміни до статті 12, зобов’язавши суддів утримуватися від публічних коментарів щодо суті справ, що знаходяться на розгляді, як у суді, так і поза ним, а також від висловлення своєї позиції стосовно справи, що розглядається, при цьому уточнивши, що це не заважає суддям надавати необхідну інформацію щодо процесуальних аспектів справи. 37. Крім того, частина 3 статті 12 передбачає, що судді не повинні ставити під сумнів рішення суду, які ще не набули чинності. Хоча необхідність утримуватися від заяв, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді або авторитет остаточних рішень, є очевидною, міжнародні стандарти також визнають, що аналіз судової практики є частиною легітимного судового дискурсу. У своєму Висновку № 25 (2022) щодо свободи вираження поглядів суддів ККЄС підкреслює, що: «Коментарі суддів щодо вирішених справ, які не стосуються їхньої власної діяльності, не обов’язково ставлять під сумнів їхню неупередженість. Коментування судової практики безпосередньо пов’язане з їхньою професійною діяльністю. У рамках своєї професійної діяльності судді мають право висловлювати конструктивні та ввічливі коментарі щодо вирішених справ». 62 Отже, рекомендується розглянути можливість уточнення пункту 3 статті 12, щоб чіткіше розмежувати коментарі, які можуть обґрунтовано вплинути на справедливість або гадану неупередженість у справах, що розглядаються або розглядатимуться в майбутньому, та допустимі професійні та/або наукові обговорення судової практики або конкретних рішень, що набрали чинності. 38. Слід також підкреслити, що зобов’язання виявляти «стриманість, виваженість, обережність та розсудливість» під час висловлення поглядів, а також заборона публічних коментарів чи заяв, які можуть поставити під загрозу виконання судових обовʼязків, як це передбачено статтею 12, не повинні тлумачитися як надмірне обмеження свободи вираження поглядів, оскільки такі обмеження апріорі спрямовані на захист незалежності та неупередженості судової влади. Стаття 10 (2) ЄКПЛ прямо посилається на законну мету «збереження авторитету та неупередженості судової влади» для обмеження свободи вираження поглядів. Водночас, як зазначалося вище, судді також зобов’язані висловлюватися або діяти на захист верховенства права та судової незалежності (п. 26 supra). У Варшавських рекомендаціях БДІПЛ підкреслюється, що «судді повинні мати можливість користуватися цією свободою [вираження поглядів], щоб брати участь у публічному дискурсі з питань, що стосуються верховенства права та реалізації прав людини, зокрема, але не виключно, у дебатах щодо законодавства, політик, які можуть впливати на судове самоврядування, та тем, що порушують фундаментальні питання в демократичному суспільстві. Судді також мають обов’язок висловлюватися на захист верховенства права та судової незалежності в ситуаціях, коли ці цінності перебувають під загрозою». 63 Крім того, ККЄС стверджує, що судді мають «етичний та/або юридичний обов’язок захищати [свою свободу вираження поглядів] і виступати на захист верховенства права та судової незалежності, коли ці фундаментальні цінності опиняються під 61 Європейський суд з прав людини, Методичні вказівки до Статті 6 Європейської конвенції з прав людини: право на справедливий суд (кримінальна гілка) (оновлено від 28 лютого 2025 року), цитата: Лавенц проти Латвії [Lavents v. Latvia] (2002) пар. 118; та Бушемі проти Італії [Buscemi v. Italy] (1999), п. 67. 62 ККЄС, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів [Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges], 2 грудня 2022 року, п. 40 63 БДІПЛ, Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], 2023, п.п. 28-29.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 22 загрозою». 64 Це відповідає рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Бака проти Угорщини», в якому суд зазначив, що заявник — суддя, якого достроково усунули з посади голови Верховного суду в результаті правових реформ, висловлював свої погляди та критику щодо конституційних та законодавчих реформ, що впливали на судову владу, з питань, пов’язаних із функціонуванням та реформуванням судової системи, незалежністю та непорушністю суддів, а також зниженням пенсійного віку для суддів, і всі ці питання становлять суспільний інтерес, та дійшов висновку, що його заяви не виходили за межі суто професійної критики. 65 Тому, можливо, доцільно було б уточнити, принаймні в Коментарі, що вимога стриманості не виключає виважених та обґрунтованих публічних виступів суддів з системних питань, що стосуються верховенства права та судової реформи, за умови, що такі виступи не суперечать їхнім обов’язкам щодо неупередженості, гідності та доречності. 39. Нарешті, з точки зору структури Кодексу, слід зазначити, що стаття 12 наразі розміщена в розділі II Кодексу, який регулює поведінку під час виконання судових функцій, тоді як її зміст — публічні заяви та захист конфіденційної інформації — очевидно поширюється також на ситуації, що виникають поза межами судової зали та поза межами виконання судових обов’язків. З метою більш точного відображення її подвійної актуальності як для поведінки в суді, так і поза ним, слід розглянути можливість перенесення статті 12 до розділу «Загальні положення» або ж іншим чином уточнити в тексті чи коментарі, що передбачені нею зобов’язання застосовуються до професійної та публічної комунікації суддів у ширшому розумінні. 64 ККЄС, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів [Opinion No. 25 (2022) on freedom of expression of judges], п. 58; Спеціальний доповідач про незалежність суддів та адвокатів, Доповідь про права на свободу вираження поглядів, обʼєднань та мирних зібрань для суддів та прокурорів [Report on the rights to freedom of expression, association and peaceful assembly by judges and prosecutors, both offline and online], A/HRC/41/48, 29 квітня 2019 року, п. 102; Європейська мережа рад з судової влади, Софійська декларація про незалежність та підзвітність судової влади (2013), п. vii; Суддівська група з питань зміцнення доброчесності судових органів, Коментар до Бангалорських принципів (2007), п. 140; ККЄС, Велика Хартія суддів (2010), п. 3. 65 ЄСПЛ, Бака проти Угорщини [Baka v. Hungary] [GC], № 20261/12, 23 червня 2016 року, п.п. 170-173. РЕКОМЕНДАЦІЯ C. 1. З метою посилення захисту неупередженості та довіри громадськості до судової влади, внести зміни до статті 12 таким чином, щоб заборона на коментарі поширювалася на публічні заяви, зроблені поза межами судової зали, щодо суті справи або висловлення позиції стосовно справи, що розглядається, при цьому уточнивши, що це не заважає суддям надавати необхідну інформацію про процесуальні аспекти справи, а також брати участь у допустимих професійних та/або наукових дискусіях щодо судової практики або конкретних рішень, що набрали чинності, за умови, що такі дискусії не викликають обґрунтованих сумнівів щодо їхньої неупередженості; 2. З метою забезпечення зваженого підходу до свободи вираження поглядів суддів слід уточнити у Кодексі та/або його Коментарі, що обов’язок дотримуватися «стриманості, виваженості, обережності та розсудливості» та заборона на заяви, які можуть поставити під загрозу суддівську посаду, не заважають суддям висловлюватися, у добре обґрунтований, професійний та гідний спосіб, з питань системного значення, таких як верховенство права, незалежність судової влади та належне функціонування системи правосуддя, за умови, що їхні

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 23 5.4. Неупередженість та самовідвід 40. Стаття 10 Кодексу визначає обов’язок суддів бути «неупередженими та об’єктивними» під час виконання своїх судових обов’язків. Позитивним є також те, що це положення стосується того, як суддів сприймають, вимагаючи від них утримуватися від поведінки чи висловлювань, які можуть викликати сумніви щодо рівності суддів та присяжних у здійсненні правосуддя. Це загалом відповідає міжнародним стандартам, які підкреслюють, що неупередженість має як суб’єктивний, так і об’єктивний вимір, і що судді повинні дбати про те, щоб їхня поведінка «як у суді, так і поза ним» сприяла довірі громадськості до їхньої неупередженості та неупередженості судової влади, а також до відповідного враження. 66 Водночас стаття 10 розміщена в розділі II Кодексу, який, як зазначено, регулює поведінку «під час виконання професійних обов’язків судді». Така структура може мимоволі створити враження, що обов’язок уникати поведінки, яка може викликати сумніви щодо неупередженості, поширюється лише на час виконання судових функцій у суді. З огляду на те, що заяви чи поведінка поза межами судової зали можуть так само впливати на те, як сприймається неупередженість судді під час судового розгляду, доцільно перенести або зробити перехресне посилання на відповідну частину статті 10 Кодексу у Розділі I (Загальні положення). 41. Стаття 15 регулює питання самовідводу та передбачає, що суддя повинен усуватися від розгляду справи у випадках, передбачених процесуальним законодавством, а також містить чітке визнання того, що судді мають право на самовідвід, якщо вони мають сумніви щодо своєї неупередженості у конкретній справі. З огляду на це, Кодекс правильно закріплює обов’язок самовідводу у чинному процесуальному законодавстві, яке визначає відповідні підстави та процедури, і, отже, відображає те, що самовідвід є насамперед юридичною вимогою, коли такі підстави є. Водночас міжнародні інструменти, що стосуються запобігання корупції у судовій системі, загалом формулюють самовідвід як обов’язок, а не лише як право. ЄСПЛ застосовує як (i) суб’єктивний критерій, за яким слід враховувати особисті переконання та поведінку конкретного судді, так і (ii) об’єктивний критерій – тобто шляхом з’ясування, чи надавав сам суд (а, серед іншого, його склад) достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості, визначаючи, чи, окрім поведінки судді, існують такі факти, як ієрархічні або інші зв’язки між суддею та іншими учасниками провадження, які можуть викликати сумніви щодо його або її неупередженості. У справі Мікаллеф проти Мальти, ЄСПЛ ЄСПЛ детальніше роз’яснив, які елементи слід враховувати для оцінки неупередженості суду та окремих суддів, зазначивши, що в справах, де порушуються питання неупередженості та можливої упередженості чи заангажованості, ЄСПЛ 66 Бангалорські принципи поведінки суддів [Bangalore Principles of Judicial Conduct], прийняті Суддівською групою з питань зміцнення доброчесності судових органів, та переглянуто під час зустрічі Круглого столу верховних судів, Гаага, листопад 2002 року, Цінність 2 (Неупередженість), п.п. 2.1–2.2. Див. також Комітет ООН з прав людини, Загальний коментар № 32 до Статті 14 МПГПП: право на рівність перед судами і трибуналами та на справедливий суд, 23 серпня 2007 року, п. 21; та ЄСПЛ, Мікаллеф проти Мальти [Micallef v. Malta] [GC], 15 жовтня 2009 року, п.пі. 96-99. виступи залишаються сумісними з неупередженістю, гідністю та доречністю.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 24 насамперед орієнтується на об’єктивний критерій, а також наголосивши, що суб’єктивний та об’єктивний критерії не обов’язково виключають один одного. 67 Суд також наголосив, що «будь-який суддя, щодо якого існують обґрунтовані підстави побоюватися відсутності неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи». 68 42. Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів (Цінність 2, п. 2.5), від судді очікується, що він або вона «самоусунеться від участі в будь-якому судовому процесі», якщо він або вона не в змозі розглянути справу неупереджено або якщо розсудливому спостерігачеві може здатися, що це саме так; Болонсько-Міланський глобальний кодекс суддівської етики дотримується схожого підходу. 69 Більш детально питання самовідводу висвітлено в Порівняльній записці БДІПЛ щодо чинних стандартів та регулювання самовідводу та відводу суддів. 70 Хоча Кодекс не може розширювати чи змінювати визначені законом підстави для самовідводу, встановлені в процесуальному законодавстві, він може належним чином відображати в своїх етичних засадах об’єктивний аспект неупередженості, сформований у міжнародній судовій практиці, зокрема з точки зору «розумного спостерігача». Отже, автори проекту могли б розглянути переформулювання статті 15, щоб також включити посилання на «розумного спостерігача» та відобразити, що за таких обставин судді зобов’язані усунутися від розгляду справи, зберігаючи при цьому посилання на підстави та процедури, визначені в процесуальному законодавстві. 43. Водночас побоювання, що надто жорстке формулювання може сприяти невиправданим самовідводам, є обґрунтованими і визнаються в Бангалорських принципах, де зазначено, що «відвід судді не повинен вимагатися, якщо неможливо сформувати інший суд для розгляду справи або якщо через нагальні обставини бездіяльність може призвести до серйозної судової помилки». 71 Частина 3 статті 15 Кодексу передбачає, що [a] суддя не повинен зловживати правом на самовідвід». Кодекс міг би ще чіткіше висвітлити це питання, підкресливши, наприклад, у Коментарі, що: (i) неупередженість є основною професійною чеснотою, якої очікують від кожного судді; та (ii) судді мають паралельний етичний обов’язок «у межах розумного поводитися таким чином, щоб мінімізувати випадки, коли їм доведеться усуватися від розгляду або вирішення справ». 72 44. У цьому контексті низка інших положень Кодексу вже вказує на те саме, закликаючи суддів уникати конфліктів інтересів (стаття 2), виявляти стриманість і розсудливість у висловленні своїх поглядів (стаття 12) та уникати стосунків, що викликають сумніви щодо їхньої незалежності та неупередженості (стаття 19). Може бути корисним зробити цей зв’язок ще більш явним, наприклад, уточнивши у коментарі до статті 15, що ці зобов’язання також мають на меті зменшити ризик виникнення ситуацій, у яких може бути необхідним самовідвід. Нарешті, зазначення у статті 15 (3) Кодексу про те, що правом на самовідвід не можна зловживати, є позитивним доповненням, оскільки це сприяє забезпеченню того, 67 Див. також ЄСПЛ, Мікаллеф проти Мальти [Micallef v. Malta] [GC], 15 жовтня 2009 року, п. 93. 68 Див., напр., ЄСПЛ, Мікаллеф проти Мальти [Micallef v. Malta] [GC], 15 жовтня 2009 року, п. 98. 69 Болонсько-Міланський глобальний кодекс суддівської етики [Bologna and Milan Global Code of Ethics], Прийнято на Міжнародній конференції незалежності судової влади, що проводилася в Болонському університеті та в Міланському університеті Бокконі, червень 2015 року, п. 3.8. 70 Див. БДІПЛ, Порівняльна записка БДІПЛ щодо чинних стандартів та регулювання самовідводу та відводу суддів [Comparative Note on the Applicable Standards and Regulation of Recusals and Self-recusals of Judges], 15 грудня 2025 року. 71 Бангалорські принципи поведінки суддів, Цінність 2 (Неупередженість), п. 2.5. 72 Бангалорські принципи поведінки суддів, Цінність 2 (Неупередженість), п. 2.3.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 25 щоб самовідвід використовувався як гарантія неупередженості, а не як механізм уникнення складних або делікатних справ. 5.5. Етичне використання штучного інтелекту 45. Включення до статті 16 Кодексу окремого положення щодо етичного використання штучного інтелекту (ШІ) свідчить про те, що застосування допоміжних технологій може впливати на виконання суддями своїх обов’язків. У статті визнається, що використання технологій штучного інтелекту є допустимим, «за умови, що це не впливає на його/її незалежність чи неупередженість, не стосується оцінки доказів та процесу прийняття рішень і не порушує вимог законодавства». Це загалом відповідає новітнім міжнародним стандартам та рекомендаціям, в яких наголошується, що судова функція має залишатися під контролем судді-людини. Наприклад, у Європейській етичній хартії Європейської комісії з ефективності правосуддя щодо використання штучного інтелекту в судових системах наголошується на принципі «контролю з боку користувача», згідно з яким штучний інтелект може допомагати, але не замінювати людей, які приймають рішення. 73 Аналогічно, ККЄС підкреслює, що, покладаючись на технології, судді повинні здійснювати необхідний контроль за результатами, отриманими за допомогою цих технологій, та проводити належні перевірки з метою виявлення потенційно неточних, оманливих або непідтверджуваних результатів, згенерованих штучним інтелектом, які можуть міститися в них. 74 46. Водночас у міжнародних дискусіях щодо етичного використання штучного інтелекту застерігають, що головні ризики для незалежності та автономії судової влади часто виникають не через формальне делегування прийняття рішень штучному інтелекту, а через «упередженість автоматизації» — схильність користувачів покладатися на результати роботи алгоритмів або надмірно довіряти їм, особливо коли ці результати подаються як нейтральні або засновані на даних. 75 У випадках, коли штучний інтелект використовується для підтримки юридичних досліджень, узагальнення матеріалів або допомоги в підготовці проектів рішень, існує ризик того, що судді можуть покладатися на такі інструменти без достатнього критичного аналізу. З метою забезпечення як незалежності, так і підзвітності, було б доцільно, щоб у статті 16 або в коментарі до неї було чітко зазначено, що кожен суддя зберігає повну та особисту відповідальність за зміст, обґрунтування та 73 Європейська комісія з ефективності правосуддя (CEPEJ), Європейська етична хартія щодо використання штучного інтелекту в судових системах [European Ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment] (2018), Принцип 5 («Під контролем користувача»). 74 Див., напр., ККЄС, Висновок № 28 (2025) про важливість благополуччя суддів для відправлення правосуддя [Opinion No. 28 (2025) on the importance of judicial well-being for the delivery of justice]. п. 19. 75 Спеціальний доповідач ООН з питань незалежності суддів та адвокатів, Штучний інтелект у судових системах: перспективи та ризики [Artificial intelligence in judicial systems: promises and pitfalls], UN Doc. A/80/169, п. 12. РЕКОМЕНДАЦІЯ D. З метою відображення об’єктивного характеру обов’язку самовідводу відповідно до міжнародних стандартів, внести зміни до статті 15 таким чином, щоб суддя не лише мав право, а й був зобов’язаний усуватися від розгляду справи, якщо він або вона не в змозі вирішити її неупереджено, при цьому зберігши посилання на чинне процесуальне законодавство щодо підстав та порядку самовідводу, за умови, що самовідвід не є обов’язковим у виняткових ситуаціях, коли неможливо сформувати інший склад суду для розгляду справи, що може призвести до відмови у правосудді.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 26 результат будь-якого судового рішення, незалежно від будь -якої технологічної допомоги, використаної при його підготовці, і повинен завжди здійснювати необхідний нагляд за процесом прийняття рішень та проводити належну перевірку результатів, отриманих за допомогою використовуваної технології, з метою незалежної верифікації та забезпечення точності та доцільності будь-яких результатів, згенерованих ШІ, перш ніж покладатися на них. 47. Крім того, використання інструментів штучного інтелекту, а зокрема загальнодоступних генеративних систем штучного інтелекту, викликає серйозні занепокоєння щодо конфіденційності, захисту даних та безпеки судової інформації. 76 Водночас Спеціальний доповідач ООН застеріг, що використання зовнішніх систем штучного інтелекту, особливо тих, що розроблені приватними компаніями, несе значні ризики щодо витоку, комерціалізації та втрати контролю над конфіденційними судовими даними. 77 З огляду на ці ризики доцільно було б уточнити — або безпосередньо у статті 16, або шляхом посилання на статтю 12 щодо конфіденційності — що судді не повинні розкривати закриті матеріали справ, персональні дані чи іншу конфіденційну інформацію незахищеним або несертифікованим інструментам штучного інтелекту, а також що будь-які засоби штучного інтелекту, які використовуються в судовій роботі, повинні відповідати чинним стандартам захисту даних та інформаційної безпеки. 48. Нарешті, ефективне виконання статті 16 залежатиме від належного рівня цифрової грамотності серед представників судової влади. У міжнародних рекомендаціях наголошується, що судді повинні регулярно проходити навчання щодо можливостей та обмежень інструментів штучного інтелекту, зокрема щодо ризиків упередженості, непрозорості, неточних, оманливих або неперевірених результатів, що генеруються штучним інтелектом, порушень захисту даних та надмірної залежності від автоматизованих результатів, а також щодо способів збереження контролю та підзвітності з боку людини під час використання таких інструментів. 78 Тому в коментарі до статті 16 було б доцільно наголосити на необхідності постійного підвищення кваліфікації та розробки інституційних стратегій щодо безпечного й етичного використання штучного інтелекту в судовій діяльності, щоб передбачені Кодексом запобіжні заходи могли ефективно застосовуватися на практиці. 76 Спеціальний доповідач ООН з питань незалежності суддів та адвокатів, Штучний інтелект у судових системах: перспективи та ризики [Artificial intelligence in judicial systems: promises and pitfalls], UN Doc. A/80/169, п.п. 61 і 69(b) (застереження щодо оприлюднення та комерційного використання приватних судових даних); ККЄС, Висновок №26 (2023) «У руслі прогресу: використання допоміжних технологій у судовій системі» [Opinion n° 26 (2023) "Moving forward: the use of assistive technology in the judiciary”], п. 92(xi)(xii); 77 Спеціальний доповідач ООН з питань незалежності суддів та адвокатів, Штучний інтелект у судових системах: перспективи та ризики, п.п. 45, 61, 69. 78 Ibid. п.п. 62-63. РЕКОМЕНДАЦІЯ E. З метою забезпечення конфіденційності та захисту даних під час використання інструментів штучного інтелекту слід чітко зазначити, що судді не повинні розкривати непублічні матеріали справ, персональні дані чи іншу конфіденційну інформацію незахищеним або несертифікованим системам штучного інтелекту, а також підкреслити необхідність забезпечення нагляду та проведення належних перевірок результатів, отриманих за допомогою використовуваної технології, з метою незалежної верифікації та забезпечення точності й доречності будь-яких результатів,

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 27 6. ПОВЕДІНКА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СУДДІ ПОЗА МЕЖАМИ СУДОВОЇ СПРАВИ 6.1. Свобода обʼєднання та політична нейтральність 49. Стаття 18 Кодексу забороняє суддям бути членами політичних партій або профспілок, виявляти лояльність до таких організацій, а також брати участь у політичних заходах, мітингах чи страйках. Вона також обмежує можливість суддів обіймати будь-які інші оплачувані посади або займатися іншою оплачуваною діяльністю, за винятком наукової, викладацької чи творчої роботи, та вимагає від суддів ставити здійснення правосуддя понад усі інші види діяльності. Ці обмеження мають на меті забезпечити незалежність та політичну нейтральність судової влади та запобігти ситуаціям, коли зовнішня діяльність судді може поставити під сумнів його неупередженість. 50. Водночас Основні принципи ООН передбачають, що «…члени судової влади, як і інші громадяни, мають право на свободу вираження поглядів, віросповідання, об’єднання та зібрань, однак при здійсненні цих прав судді повинні завжди поводитися таким чином, щоб зберегти гідність своєї посади, а також неупередженість і незалежність судової влади». Абсолютні або широко сформульовані заборони на «приналежність» до профспілок можуть на практиці обмежувати законні форми об’єднання, які не обов’язково підривають незалежність судової влади. Як підкреслено у Варшавських рекомендаціях, судді мають право «утворювати та приєднуватися до асоціацій суддів та інших організацій, включаючи профспілки, з метою просування своїх інтересів та принципів судової незалежності й підзвітності. Судді також можуть користуватися цим правом для створення та вступу до організа цій громадянського суспільства та некомерційних організацій, таких як благодійні фонди, за умови, що їхні цілі не мають політичного характеру. Однак це право може бути обмежене та підлягати таким обмеженням, які можуть бути необхідними у випадках, коли створення або вступ до об’єднання суперечить публічним обов’язкам та/або ставить під загрозу неупередженість суддів або її видимість». 79 Зокрема, судді повинні мати право створювати та вступати до асоціацій суддів або інших організацій «з метою представлення своїх інтересів, сприяння підвищенню своєї професійної кваліфікації та захисту своєї судової незалежності». 80 Щоб уникнути таких непорозумінь, у статті 18 слід уточнити, що обмеження стосується партійних політичних організацій, при цьому суддям має бути збережено право брати участь у діяльності професійних судових асоціацій та інших позапартійних органів, які не підривають їхню неупередженість та незалежність, а також належне функціонування судової системи. 79 Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судових органів [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], БДІПЛ, 2023, п. 30. 80 Основні принципи ООН щодо незалежності судової влади, Принципи 8–9. Див. також Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], БДІПЛ, 2023, п. 30. згенерованих штучним інтелектом, при цьому проводячи регулярні навчання та надаючи внутрішні рекомендації щодо безпечного та етичного використання штучного інтелекту в судовій роботі.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 28 51. Нарешті, стаття 18 прямо не стосується неоплачуваної волонтерської діяльності. Хоча багато форм волонтерської чи благодійної діяльності є сумісними з суддівською посадою, міжнародні стандарти застерігають, що свобода об’єднання може бути обмежена у випадках, коли участь у діяльності певної організації суперечить суддівським обов’язкам або ставить під загрозу видимість неупередженості.. 81 На практиці певні неурядові організації, фонди чи благодійні організації можуть бути тісно пов’язані з політичними партіями або окремими політиками. Тому було б доцільно підкреслити, принаймні в Коментарі, що судді повинні ретельно оцінювати будь-яку потенційну неоплачувану посаду, аби переконатися, що вона не є непрямою політичною діяльністю, не створює конфлікту інтересів, не впливає надмірно на сприйняття неупередженості та не загрожує підривати нейтральність і дотримання етичних норм, передбачених Кодексом. 6.2. Соціальні мережі та комунікація в Інтернеті 52. З огляду на сучасні технологічні досягнення, соціальні мережі можуть поширювати інформацію з більшою силою, ніж це можливо за допомогою традиційних засобів масової інформації. Використання соціальних мереж є особливо складним перетином свободи слова та обов’язків суддів. 53. Стаття 21 Кодексу дозволяє суддям користуватися соціальними мережами, інтернет-форумами та іншими онлайн-платформами для спілкування, але вимагає від них виявляти «стриманість, обережність та розсудливість». Це положення відображає сучасне розуміння того, що судді, як громадяни, мають право брати участь у суспільному житті, а цифрова грамотність стає дедалі важливішою для виконання судових функцій. У цьому контексті ККЄС зазначає, що «…судді не повинні брати участь у обміні повідомленнями через соціальні мережі або месенджери зі сторонами, їхніми представниками чи широкою громадськістю щодо справ, які перебувають на їхньому розгляді або можуть бути передані на їхній розгляд для ухвалення рішення… Вони повинні бути обережними щодо ризику неправильного тлумачення висловлювань у закритих групах. Вони повинні бути обережними щодо створення через свої коментарі «профілю», який створює враження відсутності відкритості та об’єктивності щодо певних тем. Те саме стосується груп у соціальних мережах, до яких вони вступають, або людей, за якими вони стежать, а також коментарів, які вони «лайкають» або «ретвітять», оскільки чим більш однобічними вони є, тим більше людей можуть сприймати цих суддів як таких, що не є незалежними та неупередженими… Під час участі в обговоренні своєї роботи як судді захист авторитету та гідності 81 Варшавські рекомендації з питань незалежності і підзвітності судової влади [Warsaw Recommendations on Judicial Independence and Accountability], БДІПЛ, 2023, п. 30. РЕКОМЕНДАЦІЯ F. З метою уточнення сфери застосування статті 18 слід зазначити, що заборона на «приналежність» стосується партійних політичних організацій, при цьому зберігаючи за суддями право створювати професійні судові асоціації та інші позапартійні органи, що не суперечать принципам судової незалежності та неупередженості, а також уточнити в коментарі, що судді повинні оцінювати як оплачувану, так і неоплачувану зовнішню діяльність з огляду на її потенційний вплив на незалежність, неупередженість та їхню видимість, а також на нейтральність і доречність.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 29 посади повинен стримувати суддів від коментарів, які ставлять під сумнів їхню доброчесність у виконанні своїх обов’язків. Судді повинні дбати про збереження авторитету, доброчесності, пристойності та гідності своєї судової посади». 82 54. Тому важливо зауважити, що етичні ризики, пов’язані з соціальними мережами та обміном повідомленнями в Інтернеті, не завжди є очевидними. 83 Онлайн-взаємодія зі сторонами, їхніми представниками або іншими особами, зацікавленими у справах, що розглядаються або можуть розглядатися, може становити або сприйматися як заборонене спілкування ex parte. Аналогічно, використання соціальних мереж або інших онлайн-інструментів для збору інформації про сторони, свідків або окремі аспекти справи може впливати або створювати враження, що впливає на оцінку доказів суддею, і тим самим впливати як на реальну справедливість розгляду, так і на його сприйняття. 84 Тому було б доцільно у статті 21 або в коментарі до Кодексу додатково уточнити, що судді повинні утримуватися від обговорення справ, які перебувають на розгляді або можуть бути порушені, у соціальних мережах чи месенджерах, а також не повинні використовувати ці платформи для отримання інформації про осіб чи справи, що розглядаються ними, поза встановленими процесуальними рамками. 55. Крім того, активна присутність суддів у мережі з часом може сформувати їхній «профіль» на основі акаунтів, на які вони підписані, груп, до яких вони приєднуються, або контенту, який вони «лайкають», «поширюють» чи «репостять», що може сприйматися як ознака упередженості щодо певних політичних чи соціальних питань. 85 Крім того, питання особистої безпеки та захисту даних можуть також виникати у випадках, коли судді діляться інформацією про своє приватне життя, зокрема домашньою адресою, або не обмежують належним чином доступ до своїх профілів. Тому суддів слід заохочувати до ознайомлення з умовами використання платформ, якими вони користуються, щоб зрозуміти, хто є власником та хто може надалі обробляти розміщені ними дані, а також обмежувати обсяг особистої інформації, що стає загальнодоступною. У Коментарі було б доцільно підкреслити, що судді повинні виходити з того, що онлайн-контент, включаючи матеріали у «закритих» групах, може зрештою стати публічним, і повинні постійно оцінювати, чи може їхня онлайн-активність обґрунтовано розглядатися як така, що ставить під загрозу їхню незалежність, неупередженість або коректність. 56. Нарешті, ефективне виконання статті 21 передбачає наявність належного рівня цифрової грамотності. Рекомендується проводити регулярні тренінги, щоб судді розуміли специфічні ризики, пов’язані з соціальними мережами, зокрема профілювання, збір даних, вразливості в системі безпеки, утворення «інфобульбашок», а також етичні наслідки додавання в друзі або підписки на певні акаунти. 86 Таке навчання також має бути присвячене тому, як реагувати на випадки онлайн-переслідувань або зловживань, не відповідаючи безпосередньо, а також 82 Див. ККЄС, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів, 2 грудня 2022 року, п.п. 71-72 ; Глобальна мережа суддівської доброчесності, Незобовʼязуючі рекомендації додо користування соцмереж для суддів [Non-Binding Guidelines on the Use of social media by Judges] (UNODC, Відень 2019). 83 Глобальна мережа суддівської доброчесності, Незобовʼязуючі рекомендації додо користування соцмереж для суддів [Non- Binding Guidelines on the Use of social media by Judges] (UNODC, Відень 2019), преамбула, С. 2. 84 Глобальна мережа суддівської доброчесності, Незобовʼязуючі рекомендації додо користування соцмереж для суддів [Non- Binding Guidelines on the Use of social media by Judges] (UNODC, Відень 2019), п. 20. 85 Див. ККЄС, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів, 2 грудня 2022 року, п.п. 71-72. 86 Глобальна мережа суддівської доброчесності, Незобовʼязуючі рекомендації додо користування соцмереж для суддів [Non- Binding Guidelines on the Use of Social Media by Judges] (UNODC, Відень 2019), п.п. 14 і 38-40; ККЄС, Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів, 2 грудня 2022 року, п. 77; і Стаття 4.4 Європейської хартії Ради Європи про статус суддів (1998).

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 30 має сприяти підвищенню обізнаності щодо ризиків, пов’язаних з використанням соціальних мереж членами сім’ї, близькими друзями та працівниками суду. 7. ІНШІ ПИТАННЯ, ДОТИЧНІ ДО ЕТИЧНОГО КОДЕКСУ 7.1. Орган з питань етики 57. Наразі Кодекс не передбачає механізму, за допомогою якого судді могли б звертатися за консультацією з етичних питань. У міжнародних рекомендаціях особлива увага приділяється доступності консультацій та взаємодії суддів з органом з питань етики. У цьому контексті Рекомендація Ради Європи CM/Rec(2010)12 «Про суддів: незалежність, ефективність та обовʼязки» рекомендує, щоб судді мали можливість звертатися за консультаціями з етичних питань до певного органу в складі судової системи. 87 ККЄС закликає до створення органів або призначення осіб, «які виконуватимуть консультативну та дорадчу функцію і до яких судді зможуть звертатися у разі виникнення сумнівів щодо того, чи є та чи інша дія у приватній сфері сумісною з їхнім статусом судді». 88 У Посібнику з імплементації та в Методиці оцінки з виконання Статті 11 Конвенції ООН проти корупції, підготовлених Управлінням ООН з наркотиків та злочинності (UNODC) також підкреслюється важливість та ефективність такого етичного органу, який надає членам судової влади консультації щодо доцільності їхніх запланованих або запропонованих дій у майбутньому або виносить висновки з власної ініціативи. 89 Аналогічно, у Європейських стандартах судової незалежності ELI-Mount Scopus зазначено: «У разі виникнення сумнівів щодо застосування цих стандартів до конкретної ситуації судді можуть звернутися за консультацією до такого органу, як консультативний комітет з питань судової етики, який слід створити для сприяння впровадженню та тлумаченню стандартів. Цей орган повинен, на запит суддів, надавати їм консультації з етичних питань та щодо єдиного застосування етичних принципів у повсякденних ситуаціях». 90 58. З огляду на ці рекомендації було б доцільно доповнити Кодекс чіткою вказівкою на наявність консультативного механізму з питань етики, наприклад, комітету у складі діючих та/або колишніх суддів, уповноваженого надавати конфіденційні 87 Рекомендація Ради Європи CM/Rec(2010)12 Комітету міністрів держав-членів щодо суддів: незалежність, ефективність та обовʼязки, 17 листопада 2010 року, п. 74. 88 ККЄС, Висновок № 3 про принципи і правила для регулювання професійної поведінки суддів, зокрема, етики, неприйнятної поведінки та неупередженості, 19 листопада 2002 року, п 29. 89 UNODC, Методика оцінки з виконання Статті 11 Конвенції ООН проти корупції [UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11] (2015), п. 31. 90 Див.<ELI-Mount_Scopus_European_Standards_of_Judicial_Independence.pdf>. РЕКОМЕНДАЦІЯ G. З метою посилення гарантій, передбачених статтею 21, Кодекс та/або Коментар до нього слід доповнити, щоб чітко зазначити: судді не повинні обговорювати справи, що перебувають на розгляді або можуть бути порушені, а також не повинні здійснювати пошук інформації про сторони чи свідків через соціальні мережі чи подібні платформи поза встановленими процесуальними каналами; крім того, слід організовувати регулярні тренінги щодо етичних ризиків, ризиків для безпеки та ризиків, пов’язаних із захистом даних, що виникають у зв’язку з використанням соціальних мереж суддями та, за необхідності, їхнім найближчим оточенням.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 31 рекомендації, що не мають зобов’язуючого характеру, щодо тлумачення Кодексу та доцільності запланованих дій. 91 Такий орган повинен чітко відрізнятися від дисциплінарних органів, а його консультативні висновки повинні мати виключно рекомендаційний характер, щоб не порушувати незалежність та особисту відповідальність окремих суддів. 7.2. Поведінка суддів після залишення посади 59. Чіткі стандарти поведінки суддів після звільнення або виходу на пенсію мають важливе значення для захисту як довіри громадськості до судової влади, так і індивідуальних прав колишніх суддів. Якщо етичний кодекс не містить положень або є неоднозначним щодо часової сфери застосування, існує ризик його непослідовного застосування: або колишні судді на практиці підпадають під постійні обмеження, які важко виправдати з точки зору міжнародних стандартів у галузі прав людини, або законні заходи щодо забезпечення доброчесності (зокрема, конфіденційність) розглядаються як такі, що автоматично припиняються після звільнення. Кодекс не містить чіткого положення, що визначає його особисту та часову сферу застосування. Зокрема, у ньому не роз’яснено, чи можуть певні етичні зобов’язання продовжувати застосовуватися до суддів після їхнього звільнення з посади та в якій мірі. Ця прогалина є особливо актуальною, оскільки деякі положення – за своїм характером – можуть тлумачитися як такі, що мають наслідки, які виходять за межі активної служби, тоді як інші буде важко виправдати, коли суддя більше не здійснює судової влади (і більше не користується інституційною владою та обмеженнями, пов’язаними з посадою). 60. Стаття 12 має особливе значення в контексті періоду після звільнення, оскільки вона поєднує загальні формулювання, що вимагають від суддів виявляти «стриманість, виваженість, обережність та розсудливість» при висловленні своїх поглядів, із більш конкретними заборонами на публічні коментарі, які можуть підірвати авторитет правосуддя, на коментування справ, що перебувають на розгляді, а також на використання чи розголошення конфіденційної інформації, отриманої під час виконання службових обов’язків. Якщо кодекс прямо не визначає свою часову сферу застосування, таке положення може спричинити невизначеність щодо тлумачення: правила, що функціонально пов’язані з судовою роллю діючого судді (зокрема, обмеження, спрямовані на збереження видимості неупередженості стосовно справ, що розглядаються), можуть трактуватися як такі, що й надалі обмежують свободу висловлювання колишніх суддів, навіть якщо 91 UNODC, Методика оцінки з виконання Статті 11 Конвенції ООН проти корупції [UNCAC Implementation Guide and Evaluative Framework for Article 11] (2015), п. 31. Див. також Стаття 1.4, Болонсько-Міланський глобальний кодекс суддівської етики. РЕКОМЕНДАЦІЯ H. Доповнити Кодекс чіткою згадкою про консультативний механізм з питань етики в рамках судової системи, наприклад, комітет у складі діючих та/або суддів у відставці, уповноважений надавати конфіденційні рекомендації, що не мають обов’язкової сили, щодо тлумачення та застосування Кодексу, а також щодо доцільності запланованих дій, причому цей механізм має чітко відрізнятися від дисциплінарних органів.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 32 колишні судді більше не здійснюють судової влади і, як правило, повинні користуватися своїми правами в повному обсязі. 92 61. Водночас певні обов’язки, зокрема щодо збереження конфіденційності, можуть законно зберігати чинність і після звільнення з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та захисту прав інших осіб. 93 Відповідно до міжнародних рекомендацій, було б доцільно чіткіше розмежувати в Кодексі ті елементи статті 12, які нерозривно пов’язані з активним судовим службою, та ті, що можуть обґрунтовано виходити за її межі, а також забезпечити, щоб будь-які обмеження, що залишаються в силі, мали вузьке застосування та дотримувалися принципу конфіденційності. 7.3. Подарунки та гостинність 62. Кодекс не містить жодних чітких положень, що регулюють прийняття суддями подарунків, вигод або гостинності. Хоча стаття 2 вимагає від суддів уникати конфлікту інтересів та утримуватися від використання свого становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, а стаття 20 зобов’язує суддів бути обізнаними щодо майнових інтересів як своїх власних, так і членів їхніх сімей, ці положення не стосуються ситуацій, пов’язаних із подарунками чи гостинністю як такими, а також не надають вказівок щодо того, як судді повинні оцінювати пропозиції щодо отримання вигоди, що можуть виникати у професійному чи соціальному контексті. Відсутність конкретного правила створює прогалину в етичній системі, зважаючи на те, що подарунки та гостинність можуть становити ризик для доброчесності навіть у тих випадках, коли фактичний вплив не здійснюється. Рекомендується включити до Кодексу положення, яке прямо забороняє просити, вимагати, отримувати та приймати подарунки, гостинність або інші пільги. Як альтернативу, у Кодексі можна зробити посилання на відповідне законодавство, яке забороняє такі дії. 63. Міжнародні стандарти наголошують, що подарунки та гостинність викликають етичні застереження не лише у випадках, коли має місце намір чи спроба вплинути, а й тоді, коли розсудливий спостерігач може вбачати ризик для незалежності чи неупередженості. З огляду на це, Болонсько-Міланський глобальний кодекс суддівської етики визнає, що прийняття подарунків або знаків гостинності незначної вартості, таких як символічні знаки вдячності або запрошення від юридичних, професійних чи державних органів, може бути цілком прийнятним 92 Рада Європи, Консультативна рада європейських суддів (ККЄС), Висновок № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів [Opinion No. 25 (2022) On freedom of expression of Judges], 2 грудня 2022 року, п.7 93 БДІПЛ, Висновок про правила професійної етики для суддів Конституційного суду України [Opinion on the Rules of Professional Ethics of the Judges of the Constitutional Court of Ukraine], п.92; Європейська комісія з питань демократії через право (Венеційська комісія), Висновок про Кодекс етичної поведінки суддів (Болгарія), CDL-AD(2024)004, 15 березня 2024 року, п.30; РЕКОМЕНДАЦІЯ I. Чітко розмежувати етичні зобов’язання, які нерозривно пов’язані з виконанням судових функцій, та ті, що можуть законно поширюватися на період після залишення посади, зокрема уточнивши, що обов’язки щодо збереження конфіденційності можуть зберігатися й після закінчення служби, а також визначивши часові межі такого зобов’язання, при цьому передбачивши, що обмеження щодо висловлювань та поведінки, пов’язані з судовою діяльністю, публічними заявами, взаємодією в соціальних мережах тощо, як правило, повинні поширюватися лише на діючих суддів.

Висновок БДІПЛ про Кодекс суддівської етики України 33 залежно від обставин, водночас наголошуючи на необхідності дотримуватися особливої обережності стосовно рекламних або маркетингових заходів з боку юристів чи юридичних осіб, які можуть виступати в судах. 94 Бангалорський принцип 4.1.4 у цьому контексті, що «[a] суддя та члени його сім’ї не мають права просити про будь-які подарунки, заповіти, позики чи послуги, а також приймати їх, у зв’язку з будь-якими діями, які суддя вчинив, має вчинити або не вчинив у рамках виконання своїх судових обов’язків». 64. Включення чітких етичних рекомендацій щодо подарунків та гостинності сприятиме підвищенню узгодженості Кодексу та зміцненню його превентивної функції, не поєднуючи при цьому етичні стандарти з дисциплінарною чи кримінальною відповідальністю. Чітке згадування подарунків та гостинності допоможе суддям орієнтуватися в ситуаціях, які, хоча й не досягають порогу незаконності, проте мають етичне значення, а також забезпечить більшу відповідність Кодексу міжнародно визнаним стандартам щодо доброчесності суддів та боротьби з корупцією. 7.4. Ефективне застосування Кодексу суддівської етики 65. І нарешті, важливо вжити заходів для ефективного впровадження Кодексу. Важливим елементом цього є проведення регулярних навчальних заходів з питань судової етики для всіх суддів, 95 причому слід зазначити, що участь у таких заходах, як правило, має бути добровільною. 96 [КІНЕЦЬ ТЕКСТУ] 94 Болонсько-Міланський глобальний кодекс суддівської етики, Прийнято на Міжнародній конференції незалежності судової влади, що проводилася у червні 2015 року в Болонському університеті та в Міланському університеті Бокконі, п. 5.2.14 і 5.2.15 95 Зверніть увагу, що Стаття 10 Основних принципів ООН незалежності судових органів передбачає належну підготовку суддів. Держави-учасниці ОБСЄ також зобовʼязалися звертати особливу увагу на ці принципи, забезпечуючи незалежність судової влади (див. пар. 19.2 (iv) Документу Московської наради ОБСЄ (1991)). 96 Стаття 7.5, Заходи для ефективного впровадження Бангалорських принципів поведінки суддів, Суддівська група з питань зміцнення доброчесності судових органів (2010). РЕКОМЕНДАЦІЯ J. Ввести чіткі етичні рекомендації щодо подарунків та гостинності — у Кодексі або в Коментарі — з роз’ясненням того, що судді та члени їхніх сімей не повинні ні просити, ні приймати подарунки, вигоди чи гостинність у зв’язку з виконанням судових обов’язків, а також підкреслити, що навіть незначні подарунки чи гостинність можуть викликати етичні застереження залежно від їхнього джерела, контексту та сприйняття, відповідно до міжнародно визнаних стандартів.